Вятська земля: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (додано Категорія:Середньовічна Росія за допомогою HotCat)
м (додано Категорія:Новоісторична Росія за допомогою HotCat)
Рядок 25: Рядок 25:
[[Категорія:Історія Удмуртії]]
[[Категорія:Історія Удмуртії]]
[[Категорія:Середньовічна Росія]]
[[Категорія:Середньовічна Росія]]
[[Категорія:Новоісторична Росія]]

Версія за 16:38, 30 січня 2019

В'я́тська земля́ — історична область, державне утворення в басейні середньої та верхньої течій В'ятки та Чепци, на території сучасної Росії.

В'ятська земля сформувалась в XIIIXIV століттях в результаті об'єднання Никуліцинської та Котельницької волостей, які були утворені вихідцями із Новгородської республіки, Ростово-Суздальського князівства та південно-руських земель за участі в'ятських (північних) удмуртів. Центром В'ятської землі було місто В'ятка (Хлинов).

Область вперше згадується під такою назвою приблизно 1412 року в енциклопедії єгипетського автора ал-Калкашанди. В джерелах фігурує як вічева республіка. Вища виконавча влада здійснювалась виборними на віче посадами. Деякі автори вважали В'ятську землю великокнязівським уділом. Але залежність від Суздальсько-Нижньогородського, Галіцького та Московського князівств була формальною, скоріше за все вона була союзом. Короткий час (14681478 роки), після походів хана Ібрагіма країна була данницею Казанського ханства. Більша за все вона мала союзні відносини з Арським князівством, частина жителів якого (удмурти, бесерм'яни і татари) в XVXVI століттях мігрували до В'ятської землі на територію сформованого на Чепці автономного Каринського стану. З 1489 року після походу військ Івана III область була включена до складу Московської держави. В'ятська влада була переселена у Підмосков'я, арські князі були повернені. Вони розділили В'ятську землю на намісництва з центрами в містах Хлинов, Котельнич, Орлов, Слободський, а також Карино, яке не було містом, але було резиденцією арських князів.

На 1558 рік В'ятська земля відновлює колишні кордони, центри намісництв стають волосними «пригородами» Хлиновського повіту. 1588 року особливий статус Карино ліквідовується, а басейн Чепци входить до складу Чистянського стану Слободського повіту та Чепецького стану Хлиновського повіту. В XVI—XVII століттях В'ятською землею керували приказні люди, яких посилали з Москви (воєводи, під'яччі), влада яких була обмежена городовими прикажчиками, яких назначав цар з ряду «найкращих» в'ятчан, та виборними суддями, земськими старостами та ціловальниками. В 1610 році було введене військове управління — воєвода, під'яччий, служиві люди. В першій половині XVII століття Хлинов, Котельнич та Орлов формально утворили один воєводський округ, а Слободський та Шестаков — інший. В другій половині XVII століття їх знову об'єднали. До 1710 року В'ятська земля зберігає автономію, потім включається до складу Сибірської губернії. В 1719 році область ліквідовується як єдине ціле та разом з Кайгородським та Кунгурським повітами Пермської землі утворює В'ятську провінцію Сибірської, а з 1727 року — Казанської губернії. В 1780 році провінція входить в склад В'ятського намісництва, а в 17971927 роках — В'ятської губернії.

Див. також

Джерела

  • Луппов П. Н. Исторический очерк Вятского края//Вятский край. Вятка, 1929;
  • Очерки истории Кировской области. Киров, 1972;
  • Макаров Л. Д. Славяно-русское заселение бассейна р. Вятки и исторические судьбы удмуртов Вятской земли в XII—XVI веках//Материалы по истории Удмуртии (с древнейших времён и до сер. XIX в.). Ижевск, 1995.
  • Удмуртская республика : энциклопедия / гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск : Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20 000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6.