Відмінності між версіями «Гаєвська-Денес Лідія Степанівна»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][перевірена версія]
(Творчість)
(Творчість)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Лі́дія Степа́нівна Гає́вська-Де́нес''' ({{lang-en|Lidia Hajewska-Denes}}, {{н}}22 липня 1909, [[Київ]] — {{†}}15 серпня 1989, [[Мельбурн]]) — діячка українського громадського і жіночого руху, учителька, дитяча письменниця.
 
'''Лі́дія Степа́нівна Гає́вська-Де́нес''' ({{lang-en|Lidia Hajewska-Denes}}, {{н}}22 липня 1909, [[Київ]] — {{†}}15 серпня 1989, [[Мельбурн]]) — діячка українського громадського і жіночого руху, учителька, дитяча письменниця.
  +
  +
Жертва сталінського терору.
   
 
== Біографічні дані ==
 
== Біографічні дані ==
Рядок 7: Рядок 9:
 
Навчалася у Київській гімназії, музичному інституті ім. М. Лисенка, педагогічному факультеті [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Київського інституту народної освіти]]. Вона змалку вросла у гурт патріотичної української молоді, що вийшла з-під руки відомих педагогів Н. Дурдуківського і Марії Юркевич. Закінчивши педагогічний факультет Київського університету вона стала навчати в середніх школах.<ref name="Our Life">[http://gallus.lunariffic.com/~unwla0/ourlife/pdf/Our_Life_1967-11.pdf «Постаті сесії»] / «[[Наше життя (часопис)|Наше життя]]» ч. 11. Грудень 1967, с. 7</ref>
 
Навчалася у Київській гімназії, музичному інституті ім. М. Лисенка, педагогічному факультеті [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Київського інституту народної освіти]]. Вона змалку вросла у гурт патріотичної української молоді, що вийшла з-під руки відомих педагогів Н. Дурдуківського і Марії Юркевич. Закінчивши педагогічний факультет Київського університету вона стала навчати в середніх школах.<ref name="Our Life">[http://gallus.lunariffic.com/~unwla0/ourlife/pdf/Our_Life_1967-11.pdf «Постаті сесії»] / «[[Наше життя (часопис)|Наше життя]]» ч. 11. Грудень 1967, с. 7</ref>
   
1931 вийшла заміж за [[Дубровський Віктор Григорович|Віктора Дубровського]] і через нього увійшла в товариство [[Павлушков Микола Петрович|М. Павлушкова]], Б. Матушевського, [[Багряний Іван Павлович|І. Багряного]], О. Вишні, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського і Б. Антоненка-Давидовича, що мало значний вплив на формування її світогляду. У зв'язку з арештом і розстрілом чоловіка Гаєвська зазнала переслідувань і змушена була змінювати місце проживання.<ref name="ЕУД">М. Болюх «Гаєвська-Денес Лідія» {{ЕУД/4}}</ref>
+
1931 вийшла заміж за [[Дубровський Віктор Григорович|Віктора Дубровського]] і через нього увійшла в товариство [[Павлушков Микола Петрович|М. Павлушкова]], Б. Матушевського, [[Багряний Іван Павлович|І. Багряного]], О. Вишні, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського і Б. Антоненка-Давидовича, що мало значний вплив на формування її світогляду. У зв'язку з арештом і розстрілом чоловіка, Гаєвська зазнала переслідувань з боку окупаційної совєцької влади, змушена була змінювати місце проживання.<ref name="ЕУД">М. Болюх «Гаєвська-Денес Лідія» {{ЕУД/4}}</ref>
   
У часі німецької окупації України Гаєвська працювала в управі одного з районів Києва, а потім опинилася в Західній Україні. Велика мандрівка завела її з родиною до Німеччини. Тут вона включилась у працю над українською дітворою і дала великий вклад у творення українського дошкілля.<ref name="Our Life"/>
+
У часі Другої світової війни Гаєвська працювала в управі одного з районів Києва, а потім опинилася в західній Україні. Велика мандрівка завела її з родиною до Німеччини. Тут вона включилась у працю над українською дітворою і дала великий вклад у творення українського дошкілля.<ref name="Our Life"/>
   
 
25 червня 1949&nbsp;р. приїхала до Австралії, спочатку поселилися в Сіднеї, потім у Мельбурні. Від 1950&nbsp;р. стала працювати в українському шкільництві, викладала в суботніх українських школах у Саншайні, потім у Мельбурні. Довголітня вчителька Братської то інших школах в [[Мельбурн]]і, викладала на педагогічних та українознавчих курсах. Член Української Центральної Шкільної Ради Австралії та Методичної комісії,<ref name="ЕУД"/> літературно-мистецького клубу ім. В. Симоненка.
 
25 червня 1949&nbsp;р. приїхала до Австралії, спочатку поселилися в Сіднеї, потім у Мельбурні. Від 1950&nbsp;р. стала працювати в українському шкільництві, викладала в суботніх українських школах у Саншайні, потім у Мельбурні. Довголітня вчителька Братської то інших школах в [[Мельбурн]]і, викладала на педагогічних та українознавчих курсах. Член Української Центральної Шкільної Ради Австралії та Методичної комісії,<ref name="ЕУД"/> літературно-мистецького клубу ім. В. Симоненка.
   
Активізувалася в жіночих організаціях української еміграції, в pp. 1955–1956 очолювала Союз Українських Організацій Австралії (СУОА),<ref name="Our Life"/> була головою Українською Громади Вікторії (1956–1957). Довголітня голова [[Союз українок Австралії|Союзу українок Австралії]] (1964–1970, 1973–1983), репрезентувала [[СФУЖО]] на цьому далекому поселенні.<ref name="Our Life"/>
+
Активізувалася в жіночих організаціях української еміграції, в 1955–1956 очолювала Союз Українських Організацій Австралії (СУОА),<ref name="Our Life"/> була головою Українською Громади Вікторії (1956–1957). Довголітня голова [[Союз українок Австралії|Союзу українок Австралії]] (1964–1970, 1973–1983), репрезентувала [[СФУЖО]] на цьому далекому поселенні.<ref name="Our Life"/>
   
 
15 серпня 1989&nbsp;р. померла в Мельбурні (Австралія).
 
15 серпня 1989&nbsp;р. померла в Мельбурні (Австралія).
Рядок 19: Рядок 21:
 
== Творчість ==
 
== Творчість ==
   
У 1965&nbsp;р. заснувала журнал Союзу українок Австралії «[[Наше слово (журнал, Австралія)|Наше слово]]».
+
У 1965&nbsp;р. заснувала журнал Союзу українок Австралії «[[Наше слово (журнал, Австралія)|Наше слово]]». Автор оповідань та інсценізацій для дітей, статей та репортажів в українській пресі.
Автор оповідань та інсценізацій для дітей, статей та репортажів в українській пресі.
+
  +
'''Окремі видання:'''
   
* Лідія Гаєвська. ''Любі малята''. [Без вид.], Ельванґен, 1947.
+
* Гаєвська Л. ''[http://diasporiana.org.ua/dityacha-literatura/10577-gayevska-l-lyubi-malyata/ Любі малята]''. Серія “Улюбленим малятам” - [Без вид.], Елльванген, 1947. 16 ст.
* Л. Гаєвська-Денес. ''Казки та оповідання''. Вид. [[Ігнатів Борис|Б. Ігнатова]], Мельборн, 1958, 43 ст.
+
* Гаєвська-Денес Л. ''[http://diasporiana.org.ua/dityacha-literatura/11507-gayevska-denes-l-kazki-ta-opovidannya/ Казки та оповідання]''. Вид. [[Ігнатів Борис|Б. Ігнатова]], Мельборн, 1958, 43 ст.
  +
* Гаєвська-Денес Л. ''[http://diasporiana.org.ua/dityacha-literatura/11537-gayevska-denes-l-vedmediki-i-zaychik/ Ведмедики і зайчик]''. Видавництво Союзу Українок Австралії “Наше Слово”, Мельборн, 1975. 10 ст.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 45: Рядок 47:
 
[[Категорія:Українські дитячі письменники]]
 
[[Категорія:Українські дитячі письменники]]
 
[[Категорія:Українці Австралії]]
 
[[Категорія:Українці Австралії]]
  +
[[Категорія:Персоналії:Мельбурн]]

Поточна версія на 02:12, 23 липня 2015

Лі́дія Степа́нівна Гає́вська-Де́нес (англ. Lidia Hajewska-Denes, нар.22 липня 1909, Київ — пом.15 серпня 1989, Мельбурн) — діячка українського громадського і жіночого руху, учителька, дитяча письменниця.

Жертва сталінського терору.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народилась 22 липня 1909 р. у Києві. Донька українського літературознавця Степана Гаєвського.

Навчалася у Київській гімназії, музичному інституті ім. М. Лисенка, педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти. Вона змалку вросла у гурт патріотичної української молоді, що вийшла з-під руки відомих педагогів Н. Дурдуківського і Марії Юркевич. Закінчивши педагогічний факультет Київського університету вона стала навчати в середніх школах.[1]

1931 вийшла заміж за Віктора Дубровського і через нього увійшла в товариство М. Павлушкова, Б. Матушевського, І. Багряного, О. Вишні, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського і Б. Антоненка-Давидовича, що мало значний вплив на формування її світогляду. У зв'язку з арештом і розстрілом чоловіка, Гаєвська зазнала переслідувань з боку окупаційної совєцької влади, змушена була змінювати місце проживання.[2]

У часі Другої світової війни Гаєвська працювала в управі одного з районів Києва, а потім опинилася в західній Україні. Велика мандрівка завела її з родиною до Німеччини. Тут вона включилась у працю над українською дітворою і дала великий вклад у творення українського дошкілля.[1]

25 червня 1949 р. приїхала до Австралії, спочатку поселилися в Сіднеї, потім у Мельбурні. Від 1950 р. стала працювати в українському шкільництві, викладала в суботніх українських школах у Саншайні, потім у Мельбурні. Довголітня вчителька Братської то інших школах в Мельбурні, викладала на педагогічних та українознавчих курсах. Член Української Центральної Шкільної Ради Австралії та Методичної комісії,[2] літературно-мистецького клубу ім. В. Симоненка.

Активізувалася в жіночих організаціях української еміграції, в 1955–1956 очолювала Союз Українських Організацій Австралії (СУОА),[1] була головою Українською Громади Вікторії (1956–1957). Довголітня голова Союзу українок Австралії (1964–1970, 1973–1983), репрезентувала СФУЖО на цьому далекому поселенні.[1]

15 серпня 1989 р. померла в Мельбурні (Австралія).

Творчість[ред.ред. код]

У 1965 р. заснувала журнал Союзу українок Австралії «Наше слово». Автор оповідань та інсценізацій для дітей, статей та репортажів в українській пресі.

Окремі видання:

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г «Постаті сесії» / «Наше життя» ч. 11. Грудень 1967, с. 7
  2. а б М. Болюх «Гаєвська-Денес Лідія» Енциклопедія української діяспори / гол. ред.: Маркусь Василь. — К. : Наукове Товариство ім. Шевченка і Національна академія наук України, вид. «ІНТЕЛ», 1995. — Т. 4 (Австралія-Азія-Африка). — ISBN 978-5-7702-1069-9.

Література[ред.ред. код]

  • Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 23.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред.ред. код]