Відмінності між версіями «Генуезька фортеця (Судак)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Посилання)
 
(Не показані 18 проміжних версій 10 користувачів)
Рядок 26: Рядок 26:
 
| стан = <!-- не обов'язковий -->
 
| стан = <!-- не обов'язковий -->
 
| веб-сторінка = <!-- не обов'язковий -->
 
| веб-сторінка = <!-- не обов'язковий -->
|карта розташування = Крим
+
| карта розташування = Україна#Україна Крим
 
}}{{Otheruses|Генуезька фортеця}}
 
}}{{Otheruses|Генуезька фортеця}}
 
'''Генуезька фортеця'''&nbsp;— [[фортеця]] в [[місто|місті]] [[Судак (місто)|Судак]] ([[АРК|Крим]], [[Україна]]), побудована генуезцями з [[1371]] по [[1460]] рік.
 
'''Генуезька фортеця'''&nbsp;— [[фортеця]] в [[місто|місті]] [[Судак (місто)|Судак]] ([[АРК|Крим]], [[Україна]]), побудована генуезцями з [[1371]] по [[1460]] рік.
Рядок 33: Рядок 33:
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Перші фортечні споруди побудували тут [[візантійська імперія|візантійці]] у 6-7 століттях. Потім фортецею заволоділи [[хазари]], у 10-12 століттях&nbsp;— знову візантійці. В [[13 століття|13 столітті]] [[Сугдея]] стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із [[Кримський півострів|Криму]]. В [[1365]] році вони захопили Солдайю (генуезька назва Судака), а потім і весь [[Південний берег Криму|південний берег]]. Більшість будівель Судацької фортеці, що збереглись до наших днів, належать генуезькому періоду, тому її іменують «генуезькою».
 
  +
Перші фортифікації Сугдеї побудували [[візантійська імперія|візантійці]] у VI - VII століттях. Окремі оборонні споруди ("Приморське укріплення" на березі бухти с. Уютне) були зведені задовго до приходу сюди Візантії ще в IV ст. н.е.<ref>{{Cite news|url=http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/11711|title=Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке|last=О.В.|first=Вус,|date=2013|language=ru|volume=Вус О. В. Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке // ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Сорочана (Нартекс. Byzantina Ukrainensia. – Т. 2) / Сост. А. Н. Домановский. – Харьков: Майдан, 2013. – С. 102-115.|accessdate=2017-05-16}}</ref>
 
[[Файл:ГФС8.jpg|міні|ліворуч|300пкс|Залишки Кирилівських казарм]]
 
[[Файл:ГФС8.jpg|міні|ліворуч|300пкс|Залишки Кирилівських казарм]]
У [[1475]] році на побережжя біля фортеці висадились війська турецького [[султан]]а. Вони розуміли, що фортеця неприступна, тому вдались до [[підступ]]у. За допомогою [[катапульта|катапульт]] закидали через стіни фортеці трупи, замасковані під померлих від [[чума|чуми]]. Ніхто не насмілювався їх прибирати, в місті почалася паніка. Консул з найманим військом утік морем, а мешканці фортеці вирішили здатися на милість завойовників і відкрили ворота. Того ж дня все населення міста-фортеці було вирізане. Після падіння фортеці Судак і частина Криму ввійшли до складу Оттоманської Порти і керувались турецьким [[намісник]]ом султана.
 
  +
Згодом фортецею заволоділи [[хозари]], у X-XII століттях&nbsp;— знову візантійці. В [[XIII століття|XIII столітті]] [[Сугдея]] стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із [[Кримський півострів|Криму]]. В [[1365]] році вони захопили Солдайю (генуезька назва Судака), а потім і весь [[Південний берег Криму|південний берег]]. Більшість будівель Судацької фортеці, що збереглись до наших днів, належать генуезькому періоду, тому її іменують «генуезькою».
   
[[Файл:Судак1.JPG|thumb|200px|]]
 
  +
У [[1475]] році на побережжя біля фортеці висадились війська турецького [[султан]]а. Вони розуміли, що фортеця неприступна, тому вдались до [[підступ]]у. За допомогою [[катапульта|катапульт]] закидали через стіни фортеці трупи, замасковані під померлих від [[чума|чуми]]. Ніхто не насмілювався їх прибирати, в місті почалася паніка. Консул з найманим військом утік морем, а мешканці фортеці вирішили здатися на милість завойовників і відкрили ворота. Того ж дня все населення міста-фортеці було вирізане. Після падіння фортеці Судак і частина Криму ввійшли до складу Оттоманської Порти і керувались турецьким [[намісник]]ом султана.
  +
[[Файл:Coin of Ukraine sudak r.jpg|thumb|[[Генуезька фортеця у місті Судак (срібна монета)|Пам'ятна монета НБУ присвячена Генуезькій фортеці]] (реверс)|right|150px]]
  +
[[Файл:Судак1.JPG|міні|праворуч|300px|Вид на Судак]]
 
Після приєднання Криму до Росії тут був розквартирований Кирилівський полк і за наказом [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкіна]] побудовані 2 [[казарма|казарми]] (7, 27), руїни яких збереглися. Перед однією залишилось 2 [[чавун]]ні [[гармата|гармати]], покинуті російськими військами як непотріб.
 
Після приєднання Криму до Росії тут був розквартирований Кирилівський полк і за наказом [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкіна]] побудовані 2 [[казарма|казарми]] (7, 27), руїни яких збереглися. Перед однією залишилось 2 [[чавун]]ні [[гармата|гармати]], покинуті російськими військами як непотріб.
   
Рядок 43: Рядок 45:
   
 
В [[1960-ті|1960-х]] роках була спроба відновити первісний вигляд фортеці. Було пророблено багато роботи, проте вона не була закінчена. З часом одна зі стін, побудованих радянськими будівельниками, рухнула.
 
В [[1960-ті|1960-х]] роках була спроба відновити первісний вигляд фортеці. Було пророблено багато роботи, проте вона не була закінчена. З часом одна зі стін, побудованих радянськими будівельниками, рухнула.
 
{{wide image|Genoese fortress in Sudak.jpg|1000px|Панорама генуезької фортеці. [[Судак (місто)|Судак]].|1000px|center}}
 
   
 
== Устрій ==
 
== Устрій ==
   
Зі [[схід|сходу]] і [[південь|півдня]] цитадель була неприступна, із [[захід|заходу]]&nbsp;— важкодоступна, з північного сходу доступ перегороджував глибокий рів. Фортеця має два яруси оборони між якими розташовувалось [[місто]].
+
Зі [[схід|сходу]] та [[південь|півдня]] цитадель була неприступна, із [[захід|заходу]]&nbsp;— важкодоступна, з північного сходу доступ перегороджував глибокий рів. Фортеця має два яруси оборони між якими розташовувалось [[місто]].
   
 
За межами кріпосних стін розташована ще одна башта&nbsp;— Фредеріко Астаґверра (Портова). За часів генуезців вона з'єднувалася стіною з Кутовою баштою фортеці і з баштою, що стояла на горі Палвані-оба. Ця оборонна лінія захищала територію старого порту Солдай.
 
За межами кріпосних стін розташована ще одна башта&nbsp;— Фредеріко Астаґверра (Портова). За часів генуезців вона з'єднувалася стіною з Кутовою баштою фортеці і з баштою, що стояла на горі Палвані-оба. Ця оборонна лінія захищала територію старого порту Солдай.
Рядок 56: Рядок 56:
   
 
Всі башти нижнього ярусу, крім однієї, арсенальної, трьохстінні. Не вистачає внутрішньої стіни. Це має декілька поясненнь:
 
Всі башти нижнього ярусу, крім однієї, арсенальної, трьохстінні. Не вистачає внутрішньої стіни. Це має декілька поясненнь:
* В цілях економії коштів і часу. Консул призначався з [[Генуя|Генуї]] на один рік і за цей час він мав побудувати чи башту чи частину укріпленої стіни;
+
* З метою економії коштів і часу. Консул призначався з [[Генуя|Генуї]] на один рік і за цей час він мав побудувати чи башту чи частину укріпленої стіни;
* В цілях контролю за будівництвом. З Консульської башти було добре видно чим займаються будівельники через відкриту стіну;
+
* З метою контролю за будівництвом. З Консульської башти було добре видно чим займаються будівельники через відкриту стіну;
* В цілях безпеки. Якщо ворогу вдалося захопити башту, то через відкриту стіну його можна було легко знищити обстрілом з території міста.
+
* З метою безпеки. Якщо ворогу вдалося захопити башту, то через відкриту стіну його можна було легко знищити обстрілом з території міста.
   
 
Вхід у фортецю&nbsp;— Головні ворота&nbsp;— захищений двома баштами (2,3). Перед воротами відновлений '''барбакан''' (1)&nbsp;— напівкругла стіна. Територія між стінами барбакану та Головними воротами слугувала митницею, де з заїзжих торговців брали [[мито]] за ввезений товар. До побудови барбакану перед воротами був рів і вхідна брама слугувала мостом через нього, що закривалася після заходу сонця, а після його будівництва зробили вертикально підйомну браму. Барарбакан споруджений і декілька разів перебудовувався в 15 столітті. Над входом до нього зображення Богоматері Одигитрії і напис латиною {{Цитата|1469 р. цю споруду повелів побудувати благородний пан Бернардо ді Аміко вельмишановний консул Солдайі.}}
 
Вхід у фортецю&nbsp;— Головні ворота&nbsp;— захищений двома баштами (2,3). Перед воротами відновлений '''барбакан''' (1)&nbsp;— напівкругла стіна. Територія між стінами барбакану та Головними воротами слугувала митницею, де з заїзжих торговців брали [[мито]] за ввезений товар. До побудови барбакану перед воротами був рів і вхідна брама слугувала мостом через нього, що закривалася після заходу сонця, а після його будівництва зробили вертикально підйомну браму. Барарбакан споруджений і декілька разів перебудовувався в 15 столітті. Над входом до нього зображення Богоматері Одигитрії і напис латиною {{Цитата|1469 р. цю споруду повелів побудувати благородний пан Бернардо ді Аміко вельмишановний консул Солдайі.}}
   
 
=== Верхній (консульський) ярус ===
 
=== Верхній (консульський) ярус ===
  +
[[File:Цитадель генуезької Солдайї. Вид на «Георгіївську» башту та комплекс Консульського замку.tif|thumb|ліворуч|Цитадель генуезької Солдайї. Вид на «Георгіївську» башту та комплекс Консульського замку. 1912 рік]]
 
[[Файл:ГФС7.jpg|міні|200пкс|Стіна від Консульської до Вартової башти]]
 
[[Файл:ГФС7.jpg|міні|200пкс|Стіна від Консульської до Вартової башти]]
 
Верхній ярус складається з '''Консульського замку''' (15) і башт, сполучених з ним стіною, що йде по самому гребеню, а також комплексу '''Дозорної башти''' (20) на вершині гори. Двоповерхова Дозорна башта в плані утворює неправильний чотирикутник. Від башти залишилися тільки три стіни&nbsp;— четверта рухнула в море. Збереглися сліди [[камін]]а, ніші, кам'яні сходи. Ще в кінці [[XIX століття]] на одній зі стін чітко вимальовувалася [[фреска]], що зображала католицьку мадонну, [[серце]] якої пронизано сіма [[меч]]ами. Судячи з усього, це була домашня капела, присвячена святій [[Діва Марія|Діві Марії]]. Поряд з Дозорною розташована '''Кутова башта''' (21). Напис на плиті, вмурованій у стіну, дозволяє точно датувати споруду [[1386]] роком. У стіну башти вправлено ще 27 плит з [[хрест]]ами різної форми. Обабіч неї вирубано в скелі два басейни, які наповнювалися водою з невеликого [[Струмок (потік води)|струмка]].
 
Верхній ярус складається з '''Консульського замку''' (15) і башт, сполучених з ним стіною, що йде по самому гребеню, а також комплексу '''Дозорної башти''' (20) на вершині гори. Двоповерхова Дозорна башта в плані утворює неправильний чотирикутник. Від башти залишилися тільки три стіни&nbsp;— четверта рухнула в море. Збереглися сліди [[камін]]а, ніші, кам'яні сходи. Ще в кінці [[XIX століття]] на одній зі стін чітко вимальовувалася [[фреска]], що зображала католицьку мадонну, [[серце]] якої пронизано сіма [[меч]]ами. Судячи з усього, це була домашня капела, присвячена святій [[Діва Марія|Діві Марії]]. Поряд з Дозорною розташована '''Кутова башта''' (21). Напис на плиті, вмурованій у стіну, дозволяє точно датувати споруду [[1386]] роком. У стіну башти вправлено ще 27 плит з [[хрест]]ами різної форми. Обабіч неї вирубано в скелі два басейни, які наповнювалися водою з невеликого [[Струмок (потік води)|струмка]].
Рядок 72: Рядок 73:
 
=== Місто ===
 
=== Місто ===
 
В місті знаходилися житлові будинки, склади [[зброя|зброї]], [[храм]]и, таверни, офіційні установи. Усередині самої фортеці збереглося декілька споруд різних історичних періодів. Це прямокутна цистерна (5) і круглий басейн (13)&nbsp;— поглиблені в землю сховища для води, склад провізії (6), храм із аркадою (14):
 
В місті знаходилися житлові будинки, склади [[зброя|зброї]], [[храм]]и, таверни, офіційні установи. Усередині самої фортеці збереглося декілька споруд різних історичних періодів. Це прямокутна цистерна (5) і круглий басейн (13)&nbsp;— поглиблені в землю сховища для води, склад провізії (6), храм із аркадою (14):
* '''прямокутна цистерна'''&nbsp;— будівля для зберігання води на випадок засухи чи облоги. Ємність 185 м³. Вода в цистерну надходила водоводами (керамічними трубами) із джерел на схилах гори Перчем за 3&nbsp;км на північ від фортеці. Побудована в [[1375]] році при генуезькому консулові Лодісіо ді Монтальдо. Стіни цистерни встановлені на фундаменті, спорудженому в хазарський період в [[9 століття|9 столітті]];
+
* '''прямокутна цистерна'''&nbsp;— будівля для зберігання води на випадок посухи чи облоги. Ємність 185 м³. Вода в цистерну надходила водоводами (керамічними трубами) із джерел на схилах гори Перчем за 3&nbsp;км на північ від фортеці. Побудована в [[1375]] році при генуезькому консулові Лодісіо ді Монтальдо. Стіни цистерни встановлені на фундаменті, спорудженому в хозарський період у [[9 століття|9 столітті]];
* '''[[мечеть]] [[Падишах Джамі]]'''&nbsp;— розташована у східній частині фортеці. Імовірно, побудована турками-сельджуками в 20-і роки [[XIII століття]]. Потім вона була перебудована в православний храм, а після цього генуезцями&nbsp;— в храм католицький. Після взяття Судака турками вона знову перетворилася на мечеть. Після приєднання Криму до [[Російська імперія|Росії]] тут послідовно були православна військова церква, німецька кирха, вірмено-католицький храм. Зараз там розташований історико-археологічний музей.
+
* '''[[мечеть]] [[Падишах Джамі]]'''&nbsp;— розташована у східній частині фортеці. Імовірно, побудована турками-сельджуками в 20-і роки [[XIII століття]]. Потім вона була перебудована в православний храм, а після цього генуезцями&nbsp;— в храм католицький. Після взяття Судака турками вона знову перетворилася на мечеть. Після приєднання Криму до [[Російська імперія|Росії]] тут послідовно були православна військова та [[ Церква дванадцяти апостолів (Судак)|вірмено-католицька церква]], німецька кирха. Зараз там розташований історико-археологічний музей.
{|class="graytable"
 
|+
 
| width="29%"|[[Файл:ГФС6.jpg|center|260px]]
 
| width="5%"|
 
| width="32%"|[[Файл:Sudak fortress tanks of water.JPG|center|260px]]
 
| width="5%"|
 
| [[Файл:ГФС1.jpg|center|260px]]
 
|-
 
| align="center"|Мечеть [[Падишах Джамі]]
 
|
 
| align="center"|Продовольчий склад
 
|
 
| align="center"|Прямокутна цистерна
 
|}
 
   
== Сьогодення ==
 
  +
<gallery mode="packed" heights="200" perrow="5">
[[Файл:Coin of Ukraine sudak r.jpg|thumb|[[Генуезька фортеця у місті Судак (срібна монета)|Пам'ятна монета НБУ присвячена Генуезькій фортеці]] (реверс)|right|150px]]
 
  +
Файл:ГФС6.jpg|Мечеть [[Падишах Джамі]]
  +
Файл:Sudak fortress tanks of water.JPG|Продовольча комора
  +
Файл:ГФС1.jpg|Прямокутна цистерна
  +
</gallery>
  +
== Сучасність ==
  +
  +
Тепер&nbsp;— це головна визначна пам'ятка Судака, яка щоденно приймає сотні туристів. Крім того, тут проводяться різні культурні акції, серед яких турніри з фехтування, театралізовані фестивалі, постановчі битви: бої на мечах, штурм фортеці. Також на території фортеці знімалося багато історичних художніх фільмів.
   
Сьогодні&nbsp;— це головна визначна пам'ятка Судака, яка щоденно приймає сотні туристів. Крім того, тут проводяться різні культурні акції, серед яких турніри з фехтування, театралізовані фестивалі, постановчі битви: бої на мечах, штурм фортеці. Також на території фортеці знімалося багато історичних художніх фільмів.
 
  +
З 1958 року Судацька фортеця є відділом [[Національний заповідник «Софія Київська»|Національного заповідника “Софія Київська”]].<ref>[http://sudak.sophiakievska.org/uk/uk Музей Судацька фортеця]</ref>.
   
З 1958 року Судацька фортеця є відділом [[Національний заповідник «Софія Київська»|Національного заповідника “Софія Київська”]].<ref>[http://sudak.sophiakievska.org/uk/uk Музей Судацька фортеця]</ref>. Після [[Окупація Криму Росією (2014)|окупації Криму]] фортеця фактично контролюється росіянами як "Державна бюджетна установа Республіки Крим «Музей-заповідник «Судацька фортеця»"<ref>[http://n.sophiakievska.org/?q=uk/node/1020 Хто врятує пам`ятки в зоні російської окупації?]</ref><ref>[http://ua.krymedia.ru/culture/3383953-u-sudaku-startuvav-XV-lytsarskyi-festyval-henuezkyi-sholom-fotoreportazh У Судаку стартував XV лицарський фестиваль «Генуезький шолом» (ФОТОРЕПОРТАЖ)]</ref>
+
Після [[Окупація Криму Росією (2014)|окупації Криму]] фортеця фактично контролюється росіянами як "Державна бюджетна установа Республіки Крим «Музей-заповідник «Судацька фортеця»"<ref>[http://n.sophiakievska.org/?q=uk/node/1020 Хто врятує пам`ятки в зоні російської окупації?]</ref><ref>[http://ua.krymedia.ru/culture/3383953-u-sudaku-startuvav-XV-lytsarskyi-festyval-henuezkyi-sholom-fotoreportazh У Судаку стартував XV лицарський фестиваль «Генуезький шолом» (ФОТОРЕПОРТАЖ)]</ref>
   
== Галерея ==
+
== Світлини ==
   
<gallery widths="200" >
+
<gallery mode="packed" heights="200" perrow="5">
 
File:2016. Генуезька фортеця.jpg
 
File:2016. Генуезька фортеця.jpg
 
File:2016. Генуезька фортеця (Україна).jpg
 
File:2016. Генуезька фортеця (Україна).jpg
 
File:2016. Генуезька фортеця. Судак. Україна.jpg
 
File:2016. Генуезька фортеця. Судак. Україна.jpg
 
File:2016 р. Генуезька фортеця. Судак. Україна.jpg
 
File:2016 р. Генуезька фортеця. Судак. Україна.jpg
  +
Файл:Церква 12 апостолів. Судак.JPG|[[Церква дванадцяти апостолів (Судак)|Церква дванадцяти апостолів]]
 
</gallery>
 
</gallery>
   
  +
{{wide image|Genoese fortress in Sudak.jpg|1200px|Панорама генуезької фортеці. [[Судак (місто)|Судак]].|1000px|center}}
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
  +
  +
== Джерела та література ==
  +
* Баранов И. А. Периодизация оборонительных сооружений Судакской крепости // Северное Причерноморье и Поволжье во взаимоотношениях Востока и Запада в XII–XVI веках. – Ростов-на-Дону, 1989. – С. 48–49.
  +
* Вус О. В. Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке // ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Сорочана (Нартекс. Byzantina Ukrainensia. – Т. 2) / Сост. А. Н. Домановский. – Харьков: Майдан, 2013. – С. 102-115
  +
* ''Гавриленко О. А., Сівальньов О. М., Цибулькін В. В.'' Генуезька спадщина на теренах України; етнодержавознавчий вимір. — Харків: Точка, 2017.— 260 с. — ISBN 978—617—669—209—6
  +
* Джанов А. В. Сугдея в III–VII вв. // Сугдейский сборник. – К., 2004. – Вып. 1. – С. 49–50.
  +
* Лопушинская Е. И. Крепость в Судаке. – Київ: Будівельник, 1991.
  +
* Сорочан С. Б. О положении и статусе Сугдеи в VI—IX вв. // Древности 2006–2008. Харьковский историко-археологический ежегодник. — Вып. 7. — Харьков: ООО «НТМТ», 2008. – C. 108-124.
  +
* ''Жарких М. І.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=sudatska_fortetsja Судацька фортеця, Генуезька фортеця] // {{ЕІУ|9|886}}
  +
* ''Жарких М. І.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=sudatskyj_zapovidnyk Судацький заповідник] // там же, с.887
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://klymenko.in.ua/Other_World/Ukraine.Crimea.Sudak.htm http://klymenko.in.ua]
+
* [http://klymenko.in.ua/Other_World/Ukraine.Crimea.Sudak. Генуезька фортеця] на «Klymenko.in.ua»
* [http://www.someplaces.spb.ru/Krym/Sudak/Sudak-main.htm http://www.someplaces.spb.ru]{{ref-ru}}
 
   
{{Портал|Фортифікація}}
 
{{commonscat|Genuezskaya krepost (Sudak)}}
 
 
{{Пам'ятки Криму}}
 
{{Пам'ятки Криму}}
 
{{Замки та палаци Криму}}
 
{{Замки та палаци Криму}}
 
{{Палаци і замки України}}
 
{{Палаци і замки України}}
 
  +
{{Портали|Фортифікація|Історія|Архітектура|Крим|Україна}}
[[Категорія:Судак]]
+
[[Категорія:1469 у Європі]]
 
[[Категорія:Генуезька фортеця (Судак)]]
 
[[Категорія:Генуезька фортеця (Судак)]]
[[Категорія:Фортеці України]]
 
[[Категорія:Замки та палаци Криму]]
 
[[Категорія:Визначні пам'ятки Криму]]
 
 
{{DEFAULTSORT:Судацька фортеця}}
 
{{DEFAULTSORT:Судацька фортеця}}

Поточна версія на 00:52, 3 квітня 2018

Генуезька фортеця
Σουγδαία
Genoese fortress tower.jpg
Консульська та Георгіївська башти

44°50′25″ пн. ш. 34°57′28″ сх. д. / 44.84028° пн. ш. 34.95778° сх. д. / 44.84028; 34.95778Координати: 44°50′25″ пн. ш. 34°57′28″ сх. д. / 44.84028° пн. ш. 34.95778° сх. д. / 44.84028; 34.95778
Тип фортеця
Країна

Україна Україна

Розташування місто Судак
Будівництво 1371 рік — 1469 рік
Генуезька фортеця (Судак). Карта розташування: Україна
Генуезька фортеця (Судак)
Генуезька фортеця (Судак) (Україна)
Генуезька фортеця (Судак). Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Генуезька фортеця (Судак)
Генуезька фортеця (Судак) (Автономна Республіка Крим)

CMNS: Генуезька фортеця на Вікісховищі

Генуезька фортеця — фортеця в місті Судак (Крим, Україна), побудована генуезцями з 1371 по 1460 рік.

Фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 гектарів.

Історія[ред.ред. код]

Перші фортифікації Сугдеї побудували візантійці у VI - VII століттях. Окремі оборонні споруди ("Приморське укріплення" на березі бухти с. Уютне) були зведені задовго до приходу сюди Візантії ще в IV ст. н.е.[1]

Залишки Кирилівських казарм

Згодом фортецею заволоділи хозари, у X-XII століттях — знову візантійці. В XIII столітті Сугдея стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. В 1365 році вони захопили Солдайю (генуезька назва Судака), а потім і весь південний берег. Більшість будівель Судацької фортеці, що збереглись до наших днів, належать генуезькому періоду, тому її іменують «генуезькою».

У 1475 році на побережжя біля фортеці висадились війська турецького султана. Вони розуміли, що фортеця неприступна, тому вдались до підступу. За допомогою катапульт закидали через стіни фортеці трупи, замасковані під померлих від чуми. Ніхто не насмілювався їх прибирати, в місті почалася паніка. Консул з найманим військом утік морем, а мешканці фортеці вирішили здатися на милість завойовників і відкрили ворота. Того ж дня все населення міста-фортеці було вирізане. Після падіння фортеці Судак і частина Криму ввійшли до складу Оттоманської Порти і керувались турецьким намісником султана.

Вид на Судак

Після приєднання Криму до Росії тут був розквартирований Кирилівський полк і за наказом Потьомкіна побудовані 2 казарми (7, 27), руїни яких збереглися. Перед однією залишилось 2 чавунні гармати, покинуті російськими військами як непотріб.

Фортеця стояла століттями. Вона була непідвладна природним стихіям, оскільки камені будівель були скріплені спеціальним розчином, який мав еластичність, тому її стінам не були страшні землетруси. Зруйнували її люди, розтягнувши як будматеріал для своїх будівель.

В 1960-х роках була спроба відновити первісний вигляд фортеці. Було пророблено багато роботи, проте вона не була закінчена. З часом одна зі стін, побудованих радянськими будівельниками, рухнула.

Устрій[ред.ред. код]

Зі сходу та півдня цитадель була неприступна, із заходу — важкодоступна, з північного сходу доступ перегороджував глибокий рів. Фортеця має два яруси оборони між якими розташовувалось місто.

За межами кріпосних стін розташована ще одна башта — Фредеріко Астаґверра (Портова). За часів генуезців вона з'єднувалася стіною з Кутовою баштою фортеці і з баштою, що стояла на горі Палвані-оба. Ця оборонна лінія захищала територію старого порту Солдай.

Нижній (захисний) ярус[ред.ред. код]

Нижній оборонний пояс протяжністю біля кілометра є масивною зовнішньою стіною заввишки 6—8 метрів і завтовшки 1,5—2 метри. Стіна була укріплена чотирнадцятьма бойовими 15-метровими баштами і комплексом Головних воріт. Більшість башт були названі іменами генуезьких консулів, при яких вони споруджувалися. Про це повідомляють вмонтовані в стінах башт плити з написами на середньовічній латині і геральдичною символікою: герб Генуї, зліва — герб правлячого дожа, справа — герб консула Солдайі.

Всі башти нижнього ярусу, крім однієї, арсенальної, трьохстінні. Не вистачає внутрішньої стіни. Це має декілька поясненнь:

  • З метою економії коштів і часу. Консул призначався з Генуї на один рік і за цей час він мав побудувати чи башту чи частину укріпленої стіни;
  • З метою контролю за будівництвом. З Консульської башти було добре видно чим займаються будівельники через відкриту стіну;
  • З метою безпеки. Якщо ворогу вдалося захопити башту, то через відкриту стіну його можна було легко знищити обстрілом з території міста.

Вхід у фортецю — Головні ворота — захищений двома баштами (2,3). Перед воротами відновлений барбакан (1) — напівкругла стіна. Територія між стінами барбакану та Головними воротами слугувала митницею, де з заїзжих торговців брали мито за ввезений товар. До побудови барбакану перед воротами був рів і вхідна брама слугувала мостом через нього, що закривалася після заходу сонця, а після його будівництва зробили вертикально підйомну браму. Барарбакан споруджений і декілька разів перебудовувався в 15 столітті. Над входом до нього зображення Богоматері Одигитрії і напис латиною

« 1469 р. цю споруду повелів побудувати благородний пан Бернардо ді Аміко вельмишановний консул Солдайі. »

Верхній (консульський) ярус[ред.ред. код]

Цитадель генуезької Солдайї. Вид на «Георгіївську» башту та комплекс Консульського замку. 1912 рік
Стіна від Консульської до Вартової башти

Верхній ярус складається з Консульського замку (15) і башт, сполучених з ним стіною, що йде по самому гребеню, а також комплексу Дозорної башти (20) на вершині гори. Двоповерхова Дозорна башта в плані утворює неправильний чотирикутник. Від башти залишилися тільки три стіни — четверта рухнула в море. Збереглися сліди каміна, ніші, кам'яні сходи. Ще в кінці XIX століття на одній зі стін чітко вимальовувалася фреска, що зображала католицьку мадонну, серце якої пронизано сіма мечами. Судячи з усього, це була домашня капела, присвячена святій Діві Марії. Поряд з Дозорною розташована Кутова башта (21). Напис на плиті, вмурованій у стіну, дозволяє точно датувати споруду 1386 роком. У стіну башти вправлено ще 27 плит з хрестами різної форми. Обабіч неї вирубано в скелі два басейни, які наповнювалися водою з невеликого струмка.

Консульський замок — це комплекс споруд, що складається з головної башти, — донжона, і башти в північно-східному кутку замку. Обидві башти сполучено товстими стінами, між якими знаходиться внутрішній двір.

На першому поверсі цієї башти є ніша з округлим верхом. Невелику плиту над нею колись прикрашало барельєфне зображення Георгія Переможця, звідки і йде назва башти — Георгіївська (16). Під час воєн консул Солдайі не мав права покидати замок, тому в ньому були і житлові приміщення.

Місто[ред.ред. код]

В місті знаходилися житлові будинки, склади зброї, храми, таверни, офіційні установи. Усередині самої фортеці збереглося декілька споруд різних історичних періодів. Це прямокутна цистерна (5) і круглий басейн (13) — поглиблені в землю сховища для води, склад провізії (6), храм із аркадою (14):

  • прямокутна цистерна — будівля для зберігання води на випадок посухи чи облоги. Ємність 185 м³. Вода в цистерну надходила водоводами (керамічними трубами) із джерел на схилах гори Перчем за 3 км на північ від фортеці. Побудована в 1375 році при генуезькому консулові Лодісіо ді Монтальдо. Стіни цистерни встановлені на фундаменті, спорудженому в хозарський період у 9 столітті;
  • мечеть Падишах Джамі — розташована у східній частині фортеці. Імовірно, побудована турками-сельджуками в 20-і роки XIII століття. Потім вона була перебудована в православний храм, а після цього генуезцями — в храм католицький. Після взяття Судака турками вона знову перетворилася на мечеть. Після приєднання Криму до Росії тут послідовно були православна військова та вірмено-католицька церква, німецька кирха. Зараз там розташований історико-археологічний музей.

Сучасність[ред.ред. код]

Тепер — це головна визначна пам'ятка Судака, яка щоденно приймає сотні туристів. Крім того, тут проводяться різні культурні акції, серед яких турніри з фехтування, театралізовані фестивалі, постановчі битви: бої на мечах, штурм фортеці. Також на території фортеці знімалося багато історичних художніх фільмів.

З 1958 року Судацька фортеця є відділом Національного заповідника “Софія Київська”.[2].

Після окупації Криму фортеця фактично контролюється росіянами як "Державна бюджетна установа Республіки Крим «Музей-заповідник «Судацька фортеця»"[3][4]

Світлини[ред.ред. код]

Панорама генуезької фортеці. Судак.

Примітки[ред.ред. код]

  1. О.В., Вус, (2013). Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке (ru). Вус О. В. Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке // ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Сорочана (Нартекс. Byzantina Ukrainensia. – Т. 2) / Сост. А. Н. Домановский. – Харьков: Майдан, 2013. – С. 102-115. Процитовано 2017-05-16. 
  2. Музей Судацька фортеця
  3. Хто врятує пам`ятки в зоні російської окупації?
  4. У Судаку стартував XV лицарський фестиваль «Генуезький шолом» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Баранов И. А. Периодизация оборонительных сооружений Судакской крепости // Северное Причерноморье и Поволжье во взаимоотношениях Востока и Запада в XII–XVI веках. – Ростов-на-Дону, 1989. – С. 48–49.
  • Вус О. В. Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке // ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Сорочана (Нартекс. Byzantina Ukrainensia. – Т. 2) / Сост. А. Н. Домановский. – Харьков: Майдан, 2013. – С. 102-115
  • Гавриленко О. А., Сівальньов О. М., Цибулькін В. В. Генуезька спадщина на теренах України; етнодержавознавчий вимір. — Харків: Точка, 2017.— 260 с. — ISBN 978—617—669—209—6
  • Джанов А. В. Сугдея в III–VII вв. // Сугдейский сборник. – К., 2004. – Вып. 1. – С. 49–50.
  • Лопушинская Е. И. Крепость в Судаке. – Київ: Будівельник, 1991.
  • Сорочан С. Б. О положении и статусе Сугдеи в VI—IX вв. // Древности 2006–2008. Харьковский историко-археологический ежегодник. — Вып. 7. — Харьков: ООО «НТМТ», 2008. – C. 108-124.
  • Жарких М. І. Судацька фортеця, Генуезька фортеця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 886. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Жарких М. І. Судацький заповідник // там же, с.887

Посилання[ред.ред. код]