Відмінності між версіями «Герасюта Микола Федорович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(вікіфікація)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 28: Рядок 28:
 
У [[1941]] році закінчив фізико-математичний факультет [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеського державного університету]] за спеціальністю «Математика».
 
У [[1941]] році закінчив фізико-математичний факультет [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеського державного університету]] за спеціальністю «Математика».
   
З початком [[Радянсько-німецька війна|Радянсько-німецької війни]] потрапив на фронт. Пройшов шлях від простого солдата до звання офіцера. Учасник оборони [[Сталінград]]у. Брав участь у боях за визволення України, штурмі [[Берлін]]у. Продовжував служити в [[Радянська армія|Радянській армії]] до [[1947]].
+
З початком [[Радянсько-німецька війна|Радянсько-німецької війни]] потрапив на фронт. Пройшов шлях від простого солдата до звання офіцера. Учасник оборони [[Сталінград]]у. Брав участь у боях за визволення України, штурмі [[Берлін]]а. Продовжував служити в [[Радянська армія|Радянській армії]] до [[1947]].
   
 
Після війни направлений в групу академіка [[Корольов]]а в ОКБ-1, де брав участь у вивченні документації на ракету [[ФАУ-2]] (інститут «Нордхаузен»). За період роботи ([[1947]]–[[1951]]) був спочатку інженером, потім науковим співробітником. У КБ заводу п/я 186 в [[Дніпропетровськ]]у працював в 1951-54 роках, був начальником сектора балістики, науковим керівником. Стояв біля витоків [[Державне конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля|КБ «Південне»]], а потім займав там посади начальника сектора, начальника відділу балістики ([[1954]]–[[1962]]), заступника головного конструктора з питань балістики, динаміки і систем управління ракет дальньої дії і ракет-носіїв космічних апаратів.
 
Після війни направлений в групу академіка [[Корольов]]а в ОКБ-1, де брав участь у вивченні документації на ракету [[ФАУ-2]] (інститут «Нордхаузен»). За період роботи ([[1947]]–[[1951]]) був спочатку інженером, потім науковим співробітником. У КБ заводу п/я 186 в [[Дніпропетровськ]]у працював в 1951-54 роках, був начальником сектора балістики, науковим керівником. Стояв біля витоків [[Державне конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля|КБ «Південне»]], а потім займав там посади начальника сектора, начальника відділу балістики ([[1954]]–[[1962]]), заступника головного конструктора з питань балістики, динаміки і систем управління ракет дальньої дії і ракет-носіїв космічних апаратів.
Рядок 45: Рядок 45:
 
* [[Державна премія СРСР]] ([[1967]]) — за успішне розв'язання проблем польоту перших космічних кораблів.
 
* [[Державна премія СРСР]] ([[1967]]) — за успішне розв'язання проблем польоту перших космічних кораблів.
 
* [[Ленінська премія]] ([[1972]]).
 
* [[Ленінська премія]] ([[1972]]).
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==

Поточна версія на 12:15, 7 жовтня 2017

Герасюта Микола Федорович
Gerasuta.jpg
Народився 18 грудня 1919(1919-12-18)
Олександрія, Херсонська губернія, УНР
Помер 10 квітня 1987(1987-04-10)[1] (67 років)
СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність науковець
Відомий завдяки прикладна механіка,
динаміка обчислювальної математики
Alma mater Одеський державний університет
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Членство НАН України
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Ленінська премія — 1972 Державна премія СРСР — 1967
Звання Професор, член-кореспондент АН УРСР

Герасюта Микола Федорович (нар. 18 грудня 1919 — пом. 10 квітня 1987[2]) — український радянський вчений в галузі фізики і математики, конструктор-ракетобудівник.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Микола Федорович Герасюта народився 18 грудня 1919 року в місті Олександрія. В 1936 році закінчив Олександрійську середню школу № 1.

У 1941 році закінчив фізико-математичний факультет Одеського державного університету за спеціальністю «Математика».

З початком Радянсько-німецької війни потрапив на фронт. Пройшов шлях від простого солдата до звання офіцера. Учасник оборони Сталінграду. Брав участь у боях за визволення України, штурмі Берліна. Продовжував служити в Радянській армії до 1947.

Після війни направлений в групу академіка Корольова в ОКБ-1, де брав участь у вивченні документації на ракету ФАУ-2 (інститут «Нордхаузен»). За період роботи (19471951) був спочатку інженером, потім науковим співробітником. У КБ заводу п/я 186 в Дніпропетровську працював в 1951-54 роках, був начальником сектора балістики, науковим керівником. Стояв біля витоків КБ «Південне», а потім займав там посади начальника сектора, начальника відділу балістики (19541962), заступника головного конструктора з питань балістики, динаміки і систем управління ракет дальньої дії і ракет-носіїв космічних апаратів.

Також займався академічною діяльністю на кафедрі автоматики фізико-технічного факультету Дніпропетровського державного університету з 1952 до 1985 рік. Отримав посаду професора за теоретичні дослідження в 1961 році був також завідуючим кафедри проводив наукові дослідження в галузі ракетобудування.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Микола Федорович Герасюта був видатним вченим в області прикладної механіки, динаміки обчислювальної математики. Під його керівництвом і при його особистій участі розроблені і впроваджені методи вирішення багатопараметрних краєвих і варіаційних задач, пов'язаних з побудовою оптимальних траєкторій руху ракет і космічних апаратів, статистичних методів оцінки льотно-технічних характеристик ракет. Вчений був одним з основних авторів розробки чотирьох поколінь бойових ракетних комплексів (від Р-12 до Р-36М) і космічних ракет-носіїв «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон», «Зеніт».

Микола Герасюта був до того ж і одним з організаторів КБ «Південне». Він зробив великий внесок у розвиток цього конструкторського бюро і перетворення його у потужне конструкторське підприємство.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]