Відмінності між версіями «Вулиця Генерала Чупринки (Львів)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
м
 
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 4: Рядок 4:
 
|населений пункт = [[Львів]]
 
|населений пункт = [[Львів]]
 
|місцевість = [[Кастелівка]], [[Новий Світ (Львів)|Новий Світ]]
 
|місцевість = [[Кастелівка]], [[Новий Світ (Львів)|Новий Світ]]
|район = [[Франківський район (Львів)|Франківський]]
+
|район = [[Франківський район|Франківський]]
 
|на карті =
 
|на карті =
 
|фото = Татра КТ4 Чупринки Львів.jpg
 
|фото = Татра КТ4 Чупринки Львів.jpg
 
|розмір_фото = 300пкс
 
|розмір_фото = 300пкс
 
|підпис =
 
|підпис =
|назва на честь = [[Шухевич Роман Йосипович|Романа Шухевича]]
+
|назва на честь = [[Шухевич Роман Осипович|Романа Шухевича]]
 
|колишні назви = Штандівська, Хрестова (не пізніше [[1863]]), Потоцького [[1910]], Пушкіна (грудень [[1940]], Зіґфрідштрассе ([[1942]]), Потоцького (липень [[1944]]), Пушкіна (грудень [[1944]]).
 
|колишні назви = Штандівська, Хрестова (не пізніше [[1863]]), Потоцького [[1910]], Пушкіна (грудень [[1940]], Зіґфрідштрассе ([[1942]]), Потоцького (липень [[1944]]), Пушкіна (грудень [[1944]]).
 
|австрійська назва укр =
 
|австрійська назва укр =
Рядок 62: Рядок 62:
 
* Потоцького — названа повторно в липні [[1944]].
 
* Потоцького — названа повторно в липні [[1944]].
 
* Пушкіна — названа вдруге в грудні [[1944]] року, після зайняття міста радянськими військами.
 
* Пушкіна — названа вдруге в грудні [[1944]] року, після зайняття міста радянськими військами.
* Генерала Чупринки — назва із [[1996]] року, на честь українського політичного діяча, генерала-хорунжого [[Українська повстанська армія|УПА]], [[Шухевич Роман Йосипович|Романа Шухевича]] (псевдонім — Тарас Чупринка).
+
* Генерала Чупринки — назва із [[1996]] року, на честь українського політичного діяча, генерала-хорунжого [[Українська повстанська армія|УПА]], [[Шухевич Роман Осипович|Романа Шухевича]] (псевдонім — Тарас Чупринка).
   
 
== Будівлі ==
 
== Будівлі ==
Рядок 85: Рядок 85:
 
'''№&nbsp;21.''' Колишня [[вілла Дзівінського]]. Нині належить [[Наукове товариство імені Шевченка|Науковому товариству ім. Шевченка]]. Збудована фірмою Івана Левинського за проектом архітекторів фірми (архітектор, імовірно, Міхал Ковальчук).<ref>Енциклопедія Львова.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 64; Архітектура Львова…&nbsp;— С. 354—355.</ref>
 
'''№&nbsp;21.''' Колишня [[вілла Дзівінського]]. Нині належить [[Наукове товариство імені Шевченка|Науковому товариству ім. Шевченка]]. Збудована фірмою Івана Левинського за проектом архітекторів фірми (архітектор, імовірно, Міхал Ковальчук).<ref>Енциклопедія Львова.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 64; Архітектура Львова…&nbsp;— С. 354—355.</ref>
   
'''№&nbsp;26, 28, 30.''' Власні будинки [[Юліан Цибульський|Юліана Цибульського]], збудовані за його проектами ([[1904]]—[[1905]]), скульптурне оздоблення [[Солтис Броніслав Мар'ян|Броніслава Солтиса]].<ref name="Biriulow169">''[[Бірюльов Юрій Олександрович|Biriulow&nbsp;J.]]'' Rzeźba lwowska.&nbsp;— Warszawa: Neriton, 2007.&nbsp;— С. 169.&nbsp;— ISBN 978-83-7543-009-7.</ref><ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 476.</ref> У будинку №&nbsp;26 проживав художник і поет Володимир Шилан.
+
'''№&nbsp;26, 28, 30.''' Власні будинки [[Юліуш Цибульський|Юліана Цибульського]], збудовані за його проектами ([[1904]]—[[1905]]), скульптурне оздоблення [[Броніслав Солтис|Броніслава Солтиса]].<ref name="Biriulow169">''[[Бірюльов Юрій Олександрович|Biriulow&nbsp;J.]]'' Rzeźba lwowska.&nbsp;— Warszawa: Neriton, 2007.&nbsp;— С. 169.&nbsp;— ISBN 978-83-7543-009-7.</ref><ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 476.</ref> У будинку №&nbsp;26 проживав художник і поет Володимир Шилан.
   
 
'''№&nbsp;32.''' Чиншова кам'яниця, збудована архітектором Леопольдом Вархаловським у [[1890]].<ref>Енциклопедія Львова.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 326.</ref>
 
'''№&nbsp;32.''' Чиншова кам'яниця, збудована архітектором Леопольдом Вархаловським у [[1890]].<ref>Енциклопедія Львова.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 326.</ref>
Рядок 91: Рядок 91:
 
'''№&nbsp;33.''' Власний особняк архітектора Міхала Ковальчука, збудований за його проектом у [[1897]]—[[1898]] роках.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 356.</ref>
 
'''№&nbsp;33.''' Власний особняк архітектора Міхала Ковальчука, збудований за його проектом у [[1897]]—[[1898]] роках.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 356.</ref>
   
'''№&nbsp;38.''' Збудований за проектом [[Юліан Цибульський|Юліана Цибульського]] ([[1907]]), скульптури атлантів&nbsp;— Броніслава Солтиса<ref name=Biriulow169/>. Тут містилось архітектурне бюро Цибульського і його помешкання.<ref>''[[Ґранкін Павло Ерленович|Ґранкін&nbsp;П.&nbsp;Е.]]'' Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше.&nbsp;— №&nbsp;6, 2000.&nbsp;— С. 48.</ref>
+
'''№&nbsp;38.''' Збудований за проектом [[Юліуш Цибульський|Юліана Цибульського]] ([[1907]]), скульптури атлантів&nbsp;— Броніслава Солтиса<ref name=Biriulow169/>. Тут містилось архітектурне бюро Цибульського і його помешкання.<ref>''[[Ґранкін Павло Ерленович|Ґранкін&nbsp;П.&nbsp;Е.]]'' Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше.&nbsp;— №&nbsp;6, 2000.&nbsp;— С. 48.</ref>
   
 
'''№&nbsp;45.''' Колишня жіноча гімназія ім. королеви Ядвіги. Будівлю у стилі функціоналізму зведено у [[1930]]—[[1934]] роках за проектом [[Адам Опольський|Адама Опольського]] та [[Ігнатій Кендзерський|Ігнатія Кендзерського]]. Нині тут розташовані КЗ «Комунальна 5-а міська клінічна лікарня» та Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України».<ref>{{книга |автор = Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О. |частина = Кендзерський Ігнацій |заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А.&nbsp;Козицького |видання = |місце = Львів|видавництво = Літопис|рік = 2010|том = 3|сторінки = 183 |сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-99-7|тираж = }}.</ref>
 
'''№&nbsp;45.''' Колишня жіноча гімназія ім. королеви Ядвіги. Будівлю у стилі функціоналізму зведено у [[1930]]—[[1934]] роках за проектом [[Адам Опольський|Адама Опольського]] та [[Ігнатій Кендзерський|Ігнатія Кендзерського]]. Нині тут розташовані КЗ «Комунальна 5-а міська клінічна лікарня» та Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України».<ref>{{книга |автор = Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О. |частина = Кендзерський Ігнацій |заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А.&nbsp;Козицького |видання = |місце = Львів|видавництво = Літопис|рік = 2010|том = 3|сторінки = 183 |сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-99-7|тираж = }}.</ref>
Рядок 97: Рядок 97:
 
'''№&nbsp;47.''' Сецесійний будинок, споруджений за проектом [[Карел Боублік|Карела Боубліка]] у [[1911]] році.<ref>Енциклопедія Львова.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 273.</ref>
 
'''№&nbsp;47.''' Сецесійний будинок, споруджений за проектом [[Карел Боублік|Карела Боубліка]] у [[1911]] році.<ref>Енциклопедія Львова.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 273.</ref>
   
'''№&nbsp;48.''' Будинок із рисами модернізованої готики і романського стилю у вирішенні фасаду. Збудований у [[1904]]—[[1905]] для родини Бромільських, за проектом [[Захаревич Альфред|Альфреда Захаревича]]. На аттику розміщено великий рельєф Богоматері скульптора [[Теобальд Оркасевич|Теобальда Оркасевича]]. Пізніше належав Українському товариству допомоги інвалідам.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 438.</ref>
+
'''№&nbsp;48.''' Будинок із рисами модернізованої готики і романського стилю у вирішенні фасаду. Збудований у [[1904]]—[[1905]] для родини Бромільських, за проектом [[Альфред Захаревич|Альфреда Захаревича]]. На аттику розміщено великий рельєф Богоматері скульптора [[Теобальд Оркасевич|Теобальда Оркасевича]]. Пізніше належав Українському товариству допомоги інвалідам.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 438.</ref>
   
 
'''№&nbsp;49.''' Збудований у [[1909]]—[[1910]] для родини Бромільських архітектором [[Юзеф Пйонтковський|Юзефом Пйонтковським]].<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 488.</ref>
 
'''№&nbsp;49.''' Збудований у [[1909]]—[[1910]] для родини Бромільських архітектором [[Юзеф Пйонтковський|Юзефом Пйонтковським]].<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 488.</ref>
Рядок 129: Рядок 129:
 
'''№&nbsp;101.''' Науково-технічна бібліотека Національного лісотехнічного університету. За початковим задумом це була греко-католицька церква святого Івана Богослова. Будівництво розпочато [[1936]] року за проектом [[Грицай Роман Степанович|Романа Грицая]]. Церква мала утворити єдиний комплекс з уже існуючою поблизу бурсою Українського педагогічного товариства. Конструкція передбачала застосування залізобетону, перекриття були утворені стальними конструкціями завдовжки понад 20&nbsp;м без опор. Стилістично будівлю можна віднести до [[функціоналізм]]у. Через початок [[Друга світова війна|Другої світової війни]] храм залишився незавершеним. У [[1950-ті|1950-х]] роках храм переобладнано під бібліотеку.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 552, 553; {{книга |автор = Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О.|частина = Грицай Роман |заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А.&nbsp;Козицького та І.&nbsp;Підкови|видання = |місце = Львів|видавництво = Літопис|рік = 2007|том = 1|сторінки = 583 |сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-68-8|тираж = }}; ''Слободян&nbsp;В.&nbsp;М.'' Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— №&nbsp;13, 2003.&nbsp;— С. 82.&nbsp;— ISBN 966-95066-4-10.</ref>
 
'''№&nbsp;101.''' Науково-технічна бібліотека Національного лісотехнічного університету. За початковим задумом це була греко-католицька церква святого Івана Богослова. Будівництво розпочато [[1936]] року за проектом [[Грицай Роман Степанович|Романа Грицая]]. Церква мала утворити єдиний комплекс з уже існуючою поблизу бурсою Українського педагогічного товариства. Конструкція передбачала застосування залізобетону, перекриття були утворені стальними конструкціями завдовжки понад 20&nbsp;м без опор. Стилістично будівлю можна віднести до [[функціоналізм]]у. Через початок [[Друга світова війна|Другої світової війни]] храм залишився незавершеним. У [[1950-ті|1950-х]] роках храм переобладнано під бібліотеку.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 552, 553; {{книга |автор = Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О.|частина = Грицай Роман |заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А.&nbsp;Козицького та І.&nbsp;Підкови|видання = |місце = Львів|видавництво = Літопис|рік = 2007|том = 1|сторінки = 583 |сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-68-8|тираж = }}; ''Слободян&nbsp;В.&nbsp;М.'' Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».&nbsp;— №&nbsp;13, 2003.&nbsp;— С. 82.&nbsp;— ISBN 966-95066-4-10.</ref>
   
'''№&nbsp;103.''' Колишня будівля Гімназії і бурси [[Рідна школа|Українського педагогічного товариства]]. Збудована за проектом [[Обмінський Тадеуш|Тадеуша Обмінського]] і [[Левинський Лев Львович|Льва Левинського]].<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 428.</ref> Нині споруда належить [[Національний лісотехнічний університет України|Національному лісотехнічному університету]] (адміністративний корпус).
+
'''№&nbsp;103.''' Колишня будівля Гімназії і бурси [[Рідна школа, Українське педагогічне товариство|Українського педагогічного товариства]]. Збудована за проектом [[Обмінський Тадеуш|Тадеуша Обмінського]] і [[Левинський Лев Львович|Льва Левинського]].<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 428.</ref> Нині споруда належить [[Національний лісотехнічний університет України|Національному лісотехнічному університету]] (адміністративний корпус).
   
 
'''№&nbsp;105.''' Корпус №&nbsp;1 Національного лісотехнічного університету. Збудований [[1977]] року за проектом В.&nbsp;Кузубова.<ref>{{книга |автор = [[Вуйцик Володимир Степанович|Вуйцик&nbsp;В.&nbsp;С.]], [[Липка Роман Миколайович|Липка&nbsp;Р.&nbsp;М.]] |частина = |заголовок = Зустріч зі Львовом |оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Каменяр |рік = 1987|том = |сторінки = 154 |сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref>
 
'''№&nbsp;105.''' Корпус №&nbsp;1 Національного лісотехнічного університету. Збудований [[1977]] року за проектом В.&nbsp;Кузубова.<ref>{{книга |автор = [[Вуйцик Володимир Степанович|Вуйцик&nbsp;В.&nbsp;С.]], [[Липка Роман Миколайович|Липка&nbsp;Р.&nbsp;М.]] |частина = |заголовок = Зустріч зі Львовом |оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Каменяр |рік = 1987|том = |сторінки = 154 |сторінок = |серія = |isbn = |тираж = }}</ref>
   
  +
'''№&nbsp;114''' і '''№&nbsp;114а.''' Гуртожитки № 1 та № 2 Національного лісотехнічного університету<ref>[http://pk.nltu.edu.ua/ua/gyrtoz Поселення у гуртожитки]</ref>.
'''№&nbsp;117.''' Багатоквартирний житловий будинок, споруджений у [[1998]] році корпорацією «Карпатбуд». Архітектор [[Мастило Ярослав Іванович|Ярослав Мастило]].<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 679.</ref>
 
  +
 
'''№&nbsp;117.''' Багатоквартирний житловий будинок, споруджений [[1998]] року корпорацією «Карпатбуд». Архітектор [[Мастило Ярослав Іванович|Ярослав Мастило]].<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 679.</ref>
   
 
'''№&nbsp;130.''' Навчальний корпус Інституту екології, природоохоронної діяльності та туризму Національного університету «Львівська політехніка», колишній Електромеханічний технікум. Збудований у [[1957]] році за проектом Л.&nbsp;Тимченко і Павла Конта.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 592.</ref>
 
'''№&nbsp;130.''' Навчальний корпус Інституту екології, природоохоронної діяльності та туризму Національного університету «Львівська політехніка», колишній Електромеханічний технікум. Збудований у [[1957]] році за проектом Л.&nbsp;Тимченко і Павла Конта.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 592.</ref>
   
* При вулиці Чупринки розташований [[Ботанічний сад Львівського лісотехнічного інституту]].
+
* При вулиці Чупринки розташований [[Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету України|Ботанічний сад Львівського лісотехнічного інституту]].
   
 
== Пам'ятники, пам'ятні таблиці ==
 
== Пам'ятники, пам'ятні таблиці ==
[[27 грудня]] [[2015]] року на розі вулиць [[Вулиця Бандери (Львів)|Степана Бандери]] – Генерала Чупринки – [[Вулиця Вербицького (Львів)|Михайла Вербицького]], відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському композитору, авторові музики до державного гімну України&nbsp;— [[Михайло Вербицький|Михайлу Вербицькому]]. Авторами пам'ятника є львівські скульптори Володимир і Андрій Сухорські. Монумент має висоту 2,9 метра. Композиція складається з бронзової скульптури – постаті о. Михайла Вербицького та гранітної стели, на якій вирізьблені ноти мелодії Українського Славня. Замовником на проектування, виготовлення та встановлення пам'ятника було [[Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння»]]. Виготовлення та встановлення пам'ятника відбулося за доброчинні пожертви.<ref>[http://zik.ua/news/2015/12/28/u_lvovi_urochysto_vidkryly_pamyatnyk_myhaylu_verbytskomu_658268 У Львові урочисто відкрили пам'ятник Михайлу Вербицькому]</ref>,<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1533731-pamyatnik-mikhaylu-verbitskomu-vidkrili-u-lvovi Пам'ятник Михайлу Вербицькому відкрили у Львові]</ref>,<ref>[http://uagolos.com/y-lvovi-vidkrili-pam039iatnik-o-mihaily-verbickomy-avtory-gimny-ykrajini/ У Львові відкрили пам'ятник о. Михайлу Вербицькому, автору гімну України]</ref>.
+
[[27 грудня]] [[2015]] року на розі вулиць [[Вулиця Бандери (Львів)|Степана Бандери]] – Генерала Чупринки – [[Вулиця Вербицького (Львів)|Михайла Вербицького]], відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському композитору, авторові музики до державного гімну України&nbsp;— [[Вербицький Михайло Михайлович|Михайлу Вербицькому]]. Авторами пам'ятника є львівські скульптори [[Сухорський Володимир Андрійович|Володимир]] і [[Сухорський Андрій Андрійович|Андрій Сухорські]].
  +
  +
Монумент має висоту 2,9 метра. Композиція складається з бронзової скульптури – постаті о. Михайла Вербицького та гранітної стели, на якій вирізьблені ноти мелодії Українського Славня. Замовником на проектування, виготовлення та встановлення пам'ятника було [[Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння»]]. Виготовлення та встановлення пам'ятника відбулося за доброчинні пожертви<ref>[http://zik.ua/news/2015/12/28/u_lvovi_urochysto_vidkryly_pamyatnyk_myhaylu_verbytskomu_658268 У Львові урочисто відкрили пам'ятник Михайлу Вербицькому]</ref><ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1533731-pamyatnik-mikhaylu-verbitskomu-vidkrili-u-lvovi Пам'ятник Михайлу Вербицькому відкрили у Львові]</ref><ref>[http://uagolos.com/y-lvovi-vidkrili-pam039iatnik-o-mihaily-verbickomy-avtory-gimny-ykrajini/ У Львові відкрили пам'ятник о. Михайлу Вербицькому, автору гімну України]</ref>.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Поточна версія на 07:55, 9 жовтня 2018

Вулиця Генерала Чупринки
Львів
Татра КТ4 Чупринки Львів.jpg
Місцевість Кастелівка, Новий Світ
Район Франківський
Назва на честь Романа Шухевича
Історичні відомості: колишні назви
Штандівська, Хрестова (не пізніше 1863), Потоцького 1910, Пушкіна (грудень 1940, Зіґфрідштрассе (1942), Потоцького (липень 1944), Пушкіна (грудень 1944).
Загальні відомості
Протяжність 2 км
Координати початку 49°50′04″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 49.8346611° пн. ш. 24.0166722° сх. д. / 49.8346611; 24.0166722
Координати кінця 49°49′17″ пн. ш. 23°59′56″ сх. д. / 49.8214528° пн. ш. 23.9991472° сх. д. / 49.8214528; 23.9991472
Транспорт
Автобуси № 61, 97[1]
Трамваї № 2[2]
Рух двосторонній
Покриття бруківка, бетон, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки Піскові Озера
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Генерала Чупринки у Вікісховищі
№ 61. Колишня вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого.
№ 72. Колишня вілла архітектора Густава Бізанца.
Адмінкорпус НЛТУУ

Ву́лиця Генера́ла Чупри́нки — вулиця у Франківському районі Львова, що простягається від східної частини вулиці Степана Бандери до східної частини вулиці Рудницького.

Назви[ред. | ред. код]

  • Штандівська — перша відома назва вулиці. Відомо про родину Шольц-Штанцльовичів — мешканців цієї місцевості, що заклали тут юридику Штанцльовку у XVI ст. Із часом через помилку в документах місцевість почали називати Штандівкою, що і дало назву вулиці.
  • Хрестова, або Крижова пол. Krzyżowa — назва згадується у 1863 році.
  • Потоцького — на честь галицького намісника Анджея Потоцького, застреленого 12 квітня 1908 Мирославом Січинським.
  • Пушкіна. Перейменовано радянською окупаційною владою на честь поета Олександра Пушкіна у грудні 1940 року.
  • Зіґфрідштрассе — назва періоду німецької окупації (названо не пізніше травня 1942 р.)
  • Потоцького — названа повторно в липні 1944.
  • Пушкіна — названа вдруге в грудні 1944 року, після зайняття міста радянськими військами.
  • Генерала Чупринки — назва із 1996 року, на честь українського політичного діяча, генерала-хорунжого УПА, Романа Шухевича (псевдонім — Тарас Чупринка).

Будівлі[ред. | ред. код]

№ 1. Школа № 10 з польською мовою викладання. Конструктивно — частина колишньої Школи св. Магдалини (нинішньої школи № 3), прибудована 1928 року. Добудову здійснено у модерністичних формах з елементами кубізму. Архітектор Тадеуш Пісевич.[3] 23 вересня 2008 року прибудову внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[4]

№ 5. Вілла Яна Бромільського, збудована у 18891890 за проектом Альфреда Каменобродського.[5]

№ 6. Житловий будинок, перебудований у сецесійному стилі за проектом Адольфа Барона близько 1910 року. Роботи виконала фірма Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського.[6]

№ 8. Будинок, споруджений за проектом Юзефа Горнунга у 1908 році.[7]

№ 11. Вілла Казимири Скварчинської, збудована у 18891890 за проектом Юліана Захаревича.[5] Нині у будинку розміщене регіональне відділення АБ «Південний» у м. Львів.[8]

№ 11а. Будинок Ю. Скварчинського. Збудований фірмою Івана Левинського, можливо за проектом Тадеуша Обмінського і Олександра Лушпинського. 19061907 роки.[9]

№ 14. Тут у 18961902 роках проживав Іван Франко. Меморіальну таблицю встановлено 1956 року. 1986 року її замінено на бронзову, виготовлену скульптором Петром Мазуром.[10]

№ 16, 16а, 18. Комплекс будинків на розі з вулицею Політехнічною, збудований за проектом Фердинанда Касслера у 1938 році.[11]

№ 19. Будинок архітектора Міхала Ковальчука, спроектований ним же у 1902 році.[12] Збережений у значно зміненому вигляді.[13]

№ 21. Колишня вілла Дзівінського. Нині належить Науковому товариству ім. Шевченка. Збудована фірмою Івана Левинського за проектом архітекторів фірми (архітектор, імовірно, Міхал Ковальчук).[14]

№ 26, 28, 30. Власні будинки Юліана Цибульського, збудовані за його проектами (19041905), скульптурне оздоблення Броніслава Солтиса.[15][16] У будинку № 26 проживав художник і поет Володимир Шилан.

№ 32. Чиншова кам'яниця, збудована архітектором Леопольдом Вархаловським у 1890.[17]

№ 33. Власний особняк архітектора Міхала Ковальчука, збудований за його проектом у 18971898 роках.[18]

№ 38. Збудований за проектом Юліана Цибульського (1907), скульптури атлантів — Броніслава Солтиса[15]. Тут містилось архітектурне бюро Цибульського і його помешкання.[19]

№ 45. Колишня жіноча гімназія ім. королеви Ядвіги. Будівлю у стилі функціоналізму зведено у 19301934 роках за проектом Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського. Нині тут розташовані КЗ «Комунальна 5-а міська клінічна лікарня» та Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України».[20]

№ 47. Сецесійний будинок, споруджений за проектом Карела Боубліка у 1911 році.[21]

№ 48. Будинок із рисами модернізованої готики і романського стилю у вирішенні фасаду. Збудований у 19041905 для родини Бромільських, за проектом Альфреда Захаревича. На аттику розміщено великий рельєф Богоматері скульптора Теобальда Оркасевича. Пізніше належав Українському товариству допомоги інвалідам.[22]

№ 49. Збудований у 19091910 для родини Бромільських архітектором Юзефом Пйонтковським.[23]

№ 50, 52. Житлові будинки. Початково зведені як прибуткові будинки архітектора Юзефа Сосновського за його власним проектом у 19001908 роках.[24] Скульптурне оздоблення фасадів приписують Антонію Попелю.[25]

№ 56, 68. Будинки споруджені у 1910 і 1912 роках архітектурно-будівельною фірмою Войцеха Дембінського.[26] Автором проекту будинку № 68 був Іван Багенський.[27]

№ 58. Від 2 листопада 1935 року в будинку значилась домівка Українського технічного товариства. Того ж дня на будинку було відкрито меморіальну таблицю членам УТТ, які загинули у війнах 19141920 років.[28] У цьому будинку проживав актор і режисер, співзасновник театру ім. Марії Заньковецької Борис Романицький.

№ 58а. Корпуси колишньої Будівельної фірми Івана Левинського. Будівництво перших споруд почато ще в 1885 році. На початок XX століття налічувала близько 50 будівель різного призначення.[29]

№ 59. Житловий будинок, зведений у 1960-х роках. До його побудови на цьому місці стояла вілла «Рома», зведена у народному стилі за проектом Міхала Ковальчука. Тут проживав Роман Сас-Залозецький і його син Володимир — відомий мистецтвознавець.

№ 61. Колишня вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого, збудована за його проектом 1896 року.[30]

№ 65, 67. Дві власні чиншові кам'яниці Альфреда Захаревича, збудовані за його проектом у 19111913 роках.

№ 70. Церква святого Климентія папи. Колишній костел і монастир кармеліток босих. Збудований у 18931895 роках за проектом німецького архітектора Франца Статца. Проект неоготичного костелу допрацьовано (пристосовано до умов ділянки) Іваном Левинським. 1895 року Юліан Захаревич виконав проект головного і двох бічних вівтарів у неоготичному стилі. Скульптори Антон Попель і Тадеуш Сокульський реалізували його протягом 18951898 років.[31]

№ 71. Будинок інституту «Містопроект», збудований у 1988 році. Архітектори Зіновій Підлісний, Василь Каменщик, Борис Кузнецов, Микола Столяров.[32]

№ 72. Колишня вілла архітектора, професора Львівської політехніки Густава Бізанца. Збудована за його власним проектом у 19001903 роках.[33]

№ 76. Будинок у стилі функціоналізму, збудований у 19371938 роках архітектором Мар'яном Нікодемовичем. Тут він проживав із родиною, у цьому ж будинку до 1980 року жив його син — композитор Анджей Нікодемович.[34]

№ 94. Колишній особняк Казимира Скібневського, збудований у 19091912 роках архітектурною фірмою Міхала Уляма.[35]

№ 96. Колишня власна вілла Міхала Ковальчука «Подолянка» (1908).[36]

№ 101. Науково-технічна бібліотека Національного лісотехнічного університету. За початковим задумом це була греко-католицька церква святого Івана Богослова. Будівництво розпочато 1936 року за проектом Романа Грицая. Церква мала утворити єдиний комплекс з уже існуючою поблизу бурсою Українського педагогічного товариства. Конструкція передбачала застосування залізобетону, перекриття були утворені стальними конструкціями завдовжки понад 20 м без опор. Стилістично будівлю можна віднести до функціоналізму. Через початок Другої світової війни храм залишився незавершеним. У 1950-х роках храм переобладнано під бібліотеку.[37]

№ 103. Колишня будівля Гімназії і бурси Українського педагогічного товариства. Збудована за проектом Тадеуша Обмінського і Льва Левинського.[38] Нині споруда належить Національному лісотехнічному університету (адміністративний корпус).

№ 105. Корпус № 1 Національного лісотехнічного університету. Збудований 1977 року за проектом В. Кузубова.[39]

№ 114 і № 114а. Гуртожитки № 1 та № 2 Національного лісотехнічного університету[40].

№ 117. Багатоквартирний житловий будинок, споруджений 1998 року корпорацією «Карпатбуд». Архітектор Ярослав Мастило.[41]

№ 130. Навчальний корпус Інституту екології, природоохоронної діяльності та туризму Національного університету «Львівська політехніка», колишній Електромеханічний технікум. Збудований у 1957 році за проектом Л. Тимченко і Павла Конта.[42]

Пам'ятники, пам'ятні таблиці[ред. | ред. код]

27 грудня 2015 року на розі вулиць Степана Бандери – Генерала Чупринки – Михайла Вербицького, відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському композитору, авторові музики до державного гімну України — Михайлу Вербицькому. Авторами пам'ятника є львівські скульптори Володимир і Андрій Сухорські.

Монумент має висоту 2,9 метра. Композиція складається з бронзової скульптури – постаті о. Михайла Вербицького та гранітної стели, на якій вирізьблені ноти мелодії Українського Славня. Замовником на проектування, виготовлення та встановлення пам'ятника було Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння». Виготовлення та встановлення пам'ятника відбулося за доброчинні пожертви[43][44][45].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Офіційний портал Львівської міської ради Автобусні маршрути м. Львова Переглянуто 6 вересня, 2010
  2. Офіційний портал Львівської міської ради Трамваї Переглянуто 31 липня, 2010
  3. Архітектура Львова… — С. 537.
  4. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 11 вересня, 2010
  5. а б Архітектура Львова… — С. 356.
  6. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269. — ISBN 83-88372-29-7.
  7. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 557.
  8. Банк «Південний». Офіційний сайт Філія банку «Південний» у м. Львів Переглянуто 1 жовтня, 2010
  9. Архітектура Львова… — С. 409.
  10. Перейма Л. Пам'ятні місця Івана Франка (до 150-річчя від дня народження) // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 268. — ISBN 966-96146-9-4.
  11. Архітектура Львова… — С. 566.
  12. Архітектура Львова… — С. 356—357.
  13. Архітектура Львова… — С. 409.
  14. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 64; Архітектура Львова… — С. 354—355.
  15. а б Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — С. 169. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  16. Архітектура Львова… — С. 476.
  17. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 326.
  18. Архітектура Львова… — С. 356.
  19. Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — № 6, 2000. — С. 48.
  20. Бірюльов Ю. О. Кендзерський Ігнацій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 183. — ISBN 978-966-7007-99-7..
  21. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 273.
  22. Архітектура Львова… — С. 438.
  23. Архітектура Львова… — С. 488.
  24. Архітектура Львова… — С. 466.
  25. Biriulow J. Rzeźba… — S. 118.
  26. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 34.
  27. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 140.
  28. Свято в Українському Технічному Товаристві у Львові // Діло. — 1935. — 4 листопада. — № 295 (14192). — С. 1.
  29. Архітектура Львова… — С. 322.
  30. Архітектура Львова… — С. 355.
  31. Архітектура Львова… — С. 305—306.
  32. Архітектура Львова… — С. 636.
  33. Архітектура Львова… — С. 352.
  34. Бірюльов Ю. О. Вілли архітекторів // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 23; Grabowski W. Portret artysty na jasnym tle // Akcent. Literatura i sztuka. Kwartalnik. — № 1 (119), 2010. — S 158.
  35. Архітектура Львова… — С. 491.
  36. Архітектура Львова… — С. 480.
  37. Архітектура Львова… — С. 552, 553; Бірюльов Ю. О. Грицай Роман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 583. — ISBN 978-966-7007-68-8.; Слободян В. М. Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — № 13, 2003. — С. 82. — ISBN 966-95066-4-10.
  38. Архітектура Львова… — С. 428.
  39. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 154.
  40. Поселення у гуртожитки
  41. Архітектура Львова… — С. 679.
  42. Архітектура Львова… — С. 592.
  43. У Львові урочисто відкрили пам'ятник Михайлу Вербицькому
  44. Пам'ятник Михайлу Вербицькому відкрили у Львові
  45. У Львові відкрили пам'ятник о. Михайлу Вербицькому, автору гімну України

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Дорош А. Мешканці Нового Світу // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 16—18.
  • Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови) — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — 651 с. ISBN 978-966-7007-68-8; Т. 2. — 603 с. ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Котлобулатова І. П. Вулиця Генерала Чупринки ч. 1 // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 35—36.
  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 69. — ISBN 966-603-115-9.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — С. 169. — ISBN 978-83-7543-009-7.