Гвіздець: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (підстановка шаблону)
Рядок 27: Рядок 27:
| lon_deg = 25 | lon_min = 16 | lon_sec = 59
| lon_deg = 25 | lon_min = 16 | lon_sec = 59
| ref-area =
| ref-area =
| станція = {{ст.|Гвіздець}}
| станція = [[Гвіздець (станція{{#if:|, {{{2}}}|}})|Гвіздець]]
| відстань =
| відстань =
| фізична р =
| фізична р =

Версія за 17:46, 31 січня 2015

смт Гвіздець
POL Gwoździec COA.svg
Герб
Гвіздець Костел Св.Антонія, фото початку 20 ст.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада Гвіздецька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване
Перша згадка 15 грудня 1373 р.
Магдебурзьке право 1785
Статус із 1940 року
Площа 2,22 км²
Населення 1931 (01.01.2011)[1]
Густота 870 осіб/км²
Поштовий індекс 78260
Телефонний код +380 3433
Географічні координати 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. / 48.57528; 25.28306Координати: 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. / 48.57528; 25.28306
Водойма річки Чорнява, Діброва


Відстань
Найближча залізнична станція: Гвіздець
До райцентру:
 - залізницею: 22 км
 - автошляхами: 24 км
До обл. центру:
 - залізницею: 79 (пересадка на ст. Коломия) км
Селищна влада
Адреса Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Гвіздець Коломийського р-ну, Івано-Франківської області
Карта
Гвіздець. Карта розташування: Україна
Гвіздець
Гвіздець
Гвіздець. Карта розташування: Івано-Франківська область
Гвіздець
Гвіздець

Commons-logo.svg Гвіздець у Вікісховищі

Гвізде́ць — селище міського типу Коломийського району Івано-Франківської області, центр селищної ради. Містечко розташоване на правому березі річки Чорнява — притоки Пруту, за 20 км від Коломиї, за 22 км від Городенки.

Історія

Невідомо коли Гвіздець був заснований, але в письмових документах XIV століття Гвіздець згадуєтеся як значне поселення. За деякими історичними працями, це поселення існувало ще мінімум у XIII–XIV столітті. Боярин або шляхтич Васько Тептукович зазначений як володар поселення починаючи з 1416 року. Теодорик Потоцький у листі від 28 серпня 1648 року до шляхти цієї землі закликав їх формувати загони проти селян-бунтівників. (див. Універсал).

Перша згадка про Гвіздець 15 грудня 1373 р.: князь Владислав Опольський надає поселення Гвіздець Хоткові Лойовичу, також поселення Чернова (Чернява). На умовах: може брати данину грошима, мешканці прикріплюються за землею, Лойович розпоряджається. Повинен виставляти військо в разі війни (1 піший, 1 кінний). [2]

У XVI столітті Гвіздець у володінні Бучацьких, потім Потоцьких, Пузин.

16 серпня 1531 р. головні сили війська Польського Корівства вирушили з-під Обертина до Гвіздця, захопленого молдаванами Петру Рареша. 19 серпня відбулась битва біля міста.[3]

В 1715 році князь Козельський Міхал (Михайло) Пузина заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію (кляштор) бернардинів.

1765 року переважну більшість мешканців Гвіздця становили жиди (так було прийнято цей етнос у Речі Посполитій; або євреї — прийнято називати в Московії-Росії, СССР). Єврейське населення становило 541 чоловік, що становило приблизно 60% населення. Родина Пузинів була патроном як костелу бернардинів, так і синаґоґи.

Після приєднання Галичини до Австрійської імперії 1785 року Гвіздець знову отримав статус міста, став значним торговельно-ремісничим містечком. Значно збільшене єврейське населення займалося торгівлею. Гвіздецька домінія мала власну печатку з зображенням герба роду Пузин (на блакитному тлі — червона брама, увінчана срібним хрестом), який в окремих джерелах межі XIX–XX століть трактується як тогочасний герб містечка.

У 1801 році відкрили тривіальну (двомовну) народну школу, а в 1908 році — приватну українську школу. У 1911 році в містечку було відкрито читальню і громадську бібліотеку. В 1912 році в Гвіздці вже діяла п'ятикласна школа з польською мовою навчання.

У 1939 році згідно з Пактом Молотова-Ріббентропа містечко перейшло до УРСР у складі СРСР.

За роки 2-ї світової війни спалено 329 будинків, загинуло 3633 цивільних мешанців. Під час німецько-фашистської окупації 19411943 в Гвіздці знаходилось єврейське ґетто.

Географічне положення

Транспорт

У селищі розташований залізничний вокзал Гвіздець. У різні роки це була станція, роз'їзд, колійний пост тощо.

Щоденно курсує кілька дизелів у сполученні з Городенкою, Коломиєю, Заліщиками. У серпні 2014 року запущено прямий поїзд до Києва за маршрутом "Київ-Рахів"

Населення

РікНаселенняУкраїнці ПолякиНімці, євреї
1857
1320
     
1873
1557
     
1880
1867
350
 
300
1236
 
1900
2084
374
 
260
1650
 
1921
1992
380
 
961
651
 
1931
2729
  
 
1935
3314
625
 
358
2331
 
1941
4380
      
1959
1339
      
1967
1598
      
1982
1629
      
1988
1750
      
2004
1896
      

У селищі багато хто довіряє УПЦ КП. Є декілька сімей греко- і римо-католиків.

Відомі особистості

У містечку Гвіздець народилися:

Мешкали, працювали

Архітектура

Церква "Різдва пресвятої Богородиці" збудована у 1850 р. як православна на місці монастирської церкви замість згорілої дерев'яної церкви.

Бароковий костел і монастир бернардинів побудовані у 1721–1735 рр. на кошти княгині Пузини (уроджена Потоцька) з надбрамною дзвіницею і чоловічим монастирем, є декілька старовинних будинків, в яких розміщена школа-інтернат. Складові частини:

  • Костел
  • Келії монастиря
  • Надбрамна дзвіниця
  • Господарський двір
  • Кам'яна огорожа


Костел цегляний, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів.

Келії прибудовані до костелу з північного боку. Прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням. Склепіння 1-го поверху хрещаті й напівциркульні. Ще у 1784 році в приміщенні келій влаштували народну школу.

Реставрації проводили у 1838, 1880 і 1918  рр. У 1888 сталась пожежа.

Примітки

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Akta grodskie e ziemskie, 1875. — T. V. — S. 9 — 10.
  3. M.Plеwczyński. Sieniawski Aleksander h. Leliwa (ok. 1490–1568) // Polski Słownik Biograficzny.- Warszawa — Kraków, 1996. t. XXXVII/1, zeszyt 152.— S. 115 (пол.)
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».- Львів: «Тріада плюс», 2010. 228 с., іл. с.186

Джерела

  • A.Betlej. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa». 1996, tom. 4. 211 s., 402 il. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) ISBN 83-85739-34-3.

Посилання