Відмінності між версіями «Гауберк»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(уточнення, оформлення)
м (уточнення)
 
Рядок 14: Рядок 14:
   
 
<gallery>
 
<gallery>
File:Kolczuga Jana Kazimierza.JPG|Польський гаубек
+
File:Kolczuga Jana Kazimierza.JPG|Польський гауберк
File:Chain mail coat, Sudanese.jpg|Суданський гаубек
+
File:Chain mail coat, Sudanese.jpg|Суданський гауберк
File:Cotte de mailles.jpg|Європейський гаубек
+
File:Cotte de mailles.jpg|Європейський гауберк
File:Kusari katabira 11.JPG|Японський гаубек
+
File:Kusari katabira 11.JPG|Японський гауберк
File:Eastern riveted armor.JPG|Індійський гаубек
+
File:Eastern riveted armor.JPG|Індійський гауберк
 
</gallery>
 
</gallery>
   

Поточна версія на 01:48, 16 серпня 2019

Італійський гауберк кінця XV століття

Га́уберк (англ. hauberk) — один з різновидів лицарських обладунків, який виглядав як довга кольчуга, практично до колін, з капюшон і рукавицями, які могли бути або продовженням рукава, або окремим елементом. До гауберку лицарі, як правило, одягали кольчужні панчохи.

Історія[ред. | ред. код]

Слово «гауберк» походить від давньофранкського halsberge[1], яке спочатку означало маленький шматок кольчуги, який захищав горло і шию (hals). Хто саме придумав цей предмет лицарських обладунків, невідомо, найдавніший екземпляр, відомий науці на сьогоднішній день, датується IV — V століттям до нашої ери, цю давню знахідку виявили на території Румунії в Чумешть.

Римський автор Марк Теренцій Варрон приписує винахід кольчуги кельтам. Римські армії стали використовувати подібні обладунки після зіткнення з кельтами[2]. Гауберк поширювався в усьому світі з розширенням впливу римлян.

Гобелен з Байо ілюструє нормандських солдатів, що носять гауберки довжиною по коліно, з рукавами довжиною в три чверті. Гауберк з довгим рукавом і всіма елементами захисту могли дозволити собі лише заможні воїни. На виготовлення такої залізної «туніки» було потрібно досить багато матеріалу, часу і зусиль майстра.

Гауберк, що зберігається в Празькому Соборі — датуються XII століттям, є одним з найбільш ранніх збережених примірників з Центральної Європи, і, можливо, належав Вацлаву Святому.

У XIV столітті, з появою панцерних обладунків, гауберк поступово почав виходити з ужитку. Якийсь час поверх гауберка лицарі носили пластинчасті лати, але з часом багато хто відмовився від нього зовсім.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]