Воєнний блок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Найбільші військові блоки, одним з принципів яких є колективна безпека:
   АС

Воєнний блок або Воєнно-політичний блок — військово-політичний союз або угода держав з метою спільних дій для вирішення загальних політичних, економічних і військових завдань. Воєнні блоки та союзи створювалися ще в старовині, проте їх значення особливо зросло із зародженням капіталізму.

Найвідомішими в історії воєнними блоками були:

В епоху імперіалізму, із загостренням боротьби між основними імперіалістичними державами і різким розмежуванням їх на ворожі угрупування, воєнно-політичні союзи стали створюватися на тривалий термін. Перед початком Першої світової війни 1914—1918 утворилися два основних воєнно-політичні союзи:

  • Троїстий союз 1882 (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), якому протистояли військовий союз Франції і Росії (1892), і
  • Антанта (фр. «Entente cordial») — союз Великої Британії і Франції (1904), перетворені в 1907 у «Потрійну згоду» («Потрійна Антанта») — союз Великої Британії, Франції і Росії.

Напередодні Другої світової війни 1939—1945 рр. був створений воєнний блок фашистських держав — «Антикомінтернівський пакт» (1936) між Німеччиною і Японією; у 1937 до нього приєдналася Італія, а пізніше Угорщина, Іспанія тощо. На початку війни йому протистояв воєнно-політичний блок західних країн (Велика Британія, Франція, Бельгія, Польща тощо). У серпні 1941 був утворений англо-американський блок (Атлантична хартія). У липні 1941 СРСР уклало угоду з Великою Британією, а у вересні підписав декларацію про приєднання до Атлантичної хартії. До січня 1942 завершилося утворення антигітлерівської коаліції, до якої увійшли Велика Британія, США, СРСР, Франція та інші країни (загалом 26 держав).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В. Константинов. Союз воєнно-політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.680 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]