Глотов Олександр Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Леонідович Глотов
Oleksandr Glotov.png
Народився 10 листопада 1953(1953-11-10) (65 років)
Норильськ, Красноярський край (СРСР)
Місце проживання Тернопіль
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність журналіст
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Сфера інтересів філологія, літературознавство, журналістика
Заклад Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор філологічних наук
Батько Глотов Леонід Юхимович (1932-2012)
Матір Глотова (Куделіна) Капітоліна Костянтинівна (1932)

Глотов Олександр Леонідович у Вікісховищі?

Олекса́ндр Леонідович Гло́тов (10 листопада 1953, Норильськ, Красноярського краю, СРСР) — український літературознавець і журналіст. Член Національної спілки журналістів України (з 1992 року). Доктор філологічних наук, професор.

Життєпис

Народився 10 листопада 1953 року в селищі Норильськ (Норильлаг), яке з 1953 року набуло статусу міста. Батьки — Глотов Леонід Юхимович (1932-2012) та Глотова (Куделіна) Капітоліна Костянтинівна (1932) працювали там після закінчення Воркутинського гірничого технікуму.

Середню школу закінчив у місті Червоноград Львівської області. Працював на шахті «4-та Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля» Львівсько-Волинського вугільного басейну. Служив в Радянській Армії.

У 1979 році з відзнакою закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Філолог. Викладач російської мови та літератури». До 1981 року працював вчителем у СШ № 1 міста Сокаль Львівської області, згодом перейшов на посаду асистента кафедри російської літератури Львівського університету.

У 1985 році закінчив аспірантуру й за розподілом перейшов на посаду асистента кафедри російської літератури Тернопільського державного педагогічного інституту імені Ярослава Галана.

У 1994 році закінчив післядипломне відділення гуманітарного факультету Вищої педагогічної школи імені Тадеуша Котарбінського в місті Зелена Гура (Польща) за спеціальністю «польська філологія».

2015 року в Національному університеті «Острозька академія» здобув ступінь магістра за спеціальністю «журналістика».

Працював також у Тернопільській академії народного господарства, у Тернопільському інституті соціальних та інформаційних технологій, у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти, у Білоцерківському національному аграрному університеті, в Академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного, в Національному університеті «Острозька академія».

Від 2018 року працює в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка

1988 року в Одеському державному університеті імені І. І. Мечникова за спеціальністю 10.01.02 «радянська багатонаціональна література» захистив кандидатську дисертацію «Вираження авторської самосвідомості у сучасній російській радянській поезії» (науковий керівник — професор Львівського університету Іван Прокопович Вишневський[1]). У цьому дослідженні до вітчизняної науки про літературу впровадив поняття «авторська самосвідомість» у літературному контексті, а саме: виявлення того, як автор літературних творів усвідомлює себе та свою творчість у власне творах літератури, перш за все — поетичних[2]. 1992 року здобув наукове звання доцента.

У 1997 році в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України за спеціальністю 10.01.02 — «російська література» захистив докторську дисертацію «Російська література ХХ століття у контексті культової свідомості»[3]  на основі монографії «Иже еси в Марксе»[4][5][6]. У дослідженні стверджується концепція світоглядної та естетичної вторинності літератури «соціалістичного реалізму» щодо ідеології та текстів християнського канону.

У 2002 році одержав наукове звання професора.

Є багаторічним членом редакційної колегії міжнародного наукового альманаху «Studia methodologica», брав участь у роботі наукових видань «Slavica Tarnopolensia», «Русский язык и литература в учебных заведениях», «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство», «The Peculiarity of Man», «Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 8. Литературоведение. Журналистика»[7].

Нагороджений неурядовою нагородою — знаком «За розбудову освіти».

Наукові та публіцистичні публікації

Автор наукових та науково-популярних статей у виданнях СРСР, України, Росії, Польщі, Білорусі, Ізраїлю, в електронних виданнях, зокрема, у журналах «Русский переплет»[8] та «Лебедь»[9].

Монографії та посібники

  • Иже еси в Марксе. Русская литература ХХ века в контексте культового сознания[10]. — Зелена Гура, 1995. — 148 с.;
  • Еко Умберто. Як написати дипломну роботу. Гуманітарні науки[11]. — Тернопіль: «Мандрівець», 2007. — 224 с. (редакція перекладу, вступна стаття);
  • Круг чтения: век двадцатый. Биобиблиографический справочник по истории русской литературы ХХ века послереволюционного периода[12]. — Тернополь: «Навчальна книга Богдан», 2011—160 с.;
  • Християнська мораль та військовий обов'язок: Навчальний посібник. — Львів: АСВ, 2012. — 112 с. (у співавторстві);
  • Класика світової літератури: російська література: англійською мовою: нариси: навчальний посібник. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 152 с. (у співавторстві);
  • Две эпохи: монография[13]. — Острог, 2015. — 376 с.;
  • Филологические очерки[14]. — Острог, 2015 . — 316 с.

Критика і публіцистика

Друкується у періодиці як літературний критик та публіцист.

  • Чехов и Моэм в зеркале постмодернизма[15]. — 22 (журнал), Тель-Авив, № 135;
  • Я хочу рассказать вам…о поэте[16]. — Зеркало недели, 30 мая 1997 года;
  • Микола Островський чи князь Острозький? Про роль історичних постатей у формуванні зародків державного мислення[17]. — День, 14 листопада 2014 року.

Інформація в довідникових виданнях

Примітки

  1. Вишневський Іван Прокопович. Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т. (українською). Т.1: А-К. Львів: ЛНУ імені Івана Франка. 2011. с. 285. 
  2. Глотов, Александр (2015). «Я – памятник себе…». Выражение авторского самосознания в современной русской поэзии. Две эпохи: монография. Острог. с. 4–157. 
  3. Глотов, Олександр (1997). Російська література ХХ століття в контексті культової свідомості (Спроба історико- функціонального аналізу): автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.02 (українською). Київ: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. 
  4. Глотов А.Л. ...Иже еси в Марксе (Русская литература XX века в контексте культового сознания) - Русофил - Русская филология | Образовательный ресурс. russofile.ru. Процитовано 2016-04-28. 
  5. Глотов, Александр (2015). «Иже еси в Марксе» Русская литература ХХ века в контексте культового сознания. Две эпохи: монография. Острог. с. 158–374. 
  6. Глотов Олександр Леонідович. НАУКОВЦІ УКРАЇНИ. Процитовано 2019-02-02. 
  7. Редакционная коллегия. lcj.jvolsu.com. Процитовано 2019-02-02. 
  8. Александр Глотов. pereplet.ru. Процитовано 2019-02-02. 
  9. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (ru-RU). Процитовано 2019-02-02. 
  10. Глотов А.Л. ...Иже еси в Марксе (Русская литература XX века в контексте культового сознания) - Русофил - Русская филология | Образовательный ресурс. russofile.ru. Процитовано 2019-02-02. 
  11. Як написати дипломну роботу - Умберто Еко - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2019-02-02. 
  12. Глотов, Александр (2011). Круг чтения: век двадцатый (російською). Тернопіль: Навчальна книга Богдан. ISBN 978-966-10-0458-9. 
  13. Александр Леонидович Глотов. Две эпохи : Монография (Острог, 2015) (ru). 2015. 
  14. Александр Леонидович Глотов. Филологические очерки (Острог, 2015) (ru). 2015. 
  15. Глотов, Александр. ЧЕХОВ И МОЭМ В ЗЕРКАЛЕ ПОСТМОДЕРНИЗМА. www.sunround.com (російською). Процитовано 2019-02-02. 
  16. Я ХОЧУ РАССКАЗАТЬ ВАМ. ZN.ua. Процитовано 2019-02-02. 
  17. Глотов, Олександр (14 листопада 2014). Микола Островський чи князь Острозький?. Газета День. 
  18. Глотов Олександр Леонідович. Енциклопедія Сучасної України. Процитовано 2019-02-02.