Відмінності між версіями «Гвіздець»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
(Скасовано останні 3 редагування (Настюк Христина, 46.133.218.134 і Jphwra) і відновлено версію 31598551 Mcoffsky)
Мітка: Ручний відкіт
(пункт 4 ВП:НЕКАТАЛОГ: Вікіпедія — не довідник)
Мітки: Ручний відкіт Скасовано
Рядок 40: Рядок 40:
 
| залізниця о = 79
 
| залізниця о = 79
 
| автошлях о = 65,8
 
| автошлях о = 65,8
| адреса = Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Гвіздець, вул. Івана Франка, буд. 55, 61333
+
| адреса = Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Гвіздець, вул. Івана Франка, буд. 55
 
| голова = Ясуник Володимир Степанович
 
| голова = Ясуник Володимир Степанович
 
}}
 
}}

Версія за 02:12, 12 червня 2021

смт Гвіздець
POL Gwoździec COA.svg
Герб Гвіздця
Костел святого Антонія та монастир бернардинців
Костел святого Антонія та монастир бернардинців
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада Гвіздецька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване
Перша згадка 15 грудня 1373
Магдебурзьке право 1785
Статус із 1940 року
Площа 2,22 км²
Населення 1926 (01.01.2018)[1]
Густота 867,5 осіб/км²
Поштовий індекс 78260
Телефонний код +380 3433
Географічні координати 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. / 48.57528; 25.28306Координати: 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. / 48.57528; 25.28306
Висота над рівнем моря 276 м
Водойма р. Чорнява, Діброва
Відстань
Найближча залізнична станція: Гвіздець
До райцентру:
 - залізницею: 22 км
 - автошляхами: 19 км
До обл. центру:
 - залізницею: 79 км
 - автошляхами: 65,8 км
Селищна влада
Адреса Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Гвіздець, вул. Івана Франка, буд. 55
Голова селищної ради Ясуник Володимир Степанович
Вебсторінка Гвіздець
Карта
Гвіздець. Карта розташування: Україна
Гвіздець
Гвіздець
Гвіздець. Карта розташування: Івано-Франківська область
Гвіздець
Гвіздець

Commons-logo.svg Гвіздець у Вікісховищі

Гвізде́ць — селище міського типу Коломийського району Івано-Франківської області, центр селищної ради. Містечко розташоване на правому березі річки Чорнява — притоки річки Прут, за 20 км від Коломиї, за 22 км від Городенки.

Історія

Час заснування Гвіздця невідомий. У письмових документах XIV століття Гвіздець згадуєтеся як значне поселення. За деякими історичними працями, поселення існувало у XIII—XIV століттях.

Перша згадка про Гвіздець 15 грудня 1373 року: князь Володислав Опольський в Ярославі[2] надає поселення Гвіздець руському шляхтичу Ходку (Хотку) Лоєвичу[3] за його заслуги, також поселення Чернова (Чернява). На умовах: може брати данину грошима, мешканці прикріплюються за землею, Лойович розпоряджається. Повинен виставляти військо в разі війни (1 піший, 1 кінний).[4]

Наступна згадка — 1375 року пов'язана з наданнями князя Владислава Опольчика Ваську Тептуховичу.[5] Боярин або шляхтич Васько Тептухович зазначений як володар поселення починаючи з 1416 року.

У XVI столітті Гвіздець у володінні Бучацьких (зокрема, за даними СГКП, 1564 року — Бучацьких гербу Леліва[6]), потім Потоцьких, Пузин.

16 серпня 1531 року головні сили війська Польського Королівства вирушили з-під Обертина до Гвіздця, захопленого молдаванами Петру Рареша. 19 серпня відбулась битва біля міста.[7]

Дідич-кальвініст Ян Теодорик Потоцький у листі від 28 серпня 1648 року до шляхти цієї землі закликав їх формувати загони проти селян-бунтівників (див. Універсал).

1715 року князь козельський Міхал (Михайло) Пузина заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію (кляштор) бернардинів.

1765 року переважну більшість (541 осіб, що приблизно 60 %) мешканців Гвіздця становили євреї. Родина Пузинів була патронами костелу бернардинів і синагоги.

Після приєднання Галичини до Габсбурзької монархії1804 — Австрійської імперії, з 1867 року Австро-Угорської) 1785 року Гвіздець знову отримав статус міста, став значним торговельно-ремісничим містечком. Значно збільшене населення займалося торгівлею. Гвіздецька домінія мала власну печатку з зображенням герба роду Пузин (на блакитному тлі — червона брама, увінчана срібним хрестом), який в окремих джерелах межі XIX—XX століть трактується як тогочасний герб містечка.

1801 року відкрили тривіальну (двомовну) народну школу, 1908 року — приватну українську школу. 1911 року в містечку було відкрито читальню і громадську бібліотеку. 1912 року в Гвіздці вже діяла п'ятикласна школа з польською мовою навчання.

У 1934—1939 роках Гвіздець був центром ґміни Гвозьдзець-Място Коломийського повіту, впродовж 19401962 років — центром Гвіздецького району.

Станом на 1 січня 1939 року у громаді Гвіздець Місто з 2 850 жителів було 750 українців-грекокатоликів, 450 українців-латинників, 100 поляків і 1550 євреїв[8].

Під час Дугої світової війни, у 1939 рокці, згідно Пакту Молотова — Ріббентропа містечко перейшло до СРСР у складі УРСР, а в період 19411943 років спалено 329 будинків, загинуло 3633 цивільних мешканців, існувало гето.

Установи, торгівля, промисловість

Селище повністю газифіковане і телефонізоване.

У селищі є адміністративний будинок, споруджений в 2000 році, у якому крім селищної ради розміщені бібліотека для дорослих.

Районна лікарня № 2 на 50 ліжок, поліклініка, дві приватні аптеки, ощадкаса, банкомат та термінал самообслуговування ПриватБанку, відділення зв'язку, відділення Нової Пошти, відділення електрозв'язку, ЦМКС, відділення електродільниці РЕМ, станція АТС, відділення Коломийського управління газового господарства, комбінат комунальних підприємств, механізована пожежна команда. Відповідна мережа побутового обслуговування: телемайстерня, 5 перукарень, 1 майстерня з ремонту взуття, 2 пилорами.

Широка інфраструктура торговельного обслуговування: двічі на тиждень діє базар, де продаються харчі та господарські речі. Діє ресторан, весільний зал, бари, кафе, декілька спеціалізованих крамниць, магазинів промислової групи. Працює цех переробки м'яса.

Освіта

Загальноосвітня середня школа I—III ступеня нараховує близько 800 учнів, загальноосвітня спеціальна школа інтернат на 140 учнів[9], школа мистецтв, дитячий садок, дитяча і масова бібліотеки, стадіон.

Краєзнавча довідка

Синагога в Гвіздці, знищена німецькими окупантами 1941 року
Синагога у Гвіздці — відновлена 2014 року завдяки реконструкції дерев'яного склепіння у варшавському Музеї історії польських євреїв.

Архітектура

  • Церква Різдва пресвятої Богородиці[10] збудована у 1850 р. як парафіяльна греко-католицька на місці згорілої дерев'яної монастирської церкви.
  • Барокові костел святого Антонія і монастир бернардинів побудовані у 1721—1735 рр. на кошти княгині Пузини (уроджена Потоцька) з надбрамною дзвіницею і чоловічим монастирем, є декілька старовинних будинків, у яких розміщена школа-інтернат. Складові частини:
    • Костел цегляний, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів. Келії прибудовані з північного боку, прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням. Склепіння 1-го поверху хрещаті й напівциркульні. 1784 року в приміщенні келій влаштували народну школу. Реставрації проводили у 1838, 1880 і 1918  рр. 1888 року сталась пожежа.
    • Келії монастиря
    • Надбрамна дзвіниця
  • Синагога

Населення

РікНаселенняУкраїнці ПолякиНімці, євреї
1857
1320
     
1873
1557
     
1880
1867
350
 
300
1236
 
1900
2084
374
 
260
1650
 
1921
1992
380
 
961
651
 
1931
2729
   
1935
3314
625
 
358
2331
 
1941
4380
      
1959
1339
      
1967
1598
      
1982
1629
      
1988
1750
      
2004
1896
      

У селищі багато хто довіряє УПЦ КП. Є декілька сімей греко- і римо-католиків.

Транспорт

Докладніше: Гвіздець (станція)

Наприкінці 1890-х років XIX століття через Гвіздець австрійці проклали залізницю, на якій розташована однойменна залізнична станція. У різні роки це була станція, роз'їзд та колійний пост (20152017).

Щоденно курсують дизель-поїзди у сполученні з Городенкою, Коломиєю, Заліщиками. З 3 серпня 2014 року призначений прямий поїзд «Гуцульщина» № 357/358 сполученням Київ — Рахів[11].

Відомі особистості

Народилися

Мешкали, працювали

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Gwoździec (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 924. (пол.)…- S. 924.
  3. Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu… — S. 19.
  4. Akta grodskie e ziemskie. — Lwów, 1875. — T. V. — S. 9—10.
  5. Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 19. — ISBN 83-85739-34-3.
  6. Gwoździec (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 547. (пол.)… — S. 547.
  7. Plеwczyński M. Sieniawski Aleksander h. Leliwa (ok. 1490—1568) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 115. (пол.)
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 36.
  9. Гвіздецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку
  10. Гвіздець. Церква Різдва Пр. Богородиці 1855
  11. Zaxid.net. «Укрзалізниця» поліпшила сполучення Чернівців з Києвом. ZAXID.NET (uk). Процитовано 2020-05-07. 
  12. Kracik J. Puzyna Jan Duklan Maurycy Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXIX/4, zeszyt 119. — S. 488—492. (пол.)
  13. Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu… — S. 22.
  14. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 186. — (Львівська сотня).

Джерела

Посилання