Відмінності між версіями «Географічна оболонка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (Відкинуто редагування 46.63.24.247 (обговорення) до зробленого Servansky)
Мітка: Відкіт
м (шаблон)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Географі́чна оболо́нка''' ({{lang-en|geography envelope}}; {{lang-de|geografischer Mantel, m}})&nbsp;— верхня комплексна оболонка [[Земля|Землі]], що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих [[геосфери|геосфер]]&nbsp;— [[літосфера|літосфери]], [[гідросфера|гідросфери]], [[атмосфера Землі|атмосфери]] і [[біосфера|біосфери]]<ref name="Подобедов1973"/>.
+
'''Географі́чна оболо́нка'''— верхня комплексна оболонка [[Земля|Землі]], що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих [[геосфери|геосфер]]&nbsp;— [[літосфера|літосфери]], [[гідросфера|гідросфери]], [[атмосфера Землі|атмосфери]] і [[біосфера|біосфери]]<ref name="Подобедов1973"/>.
   
 
Чітких меж географічна оболонка не має. Верхня межа її проходить на висоті 25—30&nbsp;км над поверхнею Землі, нижня&nbsp;— під [[океан]]ами на 5—10&nbsp;км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки сягає 60—70&nbsp;км<ref name="Подобедов1973"/>. Та частина географічної оболонки, в якій виникла й розвивається людська спільнота, називається [[Географічне середовище|географічним середовищем]]<ref name="Подобедов1973"/>.
 
Чітких меж географічна оболонка не має. Верхня межа її проходить на висоті 25—30&nbsp;км над поверхнею Землі, нижня&nbsp;— під [[океан]]ами на 5—10&nbsp;км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки сягає 60—70&nbsp;км<ref name="Подобедов1973"/>. Та частина географічної оболонки, в якій виникла й розвивається людська спільнота, називається [[Географічне середовище|географічним середовищем]]<ref name="Подобедов1973"/>.
Рядок 6: Рядок 6:
   
 
Географічній оболонці притаманні:
 
Географічній оболонці притаманні:
  +
* цілісність — всі компоненти географічної оболонки становлять єдине ціле, взаємодіють між собою, а речовина й енергія перебувають у постійному колообігу;
* цілісність, зумовлена безперервним кругообігом речовини та енергії між її складовими;
 
  +
* ритмічність — періодичне повторення подібних природних явищ, які тривають в межах доби (ніч і день), року (весна, літо, осінь, зима), тисячоліття (похолодання і потепліня клімату);
* нерівномірність розвитку в просторі й часі, зокрема ритміка процесів і явищ, зумовлена головним чином [[астрономічні фактори|астрономічними]] і [[геофізичні фактори|геофізичними факторами]];
 
  +
*зональність — зміна характеру і властивостей природних комплексів та їх компонентів від екватора до полюсів, пов'язана з нерівномірним розподілом [[Сонячна радіація|сонячної радіації]] залежно від [[Географічна широта|географічної широти]];
  +
*висотна поясність — зміна рельєфу, клімату, властивостей вод і ґрунтів, рослинного і тваринного світу залежно від абсолютної висоти місцевості, експозиції схилів [[Сонячна радіація|сонячною радіацією]] та розташування гірських масивів щодо переважаючих повітряних мас;
 
* безперервність розвитку.
 
* безперервність розвитку.
   
Рядок 16: Рядок 18:
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist|refs=
 
{{reflist|refs=
<ref name="Подобедов1973">{{ref-ru}} ''[[Подобєдов Микола Сергійович|Подобедов Н. С.]]'' Общая физическая география и геоморфология.&nbsp;— {{comment|М.|Москва}}: [[Недра (видавництво)|Недра]], 1973.&nbsp;— С. 312.</ref>
+
<ref name="Подобедов1973">{{ref-ru}} ''[[Подобєдов Микола Сергійович|Подобедов Н. С.]]'' Общая физическая география и геоморфология.&nbsp;— {{М.}}: [[Недра (видавництво)|Недра]], 1973.&nbsp;— С. 312.</ref>
 
}}
 
}}
   
 
== Література ==
 
== Література ==
 
* {{МГЕ|nocat=1}}
 
* {{МГЕ|nocat=1}}
  +
*Джигирей, В.С. (2002). ''Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник'' (укр.). Київ: Знання. с.&nbsp;203. [[ISBN]]&nbsp;[[Спеціальна:Джерела книг/966-620-108-9|966-620-108-9]].
   
* {{ref-ru}} ''Видина А. А.'' Методические указания по полевым крупномасштабным ландшафтным исследованиям.&nbsp;— {{comment|М.|Москва}}, 1962.&nbsp;— 132 с.
+
* {{ref-ru}} ''Видина А. А.'' Методические указания по полевым крупномасштабным ландшафтным исследованиям.&nbsp;— {{М.}}, 1962.&nbsp;— 132 с.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Поточна версія на 22:42, 2 липня 2021

Географі́чна оболо́нка— верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери[1].

Чітких меж географічна оболонка не має. Верхня межа її проходить на висоті 25—30 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5—10 км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки сягає 60—70 км[1]. Та частина географічної оболонки, в якій виникла й розвивається людська спільнота, називається географічним середовищем[1].

Характерна особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця (екзогенні) та пов'язані з внутрішньою будовою Землі (ендогенні).

Географічній оболонці притаманні:

  • цілісність — всі компоненти географічної оболонки становлять єдине ціле, взаємодіють між собою, а речовина й енергія перебувають у постійному колообігу;
  • ритмічність — періодичне повторення подібних природних явищ, які тривають в межах доби (ніч і день), року (весна, літо, осінь, зима), тисячоліття (похолодання і потепліня клімату);
  • зональність — зміна характеру і властивостей природних комплексів та їх компонентів від екватора до полюсів, пов'язана з нерівномірним розподілом сонячної радіації залежно від географічної широти;
  • висотна поясність — зміна рельєфу, клімату, властивостей вод і ґрунтів, рослинного і тваринного світу залежно від абсолютної висоти місцевості, експозиції схилів сонячною радіацією та розташування гірських масивів щодо переважаючих повітряних мас;
  • безперервність розвитку.

Сучасний стан географічної оболонки є результатом її тривалого розвитку, тому її можливо успішно досліджувати лише тоді, коли розглядати природу в її постійному розвитку як ціле, так і за окремими елементами. У такий спосіб можливо зрозуміти закономірності у зв'язках між окремими об'єктами і явищами, передбачати та прогнозувати шляхи подальшого розвитку, уникати негативних наслідків діяльності людини з використання природних ресурсів, раціонально використовувати природні багатства[1].

Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна регіональна диференціація, що проявляється у формуванні різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення фізичної географії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1973. — С. 312.

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Джигирей, В.С. (2002). Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник (укр.). Київ: Знання. с. 203. ISBN 966-620-108-9.
  • (рос.) Видина А. А. Методические указания по полевым крупномасштабным ландшафтным исследованиям. — М., 1962. — 132 с.

Посилання[ред. | ред. код]