Відмінності між версіями «Володимир Загорцев»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Мітка: редагування коду 2017
(правопис)
 
Рядок 22: Рядок 22:
   
 
== Творчість ==
 
== Творчість ==
Вагоме місце в доробку Загорцева займають камерні концерти — загалом 9, з якиї перший написаний у 1981 р., останній — у 2004 р. Усі концерти за винятком №7 написані для струнного оркестру з різним складом солістів і є одночастинними.<ref name="musj" /> Також він є автором 5 симфоній, Скрипкового концерту (2007), Концерту для оркестру «Творчість» (2010), опери «Долорес» (1980—1983), «Градацій» для оркестру (1966).
+
Вагоме місце в доробку Загорцева займають камерні концерти&nbsp;— загалом 9, з яких перший написаний у 1981&nbsp;р., останній&nbsp;— у 2004&nbsp;р. Усі концерти за винятком №&nbsp;7 написані для струнного оркестру з різним складом солістів і є одночастинними.<ref name="musj" /> Також він є автором 5 симфоній, Скрипкового концерту (2007), Концерту для оркестру «Творчість» (2010), опери «Долорес» (1980—1983), «Градацій» для оркестру (1966).
   
 
Фортепіанна творчість Загорцева охоплює, серед іншого, дві сонати (1979—1981 і 1999—2000), «Ритми» (1967/1969, тут композитор застосовує [[додекафонія|додекафонну]] техніку), «Три епітафії» (1998). Також автор цілого ряду камерних творів.
 
Фортепіанна творчість Загорцева охоплює, серед іншого, дві сонати (1979—1981 і 1999—2000), «Ритми» (1967/1969, тут композитор застосовує [[додекафонія|додекафонну]] техніку), «Три епітафії» (1998). Також автор цілого ряду камерних творів.

Поточна версія на 05:28, 13 жовтня 2019

Володимир Загорцев
Народився 27 жовтня 1944(1944-10-27)[1]
Київ, СРСР
Помер 30 листопада 2010(2010-11-30)[1] (66 років)
Діяльність композитор

Володимир Миколайович Загорцев[2] (27 жовтня 1944(19441027), Київ — 30 листопада 2010)[3] — український композитор, один з представників Київського авангарду, один з останніх учнів Бориса Лятошинського. Лауреат премії ім. Бориса Лятошинського (1967).[4]

Професійне музичне навчання розпочав у 15-річному віці (педагоги: Ф. Каліхман, фортепіано і О. Губерман, теорія музики), а за три роки вступив у Київську консерваторію (1962; педагоги з композиції: Борис Лятошинський, згодом Андрій Штогаренко). З 1968 року член Спілки композиторів. Протягом 1968—1974 був редактором у видавництві «Музична Україна».

У 1970-80-х роках його твори активно виконувалися на Заході. Зокрема, у січні 1980 р. Нью-Йоркський філармонійний оркестр виконав його «Градації» (диригент — Зубін Мета).

Творчість[ред. | ред. код]

Вагоме місце в доробку Загорцева займають камерні концерти — загалом 9, з яких перший написаний у 1981 р., останній — у 2004 р. Усі концерти за винятком № 7 написані для струнного оркестру з різним складом солістів і є одночастинними.[3] Також він є автором 5 симфоній, Скрипкового концерту (2007), Концерту для оркестру «Творчість» (2010), опери «Долорес» (1980—1983), «Градацій» для оркестру (1966).

Фортепіанна творчість Загорцева охоплює, серед іншого, дві сонати (1979—1981 і 1999—2000), «Ритми» (1967/1969, тут композитор застосовує додекафонну техніку), «Три епітафії» (1998). Також автор цілого ряду камерних творів.

У творчості Загорцева виділяють два основні періоди[3] — ранній, у якому композитор взаємодіяв із естетикою першої і другої хвилі авангарду, і період після кількарічної перерви в композиції (яка тривала приблизно з 1972 до 1976), де «ансамблева фактура стає більш економною, співзвуччя керуються ясним принципом акордовості, а регулярна повторюваність мелодичних, гармонічних і ритмічних структур не лише не обминається, але й послідовно експлуатується як нормативний композиційний елемент» (Олексій Войтенко)[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://mus.art.co.ua/pam-yati-kompozytora-volodymyra-zahortseva/
  2. Zahortsev, Volodymyr Mykolayovych | Grove Music. www.oxfordmusiconline.com (en). doi:10.1093/gmo/9781561592630.001.0001/omo-9781561592630-e-0000030791. Процитовано 2019-10-12. 
  3. а б в г Войтенко, Олексій (2016-06-17). Пам’яті композитора Володимира Загорцева. МУЗИКА (uk). Процитовано 2019-10-12. 
  4. Володимир Загорцев. Музично-інформаційний центр при Асоціації нова музика. Процитовано 2019-10-12.