Гершензон Сергій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сергій Михайлович Гершензон
Народився 11 лютого 1906(1906-02-11)
Москва
Помер 7 квітня 1998(1998-04-07) (92 роки)
Київ
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність біолог
Alma mater Московський університет
Сфера інтересів Генетика
Заклад Інститут фізіології рослин і генетики НАН України
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор біологічних наук
Науковий керівник С. С. Четвериков, О. С. Серебровський, Герман Мьоллер
Член НАН України
Відомий завдяки: Відкрив мутагенну дію ДНК, експериментально довів можливість зворотної передачі генетичної інформації від РНК до ДНК
Діти Гершензон Злата Сергіївна
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціДержавна премія України в галузі науки і технікиДержавна премія України в галузі науки і технікиМедаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народів

Гершензо́н Сергі́й Миха́йлович (11 лютого 1906, Москва — 7 квітня 1998, Київ) — радянський генетик, академік Національної академії наук України (1976), Герой Соціалістичної Праці (1990).

Народився в сім'ї відомого російського літератора-пушкінознавця Михайла Осиповича Гершензона і піаністки Марії Гольденвейзер.

Закінчив Московський університет (1927), учень С. С. Четверикова. У 19311935 роках працював у Біологічному інституті ім. К. А. Тімірязєва, у 19351937 — в Інституті генетики АН СРСР.

До Києва Сергій Михайлович прибув ще у 1937 р. на письмове прохання легендарного вітчизняного еволюціоніста Івана Шмальгаузена. Останньому було доручено очолити щойно створений інститут, і, вирушаючи на службове підвищення, він вирішив передати свою лабораторію генетики молодому перспективному випускникові МДУ, кандидатові біологічних наук Сергію Гершензону. У 19371941 рр. і 19441948 рр. він завідував кафедрою генетики і дарвінізму Київського університету. Потім була війна, коли всю Українську академію наук в екстреному порядку вивезли до Уфи.

У 19681973 рр. завідував Сектором молекулярної біології і генетики, а потім— відділом, в організованому на базі сектора, Інституті молекулярної біології і генетики АН УРСР. З 1986 р. — співробітник Інституту фізіології рослин і генетики АН УРСР.

На підставі виконаної там серії дослідів з плодовою мушкою майже відразу ж після повернення з евакуації Сергій Гершензон (у співавторстві з Миколою Тарнавським та Пантелеймоном Ситько) публікує свою революційну статтю про мутагенну дію тимусної ДНК на дрозофілу. Проте Нобелівську премію за це відкриття декількома роками пізніше вручають його зарубіжному колезі Герману Меллеру (США). Окрім хімічного мутагенезу, Сергій Гершензон виявив феномен «стрибаючих генів» і зворотну транскрипцію.[1]

Набагато раніше за американця Хейнца Френкель-Конрата він зібрав з білків і нуклеїнових кислот живий вірус, хоча рівень технічного забезпечення української біології відставав на той момент від заокеанського на багато років. Проте Стокгольм не помічав досягнень радянських учених, через гоніння на генетику у СРСР у сорокові-п'ятидесяті роки. У 1972 р. до Нобелівського комітету надходить заявка на аналогічне гершензонівському (мається на увазі синтез вірусної ДНК на матриці зараженої поліедрозом РНК) відкриття від американців Говарда Теміна і Девіда Балтімора, які і отримують у 1975 р. нобелівську премію. Девід Балтімор в листі Сергію Гершензону щиро вибачився перед ним, оскільки не був знайомий з його більш ранніми роботами.

Основні праці виконано у галузі популяційної та молекулярної генетики. Науковець досліджував механізми спадкової мінливості у природних популяціях.

Батько ентомолога, доктора біологічних наук Злати Сергіївни Гершензон.

Нагороди

Визнання

На відзначення непересічних заслуг дослідника перед наукою у 2003 р. НАН України заснувала премію його імені за видатні досягнення в галузі генетики, молекулярної біології та біофізики.

Примітки

Посилання