Відмінності між версіями «Газель (жанр)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(→‎Опис: непідтверджені дані)
 
Рядок 34: Рядок 34:
 
* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В. І. Теремка]]. — К.: [[Видавничий центр «Академія»|ВЦ «Академія»]], 2007
 
* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В. І. Теремка]]. — К.: [[Видавничий центр «Академія»|ВЦ «Академія»]], 2007
   
== Посилання ==
 
 
* {{ЛЗЕ1|частина =Ґазель |сторінки =249-250 }}
 
* {{ЛЗЕ1|частина =Ґазель |сторінки =249-250 }}
 
* {{ЛЗПЛ2001|частина =Ґазель чи Ґазела|сторінки =133}}
 
* {{ЛЗПЛ2001|частина =Ґазель чи Ґазела|сторінки =133}}

Поточна версія на 09:21, 18 червня 2021

Газе́ль (англ. ghazal; від араб. — ліричний вірш) — ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га тощо.

Опис[ред. | ред. код]

Викінчені за думкою строфи не пов'язані між собою фабулою, їх об'єднує спільний мотив. У кінцевому бейті автор неодмінно називає своє ім'я (літературний псевдонім). Основний зміст газелі — любов, туга закоханого, незрідка філософські медитації, перейняті вченням суфізму та анакреонтичними настроями, втіленими в алегоріях. Ця форма як відгалуження касиди виникла у 7 ст. в арабській та іранській поезії, невдовзі поширилася в тюркомовних літературах (Сааді, Гафіз, Джамі, Алішер Навої, Рудакі та ін.), вплинувши на індійську (наприклад, Хасрат Мохані) та уйгурську.

Першим до газелі в Європі звернувся Йоганн Вольфґанґ фон Ґете, котрий написав свій «Західно-східний диван».

Газелі зустрічаються і в доробку українських поетів — Івана Франко, Валер'яна Поліщук, Дмитра Павличко. У творчості Аркадія Казки ця віршована форма зазнала певної зміни (зокрема, не вживається сфрагіда), а після монорими застосовано рефрен:

Хлоп'ятком бігав я в садку — то був лиш сон!
Ласкало сонце у щоку — то був лиш сон!
І сад здававсь старий, густий, і так було
В нім любо гратись в холодку — то був лиш сон!
І батько, й ненька, і брати, і сестри — де воно?
Все щезло, мов луна в гайку, — то був лиш сон!
Й знов: монастир, вечерень сум й тужливий дзвін,
Тра канонаршить хлопчаку — то був лиш сон!
А далі вже зашумував Красою Всесвіт — пить
Кохання келих юнаку — то був лиш сон!
Чарівний сон — а я повірив, що в журбі,
В самотині шептать в кутку — то був лиш сон!

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]