Главк (цар Коринфа): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
м (шаблон "особа")
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses|Главк}}
{{Otheruses|Главк}}
{{особа}}

'''Главк''' ({{lang-el|Γλαύκος}}) — напівлегендарний цар міста [[Ефіра|Ефіри]] ([[Коринф]]а), син [[Сізіф]]а й [[Меропа|Меропи]]. Еврімеда народила йому Гіппоноя, також відомий як [[Беллерофонт]]. Також батько Беллера.
'''Главк''' ({{lang-el|Γλαύκος}}) — напівлегендарний цар міста [[Ефіра|Ефіри]] ([[Коринф]]а), син [[Сізіф]]а й [[Меропа|Меропи]]. Еврімеда народила йому Гіппоноя, також відомий як [[Беллерофонт]]. Також батько Беллера.



Версія за 16:02, 23 листопада 2019

Главк
Посада king of Corinthd
Батько Сізіф[1]
Мати Meroped[1]
У шлюбі з Еврінома
Діти Alcimenesd, Беллерофонт[1], Deliadesd і Chrysaord

Главк (грец. Γλαύκος) — напівлегендарний цар міста Ефіри (Коринфа), син Сізіфа й Меропи. Еврімеда народила йому Гіппоноя, також відомий як Беллерофонт. Також батько Беллера.

Згідно з міфами, захоплювався кіньми і врешті-решт загинув, затоптаний чи навіть з'їдений кобилицями, під час похоронних ігор на честь Пелія в Іолка. Інша версія: був роздертий власними кіньми. На Істмі вважався божеством, що лякає коней під час перегонів — Ταράξιππος. Від йього прізвиська пішла назва тараксипа — круглого жертовника на Істмі.

Главк мав близьке відношення до Посейдону, який також називається батьком Беллерофонта, і ймовірно, по суті, тотожний із згаданим вище Главком. Те, що в Беотії було поєднано в особі бога-рибалки Главка, могло бути розділеним на Істмі: юожественні властивості уособлював Мелікерт, а людське — герой Главк.

Джерела

  1. а б в Любкер Ф. Glaucus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 570–571.