Відмінності між версіями «Вільгельм V (сеньйор Монпельєський)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 26: Рядок 26:
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Походив з роду Гійомідів. Син [[Вільгельм IV (сеньйор Монпельє)|Бернара Вільгельма IV]], сеньйора Монпельє і Омаля, та Ерменгарди де Мелгуель. Народився у 1075 році. У 1085 році після смерті батька успадкував володіння, але через малий вік керувала його мати. Невдовзі вона вийшла заміж за сеньйора [[Андюз]]а. Після цього опіку над малим сеньйором перейняла його бабуся Беліарде, якій допомагали шановні феодали, васали сеньйорів Монпельє.
+
Син [[Вільгельм IV (сеньйор Монпельє)|Бернара Вільгельма IV]], сеньйора Монпельє і Омаля, та Ерменгарди де Мелгуель. Народився у 1075 році. У 1085 році після смерті батька успадкував володіння, але через малий вік керувала його мати. Невдовзі вона вийшла заміж за сеньйора [[Андюз]]а. Після цього опіку над малим сеньйором перейняла його бабуся Беліарде, якій допомагали шановні феодали, васали сеньйорів Монпельє.
   
 
У 1090 році після владнання суперечок з єпископом Магелоном Вільгельм V офіційно вступив у права сеньйора. Згідно з [[Вільгельм Тірський|Вільгельмом Тірським]], сеньйор Монпельє одним з перших відгукнувся на заклик папи римського Урбана II у 1095 році й долучився до хрестоносців. Перед походом призначив міського нобіля Вільгельма Емона вігьє (вікарієм) Монпельє.
 
У 1090 році після владнання суперечок з єпископом Магелоном Вільгельм V офіційно вступив у права сеньйора. Згідно з [[Вільгельм Тірський|Вільгельмом Тірським]], сеньйор Монпельє одним з перших відгукнувся на заклик папи римського Урбана II у 1095 році й долучився до хрестоносців. Перед походом призначив міського нобіля Вільгельма Емона вігьє (вікарієм) Монпельє.
Рядок 37: Рядок 37:
 
нескінченних позовах з єпископом Магелона і міським магістратом Монпельє.
 
нескінченних позовах з єпископом Магелона і міським магістратом Монпельє.
   
У 1114 році спільно з пізанським флотом брав участь у поході [[Рамон-Беренгер III|Рамон-Беренгера III]], графа Барселони, проти емірату Майорки, завдавши поразки мусульманам. Водночас заклав основу для тривалого союзу з Пізанською республікою.
+
У 1114 році спільно з пізанським флотом брав участь у поході [[Рамон-Беренгер III|Рамона-Беренгера III]], графа Барселони, проти емірату Майорки, завдавши поразки мусульманам. Водночас заклав основу для тривалого союзу з Пізанською республікою.
   
 
У 1120 році, розчарувавшись у спробах повернути сеньйоріальні права в Монпельє, Вільгельм V прийняв чернецтво в абатстві Св. Сальватора в Аньяні. Помер у 1121 році. Його володіння розділили сини — два Вільгельми і Бернар.
 
У 1120 році, розчарувавшись у спробах повернути сеньйоріальні права в Монпельє, Вільгельм V прийняв чернецтво в абатстві Св. Сальватора в Аньяні. Помер у 1121 році. Його володіння розділили сини — два Вільгельми і Бернар.

Версія за 03:16, 15 червня 2019

Вільгельм V
Вільгельм V
Сеньйор Монпельєський
1085 — 1121
Попередник: Вільгельм IV
Наступник: Вільгельм VI
 
Народження: 1075
Смерть: 1121
Династія: Монпельєська
Батько: Бернар Вільгельм IV
У шлюбі з: Ерменсенда де Могіо
Діти: 3 сина і 4 доньки

Вільге́льм V (окс. Guilhem V, 1075(1075)1121) — сеньйор Монпельєський і Омальський (10851121). Учасник Першого хрестового походу.

Імена

  • Вільгельм V (лат. Guilielmus, нім. Wilhelm) — у латинських документах, німецькій історіографії.
  • Гілем V (окс. Guilhem) — оскитанською.
  • Гільйом V (фр. Guillaume) — французькою.
  • Вільгельм Монпельєський (фр. Guilhem de Montpellier) — за назвою сеньйорії.

Біографія

Син Бернара Вільгельма IV, сеньйора Монпельє і Омаля, та Ерменгарди де Мелгуель. Народився у 1075 році. У 1085 році після смерті батька успадкував володіння, але через малий вік керувала його мати. Невдовзі вона вийшла заміж за сеньйора Андюза. Після цього опіку над малим сеньйором перейняла його бабуся Беліарде, якій допомагали шановні феодали, васали сеньйорів Монпельє.

У 1090 році після владнання суперечок з єпископом Магелоном Вільгельм V офіційно вступив у права сеньйора. Згідно з Вільгельмом Тірським, сеньйор Монпельє одним з перших відгукнувся на заклик папи римського Урбана II у 1095 році й долучився до хрестоносців. Перед походом призначив міського нобіля Вільгельма Емона вігьє (вікарієм) Монпельє.

Брав участь у Першому хрестовому поході у складі військ свого сеньйора Раймунда IV Тулузького 1096—1099 років. Відзначився під час облоги Нікеї, особливо під час захоплення невеликого сирійського села Мааррат аль-Нуман в 1098 році. Того ж року долучився до облоги Антіохії. 1099 року брав участь в облозі Єрусалиму.

У 100 році брав участь у невдалому поході Годфріда Бульйонського на Арсуф, що завершився невдало. 1101 році брав участь у походах короля Балдуїна I. У 1103 році повернувся до Монпельє, привізши мощі Св. Клеопи. У джерелах згадується, що участь у хрестовому поході фактично призвело Вільгельма V до розорення, а його тривала відсутність надало міській знаті Монпельє шанс зміцнити свої позиції.

Вільгельм V спробував повернути сеньйоріальні права, які узурпував міський нобілітет. До того ж Емони захопили посаду вігьє, яку стали передавати у спадок. Задля обмеження прав нобілітету було заборонено укладення шлюбів між васалами сеньйора і представниками міської верхівки. Однак можливості Вільгельма V були обмежені через фінансові проблеми. У підсумку він фактично погодився з узурпацією частини його феодальних прав міською знаттю. У 1103 році сеньйор підписав з Емонами угоду, що свідчила про те, що Вільгельм V змирився із новим становищем. Останні роки його життя пройшли в нескінченних позовах з єпископом Магелона і міським магістратом Монпельє.

У 1114 році спільно з пізанським флотом брав участь у поході Рамона-Беренгера III, графа Барселони, проти емірату Майорки, завдавши поразки мусульманам. Водночас заклав основу для тривалого союзу з Пізанською республікою.

У 1120 році, розчарувавшись у спробах повернути сеньйоріальні права в Монпельє, Вільгельм V прийняв чернецтво в абатстві Св. Сальватора в Аньяні. Помер у 1121 році. Його володіння розділили сини — два Вільгельми і Бернар.

Сім'я

Докладніше: Монпельєський дім

Дружина — Ерменсенда, донька П'єра де Могіо

Діти:

  • Сибілла, дружина Бернара III, сеньйора Андюз
  • Вільгеметта, дружина Бернара де Мелгуель
  • Вільгельм (1102—1162), сеньйор Монпельєський
  • Вільгельм (д/н—1156), сеньйор Омальський
  • Бернар, сеньйор Вілленова
  • Аделаїда
  • Ерменіарда

Джерела

  • Lewis A. R. The Guillems of Montpellier: a Sociological Appraisal // Viator. 1971. Vol. 2. P. 160.
  • Riley-Smith, Jonathan, The First Crusaders, 1095—1131, Cambridge University Press, London, 1997, pg. 158, 166,226
  • Handyside P. D. The old French translation of William of Tyre. Leiden, 2015. P. 108.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм V (сеньйор Монпельєський)