Галатія

Римська провінція Галатія

Гала́тія (дав.-гр. Γαλατία, тур. Galatya)  — історичний регіон на північному заході (Малої Азії) .

Рання історія

Назва походить від імені народу галати, як греки називали кельтів, що переселилися до Малої Азії на запрошення царя Віфінії Нікомеда I.

У 278 році до н. е. сюди на чолі із Лутарієм та Леонорієм вдерлися галли, які поневірялися на півдні і півночі Малої Азії і, нарешті, осіли на землі, яку по імені населення назвали Галатія. 

На початку I ст. до н. е. перебувала під впливом Понта. У I Мітрідатовій війні (89-85 роки до н.е.) Галати підтримали понтійського царя, але після перемоги Сулли при Херонєї у 86 році до н.е. той запідозрив їх у зраді. Це дало йому привід тоді влаштувати різанину запрошеної їм галатською знаті (близько 60 осіб). Після цього галати остаточно перейшли на бік римлян. Проте деякі з галатів продовжували залишатися на службі у Мітридата почасти через гроші, почасти через обіцянки того надати їм у разі перемоги над Римом значні території і титули.

Царі усієї Галатії

• Дейотар I Філоромейос (66-40 до н.е.)
• Дейотар II Філопатор (51-43 до н.е.)
• Кастор (40-36 до н.е.)
• Амінта (36-25 до н. е.)

У складі інших держав

З 25 до н. е. – провінція у складі Римської імперії з центром в м. Андкіра або Анкіра (суч. Анкара). До її складу окрім власне Галатії, входила Лікаонія, Пісидія і Фригія.

Згодом Галатія перебувала в складі Візантії. У 11 ст. завойована сельджуками, в 14 ст. — турками-османами.