Геронтократія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:10, 14 березня 2019, створена Dim Grits (обговорення | внесок) (вилучено Категорія:Форми правління; додано Категорія:Політичний режим за допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії статей про
Форми державної влади й політичні системи
Drawing of frontispiece of Leviathan.jpg
Політичні режими
Форми правління
Соціально-економічні ідеології
Ідеології громадських свобод
Гео-культурні ідеології
Структура влади
 
Portal ПорталКатегорія Категорія

Геронтократія (англ. gerontocracy — «влада старців») — форма державного управління, в якій влада належить особам, що за віком перевершують основний вік працездатного населення країни.

Часто зустрічається в різноманітних політичних структурах, коли політична влада всередині панівного класу накопичується з віком, тому найстарші мають найбільшу владу. Ті, що мають владу не обов'язково займають формальні посади лідерів, проте часто домінують (керують) останніми.

Стабільність геронтократії для зовнішнього спостерігача сприймається як сила (міцність), яка є більш прийнятна для соціальних інститутів, пов'язаних із певними принципами (ідеологією), яка не змінюється з часом. Проте в тих соціальних інститутах, які мають справу зі швидкими змінами, доцільнішим є використання молодих лідерів.

Геронтократія і дієздатність[ред. | ред. код]

З віком кожна людина набуває життєвого досвіду. Якщо людина не втрачає здатності до навчання новому, то вона з віком значно підвищує свій кругозір і загальний освітній рівень (крім професійного рівня)[джерело?].

Проте з віком кожну людину чекають певні негаразди, пов'язані зі здоров'ям. Більшість людей після 60-70 років починає втрачати не лише здоров'я, а й здатність об'єктивно оцінювати зовнішню ситуацію[джерело?].

Неадекватність реакції старої людини на різноманітні прояви соціального життя примусило суспільство запровадити інститут виходу на пенсію. Таким чином, держава вважає практично всіх пенсіонерів потенційно «недієздатними» членами суспільства, подібними до дітей, які є фактично недієздатними (до повноліття).

Політична діяльність не вимагає «фізичної праці» і великого фізичного навантаження. Тому в різноманітних політичних інститутах влади практично відсутній віковий ценз, оскільки «інтелектуальна праця» меншою мірою залежить від фізичного здоров'я. Проте відсутність об'єктивної методики оцінки інтелекту може призвести до того, що політичний лідер втрачає здатність до логічного мислення, проте лишається на своїй посаді. В цьому випадку можна говорити про недієздатність лідера партії/держави.

Геронтократія в Радянському Союзі[ред. | ред. код]

Геронтократія в різноманітних політичних системах[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • С. Бульбенюк . Геронтократія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.138 ISBN 978-966-611-818-2.
  • Сахно Е. Г. «Геронтократия и геронтофобия». Философия старости: геронтософия. Сборник материалов конференции. Серия «Symposium», выпуск 24. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. С.77-79.

Посилання[ред. | ред. код]