Відмінності між версіями «Габсбурги»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Не показано 7 проміжних версій цього користувача)
Рядок 4: Рядок 4:
   
 
'''Га́бсбурзький дім''' ({{lang-de|Haus Habsburg}}), або '''Га́бсбурги''' ({{lang-de|Habsburger}}) — [[німці|німецький]] шляхетний рід, одна із наймогутніших монарших династій в [[Європа|Європі]] [[середньовіччя]] і [[новий час|модерну]]. Представники роду були [[імператори Священної Римської імперії|імператорами Священної Римської імперії]] ([[1273]]—[[1742]], [[1745]]—[[1806]]), [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] ([[1804]]–[[1867]]), [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] ([[1867]]—[[1918]]), [[Друга Мексиканська імперія|Мексиканської імперії]] ([[1863]]—[[1867]]); королями Німеччини (з 1273), [[Кастильська Корона|Іспанії]] ([[1516]]—[[1700]]), [[Королі Португалії|Португалії]] ([[1590]]—[[1640]]), [[Королівство Богемія|Богемії]], [[Королівство Угорщина|Угорщини]], [[Хорватія|Хорватії]], [[Королівство Галичини і Лодомерії|південнопольських і західноукраїнських земель]] тощо. Назва походить від [[Габсбург (замок)|Габсбурзького замку]] в кантоні [[Ааргау]], [[Швейцарія]]. Його володарем був [[франки|франкський]] лицар, клеттгаузький граф [[Радбот]] (985—1045), засновник роду. Онук цього графа [[Оттон II Габсбург|Оттон II]] (?—1111) вперше додав назву замку до свого титулу «граф Габсбурзький», який з часом закріпився як прізвище. [[1273]] року [[Рудольф I Габсбург|Рудольф Габсбург]], нащадок Радбота у сімнадцятому поколінні, став першим [[Список монархів Німеччини|королем Німеччини]]. Він переніс родинну резиденцію з Швейцарії до [[Герцогство Австрія|Австрійського герцогства]], яке залишалося основним володінням роду до [[1918]] року. В ХVI столітті рід розділився на старшу Іспанську й молодшу Австрійську гілки. Перша вигасла [[1700]] року зі смертю іспанського короля [[Карлос II|Карлоса II]], друга — в [[1740]] році зі смертю австрійського імператора [[Карл VI Габсбург|Карла VI]]. Наступниця останнього, імператриця [[Марія-Терезія]] одружилася із лотарингським герцогом [[Франц I (імператор Священної Римської імперії)|Францом III]], нащадки яких дали початок Габсбургсько-Лотаринзькій гілці роду. Вона продовжує існувати, а її представники носять прізвище «фон Гасбург» ({{lang-de|von Habsburg}}; Габсбурзькі, з Габсбурга). Також — '''Австрі́йський ді́м''' ({{lang-de|Haus Österreich}}; {{lang-es|Casa de Austria}})
 
'''Га́бсбурзький дім''' ({{lang-de|Haus Habsburg}}), або '''Га́бсбурги''' ({{lang-de|Habsburger}}) — [[німці|німецький]] шляхетний рід, одна із наймогутніших монарших династій в [[Європа|Європі]] [[середньовіччя]] і [[новий час|модерну]]. Представники роду були [[імператори Священної Римської імперії|імператорами Священної Римської імперії]] ([[1273]]—[[1742]], [[1745]]—[[1806]]), [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] ([[1804]]–[[1867]]), [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] ([[1867]]—[[1918]]), [[Друга Мексиканська імперія|Мексиканської імперії]] ([[1863]]—[[1867]]); королями Німеччини (з 1273), [[Кастильська Корона|Іспанії]] ([[1516]]—[[1700]]), [[Королі Португалії|Португалії]] ([[1590]]—[[1640]]), [[Королівство Богемія|Богемії]], [[Королівство Угорщина|Угорщини]], [[Хорватія|Хорватії]], [[Королівство Галичини і Лодомерії|південнопольських і західноукраїнських земель]] тощо. Назва походить від [[Габсбург (замок)|Габсбурзького замку]] в кантоні [[Ааргау]], [[Швейцарія]]. Його володарем був [[франки|франкський]] лицар, клеттгаузький граф [[Радбот]] (985—1045), засновник роду. Онук цього графа [[Оттон II Габсбург|Оттон II]] (?—1111) вперше додав назву замку до свого титулу «граф Габсбурзький», який з часом закріпився як прізвище. [[1273]] року [[Рудольф I Габсбург|Рудольф Габсбург]], нащадок Радбота у сімнадцятому поколінні, став першим [[Список монархів Німеччини|королем Німеччини]]. Він переніс родинну резиденцію з Швейцарії до [[Герцогство Австрія|Австрійського герцогства]], яке залишалося основним володінням роду до [[1918]] року. В ХVI столітті рід розділився на старшу Іспанську й молодшу Австрійську гілки. Перша вигасла [[1700]] року зі смертю іспанського короля [[Карлос II|Карлоса II]], друга — в [[1740]] році зі смертю австрійського імператора [[Карл VI Габсбург|Карла VI]]. Наступниця останнього, імператриця [[Марія-Терезія]] одружилася із лотарингським герцогом [[Франц I (імператор Священної Римської імперії)|Францом III]], нащадки яких дали початок Габсбургсько-Лотаринзькій гілці роду. Вона продовжує існувати, а її представники носять прізвище «фон Гасбург» ({{lang-de|von Habsburg}}; Габсбурзькі, з Габсбурга). Також — '''Австрі́йський ді́м''' ({{lang-de|Haus Österreich}}; {{lang-es|Casa de Austria}})
 
== Легенда про походження ==
 
Згідно з [[легенда|легендою]], одного разу славний [[лицар]] [[граф (титул)|граф]] фон Альтенбург вирушив на полювання в гори. Захопившись азартом погоні, він не помітив, як залишив свою [[свита|свиту]] далеко позаду. На скелях він побачив багато гнізд [[Грифові|грифів]], які, помітивши непроханого гостя, стали його атакувати. Ні меч, ні спис не рятували лицаря від кігтів і дзьобів птахів, і той, ставши на коліна, став благати Бога про спасіння. В цей час налетіла велика зграя чорних [[крук]]ів, яка змусила грифів відступити. В подяку за це врятований граф наказав своїм васалам на місці цієї події побудувати вежу і назвати її Габісбург (''гора грифів''). На вежі мали гніздитися ворони, а слуги графа — годувати їх. Проте графові нащадки вигнали птахів, зруйнували вежу, а на її місці збудували [[Замок (споруда)|замок]]. За це на рід Габсбургів було накладено [[прокляття]] — численні біди віщували чорні ворони.
 
   
 
== Герби ==
 
== Герби ==
Рядок 30: Рядок 27:
 
Wappen Erzherzogtum Österreich (Helmkleinod).png|1890
 
Wappen Erzherzogtum Österreich (Helmkleinod).png|1890
 
</gallery></center>
 
</gallery></center>
  +
  +
== Королі ==
  +
=== Кастилії і Португалії ===
  +
* {{ІКД|Феліпе ІІ}}
  +
* {{ІКД|Феліпе ІІІ}}
  +
* {{ІКД|Феліпе IV}}
  +
* {{ІКД|Карлос ІІ}}
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Рядок 39: Рядок 43:
 
У [[16 століття|XVI столітті]] Габсбурги розділилися на дві гілки: [[Іспанія|іспанську]] та австрійську. Імператорська корона зберігалася за австрійською гілкою.
 
У [[16 століття|XVI столітті]] Габсбурги розділилися на дві гілки: [[Іспанія|іспанську]] та австрійську. Імператорська корона зберігалася за австрійською гілкою.
   
  +
=== Поділ. Іспанські й Австрійські Габсбурги ===
Іспанська гілка обірвалася [[1700]] року, поступившись династії [[Бурбони|Бурбонів]]. Австрійська&nbsp;— згасла [[1780]] року разом зі смертю імператриці [[Марія Терезія|Марії Терезії]]. Але нащадки її та її чоловіка Франца I (великого герцога [[Тоскана|Тосканського]] та колишнього герцога [[Лотарингія|Лотарингії]]) перейняли ім'я Габсбургів (точніше&nbsp;— [[Габсбурґ-Лотаринґен|Габсбурґ-Лотаринґів]]).
 
  +
Після зречення Карла V в [[1556]] році Габсбурзький дім розколовся на дві гілки — Іспанських (кастильських) Габсбургів і Австрійських (німецьких) Габсбургів. Перші були старшою гілкою й приняли титул королів Кастилії (згодом — Іспанії); другі були молодшою гілкою, але зберегли за собою корону імператорів Священної Римської імперії. Іспанських Габсбургів очолив [[Феліпе II]] (Філіп ІІ), син Карла V, а Австрійських — [[Фердинанд I]], молодший брат Карла V.
  +
  +
За правління Феліпе II Габсбурзький дім став правителем [[Іспанська імперія|кастильської трансколоніальної імперії]]. Завдяки [[Іберійська унія|Іберійській унії]] він також керував [[Королівство Португалія|Португалією]] та [[Португальська імперія|її колоніями]] у [[1580]]—[[1640]] роках.
  +
  +
[[Іспанські Нідерланди]] і [[Міланське герцогство]] перебували в особистій унії з Феліпе II, але формально лишалися частиною Свяшенної Римської імперії. Кастильські королі також претендували на корону Угорщини і Богемії. Взаємні претензії іспанської і австрійської гілок були вирішені таємним [[Оньятський договір|Оньятським договором]] [[1617]] року.
  +
  +
Дім іспанських Габсбургів вигас 1700 року зі смертю кастильського короля [[Карлос II|Карлоса II]] (Карла ІІ). Це спричинило [[війна за іспанська спадщину|війну за іспанську спадщину]]. Австрійська гілка вигасла по чоловічій лінії [[1740]] року, внаслідок чого спалахнула [[війна за австрійську спадщину|війна за австрійську спадщину]].
  +
  +
=== Дотарингські Габсбурги ===
 
Іспанська гілка поступилася династії [[Бурбони|Бурбонів]]. Австрійська&nbsp;— згасла [[1780]] року разом зі смертю імператриці [[Марія Терезія|Марії Терезії]]. Але нащадки її та її чоловіка Франца I (великого герцога [[Тоскана|Тосканського]] та колишнього герцога [[Лотарингія|Лотарингії]]) перейняли ім'я Габсбургів (точніше&nbsp;— [[Габсбурґ-Лотаринґен|Габсбурґ-Лотаринґів]]).
   
 
Онук Марії Терезії, останній імператор Священної Римської імперії Франц ІІ [[1804]] року проголосив себе першим імператором новоутвореної [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] під іменем [[Франц I (Священна Римська Імперія)|Франца I]] (з [[1867]]&nbsp;р.&nbsp;— [[Австро-Угорщина]]).
 
Онук Марії Терезії, останній імператор Священної Римської імперії Франц ІІ [[1804]] року проголосив себе першим імператором новоутвореної [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] під іменем [[Франц I (Священна Римська Імперія)|Франца I]] (з [[1867]]&nbsp;р.&nbsp;— [[Австро-Угорщина]]).
   
 
Останнім правлячим монархом з династії Габсбургів був цісар Австро-Угорщини [[Карл І (імператор Австро-Угорщини)|Карл I]], який зрікся влади [[1918]] року. Його син [[Отто фон Габсбург]] згодом став депутатом [[Європейський парламент|Європарламенту]].
 
Останнім правлячим монархом з династії Габсбургів був цісар Австро-Угорщини [[Карл І (імператор Австро-Угорщини)|Карл I]], який зрікся влади [[1918]] року. Його син [[Отто фон Габсбург]] згодом став депутатом [[Європейський парламент|Європарламенту]].
  +
[[Файл:Karl Stephan Austria 1860 1933 family1896.jpg|міні|ліворуч|206x206px|Родинне фото Габсбургів-Лотринген, [[1896]]]]
 
=== Габсбурги та Україна ===
+
== Габсбурги та Україна ==
 
Правління Габсбургів залишило глибокий слід у середньовічній та новій історії Європи. До володінь Габсбургів належали й західно-українські землі: 1526 року вони приєднали північно-західну частину [[Закарпаття|Закарпатської України]], після австро-турецької війни 1683–99 – південно-східну частину (див. [[Карловицький конгрес]]), після 1-го [[Поділи Речі Посполитої|поділу Речі Посполитої]] 1772 року інкорпорували Галичину на основі свого титулу королів [[Королівство Галичини та Володимирії|Галичини та Володимирії]]. 1774 року, скориставшись [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецькою війною 1768–1774]], відбили у турків [[Буковина|Буковину]] й приєднали її до [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]]. Від 1849 року отримали титул герцогів Буковини – після перетворення її на окремий коронний край [[герцогство Буковина]]. Наприкінці 18 ст., у 19 ст. і до розпаду Австро-Угорщини 1918 володарями західно-українських земель були [[Марія-Терезія]] (1740–80), [[Йосиф II]] (1780–90), [[Леопольд II (імператор Священної Римської імперії)|Леопольд II]] (1790–92), Франц (1792–1835, від 1804 – імператор Австрії під іменем Франц I; 1792–1806 – германський імператор під іменем [[Франц II]]), Фердинанд I (1835–48), [[Франц Йосиф I]] (1848–1916), [[Карл I (імператор Австро-Угорщини)|Карл I]] (1916–1918)<ref name="ЕІУ">Варварцев 2004:2.</ref>.
 
Правління Габсбургів залишило глибокий слід у середньовічній та новій історії Європи. До володінь Габсбургів належали й західно-українські землі: 1526 року вони приєднали північно-західну частину [[Закарпаття|Закарпатської України]], після австро-турецької війни 1683–99 – південно-східну частину (див. [[Карловицький конгрес]]), після 1-го [[Поділи Речі Посполитої|поділу Речі Посполитої]] 1772 року інкорпорували Галичину на основі свого титулу королів [[Королівство Галичини та Володимирії|Галичини та Володимирії]]. 1774 року, скориставшись [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецькою війною 1768–1774]], відбили у турків [[Буковина|Буковину]] й приєднали її до [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]]. Від 1849 року отримали титул герцогів Буковини – після перетворення її на окремий коронний край [[герцогство Буковина]]. Наприкінці 18 ст., у 19 ст. і до розпаду Австро-Угорщини 1918 володарями західно-українських земель були [[Марія-Терезія]] (1740–80), [[Йосиф II]] (1780–90), [[Леопольд II (імператор Священної Римської імперії)|Леопольд II]] (1790–92), Франц (1792–1835, від 1804 – імператор Австрії під іменем Франц I; 1792–1806 – германський імператор під іменем [[Франц II]]), Фердинанд I (1835–48), [[Франц Йосиф I]] (1848–1916), [[Карл I (імператор Австро-Угорщини)|Карл I]] (1916–1918)<ref name="ЕІУ">Варварцев 2004:2.</ref>.
   

Версія за 03:31, 14 серпня 2019

Графський герб Габсбургів
Герцогський герб Габсбургів. Малий герб Австрії

Га́бсбурзький дім (нім. Haus Habsburg), або Га́бсбурги (нім. Habsburger) — німецький шляхетний рід, одна із наймогутніших монарших династій в Європі середньовіччя і модерну. Представники роду були імператорами Священної Римської імперії (12731742, 17451806), Австрійської імперії (18041867), Австро-Угорщини (18671918), Мексиканської імперії (18631867); королями Німеччини (з 1273), Іспанії (15161700), Португалії (15901640), Богемії, Угорщини, Хорватії, південнопольських і західноукраїнських земель тощо. Назва походить від Габсбурзького замку в кантоні Ааргау, Швейцарія. Його володарем був франкський лицар, клеттгаузький граф Радбот (985—1045), засновник роду. Онук цього графа Оттон II (?—1111) вперше додав назву замку до свого титулу «граф Габсбурзький», який з часом закріпився як прізвище. 1273 року Рудольф Габсбург, нащадок Радбота у сімнадцятому поколінні, став першим королем Німеччини. Він переніс родинну резиденцію з Швейцарії до Австрійського герцогства, яке залишалося основним володінням роду до 1918 року. В ХVI столітті рід розділився на старшу Іспанську й молодшу Австрійську гілки. Перша вигасла 1700 року зі смертю іспанського короля Карлоса II, друга — в 1740 році зі смертю австрійського імператора Карла VI. Наступниця останнього, імператриця Марія-Терезія одружилася із лотарингським герцогом Францом III, нащадки яких дали початок Габсбургсько-Лотаринзькій гілці роду. Вона продовжує існувати, а її представники носять прізвище «фон Гасбург» (нім. von Habsburg; Габсбурзькі, з Габсбурга). Також — Австрі́йський ді́м (нім. Haus Österreich; ісп. Casa de Austria)

Герби

  • Графський. Габсбурзький лев.
У золотому щиті червоний лев-рампант. У клейноді такий самий лев, на спині якого гребінь із павиним пір'ям. У ранньомодерну добу лева на щиті й клейноді зображали із золотою короною. З кінця XVIII ст. озброєння і корона лева на щиті малювали синім.
  • Герцогський. Австрійська балка.
У червоному щиті срібна балка. У клейноді — павине пір'я (нім. Pfauenstoß).

Королі

Кастилії і Португалії

  • Феліпе II (1527—1598), король Кастилії (1556—1598) і Португалії (1581—1598)
  • Феліпе III (1578—1621), король Кастилії і Португалії (1598—1621)
  • Феліпе IV (1605—1665), король Кастилії (1621—1665) і Португалії (1621—1640)
  • Карлос II (1661—1700), король Кастилії (1665—1700)

Історія

Мапа володінь дому Габсбургів у 1547 році
Мапа володінь Австрійської гілки Габсбургів у 1648 році

XI-XIII століття володіли ландграфством у Верхньому Ельзасі та Середній Швейцарії.

1273 — Рудольфа фон Габсбурга обрали імператором Священної Римської імперії, цей титул успадкували і його нащадки. Він же набув у своє володіння герцогства Австрію та Штирію.

У XVI столітті Габсбурги розділилися на дві гілки: іспанську та австрійську. Імператорська корона зберігалася за австрійською гілкою.

Поділ. Іспанські й Австрійські Габсбурги

Після зречення Карла V в 1556 році Габсбурзький дім розколовся на дві гілки — Іспанських (кастильських) Габсбургів і Австрійських (німецьких) Габсбургів. Перші були старшою гілкою й приняли титул королів Кастилії (згодом — Іспанії); другі були молодшою гілкою, але зберегли за собою корону імператорів Священної Римської імперії. Іспанських Габсбургів очолив Феліпе II (Філіп ІІ), син Карла V, а Австрійських — Фердинанд I, молодший брат Карла V.

За правління Феліпе II Габсбурзький дім став правителем кастильської трансколоніальної імперії. Завдяки Іберійській унії він також керував Португалією та її колоніями у 15801640 роках.

Іспанські Нідерланди і Міланське герцогство перебували в особистій унії з Феліпе II, але формально лишалися частиною Свяшенної Римської імперії. Кастильські королі також претендували на корону Угорщини і Богемії. Взаємні претензії іспанської і австрійської гілок були вирішені таємним Оньятським договором 1617 року.

Дім іспанських Габсбургів вигас 1700 року зі смертю кастильського короля Карлоса II (Карла ІІ). Це спричинило війну за іспанську спадщину. Австрійська гілка вигасла по чоловічій лінії 1740 року, внаслідок чого спалахнула війна за австрійську спадщину.

Дотарингські Габсбурги

Іспанська гілка поступилася династії Бурбонів. Австрійська — згасла 1780 року разом зі смертю імператриці Марії Терезії. Але нащадки її та її чоловіка Франца I (великого герцога Тосканського та колишнього герцога Лотарингії) перейняли ім'я Габсбургів (точніше — Габсбурґ-Лотаринґів).

Онук Марії Терезії, останній імператор Священної Римської імперії Франц ІІ 1804 року проголосив себе першим імператором новоутвореної Австрійської імперії під іменем Франца I1867 р. — Австро-Угорщина).

Останнім правлячим монархом з династії Габсбургів був цісар Австро-Угорщини Карл I, який зрікся влади 1918 року. Його син Отто фон Габсбург згодом став депутатом Європарламенту.

Габсбурги та Україна

Правління Габсбургів залишило глибокий слід у середньовічній та новій історії Європи. До володінь Габсбургів належали й західно-українські землі: 1526 року вони приєднали північно-західну частину Закарпатської України, після австро-турецької війни 1683–99 – південно-східну частину (див. Карловицький конгрес), після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 року інкорпорували Галичину на основі свого титулу королів Галичини та Володимирії. 1774 року, скориставшись російсько-турецькою війною 1768–1774, відбили у турків Буковину й приєднали її до Королівства Галичини та Володимирії. Від 1849 року отримали титул герцогів Буковини – після перетворення її на окремий коронний край герцогство Буковина. Наприкінці 18 ст., у 19 ст. і до розпаду Австро-Угорщини 1918 володарями західно-українських земель були Марія-Терезія (1740–80), Йосиф II (1780–90), Леопольд II (1790–92), Франц (1792–1835, від 1804 – імператор Австрії під іменем Франц I; 1792–1806 – германський імператор під іменем Франц II), Фердинанд I (1835–48), Франц Йосиф I (1848–1916), Карл I (1916–1918)[1].

У 16–17 ст. свою політику щодо козацької України Габсбурги будували відповідно до планів імперії, спрямованих на створення коаліції антитурецьких сил в Європі й приєднання до неї козацтва. З цією метою 1594 року імператор Рудольф II направив дипломата Еріха Лясоту на переговори до Запорозької Січі, потім приймав у себе козацьких послів. 1657 року імператор Фердинанд III встановив дипломатичні зв'язки з Богданом Хмельницьким і намагався залучити запорозьке військо до спільного фронту боротьби європейців проти Османської імперії[1].

На підвладних Габсбургам українських землях діяли загальні для всієї імперії закони, а також окремі щодо цих територій укази й розпорядження. Габсбурги доби освіченого абсолютизму – Марія-Терезія та її син Йосиф II, які «вивели Австрію з сумерків середньовіччини» (І. Франко), вживали заходи, спрямовані на матеріальний і культурний розвиток західно-українських земель. Видані Марією-Терезією закони обмежили панщину в Галичині 3-ма днями на тиждень. У 1782 році Йосиф II скасував особисту залежність селян від поміщиків. Складовою аграрної реформи Габсбургів став патент (указ) 1782, за яким у Галичині створювалися громадські страхові фонди збіжжя для допомоги селянам під час неврожаїв і голоду. 1774 року Марія-Терезія у Відні заснувала семінарію для підготовки греко-католицького духівництва «Барбареум», 1784 Йосиф II – німецький «Studium Ruthenum» при Львівському університеті з викладанням окремих дисциплін українською мовою. В українських землях Угорського королівства існувало понад 300 шкіл з українською мовою навчання. Водночас Габсбурги заохочували появу в Галичині, Буковині й Закарпатті німецьких і румунських колоністів: імператорський патент 1781 звільняв їх від податків, військової служби, надавав право на безплатне отримання землі та будівельних матеріалів. У 1817 році у Львові відновлено німецький університет, названий ім'ям імператора Франца I[1].

Під час революцій 1848–1849 в Європі правляча династія скасувала панщину й проголосила конституцію (див. Конституції Австрійської імперії та Австро-Угорської монархії), яка дала можливість українцям створити першу власну політичну організацію – Головну руську раду. На засадах підтримки монархії рада розпочала діалог із Францем-Йосифом I. Проте петицію ради з вимогою поділу Галичини на автономні українську і польську частини імператор залишив без відповіді. Позитивно відгукнувшись лише на меморандум представника Закарпаття в раді А. Добрянського, він дав згоду на виділення українських районів Угорщини в окремий Ужгородський округ з широкими правами в галузі місцевої адміністрації та шкільництва. Нова конституція Габсбургів 1860 надала Галичині автономію, вигоди від якої для українців виявилися набагато меншими, ніж для поляків. У 19 – на початку 20 ст. політика Габсбургів щодо українців відзначалася непослідовністю та половинчастістю, була обтяжена антиукраїнськими впливами з боку консервативних сил польської та деяких інших національностей.

Перша світова війна розставила нові акценти у підході Габсбургів до вирішення українського питання: з одного боку, в складі австро-угорської армії створюється Легіон Українських січових стрільців, а з іншого – як учасники Акта п'ятого листопада 1916 Габсбурги остаточно відмовилися розглядати будь-які ідеї поділу Галичини за етнічним принципом.


Після розпаду Австро-Угорщини в українську політику активно влився онук Франца-Йосифа I ерцгерцог Вільгельм Габсбург (1895-1948), учасник української революції 1917–1921[1], відомий як Василь Вишиваний в середовищі легіону УСС, полковником якого він був. Певні кола сподівались висунути його на роль українського монарха, і навіть пропонували очолити заколот проти гетьмана Павла Скоропадського, від чого він відмовився. Через незгоду з уступками Симона Петлюри на користь Польщі подав у відставку та виїхав на еміґрацію. Брав активну участь у діяльності українських кіл в Австрії, був головою Українського національного вільнокозацького товариства. Після війни, у 1947 році був викрадений радянськими агентами, вивезений на територію Союзу та закатований у Лук'янівській тюрмі у Києві.

Родовідне дерево Габсбургів

Родовідне дерево Габсбургів

Родинні зв'язки

Примітки

  1. а б в г Варварцев 2004:2.

Джерела

монографії
  • Історія Австрії / Еріх Цьольнер [пер. з нім. А. Онишко та ін.]. – Львів: Літопис, 2001. – 712 с.
  • Терещенко Ю. І., Осташко Т. С. Український патріот з династії Габсбургів. К., 1999;
  • Kann R.A. A History of the Habsburg empire. 1526–1918. Berkeley–Los Angeles–London, 1977;
  • Wandruszka A. Das Haus Habsburg: Die Geschichte einer europдischen Dynastiе. Wien, 1989;
  • McGuigan D.G. Familie Habsburg (1273–1918). München–Wien, 1990;
довідники

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Габсбурги