Відмінності між версіями «Вулиця Братів Міхновських»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
м
Рядок 44: Рядок 44:
 
|парки =
 
|парки =
 
}}
 
}}
'''Вулиця Браті́в Міхно́вських''' — [[вулиця]] у [[Залізничний район (Львів)|Залізничному районі]] міста [[Львів]]. Пролягає від [[Вулиця Коротка (Львів)|вулиці Короткої]] до [[Вулиця Комарова (Львів)|вулиці Комарова]].
+
'''Вулиця Браті́в Міхно́вських''' — [[вулиця]] у [[Залізничний район (Львів)|Залізничному районі]] міста [[Львів|Львова]]. Сполучає [[Вулиця Коротка (Львів)|вулицю Коротку]] з [[Вулиця Комарова (Львів)|вулицею Комарова]] та утворює перехрестя з вулицями [[Вулиця Декарта|Декарта]], [[Вулиця Івана Шараневича|Івана Шараневича]] і [[Вулиця Олени Степанівни (Львів)|Олени Степанівни]].
   
Прилучаються вулиці [[Вулиця Сидора Голубовича (Львів)|Сидора Голубовича]], [[Вулиця Декарта|Декарта]], [[Вулиця Івана Шараневича|Івана Шараневича]], [[Вулиця Стороженка|Стороженка]] та [[Вулиця Олени Степанівни (Львів)|Олени Степанівни]]. Вулиця названа на честь братів [[Міхновський Микола Іванович|Миколи]] та [[Міхновський Юрій Іванович|Юрія]] Міхновських
+
Прилучаються вулиці [[Вулиця Сидора Голубовича (Львів)|Сидора Голубовича]] та [[Вулиця Стороженка|Стороженка]].
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Рядок 58: Рядок 58:
 
Через те, що у давні часи на вулиці розташовувалася [[костопальня]], інтенсивна забудова вулиці почалася лише наприкінці XIX століття. У забудові вулиці присутні [[класицизм]], [[сецесія]], польський [[конструктивізм]] [[1920-ті|1920-х]] років, усі будинки тих часів збереглися. У 1955 році та [[1970-ті|1970-х]] роках було зведено ще дві будівлі.
 
Через те, що у давні часи на вулиці розташовувалася [[костопальня]], інтенсивна забудова вулиці почалася лише наприкінці XIX століття. У забудові вулиці присутні [[класицизм]], [[сецесія]], польський [[конструктивізм]] [[1920-ті|1920-х]] років, усі будинки тих часів збереглися. У 1955 році та [[1970-ті|1970-х]] роках було зведено ще дві будівлі.
   
На початку вулиці, під № 4, розташована [[синагога]] «[[Бейс Аарон ве Ісраель]]», зведена у [[1924]]—[[1925]] роки на кошти Благодійного товариства «Цорі Ґільод» за проектом архітектора [[Альберт Корнблют|Альберта Корнблюта]]. За радянських часів, у [[1962]] році, синагога була закрита і відновила свою діяльність лише в незалежній Україні. В інтер'єрі синагоги зберігся оригінальний настінний живопис роботи Максиміліана Куґеля.
+
На початку вулиці, під № 4, розташована [[синагога]] «[[Бейс Аарон ве Ісраель]]», зведена у [[1924]]—[[1925]] роки на кошти Благодійного товариства «Цорі Ґільод» за проектом архітектора [[Альберт Корнблют|Альберта Корнблюта]]. За радянських часів, у [[1962]] році, синагога була закрита та використовувалася як склад, а відновила свою діяльність лише в незалежній Україні. В інтер'єрі синагоги зберігся оригінальний настінний живопис роботи Максиміліана Куґеля.
   
 
Будинок № 25 зведений у [[1900]] році архітектором [[Ян Карасінський|Яном Карасінським]] для власних потреб.
 
Будинок № 25 зведений у [[1900]] році архітектором [[Ян Карасінський|Яном Карасінським]] для власних потреб.
   
Житловий будинок № 35-А на розі з вулицею Олени Степанівни зведений у [[1955]] році за проектом архітектора [[Нівіна Людмила Діонісівна|Л. Нівіної]].
+
Житловий будинок № 35-А на розі з вулицею Олени Степанівни зведений у [[1955]] році за проектом архітектора [[Нівіна Людмила Діонісівна|Людмили Нівіної]].
   
 
У будинку № 23 до [[1939]] року містилися робітниці культурно-освітні організації «Амета» та «Мелодія». За [[Польська Республіка (1918—1939)|польських часів]] у будинку № 8-А була оптова торгівля борошном, у будинку № 9 — хімічна пральня та фарбування Ванделя та Венґжина, у будинку № 11-А — фабрика газових ламп «Польгаз», у будинку № 12/14 — ливарня дзвонів Матгайзеля, у будинку № 26 — перукарня Шалля, у будинку № 32 — фабрика машин Зачковського та фабрика спортивних товарів Зачковського і Дубінського, у будинку № 41 — фірма центрального опалення Антоні Кунца.
 
У будинку № 23 до [[1939]] року містилися робітниці культурно-освітні організації «Амета» та «Мелодія». За [[Польська Республіка (1918—1939)|польських часів]] у будинку № 8-А була оптова торгівля борошном, у будинку № 9 — хімічна пральня та фарбування Ванделя та Венґжина, у будинку № 11-А — фабрика газових ламп «Польгаз», у будинку № 12/14 — ливарня дзвонів Матгайзеля, у будинку № 26 — перукарня Шалля, у будинку № 32 — фабрика машин Зачковського та фабрика спортивних товарів Зачковського і Дубінського, у будинку № 41 — фірма центрального опалення Антоні Кунца.
   
 
<gallery>
== Галерея ==
 
 
Файл:2 Brativ Mikhnovskyh Street, Lviv (02).jpg|<small>Будинок №&nbsp;2</small>
<center><gallery>
 
Файл:2 Brativ Mikhnovskyh Street, Lviv (02).jpg|Будинок № 2
+
Файл:33 Brativ Mikhnovskyh Street, Lviv (01).jpg|<small>Будинок №&nbsp;33</small>
 
Файл:LwowSynagogaBeitAaronIsrael.JPG|<small>Синагога «Бейс Аарон ве Ісраель»</small>
Файл:33 Brativ Mikhnovskyh Street, Lviv (01).jpg|Будинок № 33
 
 
</gallery>
Файл:LwowSynagogaBeitAaronIsrael.JPG|Синагога
 
</gallery></center>
 
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 99: Рядок 98:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://www.lvivcenter.org/uk/lia/description/?ci_objectid=568 Вул. Братів Міхновських&nbsp;— синагога «Цорі Ґільод» на Lvivcenter.org]
+
* [http://www.lvivcenter.org/uk/lia/description/?ci_objectid=568 Вул. Братів Міхновських&nbsp;— синагога «Цорі Ґільод»]
 
* [http://www.lvivcenter.org/uk/streets/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2-%D0%9C%D1%96%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85/ Проект «Вулиці Львова»: вулиця Братів Міхновських]
 
* [http://www.lvivcenter.org/uk/streets/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2-%D0%9C%D1%96%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85/ Проект «Вулиці Львова»: вулиця Братів Міхновських]
   

Версія за 21:11, 22 травня 2019

Вулиця Братів Міхновських
Львів
Синагога «Бейс Аарон ве Ісраель» на вул. Міхновських
Синагога «Бейс Аарон ве Ісраель» на вул. Міхновських
Район Залізничний
Назва на честь Миколи та Юрія Міхновських
Колишні назви
Городоцька бічна, Костопальні (Дорога до костопальні), Лещинського, Мазепаґассе, Московська
польського періоду (польською) Leszczyńskiego Króla
радянського періоду (російською) Московская
Загальні відомості
Протяжність 700 м
Координати початку 49°50′15″ пн. ш. 24°00′15″ сх. д. / 49.837722° пн. ш. 24.004222° сх. д. / 49.837722; 24.004222Координати: 49°50′15″ пн. ш. 24°00′15″ сх. д. / 49.837722° пн. ш. 24.004222° сх. д. / 49.837722; 24.004222
Координати кінця 49°50′38″ пн. ш. 24°00′12″ сх. д. / 49.843944° пн. ш. 24.003417° сх. д. / 49.843944; 24.003417
Поштові індекси 79018[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення ВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1]
Забудова класицизм, сецесія, польський конструктивізм 1920-х років
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Братів Міхновських на Вікісховищі

Вулиця Браті́в Міхно́вських — вулиця у Залізничному районі міста Львова. Сполучає вулицю Коротку з вулицею Комарова та утворює перехрестя з вулицями Декарта, Івана Шараневича і Олени Степанівни.

Прилучаються вулиці Сидора Голубовича та Стороженка.

Історія

Дорога на місці сучасної вулиці Братів Міхновських була позначена на планах міста ще наприкінці XVIII — на початку XIX століття, у середині XIX століття мала назву Городоцька бічна. У 1871 році отримала назву вулиця Костопальні або Дорога до костопальні, адже неподалік розташовувалося підприємство з переробки кісток худоби на поташ і селітру. На плані Львова 1887 року, автором яких був Юзеф Хованець, серед запланованих до розбудови вулиці позначена і нинішня вулиця, яка, втім, за цим планом мала прямувати до сучасної вулиці Шевченка.

З 1901 року називалася вулицею Лещинського, на честь польського короля Станіслава Лещинського, у період німецької окупації, з 1943 року по липень 1944 року — Мазепаґассе, на честь українського гетьмана Івана Мазепи.

У 1946 році отримала назву Московська. Сучасна назва — з 1992 року, на честь українського громадського діяча Миколи Міхновського та його брата Юрія.

Забудова

Через те, що у давні часи на вулиці розташовувалася костопальня, інтенсивна забудова вулиці почалася лише наприкінці XIX століття. У забудові вулиці присутні класицизм, сецесія, польський конструктивізм 1920-х років, усі будинки тих часів збереглися. У 1955 році та 1970-х роках було зведено ще дві будівлі.

На початку вулиці, під № 4, розташована синагога «Бейс Аарон ве Ісраель», зведена у 19241925 роки на кошти Благодійного товариства «Цорі Ґільод» за проектом архітектора Альберта Корнблюта. За радянських часів, у 1962 році, синагога була закрита та використовувалася як склад, а відновила свою діяльність лише в незалежній Україні. В інтер'єрі синагоги зберігся оригінальний настінний живопис роботи Максиміліана Куґеля.

Будинок № 25 зведений у 1900 році архітектором Яном Карасінським для власних потреб.

Житловий будинок № 35-А на розі з вулицею Олени Степанівни зведений у 1955 році за проектом архітектора Людмили Нівіної.

У будинку № 23 до 1939 року містилися робітниці культурно-освітні організації «Амета» та «Мелодія». За польських часів у будинку № 8-А була оптова торгівля борошном, у будинку № 9 — хімічна пральня та фарбування Ванделя та Венґжина, у будинку № 11-А — фабрика газових ламп «Польгаз», у будинку № 12/14 — ливарня дзвонів Матгайзеля, у будинку № 26 — перукарня Шалля, у будинку № 32 — фабрика машин Зачковського та фабрика спортивних товарів Зачковського і Дубінського, у будинку № 41 — фірма центрального опалення Антоні Кунца.

Див. також

Джерела

Посилання

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-18