Відмінності між версіями «Гилка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(посилання на нову статтю)
м (оформлення)
 
(Не показані 7 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
[[Файл:Українська гра гилка.jpg|міні|Пластуни грають у гилку: дівчина вкидає м'ячик («свинку»), який готується відгилити хлопець із биткою («палицею»)]]
'''Ги́лка'''<ref name="Словарь Грінченка">[http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%BA%D0%B0 Гилка // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.&nbsp;— К., 1907—1909.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 283.]</ref><ref name="Словник-довідник">[http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%BA%D0%B0 Гилка // Жайворонок В.&nbsp;В.&nbsp;Знаки української етнокультури: Словник-довідник.&nbsp;— К.: Довіра, 2006.&nbsp;— С. 135.]</ref><ref>{{СУМ-11|Гилка}}</ref>, '''гила́'''<ref name="Словник-довідник"/> (від ''гили́ти''&nbsp;— «бити», «відбивати»<ref>{{ЕСУМ1}}</ref>)&nbsp;— народна спортивна гра з [[м'яч]]ем та палицею-[[бита|битою]]. М'яч для гри іноді називали «свинкою».
+
'''Ги́лка'''<ref name="Словарь Грінченка">{{Грінченко|Гилка|8572-ghala.html#show_point.html#show_point}}&nbsp;— С. 283.</ref><ref name="Словник-довідник">''[[Жайворонок Віталій Вікторович|Жайворонок В. В.]]''&nbsp;[http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%BA%D0%B0 Гилка] // Знаки української етнокультури: Словник-довідник.&nbsp;— К.: Довіра, 2006.&nbsp;— С. 135.</ref><ref>{{СУМ-11|Гилка}}</ref>, '''гила́'''<ref name="Словник-довідник"/> (від ''гили́ти''&nbsp;— «бити», «відбивати»<ref>{{ЕСУМ1}}</ref>)&nbsp;— народна спортивна гра з [[м'яч]]ем та палицею-[[бита|битою]]. М'яч для гри іноді називали «свинкою».
   
 
Аналогічна російській грі, відомій як ''лапта'', нагадує американську гру [[бейсбол]] і англійський [[раундерз]].
 
Аналогічна російській грі, відомій як ''лапта'', нагадує американську гру [[бейсбол]] і англійський [[раундерз]].
Рядок 21: Рядок 22:
 
== Термінологія ==
 
== Термінологія ==
 
{{доробити розділ|дата=листопад 2016}}
 
{{доробити розділ|дата=листопад 2016}}
  +
 
=== Майданчик ===
 
=== Майданчик ===
 
* &nbsp;— * —
 
* &nbsp;— * —
Рядок 58: Рядок 60:
   
 
== Російський варіант гри ==
 
== Російський варіант гри ==
{{доробити розділ|дата=листопад 2016}}
+
[[Файл:Игра в лапту в России.jpg|міні|праворуч|Гра в російську лапту]]{{доробити розділ|дата=листопад 2016}}
 
{{перекласти|ru|Лапта}}
 
{{перекласти|ru|Лапта}}
   
Рядок 85: Рядок 87:
 
[[Категорія:Ігри з м'ячем]]
 
[[Категорія:Ігри з м'ячем]]
 
[[Категорія:Українські народні ігри]]
 
[[Категорія:Українські народні ігри]]
  +
[[Категорія:Зелені Свята]]

Поточна версія на 10:25, 29 грудня 2018

Пластуни грають у гилку: дівчина вкидає м'ячик («свинку»), який готується відгилити хлопець із биткою («палицею»)

Ги́лка[1][2][3], гила́[2] (від гили́ти — «бити», «відбивати»[4]) — народна спортивна гра з м'ячем та палицею-битою. М'яч для гри іноді називали «свинкою».

Аналогічна російській грі, відомій як лапта, нагадує американську гру бейсбол і англійський раундерз.

Історія та перші згадки[ред. | ред. код]

Першою згадкою вважається опис гилки «батьком української фізичної культури» — Іваном Боберським 1904. Він займався вивченням національних рухливих ігор і видав посібник «Рухливі ігри та забави», в якому була описана гра[5][6][7]. Згадує гилку у своєму «Словарі української мови» і Борис Грінченко[1].

Основні правила та термінологія[ред. | ред. код]

Традиційні правила[ред. | ред. код]

Традиційний варіант гри в «гилку просту» передбачає наявність двох гравців, майданчика, палиці та м'яча («свинки»). Суть гри зводиться до того, що гравець із палицею розташовується за полем, б'є («гили́ть») м'яч в поле, де інший гравець має впіймати м'яч на льоту. Якщо м'яч не було впімано — він повертається до того, хто бив, для наступного удару. Зловлений м'яч дає право гравцям змінити ролі. Вважається, що краще грає той, хто вміє спрямовувати м'яч палицею в бажаний сектор поля, подалі від польового гравця, щоб його було важко відразу впіймати[8]. Для такої гри достатньо двох людей. Але гра стає цікавішою зі збільшенням кількості учасників.

Сучасний розвиток гри[ред. | ред. код]

Гилка відроджена у Львівському державному університеті фізичної культури в кінці дев'яностих років XX-го сторіччя. Відтоді на базі університету відбувається щорічно змагання з гилки[9].

Сучасні неофіційні правила[ред. | ред. код]

Гилка не є наразі офіційною спортивною дисципліною на офіційних змаганнях. Цю гру практикують в середовищі патріотичних організацій: Пласт, СУМ тощо.

2013 варіант правил для сучасної гри в гилку був викладений у відкритий доступ у Googledocs[10]. У цьому варіанті враховані ідеологічні підґрунтя виникнення гри та використані елементи правил і терміни, напрацьовані в бейсболі, оскільки принцип гри подібний.

Термінологія[ред. | ред. код]

Майданчик[ред. | ред. код]

  •  — * —

Гравці[ред. | ред. код]

Захист[ред. | ред. код]

Атака[ред. | ред. код]

Текст[ред. | ред. код]

Принцип гри

Один гравець команди захисту підгилює (підкидає) м'яч гравцю команди нападу (відбиваючому), який стоїть перед ним.

Захист[ред. | ред. код]

Символічне підґрунтя гри[ред. | ред. код]

У гилці можна прослідкувати риси військової гри. В ній важливі як швидкість бігу і реакції так і логіка, що робить її цінною для розвитку дітей: як у фізичному вимірі так і з точки зору стратегічного мислення. Тут є команда в захисті і команда в нападі. Є ігрове поле, що традиційно називалось го́род («місто»).

Якщо спробувати інтерпретувати розіграш гри в гилку як військову операцію, то можна представити її як спробу захоплення міста. Відбиваючий гравець є метафоричним розвідником і знаходиться разом зі своєю командою поза межами поля. Він має бути достатньо спритним, щоб потрапити в місто, що зайняло оборону. Його завдання — відбити палицею в м'яч — продемонструвати точність, увагу і силу, при цьому чим сильніше і точніше — тим краще. Далі, відповідно до рівня своєї спритності — сили і точності удару — він отримує шанс пробігтися ворожою територією щоб зібрати розвідувальні дані. Адже хороша атака має бути підготовлена розвідкою. Після розвідки гравець повинен повернутися до своєї команди, щоб передати розвіддані, уникнувши виявлення — обійшовши всіх суперників, які намагаються вибити розвідника.

Російський варіант гри[ред. | ред. код]

Гра в російську лапту

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Гилка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 283.
  2. а б Жайворонок В. В. Гилка // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135.
  3. Гилка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  5. Іван Боберський — батько нашого спорту
  6. Іван Боберський — 140-річчя від Дня народження
  7. «Гилка» змусила студентів порухатися
  8. Ігри на повітрі — давні й сучасні
  9. Гилка — український аналог бейсболу
  10. Гилка. Проект правил

Див. також[ред. | ред. код]