Гаррі Найквіст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:43, 8 червня 2018, створена UeArtemis (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаррі Найквіст
Ім'я при народженні швед. Harry Theodor Nyqvist
Народився 7 лютого 1889(1889-02-07)[1]
Kil[d], лен Вермланд, Швеція, Шведсько-норвезька унія
Помер 4 квітня 1976(1976-04-04)[1] (87 років)
Гарлінґен (Техас), Камерон, Техас, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of Sweden.svg Швеція
Національність шведські американці[d]
Місце проживання
Діяльність фізик, вчений у галузі інформатики, винахідник, статистик, математик, інженер
Alma mater Університет Північна Дакота (1915) і Єльський університет
Науковий ступінь доктор філософії (1917)
Науковий керівник Henry Andrews Bumstead[d]
Заклад AT&T і Лабораторії Белла
Нагороди

Гаррі Найквіст (правильніше Нюквіст, англ. Harry Nyquist; 7 лютого 1889, Нільсбі, Швеція — 4 квітня 1976, Фарр, Техас) — один з піонерів теорії інформації.

Гаррі Нюквіст іммігрував до США в 1907 році, в 1912 році вступив до університету Північної Дакоти. Захистив дисертацію з фізики (Ph.D. in physics) в Єльському університеті в 1917 році. Найквіст працював у відділі розвитку та досліджень компанії AT&T's з 1917 по 1954 рік — аж до відходу на пенсію (з 1934 року лабораторія стала частиною в Телефонної Лабораторії Bell Labs).

Будучи інженером в Лабораторії Белла, Гаррі Найквіст провів важливі дослідження з теорії теплового шуму («шум Джонсона-Найквіста»), стійкості зворотного зв'язку в підсилювачах, а також з телеграфії, факсимільної передачі, телебачення та інших важливих телекомунікаційних проблем. З Гербертом І. Івсом, він допоміг розробити перший факсімільний апарат AT&T, який був представлений публіці в 1924 році.

Ранні роботи Найквіста по визначенню ширини частотного діапазону, необхідного для передачі інформації, були опубліковані в статті «Certain factors affecting telegraph speed» (Bell System Technical Journal, 3, 324—346, 1924) і заклали основи для подальших успіхів Клода Шеннона в розробці теорії інформації.

У 1927 році Найквіст визначив, що число незалежних імпульсів, які можуть бути передані в одиницю часу без спотворень, обмежене подвійною шириною частотного діапазону каналу зв'язку. Найквіст опублікував свої результати в статті «Певні Проблеми Теорії Телеграфної Передачі» (1928). Це правило пов'язане з відомою теоремою Найквіста-Шеннона. Подібні результати були отримані російським ученим Володимиром Котельниковим в 1933 році, в російськомовній літературі теорема називається теоремою Котельникова.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • Медаль пошани Інституту радіоінженерів в 1960 році за «фундаментальний внесок в кількісне розуміння теплового шуму, передачу даних і негативного зворотного зв'язку».
  • Медаль Стюарта Баллатіна під Франкліновського інституту у жовтні 1960 року за «теоретичний аналіз та практичний внесок в області комунікаційних систем в останні 40 років, та оригінальну роботу по теорії телеграфної передачі, теплового шуму в електричних провідниках, і зворотного зв'язку».
  • медаль Файндера, заснована Американською Національною Академією Інженерії в 1969 році «як визнання його фундаментального вкладу в інженерію».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.

Посилання[ред. | ред. код]