Відмінності між версіями «Глек»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(→‎Назва: оформлення, посилання на нову статтю)
(→‎Назва: уточнення, джерело)
Рядок 6: Рядок 6:
 
Слово «глек» походить від {{lang-x-slav|*gъlьkъ, *gъlьcь}}, поширеного в [[східнослов'янські мови|східнослов'янському мовному ареалі]] й утвореного від загальнопраслов'янського ''*gъlъ''. Вважається спорідненим з {{lang-el|γαυλος}} («глек»), {{lang-is|kjoll}}, [[давньоанглійська мова|дав.-англ.]] ''ceol'', [[Давньоверхньонімецька мова|дав.-в.-нім.]] і [[Старонижньонімецька мова|дав.-н.-нім.]] ''kiol'' («корабель»). Східно-праслов'янські й германські назви або виводяться від [[праіндоєвропейська мова|праіндоєвроп.]] кореня ''*geu'', або вважаються запозиченими з [[семітські мови|семітських мов]]. Малопереконливе пов'язання з {{lang-x-slav|*glъtati}} («глитати», «ковтати»), ''*glьjь'' («[[глей]]»)<ref>{{ЕСУМ1}}</ref>.
 
Слово «глек» походить від {{lang-x-slav|*gъlьkъ, *gъlьcь}}, поширеного в [[східнослов'янські мови|східнослов'янському мовному ареалі]] й утвореного від загальнопраслов'янського ''*gъlъ''. Вважається спорідненим з {{lang-el|γαυλος}} («глек»), {{lang-is|kjoll}}, [[давньоанглійська мова|дав.-англ.]] ''ceol'', [[Давньоверхньонімецька мова|дав.-в.-нім.]] і [[Старонижньонімецька мова|дав.-н.-нім.]] ''kiol'' («корабель»). Східно-праслов'янські й германські назви або виводяться від [[праіндоєвропейська мова|праіндоєвроп.]] кореня ''*geu'', або вважаються запозиченими з [[семітські мови|семітських мов]]. Малопереконливе пов'язання з {{lang-x-slav|*glъtati}} («глитати», «ковтати»), ''*glьjь'' («[[глей]]»)<ref>{{ЕСУМ1}}</ref>.
   
У деяких [[діалекти української мови|діалектах]] глечик відомий як «кувшин»<ref>Євген Желехівський / Eugen Żelechowski. ''Малоруско-нїмецкий словар в 2-х томах / Ruthenisch-Deutsches Wörterbuch in 2 Bänden''.&nbsp;— Товариство ім. Шевченка / Szewczenko Verein, 1886</ref>. Це слово, очевидно, має [[балтійські мови|балтійське]] походження: від {{lang-lt|*kaušinas}}&nbsp;— «великий [[ківш (посуд)|ківш]]», спорідненого з {{lang-uk|ківш}}<ref>{{ЕСУМ3}}</ref>.
+
У деяких [[діалекти української мови|діалектах]] глечик відомий як «кувшин»<ref>Євген Желехівський / Eugen Żelechowski. ''Малоруско-нїмецкий словар в 2-х томах / Ruthenisch-Deutsches Wörterbuch in 2 Bänden''.&nbsp;— Товариство ім. Шевченка / Szewczenko Verein, 1886</ref>. Це слово, очевидно, має [[балтійські мови|балтійське]] походження: від {{lang-lt|*kaušinas}}&nbsp;— «великий [[ківш (посуд)|ківш]]», утвореного від ''kaušas'', від якого також походить і {{lang-uk|ківш}}<ref>{{ЕСУМ3}}</ref><ref>{{ЕСУМ2}}</ref>.
   
 
== Призначення ==
 
== Призначення ==

Версія за 15:33, 14 липня 2017

Іранський бронзовий глек

Глек[1], зменшена форма гле́чик — це висока кругла з вушком (рідше без вушка) для зберігання, головним чином, молочних продуктів (молока, сметани тощо). Може бути як керамічним, так металічним (бронза, луджена мідь). Залежно від призначення, розрізняється розміром і формою. Незамінний атрибут українського сільського побуту. У різних країнах глечик має різну назву і дизайн.

Назва

Слово «глек» походить від прасл. *gъlьkъ, *gъlьcь, поширеного в східнослов'янському мовному ареалі й утвореного від загальнопраслов'янського *gъlъ. Вважається спорідненим з грец. γαυλος («глек»), ісл. kjoll, дав.-англ. ceol, дав.-в.-нім. і дав.-н.-нім. kiol («корабель»). Східно-праслов'янські й германські назви або виводяться від праіндоєвроп. кореня *geu, або вважаються запозиченими з семітських мов. Малопереконливе пов'язання з прасл. *glъtati («глитати», «ковтати»), *glьjь («глей»)[2].

У деяких діалектах глечик відомий як «кувшин»[3]. Це слово, очевидно, має балтійське походження: від лит. *kaušinas — «великий ківш», утвореного від kaušas, від якого також походить і укр. ківш[4][5].

Призначення

Залежно від позначення глечика він може називатися:

  • Гладушка, гладишечка, гладущик[6][7] — глечик без ручки (вушка); використовувався для тримання молока, води;
  • Глек, гладиш, гладуш, гладун — найбільший глечик; використовувався для зберігання води, сирівцю, молока.

Виготовляли також спеціального призначення глечики. Глечик для вареної — красиво оздоблена, полив'яна ритуальна посудина; він використовувався для розливання хмільних напоїв під час родинних та календарних обрядів.

Форма

Опішнянські видовжені глечики для молока мають плавне звужування доверху (зручно для збирання відстояних вершків). Здебільшого шийка опішнянського глечика зроблена без різко обмежених плечиків і плавно переходить в корпус глечика, який звужуючись, закінчується досить широкою стійкою основою. Вироблявся в Опішні також і більш «парадний» тип глечиків — багато орнаментовані.

Інше

  • Глечики — рід водяних рослин родини Лататтєві. Назва дана за схожість квіток з жовтими глечиками.
  • Глек — сорт груш народної селекції[1]

Мовні звороти

  • Глек розбити — посваритися[1]

Див. також

Джерела

Примітки

  1. а б в Глек // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  3. Євген Желехівський / Eugen Żelechowski. Малоруско-нїмецкий словар в 2-х томах / Ruthenisch-Deutsches Wörterbuch in 2 Bänden. — Товариство ім. Шевченка / Szewczenko Verein, 1886
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  6. Гладуш // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 287.
  7. Гладущик // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 287.