Герасимов Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:48, 9 лютого 2020, створена Kamelot (обговорення | внесок) (додано Категорія:Персоналії:Нікітський ботанічний сад за допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Олександрович Герасимов
рос. Михаил Александрович Герасимов
GERASIMOV.jpg
Народився 21 жовтня 1884(1884-10-21)
Стрельниково
Помер 18 квітня 1966(1966-04-18) (81 рік)
Москва
Місце проживання Москва
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Московський університет
Сфера інтересів виноробство
Заклад Московський технологічний інститут харчової промисловості
Посада завідувач кафедрою виноробства
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор сільськогосподарських наук
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора

Михайло Олександрович Герасимов (рос. Михаил Александрович Герасимов; нар. 21 жовтня 1884(18841021), Стрельниково — пом. 18 квітня 1966, Москва) — радянський вчений в області виноробства. Доктор сільськогосподарських наук з 1941 року, професор з 1944 року, член-кореспондент Італійської академії виноградарства і виноробства з 1961 року, почесний доктор Угорського інституту садівництва, виноградарства та виноробства з 1963 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 (21) жовтня 1884(18841021) року в селі Стрельниковому (нині Орловська область, Росія). У 1909 закінчив природничий факультет Московського університету. Один з організаторів російського виноробства. У 1919 році працював у виноробному господарстві в Абрау-Дюрсо, з 1923-го по 1931 рік — в Державному Нікітському ботанічному саду, з 1931-го по 1936 рік — в Науково-дослідному інституті виноградарства і виноробства в Грузії. З 1936 року — головний винороб Наркомхарчпрому СРСР, а з 1938 року — головний інженер-винороб тресту Главвино. Одночасно з 1953 року завідувач кафедрою виноробства Московського технологічних інституту харчової промисловості. Був головою Центральної дегустаційної комісії, головою постійної технологічної комісії Міжнародного бюро вин.

Помер в Москві 18 квітня 1966 року.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Досліджував питання дозрівання і старіння вин. Розробив технологічні основи розвитку десертного виноробства для різних кліматичних зон, основи і методи термічної обробки вин для прискорення їх дозрівання, встановив причини недобродів вин і запропонував способи їх усунення. Вченим вивчені питання очищення і поліпшення якості вин при обробці їх холодом, застосування в практиці виноробства сірчистого ангідриду, раціоналізації виробництва виннокислотного сировини. Науково обґрунтував і впровадив у виробництво технологію нового типу вина — Радянського хересу. Автор 150 наукових праць, 3 винаходів. Серед робіт:

  • Созревание и старение вина. — Москва, 1939;
  • Избранные работы по виноделию 1925—1955. — Москва, 1955;
  • Технология вина. — 3-е изд. — Москва, 1964.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]