Вранє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто Вранє
Grb Vranje.jpg
Герб
Вранє
Основні дані
Країна Сербія Сербія
Регіон Пшинський округ
Агломерація 83 524 (2011)
Населення 55 138 (2011)
Площа 860 км²
Поштові індекси 17500
Часовий пояс UTC+1
Літній час в літку UTC+2
Автомобільний код VR
Географічні координати 42°33′15″ пн. ш. 21°53′50″ сх. д. / 42.55417° пн. ш. 21.89722° сх. д. / 42.55417; 21.89722Координати: 42°33′15″ пн. ш. 21°53′50″ сх. д. / 42.55417° пн. ш. 21.89722° сх. д. / 42.55417; 21.89722
Висота над рівнем моря 487 м
Місцева влада
Мер міста Слободан Міленкович
Веб-сторінка www.vranje.org.rs
Карта
Вранє (Сербія)
Вранє
Вранє

Commons-logo.svg Вранє у Вікісховищі

Вра́нє (серб. Врање; МФА: Аудіо [ʋrâɲɛ]опис файлу) — місто та муніципалітет на півдні Сербії, адміністративний центр Пчинського округу.

У місті, відповідно за переписом 2011 року, проживає 55 138 жителів. Вперше згадується в 1093 році, але до складу сербської держави увійшло в 1207 році. У 1455 році було завойоване османською армією. В епоху панування турків місто мало стратегічне значення: перебувало на перетині торгових шляхів СербіяМакедоніяБолгарія. Звільнене в 1878 році. Після Другої світової війни місто стало промисловим осередком, а також залізничним вузлом. Нині місто є економічним, політичним і культурним центром Пчинського округу. Місто розташоване на лівому березі Південної Морави. В місті дислокується штаб 4-ї бригади Сухопутних військ Сербії.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про міста Вранє залишила Анна Комніна, візантійська принцеса, старша дочка імператора Візантії Олексія I Комніна і Ірини Дукенище, описуючи завоювання свого батька.

Інша згадка датована в 1193 році, коли великий жупан Рашки Стефан Неманя проголосив незалежність Сербії від Візантії. Однак до складу Сербської держави Вране увійшло лише в 1207 році, коли Стефан II Неманич взяв під контроль це місто.

Після розпаду середньовічної сербської держави, Вранє стало самостійною державою під управлінням кесаря Угліше — Господаря Вранє, Пряшева і Куманова. Ця держава проіснувала аж до битви на Косовому полі, після якої Вранє було включено до складу залежної від Османської імперії Сербської держави під орудою Стефана Лазаревича. 14 червня 1445 року турки захопили місто і тримали його під своїм контролем аж до 31 січня 1878 року, коли його зайняла сербська армія під командуванням Йована Белімарковіча. На початку XX століття населення міста налічувало близько 12 000 мешканців.

В ході Балканських і двох світових воєн Вранє знову був об'єктом для завоювань. Під час Першої балканської війни в 1912 році тут проводилася військова операція проти османської армії під особистим командуванням короля Петра I Карагеоргійовича. У Першу світову війну болгари окупували Вране в ніч з 16 на 17 жовтня 1918 року. Через два роки місто було звільнене.

Під час Другої світової війни німці захопили Вранє та передали його під управління тоді ще союзної болгарської держави. За чотири роки окупації в місті було розстріляно близько 700 чоловік. У бойових діях при визволенні міста брали участь 12 000 солдатів. Місто було звільнено 7 вересня 1944 року.

Населення[ред. | ред. код]

У етнічному складі населення Вранє більшість складають серби — за даними останнього перепису (2011) їхня питома частка склала 91,7 %. Численною є громада ромів (4,99 % від загалу). Також у місті проживають болгари, македонці, чорногорці, хорвати, албанці, словаки, словенці, українці та представники інших етносів.

Більшість вірян належать до православних церков. У місті діє єпархіальне управління Сербської православної церкви.

Динаміку зміни чисельності міського населення демонструє таблиця, наведена нижче:

Рік/Роки Населення,
мешканців
Рік Населення,
мешканців
Рік/Роки Населення,
мешканців
Рік Населення,
мешканців
1093 3900 1386 5800 1800 10 564 1878 15 875
1900 27 586 1905 34 110 1910 39 487 1921 48 817
1948 11 252 1953 13 465 1961 17 999 1971 28 613
1981 44 094 1991 51 818 2002 56 458 2011 55 138[1]
Етнічний склад за переписом 2011-го року[2]
Національність %
Серби
  
91,70
Роми
  
4,99
Болгари
  
0,83
Македонці
  
0,39
Чорногорці
  
0,08
Горанці
  
0,08
Хорвати
  
0,05
Югослави
  
0,03
Мусульмани
  
0,03
Албанці
  
0,02
Словаки
  
0,01
Словенці
  
0,01
Угорці
  
0,01
Босняки
  
0,01
Бунєвці
  
0,01
Німці
  
0,01
Русини
  
0,01
Румуни
  
0,01
Українці
  
0,01
Інші
  
0,07
Невідомо
  
1,77
Разом: 55.138

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Місто Вранє складається з двох муніципальних утворень: муніципалітета Вранє та селища міського типу Вранска-Баня. До їх муніципальних районів входять такі населені пункти[3]:

Клімат[ред. | ред. код]

Вранє має помірно-континентальний клімат. Найтеплішим місяцем є липень (з середньою температурою 22° C), а найхолоднішим — січень (з середньою температурою 3° С).

Клімат Вранє
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 16,1 21,7 26,0 31,5 32,4 37,0 39,7 38,0 35,6 30,6 25,0 16,0 39,7
Середній максимум, °C 3,0 6,2 11,3 16,7 21,6 24,8 27,3 27,6 24,0 18,0 10,6 4,6 16,3
Середній мінімум, °C −3,9 −1,8 1,3 5,4 9,6 12,6 13,9 13,8 10,5 6,0 1,8 −2,2 5,6
Абсолютний мінімум, °C −25 −22 −13 −4,3 0,0 2,3 5,0 4,5 −2,4 −7 −12,6 −17,7 −25
Норма опадів, мм 41.4 43.4 46.0 51.7 65.0 70.9 50.4 38.7 45.4 46.2 62.9 52 614
Джерело: Сербський гідрометеорологічний центр

Відомі люди, пов'язані з містом[ред. | ред. код]

  • Радоє Доманович — сербський сатирик
  • Борисав Станкович — сербський письменник
  • Миролюб Євтич — сербський політолог

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Панорама міста

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Књига 9». Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.
  2. Етничка структура након пописа 2011.
  3. Попис становништва, домаћинстава и станова 2011. у Републици Србији
  4. а б ВИДЕЛИ ОД ЈАГОДИНЕ: Врање добија излаз на Егејско море. Курир. 2. 10. 2013. Процитовано 1. 12. 2013. 
  5. Лазић, Никола (Октобар 2010). Градоначелник на камили. Врањске (Врање). Архів оригіналу за 2013-12-03. Процитовано 1. 12. 2013. 
  6. Успостављени пријатељски односи између Врања и Велења. Југмедиа. 19. 9. 2013. Архів оригіналу за 3 грудень 2013. Процитовано 1. 12. 2013. 
  7. Miasta partnerskie i zaprzyjaźnione Nowego Sącza. Urząd Miasta Nowego Sącza (пољском). Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 1. 8. 2013.. 
  8. Побратимили се Врање и грчки град Трикала. 19. 3. 2012. Процитовано 1. 12. 2013. 
  9. Село Брјуховецко добило српског побратима. 9tv.ru. Руска реч. Процитовано 1. 12. 2013.. 

Література[ред. | ред. код]

  • Вукановић, Татомир (1978). Врање - етничка историја и културна баштина врањског гравитационог подручја у доба ослобођења од Турака 1878. Раднички универзитет у Врању. с. 4–5.  (серб.)
  • М. Костић (1969). Јужно Поморавље - Економско-географске одлике. Лесковачки зборник књ. 9. с. 195–202.  (серб.)
  • Ј. Ф. Трифуновски. Врањска котлина, књ. 1. с. 11.  (серб.)
  • О. Костић. Грделичка клисура и Врањска котлина. Природни услови, ерозија и шумска привреда. с. 45.  (серб.)
  • М. Костић (1968). Врањско-Бујановачка котлина, књ. 4. Врањски гласник. с. 185–186.  (серб.)
  • Ј. Ф. Трифуновски (1954). Врање. Годишен зборник на Филозовскитот факултет на Универзитетот во Скопје, кн. 7. с. 123.  (серб.)