Габрієль Ламе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:44, 24 серпня 2017, створена Antwq (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Габрієль Ламе
фр. Gabriel Lamé
Gabriel-Lamé.jpeg
Народився 22 липня 1795(1795-07-22)
Тур, Франція
Помер 1 травня 1870(1870-05-01) (74 роки)
Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Діяльність математик, фізик, інженер, професор
Сфера роботи математика, механіка
Alma mater Політехнічна школа, Гірнича школа Парижа
Науковий ступінь член Паризької АН, член-кор. Петербурзької АН
Мова творів французька[1]
Заклад Політехнічна школа
Членство Société Philomathique de Paris[d]
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Прусська академія наук
Туринська академія наук[d]
Відомий завдяки: роботами з математичної фізики і теорії пружності.
Нагороди
Офіцер ордена Почесного легіону
Звання професор

Ґабрієль Ламе́ (фр. Gabriel Lamé, *22 липня 1795(17950722), Тур — †1 травня 1870, Париж) — французький інженер, математик і механік. Вніс вагомий вклад в розвиток математичної фізики та теорії пружності.

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення навчання у Політехнічній школі (1817) та Гірничій школі Парижа (1820) Ламе було запрошено, разом з Б. П. Е. Клапейроном, у Росію і в період 1820–1832 років працював в Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, де очолював кафедру механіки, математики, фізики. Протягом шести місяців перебував у відрядженні Англії для дослідження стану залізничних шляхів. У цей період познайомився із знаменитим залізничним інженером Джоржем Стівенсоном.

У 1832 повернувся у Францію. В 1832–1844 — професор фізики Політехнічної школи. Брав активну участь у будівництві залізниць з Парижа у Версаль і у Сен-Жермен-ан-Ле. в 1848–1863 — професор Сорбонни, де очолював кафедру теорії ймовірностей на факультеті наук. Втрата слуху змусила його піти у відставку у 1863. Ламе був членом Паризької академії наук (1843) і багатьох наукових товариств, читав низку курсів: з математичної теорії пружності, з теплотехніки, з теорії еліптичних функцій і т. д.

Наукові здобутки[ред. | ред. код]

В рамках досліджень, присвячених теорії пружності разом з Б. П. Е. Клапейроном вивчав (1826) стійкість арок, встановив положення перерізу руйнування для кругової арки сталого поперечного перерізу. Написав у співавторстві мемуар про внутрішню рівновагу твердих тіл з однорідних матеріалів (1833). Автор «Лекцій з математичної теорії пружності твердих тіл» (1852) — першого трактату з теорії пружності.

Отримав визнання завдяки своїй загальній теорії криволінійних координат та їх позначень і дослідження класів еліпсоподібних кривих, тепер відомих як «криві Ламе», що задаються рівнянням

де n довільне дійсне число.

Увів поняття еліпсоїда напружень Ламе, вивчивши значення потенціалу на його поверхні. Дослідив (1854) теорію пружної рівноваги сферичних оболонок. Опублікував (1859) роботу про криволінійні координати та їх застосування в механіці і теорії пружності, увів функції Ламе. Розробив (1859) ідеї, що лягли в основу тензорного аналізу. Довів (1840) відсутність розв'язку у цілих числах рівняння . Написав «Курс раціональної математичної фізики» (1865).

На його честь названі параметри Ламе в теорії пружності.

Ламе помер у Парижі в 1870 році. Його ім'я входить у список 72 імен на Ейфелевій вежі.

Книги, написані Ламе[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.