Генріх цу Сайн-Вітгенштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генріх цу Сайн-Вітгенштейн
Heinrich Prinz zu Sayn-Wittgenstein
Heinrich Prinz zu Sayn-Wittgenstein.jpg
Прізвисько «Гайнц»
(нім. Heinz)
Народження 14 серпня 1916(1916-08-14)
Данія Копенгаген
Смерть 21 січня 1944(1944-01-21) (27 років)
Третій Рейх Нойермарк-Любарс, Ангальт
загиблий у бою
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ нічна винищувальна авіація
Роки служби 19371944
Звання Luftwaffe epaulette Major.svg майор
Формування KG 1, KG 51, NJG 5, NJG 100, NJG 2, NJG 3, NJG 5
Командування IV./NJG 5, II./NJG 3, II./NJG 2, NJG 2
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
За поранення (нагрудний знак)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Почесний Кубок Люфтваффе Нагрудний бойовий знак нічного фронтового винищувача в золоті з діамантами

Генріх принц цу Сайн-Вітгенштейн (нім. Heinrich Prinz zu Sayn-Wittgenstein; нар. 14 серпня 1916, Копенгаген — пом. 21 січня 1944, Нойермарк-Любарс, Ангальт) — німецький військовий льотчик-ас, 3-й за результативністю пілот нічної винищувальної авіації за часів Третього Рейху; здобув 83 перемоги у повітряних боях. Майор Люфтваффе. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1944).

Біографія

Генріх Александер Людвіг Пітер принц цу Сайн-Віттгенштейн народився 14 серпня 1916 року в аристократичній родині Сайн-Вітгенштейн у сім'ї німецького дипломата Густава Александера принца цу Сайн-Вітгенштейна (1880—1953), котрий служив у той час у Копенгагені. Його родина мала своїми нащадками безліч вельможних діячів Німеччини та інших країн, зокрема фельдмаршала російської імператорської армії Вітгенштейна П. Х., учасника «битви народів».

Молодий Генріх після здобуття освіти у багатьох елітарних навчальних закладах Європи, 12 квітня 1932 вступив до Гітлер'югенда у Фрайбурзі. 15 січня 1933 він став командиром групи молодих нацистів. Проходив навчальну військову підготовку та тренування в навчальних таборах організації.

У квітні 1937 вирішив поступити на військову службу і вступив до лав 17-го кавалерійського полку в Бамберзі. Однак, вже влітку того ж року, перевівся до Люфтваффе та у жовтні 1937 поступив до льотної школи в Брауншвейзі. У червні 1938 по завершенні льотної підготовки отримав перше офіцерське звання лейтенант. Літав на Junkers Ju 88 та Heinkel He 111 в 54-ій бомбардувальній ескадрі у Фріцларі.

Початок нової світової війни застав його на західних кордонах Рейху. Перший бойовий досвід здобув у Французькій кампанії, пізніше бився в битві за Британію. Молодий офіцер був льотчиком-спостерігачем на He 111 H-3 у Kampfgeschwader 1 «Гінденбург».

Взимку 1940—1941 проходив курси удосконалення пілотів бойової авіації, у березні прибув до проходження подальшої служби до складу KG 1. Ескадра дислокувалася у Айхвальде у Східній Пруссії, де готувалася до вторгнення до Радянського Союзу. З початком операції «Барбаросса» виконував завдання з бомбардування радянських важливих об'єктів поблизу Лієпая, Єлгава та Рига.

У серпні 1941, коли Сайн-Віттгенштейн був переведений до нічної винищувальної авіації, він вже мав на власному рахунку 150 бойових вильотів і був нагороджений обома Залізними хрестами та ще низкою нагород Люфтваффе.

1 листопада 1942 Сайн-Віттгенштейн був переведений з KG 1 на посаду командира штаффеля у 9./NJG 2. Першу перемогу в повітрі він здобув у нічному бою 6 травня 1942 західніше Валхерен над британським бомбардувальником «Блейхем». До середини вересня на рахунку командира 9./NJG2 обер-лейтенанта Вітгенштейна було вже 12 перемог, серед яких британський винищувач «Фулмар», збитий ним 27 липня.

У нічному бою 31 липня 1942 принц збив відразу три літаки, досягши 15-у, 16-у та 17-у перемоги відповідно. 7 жовтня 1942 обер-лейтенант Сайн-Віттгенштейн удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста за 22 перемоги в небі над противником. Нагороду йому вручав генерал Йозеф Каммгубер.

У лютому 1943 гауптман Сайн-Віттгенштейн переведений на Східний фронт на посаду командира IV./NJG 5. Однак, вже у березні-квітні 1943 4-а авіа група передислокована до французького Ренна, де отримала завдання охорони військово-морських баз німецьких підводних човнів на західному узбережжі. Місцем дислокації групи була Гільзе-Райен.

У липні 1943 група гауптмана Сайн-Вітгенштейна перекинута знову на Східний фронт, де з 1 серпня 1943 вона стала іменуватися I./NJG 100. 20 липня за одну ніч молодий ас збив відразу сім літаків радянських ВПС на північний схід від Орла, причому тільки в одному нічному бою, що тривав 47 хвилин, він спромігся знищити шість з них.

1 та 3 серпня 1943 Сайн-Вітгенштейн здобув потрійні перемоги, довівши свій власний рахунок до 50 перемог у небі. 15 числа він був призначений командиром II./NJG 3, а 31 серпня його нагородили дубовим листям до Лицарського хреста за 54 збитих літаки противника. 22 вересня 1943 нагороду вручив особисто фюрер у Ставці Гітлера у Східній Пруссії.

1 січня 1944 молодий офіцер отримав під своє командування NJG 2. У ніч з 1 на 2 січня 386 британських бомбардувальників здійснили черговий наліт на Берлін, скинувши 1 401 тонну бомб. Німецькі нічні винищувачі змогли збити 28 літаків (6 над Північним морем і 22 в районі Берліна), тобто 7,3 % від загального числа тих, котрі брали участь у нальоті. При цьому на рахунку Вітгенштейна було відразу 6 бомбардувальників.

20 січня 1944 Сайн-Вітгенштейн збив три ворожі важкі бомбардувальники «Ланкастер» у небі Берліна, досягнувши 76-78 перемог.

Наступного дня, 21 січня 1944 року, майор Сайн-Вітгенштейн на винищувачі Ju 88 R4 загинув у бою з британськими льотчиками-пілотами бомбардувальників та винищувачами, коли його літак зазнав серйозних пошкоджень, а сам він встиг вистрибнути з парашутом з палаючого Ju 88, проте купол не розкрився.

23 січня 1944 року майор Сайн-Вітгенштейн був посмертно удостоєний мечів до Лицарського хреста з дубовим листям. На його особистом рахунку було 320 бойових вильотів, 150 з яких літаками-бомбардувальниками та розвідниками. На час своєї загибелі він очолював список бойових пілотів-винищувачів нічної авіації з 83 перемогами, 23 з яких пілот ас здобув на Східному фронті та 60 — на Західному.

Див. також

Література

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.(нім.)
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Hinchliffe, Peter (1998). Luftkrieg bei Nacht 1939—1945. Stuttgart, Germany: Motorbuch Verlag. ISBN 978-3-613-01861-7.
  • Knott, Claire Rose (2008). Princes of Darkness — The lives of Luftwaffe night fighter aces Heinrich Prinz zu Sayn-Wittgenstein and Egmont Prinz zur Lippe-Weissenfeld. Hersham, Surrey: Ian Allan Publishing. ISBN 978-1-903223-95-6.
  • Schaulen, Fritjof (2004). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe II Ihlefeld — Primozic. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-21-1.(нім.)
  • Scutts, Jerry (1998). German Night Fighter Aces of World War 2. Osprey Publishing. ISBN 1-85532-696-5.(англ.)

Посилання

Примітки


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
оберст-лейтенант
Карл Хюлшоф
Nachtjagd badge.svg
командир 2-ої нічної винищувальної ескадри

1 січня4 лютого 1944
Наступник:
оберст
Гюнтер Радуш