Відмінності між версіями «Генуезька фортеця (Судак)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
Рядок 129: Рядок 129:
 
{{Палаци і замки України}}
 
{{Палаци і замки України}}
   
[[Категорія:Судак]]
 
 
[[Категорія:Генуезька фортеця (Судак)]]
 
[[Категорія:Генуезька фортеця (Судак)]]
[[Категорія:Фортеці України]]
 
[[Категорія:Замки та палаци Криму]]
 
[[Категорія:Визначні пам'ятки Криму]]
 
 
{{DEFAULTSORT:Судацька фортеця}}
 
{{DEFAULTSORT:Судацька фортеця}}

Поточна версія на 12:55, 4 жовтня 2017

Генуезька фортеця
Genoese fortress tower.jpg
Консульська та Георгіївська башти

44°50′25″ пн. ш. 34°57′28″ сх. д. / 44.84028° пн. ш. 34.95778° сх. д. / 44.84028; 34.95778Координати: 44°50′25″ пн. ш. 34°57′28″ сх. д. / 44.84028° пн. ш. 34.95778° сх. д. / 44.84028; 34.95778
Тип фортеця
Країна

Україна Україна

Розташування місто Судак
Будівництво 1371 рік — 1469 рік
Генуезька фортеця (Судак) is located in Автономна Республіка Крим
Генуезька фортеця (Судак)
Генуезька фортеця (Судак) (Автономна Республіка Крим)

CMNS: Генуезька фортеця на Вікісховищі

Генуезька фортеця — фортеця в місті Судак (Крим, Україна), побудована генуезцями з 1371 по 1460 рік.

Фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 гектарів.

Історія[ред.ред. код]

Перші фортифікації Сугдеї побудували візантійці у VI - VII століттях. Окремі оборонні споруди ("Приморське укріплення" на березі бухти с. Уютне) були зведені задовго до приходу сюди Візантії ще в IV ст. н.е.[1] Згодом фортецею заволоділи хазари, у X-XII століттях — знову візантійці. В XIII столітті Сугдея стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. В 1365 році вони захопили Солдайю (генуезька назва Судака), а потім і весь південний берег. Більшість будівель Судацької фортеці, що збереглись до наших днів, належать генуезькому періоду, тому її іменують «генуезькою».

Залишки Кирилівських казарм

У 1475 році на побережжя біля фортеці висадились війська турецького султана. Вони розуміли, що фортеця неприступна, тому вдались до підступу. За допомогою катапульт закидали через стіни фортеці трупи, замасковані під померлих від чуми. Ніхто не насмілювався їх прибирати, в місті почалася паніка. Консул з найманим військом утік морем, а мешканці фортеці вирішили здатися на милість завойовників і відкрили ворота. Того ж дня все населення міста-фортеці було вирізане. Після падіння фортеці Судак і частина Криму ввійшли до складу Оттоманської Порти і керувались турецьким намісником султана.

Судак1.JPG

Після приєднання Криму до Росії тут був розквартирований Кирилівський полк і за наказом Потьомкіна побудовані 2 казарми (7, 27), руїни яких збереглися. Перед однією залишилось 2 чавунні гармати, покинуті російськими військами як непотріб.

Фортеця стояла століттями. Вона була непідвладна природним стихіям, оскільки камені будівель були скріплені спеціальним розчином, який мав еластичність, тому її стінам не були страшні землетруси. Зруйнували її люди, розтягнувши як будматеріал для своїх будівель.

В 1960-х роках була спроба відновити первісний вигляд фортеці. Було пророблено багато роботи, проте вона не була закінчена. З часом одна зі стін, побудованих радянськими будівельниками, рухнула.

Панорама генуезької фортеці. Судак.

Устрій[ред.ред. код]

Зі сходу і півдня цитадель була неприступна, із заходу — важкодоступна, з північного сходу доступ перегороджував глибокий рів. Фортеця має два яруси оборони між якими розташовувалось місто.

За межами кріпосних стін розташована ще одна башта — Фредеріко Астаґверра (Портова). За часів генуезців вона з'єднувалася стіною з Кутовою баштою фортеці і з баштою, що стояла на горі Палвані-оба. Ця оборонна лінія захищала територію старого порту Солдай.

Нижній (захисний) ярус[ред.ред. код]

Нижній оборонний пояс протяжністю біля кілометра є масивною зовнішньою стіною заввишки 6—8 метрів і завтовшки 1,5—2 метри. Стіна була укріплена чотирнадцятьма бойовими 15-метровими баштами і комплексом Головних воріт. Більшість башт були названі іменами генуезьких консулів, при яких вони споруджувалися. Про це повідомляють вмонтовані в стінах башт плити з написами на середньовічній латині і геральдичною символікою: герб Генуї, зліва — герб правлячого дожа, справа — герб консула Солдайі.

Всі башти нижнього ярусу, крім однієї, арсенальної, трьохстінні. Не вистачає внутрішньої стіни. Це має декілька поясненнь:

  • В цілях економії коштів і часу. Консул призначався з Генуї на один рік і за цей час він мав побудувати чи башту чи частину укріпленої стіни;
  • В цілях контролю за будівництвом. З Консульської башти було добре видно чим займаються будівельники через відкриту стіну;
  • В цілях безпеки. Якщо ворогу вдалося захопити башту, то через відкриту стіну його можна було легко знищити обстрілом з території міста.

Вхід у фортецю — Головні ворота — захищений двома баштами (2,3). Перед воротами відновлений барбакан (1) — напівкругла стіна. Територія між стінами барбакану та Головними воротами слугувала митницею, де з заїзжих торговців брали мито за ввезений товар. До побудови барбакану перед воротами був рів і вхідна брама слугувала мостом через нього, що закривалася після заходу сонця, а після його будівництва зробили вертикально підйомну браму. Барарбакан споруджений і декілька разів перебудовувався в 15 столітті. Над входом до нього зображення Богоматері Одигитрії і напис латиною

« 1469 р. цю споруду повелів побудувати благородний пан Бернардо ді Аміко вельмишановний консул Солдайі.  »

Верхній (консульський) ярус[ред.ред. код]

Цитадель генуезької Солдайї. Вид на «Георгіївську» башту та комплекс Консульського замку. 1912 рік
Стіна від Консульської до Вартової башти

Верхній ярус складається з Консульського замку (15) і башт, сполучених з ним стіною, що йде по самому гребеню, а також комплексу Дозорної башти (20) на вершині гори. Двоповерхова Дозорна башта в плані утворює неправильний чотирикутник. Від башти залишилися тільки три стіни — четверта рухнула в море. Збереглися сліди каміна, ніші, кам'яні сходи. Ще в кінці XIX століття на одній зі стін чітко вимальовувалася фреска, що зображала католицьку мадонну, серце якої пронизано сіма мечами. Судячи з усього, це була домашня капела, присвячена святій Діві Марії. Поряд з Дозорною розташована Кутова башта (21). Напис на плиті, вмурованій у стіну, дозволяє точно датувати споруду 1386 роком. У стіну башти вправлено ще 27 плит з хрестами різної форми. Обабіч неї вирубано в скелі два басейни, які наповнювалися водою з невеликого струмка.

Консульський замок — це комплекс споруд, що складається з головної башти, — донжона, і башти в північно-східному кутку замку. Обидві башти сполучено товстими стінами, між якими знаходиться внутрішній двір.

На першому поверсі цієї башти є ніша з округлим верхом. Невелику плиту над нею колись прикрашало барельєфне зображення Георгія Переможця, звідки і йде назва башти — Георгіївська (16). Під час воєн консул Солдайі не мав права покидати замок, тому в ньому були і житлові приміщення.

Місто[ред.ред. код]

В місті знаходилися житлові будинки, склади зброї, храми, таверни, офіційні установи. Усередині самої фортеці збереглося декілька споруд різних історичних періодів. Це прямокутна цистерна (5) і круглий басейн (13) — поглиблені в землю сховища для води, склад провізії (6), храм із аркадою (14):

  • прямокутна цистерна — будівля для зберігання води на випадок посухи чи облоги. Ємність 185 м³. Вода в цистерну надходила водоводами (керамічними трубами) із джерел на схилах гори Перчем за 3 км на північ від фортеці. Побудована в 1375 році при генуезькому консулові Лодісіо ді Монтальдо. Стіни цистерни встановлені на фундаменті, спорудженому в хазарський період в 9 столітті;
  • мечеть Падишах Джамі — розташована у східній частині фортеці. Імовірно, побудована турками-сельджуками в 20-і роки XIII століття. Потім вона була перебудована в православний храм, а після цього генуезцями — в храм католицький. Після взяття Судака турками вона знову перетворилася на мечеть. Після приєднання Криму до Росії тут послідовно були православна військова церква, німецька кирха, вірмено-католицький храм. Зараз там розташований історико-археологічний музей.
ГФС6.jpg
Sudak fortress tanks of water.JPG
ГФС1.jpg
Мечеть Падишах Джамі Продовольчий склад Прямокутна цистерна

Сьогодення[ред.ред. код]

Сьогодні — це головна визначна пам'ятка Судака, яка щоденно приймає сотні туристів. Крім того, тут проводяться різні культурні акції, серед яких турніри з фехтування, театралізовані фестивалі, постановчі битви: бої на мечах, штурм фортеці. Також на території фортеці знімалося багато історичних художніх фільмів.

З 1958 року Судацька фортеця є відділом Національного заповідника “Софія Київська”.[2]. Після окупації Криму фортеця фактично контролюється росіянами як "Державна бюджетна установа Республіки Крим «Музей-заповідник «Судацька фортеця»"[3][4]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. О.В., Вус, (2013). Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке (ru). Вус О. В. Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке // ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Сорочана (Нартекс. Byzantina Ukrainensia. – Т. 2) / Сост. А. Н. Домановский. – Харьков: Майдан, 2013. – С. 102-115. Процитовано 2017-05-16. 
  2. Музей Судацька фортеця
  3. Хто врятує пам`ятки в зоні російської окупації?
  4. У Судаку стартував XV лицарський фестиваль «Генуезький шолом» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Баранов И. А. Периодизация оборонительных сооружений Судакской крепости // Северное Причерноморье и Поволжье во взаимоотношениях Востока и Запада в XII–XVI веках. – Ростов-на-Дону, 1989. – С. 48–49.
  • Вус О. В. Приморские castella tumultaria Судака в контексте военно-инженерной практики римлян в Крыму в IV веке // ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Сорочана (Нартекс. Byzantina Ukrainensia. – Т. 2) / Сост. А. Н. Домановский. – Харьков: Майдан, 2013. – С. 102-115
  • Гавриленко О. А., Сівальньов О. М., Цибулькін В. В. Генуезька спадщина на теренах України; етнодержавознавчий вимір. — Харків: Точка, 2017.— 260 с. — ISBN 978—617—669—209—6
  • Джанов А. В. Сугдея в III–VII вв. // Сугдейский сборник. – К., 2004. – Вып. 1. – С. 49–50.
  • Лопушинская Е. И. Крепость в Судаке. – Київ: Будівельник, 1991.
  • Сорочан С. Б. О положении и статусе Сугдеи в VI—IX вв. // Древности 2006–2008. Харьковский историко-археологический ежегодник. — Вып. 7. — Харьков: ООО «НТМТ», 2008. – C. 108-124.
  • Жарких М. І. Судацька фортеця, Генуезька фортеця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 886. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Жарких М. І. Судацький заповідник // там же, с.887

Посилання[ред.ред. код]