Відмінності між версіями «Віктюк Роман Григорович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(Не показані 55 проміжних версій 9 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{нещодавно померли}}
 
 
{{Актор
 
{{Актор
 
|bgcolour =
 
|bgcolour =
Рядок 14: Рядок 13:
 
|громадянство = {{USSR}}<br/>{{UKR}}
 
|громадянство = {{USSR}}<br/>{{UKR}}
 
|національність = [[українець]]
 
|національність = [[українець]]
|релігія =
+
|релігія =
 
|рід_діяльності = [[театр]]альний [[актор]], [[режисер]]
 
|рід_діяльності = [[театр]]альний [[актор]], [[режисер]]
 
|роки_діяльності = [[1964]]—[[2020]]
 
|роки_діяльності = [[1964]]—[[2020]]
 
|театр = [[Перший український театр для дітей та юнацтва|ТЮГ імені М.&nbsp;Горького]] (Львів), [[Театр імені Моссовєта]], Театр Романа Віктюка (Москва)
 
|театр = [[Перший український театр для дітей та юнацтва|ТЮГ імені М.&nbsp;Горького]] (Львів), [[Театр імені Моссовєта]], Театр Романа Віктюка (Москва)
|посада =
+
|посада =
|дружина =
+
|дружина =
|діти =
+
|діти =
|imdb_id =
+
|imdb_id =
 
|сторінка_в_інтернеті =
 
|сторінка_в_інтернеті =
 
|провідні_ролі =
 
|провідні_ролі =
Рядок 27: Рядок 26:
 
{{ряд2|{{Заслужений діяч мистецтв Росії|2003}}{{Народний артист України|2006}} |{{Народний артист Росії|2009}} }}
 
{{ряд2|{{Заслужений діяч мистецтв Росії|2003}}{{Народний артист України|2006}} |{{Народний артист Росії|2009}} }}
 
}}
 
}}
'''Рома́н Григо́рович Віктю́к''' ([[28 жовтня]] [[1936]], [[Львів]]&nbsp;— [[17 листопада]] [[2020]], [[Москва]]<ref>{{cite web |url=https://zaxid.net/pomer_roman_viktyuk_n1510705 |назва=Помер Роман Віктюк|автор=Охримчук М.|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=zaxid.net|видавець=[[Zaxid.net]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=17 листопада 2020}}</ref>)&nbsp;— радянський, український, російський [[театр]]альний [[актор]] і [[режисер]], [[народний артист України]], [[народний артист Росії]].
+
'''Рома́н Григо́рович Віктю́к''' ([[28 жовтня]] [[1936]], [[Львів]]&nbsp;— [[17 листопада]] [[2020]], [[Москва]]<ref>{{cite web |url=https://zaxid.net/pomer_roman_viktyuk_n1510705 |назва=Помер Роман Віктюк|автор=Охримчук М.|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=zaxid.net|видавець=[[Zaxid.net]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=17 листопада 2020}}</ref>)&nbsp;— радянський, український, російський [[театр]]альний [[актор]] і [[режисер]], [[народний артист України]] (2006), [[народний артист Росії]] (2009).
   
 
Роман Віктюк, постановник і виконавець ролей у величезній кількості вистав, переважно в театрах Москви, зокрема, і в театрі свого імені, був популярним і шанованим в Україні та Росії, був відомий епатажністю, незаангажованістю в судженнях.
 
Роман Віктюк, постановник і виконавець ролей у величезній кількості вистав, переважно в театрах Москви, зокрема, і в театрі свого імені, був популярним і шанованим в Україні та Росії, був відомий епатажністю, незаангажованістю в судженнях.
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
Народився [[28 жовтня]] [[1936]] року у [[Львів|Львові]], що тоді перебував у складі [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]] в родині вчителів.
+
Народився [[28 жовтня]] [[1936]] року у [[Львів|Львові]], що тоді перебував у складі [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]], в родині вчителів.
   
  +
=== Дитинство ===
Навчався у Інституті театрального мистецтва (ГІТІС, [[Москва]]), після чого повернувся до Львова, де працював актором у місцевому [[Перший український театр для дітей та юнацтва|Театрі юного глядача]], а згодом&nbsp;— режисером, створив театральну студію при Львівському палаці піонерів.
 
  +
Найбільш відомою історію з дитинства Віктюка є оповідь про матусю, яка під час вагітності приходила до [[Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької|Львівської опери]] на «[[Травіата|Травіату]]» [[Джузеппе Верді|Верді]], під час виконання якої плід активно реагував і починав битися всередині, вириваючись якомога швидше народитися<ref name="Уроки майстра" />.
   
  +
Дитинство пройшо у Львові, де мешкав разом із батьками мешкав у дворику, який з'єднує [[Площа Ринок (Львів)|площу Ринок]] із [[Вулиця Староєврейська|вулицею Староєврейською]]. З дитячих спогадів&nbsp;— малий хлопець Роман прив'язує віники до рук, виліз на дерево у дворі, стрибає і кричить «Мамо, я лечу». Першою сценою майбутнього режисера й актора став львівський дворик<ref name="Радіо Свобода">{{citeweb|url=https://www.radiosvoboda.org/a/p-yanyy-ditvak-iz-sontsem-u-kysheni-roman-viktyuk-i-lʹviv/30957180.html|title=«П’яний дітвак із сонцем у кишені»&nbsp;— Роман Віктюк і Львів у спогадах друзів та учнів|publisher=''«[[Радіо Свобода]]»''|author=Галина ТЕРЕЩУК|date=18 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-21}}</ref><ref name="Жулинський День" />.
Далі Віктюк працював у [[Твер]]і, [[Вільнюс]]і (Російський драматичний театр Литви, [[1970]]—[[1974]]), [[Одеса|Одесі]], [[Таллінн]]і, [[Київ|Києві]] ([[Київський академічний театр юного глядача на Липках|Київський театр юного глядача]]), [[Саратов]]і, [[Казань|Казані]], [[Рига|Ризі]], [[Ленінград]]і, [[Москва|Москві]].
 
   
  +
[[Піонерський рух|Піонером]] став попри власне бажання. Зі шкільної сцени виконав весь патріотичний репертуар того часу. З причини поділу шкіл для хлопчиків і дівчат, однією з зіркових ролей стало втілення на шкільній сцені [[Космодем'янська Зоя Анатоліївна|Зої Космодем'янської]]<ref name="Уроки майстра" />.
[[1991]] року створив театр свого імені в Москві, в якому виступав головним режисером і художнім керівником. Був постановником близько 200 вистав. З найвідоміших&nbsp;— «[[Служниці]]», «[[Федра]]», «[[Мадам Баттерфляй]]», «[[Лоліта (роман)|Лоліта]]», «Дама без камелій». Створив танцювальну школу в [[Італія|Італії]], філіал театру в [[Ізраїль|Ізраїлі]] тощо.
 
   
  +
=== Театральний шлях ===
Віктюк ідентифікував себе як українця, з Україною Віктюк був пов'язаний також участю в культурному і громадському житті. Був засновником (разом з [[Подольчак Ігор Володимирович|Ігорем Подольчаком]] та [[Дюрич Ігор Олексійович|Ігорем Дюричем]]) [[Фонд Мазоха|Фонду Мазоха]] ([[1991]], Львів), постійно брав участь в українських театральних, телевізійних проектах. Зокрема, кілька разів був членом журі в програмі «[[1+1]]» «Танцюю для тебе». В Росії теж часто був гостем теле- і радіоетеру.
 
  +
Навчався у [[Москва|московському]] [[Російський інститут театрального мистецтва|Інституті театрального мистецтва (ГІТІС)]]&nbsp;— майстерня Василя і Марії Орлових. Після закінчення в [[1957]] році акторського факультету<ref>{{Cite web|url=https://www.gitis.net/actors/nashi-vypuskniki|title=Выпускники актерского факультета|website=www.gitis.net|accessdate=2020-11-18}}</ref> повернувся до Львова, де працював актором у місцевому [[Перший український театр для дітей та юнацтва|Театрі юного глядача]], з 1 березня 1962 року&nbsp;— актор [[Київський академічний театр юного глядача на Липках|Державного республіканського театру юного глядача]] у [[Київ|Києві]] (Ігорьок у виставі «На канікулах», Чудовисько-принц у «Червоній квіточці», Сєва у виставі «Один страшний день», Жора Арутюнянц у «Молодій гвардії», Юрко Ков'якін в «Долі барабанщика», Фабьо з «Полум’я Пуерто-Сорідо», Віслючок Сімон у «Бразільському скарбі» тощо)<ref name="Театр на Липках">[http://tuz.kiev.ua/news/zgadu-mo-vidatnogo-samobutnogo-kolegu Театр на Липках. Згадуємо видатного самобутнього колегу]</ref>. По поверненню до Львова у якості режисера втілює постановки на сцені Театру юного глядача, створює театральну студію при Львівському палаці піонерів.
   
  +
Проте, можливості працювати в рідному місті йому не дали<ref name="MATRIX">{{citeweb|url=https://matrix-info.com/nash-viktyuk-i-nasha-provintsijnist/|title=Наш Віктюк і наша провінційність|publisher=''«MATRIX»''|author=Володимир ПАВЛІВ|date=19 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-21}}</ref><ref name="Баландін">{{citeweb|url=https://life.pravda.com.ua/columns/2020/11/19/243066/|title=«Мачуха» Україна для Романа Віктюка|publisher=''«[[Українська правда]]»''|author=Федір БАЛАНДІН|date=19 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-25}}</ref>. Віктюк ставить у Калініні, з 1970 по 1974 роки працює у Російському драматичному театрі Литви у [[Вільнюс]]і. Перекази про його вистави ширяться [[Москва|Москвою]] впритул до 1977 року, коли відбувається й перша столична постановка&nbsp;— «Царське полювання» на сцені [[Театр імені Моссовєта|Театру імені Моссовєта]]. Художнім керівником за програмкою значився художній керівник театру [[Завадський Юрій Олександрович|Юрій Завадський]], який на той час важко хворів і не дожив до прем'єри, проте встиг отримати [[Цензура в СРСР|цензурний дозвіл]] на постановку п'єси [[Зорін Леонід Генріхович|Леоніда Зоріна]] про події часів [[Катерина II|Катерини Великої]]. Виконавцями головних ролей Віктюк обирає [[Терехова Маргарита Борисівна|Маргариту Терехову]] (''[[Княжна Тараканова]]'') та [[Марков Леонід Васильович|Леоніда Маркова]] (''[[Орлов Олексій Григорович|Олексій Орлов]]''). Віртуозно вибудований дует забезпечив успіх виставі, широке знання про «режисера з провінції» у театральних колах Москви та заробітки спекулянтів на перепродажах «зайвих» квитків на виставу (доходило до п'яти рублів з кожного квитка)<ref name="Москвич">{{citeweb|url=https://moskvichmag.ru/lyudi/pyat-glavnyh-spektaklej-romana-viktyuka/|title=Пять главных спектаклей Романа Виктюка|publisher=''«Москвич»''|author=Анна ГОРДЕЄВА|date=19 листопада 2020|lang=ru|accessdate=2020-11-26}}</ref>.
Був народним артистом України та Росії, членом Інституту драматичного театру Італії, лауреатом театральної премії «Maratea» Центру європейської драматургії ([[1991]]), премії «[[Київська пектораль]]», премії спілки театральних діячів України «Тріумф», міжнародної премії Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії ([[1997]]).
 
   
  +
Віктюк працював у [[Твер]]і, [[Одеса|Одесі]], [[Таллінн]]і, [[Київ|Києві]] ([[Київський академічний театр юного глядача на Липках|Київський театр юного глядача]]), [[Саратов]]і, [[Казань|Казані]], [[Рига|Ризі]], [[Ленінград]]і, [[Москва|Москві]]. У виставах Віктюка грали [[Роговцева Ада Миколаївна|Ада Роговцева]], [[Образцова Олена Василівна|Олена Образцова]], [[Васильєва Віра Кузьмівна|Віра Васильєва]], [[Фрейндліх Аліса Брунівна|Аліса Фрейндліх]], [[Нейолова Марина Мстиславівна|Марина Нейолова]], [[Тализіна Валентина Ілларіонівна|Валентина Тализіна]], [[Максакова Людмила Василівна|Людмила Максакова]], [[Демидова Алла Сергіївна|Алла Демидова]]<ref name="Федра Смольяков">{{citeweb|url=http://www.demidova.ru/article/text/article_06.php|title=Гамлет выходит к морю|publisher=''Сат Алли Демідової''|author=Александр СМОЛЬЯКОВ|date=|lang=ru|accessdate=2020-11-25}}</ref>, [[Курмангалієв Ерік Салимович|Ерік Курмангалієв]], [[Райкін Костянтин Аркадійович|Костянтин Райкін]], [[Маковецький Сергій Васильович|Сергій Маковецький]] і багато інших. За переказами Віктюк одночано міг репетирувати вистави у різних театрах&nbsp;— в одному давав завдання на прогін сцени, залишав свій піджак на спинці режисерського крісла, а сам тим часом був вже або в іншому московському театрі, або в іншому місті<ref name="Комета">{{citeweb|url=https://rg.ru/2020/11/17/ne-stalo-rezhissera-romana-viktiuka.html|title=Беззаконная комета. Прощание с Романом Виктюком|publisher=''«[[Российская газета]]»&nbsp;— Столичный выпуск №259(8313)''|author=Наталья ШАИНЯН|date=17 листопада 2020|lang=ru|accessdate=2020-11-21}}</ref><ref name="Степанівна">[https://youtu.be/XGecg1RZnRU Степанівна про Романа Віктюка]</ref>.
27 жовтня 2020 року Віктюка госпіталізували з коронавірусом до московської клінічної лікарні імені братів Бахрушиних. Спочатку режисера помістили до відділення терапії, але його стан погіршився, і Віктюка перевели до реанімації<ref name="смерть">{{cite web |url=https://nv.ua/ukr/ukraine/events/roman-viktyuk-pomer-rezhisera-mozhut-pohovati-u-lvovi-novini-ukrajini-50124672.html|назва=Режисера Романа Віктюка можуть поховати у Львові&nbsp;— ЗМІ|автор=Григорська Н.|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=nv.ua|видавець=|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=17 листопада 2020}}</ref>. 17 листопада Роман Віктюк помер<ref>{{cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-pomer-roman-viktyuk/30955002.html|назва=У Росії помер режисер Роман Віктюк|автор=|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=radiosvoboda.org|видавець=[[Радіо Свобода]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=17 листопада 2020}}</ref> через перенесений ним інсульт, спровокований, ймовірно саме коронавірусом<ref>{{cite web |url=https://www.unian.ua/lite/stars/roman-viktyuk-artist-ukrajini-pomer-vid-insultu-11223044.html|назва=Стала відома причина смерті Романа Віктюка|автор=|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=unian.ua|видавець=[[УНІАН]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=18 листопада 2020}}</ref>. Церемонія прощання з видатним режисером пройде в [[Театр Романа Віктюка|театрі Романа Віктюка]] у Москві, а поховано його буде у [[Львів|Львові]], в родинному склепі на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]]<ref>{{cite web |url=https://www.unian.ua/lite/stars/roman-viktyuk-pomer-stalo-vidomo-de-pohovayut-rezhisera-11223395.html|назва=Стало відомо, де поховають Романа Віктюка|автор=|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=unian.ua|видавець=[[УНІАН]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=18 листопада 2020}}</ref>.
 
   
  +
{{Цитата| «Лише коли буваю у [[Львів|Львові]] чи в [[Київ|Києві]], відчуваю себе нікому не потрібним. У Львові ж була еліта, була культура… І найгіршим є те, що «Полуботок» чи «Мотря»&nbsp;— це не є національне мистецтво, це&nbsp;— антинаціональне мистецтво. Це&nbsp;— страшна ілюзія, жахливий обман. Це ніяке не відродження…»<ref name="MATRIX" />}}
== Нагороди ==
 
  +
* [[2003]]&nbsp;— [[Заслужений діяч мистецтв Росії]].
 
  +
Своїх акторів Віктюк називав дітьми, вкладаючи в цю фразу сподівання на дитячий порятунок сучасного театру. Феномен гри був для нього головним знаряддям проти засилля вульгарності й побутової сірості, примітивності і грубості форми<ref name="Театр To Go">{{citeweb|url=https://teatrtogo.ru/2020/11/22/ya-pessimist-po-znaniyu-i-optimist-po-vere-pamyati-romana-viktyuka/|title=«Я&nbsp;— пессимист по знанию и оптимист по вере!». Памяти Романа Виктюка|publisher=''«Театр To Go»''|author=Елена ЖАТЬКО|date=22 листопада 2020|lang=ru|accessdate=2020-11-23}}</ref>. Для визначення чоловічого та жіночого в акторах вдавався до використання вигаданих слів ''«чічірка»'' та ''«манюрка''»&nbsp;— які згодом отримали поширення далеко за репетиційними залами Романа Віктюка<ref name="Уроки майстра" />.
* [[2003]]&nbsp;— [[Орден «За інтелектуальну відвагу»]].
 
  +
* [[2006]]&nbsp;— [[Народний артист України]].
 
  +
Вишуканістю відрізнялися вже навіть ранні роботи режисера. Містика [[Гоголь Микола Васильович|Гоголя]] проступає у телевиставі за класичною п'єсою «Гравці» (1978), коли Іхарєв ([[Калягін Олександр Олександрович|Олександр Калягін]]) у фіналі в істеричному припадку приклеюється до підлоги. У «Майстрі і Маргариті» не лишається місця карикатурних зображень та псевдоісторичності&nbsp;— все побудовано на прямому протистоянні зла і добра. Зло у виставах Віктюка розглядається під збільшувальним склом. І на думку постановника, єдиний порятунок можливий лише в самовідданій любові<ref name="Театр To Go" />.
* [[2009]]&nbsp;— [[Народний артист Росії]].
 
  +
  +
Театрознавець {{не перекладено|Руднєв Павло Андрійович|Павло Руднєв|ru|Руднев, Павел Андреевич}} відмічає, що «у театрі він знімав табу, він один з тих, хто раскрепостил, звільнив радянський театр в «[[Перебудова|перебудову]]» від погано зрозумілої сором'язливості і втрати форми. В «[[Покоївки|Покоївках]]» він змусив полюбити форму й перестати вже бачити у формі формалізм. Він ввів нервову, перверсивну, зламану лінію модерну до прямолінійного та скромного, стриманого театру. З його саду проросли квіти будяків, заїдливі лози, примхливі стебла [[ар нуво]]. Лінія гриму на обличчі [[Райкін Костянтин Аркадійович|Костянтина Райкіна]] в «Покоївках» раз і назавжди переламала уявлення про красу в театрі. Віктюк розширював територію прекрасного»<ref name="Руднєв Пам'яті Віктюка">{{citeweb|url=http://ptj.spb.ru/blog/pamyati-romana-viktyuka/|title=Памяти Романа Виктюка|publisher=''«Петербургский театральный журнал»''|author=[[Руднєв Павло Андрійович|Павло РУДНЄВ]]|date=18 листопада 2020|lang=ru|accessdate=2020-11-22}}</ref>.
  +
  +
=== Музика ===
  +
{{В планах}}
  +
Вистави Романа Віктюка&nbsp;— музичні. Він вчить чути музику, відчувати її, співвідносити емоції зі звучанням. В його виставах музика є основною складовою<ref name="Уроки майстра" />.
  +
  +
Роман Віктюк, який розбирався в музиці, завжди влучно використовував її у своїх виставах. Духовні піснеспіви звучали у виставі «[[Украдене щастя]]» за [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]] у [[Московський художній театр|МХАТі]], у «Дамі без камелій» природно звучить «[[Травіата]]», у виставу «Ромео і Джульєтті» органічно вписана [[Ромео і Джульєтта (Прокоф'єв)|музика]] [[Прокоф'єв Сергій Сергійович|Прокоф'єва]]<ref name="Музика Ехо Москви">{{citeweb|url=https://echo.msk.ru/programs/soundtrack/888983-echo/|title=Музыка в спектаклях Романа Виктюка|publisher=''«[[Ехо Москви]]»''|author=Олександр СМОЛЬЯКОВ|date=17 травня 2012|lang=ru|accessdate=2020-11-23}}</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=HXeWLZWSUmk Музыка в спектаклях Романа Виктюка] (аудіо)</ref>.
  +
  +
Окрема музична партитура до вистави «[[Покоївки]]».
  +
  +
=== [[Театр Романа Віктюка]] ===
  +
[[1991]] року створив театр свого імені в Москві, в якому виступав головним режисером і художнім керівником&nbsp;— споруда виникла з колишнього ПК Русакова на Строминці, і близько 20 років знаходилася в стані ремонту<ref name="Комета" />.
  +
  +
У загальному доробку режисера&nbsp;— близько 200 вистав. З найвідоміших&nbsp;— «[[Покоївки]]», «Федра», «М.Баттерфляй», «Лоліта», «Дама без камелій». Створив танцювальну школу в [[Італія|Італії]], філіал театру в [[Ізраїль|Ізраїлі]] тощо.
  +
  +
Віктюк вважав себе українцем, з Україною Віктюк був пов'язаний також участю в культурному й громадському житті. Був засновником (разом з [[Подольчак Ігор Володимирович|Ігорем Подольчаком]] і [[Дюрич Ігор Олексійович|Ігорем Дюричем]]) [[Фонд Мазоха|Фонду Мазоха]] ([[1991]], Львів), постійно брав участь в українських театральних, телевізійних проектах. Зокрема, кілька разів був членом журі в програмі «[[1+1]]» «Танцюю для тебе». В Росії теж часто був гостем теле- й радіоетеру.
  +
  +
Був народним артистом України і Росії, членом Інституту драматичного театру Італії, лауреатом театральної премії «Maratea» Центру європейської драматургії ([[1991]]), премії «[[Київська пектораль]]», премії спілки театральних діячів України «Тріумф», міжнародної премії Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії ([[1997]]).
  +
  +
=== Педагогічна діяльність ===
  +
Професор Роман Віктюк викладав в естрадно-цирковому училищі (відомі учні&nbsp;— [[Хазанов Геннадій Вікторович|Геннадій Хазанов]], [[Шифрін Юхим Залманович|Юхим Шифрін]], {{не перекладено|Гнеушев Валентин Олександрович|Валентин Гнеушев|ru|Гнеушев, Валентин Александрович}}), випустив три курси в [[Російський інститут театрального мистецтва|Російському інституті театрального мистецтва]] (відомі учні&nbsp;— Ростислав Колпаков, Павло Карташев, Андрій Шакун, [[Лавренчук Євген Вікторович|Євген Лавренчук]]). Читав лекції з режисури й акторської майстерності в Росії, Україні, Італії. Викладав в Інституті театрального мистецтва, давав майстер-класи на курсах акторської майстерності й режисури при Польському театрі в Москві.
  +
  +
=== Смерть ===
  +
27 жовтня 2020 року Віктюка госпіталізували з [[Коронавірусна хвороба 2019|коронавірусом]] до московської клінічної лікарні імені братів Бахрушиних. Спочатку режисера помістили до відділення терапії, але його стан погіршився, і Віктюка перевели до реанімації<ref name="смерть">{{cite web |url=https://nv.ua/ukr/ukraine/events/roman-viktyuk-pomer-rezhisera-mozhut-pohovati-u-lvovi-novini-ukrajini-50124672.html|назва=Режисера Романа Віктюка можуть поховати у Львові&nbsp;— ЗМІ|автор=Григорська Н.|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=nv.ua|видавець=|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=17 листопада 2020}}</ref>.
  +
  +
17 листопада Роман Віктюк помер<ref>{{cite web |url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-pomer-roman-viktyuk/30955002.html|назва=У Росії помер режисер Роман Віктюк|автор=|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=radiosvoboda.org|видавець=[[Радіо Свобода]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=17 листопада 2020}}</ref> внаслідок перенесеного інсульту, спровокованого, ймовірно, саме коронавірусом<ref>{{cite web |url=https://www.unian.ua/lite/stars/roman-viktyuk-artist-ukrajini-pomer-vid-insultu-11223044.html|назва=Стала відома причина смерті Романа Віктюка|автор=|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=unian.ua|видавець=[[УНІАН]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=18 листопада 2020}}</ref>.
  +
  +
Першими днями після повідомлення вийшли спогади про режисера українських журналістів [[Вергеліс Олег Анатолійович|Олега Вергеліса]] на сторінках газети «[[Дзеркало тижня]]»<ref name="Віктюк Вергеліс">{{citeweb|url=https://zn.ua/ukr/personalities/roman-epopeja-stolittja-viktjuka.html|title=Роман-епопея. Століття Віктюка|publisher=''«[[Дзеркало тижня]]»''|author=[[Вергеліс Олег Анатолійович|Олег ВЕРГЕЛІС]]|date=18 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-22}}</ref>, Ольги Стельмашевської<ref name="Віктюк День">{{cite web|url=https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/my-vtratyly-granda-mystectva|title=Ми втратили гранда мистецтва Знаменитий Роман Віктюк пішов у Вічність… його поховають у Львові, так як заповідав небіжчик|publisher=''«[[День (газета)|День]]» №&nbsp;219''|author=Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА|date=19 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-22}}</ref> та [[Жулинський Микола Григорович|Миколи Жулинського]]<ref name="Жулинський День">{{cite web|url=https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/my-vtratyly-granda-mystectva|title=Ми втратили гранда мистецтва Знаменитий Роман Віктюк пішов у Вічність… його поховають у Львові, так як заповідав небіжчик|publisher=''«[[День (газета)|День]]» №&nbsp;219''|author=[[Жулинський Микола Григорович|Микола ЖУЛИНСЬКИЙ]]|date=19 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-22}}</ref> в газеті «[[День (газета)|День]]», [[Гордон Дмитро Ілліч|Дмитра Гордона]] на телеканалі «[[Україна 24]]»<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=fE60jZdueJc Гордон о смерти Виктюка // «Україна 24», 17 листопада 2020]</ref>, [[Проскурня Сергій Владиславович|Сергія Проскурні]] й Анни Липківської на «[[UA: Радіо Культура]]»<ref name="Культура. Live">[http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=2654745 Культура. Live (ведуча Катерина Толокольнікова). На 85-му році життя помер театральний режисер Роман Віктюк&nbsp;— Сергій Проскурня, Анна Липківська]</ref>, [[Портников Віталій Едуардович|Віталій Портников]] на порталі «[[Історична правда|Історична правда]]»<ref name="Портников Історична правда">{{cite web|url=https://www.istpravda.com.ua/columns/2020/11/18/158479/|title=Віктюк: ти говориш, що плакав?|publisher=''«[[Історична правда]]»''|author=[[Портников Віталій Едуардович|Віталій ПОРТНИКОВ]]|date=18 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-25}}</ref>.
  +
  +
Московська частина церемонії прощання з видатним режисером пройшла 20 листопада в [[Театр Романа Віктюка|театрі Романа Віктюка]]<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=sD7tApFap1g Прощание с Романом Виктюком в Москве]</ref>. Вечірній випуск програми «Андрій Малахов. Прямий етер» на каналі «[[Росія-1]]» вийшов під заголовком «Головна таємниця Романа Віктюка»<ref name="Малахов">[https://www.youtube.com/watch?v=xQveE5lBmOo Андрей Малахов. Прямой эфир на [[Росія-1]]. Главная тайна Романа Виктюка! Прямой эфир 20.11.20] {{ref-ru}}</ref>.
  +
  +
23 листопада 2020 року церемонія прощання відбулася в [[Перший український театр для дітей та юнацтва|Першому театрі]] [[Львів|Львова]]<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=du4BXXQKlyI Бувай, маестро. У Львові попрощалися з відомим режисером Романом Віктюком] (відео)</ref>. Відспівування і молитовний чин проведені в [[Церква святого Андрія (Львів, Старе місто)|церкві святого Андрія]], на [[Площа Соборна (Львів)|площі Соборній]]. Потім похоронна процесія вирушила до Личаківського цвинтаря, де Романа Віктюка поховали в родинному гробівці поруч із батьками на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]], що розташований на полі №&nbsp;70<ref>{{cite web |url=https://www.unian.ua/lite/stars/roman-viktyuk-pomer-stalo-vidomo-de-pohovayut-rezhisera-11223395.html|назва=Стало відомо, де поховають Романа Віктюка|автор=|дата=17 листопада 2020|веб-сайт=unian.ua|видавець=[[УНІАН]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=18 листопада 2020}}<br/>{{cite web |url=http://tvoemisto.tv/news/vidomogo_rezhysera_romana_viktyuka_pohovayut_u_ponedilok_na_lychakivskomu_kladovyshchi_115174.html |назва=Відомого режисера Романа Віктюка поховають у понеділок на Личаківському кладовищі |автор= |дата=19 листопада 2020 |веб-сайт=tvoemisto.tv |видавець=«Твоє місто» |url-архіву= |дата-архіву= |мертвий-url= |дата-доступу=20 листопада 2020}}</ref>. Церемонія прощання транслювалася у прямому етері Тvoemisto.tv<ref>[https://youtu.be/b9CgZAn_Ua0 Прощання з Романом Віктюком у Львові. Трансляція наживо] (відео)</ref>.
  +
  +
== Визнання і нагороди ==
  +
* [[1992]]&nbsp;— Премія України в галузі театрального мистецтва «[[Київська пектораль]]»&nbsp;— лауреат у номінації «Краща вистава драматичного театру» ''(«Дама без камелій» за п'єсою [[Теренс Реттіген|Теренса Реттігана]], [[Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки|Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки]])''
  +
* [[2003]], 5 червня&nbsp;— [[Заслужений діяч мистецтв Росії]]&nbsp;— ''за заслуги в галузі мистецтва''<ref>[http://www.kremlin.ru/acts/bank/19571 Указ Президента Российской Федерации от 5 июня 2003 года №&nbsp;621 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»]</ref>
  +
* [[2003]]&nbsp;— [[Орден «За інтелектуальну відвагу»]]
  +
* [[2006]], 27 жовтня&nbsp;— [[Народний артист України]]&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного театрального мистецтва, багаторічну плідну творчу працю та високі професійні досягнення''<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/902/2006 Указ Президента України від 27 жовтня 2006 року №&nbsp;902 "Про присвоєння Р. Віктюку почесного звання «Народний артист України»]</ref>
  +
* [[2009]], 23 листопада&nbsp;— [[Народний артист Росії]]&nbsp;— ''за великі заслуги в галузі театрального мистецтва''<ref>[http://www.kremlin.ru/acts/bank/30156 Указ Президента Российской Федерации от 23 ноября 2009 года №&nbsp;1333 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»]</ref>
  +
* [[2020]]&nbsp;— Премія «Зірка театрала» в почесній номінації «Легенда сцени»<ref>[https://teatral-online.ru/news/28207/ Премия «Звезда Театрала» объявила лауреатов самой почётной номинации «Легенда сцены»] // Журнал «Театрал», 26 октября 2020</ref>
   
 
== Погляди ==
 
== Погляди ==
2006 року Роман Віктюк заявив, що навіть в період тоталітаризму ніколи не ставив вистав, які б «обслуговували систему». Він також позитивно оцінив [[Помаранчева революція|Помаранчеву революцію]], назвавши її «духовним спалахом» і зазначив, що був вражений світлом і аурою людей, які вийшли на вулиці<ref>{{cite web |url=http://news.bbc.co.uk/hi/russian/talking_point/newsid_6207000/6207390.stm|назва=Роман Виктюк: я пережил всех вождей тоталитаризма|автор=Висенс А.|дата=4 декабря 2006|веб-сайт=news.bbc.co.uk |видавець=[[BBC]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=18 листопада 2020}} {{ref-ru}}</ref>.
+
2006 року Роман Віктюк заявив, що навіть у період тоталітаризму ніколи не ставив вистав, які б «обслуговували систему». Він також позитивно оцінив [[Помаранчева революція|Помаранчеву революцію]], назвавши її «духовним спалахом» і зазначив, що був вражений світлом і аурою людей, які вийшли на вулиці<ref>{{cite web |url=http://news.bbc.co.uk/hi/russian/talking_point/newsid_6207000/6207390.stm|назва=Роман Виктюк: я пережил всех вождей тоталитаризма|автор=Висенс А.|дата=4 декабря 2006|веб-сайт=news.bbc.co.uk |видавець=[[BBC]]|url-архіву=|дата-архіву=|мертвий-url=|дата-доступу=18 листопада 2020}} {{ref-ru}}</ref>.
   
 
2012 року підписав відкритий лист із закликом до звільнення учасниць групи «[[Pussy Riot]]»<ref>{{cite web|last=|first=|url=http://echo.msk.ru/doc/903154-echo.html|title=Интеллигенция призывает освободить Pussy Riot|publisher=[[Эхо Москвы]]|date=27 июня 2012|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|last=|first=|url=http://www.newsru.com/cinema/27jun2012/zapussy.html|title=Сто с лишним деятелей культуры подписали письмо в защиту Pussy Riot: от Бондарчука до Хаматовой|publisher=NEWSru.com|date=27 июня 2012|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref>, висловив готовність поручитися за них<ref>{{cite web|last=Иванова|first=Виктория|url=http://izvestia.ru/news/528699|title=За Pussy Riot готовы заплатить Серебренников, Виктюк и Арабов|publisher=[[Известия]]|date=27 июня 2012|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref>.
 
2012 року підписав відкритий лист із закликом до звільнення учасниць групи «[[Pussy Riot]]»<ref>{{cite web|last=|first=|url=http://echo.msk.ru/doc/903154-echo.html|title=Интеллигенция призывает освободить Pussy Riot|publisher=[[Эхо Москвы]]|date=27 июня 2012|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|last=|first=|url=http://www.newsru.com/cinema/27jun2012/zapussy.html|title=Сто с лишним деятелей культуры подписали письмо в защиту Pussy Riot: от Бондарчука до Хаматовой|publisher=NEWSru.com|date=27 июня 2012|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref>, висловив готовність поручитися за них<ref>{{cite web|last=Иванова|first=Виктория|url=http://izvestia.ru/news/528699|title=За Pussy Riot готовы заплатить Серебренников, Виктюк и Арабов|publisher=[[Известия]]|date=27 июня 2012|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref>.
   
2014 року, коментуючи російсько-українську війну на Донбасі, закликав місцевих жителів вимкнути телевізори, щоб у тиші розібратися, що відбувається, та рекомендував тим, хто не вважає себе громадянином України, дати країні спокій<ref>{{cite web|last=|first=|url=http://gordonua.com/news/separatism/viktyuk-zhitelyam-donbassa-esli-vy-ne-ukraincy-ubiraytes-von-spokoyno-i-bez-mata-ostavte-ukrainu-v-pokoe-27549.html|title=Виктюк&nbsp;— жителям Донбасса: Если вы не считаете себя гражданами Украины, то оставьте Украину в покое|publisher=Гордон|date=17 июня 2014|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref>. Висловлювався за прийняття закону про захист тварин від жорстокого поводження<ref>{{cite web|last=|first=|url=http://www.novayagazeta.ru/politics/24978.html|title=Защита животных&nbsp;— это и защита людей|publisher=[[Новая газета]]|date=29 января 2004|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|last=|first=|url=http://zaprava.ru/200804101434/novosti/zashhitniki-prav-zhivotnyx-ne-namereny-proshhatsya-s-zakonom-po-zashhite-zhivotnyx-ot-zhestokosti|title=Защитники прав животных не намерены прощаться с законом по защите животных от жестокости|publisher=За права человека|date=10 апреля 2008|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160424040754/http://zaprava.ru/200804101434/novosti/zashhitniki-prav-zhivotnyx-ne-namereny-proshhatsya-s-zakonom-po-zashhite-zhivotnyx-ot-zhestokosti|archivedate=2016-04-24|deadlink=yes}} {{ref-ru}}</ref>.
+
2014 року, коментуючи [[російсько-українська війна|російсько-українську війну]] на [[Донбас]]і, закликав місцевих жителів вимкнути телевізори, щоб у тиші розібратися, що відбувається, та рекомендував тим, хто не вважає себе громадянином України, дати країні спокій<ref>{{cite web|last=|first=|url=http://gordonua.com/news/separatism/viktyuk-zhitelyam-donbassa-esli-vy-ne-ukraincy-ubiraytes-von-spokoyno-i-bez-mata-ostavte-ukrainu-v-pokoe-27549.html|title=Виктюк&nbsp;— жителям Донбасса: Если вы не считаете себя гражданами Украины, то оставьте Украину в покое|publisher=Гордон|date=17 июня 2014|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref>. Висловлювався за прийняття закону про захист тварин від жорстокого поводження<ref>{{cite web|last=|first=|url=http://www.novayagazeta.ru/politics/24978.html|title=Защита животных&nbsp;— это и защита людей|publisher=[[Новая газета]]|date=29 января 2004|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}} {{ref-ru}}</ref><ref>{{cite web|last=|first=|url=http://zaprava.ru/200804101434/novosti/zashhitniki-prav-zhivotnyx-ne-namereny-proshhatsya-s-zakonom-po-zashhite-zhivotnyx-ot-zhestokosti|title=Защитники прав животных не намерены прощаться с законом по защите животных от жестокости|publisher=За права человека|date=10 апреля 2008|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160424040754/http://zaprava.ru/200804101434/novosti/zashhitniki-prav-zhivotnyx-ne-namereny-proshhatsya-s-zakonom-po-zashhite-zhivotnyx-ot-zhestokosti|archivedate=2016-04-24|deadlink=yes}} {{ref-ru}}</ref>.
   
 
== Театральні роботи ==
 
== Театральні роботи ==
   
 
=== Актор ===
 
=== Актор ===
  +
{{div col}}
* [[1964 у театрі|1964]]&nbsp;— «Сомбреро» за п'єсою [[Михалков Сергій Володимирович|Сергія Михалкова]]; реж. ???, Львівський [[Перший український театр для дітей та юнацтва|ТЮГ імені М.&nbsp;Горького]]&nbsp;— ''Шура Тичінкін''
 
  +
; Львівський [[Перший український театр для дітей та юнацтва|ТЮГ імені М.&nbsp;Горького]]
  +
* [[1964 у театрі|1964]]&nbsp;— «Сомбреро» за п'єсою [[Михалков Сергій Володимирович|Сергія Михалкова]]; реж. В. Шевченко&nbsp;— ''Шура Тичінкін''
  +
* «Я тебе знайду»; реж. [[Барсегян Олександр Сергійович|Олександр Барсегян]]&nbsp;— ''Гліб Семеров''<ref name="Тугай">{{cite web|url=https://www.unian.ua/society/roman-viktyuk-narodna-artistka-ukrajini-zhanna-tugay-podililasya-spogadami-pro-aktora-novini-ukrajini-11230124.html|title=Народна артистка України Жанна Тугай про Романа Віктюка: «Він був дуже інтелігентний, вихований чоловік. Звідки потім ті мати взялися, про які пишуть і говорять його колеги?!»|publisher=''«[[УНІАН]]»''|author=Мирослава БЗІКАДЗЕ|date=23 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-24}}</ref>
  +
* «Камінь-птаха»<ref name="Тугай" />
  +
  +
; [[Київський академічний театр юного глядача на Липках|Київський театр юного глядача]]<ref>[http://tuz.kiev.ua/news/pomer-roman-v-ktuak Театр на Липках. Помер Роман Віктюк]</ref><ref name="Театр на Липках" />:
  +
* «Бразільський скарб» М.К. Машаду&nbsp;— ''Віслючок Сімон''
  +
* «Доля барабанщика»&nbsp;— ''Юрко Ков'якін''
  +
* «Молода гвардія» [[Фадєєв Олександр Олександрович|Олександра Фадєєва]]&nbsp;— ''Жора Арутюнянц''
  +
* «На канікулах» В. Любимова; реж. М. Єрецький&nbsp;— ''Ігорьок''
  +
* «На світанку» М. Єдлінського&nbsp;— ''кухарчук Івась''
  +
* «Один страшний день» за Ю. Сотником&nbsp;— ''Сєва''
  +
* «Полум'я Пуерто-Сорідо»; реж. М. Вельямінов&nbsp;— ''Фабьо''
  +
* «Червона квіточка» Андрія Ліперовського за казкою [[Аксаков Сергій Тимофійович|Сергієм Аксаковим]]; реж. М. Єрецький&nbsp;— ''Чудовисько-принц''
  +
{{div col end}}
   
 
=== Режисер ===
 
=== Режисер ===
  +
  +
==== Україна ====
 
{{div col}}
 
{{div col}}
 
; Львівський [[Перший український театр для дітей та юнацтва|ТЮГ імені Горького]] (1965&nbsp;— 1968)
 
; Львівський [[Перший український театр для дітей та юнацтва|ТЮГ імені Горького]] (1965&nbsp;— 1968)
* {{рік у театрі|1965}}&nbsp;— «Все це не так просто» за п'єсою Г.&nbsp;Шмелева (інсценування розповіді [[Ісарова Лариса Теодорівна|Лариси Ісарової]] «Щоденник»)<ref>[https://web.archive.org/web/20080627194054/http://www.i-love.ru/pressa/text485.html Все це не так просто. Рецензія]</ref>.
+
* {{рік у театрі|1965}}&nbsp;— «Усе це не так просто» {{не перекладено|Шмельов Георгій Михайлович|Георгія Шмельова|ru|Шмелёв, Георгий Михайлович}} за оповіданням «Щоденник» [[Інсарова Лариса Теодорівна|Лариси Інсарової]]<ref>[https://web.archive.org/web/20080627194054/http://www.i-love.ru/pressa/text485.html Все це не так просто. Рецензія]</ref><ref name="Жулинський День" />
* 1965&nbsp;— «Коли зійде місяць» за п'єсою [[Августа Ізабела Грегорі|Августи Грегорі]].
+
* 1965&nbsp;— «Коли зійде місяць» [[Забіла Наталя Львівна|Наталі Забіли]]
* {{рік у театрі|1967}}&nbsp;— «Родина» за п'єсою «Родина Ульянових» [[Попов Іван Федорович (журналіст)|Івана Попова]].
+
* {{рік у театрі|1966}}&nbsp;— «Фабричне дівчиcько» [[Володін Олександр Мойсейович|Олександра Володіна]]
  +
* 1966&nbsp;— «Троє з одного міста» Володимира Токарєва
* «Страстi-мордастi» за творами [[Максим Горький|Максима Горького]].
 
  +
* {{рік у театрі|1967}}&nbsp;— «Дон Жуан» {{не перекладено|Альошин Самуїл Йосипович|Самуїла Альошина|ru|Алёшин, Самуил Иосифович}}
* 1967&nbsp;— «Фабрична дівчина» за п'єсою [[Володін Олександр Мойсейович|Олександра Володіна]].
 
* 1967&nbsp;— «Місто без любові» за п'єсою [[Устинов Лев Юхимович|Лева Устинова]].
+
* 1967&nbsp;— «Сім'я» за п'єсою «Родина Ульянових» [[Попов Іван Федорович (журналіст)|Івана Попова]]
  +
* 1967&nbsp;— «Страстi-мордастi» за [[Максим Горький|Максимом Горьким]]
* «Дон Жуан» [[Мольєр]]а.
 
  +
* 1967&nbsp;— «До побачення, хлопчики!» за {{не перекладено|До побачення, хлопчики|однойменною повістю|ru|До свидания, мальчики}} [[Балтер Борис Ісакович|Бориса Балтера]]
  +
* 1967&nbsp;— «Місто без любові» [[Устинов Лев Юхимович|Лева Устинова]]
   
  +
; [[Одеський обласний академічний російський драматичний театр]]
; [[Тверський державний обласний театр для дітей та молоді|Калінінський ТЮГ]] (1968&nbsp;— 1969)
 
  +
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «Самозванець» [[Корсунський Лев Олександрович|Лева Корсунского]]<ref>[http://v-vysotsky.com/vospominanija/Viktiuk/text.html Про Володимира Висоцького згадує Р.&nbsp;Г.&nbsp;Віктюк]</ref>
* «Мені хочеться бачити сьогодні тебе» за п'єсою Романа Віктюка.
 
  +
* {{рік у театрі|1981}}&nbsp;— «Самозванець» [[Костюковський Яків Аронович|Якова Костюковського]]<ref name="Казакова"/>
* «Чарівна ялинка» В.&nbsp;Ткаченка.
 
* «Ми, джаз та привиди» [[Едмунд Нізюрський|Едмунда Нізюрского]].
 
* «Одним коханням менше» [[Кузнецов Андрій Ірмовіч|Андрія Кузнецова]].
 
* «Підступність і кохання» [[Підступність і кохання|за п'єсою]] [[Фрідріх Шиллер|Фрідріха Шиллера]].
 
   
  +
; [[Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки|Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки]]
; [[Російський драматичний театр Литви|Литовський Російський драматичний театр]] ([[Вільнюс]]) (1971&nbsp;— 1975)
 
  +
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Священні чудовиська» {{не перекладено|Священні чудовиська|за п'єсою|fr|Les Monstres sacrés}} [[Жан Кокто|Жана Кокто]]<ref name="Где мой театр" /><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=GuTLslAoLNE Кокто Жан Морис Эжен Клеман&nbsp;— Священные чудовища (сп. театра им. Л.Украинки, реж. Р.Виктюк) 1990] (відео)</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=sAlMMNynfZo Архівна вистава «Священні чудовиська» з Адою Роговцевою, режисер&nbsp;— Роман Віктюк]</ref>
* «Чорна комедія» [[Пітер Шеффер|Пітера Шеффера]].
 
  +
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Дама без камелій» за п'єсою [[Теренс Реттіген|Теренса Реттігана]]<ref name="Theatre.love">{{citeweb|url=https://theatre.love/blog/ukra-nskiy-per-od-tvorchost-romana-v-ktyuka/|title= Український період творчості Романа Віктюка|publisher=''Портал «[[Theatre.love]]»''|author=|date=23 листопада 2020|lang=ua|accessdate=2020-11-25}}</ref>
* «Зустрічі та розставання» («Минулого літа в Чулимську») [[Вампілов Олександр Валентинович|Олександра Вампілова]].
 
* {{рік у театрі|1972}}&nbsp;— «Принцеса та дроворуб» за п'єсою [[Волчек Галина Борисівна|Галини Волчек]] та [[Мікаелян Маргарита Ісаківна|Маргарити Мікаелян]].
 
* «Схожий на лева» [[Ібрагімбеков Рустам Ібрагімович|Рустама Ібрагімбекова]].
 
* «Валентин та Валентина» [[Рощин Михайло Михайлович|Михайла Рощина]].
 
* «Марія Стюарт» [[Юліуш Словацький|Юліуша Словацького]].
 
* «Кохання&nbsp;— книга золота» [[Толстой Олексій Миколайович|Олексія Толстого]].
 
* «Справа передається в суд» [[Чхаїдзе Олександр Володимирович|Олександра Чхаідзе]].
 
* «З коханими не розлучайтеся» [[Володін Олександр Мойсейович|Олександра Володіна]].
 
* {{не перекладено|Продавець дощу (п'єса)|«Продавець дощу»|en|The Rainmaker (play)}} {{не перекладено|Річард Неш|Річарда Неша|en|N. Richard Nash}}
 
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Уроки музики» [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]]<ref name="Казакова"/>.
 
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «[[Майстер і Маргарита]]» [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]]<ref name="Казакова"/>.
 
   
  +
; Різні театри
; [[Театр імені Моссовєта]]
 
  +
* {{рік у театрі|1998}}, 21 лютого&nbsp;— «Бульвар Сан-Сет» за п'єсою Чарльза Брекет, Д.М. Маршалла, [[Біллі Вайлдер]]а&nbsp;— антрепризний проєкт «G.A.L»&nbsp;— вистава створена до ювілею [[Роговцева Ада Миколаївна|Ади Роговцевої]]<ref name="Бульвар Сан-Сет ДТ">{{citeweb|url=https://zn.ua/ART/solntse_vshodit_i_zahodit,.html|title=Солнце всходит и заходит|publisher=''«[[Дзеркало тижня]]» №&nbsp;9''|author=Ірина БОКЛАН|date=27 лютого 1998|lang=ru|accessdate=2020-11-24}}</ref><ref name="Бульвар Сан-Сет День">{{cite web|url=https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/ada-rogovceva-do-yuvileyu-gotova|title=Ада Роговцева до ювілею готова|publisher=''«[[День (газета)|День]]» №&nbsp;183''|author=Тетяна ПОЛІЩУК|date=10 жовтня 1997|lang=ua|accessdate=2020-11-22}}</ref>
* {{рік у театрі|1976}}&nbsp;— «Вечірне світло» [[Арбузов Олексій Миколайович|Олексія Арбузова]].
 
  +
{{div col end}}
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «Царське полювання» [[Зорін Леонід Генріхович|Леоніда Зоріна]]<ref>{{книга|автор =|частина=|посилання частина= |заголовок=Государственный ордена Ленина и ордена Трудового Красного Знамени академический театр имени Моссовета|оригінал= |посилання= |відповідальний=Школьников В.&nbsp;М., Петрусова В.&nbsp;С.|видання= |місце=Москва |видавництво=Искусство|рік= 1985|том=|сторінки= |сторінок=294|серія=|isbn=|тираж= |ref=}} {{ref-ru}}</ref>.
 
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Містерія про ненароджену дитину» [[Коковкин Сергій Борисович|Сергія Коковкина]].
 
   
  +
==== Москва ====
  +
{{div col|3}}
 
; [[Московський художній театр|МХАТ імені М.&nbsp;Горького]]
 
; [[Московський художній театр|МХАТ імені М.&nbsp;Горького]]
* {{рік у театрі|1976}}&nbsp;— «Чоловік та дружина знімуть кімнату» [[Рощин Михайло Михайлович|Михайла Рощина]].
+
* {{рік у театрі|1976}}, 16 квітня&nbsp;— «Чоловік та жінка знімуть кімнату» [[Рощин Михайло Михайлович|Михайла Рощина]]<ref>[http://kalyagin.ru/ru/teatr/muzh-i-zhena-snimut-komnatu/ Официальный сайт Александра Калягина «Муж и жена снимут комнату»]</ref><ref>[http://kalyagin.ru/ru/blog/1159/ Официальный сайт Александра Калягина. Памяти Романа Виктюка]</ref>
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «То була не п'ята, а дев'ята» [[Альдо Ніколаї]].
+
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «То була не п'ята, а дев'ята» [[Альдо Ніколаї]]
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «[[Украдене щастя]]» [[Франко Іван Якович|Івана Франка]].
+
* {{рік у театрі|1982}}&nbsp;— «Татуйована троянда» [[Теннессі Вільямс]]а<ref name="Казакова"/>
* {{рік у театрі|1982}}&nbsp;— «Украдене щастя», за п'єсою [[Іван Якович Франко|Івана Франка]].
+
* {{рік у театрі|1982}}&nbsp;— «[[Украдене щастя]]» [[Франко Іван Якович|Івана Франка]]<ref>[https://mxat.ru/authors/directors/rgviktuk/8568/ Роман Виктюк: я пережил всех вождей тоталитаризма]</ref>
  +
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Стара актриса на роль дружини Достоєвського» [[Радзинський Едвард Станіславович|Едварда Радзинського]]
* {{рік у театрі|1982}}&nbsp;— «[[Украдене щастя]]» [[Франко Іван Якович|Івана Франка]]<ref>[https://mxat.ru/authors/directors/rgviktuk/8568/ Роман Виктюк: я пережил всех вождей тоталитаризма]</ref>.
 
* {{рік у театрі|1982}}&nbsp;— «Татуйована троянда» [[Теннессі Вільямс]]а<ref name="Казакова"/>.
 
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Стара актриса на роль дружини Достоєвського» [[Радзинський Едвард Станіславович|Едварда Радзинського]].
 
   
  +
; [[Театр імені Моссовєта]]
; Студентський театр [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|МДУ]] ([[Москва]])
 
  +
* {{рік у театрі|1976}}&nbsp;— «Вечірне світло» [[Арбузов Олексій Миколайович|Олексія Арбузова]]
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «Качине полювання» [[Качине полювання (п'єса)|за п'єсою]] [[Вампілов Олександр Валентинович|Олександра Вампілова]].
 
  +
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «Царське полювання» [[Зорін Леонід Генріхович|Леоніда Зоріна]]<ref>{{книга|автор =|частина=|посилання частина= |заголовок=Государственный ордена Ленина и ордена Трудового Красного Знамени академический театр имени Моссовета|оригінал= |посилання= |відповідальний=Школьников В.&nbsp;М., Петрусова В.&nbsp;С.|видання= |місце=Москва |видавництво=Искусство|рік= 1985|том=|сторінки= |сторінок=294|серія=|isbn=|тираж= |ref=}} {{ref-ru}}</ref>
* {{рік у театрі|1979}}&nbsp;— «Уроки музики» за п'єсами [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]]<ref name="Казакова">{{Cite web |url=http://www.architektor.ru/ai/doc_view.html?63 |title=Спільні постановки Л.&nbsp;А.&nbsp;Казакової з Романом Віктюком |accessdate=24 лютий 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110111050827/http://www.architektor.ru/ai/doc_view.html?63 |archivedate=11 січень 2011 |deadurl=yes }}</ref>.
 
  +
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Містерія про ненароджену дитину» [[Коковкин Сергій Борисович|Сергія Коковкина]]
* {{рік у театрі|1980}}&nbsp;— «Качине полювання» [[Качине полювання (п'єса)|за п'єсою]] [[Вампілов Олександр Валентинович|Олександра Вампілова]]<ref name="Казакова"/>.
 
   
  +
; Студентський театр [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|МДУ]]
; [[Санкт-Петербурзький академічний театр комедії ім. М. П. Акімова|Театр комедії імені М.&nbsp;П.&nbsp;Акімова]] ([[Ленінград]])
 
  +
* {{рік у театрі|1979}}&nbsp;— «Уроки музики» [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]]<ref name="Казакова">{{Cite web |url=http://www.architektor.ru/ai/doc_view.html?63 |title=Спільні постановки Л.&nbsp;А.&nbsp;Казакової з Романом Віктюком |accessdate=24 лютий 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110111050827/http://www.architektor.ru/ai/doc_view.html?63 |archivedate=11 січень 2011 |deadurl=yes }}</ref><ref name="Петрушевська Метрополя">{{книга|автор= [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмила ПЕТРУШЕВСЬКА]]|частина= |посилання частина= |заголовок= [https://biography.wikireading.ru/65735 Маленькая девочка из «Метрополя»]|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= [[Санкт-Петербург]]|видавництво= «Амфора»|рік= 2006|том= |сторінки= |сторінок= 464|серія= |isbn= 5-94278-995-9|тираж=7000|ref =}}</ref>
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «Незнайомець» [[Зорін Леонід Генріхович|Леоніда Зоріна]].
 
  +
* {{рік у театрі|1980}}&nbsp;— «Вутине полювання» [[Качине полювання (п'єса)|за п'єсою]] [[Вампілов Олександр Валентинович|Олександра Вампілова]]<ref name="Казакова"/>
* {{рік у театрі|1983}}&nbsp;— «Підлесник» [[Карло Ґольдоні|Карла Ґольдоні]].
 
   
  +
; Театр-студія БК «Москворечье»
; [[Одеський обласний академічний російський драматичний театр]]
 
  +
* {{рік у театрі|1982}}&nbsp;— «Чоловік та дружина» [[Альдо Ніколаї]]
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «Самозванець» [[Корсунський Лев Олександрович|Лева Корсунского]]<ref>[http://v-vysotsky.com/vospominanija/Viktiuk/text.html Про Володимира Висоцького згадує Р.&nbsp;Г.&nbsp;Віктюк]</ref>.
 
  +
* {{рік у театрі|1984}}&nbsp;— «Дівчатка, до вас прийшов ваш хлопчик» («Чинзано») [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]]
* {{рік у театрі|1981}}&nbsp;— «Самозванець» [[Костюковський Яків Аронович|Якова Костюковського]] <ref name="Казакова"/>.
 
 
; Театр-студія БК «Москворечье» ([[Москва]])
 
* {{рік у театрі|1982}}&nbsp;— «Чоловік та дружина» [[Альдо Ніколаї]] .
 
* {{рік у театрі|1984}}&nbsp;— «Дівчатка, до вас прийшов ваш хлопчик» («Чинзано») [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]].
 
   
; [[Державний академічний театр імені Є. Вахтангова]] ([[Москва]])<ref>[https://vakhtangov.ru/person/roman-viktyuk/ Роман Віктюк на сайті Театра Вахтангова]</ref>.
+
; [[Державний академічний театр імені Є. Вахтангова]])<ref>[https://vakhtangov.ru/person/roman-viktyuk/ Роман Віктюк на сайті Театра Вахтангова]</ref>
* {{рік у театрі|1983}}&nbsp;— «Анна Кареніна» [[Анна Кареніна|за романом]] [[Толстой Лев Миколайович|Лева Толстого]].
+
* {{рік у театрі|1983}}&nbsp;— «Анна Кареніна» [[Рощин Михайло Михайлович|Михайла Рощина]] за [[Анна Кареніна|романом]] [[Толстой Лев Миколайович|Лева Толстого]]
* {{рік у театрі|1990}}&nbsp;— «Уроки майстра» за п'єсою [[Девід Паунелл|Девіда Паунелла]].
+
* {{рік у театрі|1990}}&nbsp;— «Уроки майстра» за п'єсою [[Девід Паунелл|Девіда Паунелла]]
* {{рік у театрі|1990}}&nbsp;— «Дама без камелій» за п'єсою [[Теренс Реттіген|Теренса Реттігана]].
+
* {{рік у театрі|1990}}&nbsp;— «Дама без камелій» за п'єсою [[Теренс Реттіген|Теренса Реттігана]]
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Соборяни» [[Лєсков Микола Семенович#Соборяни|за романом]] [[Лєсков Микола Семенович|Миколи Лєскова]].
+
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Соборяни» [[Лєсков Микола Семенович#Соборяни|за романом]] [[Лєсков Микола Семенович|Миколи Лєскова]]
* {{рік у театрі|1994}}&nbsp;— «Я тебе більше не знаю, милий» за п'єсою [[Альдо де Бенедетті]].
+
* {{рік у театрі|1994}}&nbsp;— «Я тебе більше не знаю, милий» за п'єсою [[Альдо де Бенедетті]]
   
 
; Московський театр естради
 
; Московський театр естради
* {{рік у театрі|1983}}&nbsp;— «Очевидне та неймовірне» [[Хайт Аркадій Йосипович|Аркадія Хайта]].
+
* {{рік у театрі|1983}}&nbsp;— «Очевидне та неймовірне» [[Хайт Аркадій Йосипович|Аркадія Хайта]]
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Маленькі трагедії» [[Городинський Михайло Хаїмович|Михайла Городинського]].
+
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Маленькі трагедії» [[Городинський Михайло Хаїмович|Михайла Городинського]]
   
  +
; [[Современник (театр)|«Современник»]]
; [[Державний російський драматичний театр (Таллінн)]]
 
* {{рік у театрі|1983}}&nbsp;— «Дрібний біс» [[Дрібний біс (роман)|за романом]] [[Сологуб Федір Кузьмович|Федора Сологуба]]<ref name="Казакова"/>.
+
* {{рік у театрі|1986}}&nbsp;— «Квартира Коломбіни» [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]]<ref name="Казакова"/><ref name="Где мой театр" />
  +
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Стіна» {{не перекладено|Галін Олександр Михайлович|Олександра Галіна|ru|Галин, Александр Михайлович}}
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Майстер і Маргарита» [[Майстер і Маргарита|за романом]] [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]].
 
* {{рік у театрі|1990}}&nbsp;— «Дрібний біс» [[Дрібний біс (роман)|за романом]] [[Сологуб Федір Кузьмович|Федора Сологуба]]
+
* {{рік у театрі|1989}}&nbsp;— «Дрібний біс» [[Дрібний біс (роман)|за романом]] [[Сологуб Федір Кузьмович|Федора Сологуба]]
* {{рік у театрі|1998}}&nbsp;— «Бульвар Сан-Сет», [[Бульвар Сансет (фільм)|за мотивами фільму]] [[Біллі Вайлдер|Біллі Вайлдера]].
+
* {{рік у театрі|1993}}&nbsp;— «Пекельний сад» за п'єсою [[Ренато Майнарді]]
  +
* {{рік у театрі|2009}}, січень&nbsp;— «Сон Гафта, переказаний Віктюком» за п'єсою [[Гафт Валентин Йосипович|Валентина Гафта]]<ref>[http://www.smotr.ru/2008/2008_sovr_gaft.htm Сон Гафта, пересказанный Виктюком. Театр Современник. Пресса о спектакле]</ref>
   
  +
; Перший московський обласний державний камерний театр
; [[Современник (театр)|«Современник»]] ([[Москва]])
 
* {{рік у театрі|1986}}&nbsp;— «Квартира Коломбіни» за п'єсами [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]]<ref name="Казакова"/>.
+
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Глибоке синє море» [[Теренс Мервін Реттіган|Теренса Мервіна Реттігана]]
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Стіна» за п'єсою [[Галін Олександр Михайлович|Олександра Галіна]].
+
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Чорний, як канарка» [[Альдо Ніколаї]]
* {{рік у театрі|1989}}&nbsp;— «Дрібний біс» [[Дрібний біс (роман)|за романом]] [[Сологуб Федір Кузьмович|Федора Сологуба]].
 
* {{рік у театрі|1993}}&nbsp;— «Пекельний сад» за п'єсою [[Ренато Майнарді]].
 
* {{рік у театрі|2009}}, січень&nbsp;— «Сон Гафта, переказаний Віктюком» за п'єсою [[Гафт Валентин Йосипович|Валентина Гафта]]<ref>[http://www.smotr.ru/2008/2008_sovr_gaft.htm Сон Гафта, пересказанный Виктюком. Театр Современник. Пресса о спектакле]</ref>.
 
   
  +
; [[Театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна]]
; [[Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки|Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки]]
 
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Священні чудовиська» {{не перекладено|Священні чудовиська|за п'єсою|fr|Les Monstres sacrés}} [[Жан Кокто|Жана Кокто]].
+
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «[[Покоївки]]» за [[Покоївки (п'єса)|однойменною п'єсою]] [[Жан Жене|Жана Жене]]
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Дама без камелій» за п'єсою [[Теренс Реттіген|Теренса Реттігана]].
 
* {{рік у театрі|1997}}&nbsp;— «Бульвар Сан-Сет» [[Бульвар Сансет (фільм)|за мотивами фільму]] [[Біллі Вайлдер|Біллі Вайлдера]].
 
   
  +
; Театральна компанія «Бал Аст»
; [[Московський обласний державний камерний театр|Перший московський обласний державний камерний театр]]
 
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Глибоке синє море» [[Теренс Мервін Реттіган|Теренса Мервіна Реттігана]].
+
* {{рік у театрі|2001}}&nbsp;— «Наш Декамерон XXI» [[Радзинський Едвард Станіславович|Едварда Радзинського]]
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Чорний, як канарка» [[Альдо Ніколаї]].
+
* {{рік у театрі|2003}}&nbsp;— «Кармен» за п'єсою [[Улицька Людмила Євгенівна|Людмили Улицької]]
  +
  +
; Різні театри
  +
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «Вутине полювання» [[Качине полювання (п'єса)|за п'єсою]] [[Вампілов Олександр Валентинович|Олександра Вампілова]] (Московське естрадно-циркове училище)
  +
* {{рік у театрі|1984}}&nbsp;— «Браво, сатира!» за творами [[Жванецький Михайло Михайлович|Михайла Жванецького]] (Московський театр мініатюр / Театр «Ермітаж»)<ref name="Казакова"/>
  +
* 1984&nbsp;— «Хто боїться Вірджинії Вульф?» {{не перекладено|Хто боїться Вірджинії Вулф?|за п'єсою|en|Who's Afraid of Virginia Woolf?}} [[Едвард Олбі|Едварда Олбі]] (Московський державний драматичний театр «Сфера»)<ref>''[[Дороніна Тетяна Василівна|Дороніна Т.]]'' [http://www.mxat-teatr.ru/docs/tpl/doc.asp?id=342& Дневник актрисы] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110105005320/http://mxat-teatr.ru/docs/tpl/doc.asp?id=342&|date=5 січня 2011}}.&nbsp;— М.: Вагриус, 1998.&nbsp;— ISBN 5-7027-0744-3 (Мой XX век).&nbsp;— ''2-е изд''.&nbsp;— М.: Молодая гвардия, 2006.&nbsp;— ISBN 5-235-02948-8. {{ref-ru}}</ref>
  +
* 1988&nbsp;— «Федра» [[Цвєтаєва Марина Іванівна|Марини Цвєтаєвої]] ([[Театр на Таганці]], згодом&nbsp;— Театр «А» [[Демидова Алла Сергіївна|Алли Демидової]])<ref name="Федра Демідова">{{cite web|url=http://www.demidova.ru/theatre/fedra/|title=Кино и контекст. Т. IV.|publisher=''Новейшая история отечественного кино. 1986-2000. СПб, «Сеанс»''|author=Елена ГОРФУНКЕЛЬ, Татьяна МОСКВИНА|date=2002|lang=ua|accessdate=2020-11-25}}</ref><ref name="Где мой театр" />
  +
* {{рік у театрі|1989}}&nbsp;— «Наш Декамерон» [[Радзинський Едвард Станіславович|Едварда Радзинського]] ([[Московський драматичний театр імені М. Н. Єрмолової]])<ref name="Где мой театр" />
  +
* {{рік у театрі|1990}}&nbsp;— «М. Батерфляй» [[Девід Генрі Хуан|Девіда Генрі Хуана]] («Фора-театр»)
  +
* {{рік у театрі|1999}}&nbsp;— «…але хмари…» [[Семюел Беккет|Семюела Беккета]] (одноактний балет у [[бенефіс]] [[Осипенко, Алла Євгенівна|Алли Осипенко]])
  +
* {{рік у театрі|2000}}&nbsp;— «Солодкоголосий птах юності», сцени з п'єси [[Теннессі Вільямс]]а у [[бенефіс]] [[Дороніна Тетяна Василівна|Тетяни Дороніної]] (Центральний будинок актора ім. А.&nbsp;А.&nbsp;Яблочкіної)<ref name="Дороніна Заславський">{{citeweb|url=http://www.ng.ru/culture/2000-12-15/7_doronina.html|title=Триумф Татьяны Дорониной|publisher=''«Независимая газета»''|author=[[Заславський Григорій Анатолійович|Григорий ЗАСЛАВСЬКИЙ]]|date=15 грудня 2000|lang=ru|accessdate=2020-11-21}}</ref>
  +
* {{рік у театрі|2004}}&nbsp;— {{не перекладено|«Шукачі перлів|«Шукачі перлів»|en|Les pêcheurs de perles}} [[Жорж Бізе|Жоржа Бізе]] ([[Нова Опера]])
  +
* {{рік у театрі|2005}}&nbsp;— «Сергій та Айседора» за п'єсою [[Голікова Нонна Юріївна|Нонни Голікової]] («Теорема Продакшн»)
  +
* {{рік у театрі|2006}}&nbsp;— «Маленькі подружні злочини» [[Габріеля Запольська|Габриелі Запольської]] ("Театр-Медіа)
  +
* {{рік у театрі|2012}}, 30 вересня&nbsp;— «Реквієм по Радамесу» [[Альдо Ніколаї]] ([[Московський академічний театр сатири]])
  +
{{div col end}}
  +
  +
==== Росія ====
  +
{{div col}}
  +
; [[Тверський державний обласний театр для дітей та молоді|Калінінський ТЮГ]] (1968&nbsp;— 1969)
  +
* «Мені хочеться бачити сьогодні тебе» за п'єсою Романа Віктюка
  +
* «Чарівна ялинка» В.&nbsp;Ткаченка
  +
* «Ми, джаз та привиди» [[Едмунд Нізюрський|Едмунда Нізюрского]]
  +
* «Одним коханням менше» [[Кузнецов Андрій Ірмовіч|Андрія Кузнецова]]
  +
* «Підступність і кохання» [[Підступність і кохання|за п'єсою]] [[Фрідріх Шиллер|Фрідріха Шиллера]]
  +
  +
; [[Санкт-Петербурзький академічний театр комедії ім. М. П. Акімова|Театр комедії імені М.&nbsp;П.&nbsp;Акімова]] ([[Ленінград]])
  +
* {{рік у театрі|1977}}&nbsp;— «Незнайомець» [[Зорін Леонід Генріхович|Леоніда Зоріна]]
  +
* {{рік у театрі|1983}}&nbsp;— «Підлесник» [[Карло Ґольдоні|Карла Ґольдоні]]
   
 
; [[Нижегородський державний академічний театр драми імені М. Горького|Академічний театр імені М.&nbsp;Горького]] ([[Нижній Новгород|Горький]])
 
; [[Нижегородський державний академічний театр драми імені М. Горького|Академічний театр імені М.&nbsp;Горького]] ([[Нижній Новгород|Горький]])
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Уроки музики» за п'єсами [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]] <ref name="Казакова"/>.
+
* {{рік у театрі|1987}}&nbsp;— «Уроки музики» за п'єсами [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]]<ref name="Казакова"/>
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Чорний, як канарка» [[Альдо Ніколаї]]<ref name="Казакова"/>.
+
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Чорний, як канарка» [[Альдо Ніколаї]]<ref name="Казакова"/>
* {{рік у театрі|1990}}&nbsp;— «Любий, скільки отрути покласти тобі до кави?» [[Альдо Ніколаї]].
+
* {{рік у театрі|1990}}&nbsp;— «Любий, скільки отрути покласти тобі до кави?» [[Альдо Ніколаї]]
  +
* «Уроки майстра» за п'єсою [[Девід Паунелл|Девіда Паунелла]]<ref name="Где мой театр" />
   
 
; Різні театри
 
; Різні театри
  +
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «[[Покоївки]]» за [[Покоївки (п'єса)|однойменною п'єсою]] [[Жан Жене|Жана Жене]] (друга редакція) (ПК Залізничників, [[Тула]])
* [[1984 у театрі|1984]]&nbsp;— «Браво, сатира!»<ref name="Казакова"/>, за творами [[Жванецький Михайло Михайлович|Михайла Жванецького]] ([[Московський театр мініатюр]] / [[Московський театр «Ермітаж»|Театр «Ермітаж»]], Москва).
 
  +
* {{рік у театрі|1994}}&nbsp;— «Фердінандо» [[Аннібалле Руччелло]] ([[Молодіжний театр на Фонтанці]], [[Санкт-Петербург]])<ref name="Фердінандо Фонтанка">{{cite web|url=http://ptj.spb.ru/archive/8/v-peterburge-8-4/tumannost-androginov/|title=Туманность андрогинов|publisher=''«Петербургский театральный журнал» №&nbsp;8''|author=Марина ЗАБОЛОТНА|date=1995|lang=ua|accessdate=2020-11-24}}</ref>
* [[1984 у театрі|1984]]&nbsp;— «Хто боїться Вірджинії Вульф?», [[Хто боїться Вірджинії Вульф? (п'єса)|за п'єсою]] [[Олбі Едвард| Едварда Олбі]]&nbsp;— [[Московський державний драматичний театр «Сфера»|Театр «Сфера»]], Москва)<ref>''[[Дороніна Тетяна Василівна|Дороніна Т.]]'' [http://www.mxat-teatr.ru/docs/tpl/doc.asp?id=342& Дневник актрисы] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110105005320/http://mxat-teatr.ru/docs/tpl/doc.asp?id=342&|date=5 січня 2011}}.&nbsp;— М.: Вагриус, 1998.&nbsp;— ISBN 5-7027-0744-3 (Мой XX век).&nbsp;— ''2-е изд''.&nbsp;— М.: Молодая гвардия, 2006.&nbsp;— ISBN 5-235-02948-8. {{ref-ru}}</ref>.
 
  +
* {{рік у театрі|1995}}&nbsp;— «Елеонора. Остання ніч у Піттсбурзі» [[Гіго де Кьярр|Гюго де Кьярра]] ([[ТЮГ імені Брянцева]], [[Санкт-Петербург]])
* [[1988 у театрі|1988]]&nbsp;— «Уроки музики», [http://www.belousenko.com/books/Petrushevskaya/petrushevskaya_kolombina.htm за п'єсами] [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]] ([[Російський драматичний театр Литви|Російський драматичний театр]], [[Вільнюс]])<ref name="Казакова"/>.
 
  +
* {{рік у театрі|1996}}&nbsp;— «Butterfly, Butterfly…» [[Альдо Ніколаї]] ([[Театр на Василівському]], [[Санкт-Петербург]])<ref>[http://ptzh.theatre.ru/1996/11/91/ Его даже не звали Фердинандо…]</ref>
* [[1988 у театрі|1988]]&nbsp;— «[[Служниці]]», [[Служниці (п'єса)|за п'єсою]] [[Жан Жене|Жана Жене]] ([[Театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна|театр «Сатирикон»]], Москва).
 
  +
* {{рік у театрі|2003}}&nbsp;— «[[Іоланта]]» [[Чайковський Петро Ілліч|Петра Чайковського]] ([[Краснодарський музичний театр]])
* [[1988 у театрі|1988]]&nbsp;— «[[Федра]]», [http://www.tsvetayeva.com/drama/dr_fedra.php за п'єсою] [[Цвєтаєва Марина Іванівна|Марини Цвєтаєвої]] ([[Театр на Таганці]], Москва).
 
  +
* {{рік у театрі|2009}}, 18 грудня&nbsp;— «Фуршет після прем'єри» [[Красногоров Валентин Самуїлович|Валентина Красногорова]] ([[Архангельський театр драми імені М. В. Ломоносова]])<ref>[http://www.arhdrama.ru/spkt_furshet.html «Фуршет после премьеры». Фото] {{Wayback|url=http://www.arhdrama.ru/spkt_furshet.html |date=20150409035620 }}</ref>
* [[1988 у театрі|1988]]&nbsp;— «Майстер і Маргарита», [[Майстер і Маргарита|за романом]] [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]] ([[Російський драматичний театр Литви|Російський драматичний театр]], [[Вільнюс]])<ref name="Казакова"/>.
 
  +
* {{рік у театрі|2010}}, 5 травня&nbsp;— «До побачення, хлопчики!» [[Балтер Борис Ісакович|Бориса Балтера]] ([[Алтайський крайовий театр драми імені В. М. Шукшина]])
* [[1989 у театрі|1989]]&nbsp;— «Наш Декамерон», [http://www.radzinski.ru/books/dekameron/ за п'єсою] [[Радзинський Едвард Станіславович|Едварда Радзинського]] ([[Театр Єрмолової|Театр імені М.&nbsp;Н.&nbsp;Єрмолової]], Москва).
 
  +
{{div col end}}
* [[1989 у театрі|1989]]&nbsp;— «Рогатка», [http://kolyada.ur.ru/plays/1989/02/rogatka/ за п'єсою] [[Коляда Микола Володимирович|Миколи Коляди]] ({{нп|San Diego Repertory Theatre|San Diego Repertory Theatre|en|San Diego Repertory Theatre}}, [[Сан-Дієго (Каліфорнія)]], [[Сполучені Штати Америки|США]]).
 
* [[1990 у театрі|1990]]&nbsp;— «М. Батерфляй» [[Девід Генрі Хуан|Девіда Генрі Хуана]] («Фора-театр», Москва).
 
* [[1991 у театрі|1991]]&nbsp;&nbsp;— «Рогатка», [http://kolyada.ur.ru/plays/1989/02/rogatka/ за п'єсою] [[Коляда Микола Володимирович|Миколи Коляди]] (Театр р.[[Падуя]], [[Італія]]).
 
* [[1991 у театрі|1991]]&nbsp;— «Татуйована троянда», [http://www.theatre-studio.ru/library/williams/williams_18.zip за п'єсою] [[Теннессі Вільямс]]а (Об'єднаний шведсько-фінський театр, [[Гельсінкі]]).
 
* [[1992 у театрі|1992]]&nbsp;&nbsp;— «Служниці», [http://lib.ru/PXESY/ZHENE/sluzhanki.txt за п'єсою] [[Жан Жене|Жана Жене]] (друга редакція) (ДК Залізничників, [[Тула]]).
 
* [[1994 у театрі|1994]]&nbsp;— «Фердінандо», за п'єсою [[Аннібалле Руччелло]] ([Санкт-Петербурзький державний молодіжний театр на Фонтанці|Молодіжний театр на Фонтанці]], Санкт-Петербург).
 
* [[1995 у театрі|1995]]&nbsp;— «[[Елеонора Дузе|Елеонора]]. Остання ніч у Піттсбурзі», за п'єсою [[Гіго де Кьярр|Гюго де Кьярра]] ([[ТЮГ імені Брянцева|ТЮГ імені А.&nbsp;А.&nbsp;Брянцева]], Санкт-Петербург).
 
* [[1996 у театрі|1996]]&nbsp;— «Метелик… Метелик», за п'єсою [[Альдо Ніколаї]] ([[Театр Сатири на Василівському]])[http://ptzh.theatre.ru/1996/11/91/ — рецензія].
 
* [[1997 у театрі|1997]]&nbsp;— «[[Саломія]]», [http://www.theatre-studio.ru/library/wilde/wilde_08.html за п'єсою] [[Оскар Уайльд|Оскара Уайльда]] ({{нп|Югославський драматичний театр||sr|Југословенско драмско позориште}}, [[Белград]], [[Сербія]])
 
* [[1999 у театрі|1999]]&nbsp;— «… але хмари…», за п'єсою [[Семюел Беккет|Семюела Беккета]] (одноактний балет в [[бенефіс]] [[Осипенко, Алла Євгенівна|Алли Осипенко]]).
 
* [[2000 у театрі|2000]]&nbsp;— «Солодкоголосий птах юності», сцени [http://biblioteka.teatr-obraz.ru/files/lib/williams_williams_ptica.html з п'єси] [[Теннессі Вільямс]]а в [[бенефіс]] [[Дороніна Тетяна Василівна|Тетяни Дороніної]] ([[Центральний будинок актора ім. А. А. Яблочкіної]])<ref>Див, напр.: ''[[Заславський Григорій Анатолійович|Григорий Заславский]]'' [http://www.ng.ru/culture/2000-12-15/7_doronina.html Тріумф Тетяни Дороніної] // [[Независимая газета]].&nbsp;— 2000.&nbsp;— 15 грудня.</ref>, Москва).
 
* [[2001 у театрі|2001]]&nbsp;— «[[Едіт Піаф]]», за п'єсою [[Драгунська Ксенія Вікторівна|Ксенії Драгунської]] ([[Ризький театр російської драми]]).
 
* [[2001 у театрі|2001]]&nbsp;— «Наш [[Декамерон]] XXI», [http://www.radzinski.ru/books/dekameron/ за п'єсою] [[Радзинський Едвард Станіславович|Едварда Радзинського]] (театральна компанія «Бал Аст», Москва).
 
* [[2002 у театрі|2002]]&nbsp;— «[[Марія Стюарт]]», за п'єсою [[Юліуш Словацький|Юліуша Словацького]] ([[Ризький театр російської драми]]).
 
* [[2003 у театрі|2003]]&nbsp;— «[[Іоланта]]» [[Чайковський Петро Ілліч|П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського]] ([[Краснодарський музичний театр]]).
 
* [[2003 у театрі|2003]]&nbsp;— «Кармен», за п'єсою [[Улицька Людмила Євгенівна|Людмили Улицької]] (театральна компанія «Бал Аст», Москва).
 
* [[2004 у театрі|2004]]&nbsp;— «[[Шукачі перлів]]» [[Жорж Бізе|Жоржа Бізе]] ([[Нова Опера]]).
 
* [[2005 у театрі|2005]]&nbsp;— «[[Єсенін Сергій Олександрович|Сергій]] та [[Ісідора Дункан|Айседора]]», за п'єсою [[Голікова Нонна Юріївна|Нонни Голікової]] («Теорема Продакшн», Москва).
 
* [[2006 у театрі|2006]]&nbsp;&nbsp;— «Маленькі подружні злочини», за п'єсою [[Габріеля Запольська|Габриелі Запольської]] («Театр-Медіа», Москва).
 
* [[2010 у театрі|2010]], [[5 травня]]&nbsp;— «До побачення, хлопчики!», за п'єсою [[Балтер Борис Ісакович|Бориса Балтера]] ([[Алтайський крайовий театр драми імені В. М. Шукшина]]).
 
   
  +
==== Світ ====
; [[Театр Романа Віктюка]] ([[Москва]])
 
  +
{{div col}}
* {{рік у театрі|1991}}&nbsp;— «[[Служниці]]» [[Служниці (п'єса)|за однойменною п'єсою]] [[Жан Жене|Жана Жене]] (друга редакція).
 
  +
; [[Російський драматичний театр Литви|Литовський Російський драматичний театр]] ([[Вільнюс]]) (1971&nbsp;— 1975)
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Двоє на гойдалках» [[Гібсон Вільям (драматург)|Вільяма Гібсона]].
 
  +
* {{рік у театрі|1971}}, 29 січня&nbsp;— «Чорна кімната» [[Пітер Шеффер|Пітера Шеффера]]
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Лоліта» п'єса [[Едвард Олбі|Едварда Олбі]] [[Лоліта (роман)|за романом]] [[Набоков Володимир Володимирович|Володимира Набокова]].
 
  +
* 1971&nbsp;— «Валентин та Валентина» [[Рощин Михайло Михайлович|Михайла Рощина]]
* {{рік у театрі|1993}}&nbsp;— «Рогатка» [[Коляда Микола Володимирович|Миколи Коляди]].
 
  +
* «Зустрічі та розставання» («Минулого літа в Чулимську») [[Вампілов Олександр Валентинович|Олександра Вампілова]]
* {{рік у театрі|1994}}&nbsp;— «Полонез Огінського» [[Коляда Микола Володимирович|Миколи Коляди]].
 
  +
* {{рік у театрі|1972}}&nbsp;— «Принцеса та дроворуб» за п'єсою [[Волчек Галина Борисівна|Галини Волчек]] та [[Мікаелян Маргарита Ісаківна|Маргарити Мікаелян]]
* {{рік у театрі|1995}}&nbsp;— «Любов з придурком» [[Вітторіо Франческі]].
 
  +
* «Схожий на лева» [[Ібрагімбеков Рустам Ібрагімович|Рустама Ібрагімбекова]]
* {{рік у театрі|1996}}&nbsp;— «Філософія в будуарі» [[Маркіз де Сад|Маркіза де Сада]].
 
  +
* «Марія Стюарт» [[Юліуш Словацький|Юліуша Словацького]]
* {{рік у театрі|1997}}, 21 квітня&nbsp;— «Осінні скрипки» [[Сургучев Ілля Дмитрович|Іллі Сургучева]].
 
  +
* «Кохання&nbsp;— книга золота» [[Толстой Олексій Миколайович|Олексія Толстого]]
* {{рік у театрі|1997}}&nbsp;— «Путани» [[Ніно Манфреді]].
 
  +
* «Справа передається в суд» [[Чхаїдзе Олександр Володимирович|Олександра Чхаідзе]]
* {{рік у театрі|1998}}&nbsp;— «Саломія» [[Саломея (п'єса)|за однойменною п'єсою]] [[Оскар Уайльд|Оскара Уайльда]]
 
  +
* «З коханими не розлучайтеся» [[Володін Олександр Мойсейович|Олександра Володіна]]
* {{рік у театрі|1999}}&nbsp;— «Механічний апельсин» [[Механічний апельсин|за романом]] [[Ентоні Берджес]]а<ref>[http://www.smotr.ru/pressa/rec/vik_or.htm «Заводной апельсин». Пресса]</ref>.
 
  +
* {{не перекладено|Продавець дощу (п'єса)|«Продавець дощу»|en|The Rainmaker (play)}} {{не перекладено|Річард Неш|Річарда Неша|en|N. Richard Nash}}
* {{рік у театрі|1999}}&nbsp;— «Пробудження весни» [[Франк Ведекінд|Франка Ведекінда]].
 
* {{рік у театрі|2000}}&nbsp;— «Антоніо фон Ельба» [[Ренато Майнарді]].
+
* {{рік у театрі|1988}}, 31 січня&nbsp;— «Уроки музики» [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Людмили Петрушевської]]<ref name="Казакова"/>
* {{рік у театрі|2000}}&nbsp;— «Едіт Піаф» [[Драгунська Ксенія Вікторівна|Ксенії Драгунської]].
+
* {{рік у театрі|1988}}, 20 жовтня&nbsp;— «[[Майстер і Маргарита]]» [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]]<ref name="Казакова"/>
  +
* {{рік у театрі|2000}}&nbsp;— «Кіт у чоботях» за п'єсою [[Михайло Олексійович Кузмін|Михайла Кузміна]].
 
  +
; Таллінський експериментальний театр-студія «У віадука»
* {{рік у театрі|2001}}&nbsp;— «Майстер і Маргарита» [[Майстер і Маргарита|за романом]] [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]].
 
* {{рік у театрі|2002}}&nbsp;— «Мою дружину звати Моріс» [[Раффі Шарт]]а.
+
* {{рік у театрі|1988}}&nbsp;— «Майстер і Маргарита» [[Майстер і Маргарита|за романом]] [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]]
  +
* 1988&nbsp;— «Танго» [[Славомир Мрожек|Славомира Мрожека]]
* {{рік у театрі|2002}}&nbsp;— «Давай займемося сексом» [[Красногоров Валентин Самуїлович|Валентина Красногорова]].
 
  +
* {{рік у театрі|2004}}&nbsp;— «Нетутешній сад» («[[Нурієв]]») [[Абдуллін Азат Хамматович|Азата Абдулліна]].
 
  +
; [[Ризький театр російської драми]]
* {{рік у театрі|2005}}&nbsp;— «Коза, або Сільвія&nbsp;— хто ж вона ?» [[Едвард Олбі|Едварда Олбі]].
 
* {{рік у театрі|2005}}&nbsp;— «Остання любов Дон Жуана» [[Ерік-Емануель Шмітт|Еріка-Емануеля Шмітта]].
+
* {{рік у театрі|2001}}&nbsp;— «Едіт Піаф» [[Драгунська Ксенія Вікторівна|Ксенії Драгунської]]
* {{рік у театрі|2006}}&nbsp;— «Незбагненна жінка, що живе в нас» [[Ханох Левін|Ханока Левіна]].
+
* {{рік у театрі|2002}}&nbsp;— «Марія Стюарт» [[Юліуш Словацький|Юліуша Словацького]]
  +
* {{рік у театрі|2006}}&nbsp;— «[[Служниці]]» [[Служниці (п'єса)|за однойменною п'єсою]] [[Жан Жене|Жана Жене]] (відновлення).
 
  +
; Різні театри
* {{рік у театрі|2007}}&nbsp;— «Запах легкої засмаги» [[Гур'янов Данило|Данила Гурьянова]].
 
  +
* «[[Лихо з розуму|Горе з розуму]]» [[Грибоєдов Олександр Сергійович|Олександра Грибоєдова]] (Театр музичної комедії, Мінськ)
  +
* {{рік у театрі|1983}}&nbsp;— «Дрібний біс» [[Дрібний біс (роман)|за романом]] [[Сологуб Федір Кузьмович|Федора Сологуба]] ([[Державний російський драматичний театр (Таллінн)]])<ref name="Казакова"/>
  +
* 1989&nbsp;— «Рогатка» [[Коляда Микола Володимирович|Миколи Коляди]] ({{нп|San Diego Repertory Theatre|San Diego Repertory Theatre|en|San Diego Repertory Theatre}}, [[Сан-Дієго (Каліфорнія)]], [[Сполучені Штати Америки|США]])
  +
* {{рік у театрі|1991}}&nbsp;— «Рогатка» [[Коляда Микола Володимирович|Миколи Коляди]] (Театр м.[[Падуя]], [[Італія]])
  +
* {{рік у театрі|1991}}&nbsp;— «Татуйована троянда» [[Теннессі Вільямс]]а (Об'єднаний шведсько-фінський театр, [[Гельсінкі]])
  +
* {{рік у театрі|1997}}&nbsp;— «Саломея» за [[Саломея (п'єса)|п'єсою]] [[Оскар Уайльд|Оскара Уайльда]] ({{нп|Югославський драматичний театр||sr|Југословенско драмско позориште}}, [[Белград]], [[Сербія]])
  +
* {{рік у театрі|2014}}&nbsp;— «Життя і смерть товариша К.» [[Радзинський Едвард Станіславович|Едварда Радзинського]] (Міський театр Гельсінкі)
  +
{{div col end}}
  +
  +
==== [[Театр Романа Віктюка]] ====
  +
{{div col|3}}
  +
* {{рік у театрі|1991}}&nbsp;— «[[Покоївки]]» за [[Покоївки (п'єса)|однойменною п'єсою]] [[Жан Жене|Жана Жене]] (друга редакція)
  +
* {{рік у театрі|1991}} (друга редакція&nbsp;— 1995)&nbsp;— «Фердінандо» [[Аннібалле Руччелло]]
  +
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Двоє на гойдалках» [[Гібсон Вільям (драматург)|Вільяма Гібсона]]
  +
* {{рік у театрі|1992}}&nbsp;— «Лоліта» п'єса [[Едвард Олбі|Едварда Олбі]] [[Лоліта (роман)|за романом]] [[Набоков Володимир Володимирович|Володимира Набокова]]
  +
* {{рік у театрі|1993}}&nbsp;— «Рогатка» [[Коляда Микола Володимирович|Миколи Коляди]]
  +
* {{рік у театрі|1994}}&nbsp;— «Полонез Огінського» [[Коляда Микола Володимирович|Миколи Коляди]]
  +
* {{рік у театрі|1995}}&nbsp;— «Кохання з придурком» [[Вітторіо Франческі]]
  +
* {{рік у театрі|1996}}&nbsp;— «Ох, метелику, метелику…» [[Альдо Ніколаї]]
  +
* {{рік у театрі|1996}}&nbsp;— «Філософія в будуарі» [[Маркіз де Сад|Маркіза де Сада]]
  +
* {{рік у театрі|1997}}, 21 квітня&nbsp;— «Осінні скрипки» [[Сургучев Ілля Дмитрович|Іллі Сургучева]]
  +
* {{рік у театрі|1997}}, жовтень&nbsp;— «Путани» [[Ніно Манфреді]]
  +
* {{рік у театрі|1998}}&nbsp;— «Саломея» за [[Саломея (п'єса)|п'єсою]] [[Оскар Уайльд|Оскара Уайльда]]<ref name="Саломея ВМ">{{citeweb|url=https://vm.ru/culture/562159-roman-viktyuk-artisty-obrecheny-na-zavist|title=Роман Виктюк: Артисты обречены на зависть|publisher=''«Вечерняя Москва»''|author=Анжелика ЗАРЗЕРСКАЯ|date=28 травня 2018|lang=ru|accessdate=2020-11-21}}</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=LSDItH4_ID4 20-летие спектакля «Саломея» (29 мая 2018)] (відео)</ref>
  +
* {{рік у театрі|1999}}&nbsp;— «Механічний апельсин» [[Механічний апельсин|за романом]] [[Ентоні Берджес]]а<ref>[http://www.smotr.ru/pressa/rec/vik_or.htm «Заводной апельсин». Пресса]</ref>
  +
* {{рік у театрі|1999}}&nbsp;— «Пробудження весни» [[Франк Ведекінд|Франка Ведекінда]]
  +
* {{рік у театрі|1999}}, грудень&nbsp;— «Антоніо фон Ельба» [[Ренато Майнарді]]
  +
* {{рік у театрі|2000}}, 5 листопада&nbsp;— «Едіт Піаф» [[Драгунська Ксенія Вікторівна|Ксенії Драгунської]]
  +
* {{рік у театрі|2000}} (поновлення 5 травня 2007)&nbsp;— «Кіт у чоботях» [[Михайло Олексійович Кузмін|Михайла Кузміна]] за мотивами [[Кіт у чоботях|казки]] [[Шарль Перро|Шарля Перро]]
  +
* {{рік у театрі|2001}}, 25 листопада&nbsp;— «Майстер і Маргарита» [[Майстер і Маргарита|за романом]] [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]]
  +
* {{рік у театрі|2002}}&nbsp;— «Мою дружину звати Моріс» [[Раффі Шарт]]а
  +
* {{рік у театрі|2002}}, листопад&nbsp;— «Давай займемося сексом» [[Красногоров Валентин Самуїлович|Валентина Красногорова]]
  +
* {{рік у театрі|2004}}, 1 січня&nbsp;— «Нетутешній сад. Рудольф Нурієв» [[Абдуллін Азат Хамматович|Азата Абдулліна]]
  +
* {{рік у театрі|2005}}&nbsp;— «Коза, або Сільвія&nbsp;— хто ж вона ?» [[Едвард Олбі|Едварда Олбі]]
  +
* {{рік у театрі|2005}}, 20 червня&nbsp;— «Остання любов Дон Жуана» [[Ерік-Емануель Шмітт|Еріка-Емануеля Шмітта]]
  +
* {{рік у театрі|2006}}&nbsp;— «Незбагненна жінка, що живе в нас» [[Ханох Левін|Ханока Левіна]]
  +
* {{рік у театрі|2006}}&nbsp;— «[[Покоївки]]» за [[Покоївки (п'єса)|однойменною п'єсою]] [[Жан Жене|Жана Жене]] (третя редакція)
  +
* {{рік у театрі|2007}}&nbsp;— «Запах легкої засмаги» [[Гур'янов Данило|Данила Гурьянова]]
 
* {{рік у театрі|2008}}&nbsp;— «Вісім люблячих жінок» за мотивами п'єси [[Робер Тома|Робера Тома]] та [[8 жінок|фільму]] [[Франсуа Озон]]а.
 
* {{рік у театрі|2008}}&nbsp;— «Вісім люблячих жінок» за мотивами п'єси [[Робер Тома|Робера Тома]] та [[8 жінок|фільму]] [[Франсуа Озон]]а.
* {{рік у театрі|2009}}, [[15 червня]]&nbsp;— «R&J» [[Ромео і Джульєтта|за мотивами п'єси]] [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]]<ref>[https://web.archive.org/web/20100204100950/http://www.teatrviktuka.ru/repertory/romeo-and-juliet.html програмка] [http://lanolina-goro.livejournal.com/266554.html — рецензія, фото]</ref>.
+
* {{рік у театрі|2009}}, 15 червня&nbsp;— «R&J» [[Ромео і Джульєтта|за мотивами п'єси]] [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]]<ref>[https://web.archive.org/web/20100204100950/http://www.teatrviktuka.ru/repertory/romeo-and-juliet.html «R&J» (програмка)] [http://lanolina-goro.livejournal.com/266554.html — рецензія, фото]</ref>
* {{рік у театрі|2009}}, [[16 листопада]]&nbsp;— «Фердінандо» [[Аннібалле Руччелло]]<ref>[https://web.archive.org/web/20100302002136/http://www.teatrviktuka.ru/repertory/ferdinando.html програмка]</ref>.
+
* {{рік у театрі|2009}}, 16 листопада&nbsp;— «Фердінандо» [[Аннібалле Руччелло]]<ref>[https://web.archive.org/web/20100302002136/http://www.teatrviktuka.ru/repertory/ferdinando.html «Фердінандо» (програмка)]</ref>
  +
* {{рік у театрі|2010}}, 28 жовтня&nbsp;— «Король-Арлекін» {{не перекладено|Рудольф Лотар|Рудольфа Лотара|en|Rudolf Lothar}}
* {{рік у театрі|2020}}, [[5 березня]]&nbsp;— «Отруєна туніка» [[Гумільов Микола Степанович|Миколи Гумільова]]<ref>[https://teatrviktuka.ru/otravlennaya-tunika/ Театр Романа Виктюка «Отравленная туника»] {{ref-ru}}</ref>.
 
  +
* {{рік у театрі|2011}}, 28 жовтня&nbsp;— «Підступність і кохання» [[Підступність і кохання|за п'єсою]] [[Фрідріх Шиллер|Фрідріха Шиллера]]
  +
* {{рік у театрі|2012}}, 1 серпня&nbsp;— «Сергій та Айседора» композиція за віршами та біографією [[Єсенін Сергій Олександрович|Сергія Єсеніна]] та книзі «Моє життя» [[Ісідора Дункан|Ісідори Дункан]]
  +
* {{рік у театрі|2012}}, 28 жовтня&nbsp;— «Маскарад маркіза де Сада» [[Максимов Андрій Маркович|Андрія Максимова]]
  +
* {{рік у театрі|2013}}, 28 жовтня&nbsp;— «Незрівнянна!» {{не перекладено|Пітер Квілтер|Пітера Квілтера|en|Peter Quilter}}
  +
* {{рік у театрі|2014}}, 27 жовтня&nbsp;— «Чорнобиль» за п'єсою «[[На початку і наприкінці часів]]» [[Павло Ар'є|Павла Ар'є]]<ref name="Чорнобиль Риболовля">{{citeweb|url=http://www.t-fishing.co.ua/marketing/marketynhovi-transformery-teatralnoho-neyminhu/|title=Маркетингові трансформери театрального неймінгу|publisher=''Портал «[[Театральна риболовля]]»''|author=Сергій ВИННИЧЕНКО|date=22 червня 2019|lang=ua|accessdate=2020-11-21}}</ref><ref name="Чорнобиль Фокус">{{citeweb|url=https://focus.ua/ukraine/320772|title=Сияй, безумный бриллиант. Интервью с Романом Виктюком|publisher=''Ж-л «[[Фокус (журнал, Україна)|Фокус]]»''|author=Оксана САВЧЕНКО|date=30 листопада 2014|lang=ru|accessdate=2020-11-23}}</ref>
  +
* {{рік у театрі|2015}}, 14 липня&nbsp;— «Федра» [[Цвєтаєва Марина Іванівна|Марини Цвєтаєвої]]
  +
* {{рік у театрі|2016}}, 28 жовтня&nbsp;— «І раптом минулого літа» [[Теннессі Вільямс]]а
  +
* {{рік у театрі|2017}}, 19 квітня&nbsp;— «Крила з попелу» [[Джон Форд (драматург)|Джона Форда]]
  +
* {{рік у театрі|2017}}, 29 листопада&nbsp;— «Мандельштам» {{не перекладено|Дон Нігро|Дона Нігро|en|Don Nigro}}
  +
* {{рік у театрі|2019}}, 1 березня&nbsp;— «Дрібний біс» [[Дрібний біс (роман)|за романом]] [[Сологуб Федір Кузьмович|Федора Сологуба]]
  +
* {{рік у театрі|2020}}, 5 березня&nbsp;— «Отруєна туніка» [[Гумільов Микола Степанович|Миколи Гумільова]]<ref>[https://teatrviktuka.ru/otravlennaya-tunika/ Театр Романа Виктюка «Отравленная туника»] {{ref-ru}}</ref><ref name="Театр To Go" />
 
{{div col end}}
 
{{div col end}}
   
 
== Фільмографія ==
 
== Фільмографія ==
  +
{| class="wikitable"
; Телевистави
 
  +
|- style="background:#ccc; text-align:center;"
* [[1976 у кіно|1976]]&nbsp;— [[Вечірне світло (фільм)|Вечірне світло]]&nbsp;— режисер телефільму за однойменною п'єсою [[Арбузов Олексій Миколайович|Олексія Арбузова]].
 
  +
! rowspan="2" style="width:33px;"|Рік
* [[1978 у кіно|1978]]&nbsp;— [[Гравці (фільм, 1978)|Гравці]],&nbsp;— режисер телефільму [[Гравці (комедія)|за п'єсою]] [[Гоголь Микола Васильович|Миколи Гоголя]]. В ролях: [[Калягін Олександр Олександрович|Олександр Калягін]] (''Іхарєв''), [[Гафт Валентин Йосипович|Валентин Гафт]] (''Втішний''), [[Марков Леонід Васильович|Леонід Марков]] (''Швохнєв''), [[Лазарєв Олександр Сергійович|Олександр Лазарєв]] (''Кругель''), [[Кашпур Володимир Терентійович|Володимир Кашпур]] (''Олексій''), [[Іванов Борис Володимирович|Борис Іванов]] (''Глов-старший''), [[Захаров В'ячеслав Григорович|В'ячеслав Захаров]] (''Глов-молодший''), [[Дьяченко Борис Леонідович|Борис Дьяченко]] (''Гаврюшки''), [[Пастухов Микола Ісаакович|Микола Пастухов]] (''Замухришкін''), [[Терехова Маргарита Борисівна|Маргарита Терехова]] (''Аделаїда Іванівна'').
 
  +
! rowspan="2" |Фільм
* [[1980 у кіно|1980]]&nbsp;— [[Мені від любові спокою не знайти]]&nbsp;— режисер телевізійної композиції за мотивами творів [[Вільям Шекспір|У. Шекспіра]] «Приборкання норовливої», «Річард III», «Антоній та Клеопатра», «Отелло», «Гамлет». В ролях: [[Терехова Маргарита Борисівна|Маргарита Терехова]] та [[Віторган Еммануїл Гедеонович|Еммануїл Віторган]].
 
  +
! rowspan="2" |Оригінальна назва
* [[1980 у кіно|1980]]&nbsp;— [[Історія кавалера де Гріє і Манон Леско (фільм-спектакль, 1980)|Історія кавалера де Гріє і Манон Леско]]&nbsp;— режисер телевізійного фільму-спектаклю за мотивами [[Манон Леско (роман)|роману]] [[Абат Прево|абата Прево]]. В ролях: [[Ігор Костолевський]], [[Терехова Маргарита Борисівна]], [[Збруєв Олександр Вікторович]], [[Гафт Валентин Йосипович]], [[Віторган Еммануїл Гедеонович|Еммануїл Віторган]], [[Яковлєв Юрій Васильович (російський актор)|Юрій Яковлєв]], Клара Бєлова, [[Іванов Борис Володимирович|Борис Іванов]], [[Степанов Андрій Михайлович|Андрій Степанов]], [[Смідович Петро Глібович|Петро Смідович]], [[Олег Чайка]], [[Юрій Горін]], [[Шифрін Юхим Залманович|Юхим Шифрін]].
 
  +
! colspan="2" |Виступає як
* [[1982 у кіно|1982]]&nbsp;— [[Дівчинка, де ти живеш?]]&nbsp;— режисер телефільму за п'єсою [[Рощин Михайло Михайлович|Михайла Рощина]] «Райдуга взимку».
 
  +
! rowspan="2" |Жанр
* [[1985 у кіно|1985]]&nbsp;— [[Довга пам'ять (фільм)|Довга пам'ять]]&nbsp;— режисер фільму про [[Піонери-герої|піонера-героя]] [[Дубінін Володимир Никифорович|Володю Дубініна]], за мотивами повісті [[Кассіль Лев Абрамович|Лева Кассіля]] та [[Поляновський Макс Леонідович|Макса Поляновського]]<ref>''Лев Кассиль, Макс Поляновский'' [http://lib.ru/PROZA/KASSIL/ulmlson.txt Улица младшего сына].&nbsp;— М.: Детская литература.&nbsp;— 1977.&nbsp;— 480 с. {{ref-ru}}</ref>.
 
  +
! rowspan="2" |Примітки
* [[1989 у кіно|1989]]&nbsp;— Татуйована троянда,&nbsp;— телеверсія спектаклю [[МХАТ ім. Чехова]], за однойменною п'єсою Теннессі Вільямса (Гл. ред. літ.-драм. програм [[Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР|ЦТ]]).
 
  +
|-
* [[2008 у кіно|2008]]&nbsp;— [[Карцев Роман Андрійович]]: [[Бенефіс]]&nbsp;— «Добре забуте старе»: вистава Віктюка «Браво, сатира!», за творами [[Жванецький Михайло Михайлович|Михайла Жванецького]], поставлений у [[Московський театр мініатюр|Московському театрі мініатюр]] для [[Карцев Роман Андрійович|Романа Карцева]] та [[Ільченко Віктор Леонідович|Віктора Ільченко]] ([[1984 рік в театрі|1984]]).
 
  +
! width=65 | [[Кінорежисер|Режисер]]
  +
! width=65 | [[Актор]]
  +
|-
  +
| ???
  +
|Машенька<ref name="Тугай" />
  +
|
  +
|{{no}}
  +
|{{yes}}
  +
| Телевистава
  +
|
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|1976}}
  +
|Вечірне світло
  +
|{{lang-ru|Вечерний свет}}
  +
|{{yes}}
  +
|{{no}}
  +
| Телевистава
  +
| За однойменною п'єсою [[Арбузов Олексій Миколайович|Олексія Арбузова]]
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|1978}}
  +
|Гравці
  +
|{{lang-ru|Игроки}}
  +
|{{yes}}
  +
|{{no}}
  +
| Телевистава
  +
| За {{не перекладено|Гравці (комедія)|однойменною п'єсою|ru|Игроки (комедия)}} [[Гоголь Микола Васильович|Миколи Гоголя]].
  +
  +
В ролях: [[Калягін Олександр Олександрович|Олександр Калягін]] (''Іхарєв''), [[Гафт Валентин Йосипович|Валентин Гафт]] (''Втішний''), [[Марков Леонід Васильович|Леонід Марков]] (''Швохнєв''), [[Лазарєв Олександр Сергійович|Олександр Лазарєв]] (''Кругель''), [[Кашпур Володимир Терентійович|Володимир Кашпур]] (''Олексій''), [[Іванов Борис Володимирович|Борис Іванов]] (''Глов-старший''), [[Захаров В'ячеслав Григорович|В'ячеслав Захаров]] (''Глов-молодший''), [[Дьяченко Борис Леонідович|Борис Дьяченко]] (''Гаврюшки''), [[Пастухов Микола Ісаакович|Микола Пастухов]] (''Замухришкін''), [[Терехова Маргарита Борисівна|Маргарита Терехова]] (''Аделаїда Іванівна'')
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|1980}}
  +
|Мені від любові спокою не знайти
  +
|{{lang-ru|Мне от любви покоя не найти}}
  +
|{{yes}}
  +
|{{no}}
  +
| Телевистава
  +
| Телевізійна композиція за мотивами творів «[[Приборкання норовливої (п'єса)|Приборкання норовливої]]», «[[Річард III (п'єса)|Річард III]]», «[[Антоній та Клеопатра (п'єса)|Антоній та Клеопатра]]», «[[Отелло]]», «[[Гамлет]]» [[Вільям Шекспір|Вільям Шекспіра]].
  +
  +
В ролях: [[Терехова Маргарита Борисівна|Маргарита Терехова]] та [[Віторган Еммануїл Гедеонович|Еммануїл Віторган]].
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|1980}}
  +
|Історія кавалера де Гріє і Манон Леско
  +
|{{lang-ru|История кавалера де Гриё и Манон Леско}}
  +
|{{yes}}
  +
|{{no}}
  +
| Телевистава
  +
| Телевізійна фільм-вистава за мотивами [[Манон Леско (роман)|роману]] [[Абат Прево|абата Прево]].
  +
  +
В ролях: [[Ігор Костолевський]], [[Терехова Маргарита Борисівна]], [[Збруєв Олександр Вікторович]], [[Гафт Валентин Йосипович]], [[Віторган Еммануїл Гедеонович|Еммануїл Віторган]], [[Яковлєв Юрій Васильович|Юрій Яковлєв]], Клара Бєлова, [[Іванов Борис Володимирович|Борис Іванов]], [[Степанов Андрій Михайлович|Андрій Степанов]], [[Смідович Петро Глібович|Петро Смідович]], [[Олег Чайка]], [[Юрій Горін]], [[Шифрін Юхим Залманович|Юхим Шифрін]].
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|1982}}
  +
|Дівчинка, де ти живеш?
  +
|{{lang-ru|Девочка, где ты живёшь?}}
  +
|{{yes}}
  +
|{{no}}
  +
| Телефільм
  +
| За п'єсою «Райдуга взимку» [[Рощин Михайло Михайлович|Михайла Рощина]].
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|1985}}
  +
|Довга пам'ять<ref>[https://www.kino-teatr.ru/kino/movie/sov/10408/annot/ Долгая память]</ref><ref name="Баландін" />
  +
|{{lang-ru|Долгая память}}
  +
|{{yes}}
  +
|{{no}}
  +
| Телефільм
  +
| За мотивами повісті «[[Вулиця молодшого сина]]» [[Кассіль Лев Абрамович|Лева Кассіля]] та [[Поляновський Макс Леонідович|Макса Поляновського]] (фільм про [[Піонери-герої|піонера-героя]] [[Дубінін Володимир Никифорович|Володю Дубініна]].
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|1989}}
  +
|Татуйована троянда
  +
|{{lang-ru|Татуированная роза}}
  +
|{{yes}}
  +
|{{no}}
  +
|Телевистава
  +
|Телеверсія вистави [[Московський художній театр|МХАТ імені М.&nbsp;Горького]] за однойменною п'єсою [[Теннессі Вільямс]]а (Головна редакція літ.-драм. програм [[Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР|ЦТ]]).
  +
|-
  +
  +
|{{Рік у кіно|1990}}
  +
|Де мій театр? Роман Віктюк<ref name="Где мой театр">[https://www.youtube.com/watch?v=iw85LSnlxyw Где мой театр? Роман Виктюк (1990)] (відео)</ref>
  +
|{{lang-ru|Где мой театр? Роман Виктюк}}
  +
|{{no}}
  +
|{{yes}}
  +
| Телефільм
  +
| Фільм-монографія присвячений творчості театрального режисера Романа Віктюка. Включені фрагменти репетиції вистав [[Нижегородський державний академічний театр драми імені М. Горького|Горьковського академічного театру драми ім.&nbsp;М.Горького]]&nbsp;— за п'єсою [[Девід Паунелл|Д.Поунелла]] «Уроки майстра», [[Московський драматичний театр імені М.Н. Єрмолової|Московського театру ім. М.Н. Ермоловой]]&nbsp;— за п'єсою [[Радзинський Едвард Станіславович|Е.Радзинського]] «Наш Декамерон», [[Современник (театр)|театру «Современник»]]&nbsp;— за п'єсою [[Петрушевська Людмила Стефанівна|Л. Петрушевської]] «Квартира Коломбіни», [[Театр на Таганці|Московського театру драми і комедії на Таганці]]&nbsp;— за п'єсою [[Цвєтаєва Марина Іванівна|М. Цвєтаєвої]] «Федра», [[Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки|Київського драматичного театру ім. Лесі Українки]]&nbsp;— за п'єсою [[Жан Кокто|Ж. Кокто]] «Священні чудовиська».
   
  +
Виробництво «Союзтелефільм». Автор сценария&nbsp;— Н. Шехтер, режисер&nbsp;— Вадим Зобін.
; Документальне кіно
 
  +
|-
* [[1993 у кіно|1993]]&nbsp;— «Батерфляй»&nbsp;— документальний фільм про Романа Віктюка&nbsp;— знімальна група протягом шести місяців їздила за режисером від Львова до Нью-Йорка; режисер {{не перекладено|Учитель Олексій Юхимович|Олексій Учитель|ru|Учитель, Алексей Ефимович}} за сценарієм [[Учитель Олексій Юхимович|Олексія Учителя]] та [[Смирнова, Авдотья Андріївна|Дуні Смірнової]] (''I приз за найкращий повнометражний фільм IV Відкритого фестивалю неігрового кіно «Росія»'')<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=6EtQmapw1pM Баттерфляй (1993) / Документальный фильм]</ref><ref>[https://www.kommersant.ru/doc/40216 Закончились съемки фильма о Виктюке] // [[Комерсант]].&nbsp;— 1993.&nbsp;— 26 лютого. {{ref-ru}}</ref>.
 
  +
|{{Рік у кіно|1993}}
  +
|Батерфляй
  +
|{{lang-ru|Баттерфляй}}
  +
|{{no}}
  +
|{{yes}}
  +
|Документальне кіно
  +
|Документальний фільм про Романа Віктюка&nbsp;— знімальна група протягом шести місяців їздила за режисером від Львова до Нью-Йорка; режисер {{не перекладено|Учитель Олексій Юхимович|Олексій Учитель|ru|Учитель, Алексей Ефимович}} за сценарієм [[Учитель Олексій Юхимович|Олексія Учителя]] та [[Смирнова, Авдотья Андріївна|Дуні Смірнової]].
   
  +
Нагороди: I приз за найкращий повнометражний фільм IV Відкритого фестивалю неігрового кіно «Росія»<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=6EtQmapw1pM Баттерфляй (1993) / Документальный фильм]</ref><ref>[https://www.kommersant.ru/doc/40216 Закончились съемки фильма о Виктюке] // [[Комерсант]].&nbsp;— 1993.&nbsp;— 26 лютого. {{ref-ru}}</ref>.
; Ігрове кіно
 
  +
|-
* [[2000 у кіно|2000]]&nbsp;— [[Ростов-тато (телесеріал)|Ростов-тато]],&nbsp;— ''[[Нотаріус]]'',&nbsp;— роль в телесеріалі [[Серебренніков Кирило Семенович|Кирила Серебреннікова]] (новела «Синок», заключна).
 
  +
|{{Рік у кіно|2000}}
* [[2001 у кіно|2001]]&nbsp;— [[Кінець століття (фільм)|Кінець століття]]&nbsp;— ''Хенрік Станковський'', [[Психотерапія|'' лікар-психотерапевт '']], ''стирає [[пам'ять]]'',&nbsp;— центральна роль у фільмі [[Лопушанський Костянтин Сергійович|Костянтина Лопушанського]]<ref>''Трофименков М.'' [https://www.kommersant.ru/doc/562481 Константин Лопушанский стряхнул с себя век-волкодав] // [[Комерсант|Коммерсант-СПБ]].&nbsp;— 2001.&nbsp;— 18 апреля.&nbsp;— №&nbsp;69.&nbsp;— С. 4. {{ref-ru}}</ref>.
 
  +
|Ростов-тато
* [[2017 у кіно|2017]]&nbsp;— [[Фізрук]]&nbsp;— російський серіал каналу [[ТНТ (телеканал)|ТНТ]], зіграв у ролі самого себе (гість на похороні у 15 серії 4 сезону)<ref>{{Cite news|url=http://fizruk.info/raznoe/443-76-seriya.html|title=Физрук 4 сезон 15 серия смотреть онлайн|work=Физрук 4 смотреть онлайн бесплатно (ТНТ, 2017)|accessdate=2017-11-08}}</ref>.
 
  +
|{{lang-ru|Ростов-папа}}
  +
|{{no}}
  +
|{{yes}}
  +
|Телесеріал
  +
|[[Нотаріус]] у телесеріалі [[Серебренніков Кирило Семенович|Кирила Серебреннікова]] (новела «Синок»).
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|2001}}
  +
|{{не перекладено|Кінець століття|Кінець століття|en|The Turn of the Century}}<ref>{{Cite web|last=McCarthy|first=Todd|authorlink=Todd McCarthy|date=2001-11-30|url=https://variety.com/2001/film/reviews/the-turn-of-the-century-1200552449/|title=Review: 'The Turn of the Century'|work=[[Variety (magazine)|Variety]]|accessdate=2020-11-22}}</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=EkcwbCwB8cI Конец века (Константин Лопушанский) 2001] (відео)</ref>
  +
|{{lang-ru|Конец века}}
  +
|{{no}}
  +
|{{yes}}
  +
|Художній фільм
  +
|[[Психотерапія|Лікар-психотерапевт]] Хенрік Станковський у фільмі [[Лопушанський Костянтин Сергійович|Костянтина Лопушанського]]<ref>''Трофименков М.'' [https://www.kommersant.ru/doc/562481 Константин Лопушанский стряхнул с себя век-волкодав] // [[Комерсант|Коммерсант-СПБ]].&nbsp;— 2001.&nbsp;— 18 апреля.&nbsp;— №&nbsp;69.&nbsp;— С. 4. {{ref-ru}}</ref>.
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|2006}}
  +
|Уроки майстра<ref name="Уроки майстра">[https://www.youtube.com/watch?v=kAEX4x0aQFo Роман Виктюк («Уроки мастера»)] (відео)</ref>
  +
|{{lang-ru|Уроки мастера}}
  +
|{{no}}
  +
|{{yes}}
  +
| Телефільм
  +
| До дня нарождения Романа Віктюка на каналі «[[ТВ Центр]]» (реж. Ігор Волосецький)
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|2008}}
  +
|Роман Карцев. Бенефіс
  +
|{{lang-ru|Роман Карцев. Бенефис}}
  +
|{{yes}}
  +
|{{no}}
  +
|Телевистава
  +
| Телеверсія вистави [[Карцев Роман Андрійович|Романа Карцева]] за творами [[Жванецький Михайло Михайлович|Михайла Жванецького]].
  +
|-
  +
|{{Рік у кіно|2017}}
  +
|[[Фізрук]]
  +
|{{lang-ru|Физрук}}
  +
|{{no}}
  +
|{{yes}}
  +
|Телесеріал
  +
|[[Камео]] у серіалі каналу [[ТНТ (телеканал)|ТНТ]] (гість на похованні у 15 серії 4 сезону)<ref>{{Cite news|url=http://fizruk.info/raznoe/443-76-seriya.html|title=Физрук 4 сезон 15 серия смотреть онлайн|work=Физрук 4 смотреть онлайн бесплатно (ТНТ, 2017)|accessdate=2017-11-08}}</ref>.
  +
|}
   
 
== Бібліографія ==
 
== Бібліографія ==
Рядок 253: Рядок 476:
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}
+
{{reflist|3}}
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
Рядок 259: Рядок 482:
 
{{Вікіновини|n:ru:Категория:Роман Виктюк}}
 
{{Вікіновини|n:ru:Категория:Роман Виктюк}}
 
* ''Дмитренко Н.'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1406/164/49538/ ''Я&nbsp;— бандерівець у дуплі комунізму''. Роман Віктюк розповідає, з якою метою його заслали в Москву] // [[Україна Молода]].&nbsp;— 2009.&nbsp;— 15 травня.&nbsp;— &nbsp;085.
 
* ''Дмитренко Н.'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1406/164/49538/ ''Я&nbsp;— бандерівець у дуплі комунізму''. Роман Віктюк розповідає, з якою метою його заслали в Москву] // [[Україна Молода]].&nbsp;— 2009.&nbsp;— 15 травня.&nbsp;— &nbsp;085.
 
 
{{Бібліоінформація}}
 
{{Бібліоінформація}}
 
 
[[Категорія:Українські театральні режисери]]
 
[[Категорія:Українські театральні режисери]]
 
[[Категорія:Українські театральні актори]]
 
[[Категорія:Українські театральні актори]]
Рядок 271: Рядок 492:
 
[[Категорія:Кавалери ордена «За інтелектуальну відвагу»]]
 
[[Категорія:Кавалери ордена «За інтелектуальну відвагу»]]
 
[[Категорія:Перший український театр для дітей та юнацтва]]
 
[[Категорія:Перший український театр для дітей та юнацтва]]
  +
[[Категорія:Померли в Москві]]
 
[[Категорія:Померли від COVID-19]]
 
[[Категорія:Померли від COVID-19]]

Версія за 21:22, 26 листопада 2020

Роман Григорович Віктюк
Роман Григорович Віктюк (арт-фото, 2008 рік)
Роман Григорович Віктюк (арт-фото, 2008 рік)
Народився 28 жовтня 1936(1936-10-28)
Львів
Помер 17 листопада 2020(2020-11-17) (84 роки)
Москва
  • коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)[1]
  • Поховання Личаківський цвинтар
    Національність українець
    Громадянство СРСР СРСР
    Україна Україна
    Діяльність театральний актор, режисер
    Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1956)
    Заклад Вищі курси сценаристів і режисерівd
    Роки діяльності 19642020
    IMDb nm1182713
    Нагороди та премії

    CMNS: Роман Григорович Віктюк у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Рома́н Григо́рович Віктю́к (28 жовтня 1936, Львів — 17 листопада 2020, Москва[2]) — радянський, український, російський театральний актор і режисер, народний артист України (2006), народний артист Росії (2009).

    Роман Віктюк, постановник і виконавець ролей у величезній кількості вистав, переважно в театрах Москви, зокрема, і в театрі свого імені, був популярним і шанованим в Україні та Росії, був відомий епатажністю, незаангажованістю в судженнях.

    Життєпис

    Народився 28 жовтня 1936 року у Львові, що тоді перебував у складі Польської Республіки, в родині вчителів.

    Дитинство

    Найбільш відомою історію з дитинства Віктюка є оповідь про матусю, яка під час вагітності приходила до Львівської опери на «Травіату» Верді, під час виконання якої плід активно реагував і починав битися всередині, вириваючись якомога швидше народитися[3].

    Дитинство пройшо у Львові, де мешкав разом із батьками мешкав у дворику, який з'єднує площу Ринок із вулицею Староєврейською. З дитячих спогадів — малий хлопець Роман прив'язує віники до рук, виліз на дерево у дворі, стрибає і кричить «Мамо, я лечу». Першою сценою майбутнього режисера й актора став львівський дворик[4][5].

    Піонером став попри власне бажання. Зі шкільної сцени виконав весь патріотичний репертуар того часу. З причини поділу шкіл для хлопчиків і дівчат, однією з зіркових ролей стало втілення на шкільній сцені Зої Космодем'янської[3].

    Театральний шлях

    Навчався у московському Інституті театрального мистецтва (ГІТІС) — майстерня Василя і Марії Орлових. Після закінчення в 1957 році акторського факультету[6] повернувся до Львова, де працював актором у місцевому Театрі юного глядача, з 1 березня 1962 року — актор Державного республіканського театру юного глядача у Києві (Ігорьок у виставі «На канікулах», Чудовисько-принц у «Червоній квіточці», Сєва у виставі «Один страшний день», Жора Арутюнянц у «Молодій гвардії», Юрко Ков'якін в «Долі барабанщика», Фабьо з «Полум’я Пуерто-Сорідо», Віслючок Сімон у «Бразільському скарбі» тощо)[7]. По поверненню до Львова у якості режисера втілює постановки на сцені Театру юного глядача, створює театральну студію при Львівському палаці піонерів.

    Проте, можливості працювати в рідному місті йому не дали[8][9]. Віктюк ставить у Калініні, з 1970 по 1974 роки працює у Російському драматичному театрі Литви у Вільнюсі. Перекази про його вистави ширяться Москвою впритул до 1977 року, коли відбувається й перша столична постановка — «Царське полювання» на сцені Театру імені Моссовєта. Художнім керівником за програмкою значився художній керівник театру Юрій Завадський, який на той час важко хворів і не дожив до прем'єри, проте встиг отримати цензурний дозвіл на постановку п'єси Леоніда Зоріна про події часів Катерини Великої. Виконавцями головних ролей Віктюк обирає Маргариту Терехову (Княжна Тараканова) та Леоніда Маркова (Олексій Орлов). Віртуозно вибудований дует забезпечив успіх виставі, широке знання про «режисера з провінції» у театральних колах Москви та заробітки спекулянтів на перепродажах «зайвих» квитків на виставу (доходило до п'яти рублів з кожного квитка)[10].

    Віктюк працював у Твері, Одесі, Таллінні, Києві (Київський театр юного глядача), Саратові, Казані, Ризі, Ленінграді, Москві. У виставах Віктюка грали Ада Роговцева, Олена Образцова, Віра Васильєва, Аліса Фрейндліх, Марина Нейолова, Валентина Тализіна, Людмила Максакова, Алла Демидова[11], Ерік Курмангалієв, Костянтин Райкін, Сергій Маковецький і багато інших. За переказами Віктюк одночано міг репетирувати вистави у різних театрах — в одному давав завдання на прогін сцени, залишав свій піджак на спинці режисерського крісла, а сам тим часом був вже або в іншому московському театрі, або в іншому місті[12][13].

    « «Лише коли буваю у Львові чи в Києві, відчуваю себе нікому не потрібним. У Львові ж була еліта, була культура… І найгіршим є те, що «Полуботок» чи «Мотря» — це не є національне мистецтво, це — антинаціональне мистецтво. Це — страшна ілюзія, жахливий обман. Це ніяке не відродження…»[8] «

    Своїх акторів Віктюк називав дітьми, вкладаючи в цю фразу сподівання на дитячий порятунок сучасного театру. Феномен гри був для нього головним знаряддям проти засилля вульгарності й побутової сірості, примітивності і грубості форми[14]. Для визначення чоловічого та жіночого в акторах вдавався до використання вигаданих слів «чічірка» та «манюрка» — які згодом отримали поширення далеко за репетиційними залами Романа Віктюка[3].

    Вишуканістю відрізнялися вже навіть ранні роботи режисера. Містика Гоголя проступає у телевиставі за класичною п'єсою «Гравці» (1978), коли Іхарєв (Олександр Калягін) у фіналі в істеричному припадку приклеюється до підлоги. У «Майстрі і Маргариті» не лишається місця карикатурних зображень та псевдоісторичності — все побудовано на прямому протистоянні зла і добра. Зло у виставах Віктюка розглядається під збільшувальним склом. І на думку постановника, єдиний порятунок можливий лише в самовідданій любові[14].

    Театрознавець Павло Руднєв[ru] відмічає, що «у театрі він знімав табу, він один з тих, хто раскрепостил, звільнив радянський театр в «перебудову» від погано зрозумілої сором'язливості і втрати форми. В «Покоївках» він змусив полюбити форму й перестати вже бачити у формі формалізм. Він ввів нервову, перверсивну, зламану лінію модерну до прямолінійного та скромного, стриманого театру. З його саду проросли квіти будяків, заїдливі лози, примхливі стебла ар нуво. Лінія гриму на обличчі Костянтина Райкіна в «Покоївках» раз і назавжди переламала уявлення про красу в театрі. Віктюк розширював територію прекрасного»[15].

    Музика

    Вистави Романа Віктюка — музичні. Він вчить чути музику, відчувати її, співвідносити емоції зі звучанням. В його виставах музика є основною складовою[3].

    Роман Віктюк, який розбирався в музиці, завжди влучно використовував її у своїх виставах. Духовні піснеспіви звучали у виставі «Украдене щастя» за Іваном Франком у МХАТі, у «Дамі без камелій» природно звучить «Травіата», у виставу «Ромео і Джульєтті» органічно вписана музика Прокоф'єва[16][17].

    Окрема музична партитура до вистави «Покоївки».

    Театр Романа Віктюка

    1991 року створив театр свого імені в Москві, в якому виступав головним режисером і художнім керівником — споруда виникла з колишнього ПК Русакова на Строминці, і близько 20 років знаходилася в стані ремонту[12].

    У загальному доробку режисера — близько 200 вистав. З найвідоміших — «Покоївки», «Федра», «М.Баттерфляй», «Лоліта», «Дама без камелій». Створив танцювальну школу в Італії, філіал театру в Ізраїлі тощо.

    Віктюк вважав себе українцем, з Україною Віктюк був пов'язаний також участю в культурному й громадському житті. Був засновником (разом з Ігорем Подольчаком і Ігорем Дюричем) Фонду Мазоха (1991, Львів), постійно брав участь в українських театральних, телевізійних проектах. Зокрема, кілька разів був членом журі в програмі «1+1» «Танцюю для тебе». В Росії теж часто був гостем теле- й радіоетеру.

    Був народним артистом України і Росії, членом Інституту драматичного театру Італії, лауреатом театральної премії «Maratea» Центру європейської драматургії (1991), премії «Київська пектораль», премії спілки театральних діячів України «Тріумф», міжнародної премії Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії (1997).

    Педагогічна діяльність

    Професор Роман Віктюк викладав в естрадно-цирковому училищі (відомі учні — Геннадій Хазанов, Юхим Шифрін, Валентин Гнеушев[ru]), випустив три курси в Російському інституті театрального мистецтва (відомі учні — Ростислав Колпаков, Павло Карташев, Андрій Шакун, Євген Лавренчук). Читав лекції з режисури й акторської майстерності в Росії, Україні, Італії. Викладав в Інституті театрального мистецтва, давав майстер-класи на курсах акторської майстерності й режисури при Польському театрі в Москві.

    Смерть

    27 жовтня 2020 року Віктюка госпіталізували з коронавірусом до московської клінічної лікарні імені братів Бахрушиних. Спочатку режисера помістили до відділення терапії, але його стан погіршився, і Віктюка перевели до реанімації[18].

    17 листопада Роман Віктюк помер[19] внаслідок перенесеного інсульту, спровокованого, ймовірно, саме коронавірусом[20].

    Першими днями після повідомлення вийшли спогади про режисера українських журналістів Олега Вергеліса на сторінках газети «Дзеркало тижня»[21], Ольги Стельмашевської[22] та Миколи Жулинського[5] в газеті «День», Дмитра Гордона на телеканалі «Україна 24»[23], Сергія Проскурні й Анни Липківської на «UA: Радіо Культура»[24], Віталій Портников на порталі «Історична правда»[25].

    Московська частина церемонії прощання з видатним режисером пройшла 20 листопада в театрі Романа Віктюка[26]. Вечірній випуск програми «Андрій Малахов. Прямий етер» на каналі «Росія-1» вийшов під заголовком «Головна таємниця Романа Віктюка»[27].

    23 листопада 2020 року церемонія прощання відбулася в Першому театрі Львова[28]. Відспівування і молитовний чин проведені в церкві святого Андрія, на площі Соборній. Потім похоронна процесія вирушила до Личаківського цвинтаря, де Романа Віктюка поховали в родинному гробівці поруч із батьками на Личаківському цвинтарі, що розташований на полі № 70[29]. Церемонія прощання транслювалася у прямому етері Тvoemisto.tv[30].

    Визнання і нагороди

    Погляди

    2006 року Роман Віктюк заявив, що навіть у період тоталітаризму ніколи не ставив вистав, які б «обслуговували систему». Він також позитивно оцінив Помаранчеву революцію, назвавши її «духовним спалахом» і зазначив, що був вражений світлом і аурою людей, які вийшли на вулиці[35].

    2012 року підписав відкритий лист із закликом до звільнення учасниць групи «Pussy Riot»[36][37], висловив готовність поручитися за них[38].

    2014 року, коментуючи російсько-українську війну на Донбасі, закликав місцевих жителів вимкнути телевізори, щоб у тиші розібратися, що відбувається, та рекомендував тим, хто не вважає себе громадянином України, дати країні спокій[39]. Висловлювався за прийняття закону про захист тварин від жорстокого поводження[40][41].

    Театральні роботи

    Актор

    Львівський ТЮГ імені М. Горького
    Київський театр юного глядача[43][7]
    • «Бразільський скарб» М.К. Машаду — Віслючок Сімон
    • «Доля барабанщика» — Юрко Ков'якін
    • «Молода гвардія» Олександра Фадєєва — Жора Арутюнянц
    • «На канікулах» В. Любимова; реж. М. Єрецький — Ігорьок
    • «На світанку» М. Єдлінського — кухарчук Івась
    • «Один страшний день» за Ю. Сотником — Сєва
    • «Полум'я Пуерто-Сорідо»; реж. М. Вельямінов — Фабьо
    • «Червона квіточка» Андрія Ліперовського за казкою Сергієм Аксаковим; реж. М. Єрецький — Чудовисько-принц

    Режисер

    Україна

    Львівський ТЮГ імені Горького (1965 — 1968)
    Одеський обласний академічний російський драматичний театр
    Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки
    Різні театри

    Москва

    МХАТ імені М. Горького
    Театр імені Моссовєта
    Студентський театр МДУ
    Театр-студія БК «Москворечье»
    Державний академічний театр імені Є. Вахтангова)[58]
    Московський театр естради
    «Современник»
    Перший московський обласний державний камерний театр
    Театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна
    Театральна компанія «Бал Аст»
    Різні театри

    Росія

    Калінінський ТЮГ (1968 — 1969)
    Театр комедії імені М. П. Акімова (Ленінград)
    Академічний театр імені М. Горького (Горький)
    Різні театри

    Світ

    Литовський Російський драматичний театр (Вільнюс) (1971 — 1975)
    Таллінський експериментальний театр-студія «У віадука»
    Ризький театр російської драми
    Різні театри

    Театр Романа Віктюка

    Фільмографія

    Рік Фільм Оригінальна назва Виступає як Жанр Примітки
    Режисер Актор
    ??? Машенька[42] Ні Так Телевистава
    1976 Вечірне світло рос. Вечерний свет Так Ні Телевистава За однойменною п'єсою Олексія Арбузова
    1978 Гравці рос. Игроки Так Ні Телевистава За однойменною п'єсою[ru] Миколи Гоголя.

    В ролях: Олександр Калягін (Іхарєв), Валентин Гафт (Втішний), Леонід Марков (Швохнєв), Олександр Лазарєв (Кругель), Володимир Кашпур (Олексій), Борис Іванов (Глов-старший), В'ячеслав Захаров (Глов-молодший), Борис Дьяченко (Гаврюшки), Микола Пастухов (Замухришкін), Маргарита Терехова (Аделаїда Іванівна)

    1980 Мені від любові спокою не знайти рос. Мне от любви покоя не найти Так Ні Телевистава Телевізійна композиція за мотивами творів «Приборкання норовливої», «Річард III», «Антоній та Клеопатра», «Отелло», «Гамлет» Вільям Шекспіра.

    В ролях: Маргарита Терехова та Еммануїл Віторган.

    1980 Історія кавалера де Гріє і Манон Леско рос. История кавалера де Гриё и Манон Леско Так Ні Телевистава Телевізійна фільм-вистава за мотивами роману абата Прево.

    В ролях: Ігор Костолевський, Терехова Маргарита Борисівна, Збруєв Олександр Вікторович, Гафт Валентин Йосипович, Еммануїл Віторган, Юрій Яковлєв, Клара Бєлова, Борис Іванов, Андрій Степанов, Петро Смідович, Олег Чайка, Юрій Горін, Юхим Шифрін.

    1982 Дівчинка, де ти живеш? рос. Девочка, где ты живёшь? Так Ні Телефільм За п'єсою «Райдуга взимку» Михайла Рощина.
    1985 Довга пам'ять[74][9] рос. Долгая память Так Ні Телефільм За мотивами повісті «Вулиця молодшого сина» Лева Кассіля та Макса Поляновського (фільм про піонера-героя Володю Дубініна.
    1989 Татуйована троянда рос. Татуированная роза Так Ні Телевистава Телеверсія вистави МХАТ імені М. Горького за однойменною п'єсою Теннессі Вільямса (Головна редакція літ.-драм. програм ЦТ).
    1990 Де мій театр? Роман Віктюк[47] рос. Где мой театр? Роман Виктюк Ні Так Телефільм Фільм-монографія присвячений творчості театрального режисера Романа Віктюка. Включені фрагменти репетиції вистав Горьковського академічного театру драми ім. М.Горького — за п'єсою Д.Поунелла «Уроки майстра», Московського театру ім. М.Н. Ермоловой — за п'єсою Е.Радзинського «Наш Декамерон», театру «Современник» — за п'єсою Л. Петрушевської «Квартира Коломбіни», Московського театру драми і комедії на Таганці — за п'єсою М. Цвєтаєвої «Федра», Київського драматичного театру ім. Лесі Українки — за п'єсою Ж. Кокто «Священні чудовиська».

    Виробництво «Союзтелефільм». Автор сценария — Н. Шехтер, режисер — Вадим Зобін.

    1993 Батерфляй рос. Баттерфляй Ні Так Документальне кіно Документальний фільм про Романа Віктюка — знімальна група протягом шести місяців їздила за режисером від Львова до Нью-Йорка; режисер Олексій Учитель[ru] за сценарієм Олексія Учителя та Дуні Смірнової.

    Нагороди: I приз за найкращий повнометражний фільм IV Відкритого фестивалю неігрового кіно «Росія»[75][76].

    2000 Ростов-тато рос. Ростов-папа Ні Так Телесеріал Нотаріус у телесеріалі Кирила Серебреннікова (новела «Синок»).
    2001 Кінець століття[en][77][78] рос. Конец века Ні Так Художній фільм Лікар-психотерапевт Хенрік Станковський у фільмі Костянтина Лопушанського[79].
    2006 Уроки майстра[3] рос. Уроки мастера Ні Так Телефільм До дня нарождения Романа Віктюка на каналі «ТВ Центр» (реж. Ігор Волосецький)
    2008 Роман Карцев. Бенефіс рос. Роман Карцев. Бенефис Так Ні Телевистава Телеверсія вистави Романа Карцева за творами Михайла Жванецького.
    2017 Фізрук рос. Физрук Ні Так Телесеріал Камео у серіалі каналу ТНТ (гість на похованні у 15 серії 4 сезону)[80].

    Бібліографія

    Стаття

    • Виктюк Р. Проверка на призвание: Ирина Мирошниченко // Мой любимый актёр: Писатели, режиссёры, публицисты об актёрах кино: сб. / Сост. Л. И. Касьянова. — М.: Искусство, 1988. — С. 75—90. (рос.)

    Книга

    Примітки

    1. https://www.pravda.com.ua/news/2020/11/17/7273886/
    2. Охримчук М. (17 листопада 2020). Помер Роман Віктюк. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 17 листопада 2020. 
    3. а б в г д Роман Виктюк («Уроки мастера») (відео)
    4. Галина ТЕРЕЩУК (18 листопада 2020). «П’яний дітвак із сонцем у кишені» — Роман Віктюк і Львів у спогадах друзів та учнів (ua). «Радіо Свобода». Процитовано 2020-11-21. 
    5. а б в Микола ЖУЛИНСЬКИЙ (19 листопада 2020). Ми втратили гранда мистецтва Знаменитий Роман Віктюк пішов у Вічність… його поховають у Львові, так як заповідав небіжчик (ua). «День» № 219. Процитовано 2020-11-22. 
    6. Выпускники актерского факультета. www.gitis.net. Процитовано 2020-11-18. 
    7. а б Театр на Липках. Згадуємо видатного самобутнього колегу
    8. а б Володимир ПАВЛІВ (19 листопада 2020). Наш Віктюк і наша провінційність (ua). «MATRIX». Процитовано 2020-11-21. 
    9. а б Федір БАЛАНДІН (19 листопада 2020). «Мачуха» Україна для Романа Віктюка (ua). «Українська правда». Процитовано 2020-11-25. 
    10. Анна ГОРДЕЄВА (19 листопада 2020). Пять главных спектаклей Романа Виктюка (ru). «Москвич». Процитовано 2020-11-26. 
    11. Александр СМОЛЬЯКОВ. Гамлет выходит к морю (ru). Сат Алли Демідової. Процитовано 2020-11-25. 
    12. а б Наталья ШАИНЯН (17 листопада 2020). Беззаконная комета. Прощание с Романом Виктюком (ru). «Российская газета» — Столичный выпуск №259(8313). Процитовано 2020-11-21. 
    13. Степанівна про Романа Віктюка
    14. а б в Елена ЖАТЬКО (22 листопада 2020). «Я — пессимист по знанию и оптимист по вере!». Памяти Романа Виктюка (ru). «Театр To Go». Процитовано 2020-11-23. 
    15. Павло РУДНЄВ (18 листопада 2020). Памяти Романа Виктюка (ru). «Петербургский театральный журнал». Процитовано 2020-11-22. 
    16. Олександр СМОЛЬЯКОВ (17 травня 2012). Музыка в спектаклях Романа Виктюка (ru). «Ехо Москви». Процитовано 2020-11-23. 
    17. Музыка в спектаклях Романа Виктюка (аудіо)
    18. Григорська Н. (17 листопада 2020). Режисера Романа Віктюка можуть поховати у Львові — ЗМІ. nv.ua. Процитовано 17 листопада 2020. 
    19. У Росії помер режисер Роман Віктюк. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 17 листопада 2020. Процитовано 17 листопада 2020. 
    20. Стала відома причина смерті Романа Віктюка. unian.ua. УНІАН. 17 листопада 2020. Процитовано 18 листопада 2020. 
    21. Олег ВЕРГЕЛІС (18 листопада 2020). Роман-епопея. Століття Віктюка (ua). «Дзеркало тижня». Процитовано 2020-11-22. 
    22. Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (19 листопада 2020). Ми втратили гранда мистецтва Знаменитий Роман Віктюк пішов у Вічність… його поховають у Львові, так як заповідав небіжчик (ua). «День» № 219. Процитовано 2020-11-22. 
    23. Гордон о смерти Виктюка // «Україна 24», 17 листопада 2020
    24. Культура. Live (ведуча Катерина Толокольнікова). На 85-му році життя помер театральний режисер Роман Віктюк — Сергій Проскурня, Анна Липківська
    25. Віталій ПОРТНИКОВ (18 листопада 2020). Віктюк: ти говориш, що плакав? (ua). «Історична правда». Процитовано 2020-11-25. 
    26. Прощание с Романом Виктюком в Москве
    27. Андрей Малахов. Прямой эфир на Росія-1. Главная тайна Романа Виктюка! Прямой эфир 20.11.20 (рос.)
    28. Бувай, маестро. У Львові попрощалися з відомим режисером Романом Віктюком (відео)
    29. Стало відомо, де поховають Романа Віктюка. unian.ua. УНІАН. 17 листопада 2020. Процитовано 18 листопада 2020. 
      Відомого режисера Романа Віктюка поховають у понеділок на Личаківському кладовищі. tvoemisto.tv. «Твоє місто». 19 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020. 
    30. Прощання з Романом Віктюком у Львові. Трансляція наживо (відео)
    31. Указ Президента Российской Федерации от 5 июня 2003 года № 621 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
    32. Указ Президента України від 27 жовтня 2006 року № 902 "Про присвоєння Р. Віктюку почесного звання «Народний артист України»
    33. Указ Президента Российской Федерации от 23 ноября 2009 года № 1333 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
    34. Премия «Звезда Театрала» объявила лауреатов самой почётной номинации «Легенда сцены» // Журнал «Театрал», 26 октября 2020
    35. Висенс А. (4 декабря 2006). Роман Виктюк: я пережил всех вождей тоталитаризма. news.bbc.co.uk. BBC. Процитовано 18 листопада 2020.  (рос.)
    36. Интеллигенция призывает освободить Pussy Riot. Эхо Москвы. 27 июня 2012.  (рос.)
    37. Сто с лишним деятелей культуры подписали письмо в защиту Pussy Riot: от Бондарчука до Хаматовой. NEWSru.com. 27 июня 2012.  (рос.)
    38. Иванова, Виктория (27 июня 2012). За Pussy Riot готовы заплатить Серебренников, Виктюк и Арабов. Известия.  (рос.)
    39. Виктюк — жителям Донбасса: Если вы не считаете себя гражданами Украины, то оставьте Украину в покое. Гордон. 17 июня 2014.  (рос.)
    40. Защита животных — это и защита людей. Новая газета. 29 января 2004.  (рос.)
    41. Защитники прав животных не намерены прощаться с законом по защите животных от жестокости. За права человека. 10 апреля 2008. Архів оригіналу за 2016-04-24.  (рос.)
    42. а б в Мирослава БЗІКАДЗЕ (23 листопада 2020). Народна артистка України Жанна Тугай про Романа Віктюка: «Він був дуже інтелігентний, вихований чоловік. Звідки потім ті мати взялися, про які пишуть і говорять його колеги?!» (ua). «УНІАН». Процитовано 2020-11-24. 
    43. Театр на Липках. Помер Роман Віктюк
    44. Все це не так просто. Рецензія
    45. Про Володимира Висоцького згадує Р. Г. Віктюк
    46. а б в г д е ж и к л м Спільні постановки Л. А. Казакової з Романом Віктюком. Архів оригіналу за 11 січень 2011. Процитовано 24 лютий 2011. 
    47. а б в г д е Где мой театр? Роман Виктюк (1990) (відео)
    48. Кокто Жан Морис Эжен Клеман — Священные чудовища (сп. театра им. Л.Украинки, реж. Р.Виктюк) 1990 (відео)
    49. Архівна вистава «Священні чудовиська» з Адою Роговцевою, режисер — Роман Віктюк
    50. Український період творчості Романа Віктюка (ua). Портал «Theatre.love». 23 листопада 2020. Процитовано 2020-11-25. 
    51. Ірина БОКЛАН (27 лютого 1998). Солнце всходит и заходит (ru). «Дзеркало тижня» № 9. Процитовано 2020-11-24. 
    52. Тетяна ПОЛІЩУК (10 жовтня 1997). Ада Роговцева до ювілею готова (ua). «День» № 183. Процитовано 2020-11-22. 
    53. Официальный сайт Александра Калягина «Муж и жена снимут комнату»
    54. Официальный сайт Александра Калягина. Памяти Романа Виктюка
    55. Роман Виктюк: я пережил всех вождей тоталитаризма
    56. Государственный ордена Ленина и ордена Трудового Красного Знамени академический театр имени Моссовета / Школьников В. М., Петрусова В. С. — Москва : Искусство, 1985. — 294 с. (рос.)
    57. Людмила ПЕТРУШЕВСЬКА. Маленькая девочка из «Метрополя». — Санкт-Петербург : «Амфора», 2006. — 464 с. — 7000 прим. — ISBN 5-94278-995-9.
    58. Роман Віктюк на сайті Театра Вахтангова
    59. Сон Гафта, пересказанный Виктюком. Театр Современник. Пресса о спектакле
    60. Дороніна Т. Дневник актрисы Архівовано 5 січня 2011 у Wayback Machine.. — М.: Вагриус, 1998. — ISBN 5-7027-0744-3 (Мой XX век). — 2-е изд. — М.: Молодая гвардия, 2006. — ISBN 5-235-02948-8. (рос.)
    61. Елена ГОРФУНКЕЛЬ, Татьяна МОСКВИНА (2002). Кино и контекст. Т. IV. (ua). Новейшая история отечественного кино. 1986-2000. СПб, «Сеанс». Процитовано 2020-11-25. 
    62. Григорий ЗАСЛАВСЬКИЙ (15 грудня 2000). Триумф Татьяны Дорониной (ru). «Независимая газета». Процитовано 2020-11-21. 
    63. Марина ЗАБОЛОТНА (1995). Туманность андрогинов (ua). «Петербургский театральный журнал» № 8. Процитовано 2020-11-24. 
    64. Его даже не звали Фердинандо…
    65. «Фуршет после премьеры». Фото Archived квітень 9, 2015 на сайті Wayback Machine.
    66. Анжелика ЗАРЗЕРСКАЯ (28 травня 2018). Роман Виктюк: Артисты обречены на зависть (ru). «Вечерняя Москва». Процитовано 2020-11-21. 
    67. 20-летие спектакля «Саломея» (29 мая 2018) (відео)
    68. «Заводной апельсин». Пресса
    69. «R&J» (програмка) — рецензія, фото
    70. «Фердінандо» (програмка)
    71. Сергій ВИННИЧЕНКО (22 червня 2019). Маркетингові трансформери театрального неймінгу (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2020-11-21. 
    72. Оксана САВЧЕНКО (30 листопада 2014). Сияй, безумный бриллиант. Интервью с Романом Виктюком (ru). Ж-л «Фокус». Процитовано 2020-11-23. 
    73. Театр Романа Виктюка «Отравленная туника» (рос.)
    74. Долгая память
    75. Баттерфляй (1993) / Документальный фильм
    76. Закончились съемки фильма о Виктюке // Комерсант. — 1993. — 26 лютого. (рос.)
    77. McCarthy, Todd (2001-11-30). Review: 'The Turn of the Century'. Variety. Процитовано 2020-11-22. 
    78. Конец века (Константин Лопушанский) 2001 (відео)
    79. Трофименков М. Константин Лопушанский стряхнул с себя век-волкодав // Коммерсант-СПБ. — 2001. — 18 апреля. — № 69. — С. 4. (рос.)
    80. Физрук 4 сезон 15 серия смотреть онлайн. Физрук 4 смотреть онлайн бесплатно (ТНТ, 2017). Процитовано 2017-11-08. 

    Посилання

    Wikinews
    Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею: