Відмінності між версіями «Геріберт (архієпископ Кельна)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 25: Рядок 25:
 
[[Категорія:Святі Німеччини]]
 
[[Категорія:Святі Німеччини]]
 
[[Категорія:Архіканцлери]]
 
[[Категорія:Архіканцлери]]
  +
[[Категорія:Конрадіни]]

Поточна версія на 08:09, 15 січня 2020

Геріберт
Kreuzau St. Heribert5736 (detail1).jpg
Народився 970
Вормс, Священна Римська імперія
Помер 16 березня 1021
Кельн, Куррейнський округd, Священна Римська імперія
Поховання Deutz Abbeyd
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність католицький священик
Титул князь-єпископ
Посада католицький єпископ[d] і католицький архієпископd
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Conradinesd

Геріберт (нім. Heribert von Köln; бл. 970 — 16 березня 1021) — церковний та державний діяч Священної Римської імперії, 14-й архієпископ Кельна.

Життєпис[ред. | ред. код]

Геріберт походив зі знатного німецького роду, можливо пов'язаного з Конардинами. Син графа Гуго та Тітвісти. Народився близько 970 року у Вормсі. Початкову освіту здобув в кафедральній школі рідного міста. Потім навчався у монастирі Гроце. По завершенню навчання обрав церковну діяльність, ставши спочатку деканом Вормського собору.

Завдяки протекції Гільдебольда, єпископа Вормського і канцлера Німеччини, Геріберт увійшов до імператорського почту. 994 року імператор Оттон III призначив Геріберта архіканцлером Італії. У 995 році був висвячений на священика. 998 року до своїх посад додав архіканцлерство Німеччини, внаслідок чого вперше було поєднано в одних руках посади канцлерів Італії та Німеччини.

Геріберт підтримав ідею Оттона III щодо відновлення Римської імперії. 999 року супроводжував імператора в поході до Італії. В цей час післясмерті архієпископа Евергера капітул Кельна обрав його новим архієпископом. Невдовзі ці вибори були затверджені папою римським Григорієм V.

По поверненню з Італії разом з Оттоном III 1000 року брав участь у відкритті поховання імператора Карла Великого. 1002 року супроводжував Оттона III в новому поході до Італії. Після смерті останнього очолив процесію з повернення тіла померлого до Німеччини. Зокрема відправив реліквію — спис Лонгина — до Еццо, пфальцграфа Лотарингії.

Траурний кортеж затримав в своїх володіннях Генріх IV, герцог Баварії. Геріберт звільнився з полону, залишивши заручником свого брата, Генріха, єпископа Вюцрбургу, і пообіцявши повернути спис Лонгина. Проте на виборах короля 1002 року Геріберт підтримував кандидатуру Германа II, герцога Швабії. В подальшому перебував в опозиції до короля Генріха Баварського, відмовившись від посад архіканцлерів.

У 1003 році на синоді в Діденгофені перешкоджав вимозі імператора визнання недійсним шлюбу між Конрадом Каринтійським (з Салічної династії) і Матільдою Швабською. Потім не підтримав похід проти Оттона фон Гаммерштайна. Водночас заснував аббатство Дойц в пам'ять про імператора Оттона III.

1004 року супроводжував короля Генріха II до Італії. 1007 року брав участь у соборі у Франкфурті-на-Майні. В подальшому опікувався розбудовою Кельнського архієпископства. Він так багато зробив для економічного та культурного піднесення єпархії, що місцеві мешканці шанували його наче святого. Помер 1021 року. Його було канонізовано 1075 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Geschichte des Erzbistums Köln. Bd. 1: Das Bistum Köln von den Anfängen bis zum Ende des 12. Jahrhunderts, hg. von Eduard Hegel, 2. Aufl. neu bearbeitet v. Friedrich Wilhelm Oediger, Bachem Köln 1971
  • Heribert Müller: Heribert, Kanzler Ottos III. und Erzbischof von Köln, Köln 1977.
  • Heribert Müller: Heribert, Kanzler Ottos III. und Erzbischof von Köln, Rheinische Vierteljahrsblätter 60 (1996) S. 16—64.