Відмінності між версіями «Возницький Борис Григорович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(правопис)
(Джерела)
 
(Не показані 28 проміжних версій 10 користувачів)
Рядок 7: Рядок 7:
 
| Ім'я при народженні =
 
| Ім'я при народженні =
 
| Дата народження = 16.4.1926
 
| Дата народження = 16.4.1926
| Місце народження = {{POL 2RP}}<br/> [[Волинське воєводство (II Річ Посполита)|Волинське воєводство]]<br/> [[Дубенський повіт]]<br/>село [[Нагірне (Дубенський район)|Ульбарів]]
 
  +
| Місце народження = село [[Нагірне (Дубенський район)|Ульбарів]], [[Дубенський повіт]], [[Волинське воєводство (II Річ Посполита)|Волинське воєводство]]
 
| Дата смерті = 23.5.2012
 
| Дата смерті = 23.5.2012
| Місце смерті = {{UKR}}<br/> [[Львівська область]]<br/>[[Файл:Flag of Zolochiv raion (Lviv oblast).png|20пкс]]&nbsp;[[Золочівський район (Львівська область)|Золочівський район]]<br/> біля села [[Куровичі]]
+
| Місце смерті = біля села [[Куровичі]], [[Золочівський район (Львівська область)|Золочівський район]], [[Львівська область]]
 
| Національність = [[Українець]]
 
| Національність = [[Українець]]
 
| Громадянство = {{POL 2RP}} → {{URSR}} → {{UKR}}
 
| Громадянство = {{POL 2RP}} → {{URSR}} → {{UKR}}
Рядок 26: Рядок 26:
 
{{!}}}
 
{{!}}}
 
{{{!}} style="background: transparent"
 
{{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}} {{!!}} {{Почесна відзнака Президента України}}
+
{{!}} {{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}} {{!!}} {{Почесна відзнака Президента України}}
 
{{!}}-
 
{{!}}-
{{!}} {{Хрест Івана Мазепи}} {{!!}} {{Ювілейна медаль «20 років незалежності України»}}
+
{{!}} {{Хрест Івана Мазепи}} {{!!}} {{Ювілейна медаль «20 років незалежності України»}}
 
{{!}}-
 
{{!}}-
 
{{!}}}
 
{{!}}}
 
{{{!}} style="background: transparent"
 
{{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)}} {{!!}} [[Файл:POL Złoty Medal Zasłużony Kulturze Gloria Artis BAR.png|55пкс|Золота медаль «За заслуги у сфері культури — Gloria Artis»(Польща)]]
+
{{!}} {{Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)}} {{!!}} [[Файл:POL Złoty Medal Zasłużony Kulturze Gloria Artis BAR.png|55пкс|Золота медаль «За заслуги у сфері культури&nbsp;— Gloria Artis»(Польща)]]
 
{{!}}}
 
{{!}}}
 
{{{!}} style="background: transparent"
 
{{{!}} style="background: transparent"
{{!!}} {{Медаль «За відвагу»}} {{!!}} {{Орден Вітчизняної війни 2 ступеня}} {{!!}} {{Медаль «За перемогу над Німеччиною»}}
+
{{!!}} {{Медаль «За відвагу»}} {{!!}} {{Орден Вітчизняної війни 2 ступеня}} {{!!}} {{Медаль «За перемогу над Німеччиною»}}
 
{{!}}-
 
{{!}}-
{{!!}} {{Медаль «20 років перемоги у ВВВ»}} {{!!}} {{Медаль «30 років перемоги у ВВВ»}} {{!!}} {{Медаль «40 років перемоги у ВВВ»}}
+
{{!!}} {{Медаль «20 років перемоги у ВВВ»}} {{!!}} {{Медаль «30 років перемоги у ВВВ»}} {{!!}} {{Медаль «40 років перемоги у ВВВ»}}
 
{{!}}-
 
{{!}}-
{{!!}} {{Медаль «50 років Радянській Армії та Флоту»}} {{!!}} {{Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»}} {{!!}} {{Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»}}
+
{{!!}} {{Медаль «50 років Радянській Армії та Флоту»}} {{!!}} {{Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»}} {{!!}} {{Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»}}
 
{{!}}}
 
{{!}}}
 
| Твори =
 
| Твори =
Рядок 45: Рядок 45:
 
}}
 
}}
   
'''Бори́с Григо́рович Возни́цький''' ({{н}}{{ДН|16|4|1926}}, село [[Нагірне (Дубенський район)|Ульбарів]], [[Волинське воєводство (II Річ Посполита)|Волинського воєводства]]&nbsp;— тепер [[Дубенський район]], [[Рівненська область]]&nbsp;— {{†}}{{ДС|23|5|2012}}, в автокатастрофі між селами [[Куровичі]] та [[Печенія]] [[Золочівський район (Львівська область)|Золочівського району]] [[Львівська область|Львівської області]])&nbsp;— український мистецтвознавець, директор [[Львівська галерея мистецтв|Львівської галереї мистецтв]], академік [[Українська академія мистецтв|Української академії мистецтв]], [[Герой України]] (2005), лауреат [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Національної премії імені Тараса Шевченка]] (1990), [[заслужений працівник культури України]] та [[Польща|Польщі]], президент Українського національного комітету [[Міжнародна рада музеїв|Міжнародної ради музеїв]] (ICOM), доктор ''[[honoris causa]]''.
+
'''Бори́с Григо́рович Возни́цький''' ([[16 квітня]] [[1926]], Ульбарів, тепер [[Нагірне (Дубенський район)|Нагірне]], [[Дубенський район]], [[Рівненська область]], [[Україна]]&nbsp;— [[23 травня]] [[2012]], в автокатастрофі між селами [[Куровичі]] та [[Печенія]] [[Золочівський район (Львівська область)|Золочівського району]] [[Львівська область|Львівської області]])&nbsp;— український мистецтвознавець, директор [[Львівська галерея мистецтв|Львівської галереї мистецтв]], академік [[Українська академія мистецтв|Української академії мистецтв]], [[Герой України]] (2005), лауреат [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Національної премії імені Тараса Шевченка]] (1990), [[заслужений працівник культури України]] та [[Польща|Польщі]], президент Українського національного комітету [[Міжнародна рада музеїв|Міжнародної ради музеїв]] (ICOM), доктор ''[[honoris causa]]''.
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
Під час Другої світової був в [[УПА]]. За спогадами самого Возницького, перед приходом "совєтів" вони отримали наказ розійтись по домівках і чекати наказу на збір. Однак одразу після входу радянських військ у [[Дубно]] в березні 1944 року був мобілізований і потрапив на фронт. Брав участь в операції "Багратіон" по відвоюванню Білорусі, після першого ж бою в їхній роті залишилось декілька чоловік, решта - загинули. Борис Возницький був нагороджений радянською медаллю «За відвагу». Був студентом [[Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша|училища імені Труша]], навчався у [[Петербурзька академія мистецтв|Ленінградській академії мистецтв]] (факультет історії мистецтв).
 
  +
Навчався в початковій школі у рідному селі з 1932 по 1936 рік. Після її закінчення продовжив у 5-6 класах Дубенської загальної школи (тепер у будівлі&nbsp;— Дубенський коледж культури і мистецтв). Разом з єдиним однокласником-українцем Рафальським відмовились ходити на урок релігії, який вів ксьондз, директор не протестував.<ref name="ПМ13">''Пшеничний Микола''. Подзвін Золотої Підкови…&nbsp;— С. 13.</ref>
   
Борис Возницький починав свою діяльність у [[Винники|Винниках]] і був натхненником створення [[Історико-краєзнавчий музей міста Винники|Винниківського історико-краєзнавчого музею]], збирав перші експонати для нього (в 1956 році жив у Винниках).
 
  +
Під час Другої світової був в [[УПА]]. За спогадами самого Возницького, перед приходом «совєтів» вони отримали наказ розійтись по домівках і чекати наказу на збір (''Пугачино'' (псевдо), йди в село і будь там<ref name="ПМ13"/>). Однак одразу після входу радянських військ у [[Дубно]] в березні 1944 року був мобілізований і потрапив на фронт. Служив у штрафній роті (за його словами, як і всі «западники»; з 60 вояків вижили 3, служив, зокрема, разом з бандитами, білогвардійськими офіцерами з рудників (у них не згинались ноги)<ref name="ПМ13"/>). Брав участь в операції «Багратіон» по відвоюванню Білорусі, після першого ж бою в їхній роті залишилось декілька чоловік, решта&nbsp;— загинули. Борис Возницький був нагороджений радянською медаллю «За відвагу». Був студентом [[Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша|училища імені Труша]], навчався у [[Петербурзька академія мистецтв|Ленінградській академії мистецтв]] (факультет історії мистецтв; його однокурсник Владлен Шабельников у 1963 році подарував п. Борису німецького мотоцикла, який сам купив на німецькій виставці у Москві<ref name="ПМ13"/>).
   
Історико-краєзнавчий музей Винників — другий музей міста. Перший&nbsp;— кімната-музей, яку створив Борис Возницький. Щоб забезпечити сім'ю, працював у трьох школах, вчив дітей малювати, вів краєзнавчий і туристичний гуртки у тодішньому Будинку піонерів. У Винниках створив перший музей, експонати до якого збирав разом з учнями міста. Організовуючи експедиції в ближні села, вони знайшли унікальні речі, яким немає ціни, розкопали в лісі 2 кельтські поселення. Разом робили археологічні пошукові експедиції, зібрали колосальну колекцію. Багато експонатів із тих часів зберігаються в історико-краєзнавчому музеї, деякі&nbsp;— в [[Олеський замок|Олеському замку]]. На жаль, коли Возницький був змушений поїхати у Ленінград на навчання, цей музей перестав існувати.
 
  +
Борис Возницький починав свою діяльність у [[Винники|Винниках]] і був надхненником створення [[Історико-краєзнавчий музей міста Винники|Винниківського історико-краєзнавчого музею]], збирав перші експонати для нього (в 1956 році жив у Винниках).
   
У [[1960]]–[[1962]]&nbsp;рр. Возницький працював заступником директора [[Національний музей у Львові|Музею українського мистецтва]] у [[Львів|Львові]]. Згодом призначений на посаду директора [[Львівська картинна галерея|Львівської картинної галереї]].
 
  +
Історико-краєзнавчий музей Винників&nbsp;— другий музей міста. Перший&nbsp;— кімната-музей, яку створив Борис Возницький. Щоб забезпечити сім'ю, працював у трьох школах, вчив дітей малювати, вів краєзнавчий і туристичний гуртки у тодішньому Будинку піонерів. У Винниках створив перший музей, експонати до якого збирав разом з учнями міста. Організовуючи експедиції в ближні села, вони знайшли унікальні речі, яким немає ціни, розкопали в лісі 2 кельтські поселення. Разом робили археологічні пошукові експедиції, зібрали колосальну колекцію. Багато експонатів із тих часів зберігаються в історико-краєзнавчому музеї, деякі&nbsp;— в [[Олеський замок|Олеському замку]]. На жаль, коли Возницький був змушений поїхати у Ленінград на навчання, цей музей перестав існувати.
  +
  +
У [[1960]]–[[1962]]&nbsp;рр.&nbsp;Возницький працював заступником директора [[Національний музей у Львові|Музею українського мистецтва]] у [[Львів|Львові]]. Згодом призначений на посаду директора [[Львівська картинна галерея|Львівської картинної галереї]]. Член [[Національна спілка художників України|Національної спілки художників]], де очолював секцію критики і мистецтвознавства.<ref>{{книга |автор = |заголовок = Творчо-організаційна діяльність Львівської організації Спілки художників УРСР 1939—1989 |відповідальний = авт. тексту та упор. [[Батіг Микола Іванович|М.&nbsp;І.&nbsp;Батіг]] |видання = |місце = Львів |видавництво = Облполіграфвидав |рік = 1990|том = |сторінки = 26 |сторінок = }}</ref>
   
 
Організатор численних історико-художніх виставок, у тому числі великої експозиції «Гетьман Іван Мазепа: Погляд крізь століття» ([[2003]]), виставка «Іван Виговський особа і час», «Розп'яття» (до 2000-річчя від народження Христа). Був популяризатором спадщини [[Іоан Георг Пінзель|Іоана Георгія Пінзеля]], ініціатором створення музеїв першодрукаря [[Іван Федоров|Івана Федорова]], музею-садиби [[Музей Русалки Дністрової|«Русалки Дністрової»]]. Створив туристичний маршрут «[[Золота підкова Львівщини|Золота підкова]]», до якого входять [[Олеський замок|Олеський]], [[Золочівський замок|Золочівський]], [[Підгорецький замок|Підгорецький]], [[Свірзький замок|Свірзький]] замки.
 
Організатор численних історико-художніх виставок, у тому числі великої експозиції «Гетьман Іван Мазепа: Погляд крізь століття» ([[2003]]), виставка «Іван Виговський особа і час», «Розп'яття» (до 2000-річчя від народження Христа). Був популяризатором спадщини [[Іоан Георг Пінзель|Іоана Георгія Пінзеля]], ініціатором створення музеїв першодрукаря [[Іван Федоров|Івана Федорова]], музею-садиби [[Музей Русалки Дністрової|«Русалки Дністрової»]]. Створив туристичний маршрут «[[Золота підкова Львівщини|Золота підкова]]», до якого входять [[Олеський замок|Олеський]], [[Золочівський замок|Золочівський]], [[Підгорецький замок|Підгорецький]], [[Свірзький замок|Свірзький]] замки.
   
Загинув в автокатастрофі, що сталася внаслідок [[Серцевий напад|серцевого нападу]] [[23 травня]] [[2012]] року.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2012/05/120523_voznytsky_death_sd.shtml Загинув легендарний культурознавець Борис Возницький] ''[[Українська служба Бі-Бі-Сі]]'', 23.05.2012</ref>
+
Загинув в автокатастрофі, що сталася внаслідок [[Серцевий напад|серцевого нападу]] [[23 травня]] [[2012]] року.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2012/05/120523_voznytsky_death_sd.shtml Загинув легендарний культурознавець Борис Возницький] ''[[Українська служба Бі-Бі-Сі]]'', 23.05.2012</ref> Похований [[25 травня]] на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] у Львові.<ref>[http://galinfo.com.ua/news/110943.html На Личаківському цвинтарі поховали Бориса Возницького] ''Гал-інфо'', 25 Травня 2012</ref>
 
Похований Борис Возницький [[25 травня]] на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] у Львові.<ref>[http://galinfo.com.ua/news/110943.html На Личаківському цвинтарі поховали Бориса Возницького] ''Гал-інфо'', 25 Травня 2012</ref>
 
   
 
== Нагороди та звання ==
 
== Нагороди та звання ==
* Звання [[Герой України]] з врученням [[орден Держави|ордена Держави]] ([[16 травня]] [[2005]])&nbsp;— ''за визначний внесок у національне відродження України, багаторічну подвижницьку діяльність на ниві збереження та популяризації духовної спадщини українського народу, особисті заслуги у розвитку музейної справи''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=806/2005 Указ Президента України №&nbsp;806/2005 від 16 травня 2005 року «Про присвоєння Б. Возницькому звання Герой України»]</ref>
 
  +
* Заслужений працівник культури УРСР ([[1973]]).<ref name="ТО 29">Творчо-організаційна діяльність…&nbsp;— С. 29.</ref>
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|орден «За заслуги»]] II ступеня. ([[2001]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=265/2001 Указ Президента України №&nbsp;265/2001 від 19 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»]</ref>
 
  +
* Заслужений працівник культури ПНР ([[1984]]).<ref name="ТО 29"/>
  +
* лауреат [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Національної премії імені Тараса Шевченка]] (1990)
 
* [[Почесна відзнака Президента України]] ([[1996]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=302/96 Указ Президента України №&nbsp;302/96 від 26 квітня 1996 року «Про нагородження почесною відзнакою Президента України»]</ref>
 
* [[Почесна відзнака Президента України]] ([[1996]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=302/96 Указ Президента України №&nbsp;302/96 від 26 квітня 1996 року «Про нагородження почесною відзнакою Президента України»]</ref>
  +
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|орден «За заслуги»]] II&nbsp;ступеня. ([[2001]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=265/2001 Указ Президента України №&nbsp;265/2001 від 19 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»]</ref>
  +
* Звання [[Герой України]] з врученням [[орден Держави|ордена Держави]] ([[16 травня]] [[2005]])&nbsp;— ''за визначний внесок у національне відродження України, багаторічну подвижницьку діяльність на ниві збереження та популяризації духовної спадщини українського народу, особисті заслуги у розвитку музейної справи''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=806/2005 Указ Президента України №&nbsp;806/2005 від 16 травня 2005 року «Про присвоєння Б. Возницькому звання Герой України»]</ref>
 
* відзнака Президента України&nbsp;— [[Хрест Івана Мазепи]] ([[2010]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=227/2010 Указ Президента України №&nbsp;227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами»]</ref><ref>[http://zaxid.net/newsua/2010/12/15/124425/ Борис Возницький отримав Хрест Івана Мазепи // ZAXID.NET]</ref>
 
* відзнака Президента України&nbsp;— [[Хрест Івана Мазепи]] ([[2010]])<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=227/2010 Указ Президента України №&nbsp;227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами»]</ref><ref>[http://zaxid.net/newsua/2010/12/15/124425/ Борис Возницький отримав Хрест Івана Мазепи // ZAXID.NET]</ref>
 
* відзнака Президента України&nbsp;— [[ювілейна медаль «20 років незалежності України»]] ([[19 серпня]] [[2011]])<ref>[http://www.president.gov.ua/docs/822.pdf Указ Президента України №&nbsp;822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“»]</ref>
 
* відзнака Президента України&nbsp;— [[ювілейна медаль «20 років незалежності України»]] ([[19 серпня]] [[2011]])<ref>[http://www.president.gov.ua/docs/822.pdf Указ Президента України №&nbsp;822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“»]</ref>
* лауреат [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Національної премії імені Тараса Шевченка]] (1990)
 
  +
* найвища відзнака Польщі&nbsp;— [[Орден Відродження Польщі|Командорський хрест Ордену Відродження Польщі]] ([[2003]])
* найвища відзнака Польщі&nbsp;— [[Орден Відродження Польщі|орден «Командора»]] ([[2003]])
 
 
* лауреат всеукраїнської премії «Визнання»
 
* лауреат всеукраїнської премії «Визнання»
 
* дійсний член (академік) [[Академія мистецтв України|Академії мистецтв України]]
 
* дійсний член (академік) [[Академія мистецтв України|Академії мистецтв України]]
 
* доктор [[honoris causa]] Варшавської академії мистецтв ([[2004]])
 
* доктор [[honoris causa]] Варшавської академії мистецтв ([[2004]])
 
* Почесний громадянин Львова
 
* Почесний громадянин Львова
* [[Почесні громадяни Винників| Почесний громадянин Винників]] з [[7 липня]] 2011&nbsp;р. <ref>Вручення диплому про присвоєння почесного звання відбулося під час урочистостей з нагоди відзначення 20-річчя з часу створення Винниківського історико-краєзнавчого музею.</ref>
+
* [[Почесні громадяни Винників| Почесний громадянин Винників]] з [[7 липня]] 2011&nbsp;р.<ref>Вручення диплому про присвоєння почесного звання відбулося під час урочистостей з нагоди відзначення 20-річчя з часу створення Винниківського історико-краєзнавчого музею.</ref>
* Почесний громадянин міста [[Дубно]], Рівненська обл.<ref>Рішення Дубенської міської ради 58 від 28 липня 1998 року</ref>
+
* Почесний громадянин міста [[Дубно]], Рівненська обл.<ref>Рішення Дубенської міської ради №&nbsp;58 від 28 липня 1998 року</ref>
 
* Почесний громадянин [[Буський район|Буського району]] ([[2012]])
 
* Почесний громадянин [[Буський район|Буського району]] ([[2012]])
   
Рядок 83: Рядок 87:
 
[[Файл:Lwowska Galeria Sztuki - Bartel Thorwaldsen - The Gravestone of Poniński's Children.jpg|міні|праворуч|250пкс|Надгробок дітей Понінських. Скульптор Торвальдсен. Львівська галерея мистецтв.]]
 
[[Файл:Lwowska Galeria Sztuki - Bartel Thorwaldsen - The Gravestone of Poniński's Children.jpg|міні|праворуч|250пкс|Надгробок дітей Понінських. Скульптор Торвальдсен. Львівська галерея мистецтв.]]
   
Маючи в розпорядженні вантажівки, Возницький зі співробітниками обстежував покинуті собори [[бароко]], занедбані [[каплиця|каплиці]], покинуті [[цвинтар]]і.
+
Маючи в розпорядженні вантажівки, Возницький зі співробітниками обстежував покинуті [[бароко]]ві храми, занедбані [[каплиця|каплиці]], покинуті [[цвинтар]]і.
 
* В покинутому соборі міста [[Жовква]] (за правління комуністів називалося Нестеров) Возницький зняв з вікон полотна, які виявилися рештками оригіналів художника з [[Австрія|Австрії]] [[Мартин Альтомонте|Мартіно Альтомонте]] доби бароко. Альтомонте приїздив у [[Жовківський замок]], де працював на замовлення короля [[Ян III Собеський|Яна ІІІ Собеського]]. Зразки творів Альтомонте можна бачити в [[Олеський замок|Олеському]] і [[Золочівський замок|Золочівському замках]]. Серед врятованих Возницьким картин&nbsp;— оригінали Шимона Богушовича зі Львова, Андрія Стеха з міста [[Гданськ|Ґданська]], Альтомонте.
 
* В покинутому соборі міста [[Жовква]] (за правління комуністів називалося Нестеров) Возницький зняв з вікон полотна, які виявилися рештками оригіналів художника з [[Австрія|Австрії]] [[Мартин Альтомонте|Мартіно Альтомонте]] доби бароко. Альтомонте приїздив у [[Жовківський замок]], де працював на замовлення короля [[Ян III Собеський|Яна ІІІ Собеського]]. Зразки творів Альтомонте можна бачити в [[Олеський замок|Олеському]] і [[Золочівський замок|Золочівському замках]]. Серед врятованих Возницьким картин&nbsp;— оригінали Шимона Богушовича зі Львова, Андрія Стеха з міста [[Гданськ|Ґданська]], Альтомонте.
* В містечку [[Городенка]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франковської області]] Возницький разом зі співробітниками врятували рештки дерев'яного вівтаря роботи [[Пінзель|Пінзеля]]. Собор і вівтар були створені на замовлення мецената [[Микола Василь Потоцький|Миколи Василя Потоцького]] — одного з найбагатших серед меценатів тодішньої України.
+
* В містечку [[Городенка]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франковської області]] Возницький разом зі співробітниками врятували рештки дерев'яного вівтаря роботи [[Пінзель|Пінзеля]]. Собор і вівтар були створені на замовлення мецената [[Микола Василь Потоцький|Миколи Василя Потоцького]]&nbsp;— одного з найбагатших серед меценатів тодішньої України.
 
* На покинутому цвинтарі було розкопане поховання з надгробком дітей Понінських роботи [[Бертель Торвальдсен|Бертеля Торвальдсена]]. Пошук і порятунок видатного твору мистецтва належить Возницькому. Про твір Торвальдсена забули навіть на батьківщині відомого скульптора.
 
* На покинутому цвинтарі було розкопане поховання з надгробком дітей Понінських роботи [[Бертель Торвальдсен|Бертеля Торвальдсена]]. Пошук і порятунок видатного твору мистецтва належить Возницькому. Про твір Торвальдсена забули навіть на батьківщині відомого скульптора.
 
За неповними підрахунками, Возницький і його співпрацівники врятували близько 36 000 творів мистецтва, серед яких [[гобелен]]и, [[меблі]], [[картина|картини]], [[вівтар]]і, мармурові і дерев'яні скульптури, предмети ужиткового мистецтва тощо. Рятівну діяльність Возницького нема з чим порівняти на теренах України кінця [[XX століття]].
 
За неповними підрахунками, Возницький і його співпрацівники врятували близько 36 000 творів мистецтва, серед яких [[гобелен]]и, [[меблі]], [[картина|картини]], [[вівтар]]і, мармурові і дерев'яні скульптури, предмети ужиткового мистецтва тощо. Рятівну діяльність Возницького нема з чим порівняти на теренах України кінця [[XX століття]].
   
== Возницький і [[Олеський замок|замок в Олеську]] ==
+
== Возницький і замок в Олеську ==
   
 
Ініціатива відновлення і реставрації [[Олеський замок|Олеського замку]] належить заслуженому архітектору України [[Шуляр Андрій Михайлович|Андрієві Михайловичу Шуляру]]. У [[1955]] році були виконані обчислювальні роботи і проектні креслення. Реставраційні роботи розпочали з [[1961]] року (головний архітектор Львівських науково-реставраційних майстерень&nbsp;— [[Могитич Іван Романович|Іван Романович Могитич]]). Експозиції музею створили у [[1972]]—[[1975]] роках. Замку повернуто вигляд XVII століття. Створення музею у відновленому замку належить Возницькому. Тут є відділ [[Львівська галерея мистецтв|Львівської галереї мистецтв]].
 
Ініціатива відновлення і реставрації [[Олеський замок|Олеського замку]] належить заслуженому архітектору України [[Шуляр Андрій Михайлович|Андрієві Михайловичу Шуляру]]. У [[1955]] році були виконані обчислювальні роботи і проектні креслення. Реставраційні роботи розпочали з [[1961]] року (головний архітектор Львівських науково-реставраційних майстерень&nbsp;— [[Могитич Іван Романович|Іван Романович Могитич]]). Експозиції музею створили у [[1972]]—[[1975]] роках. Замку повернуто вигляд XVII століття. Створення музею у відновленому замку належить Возницькому. Тут є відділ [[Львівська галерея мистецтв|Львівської галереї мистецтв]].
Рядок 103: Рядок 107:
 
== Рятування замків України ==
 
== Рятування замків України ==
   
За його ініціативи стародавні замки Галичини [[Олеський замок|Олеський]], [[Золочівський замок|Золочівський]], [[Підгорецький замок|Підгорецький]] та [[Свірзький замок|Свірзький]] були об'єднані у так звану «[[Золота підкова Львівщини|Золоту підкову]]».
+
За його ініціативи стародавні замки Галичини [[Олеський замок|Олеський]], [[Золочівський замок|Золочівський]], [[Підгорецький замок|Підгорецький]] та [[Свірзький замок|Свірзький]] {{fact|були об'єднані у так звану «[[Золота підкова Львівщини|Золоту підкову]]»}}.
   
 
<center><gallery widths=180 heights=140>
 
<center><gallery widths=180 heights=140>
Рядок 112: Рядок 116:
 
</gallery></center>
 
</gallery></center>
   
Завдяки Возницькому сучасникам стало відоме ім'я українського [[Мікеланджело]]&nbsp;— скульптора [[Іоан Георг Пінзель|Йоана Георга Пінзеля]].
+
Завдяки Возницькому сучасникам стало відоме ім'я скульптора [[Іоан Георг Пінзель|Йоана Георга Пінзеля]].
   
 
Возницький багато зробив для комплектування фондів [[Палац Розумовського (Батурин)|палацу Розумовського]] в місті [[Батурин]]і, що став добре оснащеним експонатами музеєм на півночі України.
 
Возницький багато зробив для комплектування фондів [[Палац Розумовського (Батурин)|палацу Розумовського]] в місті [[Батурин]]і, що став добре оснащеним експонатами музеєм на півночі України.
Рядок 129: Рядок 133:
 
== Друковані праці Возницького ==
 
== Друковані праці Возницького ==
 
<gallery>
 
<gallery>
Файл:Возницький Б.Г.Потоцький.Меретин.Пінзель.jpg|Микола Потоцький, староста Канівський, та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель (2005)
 
  +
Файл:Борис Возницький. Автопортрет на тлі часу.jpg|Автопортрет на тлі часу (2006)
 
  +
 
</gallery>
 
</gallery>
 
* ''Возницький Б. Г''. Микола Потоцький староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель // Львів, Центр Європи, 2005.&nbsp;— 160 с.&nbsp;— 220 іл.
 
* ''Возницький Б. Г''. Микола Потоцький староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель // Львів, Центр Європи, 2005.&nbsp;— 160 с.&nbsp;— 220 іл.
Рядок 138: Рядок 142:
   
 
== Вшанування пам'яті ==
 
== Вшанування пам'яті ==
* Ще за життя Бориса Возницького було створено кілька його портретів. Скульптурний образ (тонований гіпс) створила [[1982]] року [[Бриж Теодозія Марківна|Теодозія Бриж]].<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Моя Батьківщина&nbsp;— СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР |оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів |видавництво = Облполіграфвидав |рік = 1983|том = |сторінки = 14|сторінок = |серія = ||тираж = }}</ref> [[2010]] року олійний портрет Возницького написав художник Іван Козак.<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Весняний салон — 2010 |оригінал = |посилання = |відповідальний = уклад. Д.&nbsp;Гунц, Н.&nbsp;Левицька, М.&nbsp;Турко |видання = |місце = Львів|видавництво = Растр-7 |рік = 2012|том = |сторінки = 26 |сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref> Роком пізніше скульптор Ярослав Мотика відлив портрет у бронзі.<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Весняний салон — 2011 |оригінал = |посилання = |відповідальний = уклад. Д.&nbsp;Гунц, Н.&nbsp;Левицька, М.&nbsp;Турко |видання = |місце = Львів|видавництво = Растр-7 |рік = 2012|том = |сторінки = 82 |сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref>
+
* Ще за життя Бориса Возницького було створено кілька його портретів. Скульптурний образ (тонований гіпс) створила [[1982]] року [[Бриж Теодозія Марківна|Теодозія Бриж]].<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Моя Батьківщина&nbsp;— СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР |оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів |видавництво = Облполіграфвидав |рік = 1983|том = |сторінки = 14|сторінок = |серія = ||тираж = }}</ref> [[2010]] року олійний портрет Возницького написав художник Іван Козак.<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Весняний салон — 2010 |оригінал = |посилання = |відповідальний = уклад. Д.&nbsp;Гунц, Н.&nbsp;Левицька, М.&nbsp;Турко |видання = |місце = Львів|видавництво = Растр-7 |рік = 2012|том = |сторінки = 26 |сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref> Роком пізніше скульптор [[Мотика Ярослав Миколайович|Ярослав Мотика]] відлив портрет у бронзі.<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Весняний салон — 2011 |оригінал = |посилання = |відповідальний = уклад. Д.&nbsp;Гунц, Н.&nbsp;Левицька, М.&nbsp;Турко |видання = |місце = Львів|видавництво = Растр-7 |рік = 2012|том = |сторінки = 82 |сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref>
 
* [[Винники]] (місто біля Львова) одні із перших увіковічили пам'ять про Б. Возницького, назвавши одну із вулиць міста його іменем (червень 2012&nbsp;р.). Також його ім'ям названо, до прикладу, одну з вулиць міста [[Здолбунів]]<ref>[http://www.zdolbyniv.rv.ua/index.php/ofitsiini-dokumenty/26-city-council-decision/4747-61-pro-pereimenuvannia-vulyts-mista-zdolbunova]</ref>.
 
* [[Винники]] (місто біля Львова) одні із перших увіковічили пам'ять про Б. Возницького, назвавши одну із вулиць міста його іменем (червень 2012&nbsp;р.). Також його ім'ям названо, до прикладу, одну з вулиць міста [[Здолбунів]]<ref>[http://www.zdolbyniv.rv.ua/index.php/ofitsiini-dokumenty/26-city-council-decision/4747-61-pro-pereimenuvannia-vulyts-mista-zdolbunova]</ref>.
* Згідно з наказом Міністерства культури України від [[12 квітня]] 2013 року<ref>Наказ Міністерства культури України №306 від 12 квітня 2013 року «Про присвоєння імені Б. Г. Возницького Львівській національній галереї мистецтв»</ref> Львівській національній галереї мистецтв присвоєно ім'я Бориса Возницького<ref>[http://portal.lviv.ua/news/2013/04/15/123000.html Львівській Національній галереї мистецтв присвоєно ім’я Возницького] ''portal.lviv.ua'', 15 квітня 2013</ref>.
+
* Згідно з наказом Міністерства культури України від [[12 квітня]] 2013 року<ref>Наказ Міністерства культури України №&nbsp;306 від 12 квітня 2013 року «Про присвоєння імені Б.&nbsp;Г.&nbsp;Возницького Львівській національній галереї мистецтв»</ref> Львівській національній галереї мистецтв присвоєно ім'я Бориса Возницького<ref>[http://portal.lviv.ua/news/2013/04/15/123000.html Львівській Національній галереї мистецтв присвоєно ім'я Возницького] ''portal.lviv.ua'', 15 квітня 2013</ref>.
 
* Заснована українська недержавна премія для відзначення осіб, котрі зробили вагомий внесок у розвиток музейної справи в Україні&nbsp;— [[Премія імені Бориса Возницького|Премія імені Бориса Возницького «За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи»]].
 
* Заснована українська недержавна премія для відзначення осіб, котрі зробили вагомий внесок у розвиток музейної справи в Україні&nbsp;— [[Премія імені Бориса Возницького|Премія імені Бориса Возницького «За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи»]].
 
* 26 вересня 2013 року в [[Мистецький арсенал|«Мистецькому арсеналі»]] відбулося перше вручення [[Премія імені Бориса Возницького|Премії імені Бориса Возницького «За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи України»]]. Її лауреатом став [[Олесь Пошивайло]]&nbsp;— засновник та екс-директор [[Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному|Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному]]<ref>[http://1tv.com.ua/uk/news/2013/09/26/46198 Премію імені Бориса Возницького сьогодні вручили музею Опішнянської кераміки] ''[[Перший національний]]'', 26 вересня 2013</ref>.
 
* 26 вересня 2013 року в [[Мистецький арсенал|«Мистецькому арсеналі»]] відбулося перше вручення [[Премія імені Бориса Возницького|Премії імені Бориса Возницького «За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи України»]]. Її лауреатом став [[Олесь Пошивайло]]&nbsp;— засновник та екс-директор [[Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному|Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному]]<ref>[http://1tv.com.ua/uk/news/2013/09/26/46198 Премію імені Бориса Возницького сьогодні вручили музею Опішнянської кераміки] ''[[Перший національний]]'', 26 вересня 2013</ref>.
Рядок 147: Рядок 151:
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
   
== Посилання ==
 
  +
== Джерела ==
  +
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар А]]''. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання.&nbsp;— Львів—Винники, 2012.&nbsp;— 88&nbsp;с.
  +
* ''[[Горак Роман Дмитрович|Горак Р]].'' Пінзель // Дзвін.&nbsp;— 2017.&nbsp;— Ч. 7 (873).&nbsp;— С. 171—206.
  +
* ''[[Пшеничний Микола Іванович|Пшеничний М]]''. Подзвін Золотої Підкови // Голос Просвіти.&nbsp;— К.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;16 (860) (21—27 квіт.).&nbsp;— С. 13. (Незабутні)
  +
* ''Пшик В''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Voznytskyj_B Возницький Борис Григорович] // {{ЕІУ|1|602}}
  +
* ''Степовик Д. В''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27414 Возницький Борис Григорович] // {{ЕСУ|5|33—34}}
  +
{{Commonscat|Borys Voznytskyi}}
  +
 
=== Інтерв'ю ===
 
=== Інтерв'ю ===
* [http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2008/07/080719_castles_interactive_is.shtml Аудіоінтерв'ю: Про замки України з академіком Б. Возницьким] [[Українська служба Бі-Бі-Сі]].&nbsp;— 2008.&nbsp;— 19 липня.
 
  +
* [http://www.umoloda.kiev.ua/number/717/169/26074 ''Борис Возницький'': Наша держава така бідна, що навіть не вміє приймати подарунки] // [[Україна молода]], 21 липня 2006.
* [http://narodna-dumka.horodok.lviv.ua/?p=1155 ''Борис Возницький''. Замки в Україні і на Львівщині&nbsp;— у катастрофічному стані] // Народна думка.&nbsp;— 2010.&nbsp;— 19 квітня.
 
  +
* [http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=1940 Борис Возницький: Я розумію&nbsp;— наші бізнесмени мають усе, крім історичних замків, тепер і їх хочуть відібрати] // Музеї України.&nbsp;— 2007.&nbsp;— 12 березня.
* [http://www.vgolos.com.ua/politic/koments/111.html ''Борис Возницький''. «Галицька корона» робиться хіба що для Табачника] // Вголос.&nbsp;— 2010.&nbsp;— 16 липня.
+
* [http://portal.lviv.ua/chronicle/2007/11/20/165253.html ''Борис Возницький'': Від політики залежить доля мистецтва] // Львівський портал.&nbsp;— 2007.&nbsp;— 20 листопада.
* [http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=1940 Я розумію&nbsp;— наші бізнесмени мають усе, крім історичних замків, тепер і їх хочуть відібрати] // Музеї України.&nbsp;— 2007.&nbsp;— 12 березня.
+
* [http://tyzhden.ua/Publication/3040 ''Борис Возницький'': У нас не надто поспішають шукати і повертати викрадене] // [[Український тиждень]].&nbsp;— 2007.&nbsp;— 30 листопада.
* [http://www.umoloda.kiev.ua/number/717/169/26074/ ''Борис Возницький''. Наша держава така бідна, що навіть не вміє приймати подарунки] // [[Україна молода]].
+
* [http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2008/07/080719_castles_interactive_is.shtml Аудіоінтерв'ю: Про замки України з академіком Б.Возницьким] // [[Українська служба Бі-Бі-Сі]].&nbsp;— 2008.&nbsp;— 19 липня.
* [http://portal.lviv.ua/chronicle/2007/11/20/165253.html ''Борис Возницький''. Від політики залежить доля мистецтва] // Львівський портал.&nbsp;— 2007.&nbsp;— 20 листопада.
+
* [http://narodna-dumka.horodok.lviv.ua/?p=1155 Борис Возницький: Замки в Україні і на Львівщині&nbsp;— у катастрофічному стані] // Народна думка.&nbsp;— 2010.&nbsp;— 19 квітня.
* [http://tyzhden.ua/Publication/3040 ''Борис Возницький''. У нас не надто поспішають шукати і повертати викрадене] // [[Український тиждень]].&nbsp;— 2007.&nbsp;— 30 листопада.
+
* [http://www.vgolos.com.ua/politic/koments/111.html Борис Возницький: «Галицька корона» робиться хіба що для Табачника] // Вголос.&nbsp;— 2010.&nbsp;— 16 липня.
   
 
=== Біографії ===
 
=== Біографії ===
Рядок 163: Рядок 174:
 
=== Репортажі ===
 
=== Репортажі ===
 
* [http://zaxid.net/story/voznytskij/index.html Спецпроект пам'яті Бориса Возницького] // [[Zaxid.net]].
 
* [http://zaxid.net/story/voznytskij/index.html Спецпроект пам'яті Бориса Возницького] // [[Zaxid.net]].
* [http://lviv24.com/home/showSingleNews.do?borisa_voznitskogo_zgaduvatimut_yak_spravzhnogo_geroya&objectId=75921 Бориса Возницького згадуватимуть як справжнього героя] [[24 (телеканал)| // lviv24]]. — 2012. — 23 травня.
+
* [http://lviv24.com/home/showSingleNews.do?borisa_voznitskogo_zgaduvatimut_yak_spravzhnogo_geroya&objectId=75921 Бориса Возницького згадуватимуть як справжнього героя] [[24 (телеканал)| // lviv24]].&nbsp;— 2012.&nbsp;— 23 травня.
 
* [http://www.unian.ua/news/505409-tomenko-kolektsiya-zibrana-voznitskim-perevischue-zapasi-zolotovalyutnogo-fondu.html Томенко: Колекція, зібрана Возницьким, перевищує запаси золотовалютного фонду] // [[УНІАН]].&nbsp;— 2012.&nbsp;— 24 травня.
 
* [http://www.unian.ua/news/505409-tomenko-kolektsiya-zibrana-voznitskim-perevischue-zapasi-zolotovalyutnogo-fondu.html Томенко: Колекція, зібрана Возницьким, перевищує запаси золотовалютного фонду] // [[УНІАН]].&nbsp;— 2012.&nbsp;— 24 травня.
 
* [http://olabilo4ka.wordpress.com/2014/05/22/borus-voznitsky/ Борис Возницький. Герой України. Мої спогади.] // Ola Blog.
 
* [http://olabilo4ka.wordpress.com/2014/05/22/borus-voznitsky/ Борис Возницький. Герой України. Мої спогади.] // Ola Blog.
   
== Джерела ==
 
  +
{{Вікіцитати}}
{{Commonscat|Borys Voznytskyi}}
 
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Львів-Винники, 2012.&nbsp;— 88&nbsp;с.
 
 
 
{{ВП-портали|Біографії|Мистецтво|Галичина|Львів|Україна|Культура}}
 
{{ВП-портали|Біографії|Мистецтво|Галичина|Львів|Україна|Культура}}
 
{{бібліоінформація}}
 
{{бібліоінформація}}
  +
{{Герої України}}
  +
 
[[Категорія:Українські музеологи]]
 
[[Категорія:Українські музеологи]]
 
[[Категорія:Українські мистецтвознавці]]
 
[[Категорія:Українські мистецтвознавці]]
Рядок 181: Рядок 191:
 
[[Категорія:Почесні громадяни Львова]]
 
[[Категорія:Почесні громадяни Львова]]
 
[[Категорія:Почесні громадяни Винників]]
 
[[Категорія:Почесні громадяни Винників]]
  +
[[Категорія:Почесні громадяни Золочева (Львівська область)]]
 
[[Категорія:Перебували в Бучачі]]
 
[[Категорія:Перебували в Бучачі]]
 
[[Категорія:Загинули в автомобільних аваріях]]
 
[[Категорія:Загинули в автомобільних аваріях]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
  +
[[Категорія:Заслужені працівники культури УРСР]]
  +
[[Категорія:Члени Національної спілки художників України]]

Поточна версія на 11:51, 1 грудня 2017

Возницький Борис Григорович
Voznytskyi-Borys-Hryhorovych-11104458.jpg
Борис Возницький, 2011 рік
Дата народження 16 квітня 1926(1926-04-16)
Місце народження село Ульбарів, Дубенський повіт, Волинське воєводство
Дата смерті 23 травня 2012(2012-05-23) (86 років)
Місце смерті біля села Куровичі, Золочівський район, Львівська область
Місце поховання Личаківський цвинтар
Національність Українець
Громадянство Польща Польща УРСРУкраїна Україна
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Хрест Івана Мазепи
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Золота медаль «За заслуги у сфері культури — Gloria Artis»(Польща)
Медаль «За відвагу» Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1990
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бори́с Григо́рович Возни́цький (16 квітня 1926, Ульбарів, тепер Нагірне, Дубенський район, Рівненська область, Україна — 23 травня 2012, в автокатастрофі між селами Куровичі та Печенія Золочівського району Львівської області) — український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України (2005), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa.

Життєпис[ред.ред. код]

Навчався в початковій школі у рідному селі з 1932 по 1936 рік. Після її закінчення продовжив у 5-6 класах Дубенської загальної школи (тепер у будівлі — Дубенський коледж культури і мистецтв). Разом з єдиним однокласником-українцем Рафальським відмовились ходити на урок релігії, який вів ксьондз, директор не протестував.[1]

Під час Другої світової був в УПА. За спогадами самого Возницького, перед приходом «совєтів» вони отримали наказ розійтись по домівках і чекати наказу на збір (Пугачино (псевдо), йди в село і будь там[1]). Однак одразу після входу радянських військ у Дубно в березні 1944 року був мобілізований і потрапив на фронт. Служив у штрафній роті (за його словами, як і всі «западники»; з 60 вояків вижили 3, служив, зокрема, разом з бандитами, білогвардійськими офіцерами з рудників (у них не згинались ноги)[1]). Брав участь в операції «Багратіон» по відвоюванню Білорусі, після першого ж бою в їхній роті залишилось декілька чоловік, решта — загинули. Борис Возницький був нагороджений радянською медаллю «За відвагу». Був студентом училища імені Труша, навчався у Ленінградській академії мистецтв (факультет історії мистецтв; його однокурсник Владлен Шабельников у 1963 році подарував п. Борису німецького мотоцикла, який сам купив на німецькій виставці у Москві[1]).

Борис Возницький починав свою діяльність у Винниках і був надхненником створення Винниківського історико-краєзнавчого музею, збирав перші експонати для нього (в 1956 році жив у Винниках).

Історико-краєзнавчий музей Винників — другий музей міста. Перший — кімната-музей, яку створив Борис Возницький. Щоб забезпечити сім'ю, працював у трьох школах, вчив дітей малювати, вів краєзнавчий і туристичний гуртки у тодішньому Будинку піонерів. У Винниках створив перший музей, експонати до якого збирав разом з учнями міста. Організовуючи експедиції в ближні села, вони знайшли унікальні речі, яким немає ціни, розкопали в лісі 2 кельтські поселення. Разом робили археологічні пошукові експедиції, зібрали колосальну колекцію. Багато експонатів із тих часів зберігаються в історико-краєзнавчому музеї, деякі — в Олеському замку. На жаль, коли Возницький був змушений поїхати у Ленінград на навчання, цей музей перестав існувати.

У 19601962 рр. Возницький працював заступником директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом призначений на посаду директора Львівської картинної галереї. Член Національної спілки художників, де очолював секцію критики і мистецтвознавства.[2]

Організатор численних історико-художніх виставок, у тому числі великої експозиції «Гетьман Іван Мазепа: Погляд крізь століття» (2003), виставка «Іван Виговський особа і час», «Розп'яття» (до 2000-річчя від народження Христа). Був популяризатором спадщини Іоана Георгія Пінзеля, ініціатором створення музеїв першодрукаря Івана Федорова, музею-садиби «Русалки Дністрової». Створив туристичний маршрут «Золота підкова», до якого входять Олеський, Золочівський, Підгорецький, Свірзький замки.

Загинув в автокатастрофі, що сталася внаслідок серцевого нападу 23 травня 2012 року.[3] Похований 25 травня на Личаківському цвинтарі у Львові.[4]

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Охоронна діяльність[ред.ред. код]

Свята Родина. Зразок живопису художника Мартіно Альтомонте

Академіка Бориса Возницького називають «ангелом-охоронцем» українських музеїв та замків, пам'яток культури українського народу.

Активна охоронна діяльність Б.Возницького розпочалася у 1960-ті роки. В безбожній країні СРСР якраз тоді розпочалася нова хвиля руйнацій церков і соборів, пам'яток культури нашого народу. Були століття існування культури українського народу, коли церква і релігія монополізували культуру (в ті століття вона була винятково релігійною). Руйнівники висаджували в повітря церкви 12—19 століть, знищували культуру цілої країни, цілі періоди тої культури.

Надгробок дітей Понінських. Скульптор Торвальдсен. Львівська галерея мистецтв.

Маючи в розпорядженні вантажівки, Возницький зі співробітниками обстежував покинуті барокові храми, занедбані каплиці, покинуті цвинтарі.

  • В покинутому соборі міста Жовква (за правління комуністів називалося Нестеров) Возницький зняв з вікон полотна, які виявилися рештками оригіналів художника з Австрії Мартіно Альтомонте доби бароко. Альтомонте приїздив у Жовківський замок, де працював на замовлення короля Яна ІІІ Собеського. Зразки творів Альтомонте можна бачити в Олеському і Золочівському замках. Серед врятованих Возницьким картин — оригінали Шимона Богушовича зі Львова, Андрія Стеха з міста Ґданська, Альтомонте.
  • В містечку Городенка Івано-Франковської області Возницький разом зі співробітниками врятували рештки дерев'яного вівтаря роботи Пінзеля. Собор і вівтар були створені на замовлення мецената Миколи Василя Потоцького — одного з найбагатших серед меценатів тодішньої України.
  • На покинутому цвинтарі було розкопане поховання з надгробком дітей Понінських роботи Бертеля Торвальдсена. Пошук і порятунок видатного твору мистецтва належить Возницькому. Про твір Торвальдсена забули навіть на батьківщині відомого скульптора.

За неповними підрахунками, Возницький і його співпрацівники врятували близько 36 000 творів мистецтва, серед яких гобелени, меблі, картини, вівтарі, мармурові і дерев'яні скульптури, предмети ужиткового мистецтва тощо. Рятівну діяльність Возницького нема з чим порівняти на теренах України кінця XX століття.

Возницький і замок в Олеську[ред.ред. код]

Ініціатива відновлення і реставрації Олеського замку належить заслуженому архітектору України Андрієві Михайловичу Шуляру. У 1955 році були виконані обчислювальні роботи і проектні креслення. Реставраційні роботи розпочали з 1961 року (головний архітектор Львівських науково-реставраційних майстерень — Іван Романович Могитич). Експозиції музею створили у 19721975 роках. Замку повернуто вигляд XVII століття. Створення музею у відновленому замку належить Возницькому. Тут є відділ Львівської галереї мистецтв.

Окрім замку, в перелік реставраційних робіт включена реставрація комплексу колишнього монастиря капуцинів, де були відреставрований регулярний парк, один з перших в Україні. Будівлі колишнього монастиря (архітектор Мартин Добравський, 1739 рік, бароко) використовуються як фондосховища.

Рятування замків України[ред.ред. код]

За його ініціативи стародавні замки Галичини Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький були об'єднані у так звану «Золоту підкову»[джерело?].

Завдяки Возницькому сучасникам стало відоме ім'я скульптора Йоана Георга Пінзеля.

Возницький багато зробив для комплектування фондів палацу Розумовського в місті Батурині, що став добре оснащеним експонатами музеєм на півночі України.

Сприяв відновленню оборонної башти в П'ятничанах (П'ятничанська вежа), збереженню Бернардинського костелу у Львові, реставрації каплиці Боїмів, відновив будинок де мешкав Маркіян Шашкевич.

Засновник нових музеїв[ред.ред. код]

Возницький — відомий засновник нових музеїв України. Серед них:

Друковані праці Возницького[ред.ред. код]

  • Возницький Б. Г. Микола Потоцький староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель // Львів, Центр Європи, 2005. — 160 с. — 220 іл.
  • Возницький Б. Г. Каплиця Боїмів у Львові // Львів, Каменяр, 1979.
  • Возницький Б. Г. Олеський замок // Львів, 1978. — 143 с.
  • Борис Возницький. Автопортрет на тлі часу // 2006. — 56 с. — 57 іл.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Пшеничний Микола. Подзвін Золотої Підкови… — С. 13.
  2. Творчо-організаційна діяльність Львівської організації Спілки художників УРСР 1939—1989 / авт. тексту та упор. М. І. Батіг. — Львів : Облполіграфвидав, 1990. — С. 26.
  3. Загинув легендарний культурознавець Борис Возницький Українська служба Бі-Бі-Сі, 23.05.2012
  4. На Личаківському цвинтарі поховали Бориса Возницького Гал-інфо, 25 Травня 2012
  5. а б Творчо-організаційна діяльність… — С. 29.
  6. Указ Президента України № 302/96 від 26 квітня 1996 року «Про нагородження почесною відзнакою Президента України»
  7. Указ Президента України № 265/2001 від 19 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
  8. Указ Президента України № 806/2005 від 16 травня 2005 року «Про присвоєння Б. Возницькому звання Герой України»
  9. Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами»
  10. Борис Возницький отримав Хрест Івана Мазепи // ZAXID.NET
  11. Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“»
  12. Вручення диплому про присвоєння почесного звання відбулося під час урочистостей з нагоди відзначення 20-річчя з часу створення Винниківського історико-краєзнавчого музею.
  13. Рішення Дубенської міської ради № 58 від 28 липня 1998 року
  14. Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 14.
  15. Весняний салон — 2010 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 26.
  16. Весняний салон — 2011 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 82.
  17. [1]
  18. Наказ Міністерства культури України № 306 від 12 квітня 2013 року «Про присвоєння імені Б. Г. Возницького Львівській національній галереї мистецтв»
  19. Львівській Національній галереї мистецтв присвоєно ім'я Возницького portal.lviv.ua, 15 квітня 2013
  20. Премію імені Бориса Возницького сьогодні вручили музею Опішнянської кераміки Перший національний, 26 вересня 2013

Джерела[ред.ред. код]


Інтерв'ю[ред.ред. код]

Біографії[ред.ред. код]

Репортажі[ред.ред. код]