Відмінності між версіями «Вільнюський університет»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 14:47, 7 червня 2018

Вільнюський університет
лит. Vilniaus universitetas
Vulogo.jpg
VU centrinis iejimas.bibliotekos kiemo pietu puse 2006-08-09.jpg
54°40′57″ пн. ш. 25°17′14″ сх. д. / 54.68250000002777256° пн. ш. 25.28722222224977756° сх. д. / 54.68250000002777256; 25.28722222224977756Координати: 54°40′57″ пн. ш. 25°17′14″ сх. д. / 54.68250000002777256° пн. ш. 25.28722222224977756° сх. д. / 54.68250000002777256; 25.28722222224977756
Міжнародна назва лат. Alma Academia et Universitas Vilnensis Societatis Iesu (30 жовтня 1579)
лат. Alma Academia et Universitas Vilnensis Societatis Iesu (30 жовтня 1579)
лат. Imperatoria Universitas Vilnensis (1803)
біл. Віленскі ўніверсітэт (4 (16) квітня 1803)
біл. Універсітэт Стафана Баторыя (28 серпня 1919)
біл. Вільнюскі дзяржаўны ўніверсітэт (1944)
біл. Вільнюскі дзяржаўны ўніверсітэт імя В. Капсукаса (1955)
біл. Галоўная віленская школа (1795)
Країна Flag of Lithuania.svg Литва
Розташування Вільнюс
Засновано 1579
Засновник Стефан Баторій
Ректор Artūras Žukauskas[d]
Студентів 20 643
Членство у
  • Утрехтська мережа і European Policy Institutes Network[d]
  • Складається з Бібліотека Вільнюського університету
    Випускники Категорія:Випускники Вільнюського університету
    Штаб-квартира Вільнюс
    Сайт vu.lt
    Нагороди
    орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
    Вільнюський університет у Вікісховищі?

    Ві́льнюський університе́т (давніше Віленський університет, лит. Vilniaus universitetas) — найдавніший і найбільший вищий навчальний заклад Литви у Вільнюсі, великий науковий центр.

    Історія[ред. | ред. код]

    Заснований 1579 року королем Стефаном Баторієм як Віленська академія на базі єзуїтського Віленського колегіуму. Початково викладання велося латинською мовою, в університеті вивчали теологію, філософію та право. Серед випускників академії ранніх років — митрополит Рафаїл Корсак.

    Стефан Баторій засновує академію у Вільно. Картина Вінценти Смоковського

    1773 року з виходом закону про секуляризацію освіти, університет став світським закладом. Під владою Російської імперії заклад діяв під офіційною назвою «Імператорський Віленьский університет». Серед видатних випускників університету того часу — поети Адам Міцкевич та Юліуш Словацький. Після польського повстання 1830—1831 років університет був ліквідований, більша частина активів була передана Київському університету[1].

    1919 року університет був відроджений, але не діяв як литовський: внаслідок авантюри Желіговського (див. Серединна Литва) Вільнюс разом з великою частиною литовської території опинився у володіннях Польщі. Університет отримав офіційну назву «Університет Стефана Баторія»; викладання в ньому велося польською мовою. Із захопленням східних територій Польщі Радянським Союзом 1939 року університет призупинив діяльність. В 1944 діяльність університету (вже як литовського) була відновлена, у закладі навчалося до 5000 студентів, викладання велося російською (переважно) та литовською мовами.

    Сучасність[ред. | ред. код]

    Університет становлять 12 факультетів, 8 інститутів, 10 дослідницьких центрів, найстаріша в Литві бібліотека, 3 університетських лікарні, астрономічна обсерваторія, ботанічний сад, обчислювальний центр і костел Святих Іванів (Івана Хрестителя та Івана Богослова) (лит. Šv. Jono Krikštytojo ir Šv. Jono apaštalo ir evangelisto bažnyčia).

    Вільнюський університет на літографії XIX століття
    Університетський двір та Церква св. Іванів. Сучасне фото

    Станом на 1 січня 2005 року у Вільнюському університеті навчалося 22 618 студентів, з них 15 789 на денному відділенні, 6 829 на заочному і вечірньому. Університет займає декілька будівель і комплексів будівель в різних районах Вільнюса. У ансамблі Вільнюського університету в історичному центрі міста розташовуються адміністрація, бібліотека, історичний, філологічний та філософський факультети.

    Структура[ред. | ред. код]

    Назва підрозділу
    1 Факультет природничих наук
    2 Історичний факультет
    3 Комунікаційний факультет
    4 Факультет математики та інформатики
    5 Медичний факультет
    6 Юридичний факультет
    7 Фізичний факультет
    8 Філологічний факультет
    9 Філософський факультет
    10 Хімічний факультет
    11 Економічний факультет
    12 Каунаський гуманітарний факультет
    13 Інститут іноземних мов
    14 Інститут міжнародних відносин та політичних наук
    15 Центр досліджень навколишнього середовища
    16 Центр дослідження релігій
    17 Центр міжнародної економіки та менеджменту знань


     — факультети  — інститути  — наукові центри

    Бібліотека[ред. | ред. код]

    Історія університетської бібліотеки веде свій початок від часів бібліотеки єзуїтської колегії, яка згідно з заповітом короля Сигизмунда Августа отримала після його смерті 7 липня 1572 року багаті збори книг короля-бібліофіла.

    У фондах бібліотеки понад 5,3 млн видань, серед них 178 306 виданих в XV—XVIII століттях, понад 250 тис. рукописних документів (починаючи з XIII століття).

    У бібліотеки понад 27 тис. читачів.

    Відомі люди[ред. | ред. код]

    Ректори[ред. | ред. код]

    Випускники[ред. | ред. код]

    Навчались[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Egidijus Aleksandravičius, Antanas Kulakauskas. Pod władzą carów. Litwa w XIX wieku. Kraków, 1996, s. 79-80.
    2. Stanisław Bednarski T. J. / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 245. (пол.)
    3. Воронич А. Цепелін у Литві не дирижабль, а національна страва // Високий замок. — 2016. — № 118 (5518) (20—26 жовт.). — С. 13.

    Джерела[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]