Войцех Пестка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:14, 23 жовтня 2019, створена Vity OKM (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Войцех Пестка
Wojciech Pestka
Wojciech Pestka.JPG
Войцех Пестка
Народився 27 листопада 1951(1951-11-27) (68 років)
Пйонкі
Країна Flag of Poland.svg Польща
Діяльність перекладач
поет
Знання мов польська

Войцех Пестка (пол. Wojciech Pestka; *27 листопада 1951(19511127), Пйонкі) — польський поет, прозаїк, перекладач. Член Товариства польських письменників, Товариства польських журналістів. Стипендіат Міністерства культури і національної спадщини Польської Республіки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив факультет математики Люблінського університету ім. Марії Кюрі-Склодовської.

Як поет дебютував у студентські роки, публікувався в «Kamenie», належав до поетичної групи «Сансара». Займався науковими дослідженнями, працював садівником і програмістом, багато мандрував Центрально-Східною Європою.

Лауреат багатьох нагород, у тому числі Нагороди маршала воєводства Мазовецького (2010) за літературні досягнення, Міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2012)[1], Міжнародної літературної премії ім. Миколи Гоголя «Тріумф» (2013)[2], літературної премії ім. Болеслава Пруса (2013)[3], Нагороди Товариства польських журналістів ім. Казімежа Дзевановського (2017) [4]. Нагороджений ювілейною медаллю «За вірність заповітам Кобзаря» Українського фонду культури (2015).

Твори письменника публікувалися у журналах «Twórczość» («Творчість»), «Odra» («Одра»), «Lublin» («Люблін») і перекладалися німецькою, англійською, російською, українською та латиською мовами.

Вірші та оповідання друкувалися в українських виданнях «Літературна Україна», «Гранословіє», «Березіль».

Творчість[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

«Звичайна розмова» (Ченстохова, 1976)

«Місто» (Ченстохова, 1976)

«Десять віршів для Гроша» (Люблін, 2005) — головна нагорода на конкурсі Люблінського відділення Товариства польських письменників за найкращу поетичну книжку року[5], («Стихи для Грошки» у перекладі Сєрґєя Морейно, Москва, 2013)

«Сніданок з Гамлетом» (переклад Василя Слапчука, Луцьк, 2016)

«Spacer po linie / Мандрівка линвою» (спільно з Анною Багряною, двомовне видання, Львів, 2008)[6]

«Три на три» (у співавторстві з Майрою Асаре та Сєрґєєм Морейно, Радом, 2010)

Проза[ред. | ред. код]

«Ballada o żyletce» (Варшава, 2009)

«До побачення у пеклі» (Варшава, 2009) — відзначена нагородою маршалка Мазовецького воєводства та номінована на нагороду імені Ю. Мацкевича за найкращу історичну працю[7][8]

«До побачення у пеклі» (Львів, 2012)

«Як мало… Йозеф Гацкій (1805–1876), біографічний нарис» (Радом, 2012)[9]

«Розкажіть своїм» (Краків, 2013)[10]

«Mój mąż frajer» (Краків, 2017)

Переклади[ред. | ред. код]

Анна Багряна, «Wyśnij mnie» (Ченстохова, 2008)

Павло Щириця, «Uobecnienie legendy / Оприсутнення Легенди» (спільно з Івоною Василевською, двомовне видання, Київ, 2010)

Василь Слапчук, «Жінка зі снігу / Kobieta ze śniegu» (спільно з Івоною Василевською, Люблін, 2012)

Василь Слапчук «Книга забуття / Księga zapomnienia» (Краків, 2014)[11]

Кіносценарії[ред. | ред. код]

«Leo zawodowiec» — сценарій документального фільму 52’ (2015)

«Klecha» — сценарій фільму 112’ (за мотивами роману «Розкажіть своїм», співавтор, 2017)

Записи[ред. | ред. код]

«На поверхні дзеркала. Три рази по п'ять» (студійні записи разом з латиською поеткою Майрою Асаре та російським поетом Сєрґєєм Морейно, Рига, 2012)

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2016).[12]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесна відзнака «Заслужений діяч польської культури»[13],
  • Диплом Журі Міжнародної літературної премії імені Юзефа Лободовського (Польща, 2015).
  • Медаль «Івана Мазепи» (2016)[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. bukvoid.com: Лауреати Міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди за 2012 рік
  2. litakcent.com:Лауреати премії ім. Гоголя «Тріумф» за 2013 рік
  3. domkulturylsm.pl:Войцех Пестка — лауреат конкурсу ім. Болеслава Пруса
  4. http://radom.wyborcza.pl/radom/7,48201,21329286,radomski-pisarz-z-wyroznieniem-stowarzyszenia-dziennikarzy-polskich.html Радомський письменник отримав нагороду Товариства польських журналістів
  5. culture.pl: Пані Грош серед віршів
  6. tygielkultury.eu: Про мистецтво поетичної розмови Архівовано 25 вересень 2009 у Wayback Machine.
  7. proszynski.pl: До побачення у пеклі. Кресовий апокаліпсис: Україна, Польща, Білорусь, Латвія
  8. Сайт Генерального Консульства РП в Луцьку: Книжка Войцеха Пестки До побачення в пеклі
  9. gmina-pionki.pl: Герой локальної історії
  10. radom.gazeta.pl:«Розкажіть своїм». Перший роман про червень '76
  11. Видавництво «Високий замок». Василь Слапчук, «Книга забуття» (у перекладі Войцеха Пестки). Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014. 
  12. Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2016 рік. Жінка-УКРАЇНКА. 22 серпня 2016. 
  13. Подвійне свято y Генеральному консульстві РП в Луцьку
  14. Сергій Дзюба (Квітень 18, 2016). Відзнака за патріотизм. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Процитовано Квітень 18, 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]

Відгуки про творчість