Водяний смерч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Водяний смерч (англ. waterspout) — інтенсивний стовпчастий вихор (зазвичай у вигляді воронкоподібної хмари), який виникає над водоймою.[1] У звичайній формі це смерч над водою, що складається з п'яти частин життєвого циклу: утворення темної плями на поверхні води, спірального малюнка на поверхні води, утворення кільця розпилення, утворення видимого конденсату, воронка, і, зрештою, розпад.[2]

Більшість водяних смерчів не всмоктують воду — це невеликі та слабкі обертові стовпи повітря над водою.[3]Частіше вони слабкіші, ніж їхні наземні аналоги, але зустрічаються потужні водяні смерчі, що породжуються мезоциклонами.[4][5]

Водяний смерч поблизу Флориди, 10 вересня 1969 року. Зверніть увагу, що на нижній частині фотографії видно напрямок і швидкість вітру.

Водяні смерчі в основному утворюються в тропічних і субтропічних районах, але іноді вони погрожують жителям Європи, Західної Азії, Австралії та Нової Зеландії. Також водяні смерчі зустрічаються на східному узбережжі Сполучених Штатів та узбережжі Каліфорнії.

Формування[ред. | ред. код]

Водяні смерчі викликані різною атмосферною динамікою. Зазвичай вони розвиваються у вологому середовищі. Хмара, з якої розвивається водяний смерч, може здатися звичайною і нешкідливою, на перший погляд, але вона знаходиться в процесі розвитку і згодом змінює свій територіальний стан. В області холодного фронту атмосфера є особливо нестійкою і формує у материнській хмарі смерчу, та нижче від неї, безліч турбулентних вихорів, що швидко обертаються. Потім вихор вирівнюється з купчастою хмарою або грозою, що розвивається. Доведено, що деякі слабкі торнадо, відомі як смерчі, формуються подібним чином.[6]

В одній і тій самій місцевості водночас може виникнути більше ніж один водяний смерч. У 2012 році на озері Мічиган у Сполучених Штатах було зареєстровано аж дев'ять випадків водяних смерчів.[7] У травні 2021 року біля Тарі, північного узбережжя Нового Південного Уельсу, було виявлено щонайменше п'ять випадків одночасних водяних смерчів.[8]

Типи[ред. | ред. код]

Звичайний водяний смерч. Пляж Кейкдуїні поблизу Гааги, Нідерланди, 27 серпня 2006 року.
Смерч «торнадо над водою» 15 липня 2005 року біля узбережжя Пунта-Горда, штат Флорида, викликаний сильною грозою.

Звичайний водяний смерч[ред. | ред. код]

Смерчі, які не пов'язані з обертовим потоком грозового коміра, відомі як «неторнадні» або «звичайні» і є найпоширенішим типом. У прибережних водах трапляються смерчі в хорошу погоду, які пов'язані з темними, плоскими, конвективними купчастими хмарами, що розвиваються. Водні смерчі цього типу швидко формуються та розсіюються, мають життєвий цикл менше ніж 20 хвилин.

Найчастіше вони зустрічаються в тропічному та субтропічному кліматі. Зазвичай вони рухаються повільно, якщо взагалі рухаються. Оскільки хмара, до якої вони прикріплені, є горизонтально-статичною, утворює вертикальну конвективну дію замість стискання.[9][10]

Торнадо[ред. | ред. код]

Водяні смерчі, які також  називають «торнадо над водою», утворюються з мезоциклонів способом, фактично ідентичним наземним торнадо у зв'язку з сильними грозами.[11] Торнадо, який переміщується від землі до водойми, також вважатиметься водяним смерчем.[12] У деяких районах Адріатичного, Егейського та Іонічного моря, «торнадо над водою» можуть становити половину від загальної кількості руйнівних природних явищ.[13]

Сніговий смерч[ред. | ред. код]

Сніговий смерч також відомий як сніговий стік, є рідкісним випадком, коли смерч утворюється під основою снігового шквалу.[14]Термін «сніговий смерч» використовується, щоб відрізнити звичайний водяний смерч у теплу пору року від смерчу зимового сезону. Існує кілька важливих критеріїв для його формування: низька температура над водоймою і туман, схожий на пару над поверхнею води. Вітри, що зосереджуються вниз по осі довгих озер, підсилюють конвергенцію і посилюють розвиток снігових смерчів.[15]

Клімат[ред. | ред. код]

Водяні смерчі, в основному, зустрічається в тропіках, вони можуть сезонно появлятися в помірних районах по всьому світу. Поширені на західному узбережжі Європи, а також на Британських островах і в кількох районах Середземного та Балтійського морів. Водяні смерчі виникають не тільки на морях, є багато записів про те, що природне явище помічали на річках та озерах. Водяні смерчі досить поширені на Великих озерах наприкінці літа та на початку осені. У 2003 році було повідомлено про рекордні 66 випадків водяних смерчів лише за семиденний період.[16]

Водяні смерчі частіше трапляються в межах 100 кілометрів від узбережжя, ніж в морі. Вони поширені вздовж південно-східного узбережжя США, особливо біля південної Флориди та островів Кіс, і можуть виникати над морями, затоками та озерами по всьому світу. Наразі по всій Європі реєструється приблизно 160 смерчів на рік. Частіше водяні смерчі зустрічаються наприкінці літа. У Північній півкулі вересень визначено як головний місяць формування смерчів.[17]

Морська небезпека[ред. | ред. код]

Водяні смерчі вже давно визнані серйозною морською небезпекою. Потужні смерчі становлять загрозу для кораблів, літаків і людей. Рекомендується триматися на значній відстані від цих явищ і завжди бути напоготові.

Випадки, що завдають серйозних збитків і жертв трапляються рідко. Проте було кілька яскравих прикладів. Водяний смерч на Мальті 1555 року був найпершим записом про смертоносний смерч. Він вдарив у Велику гавань Валлетти, потопивши чотири галери та численні човни й забрав сотні життів. Сицилійські торнадо 1851 року — це подвійні водяні смерчі, які вийшли на берег у західній Сицилії, спустошивши узбережжя та сільську місцевість.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stroud, Mark ([©2004]). Extreme weather : a guide & record book (вид. 1st ed). New York: W.W. Norton. ISBN 0-393-32658-6. OCLC 55671731. 
  2. ASHENBERGER, ALBERT (1929-07). <296b:awimbj>2.0.co;2 A WATERSPOUT IN MOBILE BAY, JULY 27, 1929. Monthly Weather Review 57 (7). с. 296–297. ISSN 0027-0644. doi:10.1175/1520-0493(1929)57<296b:awimbj>2.0.co;2. Процитовано 1 квітня 2022. 
  3. Schwiesow, R. L.; Cupp, R. E.; Sinclair, P. C.; Abbey, R. F. (1981-04). <0341:wvmbad>2.0.co;2 Waterspout Velocity Measurements by Airborne Doppler Lidar. Journal of Applied Meteorology 20 (4). с. 341–348. ISSN 0021-8952. doi:10.1175/1520-0450(1981)020<0341:wvmbad>2.0.co;2. Процитовано 1 квітня 2022. 
  4. Hedgpeth, Joel W. (13 травня 1966). McGraw-Hill Encyclopedia of Science and Technology: McGraw-Hill Encyclopedia of Science and Technology. McGraw-Hill, New York, ed. 2, 1966. 9557 pp., $295.. Science 152 (3724). с. 903–903. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.152.3724.903-a. Процитовано 1 квітня 2022. 
  5. Page, Jason S. (4 червня 2013). Boildown Study on Supernatant Liquid Retrieved from AW-106 in December 2012. Процитовано 1 квітня 2022. 
  6. Zrnic, Dusan S.; Melnikov, Valery M.; Carter, John K. (1 липня 2006). Calibrating Differential Reflectivity on the WSR-88D. Journal of Atmospheric and Oceanic Technology 23 (7). с. 944–951. ISSN 1520-0426. doi:10.1175/jtech1893.1. Процитовано 1 квітня 2022. 
  7. Troy, Cary; Bootsma, Harvey; Cannon, David; Liao, Qian (16 травня 2019). Temperature mooring data collected at Station AT55 in Lake Michigan from August 1, 2017 to April 20, 2018.. Biological and Chemical Oceanography Data Management Office. Процитовано 1 квітня 2022. 
  8. Gray, Rosemary (2007). “A Moment in Timelessness”: Ben Okri’s Astonishing the Gods (1995; 1999). Temporality in Life as Seen Through Literature. Dordrecht: Springer Netherlands. с. 23–35. ISBN 978-1-4020-5330-6. 
  9. Golden, Joseph H. (1968-03). WATERSPOUTS AT LOWER MATECUMBE KEY, FLORIDA, 2 SEPTEMBER 1967. Weather 23 (3). с. 103–115. ISSN 0043-1656. doi:10.1002/j.1477-8696.1968.tb07357.x. Процитовано 1 квітня 2022. 
  10. Alexander, Edward Bruce, (3 March 1872–21 March 1955), late Ceylon Civil Service. Who Was Who (Oxford University Press). 1 грудня 2007. Процитовано 1 квітня 2022. 
  11. HAMPSHIRE, NICHOLAS; MOSIER, RICHARD; RYAN, TED; CAVANAUGH, DENNIS (7 лютого 2018). Relationship of Low-Level Instability and Tornado Damage Rating Based on Observed Soundings. Journal of Operational Meteorology 06 (01). с. 1–12. ISSN 2325-6184. doi:10.15191/nwajom.2018.0601. Процитовано 1 квітня 2022. 
  12. Collins, Waylon G.; Paxton, Charles H.; Golden, Joseph H. (2000-02). <0122:tjpcft>2.0.co;2 The 12 July 1995 Pinellas County, Florida, Tornado/Waterspout. Weather and Forecasting 15 (1). с. 122–134. ISSN 0882-8156. doi:10.1175/1520-0434(2000)015<0122:tjpcft>2.0.co;2. Процитовано 1 квітня 2022. 
  13. Sioutas, Michalis V.; Keul, Alexander G. (2007-02). Waterspouts of the Adriatic, Ionian and Aegean Sea and their meteorological environment. Atmospheric Research 83 (2-4). с. 542–557. ISSN 0169-8095. doi:10.1016/j.atmosres.2005.08.009. Процитовано 1 квітня 2022. 
  14. Chen, Rui; Sharman, Raj; Chakravarti, Nirupama; Rao, H. Raghav; Upadhyaya, Shambhu (2008-03). Emergency Response Information System Interoperability: Development of Chemical Incident Response Data Model. Journal of the Association for Information Systems 9 (3). с. 200–230. ISSN 1536-9323. doi:10.17705/1jais.00153. Процитовано 1 квітня 2022. 
  15. Butterfield, Arthur D. (1944). Transference of levels by water-surface on Lake Champlain between Burlington, Vermont, and Port Kent, New York, June and September, 1941. Transactions, American Geophysical Union 25 (2). с. 224. ISSN 0002-8606. doi:10.1029/tr025i002p00224. Процитовано 1 квітня 2022. 
  16. Malloy, Kelsey M.; Kirtman, Ben P. (1 лютого 2020). Predictability of Midsummer Great Plains Low-Level Jet and Associated Precipitation. Weather and Forecasting 35 (1). с. 215–235. ISSN 0882-8156. doi:10.1175/waf-d-19-0103.1. Процитовано 1 квітня 2022. 
  17. <32:mrtmfs>2.0.co;2 METEOROLOGICAL RADIOTELEGRAMS TO MARINERS FROM SCHEVENINGEN. Monthly Weather Review 43 (1). 1915-01. с. 32–32. ISSN 0027-0644. doi:10.1175/1520-0493(1915)43<32:mrtmfs>2.0.co;2. Процитовано 1 квітня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]