Відмінності між версіями «Вівся (Тернопільський район)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(Не показані 39 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Otheruses|тип=НП}}
 
{{Село
 
{{Село
 
| назва = Вівся
 
| назва = Вівся
Рядок 23: Рядок 24:
 
| телефонний код = 3547
 
| телефонний код = 3547
 
| координати =
 
| координати =
  +
| адреса = вул. Дорошенка, 3, смт Козова, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47601;<br/>староста — вул. Колонія, 12, с. Вівся, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47673
| lat_deg = 49 || lat_min = 22 || lat_sec = 25
 
| lon_deg = 25 || lon_min = 13 || lon_sec = 57
 
| адреса = вул. Дорошенка, 3, смт Козова, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47601;<br/>староста — вул. Колонія, 12, с Вівся, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47673
 
 
| облікова картка = <ref>{{ОКВРУ|31164}}</ref>
 
| облікова картка = <ref>{{ОКВРУ|31164}}</ref>
 
| прапор =
 
| прапор =
Рядок 36: Рядок 35:
 
| відстань ст =
 
| відстань ст =
 
}}
 
}}
  +
'''Ві́вся'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], [[Тернопільська область]], [[Тернопільський район]], [[Козівська селищна громада]]. [[Адміністративний центр]] колишньої [[Вівсянська сільська рада (Козівський район)|Вівсянської сільської ради]]. Площа&nbsp;— 0,22 кв. км<ref name=":2" />. Населення&nbsp;— 900 осіб ([[2001]])<ref name="населення 2001" />. До 19 липня 2020&nbsp;р. належало до [[Козівський район|Козівського району]]<ref>{{Постанова ВРУ|807-IX|17 липня 2020|Про утворення та ліквідацію районів}}</ref>. З центром селищної громади село сполучене автодорогою номер {{Автошлях С|200803}}<ref name=":16" />.
{{Otheruses|тип=НП}}
 
'''Ві́вся'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], [[Тернопільська область]], [[Тернопільський район]], [[Козівська селищна громада]]. [[Адміністративний центр]] колишньої [[Вівсянська сільська рада (Козівський район)|Вівсянської сільської ради]]. Площа — 0,22 кв. км<ref name=":2" />. Населення&nbsp;— 900 осіб ([[2001]]). До 19 липня 2020&nbsp;р. належало до [[Козівський район|Козівського району]]<ref>{{Постанова ВРУ|807-IX|17 липня 2020|Про утворення та ліквідацію районів}}</ref>. З центром селищної громади село сполучене автодорогою номер {{Автошлях С|200803}}<ref name=":16" />.
 
   
Вперше згадується [[1779]] р. у складі [[Габсбурзька монархія|монархії Габсбургів]]<ref name=":11" />. У 1848 р. у селі [[Селянська реформа 1848|скасовується панщина]]<ref>{{Cite news|title=Зміни у правовому регулюванні земельних відносин у Галичині під впливом революції 1848 р. в Австрійській імперії|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Vznu_Jur_2015_2%282%29__8|work=Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки|date=2015|accessdate=2020-11-11|pages=39–46|issue=2(2)|first=Н. С.|last=Мельничук}}</ref>. Упродовж 1890-х рр. жителі села збудували церкву, дзвіницю та однокласну школу<ref name=":2" />. У 1914—1918&nbsp;рр. у Вівсі відбувались події [[Перша світова війна|Першої світової війни]], у селі перебували [[Українські січові стрільці]]<ref name=":2" />. У 1918—1939&nbsp;рр. Вівся перебуває у складі [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]]; у селі проводилася [[Пацифікація у Галичині 1930|пацифікація]] та політика [[Полонізація|спольщення]]<ref name=":8">{{Cite book
+
Вперше згадується [[1779]]&nbsp;р. у складі [[Габсбурзька монархія|монархії Габсбургів]]<ref name=":11" />. У 1848&nbsp;р. у селі [[Селянська реформа 1848|скасовується панщина]]<ref>{{Cite news|title=Зміни у правовому регулюванні земельних відносин у Галичині під впливом революції 1848 р. в Австрійській імперії|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Vznu_Jur_2015_2%282%29__8|work=Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки|date=2015|accessdate=2020-11-11|pages=39–46|issue=2(2)|first=Н. С.|last=Мельничук}}</ref>. Упродовж 1890-х рр. жителі села збудували церкву, дзвіницю та однокласну школу. У 1914—1918&nbsp;рр. у Вівсі відбувались події [[Перша світова війна|Першої світової війни]], у селі перебували [[Українські січові стрільці]]<ref name=":2" />. У 1918—1939&nbsp;рр. Вівся перебуває у складі [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]]; у селі проводилася [[Пацифікація у Галичині 1930|пацифікація]] та політика [[Полонізація|спольщення]]<ref name=":8">{{Cite book
 
|url=https://biblio-archive.unog.ch/Dateien/CouncilDocs/C-741-1931-I_EN.pdf
 
|url=https://biblio-archive.unog.ch/Dateien/CouncilDocs/C-741-1931-I_EN.pdf
 
|title=Protection of Minorities in Poland. Petitions concerning the situation of the Ukrainian minority in Poland.
 
|title=Protection of Minorities in Poland. Petitions concerning the situation of the Ukrainian minority in Poland.
Рядок 50: Рядок 48:
 
|language=англійською
 
|language=англійською
 
|isbn=
 
|isbn=
}}</ref>. Перед [[Друга світова війна|Другою світовою війною]] заснований осередок [[Організація українських націоналістів|ОУН]]<ref name=":2" />. У період 1941—1944&nbsp;рр. Вівся перебувало під [[Дистрикт Галичина|нацистською окупацію]], в околицях села була сформована сотня [[Українська повстанська армія|УПА]], яка вела бої з німецькими окупантами, а згодом — з військами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]<ref name=":5" /><ref name=":6" />. У радянські часи в селі заснували [[колгосп]], було проведено водогін і газифікацію<ref name=":4" />. За незалежності збудовано храм святого [[Архангел Михаїл|архістратига Михаїла]]<ref name=":7" />. У селі діють дитсадок, школа І–II ступенів, [[Фельдшерсько-акушерський пункт|фельдшерський пункт]], крамниця, поштовий пункт та бібліотека<ref name=":2" />.
+
}}</ref>. Перед [[Друга світова війна|Другою світовою війною]] заснований осередок [[Організація українських націоналістів|ОУН]]<ref name=":2" />. У період 1941—1944&nbsp;рр. Вівся перебувало під [[Дистрикт Галичина|нацистською окупацію]], в околицях села була сформована сотня [[Українська повстанська армія|УПА]], яка вела бої з німецькими окупантами, а згодом&nbsp;— з військами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]<ref name=":5" /><ref name=":6" />. У радянські часи в селі провели [[Колективізація в УРСР|колективізацію]] та заснували [[колгосп]], було проведено водогін і газифікацію<ref name=":4" />. За незалежності збудовано храм святого [[Архангел Михаїл|архістратига Михаїла]]<ref name=":7" />. У селі діють дитсадок, школа І–II ступенів, [[Фельдшерсько-акушерський пункт|фельдшерський пункт]], крамниця, поштовий пункт та бібліотека<ref name=":2" />.
   
 
== Походження назви ==
 
== Походження назви ==
[[Топонім]] ''Вівся'' пояснюють від жіночого імені ''Осія'' та від злаку ''[[овес]]'' (''вовес, говес) — «село, яке вирощувало овес»''<ref>{{Cite book
+
[[Топонім]] ''Вівся'' походить від жіночого імені ''[[Осія (жіноче ім'я)|Осія]]'' й від злаку ''[[овес]]'' (вовес, говес)&nbsp;''«село, яке вирощувало овес»''<ref>{{Cite book
  +
|url=http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=2&I21DBN=ELKKN&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=Krishuk_toponimika.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1|title=Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник|last=Кущук|first=М.|year=2008|publisher=Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Тернопільській області|location=Тернопіль|page=34|language=|isbn=}}</ref>, від [[Праслов'янська мова|праслов'янського]] ''овьсъ''; або від збірних понять ''вівсяне поле'', ''вівсяні сходи'', ''вівси''; від слова в множині&nbsp;— ''вíвса'', або також від інших подібних слів&nbsp;— ''вівсик'' (зменшено-пестливо); [[Вівсюг звичайний|''вівсюг'']]&nbsp;— рослина дикого вівса; ''вівсина''&nbsp;— зернина вівса, стебло вівса; ''вівсисько'', ''вівсище, вівсянище''&nbsp;— поле, з якого скосили овес; ''вівсяник''&nbsp;— хліб, корж із вівсяного [[Борошно|борошна]]; ''вівсяниця''&nbsp;— вівсяна солома; ''вівсянка —'' борошно або крупа з вівса, [[вівсяна каша]] або юшка, вівсяна солома; ''овесець —'' [[стоколос польовий]] та інших подібних слів<ref>{{Cite book|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=S&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21FMT=elib_all&S21ALL=(%3C.%3EAT%3D%20%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%3C.%3E)&Z21ID=&S21SRW=nz&S21SRD=&S21STN=1&S21REF=10&S21CNR=20|title=Етимологічний словник української мови: В 7 т.|volume= Т. 1: А–Г|last=Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко|first=|year=1982|publisher=АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: «Наукова думка»|page=389|language=|isbn=}}</ref>. За іншою версією топонім походить від імені власника землі&nbsp;— пана Вівсянського. Виникнення слова також пояснюють за легендою про те, що перших поселенців Вівся щебетанням зустріла пташка ''[[вівсянка]]''. Згідно з іншими переказами їх житла згоріли й поселення перемістили північніше, де власне [[Овес посівний|вирощували овес]]<ref name=":13" />.
|url=http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=2&I21DBN=ELKKN&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=Krishuk_toponimika.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1
 
|title=Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник
 
|last=Кущук
 
|first=М.
 
|year=2008
 
|publisher=Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Тернопільськівй області
 
|location=Тернопіль
 
|pages=34
 
|language=
 
|isbn=
 
}}</ref>, далі від [[Праслов'янська мова|праслов'янського]] ''овьсъ'' або від збірних понять ''вівсяне поле'', ''вівсяні сходи'', ''вівси''; від слова в множині — ''вíвса'', або також від інших подібних слів — ''вівсик'' (зменшено-пестливо); [[Вівсюг звичайний|''вівсюг'']] — рослина дикого вівса; ''вівсина'' — зернина вівса, стебло вівса; ''вівсисько'', ''вівсище, вівсянище'' — поле, з якого скосили овес; ''вівсяник'' — хліб, корж з вівсяного [[Борошно|борошна]]; ''вівсяниця —'' вівсяна солома; ''вівсянка —'' борошно або крупа з вівса, [[вівсяна каша]] або юшка, вівсяна солома; ''овесець —'' [[стоколос польовий]] та інших подібних слів<ref>{{Cite book
 
|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=S&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21FMT=elib_all&S21ALL=(%3C.%3EAT%3D%20%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%3C.%3E)&Z21ID=&S21SRW=nz&S21SRD=&S21STN=1&S21REF=10&S21CNR=20
 
|title=Етимологічний словник української мови: В 7 т. – Т. 1: А–Г
 
|last=Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко
 
|first=
 
|year=1982
 
|publisher=АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Наукова думка
 
|location=Київ
 
|pages=632
 
|language=
 
|isbn=
 
}}</ref>. Походження топоніму також пояснюють від імені власника землі — пана Вівсянського та легендою про те, що перших поселенців Вівся щебетанням зустріла пташка ''[[вівсянка]].'' Згідно з іншими переказами житла перших поселенців села згоріли і поселення змінило своє розташування північніше, де власне вирощували овес<ref name=":13" />.
 
   
 
== Географія ==
 
== Географія ==
{{main|Географія Тернопільської області}}
+
{{див. також|Географія Тернопільської області}}
  +
Вівся&nbsp;— типове подільське село<ref name="Бережанська земля">{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/ukrainica/9720-berezhanska-zemlya-istorichno-memuarniy-zbirnik/|title=Бережанська земля: історично-мемуарний збірник|last=Лев|first=Василь (ред.)|year=1970, 1998|publisher=Комітет «Видавництва Бережани»|location=1-й том вийшов у 1970 році (Ню Йорк — Париж — Сидней — Торонто), 2-й — у 1998 (Торонто — Ню Йорк — Сидней — Бережани — Козова), 3-й — у 2006|page=877|isbn=}}</ref>. Географічно розташоване в західній частині [[Подільська височина|Подільської височини]] на середній висоті 373&nbsp;м над рівнем моря<ref>{{Cite web|title=Погода в с. Вівся (Тернопільська область, Козівський район)|url=https://weather.in.ua/ua/ternopol%27skaja/3857|website=[[weather.in.ua]]|accessdate=2020-11-10}}</ref><ref name="climate-data" />, у межиріччі [[Коропець (притока Дністра)|Коропця]] й [[Студенка (притока Стрипи)|Тудинки]]<ref name=":13" />, у південно-східній частині історичного регіону [[Галичина]]. Адміністративно&nbsp;— у південно-західній частині [[Тернопільський район|Тернопільського району]], за 3&nbsp;км від села [[Маковисько (Україна)|Маковисько]], за 4,5&nbsp;км від села [[Маловоди]], за 9&nbsp;км від [[Козова|Козови]] та за 48&nbsp;км від [[Тернопіль|Тернополя]]. Площа села 0,22 {{comment|кв. км|квадратних кілометри}}<ref name=":2" />. У селі три вулиці: Центральна, Нижня (народна назва&nbsp;— Тамтой бік), Колонія (народна назва&nbsp;— Кольонія)<ref>{{Cite web|title=Карти Bing|url=https://binged.it/3kOSk0U|website=www.bing.com|accessdate=2020-11-20|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>. Вівся має два ставки, котрі в минулому називалися «Панський» і «Господарський». Їх джерело бере початок у криницях і сполучені між собою [[струмок|струмками]]<ref>{{Cite web|url=http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/10569/1/Fayfurka.pdf|title=Відображення фізико-географічних умов у топонімах Бережанського та Козівського районів|last=Файфурка|first=З.|website=http://dspace.tnpu.edu.ua/|publisher=Студентський науковий вісник. — 2014. — №34.|language=|accessdate=19.04.2020}}</ref><ref name="Бережанська земля" />. Сільські поля в давнині межували зі [[Степ «Пантелиха»|степом «Пантелиха»]]<ref name="Бережанська земля" /><ref name=":17" />. Село та найближчі навколишні поля лежать на [[Чорноземи опідзолені|чорноземах опідзолених]], [[Чорноземно-лучні осолоділі ґрунти|чорноземно-лучних осолоділих]], [[Темно-сірі ґрунти|темно-сірих опідзолених]] та темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтах<ref>{{Cite web|title=Публічна кадастрова карта України. Шари кадастру: ґрунти|url=https://map.land.gov.ua/?cc=2804541.4501828663,6339816.11345775&z=14&l=grunt&bl=ortho10k_all|website=map.land.gov.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>. До 1970-х років із сторони села з джерел на захід текло декілька струмків, котрі впадали до Коропця<ref>{{Cite web|title=Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XII - Uwsie - strona 866.|url=http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/866|website=dir.icm.edu.pl|accessdate=2020-11-10|last=|first=|date=|publisher=}}{{ref-pl}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://kpbc.umk.pl/Content/200688/Sponsorzy_061_02_HD_011.pdf|title=Powiat Podhajecki pod względem geograficznym, statystycznym i historycznym z dołączeniem mapy|last=Niedźwiecki|first=Mikołaj|year=1896|publisher=Z drukarni J. Dankiewicza w Stanisławowie|location=|page=111|isbn=}}{{ref-pl}}</ref>. Після [[Меліорація|меліорації]] земель більшість потічків зникли. На північ від села розташований кар'єр [[черепашник]]а (народна назва місцевості&nbsp;— Камінь), на північний схід&nbsp;— піщаний кар'єр (Вівсянські ділянки піску на [[Суглинки|суглинку]])<ref>{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Перспективні ділянки та родовища корисних копалин Тернопільської області|url=http://oda.te.gov.ua/main/ua/publication/content/19460.htm|website=oda.te.gov.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>. Сусідні населені пункти:
Вівся ''—'' типове подільське село<ref name=":10">{{Cite book
 
|url=https://diasporiana.org.ua/ukrainica/9720-berezhanska-zemlya-istorichno-memuarniy-zbirnik/
 
|title=Бережанська земля: історично-мемуарний збірник
 
|last=Лев
 
|first=Василь (ред.)
 
|year=1970, 1998
 
|publisher=Комітет «Видавництва Бережани»
 
|location=1-й том вийшов у 1970 році (Ню Йорк — Париж — Сидней — Торонто), 2-й — у 1998 (Торонто — Ню Йорк — Сидней — Бережани — Козова), 3-й — у 2006
 
|pages=877
 
|language=
 
|isbn=
 
}}</ref>. Географічно розташоване у західній частині [[Подільська височина|Подільської височини]] на середній висоті 373&nbsp;м над рівнем моря<ref>{{Cite web|title=weather.in.ua - погода в с. Вівся (Тернопільська область, Козівський район) - прогноз погоди в Україні на 3 та 5 днів|url=https://weather.in.ua/ua/ternopol%27skaja/3857|website=weather.in.ua|accessdate=2020-11-10}}</ref><ref name=":12" />, в межиріччі [[Коропець (притока Дністра)|Коропця]] і [[Студенка (притока Стрипи)|Тудинки]]<ref name=":13" />, у південно-східній частині історичного регіону [[Галичина]], адміністративно ''—'' у південно-західній частині Тернопільського району, за 3&nbsp;км від села [[Маковисько (Україна)|Маковисько]], за 4,5&nbsp;км від села [[Маловоди]], за 9&nbsp;км від [[Козова|Козови]] та за 48&nbsp;км від [[Тернопіль|Тернополя]]. Площа села 0,22 кв. км<ref name=":2" />. У Вівсі є два ставки, котрі в минулому мали назви «Панський» та «Господарський». Ставки мають початок у криницях та сполучені між собою потічком<ref>{{Cite web|url=http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/10569/1/Fayfurka.pdf|title=Відображення фізико-географічних умов у топонімах Бережанського та Козівського районів|last=Файфурка|first=З.|website=http://dspace.tnpu.edu.ua/|publisher=Студентський науковий вісник. — 2014. — №34.|language=|accessdate=19.04.2020}}</ref><ref name=":10" />. Сільські поля у давнині межували зі [[Степ «Пантелиха»|степом «Пантелиха»]]<ref name=":10" /><ref name=":17" />. Село та найближчі навколишні поля лежать на [[Чорноземи опідзолені|чорноземах опідзолених]], [[Чорноземно-лучні осолоділі ґрунти|чорноземно-лучних осолоділих]], [[Темно-сірі ґрунти|темно-сірих опідзолених]] та темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтах<ref>{{Cite web|title=Публічна кадастрова карта України. Шари кадастру: ґрунти|url=https://map.land.gov.ua/?cc=2804541.4501828663,6339816.11345775&z=14&l=grunt&bl=ortho10k_all|website=map.land.gov.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>. До 70-их років XX&nbsp;ст. зі сторони села із джерел на захід текло декілька потічків, котрі впадали до Коропця<ref>{{Cite web|title=Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XII - Uwsie - strona 866.|url=http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/866|website=dir.icm.edu.pl|accessdate=2020-11-10|last=|first=|date=|publisher=|language=польською}}</ref><ref>{{Cite book
 
|url=https://kpbc.umk.pl/Content/200688/Sponsorzy_061_02_HD_011.pdf
 
|title=Powiat Podhajecki pod względem geograficznym, statystycznym i historycznym z dołączeniem mapy
 
|last=Niedźwiecki
 
|first=Mikołaj
 
|year=1896
 
|publisher=Z drukarni J. Dankiewicza w Stanisławowie
 
|location=
 
|pages=111
 
|language=польською
 
|isbn=
 
}}</ref>. Після проведення [[Меліорація|меліорації]] більшість потічків зникли. В північній стороні села розташований кар'єр [[Черепашник|черепашника]] (народна назва місцевості ''—'' ''Камінь''), а ще далі на північний схід ''—'' піщаний кар'єр (Вівсянські ділянки піску на [[Суглинки|суглинку]])<ref>{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Перспективні ділянки та родовища корисних копалин Тернопільської області|url=http://oda.te.gov.ua/main/ua/publication/content/19460.htm|website=oda.te.gov.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>. Сусідні населені пункти:
 
 
{{Розташування
 
{{Розташування
 
|центр = Вівся
 
|центр = Вівся
Рядок 115: Рядок 70:
 
}}
 
}}
   
Опис навколишньої природи Вівся згадується в польськомовному часописі австрійського періоду «Rozmaitości» від 12 травня 1824&nbsp;р. Ернест Віттман (''Ernest Dominik Wittman'', 1780—1836)&nbsp;— дослідник [[Флора Тернопільської області|рослинності Галичини]], так описує околиці Вівся та Козови, які розкинулись на захід від річки [[Стрипа]] (правопис польською мовою збережено):<ref>{{Cite book
+
Опис навколишньої природи Вівся згадується в польськомовному часописі австрійського періоду «Rozmaitości» від 12 травня 1824 року. Дослідник [[Флора Тернопільської області|рослинності Галичини]] Ернест Віттман ({{lang-pl|Ernest Dominik Wittman}}, 1780—1836) описує околиці Вівся та Козови, які розкинулись на захід від річки [[Стрипа]], як:<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.is/books?id=Gt9aAAAAcAAJ&pg=PA149&lpg=PA149&dq=uwsie&source=bl&ots=J0qf37bL8_&sig=ACfU3U1wd0mjz4kmakFwGzUYA9-d_kRVIg&hl=is&sa=X&ved=2ahUKEwj6pZWGjfjsAhWMiFwKHZ_oBAs4KBDoATAGegQIBxAC#v=onepage&q=uwsie&f=false
+
|url=https://books.google.is/books?id=Gt9aAAAAcAAJ&pg=PA149&lpg=PA149&dq=uwsie&source=bl&ots=J0qf37bL8_&sig=ACfU3U1wd0mjz4kmakFwGzUYA9-d_kRVIg&hl=is&sa=X&ved=2ahUKEwj6pZWGjfjsAhWMiFwKHZ_oBAs4KBDoATAGegQIBxAC#v=onepage&q=uwsie&f=false|title=Rozmaitości|last=Wittman|first=Ernest Dominik|date=|year=1824|publisher=Piller|location=|page=149|isbn=}}{{ref-pl}}</ref>
|title=Rozmaitości
 
|last=Wittman
 
|first=Ernest Dominik
 
|date=
 
|year=1824
 
|publisher=Piller
 
|location=
 
|pages=149
 
|language=pl
 
|isbn=
 
}}</ref>
 
   
 
{{цитата|''Пагорби вкриті невеликими лісами, що тягнуться на північ, прикрашаючи околиці різноманітними краєвидами, які проте відсутні в сусідніх місцевостях Бережанської області, а Вівся та Козова здаються дещо загубленими серед моря золотих колосків, бо з цього боку часто і за милю навколо мандрівник не побачить жодного дерева, на якому могли б відпочити його очі.''
 
{{цитата|''Пагорби вкриті невеликими лісами, що тягнуться на північ, прикрашаючи околиці різноманітними краєвидами, які проте відсутні в сусідніх місцевостях Бережанської області, а Вівся та Козова здаються дещо загубленими серед моря золотих колосків, бо з цього боку часто і за милю навколо мандрівник не побачить жодного дерева, на якому могли б відпочити його очі.''
 
{{oq|pl|''Wzgórza okryte niewielkimi lasami, ciągną się ku Północy stroiąc okolice przez potrzebne odmiany w różne kształty, którychby napróżno szukać w pobliskich mieyscach obwodu Brzeżańskiego, a Uwsie i Kozowa zdają się nieiako ginąc w morzu złocistych kłosów, albowiem w téy stronie często i na milę do koła nie postrzeże podróżny drzewka, na którémby wzrok iego mógł wypocząć.''}}
 
{{oq|pl|''Wzgórza okryte niewielkimi lasami, ciągną się ku Północy stroiąc okolice przez potrzebne odmiany w różne kształty, którychby napróżno szukać w pobliskich mieyscach obwodu Brzeżańskiego, a Uwsie i Kozowa zdają się nieiako ginąc w morzu złocistych kłosów, albowiem w téy stronie często i na milę do koła nie postrzeże podróżny drzewka, na którémby wzrok iego mógł wypocząć.''}}
 
}}
 
}}
  +
 
=== Клімат ===
 
=== Клімат ===
{{main|Клімат Тернопільської області}}
+
{{див. також|Клімат Тернопільської області}}
Холодний та помірний. Кількість опадів значна, навіть у найсухіший місяць. За [[Класифікація кліматів Кеппена|кліматичною класифікацією Кеппена]] клімат Вівся вважається [[Вологий континентальний клімат|континентальним з теплим літом (Dfb)]]. Середня річна температура '''' 7,2° C. Кількість опадів становить близько 657 мм на рік. Найменше опадів у лютому '''' в середньому 31 мм. У липні кількість опадів досягає свого піку '''' в середньому 98 мм. При середній температурі 17,9° C липень ''—'' найспекотніший місяць року. При -4,8° C у середньому січень є найхолоднішим місяцем на Вівсі. Між найсухішим та найвологішим місяцями різниця в опадах становить 67 мм. Відповідна різниця річної температури становить близько 22,7° C<ref name=":12">{{Cite web|title=Vivsia climate: Average Temperature, weather by month, Vivsia weather averages - Climate-Data.org|url=https://en.climate-data.org/europe/ukraine/ternopil-oblast/vivsia-260649/|website=en.climate-data.org|accessdate=2020-11-13}}</ref>.
+
Холодний та помірний. Кількість опадів значна, навіть у найсухіший місяць. За [[Класифікація кліматів Кеппена|класифікацією Кеппена]] клімат Вівся є [[Вологий континентальний клімат|континентальним з теплим літом (Dfb)]]. Середня річна температура&nbsp;— 7,2&nbsp;°C. Кількість опадів становить близько 657&nbsp;мм на рік. Найменше опадів у лютому&nbsp;у середньому 31&nbsp;мм. У липні кількість опадів досягає свого піку&nbsp;у середньому 98&nbsp;мм. При середній температурі 17,9&nbsp;°C липень є найспекотнішим місяцем. При -4,8&nbsp;°C у середньому січень&nbsp;— найхолодніший місяць. Між найсухішим і найвологішим місяцями різниця в опадах становить 67&nbsp;мм. Відповідна різниця річної температури становить близько 22,7&nbsp;°C<ref name="climate-data">{{Cite web|title=Vivsia climate: Average Temperature, weather by month, Vivsia weather averages|url=https://en.climate-data.org/europe/ukraine/ternopil-oblast/vivsia-260649/|website=en.climate-data.org|accessdate=2020-11-13}}</ref>.
   
<center>
 
 
{{Клімат міста
 
{{Клімат міста
 
|Місто_род=Вівся
 
|Місто_род=Вівся
 
|Джерело=[https://en.climate-data.org/europe/ukraine/ternopil-oblast/vivsia-260649/ climate-data.org]
 
|Джерело=[https://en.climate-data.org/europe/ukraine/ternopil-oblast/vivsia-260649/ climate-data.org]
  +
|Положення = center
   
 
| Січ_сер=-4.8 | Січ_сер_опади=33
 
| Січ_сер=-4.8 | Січ_сер_опади=33
 
| Лют_сер=-3.4 | Лют_сер_опади=31
 
| Лют_сер=-3.4 | Лют_сер_опади=31
| Бер_сер=0.8 | Бер_сер_опади=32
+
| Бер_сер=0.8 | Бер_сер_опади=32
| Кві_сер=7.8 | Кві_сер_опади=51
+
| Кві_сер=7.8 | Кві_сер_опади=51
 
| Тра_сер=13.3 | Тра_сер_опади=78
 
| Тра_сер=13.3 | Тра_сер_опади=78
 
| Чер_сер=16.5 | Чер_сер_опади=93
 
| Чер_сер=16.5 | Чер_сер_опади=93
Рядок 150: Рядок 95:
 
| Сер_сер=17.1 | Сер_сер_опади=71
 
| Сер_сер=17.1 | Сер_сер_опади=71
 
| Вер_сер=13.2 | Вер_сер_опади=57
 
| Вер_сер=13.2 | Вер_сер_опади=57
| Жов_сер=7.9 | Жов_сер_опади=38
+
| Жов_сер=7.9 | Жов_сер_опади=38
| Лис_сер=2.4 | Лис_сер_опади=36
+
| Лис_сер=2.4 | Лис_сер_опади=36
 
| Гру_сер=-2.2 | Гру_сер_опади=39
 
| Гру_сер=-2.2 | Гру_сер_опади=39
| Рік_сер=7.2 | Рік_сер_опади=657
+
| Рік_сер=7.2 | Рік_сер_опади=657
   
 
| Січ_сер_мін=-7.8 | Січ_сер_макс=-1.7
 
| Січ_сер_мін=-7.8 | Січ_сер_макс=-1.7
 
| Лют_сер_мін=-6.4 | Лют_сер_макс=-0.3
 
| Лют_сер_мін=-6.4 | Лют_сер_макс=-0.3
 
| Бер_сер_мін=-2.8 | Бер_сер_макс=4.5
 
| Бер_сер_мін=-2.8 | Бер_сер_макс=4.5
| Кві_сер_мін=2.9 | Кві_сер_макс=12.7
+
| Кві_сер_мін=2.9 | Кві_сер_макс=12.7
| Тра_сер_мін=8 | Тра_сер_макс=18.6
+
| Тра_сер_мін=8 | Тра_сер_макс=18.6
 
| Чер_сер_мін=11.3 | Чер_сер_макс=21.8
 
| Чер_сер_мін=11.3 | Чер_сер_макс=21.8
 
| Лип_сер_мін=12.7 | Лип_сер_макс=23.1
 
| Лип_сер_мін=12.7 | Лип_сер_макс=23.1
 
| Сер_сер_мін=11.8 | Сер_сер_макс=22.5
 
| Сер_сер_мін=11.8 | Сер_сер_макс=22.5
| Вер_сер_мін=8.2 | Вер_сер_макс=18.3
+
| Вер_сер_мін=8.2 | Вер_сер_макс=18.3
| Жов_сер_мін=3.4 | Жов_сер_макс=12.4
+
| Жов_сер_мін=3.4 | Жов_сер_макс=12.4
 
| Лис_сер_мін=-0.4 | Лис_сер_макс=5.3
 
| Лис_сер_мін=-0.4 | Лис_сер_макс=5.3
 
| Гру_сер_мін=-4.7 | Гру_сер_макс=0.4
 
| Гру_сер_мін=-4.7 | Гру_сер_макс=0.4
  +
| Рік_сер_мін=2 | Рік_сер_макс=11
 
  +
| Рік_сер_мін=2 | Рік_сер_макс=11
|br=}}
 
  +
</center>
 
  +
|br=
  +
}}
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Рядок 181: Рядок 128:
 
}}
 
}}
   
[[Файл:Пам’ятний хрест взнак скасування панщини, встановлений 1849 року.jpg|thumb|ліворуч|Пам'ятний хрест на знак скасування панщини, встановлений 1849 р.]]
+
[[Файл:Пам’ятний хрест взнак скасування панщини, встановлений 1849 року.jpg|thumb|ліворуч|Пам'ятний хрест на знак скасування панщини, встановлений 1849&nbsp;р.]]
[[File:Вівся на польській мапі 1896р.jpg|ліворуч|thumb|Вівся та навколишні села, дороги і ріки на польській [[Топографічна карта|топографічній мапі]] [[Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)|Підгаєцького повіту]] 1896 р. ]]
+
[[Файл:Вівся на польській мапі 1896р.jpg|ліворуч|thumb|Вівся та навколишні села, дороги і ріки на польській [[Топографічна карта|топографічній мапі]] [[Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)|Підгаєцького повіту]] 1896&nbsp;р. ]]
 
[[Файл:Будівля бібліотеки у с. Вівся Козівського району Тернопільської області.jpg|ліворуч|thumb|Будівля старої школи 1900—1902&nbsp;рр. Сьогодні тут розташована сільська бібліотека]]
 
[[Файл:Будівля бібліотеки у с. Вівся Козівського району Тернопільської області.jpg|ліворуч|thumb|Будівля старої школи 1900—1902&nbsp;рр. Сьогодні тут розташована сільська бібліотека]]
   
=== Австрійський та Австро-Угорський період ===
+
=== Габсбурзький період ===
Перша писемна згадка&nbsp;про Вівся&nbsp;— 1779 р.&nbsp;— припадає на період перебування краю у складі монархії Габсбургів, коли село було позначене на австрійській військовій мапі Фрідріха фон Міґа ''"Topographische Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien aus den Jahren 1779–1783"''<ref name=":11">{{Cite web|title=Map of the western Ukraine by Friedrich von Mieg 1779-1783|url=http://www.oldmap.org/map-ukraine_karta-fon-miga/|website=www.oldmap.org|accessdate=2020-11-12}}</ref><ref>{{Cite web|title=Karte von Galizien 1779-1783|url=http://www.iaepan.vot.pl/galicja/index-de.html|website=www.iaepan.vot.pl|accessdate=2020-11-14}}</ref>. Тоді село належало до [[Бережанський округ|Бережанського округу (дистрикту)]], одного з 18-ти округів [[Королівство Галичини та Володимирії|австрійської Галичини]]<ref name=":2">{{Cite book
+
Уперше Вівся письмово згадується 1779 року на [[Габсбурзька монархія|австрійській]] військовій [[Мапи Фрідріха фон Міґа|мапі Фрідріха фон Міґа]] «Topographische Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien aus den Jahren 1779—1783»<ref name=":11"/>. За іншою версією&nbsp;— 1785 року<ref name=":2" />. У XVIII&nbsp;— поч. ХХ століть село перебувало під владою [[Габсбурги|династії Габсбургів]], у складі [[Австрійська імперія|Австрійської]] та згодом [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]] імперій і розташовувалося спершу в [[Бережанський округ|Бережанському окрузі (дистрикті)]]&nbsp;— одному з 18-ти округів [[Королівство Галичини та Володимирії|австрійської Галичини]]<ref name=":2">{{Cite book
  +
|title=Вівся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — T. 2 : Г — Л.|last=Сачик Г., Уніят В., Федечко М.|first=|year=2014|publisher=ТзОВ «Терно-граф»|location=Тернопіль|pages=438–440.|isbn=978-966-457-228-3}}</ref>, а потім у [[Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)|Підгаєцькому повіті]]<ref name=":10" />. Назви первісних родів у Вівсі були такі: Зощуки, Кіналі, Волощуки, Бемки, Слободяни, Терлюки, Бабії<ref name="Бережанська земля" />.
|title=Вівся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — T. 2 : Г — Л.
 
|last=Сачик Г., Уніят В., Федечко М.
 
|first=
 
|year=2014
 
|publisher=ТзОВ «Терно-граф»
 
|location=Тернопіль
 
|pages=438–440.
 
|language=
 
|isbn=978-966-457-228-3
 
}}</ref>. Назви первісних родів Вівся були наступними: Зощуки, Кіналі, Волощуки, Бемки, Слободяни, Терлюки, Бабії<ref name=":10" />.
 
   
У 1810—1815 рр. Вівся було прикордонним селом [[Австрійська імперія|Австрійської]] та [[Російська імперія|Російської]] імперій. Згідно з параграфом 5 ст. 3 [[Шенбруннський мир|Шенбруннської мирної угоди]] [[14 жовтня]] [[1809]] р. австрійський імператор [[Франц II|Франц ІІ]] віддав Росії територію у найсхіднішій частині [[Східна Галичина|Східної Галичини]] — [[Тернопільський край]] — територію на схід від лінії [[Залізці]] — [[Зборів]] — р. [[Стрипа]]. Вівся залишалось за Австрією<ref>{{Cite book
+
У 1810—1815 роках Вівся було прикордонним селом Австрійської та [[Російська імперія|Російської]] імперій. Згідно з параграфом 5 статті 3 [[Шенбруннський мир|Шенбруннської мирної угоди]] [[14 жовтня]] [[1809]] року австрійський імператор [[Франц II]] віддав Росії територію найсхіднішої частини [[Східна Галичина|Східної Галичини]]&nbsp;— [[Тернопільський край]], землі на схід від лінії [[Залізці]]&nbsp;— [[Зборів]]&nbsp;— р. Стрипа. Вівся залишалося за Австрією<ref>{{Cite book|url=http://history.org.ua/LiberUA/ehu/1.pdf|title=Віденський мирний договір 1809 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Т. 1 : А — В.|last=Р. Г. Симоненко|first=|year=2003|publisher=редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — {{К.}} : Наук. думка|location=Київ|pages=526|isbn=966-00-0734-5}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://archive.org/details/rzadyrosyjskiewk00lesz/page/184/mode/2up|title=Rządy rosyjskie w Kraju Tarnopolskim, 1809-1815|last=Leszczyski|first=Jan|year=1903|publisher=Druk W.L. Anczyca|location=Kraków|pages=185|language=|isbn=}}{{ref-de}}{{ref-pl}}</ref>.
|url=http://history.org.ua/LiberUA/ehu/1.pdf
 
|title=Віденський мирний договір 1809 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Т. 1 : А — В.
 
|last=Р. Г. Симоненко
 
|first=
 
|year=2003
 
|publisher=редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка
 
|location=Київ
 
|pages=526
 
|language=
 
|isbn=966-00-0734-5
 
}}</ref><ref>{{Cite book
 
|url=https://archive.org/details/rzadyrosyjskiewk00lesz/page/184/mode/2up
 
|title=Rządy rosyjskie w Kraju Tarnopolskim, 1809-1815
 
|last=Leszczyski
 
|first=Jan
 
|year=1903
 
|publisher=Druk W.L. Anczyca
 
|location=Kraków
 
|pages=185
 
|language=польською/німецькою
 
|isbn=
 
}}</ref>.
 
   
  +
За часів [[Панщина|панщини]] в селі був двір. Біля нього стояла [[корчма]], де відбувалися за старим звичаєм весілля, христини, поминки тощо. Ці святкування датуються ще з часів [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] та називалися [[Пропінація|пропінаційним правом]]<ref name="Бережанська земля" />. У 1830—1840 роках велика земельна власність належала Пйотру Целестину Моравському ({{lang-pl|Piotr Celestyn Morawski}}, 1786—1835) під гербом [[Домброва (герб)|Домброва]] та Вінцентії Анастазії Моравській ({{lang-pl|Wincenta Anastazja Morawska}}, 1797–?) під гербом [[Наленч (герб)|Наленч]]. Їхній син&nbsp;— [[Северин Моравський]], перед тим, як почати кар'єру [[Духовенство|духовного]], теж керував маєтком батьків на Вівсі<ref>{{Cite book|url=http://rcin.org.pl/Content/39465/WA248_31173_P-II-611_kal-katol-krak-1886_o.pdf|title=Kalendarz katolicki Krakowski. Na rok Pański 1886|last=|first=|year=1886|publisher=Nakładem Księgarni Katolickiei Dra Władysława Miłkowskiego w Krakowie|location=Kraków|pages=204|language=|isbn=}}{{ref-pl}}</ref>. Після [[Селянська реформа 1848|скасування панщини]] сільські господарства були великі й заможні. Кожен мав [[Сад|загород]] і [[Город (землевпорядкування)|город]] (званий загумінком). Крім громадського пасовиська, до кожного господарства належало 20-30 [[Морг поля|моргів]] орного ґрунту<ref name="Бережанська земля" />.
За часів [[Панщина|панщини]] у селі був двір, біля двора стояла [[корчма]]. Весілля, христини, поминки чи свята відбувались за старим звичаєм у корчмі. Такий звичай святкування у корчмі датувався ще з часів [[Річ Посполита|давньої Польщі]] і називався [[Пропінація|пропінаційним правом]]<ref name=":10" />.
 
   
  +
В австрійській книзі 1869 року «Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich: nach amtlichen Quellen zusammengestellt» Вівся згадується в складі Підгаєцького повіту ({{lang-de|Bezirk Podhayce}})<ref name=":10">{{Cite book|url=https://archive.org/details/bub_gb_tYrVAAAAMAAJ/page/n97/mode/2up?q=uwsie|title=Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich : nach amtlichen Quellen zusammengestellt|last=|first=|year=1869|publisher=Verlag der literarisch - artistischen Anstalt von C. Dittmarsch.|location=Wien|pages=73|language=|isbn=}}{{ref-de}}</ref>. Вівся декілька раз згадується в австрійському науковому журналі на військову тематику «[[Österreichische Militärische Zeitschrift]]» за 1878 рік, який видавався у [[Відень|Відні]]<ref>{{Cite book
У 1830—1840 рр. велика земельна власність належала Пйотру Целестину Моравському (пол. ''Piotr Celestyn Morawski,'' 1786–1835) з гербу [[Домброва (герб)|Домброва]] та Вінцентії Анастазії Моравській (пол. ''Wincenta Anastazja Morawska,'' 1797–?) з гербу [[Наленч (герб)|Наленч]]. Їхній син — [[Северин Моравський]], перед тим, як почати кар'єру [[Духовенство|духовного]], теж керував маєтком батьків на Вівсі<ref>{{Cite book
 
  +
|url=https://archive.org/details/bub_gb_Zp8qAAAAYAAJ/page/n3/mode/2up?q=uwsie|title=Österreichische militärische Zeitschrift|last=|first=|year=1878|publisher=Kaiserl. Königl. Hof- und Staatsdruckerei|location=Wien|pages=117, 119, 132, 133|language=|isbn=}}{{ref-de}}</ref>.
|url=http://rcin.org.pl/Content/39465/WA248_31173_P-II-611_kal-katol-krak-1886_o.pdf
 
|title=Kalendarz katolicki Krakowski. Na rok Pański 1886
 
|last=
 
|first=
 
|year=1886
 
|publisher=Nakładem Księgarni Katolickiei Dra Władysława Miłkowskiego w Krakowie
 
|location=Kraków
 
|pages=204
 
|language=польською
 
|isbn=
 
}}</ref>.
 
   
  +
У 1890-х роках одним із найбільших землевласників у селі став Севастіян Бемко, власник приблизно 200 моргових господарств. Він, як єдина грамотна людина у Вівсі, упродовж 40 років був [[війт]]ом, за що отримав медаль від [[Імператор Австрії|австрійського цісаря]], пам'ятав часи панства. Помер 1901 року, у віці понад сто років. За війтівства С. Бемка жителі гуртом завершили будівництво церкви, дзвіниці й однокласної школи. Уздовж дороги села були викопані рови для відведення дощової води<ref name=":2" /><ref name="Бережанська земля" />.
Після скасування панщини сільські господарства були великі і заможні; біля кожного — загороди, город (званий загумінком); крім громадського пасовиська, до кожного господарства належало 20-30 [[Морг поля|морґів]] орного ґрунту<ref name=":10" />.
 
   
  +
Школу відкрили 1902 року. Вона поділялася на два основні приміщення: навчальне, де проводилися заняття у дві зміни, і житлове&nbsp;— для професорів (так званих у ті часи вчителів). Навчалися лише узимку. Учні сиділи в класі за дерев'яними столами й на дерев'яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» ({{lang-pl|[[wiktionary:pl:rysik|rysik]]}}). У школі вивчали творчість [[Воробкевич Сидір Іванович|Сидора Воробкевича]], [[Шкрумеляк Юрій Андрійович|Юрія Шкрумеляка]], [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдана Лепкого]]. У ті часи селяни часто не розуміли значення освіти й намагалися відкуплятися в урядника, аби звільнити своїх дітей від шкільних занять. Частина дітей не відвідувала навчальний заклад через бідність своїх сімей, які не могли купити ні книжку, ні чоботи. До початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] навчання проводилися [[Західноукраїнська мовно-літературна практика|українською (руською) мовою]].<ref name=":14">{{Cite web|title=Історія школи - Вівсянська ЗОШ I-II ст.|url=http://www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua/pro_shkolu/istoriya_shkoli/|website=www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>.&nbsp;
У австрійській книзі 1869 р. ''Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich: nach amtlichen Quellen zusammengestellt'' Вівся згадується у складі [[Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)|Підгаєцького повіту]] (нім. ''Bezirk Podhayce'')<ref>{{Cite book
 
|url=https://archive.org/details/bub_gb_tYrVAAAAMAAJ/page/n97/mode/2up?q=uwsie
 
|title=Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich : nach amtlichen Quellen zusammengestellt
 
|last=
 
|first=
 
|year=1869
 
|publisher=Verlag der literarisch - artistischen Anstalt von C. Dittmarsch.
 
|location=Wien
 
|pages=73
 
|language=
 
|isbn=
 
}}</ref>.
 
   
  +
Важливим чинником формування національної самосвідомості вівсян стала церква. В австро-угорський період [[Настоятель|парохамибули]]: в 1860–1870-х роках&nbsp;— {{comment|о.|отець}} Йосиф Макогонський, від 1875 року&nbsp;— {{comment|о.|отець}} Іван Дурбак, з 1900-х років&nbsp;— {{comment|о.|отець}} І. Кіналь, родом із [[Золота Слобода|Золотої Слободи]]<ref name="Бережанська земля" />.
Вівся декілька раз згадується у австрійському науковому журналі на військову тематику ''[[Österreichische Militärische Zeitschrift]]'' за 1878 р. Журнал видавався у [[Відень|Відні]]<ref>{{Cite book
 
|url=https://archive.org/details/bub_gb_Zp8qAAAAYAAJ/page/n3/mode/2up?q=uwsie
 
|title=Österreichische militärische Zeitschrift
 
|last=
 
|first=
 
|year=1878
 
|publisher=Kaiserl. Königl. Hof- und Staatsdruckerei
 
|location=Wien
 
|pages=117, 119, 132, 133
 
|language=німецькою
 
|isbn=
 
}}</ref>.
 
   
  +
Наприкінці XIX століття відбувалось значне роздрібнення сільських господарств&nbsp;— власники земель наділяли чи [[Посаг|вінували]] своїх дітей та внуків новими землями. 1914 року на Вівсі було заледве десяток господарів, власників 10 моргів землі чи більше, інші ж мали менше, або стали [[Халупники|халупниками]], що жили лише з денних заробітків<ref name="Бережанська земля" />.
У 1890-х рр. одним з найбільших землевласників в селі був Севастіян Бемко (був власником біля 200-морґового господарства). Як єдиний грамотний у Вівсі чоловік, він упродовж 40 років був [[війт]]ом, за що отримав медаль від [[Імператор Австрії|австрійського цісаря]], пам'ятав панщизняні часи. Помер 1901 р., маючи понад сто років життя. За війтівства С. Бемка жителі села гуртовим способом завершили будівництво церкви, дзвіниці та однокласної школи. Вздовж дороги села були викопані рови для відпливу дощової води<ref name=":2" /><ref name=":10" />.
 
   
  +
Читальню [[Товариство «Просвіта» (1868—1939)|«Просвіти»]] й пожежно-гімнастичне товариство [[Січ (товариство)|«Січ»]] у селі заснували ще до Першої світової війни. Жителі Вівся носили вишивані сорочки, а до сільської читальні приїжджали представники з повітових освітніх товариств із науками та викладами<ref name="Бережанська земля" />.
Будинок тогочасної школи поділявся на два основні приміщення: навчальне, де відбувались заняття в дві зміни, та житлове&nbsp;— для вчителів,&nbsp;— «професорів», як тоді називали вчителів. Учні сиділи в класі за дерев'яними столами і на дерев'яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» (пол. [[wiktionary:pl:rysik|"rysik"]]). У школі вивчали творчість [[Воробкевич Сидір Іванович|Сидора Воробкевича]], [[Шкрумеляк Юрій Андрійович|Юрія Шкрумеляка]], [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдана Лепкого]]. Навчання тривало тільки в зимовий час. Тогочасні селяни часто не розуміли значення освіти і тому намагались відкуплятись в урядника, аби звільнити своїх дітей від навчання в школі. Частина дітей не відвідувала школи через бідність своїх сімей, яким не було за що ''вкупити'' дітям чоботи і книжку. До початку Першої світової війни діти вчилися в школі [[Західноукраїнська мовно-літературна практика|українською (руською) мовою]]<ref name=":14">{{Cite web|title=Історія школи - Вівсянська ЗОШ І-II ст.|url=http://www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua/pro_shkolu/istoriya_shkoli/|website=www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>.&nbsp;
 
   
  +
Велика земельна власність у селі [[Гвардійське (Теребовлянський район)|Гниловоди]], Вівся та [[Фільварок|фільварку]] [[Тригубів]] (250 [[Гектар|га]]) перед Першою світовою війною належала також Ірені Пінінській (Волянській під гербом [[Приятель (герб)|Приятель]]) ({{lang-pl|Irena hr. Wolańska h. Przyjaciel}}, 1871—1929), її першому чоловікові Александру Пінінському під гербом [[Ястшембець (герб)|Яструбець]] ({{lang-pl|Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec}}, 1864—1902)<ref>{{Cite web|title=Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec|url=https://www.geni.com/people/Aleksander-Pini%C5%84ski-h-Jastrz%C4%99biec/6000000054290554935|website=geni_family_tree|accessdate=2020-11-11}}</ref> і другому чоловікові [[Роберт Лямезан де Салінс|Роберту Лямезану де Салінс]] ({{lang-pl|Robert Franciszek Fean Walenty Lamezan de Salins}}, 1869—1930)<ref>{{Cite book|title=Z Gniłowód do Łężycy|last=Jazownik Maria, Jazownik Leszek, Wołczyński Krzysztof|year=2013|publisher=Księgarnia Akademicka|location=Zielona Góra|language=|isbn=978-83-60218-38-9}}{{ref-pl}}</ref><ref>{{Cite book|url=http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf|title=Ziemianie polscy XX w. Słownik biograficzny. Część 3|last=Leskiewiczowa (red.)|first=Janina|year=1996|location=Warszawa|pages=141|language=|isbn=83-85490-60-4|accessdate=20 квітень 2020|archive-date=9 листопад 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185339/http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf|url-status=no}}{{ref-pl}}</ref>.
Важливим фактором формування національної самосвідомості вівсян була Церква. В австро-угорський період [[Настоятель|парохами]] села були: у 1860–1870-х рр.&nbsp;— о. Йосиф Макогонський, від 1875&nbsp;р.&nbsp;— о. Іван Дурбак, згодом, в 1900-х рр.&nbsp;— о. І. Кіналь, родом із Золотої Слободи<ref name=":10" />.&nbsp;
 
   
  +
=== Перша світова війна, ЗУНР ===
Наприкінці XIX ст. відбувалось значне роздріблення сільських господарств — власники земель наділяли чи [[Посаг|вінували]] своїх дітей та внуків новими землями. У 1914 р. на Вівсі було заледве десяток господарів, власників 10 морґів землі чи більше, інші ж мали менше, або стали ''[[Халупники|халупниками]]'' тобто жили лише із денних заробітків<ref name=":10" />.
 
  +
[[Файл:Стрілецькі могили у Вівсю.jpg|ліворуч|thumb|[[Українські січові стрільці|Стрілецькі могили]] у Вівсі. Світлина з фотоальбому «Українські Січові Стрільці, 1914—1920»]]
  +
Вівся безпосередньо заторкнули події [[Перша світова війна|Першої світової]] (1914—1918) і [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української (1918—1919)]] воєн. Селом проходили [[Російська імператорська армія|царські війська]] [[Російська імперія|Російської імперії]]. Серед їх військовиків чимало осіб говорили [[Українська мова|українською мовою]]. Бої село не зачепили, але [[граната|гранатою]] зруйнували корчму<ref name="Бережанська земля" />.
   
  +
Визначною подією для Вівся було перебування на перепочинку між боями [[Українські січові стрільці|Українських січових стрільців]] 1915—1916 років. Під час їхнього гостювання в селі лунали [[стрілецькі пісні]], замість слів [[Русини|«русин»]], [[Руський|«руський»]] почали вживати [[Українці|«українець»]], [[Українська мова|«українська мова»]], [[Україна|«Україна»]]<ref name="Бережанська земля" />. У школі села містилася [[Пресова кватира УСС|Пресова квартира УСС]], де перебували [[Лепкий Левко Сильвестрович|Лев Лепкий]], [[Купчинський Роман Григорович|Роман Купчинський]], який залишив спогади про Вівся; [[Голубець Микола|Микола Голубець]], який написав у селі [[Поема|поему]] «Ой, нагнувся дуб високий»<ref>{{Cite web|url=https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%92%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B5.pdf?1536370666|title=Пісні Січових Стрільців. Нам воно святе!|last=Маслій|first=Михайло|website=https://folio.com.ua/|publisher=Фоліо|accessdate=19.04.2020|archive-date=09.11.2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185343/https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%92%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B5.pdf?1536370666|url-status=no}}</ref>; фотограф [[Курилас Осип Петрович|Осип Курилас]], про якого співається в пісні «Як з Бережан до Кадри»<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA|title=Як з Бережан до кадри|last=Житинський|first=Тарас|website=https://www.youtube.com/|language=|accessdate=19.04.2020|archive-date=10.05.2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170510163214/https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA&list=PLVC5yb9mK-P9FzsdPtpr_fIDAsZxIsVlw&index=22|url-status=no}}</ref>; [[Гайворонський Михайло Орест Іванович|Михайло Гайворонський]], який у своїх творах також залишив спогади про село<ref>{{Cite web|url=https://zbruc.eu/node/49038|title=Стрілецькі піснї і труби. Розповідь М.&nbsp;Гайворонського|last=Боберський|first=Іван|website=https://zbruc.eu/|publisher=Збруч|accessdate=19.04.2020|archive-date=11.09.2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160911093641/http://zbruc.eu/node/49038|url-status=no}}</ref><ref name=":14" />.
Читальню [[Товариство «Просвіта» (1868—1939)|«Просвіти»]] й пожежно-гімнастичне товариство [[Січ (товариство)|«Січ»]] в селі заснували ще до Першої світової війни. Жителі Вівся носили вишивані сорочки, а до сільської читальні приїжджали представники з повітових освітніх товариств з науками та викладами<ref name=":10" />.
 
   
  +
Андрій Кігічак у газеті [[Свобода (газета в США)|«Свобода»]] від 7 червня 1952 року в замітці «Подільські маки… (Під Зелені Свята)» згадує Вівся, де були написані слова пісні «Ой, нагнувся дуб високий»:<ref name=":17">{{Cite news|url=https://archive.org/details/Svoboda-1952-146/page/n1/mode/2up?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F|title=Подільські маки... (Під Зелені Свята)|last=Кігічак|first=Андрій|date=7 червня 1952|language=|work=Свобода. Український дневник|accessdate=19 листопада 2020}}</ref>
Велика земельна власність у селі [[Гвардійське (Теребовлянський район)|Гниловоди]], Вівся та [[Фільварок|фільварку]] [[Тригубів]] (250 [[Гектар|га]]) перед Першою світовою війною належала також Ірені Пінінській (Волянській з гербу [[Приятель (герб)|Приятель]]) (пол. ''Irena hr. Wolańska h. Przyjaciel,'' 1871–1929), її першому чоловікові Александру Пінінському з гербу [[Ястшембець (герб)|Яструбець]] (пол. ''Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec,'' 1864–1902)<ref>{{Cite web|title=Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec|url=https://www.geni.com/people/Aleksander-Pini%C5%84ski-h-Jastrz%C4%99biec/6000000054290554935|website=geni_family_tree|accessdate=2020-11-11|language=uk}}</ref> та другому чоловікові [[Роберт Лямезан де Салінс|Роберту Лямезану де Салінс]] (пол. ''Robert Franciszek Fean Walenty Lamezan de Salins,'' 1869–1930)<ref>{{Cite book
 
|title=Z Gniłowód do Łężycy
 
|last=Jazownik Maria, Jazownik Leszek, Wołczyński Krzysztof
 
|year=2013
 
|publisher=Księgarnia Akademicka
 
|location=Zielona Góra
 
|language=польською
 
|isbn=978-83-60218-38-9
 
}}</ref><ref>{{Cite book
 
|url=http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf
 
|title=Ziemianie polscy XX w. Słownik biograficzny. Część 3
 
|last=Leskiewiczowa (red.)
 
|first=Janina
 
|year=1996
 
|location=Warszawa
 
|pages=141
 
|language=польською
 
|isbn=83-85490-60-4
 
|accessdate=20 квітень 2020
 
|archive-date=9 листопад 2020
 
|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185339/http://pther.net/PDF/Ziemianie%20XX%20wieku/Ziemianie%20XX%20wieku%2003.pdf
 
|url-status=no
 
}}</ref>.
 
{{main|Тригубів (хутір)}}
 
=== Перша світова війна та ЗУНР ===
 
[[Файл:Стрілецькі могили у Вівсю.jpg|ліворуч|thumb|Стрілецькі могили у Вівсі. Світлина з фотоальбому «Українські Січові Стрільці, 1914—1920» ]]
 
Вівся безпосередньо заторкнули події Першої світової (1914—1918&nbsp;рр.) й [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української (1918—1919&nbsp;рр.)]] воєн. Селом проходили [[Російська імператорська армія|царські війська]] Російської Імперії. Серед військовиків цього війська було чимало тих, які говорили [[Українська мова|українською мовою]]. Бої безпосередньо село не зачепили; гранатою була зруйнована лише корчма<ref name=":10" />.
 
 
Визначною подією для Вівся було перебування на перепочинку між боями Українських січових стрільців у 1915—1916 рр. Під час їхнього перебування на Вівсі, в селі лунали стрілецькі пісні, замість слів [[Русини|«русин»]], [[Руський|«руський»]] стали вживати [[Українці|«українець»]], мова&nbsp;— українська, весь край — Україна<ref name=":10" />. У школі села була розташована [[Пресова кватира УСС|Пресова квартира УСС]]. Тут перебували [[Лепкий Левко Сильвестрович|Лев Лепкий]], [[Купчинський Роман Григорович|Роман Купчинський]], який залишив спогади про Вівся, [[Голубець Микола|Микола Голубець]], який написав в селі [[Поема|поему]] ''«Ой, нагнувся дуб високий»''<ref>{{Cite web|url=https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%92%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B5.pdf?1536370666|title=Пісні Січових Стрільців. Нам воно святе!|last=Маслій|first=Михайло|website=https://folio.com.ua/|publisher=Фоліо|accessdate=19.04.2020|archive-date=09.11.2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185343/https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/841/original/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%92%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B5.pdf?1536370666|url-status=no}}</ref>, фотограф [[Курилас Осип Петрович|Осип Курилас]], про якого співається в пісні ''«Як з Бережан до Кадри»''<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA|title=Як з Бережан до кадри|last=Житинський|first=Тарас|website=https://www.youtube.com/|language=|accessdate=19.04.2020|archive-date=10.05.2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170510163214/https://www.youtube.com/watch?v=lu09FEiLnWA&list=PLVC5yb9mK-P9FzsdPtpr_fIDAsZxIsVlw&index=22|url-status=no}}</ref>, [[Гайворонський Михайло Орест Іванович|Михайло Гайворонський]], який у своїх творах також залишив спогади про село<ref>{{Cite web|url=https://zbruc.eu/node/49038|title=Стрілецькі піснї і труби. Розповідь М.&nbsp;Гайворонського|last=Боберський|first=Іван|website=https://zbruc.eu/|publisher=Збруч|accessdate=19.04.2020|archive-date=11.09.2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160911093641/http://zbruc.eu/node/49038|url-status=no}}</ref><ref name=":14" />.
 
 
Андрій Кігічак в газеті [[Свобода (газета в США)|«Свобода»]] від 7 червня 1952 р. в замітці ''Подільські маки... (Під Зелені Свята)'' згадує Вівся, де були написані слова пісні ''«Ой, нагнувся дуб високий»'' (правопис збережено):<ref name=":17">{{Cite news|url=https://archive.org/details/Svoboda-1952-146/page/n1/mode/2up?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F|title=Подільські маки... (Під Зелені Свята)|last=Кігічак|first=Андрій|date=7 червня 1952|language=|work=Свобода. Український дневник|accessdate=19 листопада 2020}}</ref>
 
 
{{Початок цитати}}
 
{{Початок цитати}}
<...> Недавнє минуле. Керівник передачі вводить нас в Рідний Край! Йде з висильні бадьорий марш. Його грає якась сильна (може військова, а може і стрілецька) оркестра. Провідну мельодію веде пісня, до слів: <center>''<p>"Дала дівчина хустину,</p> <p>стрілець у бою загинув,</p> <p>А серед поля, гнеться тополя,</p> <p>та й на стрілецьку могилу...!"</p>''</center> Слухаєш тієї пісні і під її маршовий ритм, а уяві машерують сотні, куріні Усусусів. Вони відмашеровують з незабутнього Вівся, по відпочинку, знову на фронт. Чому незабутнього Вівся? Бо там, на цьому відпочинку зродилась над вівсянським ставом, ще одна пісня: ''"Ой нагнувся дуб старенький, понад став..."'' <...>
+
<> Недавнє минуле. Керівник передачі вводить нас в Рідний Край! Йде з висильні бадьорий марш. Його грає якась сильна (може військова, а може і стрілецька) оркестра. Провідну мельодію веде пісня, до слів: <center>''<p>«Дала дівчина хустину,</p> <p>стрілець у бою загинув,</p> <p>А серед поля, гнеться тополя,</p> <p>та й на стрілецьку могилу…!»</p>''</center> Слухаєш тієї пісні і під її маршовий ритм, а уяві машерують сотні, куріні Усусусів. Вони відмашеровують з незабутнього Вівся, по відпочинку, знову на фронт. Чому незабутнього Вівся? Бо там, на цьому відпочинку зродилась над вівсянським ставом, ще одна пісня: ''«Ой нагнувся дуб старенький, понад став…»'' <>
{{Кінець цитати}}
+
{{Кінець цитати}}
   
Під час [[Семиківська битва|боїв над р. Стрипа]] у вересні-жовтні 1915 р. загинули 4 усусуси, серед них [[Берегуляк Іван|Іван Берегуляк]] (уродженець [[Добрівляни (Дрогобицький район)|с. Добрівляни]], тепер&nbsp;— [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]] [[Львівська область|Львівської обл.]]) та Іван Медведчук, яких під спів [[Чуєш, брате мій (Журавлі)|''«Видиш, брате мій»'']] поховали на майдані в селі та за козацькими зразками насипали високу могилу у формі круглого горба — [[Курган|кургану]] з хрестом на горі, яка згодом стала народною святинею і на якій рік-річно на [[Зелені Свята]] бували відправи. Загиблих січових стрільців, тодішні події та стрілецьку могилу згадує жителька Вівся Анастазія Слободян-Талішевська у спогаді «Стрілецька могила в селі Вівся»<ref name=":10" />:
+
Під час [[Семиківська битва|боїв над річкою Стрипа]] у вересні-листопаді 1915 року {{comment|УСС|Українські січові стрільці}} утратили 49 убитими, 168 пораненими й 157 полоненими<ref>{{Cite book|url=https://shron1.chtyvo.org.ua/Smyrnov_Andrii/Zbroina_borotba_ukrainskykh_sichovykh_striltsiv.pdf?|title=Збройна Боротьба Українських Січових Стрільців / Нариси воєнно-політичної історії України : навчальний посібник / автори : Атаманенко В., Близняк М., Вєдєнєєв Д. та ін.|last=Смирнов|first=Андрій|year=2014|publisher=Видавництво Національного університету «Острозька академія»|location=Острог|pages=197|isbn=978-966-2254-83-9}}</ref>. Чотирьох із загального числа загиблих поховали в могилі на Вівсі. Серед них&nbsp;— [[Берегуляк Іван|Іван Берегуляк]] (уродженець [[Добрівляни (Дрогобицький район)|с. Добрівляни]], нині&nbsp;— [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]] [[Львівська область|Львівської області]]), Іван Медведчук та їхні побратими-стрільці. Їх поховали під спів [[Чуєш, брате мій (Журавлі)|«Видиш, брате мій»]] на майдані та за козацькою традицією насипали високу могилу у формі круглого горба&nbsp;— [[курган]]у з хрестом на горі, який згодом став народною святинею та на якій щорічно на [[Зелені Свята]] бували [[Богослужіння|відправи]]. Загиблих січових стрільців, тодішні події та стрілецьку могилу згадує жителька Вівся Анастазія Слободян-Талішевська в спогаді «Стрілецька могила в селі Вівся»<ref name="Бережанська земля" />:
   
 
<center>
 
<center>
 
{{Цитата|''Здається на другий день були похорони упалих УСС-ів. Відправа в церкві, сумні співи — домовини взяли на рамена друзі та понесли на місце вічного спочинку. Похоронами проводив стрілецький священик [[Пшепюрський Андрій|о. Пшепюрський]] при співучасті нашого пароха під звуки стрілецької оркестри, під спів «Видиш брате мій»... поховали усіх у одній могилі не на цвинтарі, а на майдані села. В місці де сходилися три дороги разом, насипано високу могилу. Весною її огородили, прибрали квітами, поставили хрест із написами... В часі похоронів домовини були відкриті, падав легкий дощик, немов сама природа Їх оплакувала...''|3=|4=}}</center>
 
{{Цитата|''Здається на другий день були похорони упалих УСС-ів. Відправа в церкві, сумні співи — домовини взяли на рамена друзі та понесли на місце вічного спочинку. Похоронами проводив стрілецький священик [[Пшепюрський Андрій|о. Пшепюрський]] при співучасті нашого пароха під звуки стрілецької оркестри, під спів «Видиш брате мій»... поховали усіх у одній могилі не на цвинтарі, а на майдані села. В місці де сходилися три дороги разом, насипано високу могилу. Весною її огородили, прибрали квітами, поставили хрест із написами... В часі похоронів домовини були відкриті, падав легкий дощик, немов сама природа Їх оплакувала...''|3=|4=}}</center>
   
11 серпня 1916&nbsp;р. полк січових стрільців, виконуючи наказ командування [[Південна армія (Німецька імперія)|Південної армії]] [[Німецька імперія|Німецької Імперії]], відступив з позицій на річці Стрипа та, через села Антонівку, Вівся, [[Криве (Козівський район)|Криве]], [[Літятин]], рушив до села [[Потутори]] на річці [[Золота Липа (річка)|Золота Липа]], на південь від Бережан. Загальна чисельність полку становила 1732 вояків, з яких 47 старшин і 1685 стрільців. Полк очолював підполковник [[Варивода Антін|Антін Варивода]]<ref name=":9">{{Cite web|url=http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/7648/1/Lugovyi.pdf|title=Українське січове стрілецтво і Бережанщина|last=Луговий|first=Микола|website=http://dspace.tnpu.edu.ua/|publisher=Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка|accessdate=19.04.2020|archive-date=09.11.2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185341/http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/7648/1/Lugovyi.pdf|url-status=no}}</ref>.
+
11 серпня 1916 року полк січових стрільців, виконуючи наказ командування [[Південна армія (Німецька імперія)|Південної армії]] [[Німецька імперія|Німецької Імперії]], відступив з позицій на річці Стрипа та, через села Антонівку, Вівся, [[Криве (Козівський район)|Криве]], [[Літятин]], рушив до села [[Потутори]] на річці [[Золота Липа (річка)|Золота Липа]], на південь від Бережан. Загальна чисельність полку становила 1732 вояків, з яких 47 старшин і 1685 стрільців. Очолював їх підполковник [[Варивода Антін|Антін Варивода]]<ref name=":9">{{Cite web|url=http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/7648/1/Lugovyi.pdf|title=Українське січове стрілецтво і Бережанщина|last=Луговий|first=Микола|website=http://dspace.tnpu.edu.ua/|publisher=Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка|accessdate=19.04.2020|archive-date=09.11.2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185341/http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/7648/1/Lugovyi.pdf|url-status=no}}</ref>.
  +
  +
У польсько-українській війні брали участь уродженці села&nbsp;— підпоручник Олександр Гасіка та хорунжий Іван Гнатина (згодом вчителі)<ref name=":13">{{Cite web|url=https://nday.te.ua/u-kozivskomu-rajoni-orhanizuvaly-patriotychne-svyato-schob-vshanuvaty-istorychne-mynule-krayu-fotoreportazh/#comments|title=У Козівському районі організували патріотичне свято, щоб вшанувати історичне минуле краю (ФОТОРЕПОРТАЖ)|last=Кавка|first=Галина|date=11.09.2019|website=https://nday.te.ua/|publisher=Газета "Наш День"|accessdate=20.04.2020|archive-date=09.11.2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185345/https://nday.te.ua/u-kozivskomu-rajoni-orhanizuvaly-patriotychne-svyato-schob-vshanuvaty-istorychne-mynule-krayu-fotoreportazh/#comments|url-status=no}}</ref>. Вівся згадується в польських книгах «Ułani, ułani malowane dzieci. Z dziejów kawalerii ochotniczej» та «Wojsko polskie na wschodzie, 1914—1920», де описується перебування польської кавалерії в селі та фрагмент тогочасного побуту вівсян<ref>{{Cite book|url=https://ipn.gov.pl/pl/publikacje/ksiazki/106247,Ulani-Ulani-Malowane-dzieci-Przyczynek-do-dziejow-Armii-Ochotniczej.html|title=Ułani, ułani malowane dzieci. Z dziejów kawalerii ochotniczej|last=Łada-Walicka|first=Janina|year=1921|publisher=Spółka nakładowa "Odrodzenie"|location=Lwów|pages=|language=|isbn=}}{{ref-pl}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://archive.org/details/wojskopolskienaw00bagi?q=uwsie|title=Wojsko polskie na wschodzie, 1914-1920|last=Bagiski|first=Henryk|year=1921|publisher=Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy|location=Warszawa|pages=78|language=|isbn=}}{{ref-pl}}</ref>.
   
У польсько-українській війні брали участь уродженці села&nbsp;— підпоручник Олександр Гасіка і хорунжий Іван Гнатина (згодом вчителі)<ref name=":13">{{Cite web|url=https://nday.te.ua/u-kozivskomu-rajoni-orhanizuvaly-patriotychne-svyato-schob-vshanuvaty-istorychne-mynule-krayu-fotoreportazh/#comments|title=У Козівському районі організували патріотичне свято, щоб вшанувати історичне минуле краю (ФОТОРЕПОРТАЖ)|last=Кавка|first=Галина|date=11.09.2019|website=https://nday.te.ua/|publisher=Газета "Наш День"|accessdate=20.04.2020|archive-date=09.11.2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185345/https://nday.te.ua/u-kozivskomu-rajoni-orhanizuvaly-patriotychne-svyato-schob-vshanuvaty-istorychne-mynule-krayu-fotoreportazh/#comments|url-status=no}}</ref>. Вівся згадується у польських книгах ''Ułani, ułani malowane dzieci. Z dziejów kawalerii ochotniczej'' та ''Wojsko polskie na wschodzie, 1914-1920'' де описується перебування польської кавалерії в селі та фрагмент тогочасного побуту вівсян<ref>{{Cite book
 
|url=https://ipn.gov.pl/pl/publikacje/ksiazki/106247,Ulani-Ulani-Malowane-dzieci-Przyczynek-do-dziejow-Armii-Ochotniczej.html
 
|title=Ułani, ułani malowane dzieci. Z dziejów kawalerii ochotniczej
 
|last=Łada-Walicka
 
|first=Janina
 
|year=1921
 
|publisher=Spółka nakładowa "Odrodzenie"
 
|location=Lwów
 
|pages=
 
|language=польською
 
|isbn=
 
}}</ref><ref>{{Cite book
 
|url=https://archive.org/details/wojskopolskienaw00bagi?q=uwsie
 
|title=Wojsko polskie na wschodzie, 1914-1920
 
|last=Bagiski
 
|first=Henryk
 
|year=1921
 
|publisher=Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy
 
|location=Warszawa
 
|pages=78
 
|language=польською
 
|isbn=
 
}}</ref>.
 
 
=== Польська Республіка (1918—1939) ===
 
=== Польська Республіка (1918—1939) ===
   
Рядок 350: Рядок 185:
 
}}
 
}}
   
[[File:Будівля "Народного дому" у с. Вівся.jpg|ліворуч|thumb|Будівля "Народного дому", збудований 1924 р.]]
+
[[Файл:Будівля "Народного дому" у с. Вівся.jpg|ліворуч|thumb|Будівля «Народного дому», збудований 1924&nbsp;р.]]
 
[[Файл:Згадка про с. Вівся у польські довоєнній газеті, 1937 р.jpg|thumb|Згадка про село у польській газеті «Dziennik Bydgoski» від 12 липня 1937&nbsp;р.]]
 
[[Файл:Згадка про с. Вівся у польські довоєнній газеті, 1937 р.jpg|thumb|Згадка про село у польській газеті «Dziennik Bydgoski» від 12 липня 1937&nbsp;р.]]
[[Файл:Будівля бувшого римо-католицького костелу, с. Вівся.jpg|thumb|ліворуч|Будівля недобудованого [[Римо-католицька церква в Україні|римо-католицького костелу]]. В радянські часи слугувала за колгоспний склад. В австрійські часи на цьому місці була корчма<ref name=":10" />.]]
+
[[Файл:Будівля бувшого римо-католицького костелу, с. Вівся.jpg|thumb|ліворуч|Будівля недобудованого [[Римо-католицька церква в Україні|римо-католицького костелу]]. В радянські часи слугувала за колгоспний склад. В австрійські часи на цьому місці була корчма<ref name="Бережанська земля" />.]]
   
У [[Українські землі у складі Польської республіки 1919-1939|міжвоєнний період польської окупації]] у селі відновила роботу читальня «Просвіти», заснували гурток [[Сільський господар|«Сільський господар»]], товариства: [[Союз українок|«Союз Українок»]], [[Рідна школа (товариство)|«Рідна школа»]], діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, хором — Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити товариство «Січ», натомість сільська молодь заснувала [[Луг (товариство)|товариство «Луг»]]<ref name=":14" />.
+
У [[Українські землі у складі Польської республіки 1919-1939|міжвоєнний період польської окупації]] у селі відновила роботу читальня «Просвіти», заснували гурток [[Сільський господар|«Сільський господар»]], товариства: [[Союз українок|«Союз Українок»]], [[Рідна школа (товариство)|«Рідна школа»]], діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, хором&nbsp;— Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити товариство «Січ», натомість сільська молодь заснувала [[Луг (товариство)|товариство «Луг»]]<ref name=":14" />.
   
У період перебування Вівся в складі Польщі на навколишні фільварки та хутори прибувають [[Польське осадництво|польські осадники]], заселяється фільварок Тригубів<ref name=":10" />.
+
У період перебування Вівся в складі Польщі на навколишні фільварки та хутори прибувають [[Польське осадництво|польські осадники]], заселяється фільварок Тригубів<ref name="Бережанська земля" />.
   
У 1924&nbsp;р. громада села при фінансовій допомозі односельчан, які перед війною [[Українська еміграція|виїхали до Америки]] і згодом передали 1700 [[Долар США|доларів США]]<ref name=":15" />, збудувала [[Народний дім]] із залом на більші зібрання, театральні вистави, приміщення для читальні, споживчої кооперативи та інших товариств<ref name=":10" />.
+
У 1924&nbsp;р. громада села при фінансовій допомозі односельчан, які перед війною [[Українська еміграція|виїхали до Америки]] і згодом передали 1700 [[Долар США|доларів США]]<ref name=":15" />, збудувала [[Народний дім]] із залом на більші зібрання, театральні вистави, приміщення для читальні, споживчої кооперативи та інших товариств<ref name="Бережанська земля" />.
   
 
Викладання курсу [[Історія України|історії України]], [[Географія України|географії України]], [[Природознавство|природознавства]], [[Українська література|української літератури]] при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти полонізації. Навчання в школі було організоване наступним чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи&nbsp;— по два роки кожен. Відповідно чотирикласне навчання тривало шість років<ref name=":14" />.&nbsp;
 
Викладання курсу [[Історія України|історії України]], [[Географія України|географії України]], [[Природознавство|природознавства]], [[Українська література|української літератури]] при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти полонізації. Навчання в школі було організоване наступним чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи&nbsp;— по два роки кожен. Відповідно чотирикласне навчання тривало шість років<ref name=":14" />.&nbsp;
Рядок 364: Рядок 199:
 
Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька могила. Польська влада руйнувала її, але патріотично налаштовані мешканці Вівся вночі Могилу знову відновлювали. Вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося [[Польська мова|польською мовою]]. За провини [[Різка|карали різкою]]. У міжвоєнний період українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження<ref name=":14" />.
 
Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька могила. Польська влада руйнувала її, але патріотично налаштовані мешканці Вівся вночі Могилу знову відновлювали. Вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося [[Польська мова|польською мовою]]. За провини [[Різка|карали різкою]]. У міжвоєнний період українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження<ref name=":14" />.
   
Влітку 1928 р. на стрілецькій могилі відбулося велике свято при співучасті майже всієї Козівщини. На святі виступав хор та оркестр з села Золота Слобода<ref name=":10" />. Роман Купчинський в газеті «Свобода» від 21 липня 1927 р. в замітці ''Свято стрілецької могили'' в подробицях описує цю подію та саму могилу (правопис збережено):<ref name=":15">{{Cite book
+
Влітку 1928&nbsp;р. (за іншими даними 1927&nbsp;р.<ref name=":15" />) на стрілецькій могилі відбулося велике свято при співучасті майже всієї Козівщини. На святі виступав хор та оркестр з села Золота Слобода<ref name="Бережанська земля" />. Роман Купчинський в газеті «Свобода» від 21 липня 1927&nbsp;р. в замітці ''Свято стрілецької могили'' в подробицях описує цю подію та саму могилу (правопис збережено):<ref name=":15">{{Cite book
 
|url=https://archive.org/details/Svoboda-1927-167/mode/2up?q=%D0%92%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F
 
|url=https://archive.org/details/Svoboda-1927-167/mode/2up?q=%D0%92%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8F
 
|title=Свято стрілецької могили
 
|title=Свято стрілецької могили
Рядок 378: Рядок 213:
   
 
{{Початок цитати}}
 
{{Початок цитати}}
<...> УСС. пішли з Вівся до Соснова, звідсіля то назад то наперед по цілій Галичині і Великій Україні. Вівся осталося само з чотирма стрілецькими могилами на майдані... Не забуло село за них, не дало затоптати їх. Хоч вигоріло в один час, хоч ґранати зрили землю як плугом, хоч по могилках пройшли тисячі Німців, Мадярів, Москалів... Село пильно стерегло памятки по Стрільцях. Відновляло, підсипало гроби, ставило щораз нові хрести, нові написи, а рік річно на Зелені Свята вбирало їх у вінки з подільських квітів, між якими світилася брилянтом неодна щира сльоза. <...>
+
<> УСС. пішли з Вівся до Соснова, звідсіля то назад то наперед по цілій Галичині і Великій Україні. Вівся осталося само з чотирма стрілецькими могилами на майдані… Не забуло село за них, не дало затоптати їх. Хоч вигоріло в один час, хоч ґранати зрили землю як плугом, хоч по могилках пройшли тисячі Німців, Мадярів, Москалів… Село пильно стерегло памятки по Стрільцях. Відновляло, підсипало гроби, ставило щораз нові хрести, нові написи, а рік річно на Зелені Свята вбирало їх у вінки з подільських квітів, між якими світилася брилянтом неодна щира сльоза. <>
{{Кінець цитати}}
+
{{Кінець цитати}}
   
 
{{Початок цитати}}
 
{{Початок цитати}}
<...> Дванадцять священиків на чолі з о. прал. Куницьким і о. дек. Сандецьким провадять похід під могилу. Три хори, дві оркестри. Могила в формі стятої піраміди: висока й обємиста. На горі камінний хрест. Все вбране в зелень, ленти і хоруговки. <...>
+
<> Дванадцять священиків на чолі з о. прал. Куницьким і о. дек. Сандецьким провадять похід під могилу. Три хори, дві оркестри. Могила в формі стятої піраміди: висока й обємиста. На горі камінний хрест. Все вбране в зелень, ленти і хоруговки. <>
 
{{Кінець цитати}}
 
{{Кінець цитати}}
 
{{Початок цитати}}
 
{{Початок цитати}}
<...> Завдяки праці громадян Вівся, а спеціяльно їх начальника громади, зискало собі незнане досі село славу в цілім краю. Вірмо, що за їх прикладом підуть і інші села, де поховані українські вояки, щоби кургани, висипані над героями, були свідками минулого, дорадниками теперішнього і дороговказами майбутнього.
+
<> Завдяки праці громадян Вівся, а спеціяльно їх начальника громади, зискало собі незнане досі село славу в цілім краю. Вірмо, що за їх прикладом підуть і інші села, де поховані українські вояки, щоби кургани, висипані над героями, були свідками минулого, дорадниками теперішнього і дороговказами майбутнього.
 
{{Кінець цитати}}
 
{{Кінець цитати}}
Упродовж листопада 1930&nbsp;р. польською владою у 121 селі [[Тернопільське воєводство|Тернопільського воєводства]] була проведена пацифікація. Особливо жорстокі каральні заходи були відмічені в [[Бережанський повіт (ЗУНР)|Бережанському]], [[Збаразький повіт (II Річ Посполита)|Збаразькому]], [[Підгаєцький повіт|Підгаєцькому]] і [[Тернопільський повіт (II Річ Посполита)|Тернопільському]] повітах<ref name=":8" />. Під час проведення пацифікації майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні села та Могила січових стрільців були знищені<ref name=":2" />. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань. Через тяжке побиття помер війт Вівся О. Дичко<ref>{{Cite web|url=http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|title=Пацифікація як спосіб нищення українського народу|last=Дудар|first=І.А.|website=http://elartu.tntu.edu.ua/|publisher=Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя|accessdate=19.04.2020|archive-date=21.05.2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180521064055/http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|url-status=no}}</ref>.
+
Упродовж листопада 1930&nbsp;р. польською владою у 121 селі [[Тернопільське воєводство|Тернопільського воєводства]] була проведена пацифікація. Особливо жорстокі каральні заходи були відмічені в [[Бережанський повіт (ЗУНР)|Бережанському]], [[Збаразький повіт (II Річ Посполита)|Збаразькому]], [[Підгаєцький повіт|Підгаєцькому]] і [[Тернопільський повіт (II Річ Посполита)|Тернопільському]] повітах<ref name=":8" />. Під час проведення пацифікації майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні села та Могила січових стрільців були знищені<ref name=":2" />. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань.&nbsp;Через тяжке побиття помер війт Вівся О. Дичко<ref>{{Cite web|url=http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|title=Пацифікація як спосіб нищення українського народу|last=Дудар|first=І.А.|website=http://elartu.tntu.edu.ua/|publisher=Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя|accessdate=19.04.2020|archive-date=21.05.2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180521064055/http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/10355/2/Conf_2011v2_Lapovets_I-Patsyfikatsiia_yak_sposib_218.pdf|url-status=no}}</ref>.
   
15 червня 1934&nbsp;р. село передане до Бережанського повіту з Підгаєцького<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170103094946/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 |date=3 січень 2017 }} {{ref-pl}}</ref>. 1937&nbsp;р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила центральну вулицю. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець&nbsp;— Іван Груб'як (Скоць). 1939 року в селі на місці знищеної корчми розпочали будівництво римо-католицького костелу, який не закінчили через початок Другої світової та [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської]] воєн<ref name=":2" /><ref name=":10" />.[[Файл:Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці.jpg|thumb|ліворуч|Символічна могила членам ОУН&nbsp;— УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в [[Тюрма на Лонцького|Львівській в'язниці]]]]
+
15 червня 1934&nbsp;р. село передане до Бережанського повіту з Підгаєцького<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170103094946/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340470407 |date=3 січень 2017 }} {{ref-pl}}</ref>. 1937&nbsp;р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила вулицю Центральну. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець&nbsp;— Іван Груб'як (Скоць). 1939 року в селі на місці знищеної корчми розпочали будівництво [[Римо-католицька церква в Україні|римо-католицького]] костелу, який не закінчили через початок Другої світової та [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської]] воєн<ref name=":2" /><ref name="Бережанська земля" />.[[Файл:Символічна могила членам ОУН – УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в’язниці.jpg|thumb|ліворуч|Символічна могила членам ОУН&nbsp;— УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в [[Тюрма на Лонцького|Львівській в'язниці]]]]
   
 
=== Друга світова війна, німецька окупація, УПА ===
 
=== Друга світова війна, німецька окупація, УПА ===
Рядок 445: Рядок 280:
   
 
На полі бою загинули вівсяни-вояки УПА: Ярослав Ґільовський, Богдан Грубяк, Іван Ліско, Мирон Мультан, Микола Осадца, Андрій Рубашевський, Микола Рубашевський, Михайло Ятва<ref name=":0">{{Cite web|url=http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_12_Tretia_Podilska_voienna_okruha_UPA_Lysonia.pdf|title=Літопис української повстанської армії. Том 12 / Третя подільська воєнна округа УПА «Лисоня». Документи й матеріяли|last=Штендера (ред.)|first=Євген, співредактор: П. Й. Потічний|website=http://chtyvo.org.ua/|publisher=Видавництво Літопис УПА|language=|accessdate=19.04.2020|date=|archive-date=03.03.2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190303193904/http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_12_Tretia_Podilska_voienna_okruha_UPA_Lysonia.pdf|url-status=no}}</ref>. 17 червня 1947&nbsp;р. поблизу села у бою з військами НКВС загинув куріний УПА [[Якубовський Володимир Йосипович|Володимир Якубовський («Бондаренко»)]]<ref name=":0" /><ref name=":1">{{Cite book|url=http://www.religstud.chnu.edu.ua/res/religstud/Knyha%206.pdf|title=За тебе, свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА (Козівський район): Книга шоста|last=Мизак|first=Нестор|authorlink2=Мизак Нестор Степанович|year=2007|publisher="Букрек"|location=Чернівці|pages=189, 258|language=|isbn=|accessdate=20 квітень 2020|archive-date=9 листопад 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185343/http://www.religstud.chnu.edu.ua/res/religstud/Knyha%206.pdf|url-status=no}}</ref>.
 
На полі бою загинули вівсяни-вояки УПА: Ярослав Ґільовський, Богдан Грубяк, Іван Ліско, Мирон Мультан, Микола Осадца, Андрій Рубашевський, Микола Рубашевський, Михайло Ятва<ref name=":0">{{Cite web|url=http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_12_Tretia_Podilska_voienna_okruha_UPA_Lysonia.pdf|title=Літопис української повстанської армії. Том 12 / Третя подільська воєнна округа УПА «Лисоня». Документи й матеріяли|last=Штендера (ред.)|first=Євген, співредактор: П. Й. Потічний|website=http://chtyvo.org.ua/|publisher=Видавництво Літопис УПА|language=|accessdate=19.04.2020|date=|archive-date=03.03.2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190303193904/http://shron2.chtyvo.org.ua/Litopys_UPA/Tom_12_Tretia_Podilska_voienna_okruha_UPA_Lysonia.pdf|url-status=no}}</ref>. 17 червня 1947&nbsp;р. поблизу села у бою з військами НКВС загинув куріний УПА [[Якубовський Володимир Йосипович|Володимир Якубовський («Бондаренко»)]]<ref name=":0" /><ref name=":1">{{Cite book|url=http://www.religstud.chnu.edu.ua/res/religstud/Knyha%206.pdf|title=За тебе, свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА (Козівський район): Книга шоста|last=Мизак|first=Нестор|authorlink2=Мизак Нестор Степанович|year=2007|publisher="Букрек"|location=Чернівці|pages=189, 258|language=|isbn=|accessdate=20 квітень 2020|archive-date=9 листопад 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201109185343/http://www.religstud.chnu.edu.ua/res/religstud/Knyha%206.pdf|url-status=no}}</ref>.
  +
За участь у визвольній боротьбі ОУН і УПА (1944—1953&nbsp;рр.) було ув'язнено 24 жителі Вівся<ref name=":2" />, згодом реабілітовано 20 осіб<ref name=":19">{{Cite book
За участь у визвольній боротьбі ОУН і УПА (1944—1953&nbsp;рр.) було ув'язнено 24 жителі Вівся, згодом реабілітовано 18 осіб. У 1946&nbsp;р. заарештували сільських учителів Івана Груб'яка та Ярослава Стефанюка за розповсюдження в селі прокламацій антирадянського змісту. [[Операція «Захід»|У 1947—1951&nbsp;рр. вивезли в Сибір]] родини Івана і Петра Біличів, Гілярія Дичка, Миколи і Теклі Дичків, Спиридона Дружбіцького, Гната Закришки, Гілярія Мазяра, Пилипа Осадци, Івана Рубашевського, Йосифа Стефанюка, Тетяни Терлюк, Григорія Шпаковського і Семена Ятви. У 1950—1951&nbsp;рр. арештували Степана Білича і його дружину Ганну, Степана Валигу і його дружину Юлію, Дмитра Закришку, Михайла Рубашевського, Петрунеллю Терлюк за зв'язки з ОУН<ref name=":2" />.
 
  +
|url=http://www.reabit.org.ua/files/store/211.pdf
  +
|title=Реабілітовані історією / Тернопільська область. Книга третя
  +
|last=Упор. Бажан О. Г., Гуцал П. З., Кіт Л. М.
  +
|first=
  +
|year=2013
  +
|publisher=ТзОВ “Терно-граф”
  +
|location=Тернопіль
  +
|pages=139-141
  +
|language=
  +
|isbn=978-966-457-134-7
  +
}}</ref>. У 1946&nbsp;р. за членство в ОУН та за розповсюдження в селі прокламацій антирадянського змісту заарештували сільських учителів Івана Груб'яка та Ярослава Стефанюка<ref name=":2" /><ref name=":19" />. [[Операція «Захід»|У 1947—1951&nbsp;рр. вивезли в Сибір]] родини Івана і Петра Біличів, Гілярія Дичка, Миколи і Теклі Дичків, Спиридона Дружбіцького, Гната Закришки, Гілярія Мазяра, Пилипа Осадци, Івана Рубашевського, Йосифа Стефанюка, Тетяни Терлюк, Григорія Шпаковського і Семена Ятви. У 1950—1951&nbsp;рр. за зв'язки з ОУН арештували Степана Білича і його дружину Ганну, Андрія Валигу і його дружину Юлію, Дмитра Закришку, Михайла Рубашевського, Петрунеллю Терлюк<ref name=":19" /><ref name=":2" />. Окрім згаданих, науково-документальна книга [[Реабілітовані історією|''Реабілітовані історією'']] також подає такі імена вівсян, [[Політичні репресії в Україні радянської доби|репресовані]] радянською системою за зв'язки і членство в ОУН та службу в УПА: Гаврилів (Сачків-Гаврилів) Павло Якович, Дичка Зиновій Ількович, Дорош Іван Миколайович, Дружбицький Володимир Ілліч, Закришка Дмитро Пилипович, Здеб Катерина Дмитрівна, Здеб Мирон Михайлович, Курницький Дмитро Антонович, Масяк Степан Петрович, Осадца Степан Пилипович, Пелех Іван Антонович, Стефанюк Роман Лаврентійович, Ятва Ярослав Семенович<ref name=":19" />.
   
 
=== Радянський період ===
 
=== Радянський період ===
Рядок 477: Рядок 323:
 
У післявоєнний час до 1970-х рр. у Вівсі зведено 140 житлових будинків, 10 виробничих приміщень<ref name=":4" />.
 
У післявоєнний час до 1970-х рр. у Вівсі зведено 140 житлових будинків, 10 виробничих приміщень<ref name=":4" />.
   
За післявоєнний період головами сільської ради були Семен Озимок, Ілько Стефаник, Іван Осадца, Остап Ліско. Село газифіковане, проведено водогін. У 1986&nbsp;р. побудовано приміщення дитячого садочку й крамниці<ref name=":2" />.
+
За післявоєнний період головами сільської ради були Семен Озимок, Ілько Стефаник, Іван Осадца, Остап Ліско. Село газифіковане, проведено водогін. У 1986&nbsp;р. побудовано приміщення дитячого садочку й крамниці<ref name=":2" />.
   
 
=== Незалежна Україна ===
 
=== Незалежна Україна ===
[[Image:Греко-католицький храм св. Архистратига Михаїла в с. Вівся Тернопільської області, 2017 р.jpg|ліворуч|thumb|Храм св. Михаїла, с. Вівся]]
+
[[Файл:Греко-католицький храм св. Архистратига Михаїла в с. Вівся Тернопільської області, 2017 р.jpg|ліворуч|thumb|Храм св. Михаїла, с. Вівся]]
[[Image:Каплиця у с. Вівся, Тернопільська область.jpg|праворуч|thumb|Каплиця, с. Вівся]]
+
[[Файл:Каплиця у с. Вівся, Тернопільська область.jpg|праворуч|thumb|Каплиця, с. Вівся]]
  +
{{External media||align=right
У 1993 р. парохом села став о. Володимир Шуль (пом. 19.02.2017 р.)<ref>{{Cite web|title=Помер отець Володимир Шуль|url=http://www.tze.org.ua/reportazhi/2422-%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80-%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D1%88%D1%83%D0%BB%D1%8C.html|website=www.tze.org.ua|accessdate=2020-11-13|language=uk-ua|last=Прес-служба Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ|first=|date=|publisher=}}</ref>. У 1999 р. на Вівсі збудована каплиця.
 
  +
||video1={{YouTube|6QZiRE-Nwtw&t|Церква в с. Вівся|logo=1}} // В об'єктиві ТТБ.&nbsp;— 11.12.2017.
  +
||video2={{YouTube|iLc50s-Hlng&t|Вівся. День Незалежності|logo=1}} // Кіностудія ГАЛИЧАНКА.&nbsp;— Козівський РБК, кер. Ігор Лема.&nbsp;— 2019.&nbsp;— 24 серпня.
  +
}}
  +
У 1993&nbsp;р. парохом села став о. Володимир Шуль (пом. 19.02.2017&nbsp;р.)<ref>{{Cite web|title=Помер отець Володимир Шуль|url=http://www.tze.org.ua/reportazhi/2422-%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80-%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D1%88%D1%83%D0%BB%D1%8C.html|website=www.tze.org.ua|accessdate=2020-11-13|language=uk-ua|last=Прес-служба Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ|first=|date=|publisher=}}</ref>. У 1999&nbsp;р. на Вівсі збудована каплиця.
   
У 1994—2017&nbsp;рр. в селі тривало будівництво храму святого Архістратига Михаїла, яке завершилось освяченням наприкінці 2017&nbsp;р<ref name=":3">{{Cite web|url=http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%B2-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D1%97%D0%BB%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC-%D0%B2-%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C.html|title=У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь|accessdate=15 квітень 2020|archive-date=18 січень 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200118135651/http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%B2-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D1%97%D0%BB%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC-%D0%B2-%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C.html|url-status=no}}</ref><ref>{{Cite web|title=В об'єктиві ТТБ 11 12 2017 Церква в с Вівся - YouTube|url=https://www.youtube.com/watch?v=6QZiRE-Nwtw|website=www.youtube.com|accessdate=2020-11-16}}</ref>. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит [[Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ|Тернопільсько-Зборівський]] [[Василь (Семенюк)|Василій (Семенюк)]]. На Архиєрейську Святу Літургію прибуло багато вірян Вівся та сіл в околиці, а також священники, чотири з яких&nbsp;— вихідці з села Вівся<ref name=":3" />. Новий [[Престол|престіл]] було освячено за участю [[Козівський деканат УГКЦ|декана Козівського]] о. Романа Рокецького та настоятеля храму о. Івана Козлика<ref name=":3" />. Нині парохом села є о. Іван Козлик<ref>{{Cite web|title=о. Іван Козлик - Парох сіл Вівся та Йосипівка - Священики - Фотоальбоми - Сайт Козівського деканату УГКЦ|url=https://kozovadek.at.ua/photo/svjashheniki/zaraz_u_nashomu_dekanati/o_ivan_kozlik/7-0-8|website=kozovadek.at.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.
+
У 1994—2017&nbsp;рр. в селі тривало будівництво храму святого Архістратига Михаїла, яке завершилось освяченням наприкінці 2017&nbsp;р<ref name=":3">{{Cite web|url=http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%B2-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D1%97%D0%BB%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC-%D0%B2-%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C.html|title=У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь|accessdate=15 квітень 2020|archive-date=18 січень 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200118135651/http://www.tze.org.ua/reportazhi/2727-%D1%83-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%B2-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D1%97%D0%BB%D0%B0-%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC-%D0%B2-%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C.html|url-status=no}}</ref><ref>{{Cite web|title=В об'єктиві ТТБ 11 12 2017 Церква в с Вівся - YouTube|url=https://www.youtube.com/watch?v=6QZiRE-Nwtw|website=www.youtube.com|accessdate=2020-11-16}}</ref>. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит [[Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ|Тернопільсько-Зборівський]] [[Василь (Семенюк)|Василій (Семенюк)]]. На Архиєрейську Святу Літургію прибуло багато вірян Вівся та сіл в околиці, а також священники, чотири з яких&nbsp;— вихідці з села Вівся<ref name=":3" />. Новий [[Престол|престіл]] було освячено за участю [[Козівський деканат УГКЦ|декана Козівського]] о. Романа Рокецького та настоятеля храму о. Івана Козлика<ref name=":3" />. Нині парохом села є о. Іван Козлик<ref>{{Cite web|title=о. Іван Козлик - Парох сіл Вівся та Йосипівка - Священики - Фотоальбоми - Сайт Козівського деканату УГКЦ|url=https://kozovadek.at.ua/photo/svjashheniki/zaraz_u_nashomu_dekanati/o_ivan_kozlik/7-0-8|website=kozovadek.at.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.
   
У червні 2017 р. поблизу польової дороги з Вівся на село Юстинівка виявлено артилерійський снаряд калібром 100 мм часів Другої світової війни<ref>{{Cite web|title=На Тернопільщині в різних місцях за добу виявили три артснаряди часів Другої світової|url=https://www.unian.ua/ternopil/1961931-na-ternopilschini-v-riznih-mistsyah-za-dobu-viyavili-tri-artsnaryadichasiv-drugoji-svitovoji.html|website=www.unian.ua|accessdate=2020-11-16|language=uk}}</ref>.
+
У червні 2017&nbsp;р. поблизу польової дороги з Вівся на село Юстинівка виявлено артилерійський снаряд калібром 100&nbsp;мм часів Другої світової війни<ref>{{Cite web|title=На Тернопільщині в різних місцях за добу виявили три артснаряди часів Другої світової|url=https://www.unian.ua/ternopil/1961931-na-ternopilschini-v-riznih-mistsyah-za-dobu-viyavili-tri-artsnaryadichasiv-drugoji-svitovoji.html|website=www.unian.ua|accessdate=2020-11-16|language=uk}}</ref>.
   
У серпні 2019 р. у селі відбулося свято — ''«Вівся село стрілецької та повстанської слави»'', на якому вшанували події минулого та патріотів, котрі боролися за Україну. У святі взяли участь місцеві жителі, представники влади, духовенство та історики. Під час свята відбулася презентація книги ''«Вівся історико-етнографічний нарис''» авторства Люсі Стець. Виступив народний духовий оркестр та хор «Червона калина», фольк-гурт «НуФест», дитячий театр «Дивосвіт» Козівського районного будинку культури, народний фольклорно-обрядовий ансамбль «Корса» [[Конюхи (Козівський район)|Конюхівського]] сільського клубу, народний хор села [[Шляхтинці]] та інші виконавці і колективи села Вівся та Козівського району<ref name=":13" />.
+
У серпні 2019&nbsp;р. у селі відбулося свято&nbsp;— ''«Вівся&nbsp;— село стрілецької та повстанської слави»'', на якому вшанували події минулого та патріотів, котрі боролися за Україну. У святі взяли участь місцеві жителі, представники влади, духовенство та історики. Під час свята відбулася презентація книги ''«Вівся&nbsp;— історико-етнографічний нарис''» авторства Люсі Стець. Виступив народний духовий оркестр та хор «Червона калина», фольк-гурт «НуФест», дитячий театр «Дивосвіт» Козівського районного будинку культури, народний фольклорно-обрядовий ансамбль «Корса» [[Конюхи (Козівський район)|Конюхівського]] сільського клубу, народний хор села [[Шляхтинці]] та інші виконавці і колективи села Вівся та Козівського району<ref name=":13" />.
   
З 12 червня 2020&nbsp;р. Вівся належить до новоутвореної Козівської селищної громади<ref>{{РКМУ-громади|Тернопільська}}</ref>.
+
З 12 червня 2020&nbsp;р. Вівся належить до новоутвореної Козівської селищної громади<ref>{{РКМУ-громади|Тернопільська}}</ref>.
   
У серпні 2020 р. в рамках ''Плану розвитку газорозподільної системи'' працівниками [[Тернопільгаз|«Тернопільгазу»]] у Вівсі було проведено повну заміну газорозподільного пункту<ref>{{Cite web|title=Будуємо за європейськими стандартами – новий, сучасний газорозподільний пункт у с. Вівся на Тернопільщині|url=https://tgaz.te.ua/ua/article/buduemo-za-evropeyskimi-standartami-noviy-suchasniy-gazorozpodilniy-punkt-u-svivsya-na-ternopilshchini|website=tgaz.te.ua|accessdate=2020-11-16|language=|last=|first=|date=|publisher=Тернопільгаз}}</ref>. Діють фельдшерський пункт, крамниця, бібліотека<ref name=":2" />.
+
У серпні 2020&nbsp;р. в рамках ''Плану розвитку газорозподільної системи'' працівниками [[Тернопільгаз|«Тернопільгазу»]] у Вівсі було проведено повну заміну газорозподільного пункту<ref>{{Cite web|title=Будуємо за європейськими стандартами – новий, сучасний газорозподільний пункт у с. Вівся на Тернопільщині|url=https://tgaz.te.ua/ua/article/buduemo-za-evropeyskimi-standartami-noviy-suchasniy-gazorozpodilniy-punkt-u-svivsya-na-ternopilshchini|website=tgaz.te.ua|accessdate=2020-11-16|language=|last=|first=|date=|publisher=Тернопільгаз}}</ref>. Діють фельдшерський пункт, крамниця, бібліотека<ref name=":2" />.
   
 
== Економіка ==
 
== Економіка ==
Рядок 519: Рядок 369:
   
 
== Населення ==
 
== Населення ==
У 1900 році у Вівсі проживало 1320, а 1939 року&nbsp;— 1690 осіб. У 1973&nbsp;р. у Вівсі було 387 дворів та проживало 1285 осіб<ref name=":4" />. Після включення Тернопільської області та села Вівся до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] з облікових даних виключений хутір Тригубів (місцевою говіркою ''Три́бова''<ref name=":10" />) у 1971&nbsp;р. у зв'язку з переселенням жителів<ref>{{Cite book
+
У 1900 році у Вівсі проживало 1320, а 1939 року&nbsp;— 1690 осіб. У 1973&nbsp;р. у Вівсі було 387 дворів та проживало 1285 осіб<ref name=":4" />. Після включення Тернопільської області та села Вівся до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] з облікових даних виключений хутір Тригубів (місцевою говіркою ''Три́бова''<ref name="Бережанська земля" />) у 1971&nbsp;р. у зв'язку з переселенням жителів<ref>{{Cite book
 
|url=http://resource.history.org.ua/item/0009053
 
|url=http://resource.history.org.ua/item/0009053
 
|title=Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: від 1 січня 1972 року. Вид. перше
 
|title=Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: від 1 січня 1972 року. Вид. перше
Рядок 561: Рядок 411:
 
|language=
 
|language=
 
|isbn=978-617-529-226-6
 
|isbn=978-617-529-226-6
}}</ref>. На граматичному рівні&nbsp;— залишки перфекта у дієсловах (''чули-сте'', ''хтіла-м''), препозиція [[Рефлексивне дієслово|частки «ся»]], що стала [[Постфікс|постфіксом]] у дієсловах сучасної української мови (то ''сє'' купує, він ''сє'' вброў). На лексичному рівні&nbsp;— рідкісні слова, котрі сягають корінням до праслов'янської мови,&nbsp;— ''хопта''<ref>{{ЕСУМ5}}</ref>'','' давні запозичення з польської та німецької мов, які були адаптовані до граматичної та фонетичної системи говірки. Запозичення з польської: ''пуделко, слоїк, карк, крижі'', з німецької: ''льомфер'' (нім. [[wiktionary:en:Läufer#German|"Läufer"]])'', най би тебе шляк трафив, замельдувати.'' У Вівсі побутує фразеологізм, характерний лише для цього села&nbsp;— «Вбрався, як Ґадач до шлюбу»&nbsp;— про неохайно та смішно вдягнену людину. На початку ХХ ст. у селі дійсно жив чоловік з прізвищем Ґадач, який смішно вдягнувся до шлюбу<ref>{{Cite book
+
}}</ref>. На граматичному рівні&nbsp;— залишки перфекта у дієсловах (''чули-сте'', ''хтіла-м''), препозиція [[Рефлексивне дієслово|частки «ся»]], що стала [[постфікс]]ом у дієсловах сучасної української мови (то ''сє'' купує, він ''сє'' вброў). На лексичному рівні&nbsp;— рідкісні слова, котрі сягають корінням до праслов'янської мови,&nbsp;— ''хопта''<ref>{{ЕСУМ5}}</ref>'','' давні запозичення з польської та німецької мов, які були адаптовані до граматичної та фонетичної системи говірки. Запозичення з польської: ''пуделко, слоїк, карк, крижі'', з німецької: ''льомфер'' (нім. [[wiktionary:en:Läufer#German|"Läufer"]])'', най би тебе шляк трафив, замельдувати.'' У Вівсі побутує фразеологізм, характерний лише для цього села&nbsp;— «Вбрався, як Ґадач до шлюбу»&nbsp;— про неохайно та смішно вдягнену людину. На початку XX&nbsp;ст. у селі дійсно жив чоловік з прізвищем Ґадач, який смішно вдягнувся до шлюбу<ref>{{Cite book
 
|title=Сучасний стан діалектів західної України
 
|title=Сучасний стан діалектів західної України
 
|last=Гладій
 
|last=Гладій
Рядок 583: Рядок 433:
 
|File:Рушник гладдю, с. Вівся.jpg| [[Вишивка гладдю|Рушник гладдю]]
 
|File:Рушник гладдю, с. Вівся.jpg| [[Вишивка гладдю|Рушник гладдю]]
 
}}
 
}}
[[Image:Церква Святого архістратига Михаїла, УГКЦ (с. Вівся, Козівський район).jpg|ліворуч|thumb|Церква св. Михаїла, с. Вівся]]
+
[[Файл:Церква Святого архістратига Михаїла, УГКЦ (с. Вівся, Козівський район).jpg|ліворуч|thumb|Церква св. Михаїла, с. Вівся]]
У селі діє церква святого Архістратига Михаїла (збудована упродовж [[1810]]—[[1870]] рр.<ref>{{Cite web|title=9. Парафія св. архистратига Михаїла (с. Вівся). Сайт Козівського деканату УГКЦ - Адресар парафій|url=https://kozovadek.at.ua/index/adresar_parafij_1/0-4|website=kozovadek.at.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>). Духовні об'єкти та пам'ятники Вівся можна знайти на сторінках видання [[Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм|Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм]] під науковою редакцією [[Стоцький Ярослав Васильович|Я. Стоцького]]<ref name=":7">{{Cite book
+
У селі діє церква святого Архістратига Михаїла (збудована упродовж [[1810]]—[[1870]]&nbsp;рр.<ref>{{Cite web|title=9. Парафія св. архистратига Михаїла (с. Вівся). Сайт Козівського деканату УГКЦ - Адресар парафій|url=https://kozovadek.at.ua/index/adresar_parafij_1/0-4|website=kozovadek.at.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>). Духовні об'єкти та пам'ятники Вівся можна знайти на сторінках видання [[Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм|Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм]] під науковою редакцією [[Стоцький Ярослав Васильович|Я. Стоцького]]<ref name=":7">{{Cite book
 
|url=https://koha.tntu.edu.ua/cgi-bin/koha/opac-detail.pl?biblionumber=86579
 
|url=https://koha.tntu.edu.ua/cgi-bin/koha/opac-detail.pl?biblionumber=86579
 
|title=Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм: Присвячується 25-річчю виходу УГКЦ з підпілля
 
|title=Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм: Присвячується 25-річчю виходу УГКЦ з підпілля
Рядок 597: Рядок 447:
 
Встановлено:<ref name=":2" />
 
Встановлено:<ref name=":2" />
   
* пам'ятний кам'яний хрест на честь скасування панщини ([[1849]] р.);
+
* пам'ятний кам'яний хрест на честь скасування панщини ([[1849]]&nbsp;р.);
* пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні ([[1966]] р.);
+
* пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні ([[1966]]&nbsp;р.);
* насипані могили&nbsp; — УСС, які загинули в бою біля [[Семиківці|с. Семиківці]] ([[Семиківська битва]], вересень-жовтень 1915 р.) на Теребовлянщині (відновлено [[1990]] р.);
+
* насипані могили&nbsp;— УСС, які загинули в бою біля [[Семиківці|с. Семиківці]] ([[Семиківська битва]], вересень-жовтень 1915&nbsp;р.) на Теребовлянщині (відновлено [[1990]]&nbsp;р.);
* та воякам УПА, полеглим [[1947]] р. ([[1997]] р.).
+
* та воякам УПА, полеглим [[1947]]&nbsp;р. ([[1997]]&nbsp;р.).
   
 
== Освіта ==
 
== Освіта ==
У селі діють дитячий садок «Берізка», директор — Дичко Надія Тимофіївна<ref>{{Cite web|title=Дитячий садок "Берізка", Вівся, Тернопільська область. Дитячий садочок (ДНЗ), Козівський район.|url=https://dytsadok.info/dytyachyj-sadok/34653318/|website=dytsadok.info|accessdate=2020-11-15}}</ref><ref>{{Cite web|title=Заклад дощкільної освіти "БЕРІЗКА"|url=https://nomis.com.ua/34653318-doshkilnyi-navchalnyi-zaklad-berizka-vivsianskoi-silskoi-rady|website=nomis.com.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> та загальноосвітня школа І–II ступенів, директор — Кузів Ігор Романович<ref name=":18">{{Cite web|title=Вівсянська ЗОШ І-ІІ ст. - Тернопільська область. ІСУО|url=https://te.isuo.org/schools/view/id/18136|website=te.isuo.org|accessdate=2020-11-19}}</ref>. У 1986&nbsp;р. було збудоване та введено в експлуатацію приміщення типової восьмирічної школи на 45 приміщень та 9 класів в загальному на для 192 учнів. У шкільному році 2019-2020 у школі працювало 22 працівники та навчались 82 учні<ref name=":18" />. Умови для навчання створювалися завдяки значним зусиллям педагогічних та технічних працівників, яких очолювали директори шкіл в такому порядку:<ref name=":14" />
+
У селі діють дитячий садок «Берізка», директор&nbsp;— Дичко Надія Тимофіївна<ref>{{Cite web|title=Дитячий садок "Берізка", Вівся, Тернопільська область. Дитячий садочок (ДНЗ), Козівський район.|url=https://dytsadok.info/dytyachyj-sadok/34653318/|website=dytsadok.info|accessdate=2020-11-15}}</ref><ref>{{Cite web|title=Заклад дощкільної освіти "БЕРІЗКА"|url=https://nomis.com.ua/34653318-doshkilnyi-navchalnyi-zaklad-berizka-vivsianskoi-silskoi-rady|website=nomis.com.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> та загальноосвітня школа І–II ступенів, директор&nbsp;— Кузів Ігор Романович<ref name=":18">{{Cite web|title=Вівсянська ЗОШ І-ІІ ст. - Тернопільська область. ІСУО|url=https://te.isuo.org/schools/view/id/18136|website=te.isuo.org|accessdate=2020-11-19}}</ref>. У 1986&nbsp;р. було збудоване та введено в експлуатацію приміщення типової восьмирічної школи на 45 приміщень та 9 класів в загальному на для 192 учнів. У шкільному році 2019—2020 у школі працювало 22 працівники та навчались 82 учні<ref name=":18" />. Умови для навчання створювалися завдяки значним зусиллям педагогічних та технічних працівників, яких очолювали директори шкіл в такому порядку:<ref name=":14" />
   
 
: 1939—1941&nbsp;рр.&nbsp;— Саєнко Василь Феофанович;
 
: 1939—1941&nbsp;рр.&nbsp;— Саєнко Василь Феофанович;
Рядок 613: Рядок 463:
 
: 1958—1961&nbsp;рр.&nbsp;— Дячун Петро Семенович;
 
: 1958—1961&nbsp;рр.&nbsp;— Дячун Петро Семенович;
 
: 1961—1967&nbsp;рр.&nbsp;— Корбило Іван Прокопович;
 
: 1961—1967&nbsp;рр.&nbsp;— Корбило Іван Прокопович;
: 1967—1972 рр.&nbsp;— Дарморост Василь Варфоломійович;
+
: 1967—1972&nbsp;рр.&nbsp;— Дарморост Василь Варфоломійович;
 
: 1972—1973&nbsp;рр.&nbsp;— Корбило Іван Прокопович;
 
: 1972—1973&nbsp;рр.&nbsp;— Корбило Іван Прокопович;
 
: 1973&nbsp;р.&nbsp;— Рубленко Григорій Кузьмович;
 
: 1973&nbsp;р.&nbsp;— Рубленко Григорій Кузьмович;
Рядок 622: Рядок 472:
 
: 1978—1996&nbsp;рр.&nbsp;— Павлишин Ганна Петрівна;
 
: 1978—1996&nbsp;рр.&nbsp;— Павлишин Ганна Петрівна;
 
: 1996&nbsp;р. по н. ч.&nbsp;— Кузів Ігор Романович.
 
: 1996&nbsp;р. по н. ч.&nbsp;— Кузів Ігор Романович.
:Школярі Вівся мають можливість відвідувати басейн в смт. Козова<ref>{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Новини|url=http://oda.gov.te.ua/main/ua/news/detail/5484.htm|website=oda.gov.te.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref><ref>{{Cite web|title=У Козові відкрили сучасний плавальний басейн (Фото)|url=https://www.0352.ua/news/1593758/u-kozovi-vidkrili-sucasnij-plavalnij-basejn-foto|website=0352.ua - Сайт міста Тернополя|accessdate=2020-11-14|language=uk-UA}}</ref>.
+
: Школярі Вівся мають можливість відвідувати басейн в смт. Козова<ref>{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Новини|url=http://oda.gov.te.ua/main/ua/news/detail/5484.htm|website=oda.gov.te.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref><ref>{{Cite web|title=У Козові відкрили сучасний плавальний басейн (Фото)|url=https://www.0352.ua/news/1593758/u-kozovi-vidkrili-sucasnij-plavalnij-basejn-foto|website=0352.ua - Сайт міста Тернополя|accessdate=2020-11-14|language=uk-UA}}</ref>.
   
 
== Спорт ==
 
== Спорт ==
У 2020 р. після п'яти років перерви у Вівсі відновив діяльність ФК "Вівся"<ref>{{Cite web|title=ФК ВІВСЯ|url=https://www.facebook.com/groups/960727287698505/|website=www.facebook.com|accessdate=2020-11-15|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Третя Тернопільська футзальна ліга. 1 тур: результати, таблиця, бомбардири │ Новини АФТ|url=https://ffternopil.com/news/5641/?fbclid=IwAR0hJ2RA2TwtuQQv1QxPSVCFBizOMdqV61ZeJhemqWiW8U76gEQwIrLVmYQ#|website=ffternopil.com|accessdate=2020-11-15}}</ref>
+
У 2020&nbsp;р. після п'яти років перерви у Вівсі відновив діяльність ФК «Вівся»<ref>{{Cite web|title=ФК ВІВСЯ|url=https://www.facebook.com/groups/960727287698505/|website=www.facebook.com|accessdate=2020-11-15|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Третя Тернопільська футзальна ліга. 1 тур: результати, таблиця, бомбардири │ Новини АФТ|url=https://ffternopil.com/news/5641/#|website=ffternopil.com|accessdate=2020-11-15}}</ref>
   
 
== Транспорт ==
 
== Транспорт ==
 
Вівся з'єднане з Козовою двосмуговою автодорогою з твердим покриттям номер {{Автошлях С|200803}} довжиною 8,8 км<ref name=":16">{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення області|url=http://www.oda.te.gov.ua/main/ua/catalog/item/17381.htm|website=www.oda.te.gov.ua|accessdate=2020-11-10}}</ref>. З іншими навколишніми селами Вівся з'єднане польовими дорогами без твердого покриття. З Вівся до Козови щодня о 07:50 курсує автобус (крім сб, нд), щовівторка о 12:30 та щоп'ятниці та щонеділі о 16:30<ref>{{Cite web|title=Розклад руху автобусів, автобусні маршрути|url=https://109.te.ua/243|website=109.te.ua|accessdate=2020-11-10|last=|first=Розклад руху автобусів по станції Козова|date=|publisher=|language=}}</ref>. Найближча залізнична станція&nbsp;— [[Козова (станція)|Козова]], звідки дизельним поїздом можна доїхати до Тернополя та [[Ходорів|Ходорова]] Львівської області<ref>{{Cite web|title=Львівська залізниця :: Розклад руху приміських поїздів|url=http://railway.lviv.ua/schedule/suburban/|website=railway.lviv.ua|accessdate=2020-11-12}}</ref>. У селі діє пересувне відділення поштового зв'язку [[Укрпошта|Укрпошти]]<ref>{{Cite web|url=https://index.ukrposhta.ua/find-post-index|title=Знайти поштовий індекс|last=|first=УкрПошта|date=|website=https://www.ukrposhta.ua/ua|publisher=|language=|accessdate=10 листопада 2020}}</ref>.
 
Вівся з'єднане з Козовою двосмуговою автодорогою з твердим покриттям номер {{Автошлях С|200803}} довжиною 8,8 км<ref name=":16">{{Cite web|title=Тернопільська обласна державна адміністрація - Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення області|url=http://www.oda.te.gov.ua/main/ua/catalog/item/17381.htm|website=www.oda.te.gov.ua|accessdate=2020-11-10}}</ref>. З іншими навколишніми селами Вівся з'єднане польовими дорогами без твердого покриття. З Вівся до Козови щодня о 07:50 курсує автобус (крім сб, нд), щовівторка о 12:30 та щоп'ятниці та щонеділі о 16:30<ref>{{Cite web|title=Розклад руху автобусів, автобусні маршрути|url=https://109.te.ua/243|website=109.te.ua|accessdate=2020-11-10|last=|first=Розклад руху автобусів по станції Козова|date=|publisher=|language=}}</ref>. Найближча залізнична станція&nbsp;— [[Козова (станція)|Козова]], звідки дизельним поїздом можна доїхати до Тернополя та [[Ходорів|Ходорова]] Львівської області<ref>{{Cite web|title=Львівська залізниця :: Розклад руху приміських поїздів|url=http://railway.lviv.ua/schedule/suburban/|website=railway.lviv.ua|accessdate=2020-11-12}}</ref>. У селі діє пересувне відділення поштового зв'язку [[Укрпошта|Укрпошти]]<ref>{{Cite web|url=https://index.ukrposhta.ua/find-post-index|title=Знайти поштовий індекс|last=|first=УкрПошта|date=|website=https://www.ukrposhta.ua/ua|publisher=|language=|accessdate=10 листопада 2020}}</ref>.
   
Через поля на північ від села проходить повітряна лінія електропередач 330 кВ від [[Бурштинська ТЕС|Бурштинської ТЕС]] до підстанції «Тернопільська» — лінія "Бурштин — Тернопіль", введена в експлуатацію 1966 р<ref>{{Cite book
+
Через поля на північ від села проходить повітряна лінія електропередач 330 кВ від [[Бурштинська ТЕС|Бурштинської ТЕС]] до підстанції «Тернопільська»&nbsp;— лінія «Бурштин&nbsp;— Тернопіль», введена в експлуатацію 1966 р<ref>{{Cite book
 
|url=http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/elektro/energo_pidpryemstva/plany_rozvytku/2020-2024/Plan_rozvytku_Ternopiloblenergo_2020-2024.pdf
 
|url=http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/elektro/energo_pidpryemstva/plany_rozvytku/2020-2024/Plan_rozvytku_Ternopiloblenergo_2020-2024.pdf
 
|title=План розвитку оператора системи розподілу
 
|title=План розвитку оператора системи розподілу
Рядок 644: Рядок 494:
 
}}</ref><ref>{{Cite web|title=Публічна кадастрова карта України. Об'єкти Укренерго|url=https://map.land.gov.ua/?cc=2808583.0580534446,6339701.457915322&z=14&l=pcm_nsdi_lep,pcm_specdozvil,pcm_naftogaz_sverdlovini,pcm_rodovysha_korys_kop&bl=ortho10k_all|website=map.land.gov.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.
 
}}</ref><ref>{{Cite web|title=Публічна кадастрова карта України. Об'єкти Укренерго|url=https://map.land.gov.ua/?cc=2808583.0580534446,6339701.457915322&z=14&l=pcm_nsdi_lep,pcm_specdozvil,pcm_naftogaz_sverdlovini,pcm_rodovysha_korys_kop&bl=ortho10k_all|website=map.land.gov.ua|accessdate=2020-11-13|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.
   
Найближчі летовища: [[Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ»]] (IFO) 122 км, [[Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького]] (LWO) 124 км, [[Міжнародний аеропорт «Чернівці»]] (CWC) 204 км.
+
Найближчі летовища: [[Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ»]] (IFO) 122&nbsp;км, [[Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького]] (LWO) 124&nbsp;км, [[Міжнародний аеропорт «Чернівці»]] (CWC) 204&nbsp;км.
   
 
== Відомі люди ==
 
== Відомі люди ==
 
У селі народилися<ref name=":2" />:
 
У селі народилися<ref name=":2" />:
 
* [[Бабій Лев|Лев Бабій]] (1927—2010)&nbsp;— громадський діяч;
 
* [[Бабій Лев|Лев Бабій]] (1927—2010)&nbsp;— громадський діяч;
* Лев Мельник — різьбяр і педагог;
+
* Лев Мельник&nbsp;— різьбяр і педагог;
* Оксана Гладій (Мазурик) (1963 р. н.) — тележурналіст, член [[Національна спілка журналістів України|Національної Спілки журналістів України]], керівник відділу виробництва тематичного та національного контенту філії ПАТ "[[Національна суспільна телерадіокомпанія України|НСТУ]] «Запорізька регіональна дирекція». Раніше&nbsp;— завідувач відділу художнього мовлення на [[UA: Запоріжжя|Запорізькій обласній державній телерадіокомпанії]]<ref>Славетні запоріжці. ГЛАДІЙ Оксана Богданівна http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id=5628&lang=ukr {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201109185346/http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id%3D5628%26lang%3Dukr |date=9 листопад 2020 }}</ref>.
+
* Оксана Гладій (Мазурик) (1963&nbsp;р. н.)&nbsp;— тележурналіст, член [[Національна спілка журналістів України|Національної Спілки журналістів України]], керівник відділу виробництва тематичного та національного контенту філії ПАТ "[[Національна суспільна телерадіокомпанія України|НСТУ]] «Запорізька регіональна дирекція». Раніше&nbsp;— завідувач відділу художнього мовлення на [[UA: Запоріжжя|Запорізькій обласній державній телерадіокомпанії]]<ref>Славетні запоріжці. ГЛАДІЙ Оксана Богданівна http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id=5628&lang=ukr {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201109185346/http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id%3D5628%26lang%3Dukr |date=9 листопад 2020 }}</ref>;
 
* Павло Бемко (1898—1962)&nbsp;— культурно-освітній діяч, меценат;
 
* Павло Бемко (1898—1962)&nbsp;— культурно-освітній діяч, меценат;
* Йосиф Осадца (1950&nbsp;р. н.)&nbsp;— музикант, дириґент;
+
* Йосиф Осадца (1950&nbsp;р. н.)&nbsp;— музикант, диригент;
 
* Іван Терлюк&nbsp;— педагог, історик, науковець, військовослужбовець;
 
* Іван Терлюк&nbsp;— педагог, історик, науковець, військовослужбовець;
 
* Петро Терлюк (1935—2003)&nbsp;— літератор.
 
* Петро Терлюк (1935—2003)&nbsp;— літератор.
Рядок 687: Рядок 537:
   
 
== Галерея ==
 
== Галерея ==
<center><gallery mode=packed widths="190">
+
<gallery class="center" mode=packed widths="190">
 
Файл:Пам'ятник на старому цвинтарі у с. Вівся Козівського району Тернопільської області, 2017 р.jpg|Один з пам'ятників на старому цвинтарі
 
Файл:Пам'ятник на старому цвинтарі у с. Вівся Козівського району Тернопільської області, 2017 р.jpg|Один з пам'ятників на старому цвинтарі
 
Файл:Будівля старого млина у с. Вівся Козівського району Тернопільської області, 2017 р.jpg|Старий млин в колишньому житловому будинку
 
Файл:Будівля старого млина у с. Вівся Козівського району Тернопільської області, 2017 р.jpg|Старий млин в колишньому житловому будинку
Рядок 693: Рядок 543:
 
Файл:Зупинка транспорту в с. Вівся.jpg|Зупинка транспорту
 
Файл:Зупинка транспорту в с. Вівся.jpg|Зупинка транспорту
 
Файл:Святкові декорації в с. Вівся.jpg|Святкові декорації
 
Файл:Святкові декорації в с. Вівся.jpg|Святкові декорації
</gallery></center>
+
</gallery>
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 710: Рядок 560:
 
* ''Нагірний М., Уніят В.'' Вівся // {{ТЕС|1|272}}
 
* ''Нагірний М., Уніят В.'' Вівся // {{ТЕС|1|272}}
 
* ''Сачик Г., Уніят В., Федечко М.'' Вівся // {{ТІМС|2|438–440}}
 
* ''Сачик Г., Уніят В., Федечко М.'' Вівся // {{ТІМС|2|438–440}}
* ''Бережанська земля: історико-мемуарний збірник'' / упоряд. В. Лев. Нью Йорк Париж Сідней Торонто: комітет «Видавництва Бережани», 1970. 878 с., іл.
+
* ''Бережанська земля: історико-мемуарний збірник'' / упоряд. В. Лев.&nbsp;— Нью&nbsp;— Йорк&nbsp;— Париж&nbsp;— Сідней&nbsp;— Торонто: комітет «Видавництва Бережани», 1970.&nbsp;— 878 с., іл.
   
 
{{Козівський район}}
 
{{Козівський район}}
 
{{Бібліоінформація}}
 
{{Бібліоінформація}}
 
{{Портали|Тернопільщина}}
 
{{Портали|Тернопільщина}}
  +
{{Добра стаття}}
{{Кандидат у добрі статті}}
 
   
 
[[Категорія:Села Тернопільської області]]
 
[[Категорія:Села Тернопільської області]]

Версія за 01:53, 27 листопада 2020

село Вівся
Головна вулиця с. Вівся навесні
Головна вулиця с. Вівся навесні
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Козівська селищна громада
Код КОАТУУ 6123081401
Облікова картка [3] 
Основні дані
Засноване Друга половина XVIII ст.[1][2]
Населення 900 осіб
Територія 0.219 км²
Густота населення 4109.59 осіб/км²
Поштовий індекс 47673[4]
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°22′28″ пн. ш. 25°13′51″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
373[5] м
Відстань до
районного центру
48 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Дорошенка, 3, смт Козова, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47601;
староста — вул. Колонія, 12, с. Вівся, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47673
Карта
Вівся. Карта розташування: Україна
Вівся
Вівся
Вівся. Карта розташування: Тернопільська область
Вівся
Вівся
Мапа

CMNS: Вівся у Вікісховищі

Ві́вся — село в Україні, Тернопільська область, Тернопільський район, Козівська селищна громада. Адміністративний центр колишньої Вівсянської сільської ради. Площа — 0,22 кв. км[6]. Населення — 900 осіб (2001)[7]. До 19 липня 2020 р. належало до Козівського району[8]. З центром селищної громади село сполучене автодорогою номер С200803[9].

Вперше згадується 1779 р. у складі монархії Габсбургів[1]. У 1848 р. у селі скасовується панщина[10]. Упродовж 1890-х рр. жителі села збудували церкву, дзвіницю та однокласну школу. У 1914—1918 рр. у Вівсі відбувались події Першої світової війни, у селі перебували Українські січові стрільці[6]. У 1918—1939 рр. Вівся перебуває у складі Польської республіки; у селі проводилася пацифікація та політика спольщення[11]. Перед Другою світовою війною заснований осередок ОУН[6]. У період 1941—1944 рр. Вівся перебувало під нацистською окупацію, в околицях села була сформована сотня УПА, яка вела бої з німецькими окупантами, а згодом — з військами НКВС[12][13]. У радянські часи в селі провели колективізацію та заснували колгосп, було проведено водогін і газифікацію[14]. За незалежності збудовано храм святого архістратига Михаїла[15]. У селі діють дитсадок, школа І–II ступенів, фельдшерський пункт, крамниця, поштовий пункт та бібліотека[6].

Походження назви

Топонім Вівся походить від жіночого імені Осія й від злаку овес (вовес, говес) — «село, яке вирощувало овес»[16], від праслов'янського овьсъ; або від збірних понять вівсяне поле, вівсяні сходи, вівси; від слова в множині — вíвса, або також від інших подібних слів — вівсик (зменшено-пестливо); вівсюг — рослина дикого вівса; вівсина — зернина вівса, стебло вівса; вівсисько, вівсище, вівсянище — поле, з якого скосили овес; вівсяник — хліб, корж із вівсяного борошна; вівсяниця — вівсяна солома; вівсянка — борошно або крупа з вівса, вівсяна каша або юшка, вівсяна солома; овесець — стоколос польовий та інших подібних слів[17]. За іншою версією топонім походить від імені власника землі — пана Вівсянського. Виникнення слова також пояснюють за легендою про те, що перших поселенців Вівся щебетанням зустріла пташка вівсянка. Згідно з іншими переказами їх житла згоріли й поселення перемістили північніше, де власне вирощували овес[18].

Географія

Вівся — типове подільське село[19]. Географічно розташоване в західній частині Подільської височини на середній висоті 373 м над рівнем моря[20][21], у межиріччі Коропця й Тудинки[18], у південно-східній частині історичного регіону Галичина. Адміністративно — у південно-західній частині Тернопільського району, за 3 км від села Маковисько, за 4,5 км від села Маловоди, за 9 км від Козови та за 48 км від Тернополя. Площа села 0,22 кв. км[6]. У селі три вулиці: Центральна, Нижня (народна назва — Тамтой бік), Колонія (народна назва — Кольонія)[22]. Вівся має два ставки, котрі в минулому називалися «Панський» і «Господарський». Їх джерело бере початок у криницях і сполучені між собою струмками[23][19]. Сільські поля в давнині межували зі степом «Пантелиха»[19][24]. Село та найближчі навколишні поля лежать на чорноземах опідзолених, чорноземно-лучних осолоділих, темно-сірих опідзолених та темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтах[25]. До 1970-х років із сторони села з джерел на захід текло декілька струмків, котрі впадали до Коропця[26][27]. Після меліорації земель більшість потічків зникли. На північ від села розташований кар'єр черепашника (народна назва місцевості — Камінь), на північний схід — піщаний кар'єр (Вівсянські ділянки піску на суглинку)[28]. Сусідні населені пункти:

Rose des vents Козова Золота Слобода Росохуватець Rose des vents
Кальне N Маловоди
W    Вівся    E
S
Юстинівка Поплави Соснів

Опис навколишньої природи Вівся згадується в польськомовному часописі австрійського періоду «Rozmaitości» від 12 травня 1824 року. Дослідник рослинності Галичини Ернест Віттман (пол. Ernest Dominik Wittman, 1780—1836) описує околиці Вівся та Козови, які розкинулись на захід від річки Стрипа, як:[29]

« Пагорби вкриті невеликими лісами, що тягнуться на північ, прикрашаючи околиці різноманітними краєвидами, які проте відсутні в сусідніх місцевостях Бережанської області, а Вівся та Козова здаються дещо загубленими серед моря золотих колосків, бо з цього боку часто і за милю навколо мандрівник не побачить жодного дерева, на якому могли б відпочити його очі.
«

Клімат

Холодний та помірний. Кількість опадів значна, навіть у найсухіший місяць. За класифікацією Кеппена клімат Вівся є континентальним з теплим літом (Dfb). Середня річна температура — 7,2 °C. Кількість опадів становить близько 657 мм на рік. Найменше опадів у лютому — у середньому 31 мм. У липні кількість опадів досягає свого піку — у середньому 98 мм. При середній температурі 17,9 °C липень є найспекотнішим місяцем. При -4,8 °C у середньому січень — найхолодніший місяць. Між найсухішим і найвологішим місяцями різниця в опадах становить 67 мм. Відповідна різниця річної температури становить близько 22,7 °C[21].

Клімат Вівся
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,7 −0,3 4,5 12,7 18,6 21,8 23,1 22,5 18,3 12,4 5,3 0,4 11
Середня температура, °C −4,8 −3,4 0,8 7,8 13,3 16,5 17,9 17,1 13,2 7,9 2,4 −2,2 7,2
Середній мінімум, °C −7,8 −6,4 −2,8 2,9 8 11,3 12,7 11,8 8,2 3,4 −0,4 −4,7 2
Норма опадів, мм 33 31 32 51 78 93 98 71 57 38 36 39 657
Джерело: climate-data.org

Історія

Вівся на австрійських мапах
Вівся на австрійській військовій мапі фон Міґа (мапа датується 1779-1783 рр.)
Вівся на австрійській мапі 1790 р.
Пам'ятний хрест на знак скасування панщини, встановлений 1849 р.
Вівся та навколишні села, дороги і ріки на польській топографічній мапі Підгаєцького повіту 1896 р.
Будівля старої школи 1900—1902 рр. Сьогодні тут розташована сільська бібліотека

Габсбурзький період

Уперше Вівся письмово згадується 1779 року на австрійській військовій мапі Фрідріха фон Міґа «Topographische Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien aus den Jahren 1779—1783»[1]. За іншою версією — 1785 року[6]. У XVIII — поч. ХХ століть село перебувало під владою династії Габсбургів, у складі Австрійської та згодом Австро-Угорської імперій і розташовувалося спершу в Бережанському окрузі (дистрикті) — одному з 18-ти округів австрійської Галичини[6], а потім у Підгаєцькому повіті[30]. Назви первісних родів у Вівсі були такі: Зощуки, Кіналі, Волощуки, Бемки, Слободяни, Терлюки, Бабії[19].

У 1810—1815 роках Вівся було прикордонним селом Австрійської та Російської імперій. Згідно з параграфом 5 статті 3 Шенбруннської мирної угоди 14 жовтня 1809 року австрійський імператор Франц II віддав Росії територію найсхіднішої частини Східної Галичини — Тернопільський край, землі на схід від лінії Залізці — Зборів — р. Стрипа. Вівся залишалося за Австрією[31][32].

За часів панщини в селі був двір. Біля нього стояла корчма, де відбувалися за старим звичаєм весілля, христини, поминки тощо. Ці святкування датуються ще з часів Речі Посполитої та називалися пропінаційним правом[19]. У 1830—1840 роках велика земельна власність належала Пйотру Целестину Моравському (пол. Piotr Celestyn Morawski, 1786—1835) під гербом Домброва та Вінцентії Анастазії Моравській (пол. Wincenta Anastazja Morawska, 1797–?) під гербом Наленч. Їхній син — Северин Моравський, перед тим, як почати кар'єру духовного, теж керував маєтком батьків на Вівсі[33]. Після скасування панщини сільські господарства були великі й заможні. Кожен мав загород і город (званий загумінком). Крім громадського пасовиська, до кожного господарства належало 20-30 моргів орного ґрунту[19].

В австрійській книзі 1869 року «Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich: nach amtlichen Quellen zusammengestellt» Вівся згадується в складі Підгаєцького повіту (нім. Bezirk Podhayce)[30]. Вівся декілька раз згадується в австрійському науковому журналі на військову тематику «Österreichische Militärische Zeitschrift» за 1878 рік, який видавався у Відні[34].

У 1890-х роках одним із найбільших землевласників у селі став Севастіян Бемко, власник приблизно 200 моргових господарств. Він, як єдина грамотна людина у Вівсі, упродовж 40 років був війтом, за що отримав медаль від австрійського цісаря, пам'ятав часи панства. Помер 1901 року, у віці понад сто років. За війтівства С. Бемка жителі гуртом завершили будівництво церкви, дзвіниці й однокласної школи. Уздовж дороги села були викопані рови для відведення дощової води[6][19].

Школу відкрили 1902 року. Вона поділялася на два основні приміщення: навчальне, де проводилися заняття у дві зміни, і житлове — для професорів (так званих у ті часи вчителів). Навчалися лише узимку. Учні сиділи в класі за дерев'яними столами й на дерев'яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» (пол. rysik). У школі вивчали творчість Сидора Воробкевича, Юрія Шкрумеляка, Богдана Лепкого. У ті часи селяни часто не розуміли значення освіти й намагалися відкуплятися в урядника, аби звільнити своїх дітей від шкільних занять. Частина дітей не відвідувала навчальний заклад через бідність своїх сімей, які не могли купити ні книжку, ні чоботи. До початку Першої світової війни навчання проводилися українською (руською) мовою.[35]

Важливим чинником формування національної самосвідомості вівсян стала церква. В австро-угорський період парохамибули: в 1860–1870-х роках — о. Йосиф Макогонський, від 1875 року — о. Іван Дурбак, з 1900-х років — о. І. Кіналь, родом із Золотої Слободи[19].

Наприкінці XIX століття відбувалось значне роздрібнення сільських господарств — власники земель наділяли чи вінували своїх дітей та внуків новими землями. 1914 року на Вівсі було заледве десяток господарів, власників 10 моргів землі чи більше, інші ж мали менше, або стали халупниками, що жили лише з денних заробітків[19].

Читальню «Просвіти» й пожежно-гімнастичне товариство «Січ» у селі заснували ще до Першої світової війни. Жителі Вівся носили вишивані сорочки, а до сільської читальні приїжджали представники з повітових освітніх товариств із науками та викладами[19].

Велика земельна власність у селі Гниловоди, Вівся та фільварку Тригубів (250 га) перед Першою світовою війною належала також Ірені Пінінській (Волянській під гербом Приятель) (пол. Irena hr. Wolańska h. Przyjaciel, 1871—1929), її першому чоловікові Александру Пінінському під гербом Яструбець (пол. Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec, 1864—1902)[36] і другому чоловікові Роберту Лямезану де Салінс (пол. Robert Franciszek Fean Walenty Lamezan de Salins, 1869—1930)[37][38].

Перша світова війна, ЗУНР

Стрілецькі могили у Вівсі. Світлина з фотоальбому «Українські Січові Стрільці, 1914—1920»

Вівся безпосередньо заторкнули події Першої світової (1914—1918) і польсько-української (1918—1919) воєн. Селом проходили царські війська Російської імперії. Серед їх військовиків чимало осіб говорили українською мовою. Бої село не зачепили, але гранатою зруйнували корчму[19].

Визначною подією для Вівся було перебування на перепочинку між боями Українських січових стрільців 1915—1916 років. Під час їхнього гостювання в селі лунали стрілецькі пісні, замість слів «русин», «руський» почали вживати «українець», «українська мова», «Україна»[19]. У школі села містилася Пресова квартира УСС, де перебували Лев Лепкий, Роман Купчинський, який залишив спогади про Вівся; Микола Голубець, який написав у селі поему «Ой, нагнувся дуб високий»[39]; фотограф Осип Курилас, про якого співається в пісні «Як з Бережан до Кадри»[40]; Михайло Гайворонський, який у своїх творах також залишив спогади про село[41][35].

Андрій Кігічак у газеті «Свобода» від 7 червня 1952 року в замітці «Подільські маки… (Під Зелені Свята)» згадує Вівся, де були написані слова пісні «Ой, нагнувся дуб високий»:[24]

<…> Недавнє минуле. Керівник передачі вводить нас в Рідний Край! Йде з висильні бадьорий марш. Його грає якась сильна (може військова, а може і стрілецька) оркестра. Провідну мельодію веде пісня, до слів:

«Дала дівчина хустину,

стрілець у бою загинув,

А серед поля, гнеться тополя,

та й на стрілецьку могилу…!»

Слухаєш тієї пісні і під її маршовий ритм, а уяві машерують сотні, куріні Усусусів. Вони відмашеровують з незабутнього Вівся, по відпочинку, знову на фронт. Чому незабутнього Вівся? Бо там, на цьому відпочинку зродилась над вівсянським ставом, ще одна пісня: «Ой нагнувся дуб старенький, понад став…» <…>

Під час боїв над річкою Стрипа у вересні-листопаді 1915 року УСС утратили 49 убитими, 168 пораненими й 157 полоненими[42]. Чотирьох із загального числа загиблих поховали в могилі на Вівсі. Серед них — Іван Берегуляк (уродженець с. Добрівляни, нині — Дрогобицького району Львівської області), Іван Медведчук та їхні побратими-стрільці. Їх поховали під спів «Видиш, брате мій» на майдані та за козацькою традицією насипали високу могилу у формі круглого горба — кургану з хрестом на горі, який згодом став народною святинею та на якій щорічно на Зелені Свята бували відправи. Загиблих січових стрільців, тодішні події та стрілецьку могилу згадує жителька Вівся Анастазія Слободян-Талішевська в спогаді «Стрілецька могила в селі Вівся»[19]:

« Здається на другий день були похорони упалих УСС-ів. Відправа в церкві, сумні співи — домовини взяли на рамена друзі та понесли на місце вічного спочинку. Похоронами проводив стрілецький священик о. Пшепюрський при співучасті нашого пароха під звуки стрілецької оркестри, під спів «Видиш брате мій»... поховали усіх у одній могилі не на цвинтарі, а на майдані села. В місці де сходилися три дороги разом, насипано високу могилу. Весною її огородили, прибрали квітами, поставили хрест із написами... В часі похоронів домовини були відкриті, падав легкий дощик, немов сама природа Їх оплакувала... «

11 серпня 1916 року полк січових стрільців, виконуючи наказ командування Південної армії Німецької Імперії, відступив з позицій на річці Стрипа та, через села Антонівку, Вівся, Криве, Літятин, рушив до села Потутори на річці Золота Липа, на південь від Бережан. Загальна чисельність полку становила 1732 вояків, з яких 47 старшин і 1685 стрільців. Очолював їх підполковник Антін Варивода[43].

У польсько-українській війні брали участь уродженці села — підпоручник Олександр Гасіка та хорунжий Іван Гнатина (згодом вчителі)[18]. Вівся згадується в польських книгах «Ułani, ułani malowane dzieci. Z dziejów kawalerii ochotniczej» та «Wojsko polskie na wschodzie, 1914—1920», де описується перебування польської кавалерії в селі та фрагмент тогочасного побуту вівсян[44][45].

Польська Республіка (1918—1939)

Вівся на польських мапах
Вівся, Маковисько, Тригубів на мапі Польської Республіки, 1923 р.
Вівся на детальній польській мапі 1929-1939 рр.
Будівля «Народного дому», збудований 1924 р.
Згадка про село у польській газеті «Dziennik Bydgoski» від 12 липня 1937 р.
Будівля недобудованого римо-католицького костелу. В радянські часи слугувала за колгоспний склад. В австрійські часи на цьому місці була корчма[19].

У міжвоєнний період польської окупації у селі відновила роботу читальня «Просвіти», заснували гурток «Сільський господар», товариства: «Союз Українок», «Рідна школа», діяв аматорський драматичний гурток. При читальні працював хор. «Рідною школою» у Вівсі завідувала Сачик Євгенія. Аматорським гуртком керував Григорій Волощук, хором — Григорій Сачик. Польська влада не дозволила відновити товариство «Січ», натомість сільська молодь заснувала товариство «Луг»[35].

У період перебування Вівся в складі Польщі на навколишні фільварки та хутори прибувають польські осадники, заселяється фільварок Тригубів[19].

У 1924 р. громада села при фінансовій допомозі односельчан, які перед війною виїхали до Америки і згодом передали 1700 доларів США[46], збудувала Народний дім із залом на більші зібрання, театральні вистави, приміщення для читальні, споживчої кооперативи та інших товариств[19].

Викладання курсу історії України, географії України, природознавства, української літератури при Народному домі, інсценізація української драматургії були запобіжними заходами проти полонізації. Навчання в школі було організоване наступним чином: перші два класи вчилися по одному році навчання, а 3–4 класи — по два роки кожен. Відповідно чотирикласне навчання тривало шість років[35]

Символом українства в селі під час польської окупації стала стрілецька могила. Польська влада руйнувала її, але патріотично налаштовані мешканці Вівся вночі Могилу знову відновлювали. Вчитель-українець Микола Шараневич з учнями допомагав відновлювати насип. У школі навчання відновилося, але велося польською мовою. За провини карали різкою. У міжвоєнний період українські вчителі-патріоти Олексій Пасєка, Микола Шараневич, Марія Блажкевичівна, Мирон Дорош, Петро Усович були витіснені зі школи польською владою і замінені вчителями польського походження[35].

Влітку 1928 р. (за іншими даними 1927 р.[46]) на стрілецькій могилі відбулося велике свято при співучасті майже всієї Козівщини. На святі виступав хор та оркестр з села Золота Слобода[19]. Роман Купчинський в газеті «Свобода» від 21 липня 1927 р. в замітці Свято стрілецької могили в подробицях описує цю подію та саму могилу (правопис збережено):[46]

<…> УСС. пішли з Вівся до Соснова, звідсіля то назад то наперед по цілій Галичині і Великій Україні. Вівся осталося само з чотирма стрілецькими могилами на майдані… Не забуло село за них, не дало затоптати їх. Хоч вигоріло в один час, хоч ґранати зрили землю як плугом, хоч по могилках пройшли тисячі Німців, Мадярів, Москалів… Село пильно стерегло памятки по Стрільцях. Відновляло, підсипало гроби, ставило щораз нові хрести, нові написи, а рік річно на Зелені Свята вбирало їх у вінки з подільських квітів, між якими світилася брилянтом неодна щира сльоза. <…>

<…> Дванадцять священиків на чолі з о. прал. Куницьким і о. дек. Сандецьким провадять похід під могилу. Три хори, дві оркестри. Могила в формі стятої піраміди: висока й обємиста. На горі камінний хрест. Все вбране в зелень, ленти і хоруговки. <…>

<…> Завдяки праці громадян Вівся, а спеціяльно їх начальника громади, зискало собі незнане досі село славу в цілім краю. Вірмо, що за їх прикладом підуть і інші села, де поховані українські вояки, щоби кургани, висипані над героями, були свідками минулого, дорадниками теперішнього і дороговказами майбутнього.

Упродовж листопада 1930 р. польською владою у 121 селі Тернопільського воєводства була проведена пацифікація. Особливо жорстокі каральні заходи були відмічені в Бережанському, Збаразькому, Підгаєцькому і Тернопільському повітах[11]. Під час проведення пацифікації майно громадських організацій, українські книги, портрети національних діячів у читальні села та Могила січових стрільців були знищені[6]. Багато українських мешканців села зазнали фізичних знущань. Через тяжке побиття помер війт Вівся О. Дичко[47].

15 червня 1934 р. село передане до Бережанського повіту з Підгаєцького[48]. 1937 р. у Вівсі була велика пожежа, що охопила вулицю Центральну. У міжвоєнний період війтами села були: поляк Палюх, пізніше українець — Іван Груб'як (Скоць). 1939 року в селі на місці знищеної корчми розпочали будівництво римо-католицького костелу, який не закінчили через початок Другої світової та німецько-радянської воєн[6][19].

Символічна могила членам ОУН — УПА, загиблим від німецьких окупантів у 1944 році в Львівській в'язниці

Друга світова війна, німецька окупація, УПА

Вівсяни брали активну участь у національно-визвольній боротьбі: у лавах Української повстанської армії воювали проти більщовицьких та німецьких окупантів. Осередок ОУН у селі створили ще перед Другою світовою війною. З приходом нацистської армії в село, у 1943 р. гестапо розстріляло братів Гілярія, Миколу і Тимофія Бойків, Степана Волощука, Михайла Регу, а Михайла Бабія, Андрія Гуменного, Дмитра Дороша, Мирона Зощука, Ганну Регу, Петра Сачика, В. Терлюка тримали у в'язницях[6].

У вересні/жовтні 1943 р. коло Вівся було сформовано сотню УНС (згодом УПА) «Орли», яку очолив ймовірно Василь Галущак, псевдо «Клич» — солдат Української Галицької Армії[12][13].

26 березня 1944 р. через Вівся пересувався 503-й важкий танковий батальйон Вермахту[49].

У червні 1944 р. з Вівся до дивізії «Галичина» всього зголосилися воювати 24 особи, серед яких Лев Бабій, Дмитро Волощук, Мирон Кіналь, Микола Рубашевський, Григорій і Ярослав Сачики, Роман Стефаник[6].

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії Д. Бернатович (1908—1945), І. Будик (1918 р. н.), М. Волощук (1914 р. н.), В. Груб'як (1919 р. н.), Володимир (1912 р. н.) і Гілярій (1913 р. н.) Гуменні, Г. Дичко (1913—1945), В. Закришка (1908—1942), Г. Кавка (1918 р. н.), Г. Кіналь (1910—1944), М. Ковалів (1906—1943), С. Монастирський (1919 р. н.), П. Осадца (1908—1945), І. Патарак (1915 р. н.), А. Підлісний (1912 р. н.), В. Рихтер (1905 р. н.), М. Сачик (1918—1944), М. Терлюк (1918 р. н.), М. Шевчук (1918 р. н.), Ю. Януш (1904 р. н.)[6].

В час німецької окупації навчання у сільській школі було перерване і відновилося системно 1944 року[35].

На полі бою загинули вівсяни-вояки УПА: Ярослав Ґільовський, Богдан Грубяк, Іван Ліско, Мирон Мультан, Микола Осадца, Андрій Рубашевський, Микола Рубашевський, Михайло Ятва[50]. 17 червня 1947 р. поблизу села у бою з військами НКВС загинув куріний УПА Володимир Якубовський («Бондаренко»)[50][51]. За участь у визвольній боротьбі ОУН і УПА (1944—1953 рр.) було ув'язнено 24 жителі Вівся[6], згодом реабілітовано 20 осіб[52]. У 1946 р. за членство в ОУН та за розповсюдження в селі прокламацій антирадянського змісту заарештували сільських учителів Івана Груб'яка та Ярослава Стефанюка[6][52]. У 1947—1951 рр. вивезли в Сибір родини Івана і Петра Біличів, Гілярія Дичка, Миколи і Теклі Дичків, Спиридона Дружбіцького, Гната Закришки, Гілярія Мазяра, Пилипа Осадци, Івана Рубашевського, Йосифа Стефанюка, Тетяни Терлюк, Григорія Шпаковського і Семена Ятви. У 1950—1951 рр. за зв'язки з ОУН арештували Степана Білича і його дружину Ганну, Андрія Валигу і його дружину Юлію, Дмитра Закришку, Михайла Рубашевського, Петрунеллю Терлюк[52][6]. Окрім згаданих, науково-документальна книга Реабілітовані історією також подає такі імена вівсян, репресовані радянською системою за зв'язки і членство в ОУН та службу в УПА: Гаврилів (Сачків-Гаврилів) Павло Якович, Дичка Зиновій Ількович, Дорош Іван Миколайович, Дружбицький Володимир Ілліч, Закришка Дмитро Пилипович, Здеб Катерина Дмитрівна, Здеб Мирон Михайлович, Курницький Дмитро Антонович, Масяк Степан Петрович, Осадца Степан Пилипович, Пелех Іван Антонович, Стефанюк Роман Лаврентійович, Ятва Ярослав Семенович[52].

Радянський період

Центральний магазин

1949 р. у Вівсі створене колективне господарство, назву якого змінювали декілька разів — на «Москву», ім. Данила Галицького. Головами правління колгоспу у різний час були: Микола Лучка, Ілько Закришка, Мишастий, Фартухов, Іван Осадца, Анатолій Горпинич, Куцал, Олександр Остаплюк, Едуард Фалінський та інші. За колгоспом було закріплено 1,4 тис. га сільськогосподарських угідь, переважно орної землі. Колгосп спеціалізувався на рільництві та тваринництві м'ясо-молочного напряму. З допоміжних підприємств функціонував цегельний завод[6][14].

У післявоєнний період приміщення старої школи було недостатньо для всіх учнів, тому навчалися у приватних будинках: Кіналя Григорія, Мазурика Степана, Бабія Валерія. В одному класі навчалися діти різного віку, з різницею 2–3 роки. Так тривало до шкільної реформи 1959 року, яка визначала перехід на семирічне навчання[53], а в 1961 році — на загальнообов'язкове восьмирічне навчання. До 1986 року, часу побудови нового приміщення, школа у селі була розміщена у пристосованих приміщеннях[35].

У післявоєнний час до 1970-х рр. у Вівсі зведено 140 житлових будинків, 10 виробничих приміщень[14].

За післявоєнний період головами сільської ради були Семен Озимок, Ілько Стефаник, Іван Осадца, Остап Ліско. Село газифіковане, проведено водогін. У 1986 р. побудовано приміщення дитячого садочку й крамниці[6].

Незалежна Україна

Храм св. Михаїла, с. Вівся
Каплиця, с. Вівся
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Церква в с. Вівся на сайті YouTube // В об'єктиві ТТБ. — 11.12.2017.
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Вівся. День Незалежності на сайті YouTube // Кіностудія ГАЛИЧАНКА. — Козівський РБК, кер. Ігор Лема. — 2019. — 24 серпня.

У 1993 р. парохом села став о. Володимир Шуль (пом. 19.02.2017 р.)[54]. У 1999 р. на Вівсі збудована каплиця.

У 1994—2017 рр. в селі тривало будівництво храму святого Архістратига Михаїла, яке завершилось освяченням наприкінці 2017 р[55][56]. Чин освячення храму здійснив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк). На Архиєрейську Святу Літургію прибуло багато вірян Вівся та сіл в околиці, а також священники, чотири з яких — вихідці з села Вівся[55]. Новий престіл було освячено за участю декана Козівського о. Романа Рокецького та настоятеля храму о. Івана Козлика[55]. Нині парохом села є о. Іван Козлик[57].

У червні 2017 р. поблизу польової дороги з Вівся на село Юстинівка виявлено артилерійський снаряд калібром 100 мм часів Другої світової війни[58].

У серпні 2019 р. у селі відбулося свято — «Вівся — село стрілецької та повстанської слави», на якому вшанували події минулого та патріотів, котрі боролися за Україну. У святі взяли участь місцеві жителі, представники влади, духовенство та історики. Під час свята відбулася презентація книги «Вівся — історико-етнографічний нарис» авторства Люсі Стець. Виступив народний духовий оркестр та хор «Червона калина», фольк-гурт «НуФест», дитячий театр «Дивосвіт» Козівського районного будинку культури, народний фольклорно-обрядовий ансамбль «Корса» Конюхівського сільського клубу, народний хор села Шляхтинці та інші виконавці і колективи села Вівся та Козівського району[18].

З 12 червня 2020 р. Вівся належить до новоутвореної Козівської селищної громади[59].

У серпні 2020 р. в рамках Плану розвитку газорозподільної системи працівниками «Тернопільгазу» у Вівсі було проведено повну заміну газорозподільного пункту[60]. Діють фельдшерський пункт, крамниця, бібліотека[6].

Економіка

В селі діють:

  • фермерське господарство «Золотий Горіх» (код ЄДРПОУ 43268579), котре спеціалізується на вирощуванні ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників[61] ;
  • компанія «Агропродсервіс» (код ЄДРПОУ 37043830), котра спеціалізується на тваринництві, рослинництві, насінництві, птахівництві та інших галузях[62].

Коло села є два недіючі кар'єри (пісок, глина), площею 2,1 та 0,63 га відповідно[63].

Політичне життя

На виборах Президента України 25 травня 2014 року 312 мешканців Вівся проголосували за кандидатуру П. Порошенка, 94 — Ю. Тимошенко, 32 — А. Гриценка[64].

На позачергових парламентських виборах в Україні 21 липня 2019 р. 428 мешканців Вівсі віддали свій голос (виборча дільниця № 610512). Явка склала 78 %. 5 % бар'єр подолали такі партії: Радикальна партія Олега Ляшка: 20,1 %; «Слуга народу»: 14,7 %; Європейська солідарність: 14,3 %; Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»: 13,8 %; Аграрна партія України: 10,7 %; «Голос»: 5,8 %; Українська Стратегія Гройсмана: 5,6 %[65].

Населення

У 1900 році у Вівсі проживало 1320, а 1939 року — 1690 осіб. У 1973 р. у Вівсі було 387 дворів та проживало 1285 осіб[14]. Після включення Тернопільської області та села Вівся до УРСР з облікових даних виключений хутір Тригубів (місцевою говіркою Три́бова[19]) у 1971 р. у зв'язку з переселенням жителів[66]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 947 осіб, з яких 418 чоловіків та 529 жінок[67]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 900 осіб[7].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[68]:

Мова Кількість, осіб Відсоток
українська 895 99,44 %
російська 5 0,56 %

Говірка

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови. У Вівсі виражені наступні характерні риси цієї говірки — на фонетичному рівні: перехід наголошеного а в о (провда, броў, зовтра, встоў), перехід наголошеного о в у (твурити), перехід ненаголошеного а після м'яких приголосних в е (дьекувати), залишки прадавнього носового звуку (мнєсо, мнєти), тверда вимова приголосних д, т, з, с, ц, н, л перед і з давнього о — нїс (іменник, частина тіла), але ніс — дієслово[69]. На граматичному рівні — залишки перфекта у дієсловах (чули-сте, хтіла-м), препозиція частки «ся», що стала постфіксом у дієсловах сучасної української мови (то сє купує, він сє вброў). На лексичному рівні — рідкісні слова, котрі сягають корінням до праслов'янської мови, — хопта[70], давні запозичення з польської та німецької мов, які були адаптовані до граматичної та фонетичної системи говірки. Запозичення з польської: пуделко, слоїк, карк, крижі, з німецької: льомфер (нім. "Läufer"), най би тебе шляк трафив, замельдувати. У Вівсі побутує фразеологізм, характерний лише для цього села — «Вбрався, як Ґадач до шлюбу» — про неохайно та смішно вдягнену людину. На початку XX ст. у селі дійсно жив чоловік з прізвищем Ґадач, який смішно вдягнувся до шлюбу[71]. Місцеві жителі вимовляють назву села Вісє, Вівсє.

Пам'ятки

Вишивка Вівся
Рушник хрестиком
Рушник хрестиком
Церква св. Михаїла, с. Вівся

У селі діє церква святого Архістратига Михаїла (збудована упродовж 18101870 рр.[72]). Духовні об'єкти та пам'ятники Вівся можна знайти на сторінках видання Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм під науковою редакцією Я. Стоцького[15].

Встановлено:[6]

  • пам'ятний кам'яний хрест на честь скасування панщини (1849 р.);
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966 р.);
  • насипані могили — УСС, які загинули в бою біля с. Семиківці (Семиківська битва, вересень-жовтень 1915 р.) на Теребовлянщині (відновлено 1990 р.);
  • та воякам УПА, полеглим 1947 р. (1997 р.).

Освіта

У селі діють дитячий садок «Берізка», директор — Дичко Надія Тимофіївна[73][74] та загальноосвітня школа І–II ступенів, директор — Кузів Ігор Романович[75]. У 1986 р. було збудоване та введено в експлуатацію приміщення типової восьмирічної школи на 45 приміщень та 9 класів в загальному на для 192 учнів. У шкільному році 2019—2020 у школі працювало 22 працівники та навчались 82 учні[75]. Умови для навчання створювалися завдяки значним зусиллям педагогічних та технічних працівників, яких очолювали директори шкіл в такому порядку:[35]

1939—1941 рр. — Саєнко Василь Феофанович;
1944—1950 рр. — Гнатина Іван Якович;
1950—1954 рр. — Бурченя Дмитро Юхимович;
1954—1955 рр. — Фордзюн Іван Степанович;
1955—1956 рр. — Мельник Андрій Кіндратович;
1956—1958 рр. — Чаплянська Ольга Василівна;
1958—1961 рр. — Дячун Петро Семенович;
1961—1967 рр. — Корбило Іван Прокопович;
1967—1972 рр. — Дарморост Василь Варфоломійович;
1972—1973 рр. — Корбило Іван Прокопович;
1973 р. — Рубленко Григорій Кузьмович;
1973 р. — Здеб Філіпіна Іванівна;
1973—1977 рр. — Гуриш Лев Якович;
1977 р. — Дунаєвський Юліан Петрович;
1977—1978 рр. — Шимонович Євген Омелянович;
1978—1996 рр. — Павлишин Ганна Петрівна;
1996 р. по н. ч. — Кузів Ігор Романович.
Школярі Вівся мають можливість відвідувати басейн в смт. Козова[76][77].

Спорт

У 2020 р. після п'яти років перерви у Вівсі відновив діяльність ФК «Вівся»[78][79]

Транспорт

Вівся з'єднане з Козовою двосмуговою автодорогою з твердим покриттям номер С200803 довжиною 8,8 км[9]. З іншими навколишніми селами Вівся з'єднане польовими дорогами без твердого покриття. З Вівся до Козови щодня о 07:50 курсує автобус (крім сб, нд), щовівторка о 12:30 та щоп'ятниці та щонеділі о 16:30[80]. Найближча залізнична станція — Козова, звідки дизельним поїздом можна доїхати до Тернополя та Ходорова Львівської області[81]. У селі діє пересувне відділення поштового зв'язку Укрпошти[82].

Через поля на північ від села проходить повітряна лінія електропередач 330 кВ від Бурштинської ТЕС до підстанції «Тернопільська» — лінія «Бурштин — Тернопіль», введена в експлуатацію 1966 р[83][84].

Найближчі летовища: Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ» (IFO) 122 км, Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького (LWO) 124 км, Міжнародний аеропорт «Чернівці» (CWC) 204 км.

Відомі люди

У селі народилися[6]:

  • Лев Бабій (1927—2010) — громадський діяч;
  • Лев Мельник — різьбяр і педагог;
  • Оксана Гладій (Мазурик) (1963 р. н.) — тележурналіст, член Національної Спілки журналістів України, керівник відділу виробництва тематичного та національного контенту філії ПАТ "НСТУ «Запорізька регіональна дирекція». Раніше — завідувач відділу художнього мовлення на Запорізькій обласній державній телерадіокомпанії[85];
  • Павло Бемко (1898—1962) — культурно-освітній діяч, меценат;
  • Йосиф Осадца (1950 р. н.) — музикант, диригент;
  • Іван Терлюк — педагог, історик, науковець, військовослужбовець;
  • Петро Терлюк (1935—2003) — літератор.

Померли:

У художніх творах

Василь Шкляр у романі «Троща» декілька раз згадує село Вівся:[86]

« ...Його накрили біля села Вівся разом із Рисем, Ліщиною, Вірою та Остапом... «
«

...Місько подумав, що його розшукує хтось із районових референтів — День або Орлик, котрі після падіння криївки біля Вівся не давалися чути...

«
«

...Ми з Сірком його заспокоювали, запевняли, що він усе зробив правильно, адже тепер ми знаємо достеменно, хто всипав трощу, хто всипав провідника Шаха на Драгоманівці, хто здав командира Бондаренка біля села Вівся...

«
«

...Тільки чутки доходять їдна страшніша за другу. Біля Соснова впала криївка, пострілялися хлопці. Біля Вівся, на Драгоманівці, у Маловодах те саме...

«

Галерея

Примітки

  1. а б в Map of the western Ukraine by Friedrich von Mieg 1779-1783. www.oldmap.org. Процитовано 2020-11-12. 
  2. Karte von Galizien 1779-1783. www.iaepan.vot.pl. Процитовано 2020-11-14. 
  3. Вівся (Тернопільський район) // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  4. Довідник поштових індексів України. Тернопільська область. Козівський район
  5. Погода в селі Вівся
  6. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Сачик Г., Уніят В., Федечко М. (2014). Вівся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — T. 2 : Г — Л. Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф». с. 438–440. ISBN 978-966-457-228-3. 
  7. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  9. а б Тернопільська обласна державна адміністрація - Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення області. www.oda.te.gov.ua. Процитовано 2020-11-10. 
  10. Мельничук, Н. С. (2015). Зміни у правовому регулюванні земельних відносин у Галичині під впливом революції 1848 р. в Австрійській імперії. Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки (2(2)). с. 39–46. Процитовано 2020-11-11. 
  11. а б Protection of Minorities in Poland. Petitions concerning the situation of the Ukrainian minority in Poland. (англійською). Geneva: League of Nations. November 15th, 1931. 
  12. а б Samborski, Mieczysław (2019). Ukraińska Narodowa Samoobrona (lipiec 1943 – luty 1944) − poprzedniczka Ukraińskiej Powstańczej Armii-Zachód w Małopolsce Wschodniej. Struktura organizacyjna, obsada kadrowa i jednostki zbrojne (польською). Czasopismo humanistyczne. Rocznik XXVI. 2019. nr 4 (68): Niepodległość i Pamięć. с. 263. ISSN 1427-1443. 
  13. а б П. Сохань (співголова), П. Й. Потічний (співголова), Г. Боряк, В. Лозицький, Р. Пиріг, Ю. Шаповал, О. Удод, С. Кокін, М. Посівнич (2012). Воєнна Округа УПА “Лисоня” 1943-1952 Документи і матеріали. Літопис УПА Нова серія, том 20: Національна академія наук України Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Видавництво “Літопис УПА” Галузевий державний архів Служби безпеки України. с. 46–47. ISBN 978-966-2105-41-4. 
  14. а б в г Ред. кол. тому: Нечай С. П. (гол. ред.), Андрєєв В. П. (відп. секр. редкол.), Глинський М. П., Забокрицький І. Я., Івасюта М. К., Ілляш І. М., Ельгорт Б. Б., Каніщенко Л. О., Костенко М. П., Куліш В. В., Мишко Д. І., Нестерець М. М., Приходько М. А. (заст. гол. редкол.), Халупа Н. О., Чернявський Ф. Ф. (1973). Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Тернопільська область. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. с. 664. 
  15. а б Стоцький, Я. (2014). Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм: Присвячується 25-річчю виходу УГКЦ з підпілля. Тернопіль: ТОВ ”Новий колір”. ISBN 978-966-2061-29-1. 
  16. Кущук, М. (2008). Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. Тернопіль: Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Тернопільській області. с. 34. 
  17. Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко (1982). Етимологічний словник української мови: В 7 т.. Т. 1: А–Г. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: «Наукова думка». с. 389. 
  18. а б в г Кавка, Галина (11.09.2019). У Козівському районі організували патріотичне свято, щоб вшанувати історичне минуле краю (ФОТОРЕПОРТАЖ). https://nday.te.ua/. Газета "Наш День". Архів оригіналу за 09.11.2020. Процитовано 20.04.2020. 
  19. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Лев, Василь (ред.) (1970, 1998). Бережанська земля: історично-мемуарний збірник. 1-й том вийшов у 1970 році (Ню Йорк — Париж — Сидней — Торонто), 2-й — у 1998 (Торонто — Ню Йорк — Сидней — Бережани — Козова), 3-й — у 2006: Комітет «Видавництва Бережани». с. 877. 
  20. Погода в с. Вівся (Тернопільська область, Козівський район). weather.in.ua. Процитовано 2020-11-10. 
  21. а б Vivsia climate: Average Temperature, weather by month, Vivsia weather averages. en.climate-data.org. Процитовано 2020-11-13. 
  22. Карти Bing. www.bing.com. Процитовано 2020-11-20. 
  23. Файфурка, З. Відображення фізико-географічних умов у топонімах Бережанського та Козівського районів. http://dspace.tnpu.edu.ua/. Студентський науковий вісник. — 2014. — №34. Процитовано 19.04.2020. 
  24. а б Кігічак, Андрій (7 червня 1952). Подільські маки... (Під Зелені Свята). Свобода. Український дневник. Процитовано 19 листопада 2020. 
  25. Публічна кадастрова карта України. Шари кадастру: ґрунти. map.land.gov.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  26. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XII - Uwsie - strona 866.. dir.icm.edu.pl. Процитовано 2020-11-10. (пол.)
  27. Niedźwiecki, Mikołaj (1896). Powiat Podhajecki pod względem geograficznym, statystycznym i historycznym z dołączeniem mapy. Z drukarni J. Dankiewicza w Stanisławowie. с. 111. (пол.)
  28. Тернопільська обласна державна адміністрація - Перспективні ділянки та родовища корисних копалин Тернопільської області. oda.te.gov.ua. Процитовано 2020-11-14. 
  29. Wittman, Ernest Dominik (1824). Rozmaitości. Piller. с. 149. (пол.)
  30. а б Politische und gerichtliche Organisation der im Reichsrathe vertretenen Länder von Oesterreich : nach amtlichen Quellen zusammengestellt. Wien: Verlag der literarisch - artistischen Anstalt von C. Dittmarsch. 1869. с. 73. (нім.)
  31. Р. Г. Симоненко (2003). Віденський мирний договір 1809 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Т. 1 : А — В.. Київ: редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка. с. 526. ISBN 966-00-0734-5. 
  32. Leszczyski, Jan (1903). Rządy rosyjskie w Kraju Tarnopolskim, 1809-1815. Kraków: Druk W.L. Anczyca. с. 185. (нім.)(пол.)
  33. Kalendarz katolicki Krakowski. Na rok Pański 1886. Kraków: Nakładem Księgarni Katolickiei Dra Władysława Miłkowskiego w Krakowie. 1886. с. 204. (пол.)
  34. Österreichische militärische Zeitschrift. Wien: Kaiserl. Königl. Hof- und Staatsdruckerei. 1878. с. 117, 119, 132, 133. (нім.)
  35. а б в г д е ж и Історія школи - Вівсянська ЗОШ I-II ст.. www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua. Процитовано 2020-11-14. 
  36. Aleksander August Erazm Piniński h. Jastrzębiec. geni_family_tree. Процитовано 2020-11-11. 
  37. Jazownik Maria, Jazownik Leszek, Wołczyński Krzysztof (2013). Z Gniłowód do Łężycy. Zielona Góra: Księgarnia Akademicka. ISBN 978-83-60218-38-9. (пол.)
  38. Leskiewiczowa (red.), Janina (1996). Ziemianie polscy XX w. Słownik biograficzny. Część 3. Warszawa. с. 141. ISBN 83-85490-60-4. Архів оригіналу за 9 листопад 2020. Процитовано 20 квітень 2020. (пол.)
  39. Маслій, Михайло. Пісні Січових Стрільців. Нам воно святе!. https://folio.com.ua/. Фоліо. Архів оригіналу за 09.11.2020. Процитовано 19.04.2020. 
  40. Житинський, Тарас. Як з Бережан до кадри. https://www.youtube.com/. Архів оригіналу за 10.05.2017. Процитовано 19.04.2020. 
  41. Боберський, Іван. Стрілецькі піснї і труби. Розповідь М. Гайворонського. https://zbruc.eu/. Збруч. Архів оригіналу за 11.09.2016. Процитовано 19.04.2020. 
  42. Смирнов, Андрій (2014). Збройна Боротьба Українських Січових Стрільців / Нариси воєнно-політичної історії України : навчальний посібник / автори : Атаманенко В., Близняк М., Вєдєнєєв Д. та ін.. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». с. 197. ISBN 978-966-2254-83-9. 
  43. Луговий, Микола. Українське січове стрілецтво і Бережанщина. http://dspace.tnpu.edu.ua/. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Архів оригіналу за 09.11.2020. Процитовано 19.04.2020. 
  44. Łada-Walicka, Janina (1921). Ułani, ułani malowane dzieci. Z dziejów kawalerii ochotniczej. Lwów: Spółka nakładowa "Odrodzenie". (пол.)
  45. Bagiski, Henryk (1921). Wojsko polskie na wschodzie, 1914-1920. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy. с. 78. (пол.)
  46. а б в Купчинський, Роман (21 липня 1927 р.). Свято стрілецької могили. Свобода. Український дневник. 
  47. Дудар, І.А. Пацифікація як спосіб нищення українського народу. http://elartu.tntu.edu.ua/. Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Архів оригіналу за 21.05.2018. Процитовано 19.04.2020. 
  48. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem. Архівовано 3 січень 2017 у Wayback Machine. (пол.)
  49. Lochmann, Franz-Wilhelm; Rubbel, Alfred; Rosen, Von Richard Freiherr (2008-04-16). The Combat History of German Tiger Tank Battalion 503 in World War II (en). Stackpole Books. с. Chapter 26. ISBN 978-0-8117-5092-9. 
  50. а б Штендера (ред.), Євген, співредактор: П. Й. Потічний. Літопис української повстанської армії. Том 12 / Третя подільська воєнна округа УПА «Лисоня». Документи й матеріяли. http://chtyvo.org.ua/. Видавництво Літопис УПА. Архів оригіналу за 03.03.2019. Процитовано 19.04.2020. 
  51. Мизак, Нестор (2007). За тебе, свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА (Козівський район): Книга шоста. Чернівці: "Букрек". с. 189, 258. Архів оригіналу за 9 листопад 2020. Процитовано 20 квітень 2020. 
  52. а б в г Упор. Бажан О. Г., Гуцал П. З., Кіт Л. М. (2013). Реабілітовані історією / Тернопільська область. Книга третя. Тернопіль: ТзОВ “Терно-граф”. с. 139–141. ISBN 978-966-457-134-7. 
  53. Яніцький, О.Ю. (2015). Освітня реформа 1958–1964 років в УРСР: причини, хід, значення. Наукові записки [Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського]. Серія : Історія. Вип. 23. с. 120–124. 
  54. Прес-служба Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ. Помер отець Володимир Шуль. www.tze.org.ua (uk-ua). Процитовано 2020-11-13. 
  55. а б в У день празника св. Архистратига Михаїла Митрополит Василій освятив храм в його честь. Архів оригіналу за 18 січень 2020. Процитовано 15 квітень 2020. 
  56. В об'єктиві ТТБ 11 12 2017 Церква в с Вівся - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 2020-11-16. 
  57. о. Іван Козлик - Парох сіл Вівся та Йосипівка - Священики - Фотоальбоми - Сайт Козівського деканату УГКЦ. kozovadek.at.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  58. На Тернопільщині в різних місцях за добу виявили три артснаряди часів Другої світової. www.unian.ua (uk). Процитовано 2020-11-16. 
  59. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області»
  60. Будуємо за європейськими стандартами – новий, сучасний газорозподільний пункт у с. Вівся на Тернопільщині. tgaz.te.ua. Тернопільгаз. Процитовано 2020-11-16. 
  61. ФГ "Золотий горіх" (ЄДРПОУ - 43268579). datagov.com.ua. Процитовано 2020-11-11. 
  62. Вітаємо з нагоди 65-ліття директора відділення в с. Вівся Веретка Григорія Євгеновича – Агропродсервіс (uk). Процитовано 2020-11-11. 
  63. Інвестиційний паспорт Козівського району Тернопільської області. Козівська районна державна адміністрація. 2015. 
  64. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях територіального виборчого округу 167, Тернопільська область. ЦВК. Процитовано 11.11.2020. 
  65. Інфографіка: Вибори до Верховної Ради 2019 року. elections.dekoder.org (uk). Процитовано 2020-11-10. 
  66. Упоряд. Д. О. Шелягін; Відп. ред. В. I. Кирненко (1973). Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: від 1 січня 1972 року. Вид. перше. Київ: Відділ в питаннях роботи рад Президії Верховної ради Української РСР. – К.: Вид-во політичної літератури. с. 815. 
  67. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  68. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  69. Гладій А.Л. (15–19 квітня 2019 року). Порівняльний аналіз ісландської та української мов. Тиждень науки-2019. Гуманітарний факультет Збірник тез доповідей щорічної науково-практичної конференції серед студентів, викладачів, науковців, молодих учених і аспірантів: Міністерство освіти і науки України, Запорізький національний технічний університет. с. 144–145. ISBN 978-617-529-226-6. 
  70. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  71. Гладій, А.Л. (2007). Сучасний стан діалектів західної України. Наука і вища освіта. Тези доповідей учасників XV Міжнародної наукової конференції молодих науковців. Частина 3. Запоріжжя 2007: Гуманітарний факультет "Запорізький інститут державного та муніципального управління". с. 67–68. 
  72. 9. Парафія св. архистратига Михаїла (с. Вівся). Сайт Козівського деканату УГКЦ - Адресар парафій. kozovadek.at.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  73. Дитячий садок "Берізка", Вівся, Тернопільська область. Дитячий садочок (ДНЗ), Козівський район.. dytsadok.info. Процитовано 2020-11-15. 
  74. Заклад дощкільної освіти "БЕРІЗКА". nomis.com.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  75. а б Вівсянська ЗОШ І-ІІ ст. - Тернопільська область. ІСУО. te.isuo.org. Процитовано 2020-11-19. 
  76. Тернопільська обласна державна адміністрація - Новини. oda.gov.te.ua. Процитовано 2020-11-14. 
  77. У Козові відкрили сучасний плавальний басейн (Фото). 0352.ua - Сайт міста Тернополя (uk-UA). Процитовано 2020-11-14. 
  78. ФК ВІВСЯ. www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-11-15. 
  79. Третя Тернопільська футзальна ліга. 1 тур: результати, таблиця, бомбардири │ Новини АФТ. ffternopil.com. Процитовано 2020-11-15. 
  80. Розклад руху автобусів, автобусні маршрути. 109.te.ua. Процитовано 2020-11-10. 
  81. Львівська залізниця :: Розклад руху приміських поїздів. railway.lviv.ua. Процитовано 2020-11-12. 
  82. Знайти поштовий індекс. https://www.ukrposhta.ua/ua. Процитовано 10 листопада 2020. 
  83. План розвитку оператора системи розподілу ВАТ “Тернопільобленерго” на 2020-2024 роки. Том 1. Пояснювальна записка. Тернопіль: ВАТ "Тернопільобленерго". 2020. с. 6. 
  84. Публічна кадастрова карта України. Об'єкти Укренерго. map.land.gov.ua. Процитовано 2020-11-13. 
  85. Славетні запоріжці. ГЛАДІЙ Оксана Богданівна http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_id=5628&lang=ukr Архівовано 9 листопад 2020 у Wayback Machine.
  86. Шкляр, Василь (2017). Троща. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». с. 19, 103, 110, 145. ISBN 978-617-12-3430-7. 

Література