Вовк Федір Кіндратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Кіндратович Вовк
Галичина, 1905 рік
Галичина, 1905 рік
Народився 5 (17) березня 1847(1847-03-17)
с. Крячківка, Пирятинський повіт Полтавської губернії
Помер 29 червня 1918(1918-06-29) (71 рік)
Жлобин, Білорусь
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Alma mater Київський Імператорський університет Св. Володимира
Галузь наукових інтересів археологія, антропологія, етнографія
Вчене звання професор Сорбонни
приват-доцент, доцент, професор Петроградського університету
Науковий ступінь доктор природничих наук Паризького університету
Науковий керівник Володимир Антонович
Михайло Драгоманов
Відомі учні Іван Раковський
Олександр Алешо
Зенон Кузеля
Володимир Гнатюк
Петро Єфименко
Михайло Рудинський
Левко Чикаленко
Олександр Шульгин
Сергій Руденко
Сергій Теплоухов[en]
Відомий завдяки: дослідження скелета стопи
першовідкривач Мізинської культури
антропологічне виокремлення українства
видавець творів Т. Г. Шевченка
Батько Кіндрат Матвійович Вовк
Мати Ганна Федорівна Арістова
У шлюбі з Христина Васнєвська (від 1872)
Олександра Реммельмаєр (від 1893)
Діти перша родина
сини: Володимир, Юрій
друга родина
син Юрій, донька Галина
Нагороди Премія Годара (фр. Prix Godart) Паризького антропологічного товариства[fr]
Велика медаль Поля Брока ПАТ
Бронзова медаль Всесвітньої виставки 1900 р.
Премія К. Бера Петербурзької академії наук
Золота медаль ім. П. Семенова-Тян-Шанського
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону

CMNS: Вовк Федір Кіндратович на Вікісховищі

Федір Кіндратович Вовк (5 (17) березня 1847(18470317), с. Крячківка, Пирятинський повіт Полтавської губернії — 29 червня 1918, Жлобин, Білорусь) — український антрополог, етнограф, археолог, археограф, музеєзнавець, видавець та літературознавець. Автор першої науково обгрунтованої концепції антропологічного складу українців. В еміграції у Швейцарії та Франції з 1879 по 1905 роки, у Росії — з 1906 по 1917 роки.

Біографія

Народився 17 березня 1847 року в селі Крячківка на Полтавщині. Батько — відставний офіцер, служив економом у панських маєтках. Мати походила з білоруської шляхти.

Після закінчення навчання у Ніжинській гімназії вступив до Новоросійського університету в Одесі, пізніше перейшов на природничий відділ Київського університету ім. Святого Володимира, де вивчав хімію, ботаніку, зоологію, порівняльну анатомію, анатомічну антропологію. Після закінчення навчання в університеті стає членом Київської Громади, разом з М. Драгомановим, В Антоновичем, Тадеєм Рильським, П. Чубинським, П. Житецьким бере участь в організації недільних шкіл, виданні літератури українською мовою, збиранні етнографічних матеріалів.

Протягом 18741876 рр. працює помічником ревізора губернського секретаря, одночасно бере участь у Південно-західному відділі Російського географічного товариства як його засновник і дійсний член. У 1874 році бере участь в організації та діяльності III Археологічного з'їзду. Через переслідування 1879 року змушений був надовго виїхати за кордон.

З 1887 р. оселився у Парижі, де вивчав (у Г. де Мортільє[fr] Л. Манувріє[fr], П. Топінара[en], Ж. Ерве, У. Т. Амі, Ш. Летурно, П. Брока) антропологію, порівняльну етнографію і археологію.

За працю «Скелетні видозміни ступні у приматів і людських расах» (фр. Variations squelettiques du pied chez les Primates et chez les races humaines)[1] (1901) отримав премії Godar і Російської академії наук.

З 1905 р. — доцент антропології Петербурзького університету. Федір Вовк (професор Петербурзького університету) як антрополог — послідовник французької антропологічної школи. Вивчав етнографічні матеріали в різних країнах Європи.

У 1904—1906 рр. робив наукові екскурсії у Галичині, Буковині та Угорщині.

З урахуванням публіцистичних статей спадщина Ф. Вовка нараховує 628 праць,[2] виданих по усьому світові переважно іноземними мовами.

Вовк — член Російського географічного товариства в Петербурзі, Історичного й Антропологічного товариства в Парижі, активний популяризатор української культури в Європі. Науковець — один з перших дослідників палеолітичних пам'яток на території України (Мізинська стоянка, зокрема).

Вчений зібрав значний матеріал з етнографії українського народу. Він — автор праць «Антропологічні особливості українського народу», «Етнографічні особливості українського народу» (обидві 1916), в яких доводив, що українці — окремий слов'янський народ.

Науковий спадок

Фото з досліджень «Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини і Угорщини» (1908)

Федір Вовк зробив вагомий внесок в розвиток української антропології. Однак слід застерегти від некритичного сприйняття зібраних ним даних з фізичної антропології. Зауваживши величезну роботу, проведену науковцем, слід відмітити недостатню вибірку вимірювань, похибки інструментів тих часів, особливості наукової школи[3]. В будь-якому разі на той час роботи Вовка були висококласними дослідженнями, проведеними за останнім словом науки, котрі справили вплив на майбутнє покоління українських вчених та розвиток і вдосконалення вітчизняної антропології загалом. Зокрема, одним з товаришів Федора Кіндратовича був Дмитро Дяченко, син котрого, Василь, разом з етнографом Всеволодом Наулком та іншими пізніше провів значно ширші та досконаліші дослідження, котрі є актуальними й сьогодні.

Федір Вовк своїми дослідженнями спростував теорії ряду імперських істориків котрі доводили, що Україна — це усього лише «юг России», її окраїна, й заперечували саме існування українського народу, його мови, культури. У своїх численних працях з археології, антропології та етнографії вчений у ті часи переконливо довів, що українці — слов'янський народ, з окремішим антропологічним типом котрий має цілком оригінальні етнографічні особливості. Завдяки низці його праць на українському матеріалі з порівняльної етнографії — нового в той час у Європі методу систематизації, класифікації та обробки етнографічних даних — українська етнографічна та археологічна науки піднялися на один рівень з найрозвиненішими європейськими народознавчими науками кінця ХІХ-початку XX століття. Зокрема Ігор Шаров зазначав, що до появи праць Федора Вовка українська етнографія була простим описом особливостей народу, в якому переважало захоплення лінгвістикою та фольклором і нехтувався матеріальний побут та його пам'ятки, виявлені під час археологічних досліджень[4]. Вчений, дотримуючись ідей і засад французької антропології, що мала провідну в той час природничу та антропологічну школу, переконливо доводив, що етнографія є галуззю антропології як передісторії. Світове визнання принесла вченому надзвичайно цікава й донині неперевершена праця вченого, побудована на широкому матеріалі світової порівняльної етнографії із залученням величезного кола джерел, — «Шлюбний ритуал та обряди на Україні», яку було видано спершу в Болгарії, згодом у Парижі (1892).

Перебуваючи тривалий час у вимушеній еміграції, Федір Вовк узяв на себе важку ношу популяризатора України та її культурних надбань: активно публікує в зарубіжних наукових виданнях численні розвідки, в яких знайомить Європу з нашою самобутньою культурою, етнографією і висвітлює її з точки зору західноєвропейської науки. Водночас він у численних статтях у російських та українських виданнях публікує український матеріал і вказує на його всеєвропейське значення, переконливо доводячи, що тільки тоді українська археологія та етнографія стануть на справді науковий грунт, коли українські вчені переконаються у її здобутках у Західній Європі й не будуть голослівно тішитися зі своєї самобутності.

10 лютого 2015 р. вітчизняні дослідники заснували «Центр палеоетнологічних досліджень» ім. Федора Вовка. Метою Центру є «розв'язання наукових, освітніх і пам'яткоохоронних проблем у сучасних археологічній, антропологічній, ентологічній та інших суміжних науках». Центр діє на базі кафедри археології та музеєзнавства історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка[5][6].

Праці

Федір Вовк
  • Variations squelettiques du pied chez les Primates et chez les races humaines (докторська дисертація);
  • D écouvertes pré historiques de M. Chvoika а Kiev (1899);
  • Rites et usages nuptiaux en Ukraine (1891);
  • Свадбарските обреді на слов'янські народи (1890);
  • Le traoneau dans les rites fun é raires de l'Ukraine (1895);
  • Європейські питання в слов'янській стороні (1882);
  • Задунайска Січ по місцевим згадкам і розповідям (1883);
  • La fraternisation en Ukraine (1892);
  • Les dolmens de l'Ile d'Yeu (1895);
  • Українське рибальство у Добруджі.
  • Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини й Угорщини (1908);
  • Український народ в минулому і сучасному: Антропологічні особливості українського народу. Етнографічні особливості українського народу. — Петроград, 1916.
  • Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, [1928] (Друк. «Легіографія»). — 354, [2] с.: іл., [23] арк. іл.[7]
  • Студії з української етнографії та антропології. — Київ, Мистецтво, 1995.

Пам'ять

  • На честь Федора Вовка перейменовано єдну з вулиць Полтави[8].

Див. також

Примітки

  1. Varations squelettiques du pied chez les Primates et chez les races humaines на http://books.google.com.ua/
  2. О.О. Франко. Наукова діяльність Федора Вовка. http://history.org.ua/. Інститут історії України Національної академії наук України. Процитовано 17 березня 2015. 
  3. Наприклад, тогочасна французька антропологічна школа відносила сірі очі до темних (sic)!
  4. Ігор Шаров. 100 видатних імен України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — 504 с.;. 100 сучасників: роздуми про Україну. — К.: Преса України, 2002
  5. Пирятинець Федір Вовк, учений, який мріяв заявити про українську націю на весь світ.
  6. ЦПД ім. Федора Вовка на Facebook.
  7. Хведір Вовк. Студії з української етнографії та антропології. elib.nplu.org. Процитовано 17 березня 2015. 
  8. Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтава

Джерела

Посилання