Відмінності між версіями «Вірус Зіка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 35: Рядок 35:
   
 
== Особливості поширення вірусу в організмі ==
 
== Особливості поширення вірусу в організмі ==
Передбачають, що вірус спочатку інфікує [[дендритні клітини]] близько місця потрапляння, потім поширюється у [[Лімфатичний вузол|лімфатичні вузли]] і, врешті решт, поступає у [[Гемодинаміка|кровотік]]<ref name=Fields/>. Флавівіруси зазвичай відтворюються у [[Цитоплазма|цитоплазмі]], але [[антиген]]и вірусу Зіка були знайдені в [[Клітинне ядро|ядрах]] інфікованих клітин<ref>{{Cite journal | pmid=2841406 | year=1988 |
+
Припускають, що вірус спочатку інфікує [[дендритні клітини]] близько місця потрапляння, потім поширюється у [[Лімфатичний вузол|лімфатичні вузли]] і, врешті решт, поступає у [[Гемодинаміка|кровотік]]<ref name=Fields/>. Флавівіруси зазвичай відтворюються у [[Цитоплазма|цитоплазмі]], але [[антиген]]и вірусу Зіка були знайдені в [[Клітинне ядро|ядрах]] інфікованих клітин<ref>{{Cite journal | pmid=2841406 | year=1988 |
 
author1=Buckley | first1=A | title=Detection of virus-specific antigen in the nuclei or nucleoli of cells infected with Zika or Langat virus | journal=Journal of General Virology | volume=69 ( Pt 8) | issue=8 | pages=1913-20 | last2=Gould | first2=E. A. | doi=10.1099/0022-1317-69-8-1913}}</ref>.
 
author1=Buckley | first1=A | title=Detection of virus-specific antigen in the nuclei or nucleoli of cells infected with Zika or Langat virus | journal=Journal of General Virology | volume=69 ( Pt 8) | issue=8 | pages=1913-20 | last2=Gould | first2=E. A. | doi=10.1099/0022-1317-69-8-1913}}</ref>.
   

Версія за 21:31, 1 лютого 2016

Шаблон:Таксон Вірус Зіка (англ. Zika virus, ZIKV) — вид вірусів роду Flavivirus (родина Flaviviridae), який переносять комарі роду Aedes. У людей він здатний породжувати захворювання, відоме як хвороба, яку спричинює вірус Зіка (саме таку назву використовує ВООЗ англ. Zika virus disease у своїх офіційних сповіщеннях) або гарячка Зіка, яку з 1950-х років зареєстровано в районах екваторіального поясу Африки та Азії. З лютого 2016 року вірус Зіка ВООЗ визнало загрозою здоров'ю глобального рівня[1]

Актуальність

У 2007 році вірус Зіка раптово поширився на схід через Тихий океан до Океанії — Французької Полінезії і острову Пасхи. Упродовж декількох років вірус вирував у Тихоокеанському регіоні. 2015 року досяг Південної Америки, Центральної Америки, Карибських країн і на сьогодні ставлять питання про можливість пандемії хвороби, яку спричинює вірус Зіка[2], хоча фахівці ВООЗ про це ще остаточно не вирішили. Захворювання нагадує легку форму гарячки денге[3], перебігає без необхідності серйозного лікування, і, на сьогодні, не може бути попереджено ані противірусними препаратами, ані специфічною вакциною[4]. Хвороба, яку спричинює вірус Зіка, споріднена з жовтою гарячкою і гарячкою Західного Нілу, тому що їх спричинюють флавівіруси, що передаються комарами[3].

Під час епідемії у Французькій Полінезії було виявлено 73 випадки синдрому Гієна — Барре та інших неврологічних ускладнень серед 270 000 осіб населення, що може бути пов'язане з вірусом Зіка[2]. Згідно сповіщення ВООЗ, у Сальвадорі спостерігають незвичне збільшення кількості захворілих на синдром Гієна — Барре. Середньорічне число захворілих на цей синдром у цій країні складає 169. Але від 1 грудня 2015 року по 6 січня 2016 року зареєстровано вже 46 випадків цього ураження нервової системи, зокрема 2 смерті. Проводять комплекс різноманітних досліджень, в тому числі, направлених на виявлення можливого зв'язку між синдромом Гієна — Барре й вірусом Зіка у цій країні[5].

Європейський центр із запобігання і контролю захворювань випустив у грудні 2015 року публікацію на тему можливого зв'язку вірусу Зіка з вродженою мікроцефалією і синдромом Гієна — Барре[6]. Зв'язок цієї хвороби з мікроцефалією у новонароджених, які народилися від інфікованих матерів, на даний час вважають вірогідним[7], проте фахівці з боротьби з поширенням інфекційних хвороб проводять подальші всеосяжні ґрунтовні комплексні дослідження.

15 січня 2016 року Центр з контролю і профілактики захворювань США оприлюднив рекомендації для мандрівників по країнам, де зафіксовано випадки хвороби, яку спричинює вірус Зіка, включаючи рекомендації щодо прийняття особливих заходів безпеки і перенесення поїздки, якщо в ній немає термінової необхідності[8].

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Хвороба, яку спричинює вірус Зіка.

Історія відкриття

Мапа, що відображає непряму ймовірність виникнення хвороби, яку спричинює вірус Зіка (синій = ймовірність відсутня, червоний = висока ймовірність). Мапа демонструє поширення в світі основного переносника хвороби — комарів Aedes aegypti.

Вперше вірус було виділено 1947 року у макак-резусів в лісі Зіка, Уганда і 1952 року було вперше знайдено у людей там[9]. З 1951 по 1981 рік були отримані численні свідоцтва того, що вірус має сталу циркуляцію серед людей в Африці і може спричиняти захворювання, докази чого було отримано і в інших африканських країнах, таких як Нігерія, Танзанія, Єгипет, ЦАР, Сьєра-Леоне, Габон, а також в деяких областях Азії, включаючи Індію, Малайзію, Філіппіни, Таїланд, В'єтнам та Індонезію[9].

Схема простеженої молекулярної еволюції вірусу Зіка в Африці та при поширенні до Азії.

Будова

Подібно іншим флавівірусам, вірус Зіка має оболонку. Нуклеокапсид приблизно 25-30 нм в діаметрі з несегментованим, одноланковим, позитивно-спрямованим РНК-геномом. Він оточений мембраною з двошарової ліпідної оболонки, яка містить білки оболонки. Віріон приблизно сягає 40 нм в діаметрі з поверхневими виступами, які становлять приблизно 5-10 нм. Поверхневі білки розташовані в ікосаедричноподібній симетрії. Має дві некодуючі області, відомі як 5 'NCR і 3' NCR. Відкрита рамка зчитування вірусу Зіка має структуру 5'-С-PRM-Е-НС1-NS2A-NS2B-NS3-NS4A-NS4B-N S5-3'. Кодує поліпротеїни, які згодом розщеплюються в капсид (С), мембранний попередник (PRM), білок (Е) і неструктурні білки (NS)[10]. Білок Е складає більшість поверхні віріона і бере участь у зв'язуванні з клітинами хазяїна і злитті їх мембран[11]. Білки НС1, NS3, NS5 є високомолекулярними білками, а білки NS2A, NS2B, NS4A і NS4B менші за молекулярністю, гідрофобні білки. Розташований в 3 'NCR фрагмент з 428-ми нуклеотидів можливо грає роль в трансляції, пакуванні РНК, циклізації, стабілізації геному і розпізнаванні. 5' NCR проводить трансляцію за допомогою метилованого нуклеотиду або геном-пов'язаного білка.

Разом з вірусом Спондвені утворює кладу Спондвені (англ. Spondweni) в роді Flavivirus[12][13].

Особливості поширення вірусу в організмі

Припускають, що вірус спочатку інфікує дендритні клітини близько місця потрапляння, потім поширюється у лімфатичні вузли і, врешті решт, поступає у кровотік[12]. Флавівіруси зазвичай відтворюються у цитоплазмі, але антигени вірусу Зіка були знайдені в ядрах інфікованих клітин[14].

Передача вірусу до людей

Вірус Зіка передають активні протягом денного періоду комарі роду Aedes — Aedes aegypti і, рідше, так звані деревні комарі Aedes africanus, Aedes apicoargenteus, Aedes furcifer, Aedes hensilli, Aedes luteocephalus та Aedes vitattus. Тривалість набуття патогенності в організмі комарів становить приблизно 10 днів[9]. Хребетні джерела вірусу — мавпи і люди, хоча достеменно не вивчено питання про усі можливі джерела та резервуари інфекції. До початку поширення, що почалася 2007 року, вірус Зіка «рідко спричиняв помітні „надлишкові“ захворювання у людини, навіть у високоендемічних районах»[2].

У 2009 році Браян Фой, біолог з лабораторії з вивчення антропонозних інфекційних хвороб Державного університету Колорадо заразив вірусом Зіка свою дружину статевим шляхом. Він відвідував Сенегал і вивчав комарів, деякі з них його кусали. Через кілька днів після повернення в США він відчув, що захворів, було визначено, що це хвороба, яку спричинює вірус Зіка, але це сталося вже після незахищеного статевого контакту з дружиною. Згодом у неї з'явилися ознаки хвороби з нетривалою гарячкою, надмірною чутливістю до світла. Фой — перша відома людина, яка передала поширюваний комахами вірус іншій людині через статевий контакт[15][16], доказавши, таким чином, можливість не тільки натуральної трансмісивної передачі, але й контактної статевої передачі.

У 2015 році РНК вірусу Зіка було виявлено в навколоплідних водах двох людських ембріонів, це показало, що вірус проникає через плаценту і може спричинити інфекцію у плода[17]. 20 січня 2016 року вчені у штаті Парана (Бразилія) виявили генетичний матеріал вірусу Зіка у плаценті жінки, якій зробили аборт з приводу передбачуваної мікроцефалії її плода. Ця знахідка підтвердила той факт, що вірус може проникати через плаценту[18].

Клінічні ознаки

Ознаки хвороби включають легкий головний біль, плямистий висип, нетривалу гарячку без виразної інтоксикації, нездужання, кон'юнктивіт і біль в суглобах. Тільки в однієї людини з п'яти проявлялися ознаки захворювання, відсутня летальність, проте справжній патогенний потенціал вірусу досі не відомий[9].

Профілактика і лікування

На січень 2016 року не існує вакцини або противірусних засобів для запобігання захворювання. Гарячку можна полегшити, використовуючи парацетамол, тоді як аспірин та інші нестероїдні протизапальні препарати можна застосовувати тільки після виключення гарячки денге через можливий ризик виникнення кровотеч[19].

Див. також

Джерела

  1. Zika Virus a Global Health Emergency, W.H.O. Says. The New York Times. 
  2. а б в Anthony S. Fauci, David M. Morens. Zika Virus in the Americas — Yet Another Arbovirus Threat // The New England Journal of Medicine. — 2016. — Т. 374, вип. 2. — С. 1-3. — DOI:10.1056/NEJMp1600297.
  3. а б Zika virus infection. ecdc.europa.eu. Процитовано 18 January 2016. 
  4. Symptoms, Diagnosis, & Treatment | Zika virus | CDC
  5. WHO. Emergencies preparedness, response. Guillain-Barré syndrome – El Salvador. Disease Outbreak News. 21 January 2016 [1]
  6. Rapid risk assessment: Zika virus epidemic in the Americas: potential association with microcephaly and Guillain-Barre syndrome (pdf). Stockholm: European Centre for Disease Prevention and Control. 10 December 2015. с. 14. Процитовано 9 January 2016. 
  7. Epidemiological update: Outbreaks of Zika virus and complications potentially linked to the virus Zika infection. European Centre for Disease Prevention and Control. Процитовано 18 January 2016. 
  8. Zika Virus in the Caribbean — Alert — Level 2, Practice Enhanced Precautions — Travel Health Notices | Travelers' Health | CDC
  9. а б в г Hayes, E. B. (2009). Zika Virus Outside Africa. Emerging Infectious Diseases 15 (9): 1347–1350. PMC 2819875. PMID 19788800. doi:10.3201/eid1509.090442. 
  10. Chambers T, Hahn C, Galler R, Rice C. (1990) Flavivirus genome organization, expression, and replication. Annual Reviews of Microbiology. 44:649-88 [2]
  11. Faye O, Freire C, Iamarino A, Faye O, de Oliveira J, Diallo M, Zanotto P, Sall A. (2014) Molecular Evolution of Zika Virus during Its Emergence in the 20th Century. PLOS Neglected Tropical Diseases January 9, 2014 DOI: 10.1371/journal.pntd.0002636 [3]
  12. а б Fields Virology, 5th Edition
  13. Faye, Oumar; Freire, Caio C. M.; Iamarino, Праці; Faye, Ousmane; de Oliveira, Juliana Velasco C.; Diallo, Mawlouth; Zanotto, Paolo M. A.; Sall, Amadou Alpha та ін. (9 January 2014). Molecular Evolution of Zika Virus during Its є поява in the 20th Century. PLoS Neglected Tropical Diseases 8 (1): e2636. doi:10.1371/journal.pntd.0002636. 
  14. Buckley, A; Gould, E. A. (1988). Detection of virus-specific antigen in the nuclei or nucleoli of cells infected with Zika or Langat virus. Journal of General Virology. 69 ( Pt 8) (8): 1913–20. PMID 2841406. doi:10.1099/0022-1317-69-8-1913. 
  15. Тоі, B. D.; Kobylinski, K. C.; Тоі, J. L. C.; Blitvich, B. J.; Travassos Da Rosa, A.; Haddow, A. D.; Lanciotti, R. S.; Tesh, R. B. (2011). Probable Non–Vector-borne Transmission of Zika Virus, Colorado, USA. Emerging Infectious Diseases 17 (5): 880–882. PMC 3321795. PMID 21529401. doi:10.3201/eid1705.101939. 
  16. Enserink, M. (April 6, 2011). trip-yields-sc.html?ref=hp Sex After a Field Trip Yields Scientific First. Science Magazine. 
  17. Gretchen Vogel. Fast-spreading virus may cause severe birth defects Science Magazine American Association for the Advancement of Science. 3 December 2015, retrieved 7 January 2016
  18. Caso de aborto confirma que zika consegue atravessar a placenta. Globo Comunicação e Participações S. A. 20 January 2016. 
  19. Zika Virus For Health Care Providers: Clinical Evaluation & Disease CDC, June 1, 2015, retrieved January 8, 2016

Посилання