Відмінності між версіями «Глушко Юрій Косьмич»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[неперевірена версія][перевірена версія]
(оформлення)
(Не показані 29 проміжних версій 20 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
 
| ім'я = Юрій Косьмич Глушко-Мова
 
| ім'я = Юрій Косьмич Глушко-Мова
 
| інші_імена =Мова
 
| інші_імена =Мова
  +
| ім'я_при_народженні =
 
| зображення = Yuri_Mova.jpg
 
| зображення = Yuri_Mova.jpg
 
| розмір_зображення = 250px
 
| розмір_зображення = 250px
 
| підпис_зображення = Глушко-Мова Юрій
 
| підпис_зображення = Глушко-Мова Юрій
| посада = [[Файл:Flag of Green Ukraine.png|25пкс]] Голова Українського Далекосхідного Секретаріату
 
  +
  +
| посада = [[Файл:Flag of Green Ukraine.svg|25пкс]] Голова Українського Далекосхідного Секретаріату
 
| початок_терміну = [[1918]]
 
| початок_терміну = [[1918]]
 
| кінець_терміну = [[1922]]
 
| кінець_терміну = [[1922]]
 
| попередник = посада щойно заснована
 
| попередник = посада щойно заснована
 
| наступник = посада щойно скасована
 
| наступник = посада щойно скасована
| ім'я_при_народженні =
 
  +
| дата_народження = {{Дата з віком|1882|4|4}}
+
| дата_народження = 16.4.1882(4)
| місце_народження =с. [[Нова Басань]] Чернігівської губернії
+
| місце_народження = с. [[Нова Басань]], [[Козелецький повіт]], [[Чернігівська губернія]],<br>{{RUSold}}
| дата_смерті =[[1942]]
+
| дата_смерті = 28.10.1942
| місце_смерті =[[Київ]]
+
| місце_смерті = [[Київ]], [[Райхскомісаріат Україна]]
| причина_смерті =
+
| причина_смерті =
| громадянство =
+
| місце_проживання =[[Зображення:Flag of Green Ukraine.png|25px]] [[Зелений Клин]], м.&nbsp;[[Владивосток]]
+
| громадянство = {{UNR}}
| національність = [[Українці|Українець]]
+
| підданство = {{RUSold}}
  +
| місце_проживання = [[Зображення:Flag of Green Ukraine.svg|25px]] [[Зелений Клин]], м.&nbsp;[[Владивосток]]
  +
| національність = [[Українці|Українець]]
 
| відомий_(відома) =
 
| відомий_(відома) =
| рід_діяльності =
+
| рід_діяльності =
| головував_(-ла) =
+
| головував_(-ла) =
| релігія = [[УАПЦ]]
+
| релігія = [[УАПЦ]]
| дружина = Клавдія Матвіївна Іванаш (1881-1947)
+
| дружина = Клавдія Матвіївна Іванаш (1881-1947)
| діти = син Юрко (* 1911, помер малим у Владивостоці), доньки Катерина (* 1912) та Наталя (* 1913 або 1914-1988)
+
| діти = син Юрко (* 1911, помер малим у Владивостоці), доньки Катерина (* 1912) та Наталя (* 1913 або 1914-1988)
 
}}
 
}}
   
'''Ю́рій Косьмич Глушко́''' ([[псевдонім]] '''Мова'''; * 4 [[16 квітня|(16) квітня]] [[1882]], с. [[Нова Басань]], [[Бобровицький район]] [[Чернігівська область]] — † [[28 жовтня]] [[1942]], [[Київ]]) — український громадський і політичний діяч, один із організаторів українського національно-культурного й громадського життя на [[Зелений Клин|Зеленому Клині]].
 
  +
{{othernames|Глушко}}
  +
  +
'''Ю́рій Косьмич Глушко́''' ([[псевдонім]] '''Мова'''; * {{ДН|16|4|1882|4}}, с. [[Нова Басань]], [[Козелецький повіт]], [[Чернігівська губернія]], [[Російська імперія]] — † [[28 жовтня]] [[1942]], [[Київ]], [[Райхскомісаріат Україна]])&nbsp;— український громадський і політичний діяч, один із організаторів українського національно-культурного й громадського життя на [[Зелений Клин|Зеленому Клині]].
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
 
Народився у с. [[Нова Басань]] [[Козелецький повіт|Козелецького повіту]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]].
 
Народився у с. [[Нова Басань]] [[Козелецький повіт|Козелецького повіту]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]].
   
За фахом технік.
 
  +
[[1896]]&nbsp;— закінчив [[Жмеринка|Жмеринське]] двокласне залізничне училище, а в [[1899]]&nbsp;— Киівське технічне залізниче училище. За фахом технік.
   
[[1896]] - закінчив [[Жмеринка|Жмеринське]] двокласне залізничне училище, а в [[1899]] — Киівське технічне залізниче училище.
 
  +
[[1901]]–[[1903]]&nbsp;— працював машиністом у [[Добровільний флот|Добровільному флоті]], що забезпечував морські перевезення з [[Одеса|Одеси]] до [[Владивосток]]а. Пароплавами саме цієї компанії протягом [[1883]]–[[1901]] відбувалося перевезення морем переселенців з [[Україна|України]] на [[Зелений Клин]].
   
[[1901]]—[[1903]] - працював машиністом у [[Добровільний флот|Добровільному флоті]], що забезпечував морські перевезення з [[Одеса|Одеси]] до [[Владивосток]]а. Пароплавами саме цієї компанії протягом [[1883]]—[[1901]] відбувалося перевезення морем переселенців з [[Україна|України]] на [[Зелений Клин]].
 
  +
[[1904]]–[[1907]]&nbsp;— працював на Східно-Китайській залізниці в [[Манчжурія|Манчжурії]].
   
[[1904]]—[[1907]] - працював на Східно-Китайській залізниці в [[Манчжурія|Манчжурії]].
 
  +
1907&nbsp;— після отримання диплома механіка торгового флоту працював у [[Владивосток|Владивостоці]] креслярем, техніком ([[1908]]–[[1910]]), а згодом&nbsp;— техніком на будівництві Владивостоцької фортеці ([[1911]]–[[1916]]). Із цього часу пов'язав своє життя з українських культурним життям у Владивостоці. Тоді ж почав уживати і свій творчий [[псевдонім]]&nbsp;— Юрій Мова (вперше зафіксований [[1908]]).
   
1907 - після отримання диплома механіка торгового флоту працював у [[Владивосток|Владивостоці]] креслярем, техніком ([[1908]]—[[1910]]), а згодом — техніком на будівництві Владивостоцької фортеці ([[1911]]—[[1916]]). Із цього часу пов'язав своє життя з українських культурним життям у Владивостоці. Тоді ж почав уживати і свій творчий [[псевдонім]] — Юрій Мова (вперше зафіксований [[1908]]).
 
  +
На початку [[1909]] займався організацією у Владивостоці українського [[хор]]у. Брав активну участь в організації Шевченківських свят (традиція їх проведення була покладена владивостоцькою [[студент]]ською «Громадою» 1909 року), виступаючи як їхній [[режисер]] і [[артист]]-декламатор. Виступає як [[актор]] і режисер в українських [[вистава]]х, влаштованих студентською «Громадою», а після її ліквідації&nbsp;— напівлегальним «Українським гуртком», що утворився при місцевому Народньому Домі. Його дописи про українське культурне та громадське життя на Зеленому Клині друкували на шпальтах київської газети [[Рада (газета)|«Рада»]]. Так само брав активну участь у роботі «Просвіти» міста [[Уссурійськ]]а.
   
На початку [[1909]] займався організацією у Владивостоці українського [[хор]]у. Брав активну участь в організації Шевченківських свят (традиція їх проведення була покладена владивостоцькою [[студент]]ською "Громадою" 1909 року), виступаючи як їхній [[режисер]] і [[артист]]-декламатор. Виступає як [[актор]] і режисер в українських [[вистава]]х, влаштованих студентською «Громадою», а після її ліквідації — напівлегальним "Українським гуртком", що утворився при місцевому Народньому Домі. Його дописи про українське культурне та громадське життя на Зеленому Клині друкували на шпальтах київської газети [[Рада (газета)|«Рада»]]. Так само брав активну участь у роботі «Просвіти» міста [[Уссурійськ]]а.
 
  +
Восени [[1916]] був мобілізований на [[Кавказький фронт (Перша світова війна)|Кавказький фронт]], де перебував як технік до початку [[1918]] року. Тому [[Українська революція|революційний]] розвиток українського національного руху на [[Далекий Схід|Далекому Сході]] розпочався без нього. Та після повернення в січні 1918 року до Владивостоку він поринув у вир місцевого українського громадського та культурного життя. Активно залучився в діяльність товариства «Просвіта» у Владивостоці, яке тоді лише формувалося.
   
Восени [[1916]] був мобілізований на [[Кавказький фронт (Перша світова війна)|Кавказький фронт]], де перебував як технік до початку [[1918]] року. Тому [[Українська революція|революційний]] розвиток українського національного руху на [[Далекий Схід|Далекому Сході]] розпочався без нього. Та після повернення в січні 1918 року до Владивостоку він поринув у вир місцевого українського громадського та культурного життя. Активно залучився в діяльність товариства «Просвіта» у Владивостоці, яке тоді лише формувалося.
 
  +
[[30 січня]] [[1918]]&nbsp;— обраний від «Просвіти» членом комісії з опрацювання статуту Владивостоцької Української Окружної Ради, створюваної на той час.
   
[[30 січня]] [[1918]] - обраний від «Просвіти» членом комісії з опрацювання статуту Владивостоцької Української Окружної Ради, створюваної на той час.
 
  +
[[19 березня]] 1918&nbsp;— обраний головою ради владивостоцької «Просвіти» (працював як член її шкільної, видавничої, лекційної та музичної комісій). Незабаром очолив Владивостоцьку Українську Окружну Раду, а трохи пізніше його було обрано головою 3-го Українського Далекосхідного з'їзду ([[Хабаровськ]], 7-12 квітня 1918). Цей з'їзд звернувся до українського уряду з проханням вимагати від уряду [[РРФСР]] визнання Зеленого Клину частиною України на підставі принципу самовизначення народу, який складав там переважну більшість населення. Згодом ініціював 4-й (Надзвичайний) Український Далекосхідний з'їзд (Владивосток, [[25 жовтня]]&nbsp;— [[1 листопада]] 1918), на якому був обраний головою Українського Далекосхідного Секретаріату.
 
[[19 березня]] 1918 - обраний головою ради владивостоцької «Просвіти» (працював як член її шкільної, видавничої, лекційної та музичної комісій). Незабаром очолив Владивостоцьку Українську Окружну Раду, а трохи пізніше його було обрано головою 3-го Українського Далекосхідного з'їзду ([[Хабаровськ]], 7-12 квітня 1918). Цей з'їзд звернувся до українського уряду з проханням вимагати від уряду [[РРФСР]] визнання Зеленого Клину частиною України на підставі принципу самовизначення народу, який складав там переважну більшість населення. Згодом ініціював 4-й (Надзвичайний) Український Далекосхідний з'їзд (Владивосток, [[25 жовтня]] - [[1 листопада]] 1918), на якому був обраний головою Українського Далекосхідного Секретаріату.
 
   
 
Під його проводом навесні 1919 року у Владивостоці створено 1-й Ново-Запорізький курінь вільного козацтва.
 
Під його проводом навесні 1919 року у Владивостоці створено 1-й Ново-Запорізький курінь вільного козацтва.
Рядок 54: Рядок 56:
 
[[20 червня]] [[1919]] заарештований [[Колчак Олександр Васильович|колчаківською]] владою за активну українську діяльність. Не маючи звинувачень проти голови Українського секретаріату, керівник колчаківської адміністрації [[генерал]] Розанов наказав заслати його на [[Камчатка|Камчатку]]. Але перед самим [[заслання]]м помер син Юрко, i Ю.Глушка випустили для участі у похованні дитини. Після цього він переховувався аж до антиколчаківського [[заколот|перевороту]], що стався у Владивостоці [[31 січня]] [[1920]] року.
 
[[20 червня]] [[1919]] заарештований [[Колчак Олександр Васильович|колчаківською]] владою за активну українську діяльність. Не маючи звинувачень проти голови Українського секретаріату, керівник колчаківської адміністрації [[генерал]] Розанов наказав заслати його на [[Камчатка|Камчатку]]. Але перед самим [[заслання]]м помер син Юрко, i Ю.Глушка випустили для участі у похованні дитини. Після цього він переховувався аж до антиколчаківського [[заколот|перевороту]], що стався у Владивостоці [[31 січня]] [[1920]] року.
   
Вдруге заарештований разом із групою провідних діячів і активістів українського руху [[5 листопада]] [[1922]] після захоплення Владивостока [[більшовик]]ами. Заарештованих перевезено до столиці [[Далекосхідна республіка|Далекосхідної Республіки]] м. [[Чита]], де вони рік перебували у в’язниці.
+
Вдруге заарештований разом із групою провідних діячів і активістів українського руху [[5 листопада]] [[1922]] після захоплення Владивостока [[більшовик]]ами. Заарештованих перевезено до столиці [[Далекосхідна республіка|Далекосхідної Республіки]] м. [[Чита]], де вони рік перебували у в'язниці.
   
 
Один із понад 200 обвинувачених на Читинському процесі, на якому засуджений [[13 січня]] [[1924]] року до 3 років позбавлення волі за антирадянську діяльність та «намагання відірвати Далекий Схід від РСФРР і злучити з [[Японія|Японією]]».
 
Один із понад 200 обвинувачених на Читинському процесі, на якому засуджений [[13 січня]] [[1924]] року до 3 років позбавлення волі за антирадянську діяльність та «намагання відірвати Далекий Схід від РСФРР і злучити з [[Японія|Японією]]».
Рядок 60: Рядок 62:
 
Після ув'язнення працював майстром на будівництві шляхів в [[Читинська область|Читинський області]], начальником пошукової партії в [[Таджикистан]]i.
 
Після ув'язнення працював майстром на будівництві шляхів в [[Читинська область|Читинський області]], начальником пошукової партії в [[Таджикистан]]i.
   
[[1930]] - нелегально повернувся в Україну, у [[Київ]] (ймовірно, не під своїм прізвищем), де навчався на Київських інженерних курсах Харківського автошляхового інституту, здобув фах інженера-будівельника шляхів.
+
[[1930]]&nbsp;— нелегально повернувся в Україну, у [[Київ]] (ймовірно, не під своїм прізвищем), де навчався на Київських інженерних курсах Харківського автошляхового інституту, здобув фах інженера-будівельника шляхів.
   
[[1939]]-[[1941]] - був на різних інженерних посадах у будівельних організаціях.
+
[[1939]][[1941]]&nbsp;— перебував на різних інженерних посадах у будівельних організаціях.
   
Восени 1941 року брав участь в роботі українського уряду в Києві, після арешту якого залишився без засобів до існування в окупованому німцями місті.
+
Восени 1941 року брав участь в роботі [[Українська Національна Рада|Української Національної Ради]] в Києві, після арешту її провідних членів залишився без засобів до існування в окупованому німцями місті.
   
Помер восени [[1942]] року не так від старості, як від безробіття й голоду.
+
Помер восени [[1942]] року не так від старості, як від безробіття й голоду.
   
 
Похований на [[Лук'янівський цвинтар|Лук'янівському цвинтарі]].
 
Похований на [[Лук'янівський цвинтар|Лук'янівському цвинтарі]].
Рядок 79: Рядок 81:
   
 
== Творчість ==
 
== Творчість ==
Беручи активну участь у громадсько-політичному житті, Ю.Глушко продовжував свою творчу діяльність, виступав як [[артист]] та [[режисер]] українських [[вистава|вистав]], брав участь у Шевченківських святах, виступав з [[реферат]]ами та [[декламація]]ми.
+
[[файл:Hrest-Hlushko.jpg|thumb|right|300px|Могила на Лук'янівському цвинтарі у Києві]]Беручи активну участь у громадсько-політичному житті, Ю.Глушко продовжував свою творчу діяльність, виступав як [[артист]] та [[режисер]] українських [[вистава|вистав]], брав участь у Шевченківських святах, виступав з [[реферат]]ами та [[декламація]]ми.
   
 
Автор «Підручника акторові» (Владивосток, [[1918]]) і [[вірш]]ів, з яких збереглися, на жаль, лише два.
 
Автор «Підручника акторові» (Владивосток, [[1918]]) і [[вірш]]ів, з яких збереглися, на жаль, лише два.
   
 
== Вшанування пам'яті ==
 
== Вшанування пам'яті ==
[[19 квітня]] [[2012]] року на могилі патріота відкрито пам'ятник.
 
  +
[[19 квітня]] [[2012]] року на могилі Глушка було урочисто відкрито новий пам'ятник&nbsp;— козацький хрест. На церемонії був присутній онук Юрія Глушка, жертводавці, громадські активісти та пересічні кияни. В пам'ять про Юрія Глушка та його доньку Наталку, яка похована разом з батьком, звучали псалми кобзаря Сергія Нечипуренка, котрий виконав їх на старосвітській кобзі.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 90: Рядок 92:
   
 
== Література ==
 
== Література ==
* Глушко Юрій // {{ЕУ}}. Словникова частина. — Т. 1. — С. 389.
+
* Глушко Юрій // {{ЕУ}}. Словникова частина.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 389.
* ''Попок А.'' Глушко Юрій // [[Енциклопедія історії України]]. — Т. 2. — К., 2005. — С. 124—125.
+
* ''Попок А.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Glushko_Yu Глушко Юрій] // [[Енциклопедія історії України]].&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 124—125.
* ''Биховський Л.'' Ю.К.Глушко-Мова // Нові дні. — 1952. — Вересень.
+
* ''Биховський Л.'' Ю.&nbsp;К.&nbsp;Глушко-Мова // Нові дні.&nbsp;— 1952.&nbsp;— Вересень.
* ''Світ І.'' Суд над українцями в Читі в 1923—1924 рр. // Визвольний шлях. — 1963. — Книги 3—5.
+
* ''Світ І.'' Суд над українцями в Читі в 1923—1924&nbsp;рр. // Визвольний шлях.&nbsp;— 1963.&nbsp;— Книги 3—5.
* ''Чорномаз В.'' Глушко-Мова Юрій // [[Енциклопедія сучасної України]]. — Т. 5. — К., 2006.
+
* ''Чорномаз В.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=30540 Глушко-Мова Юрій] // [[Енциклопедія сучасної України]].&nbsp;— Т. 5.&nbsp;— К., 2006.
* [http://kobza.com.ua/content/view/1913/92 ''Чорномаз В.'' «Юрій Глушко-Мова — провідник українського руху на Зеленому Клині» // Сайт «Кобза» українців Росії] ([http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2008/Svoboda-2008-37.pdf Свобода, ч. 37, 2008])
+
* [http://kobza.com.ua/content/view/1913/92 ''Чорномаз В.'' «Юрій Глушко-Мова&nbsp;— провідник українського руху на Зеленому Клині» // Сайт «Кобза» українців Росії] ([http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2008/Svoboda-2008-37.pdf Свобода, ч. 37, 2008])
* [http://www.zn.kiev.ua/nn/show/390/34508 ''Степанов Іван''. Українець з Далекого Сходу // Дзеркало тижня. — 2002. №15 (390)]
+
* [http://dt.ua/SOCIETY/ukrayinets_z_dalekogo_shodu-27975.html ''Степанов Іван''. Українець з Далекого Сходу // Дзеркало тижня.&nbsp;— 2002.&nbsp;№&nbsp;15 (390)]
* [http://www.humanities.edu.ru/db/msg/24921 Телеграмма в Москву в ГПУ с информацией об аресте Приамурской окружной украинской рады. 1922 г., 25 декабря, г. Чита. №89.] {{ref-ru}}
+
* [http://www.humanities.edu.ru/db/msg/24921 Телеграмма в Москву в ГПУ с информацией об аресте Приамурской окружной украинской рады. 1922 г., 25 декабря, г. Чита. №&nbsp;89.] {{ref-ru}}
 
* [http://kobza.com.ua/content/view/1913/92 Провідник українського руху на Зеленому Клині // Сайт «Кобза» українців Росії]
 
* [http://kobza.com.ua/content/view/1913/92 Провідник українського руху на Зеленому Клині // Сайт «Кобза» українців Росії]
 
  +
* [http://geroika.org.ua/glushko-hrest/ Відкрито пам'ятник на могилі Юрія Глушка]
   
 
{{Перші особи України з 1917 року}}
 
{{Перші особи України з 1917 року}}
  +
{{Голови уряду українських державних утворень з 1917}}
  +
{{Зелений Клин}}
   
  +
[[Категорія:Українська Далекосхідна Республіка]]
  +
[[Категорія:Зелений Клин]]
 
[[Категорія:Персоналії:Зелена Україна]]
 
[[Категорія:Персоналії:Зелена Україна]]
 
[[Категорія:Персоналії:Владивосток]]
 
[[Категорія:Персоналії:Владивосток]]
Рядок 110: Рядок 116:
 
[[Категорія:Українські інженери]]
 
[[Категорія:Українські інженери]]
 
[[Категорія:Репресовані]]
 
[[Категорія:Репресовані]]
[[Категорія:Уродженці Бобровицького району]]
+
[[Категорія:Уродженці Нової Басані]]
[[Категорія:Народились 16 квітня]]
 
[[Категорія:Народились 1882]]
 
[[Категорія:Померли 1942]]
 
[[Категорія:Померли 28 жовтня]]
 
 
[[Категорія:Померли в Києві]]
 
[[Категорія:Померли в Києві]]
[[Категорія:Поховані на Лук'янівському цвинтарі]]
+
[[Категорія:Поховані на Лук'янівському кладовищі]]
[[Категорія:Персоналії Гл]]
+
[[Категорія:Уродженці Козелецького повіту]]
 
[[en:Yuri Hlushko-Mova]]
 
[[ru:Глушко-Мова, Юрий Косьмич]]
 

Версія за 14:41, 3 листопада 2017

Юрій Косьмич Глушко-Мова
Юрій Косьмич Глушко-Мова

Flag of Green Ukraine.svg Голова Українського Далекосхідного Секретаріату
Час на посаді:
1918 — 1922
Попередник посада щойно заснована
Наступник посада щойно скасована

Народився 4 (16) квітня 1882(1882-04-16)
с. Нова Басань, Козелецький повіт, Чернігівська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 28 жовтня 1942(1942-10-28) (60 років)
Київ, Райхскомісаріат Україна
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність Українець
Дружина Клавдія Матвіївна Іванаш (1881-1947)
Діти син Юрко (* 1911, помер малим у Владивостоці), доньки Катерина (* 1912) та Наталя (* 1913 або 1914-1988)
Релігія УАПЦ

Ю́рій Косьмич Глушко́ (псевдонім Мова; * 4 (16) квітня 1882(18820416), с. Нова Басань, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — † 28 жовтня 1942, Київ, Райхскомісаріат Україна) — український громадський і політичний діяч, один із організаторів українського національно-культурного й громадського життя на Зеленому Клині.

Біографія

Народився у с. Нова Басань Козелецького повіту Чернігівської губернії.

1896 — закінчив Жмеринське двокласне залізничне училище, а в 1899 — Киівське технічне залізниче училище. За фахом технік.

19011903 — працював машиністом у Добровільному флоті, що забезпечував морські перевезення з Одеси до Владивостока. Пароплавами саме цієї компанії протягом 18831901 відбувалося перевезення морем переселенців з України на Зелений Клин.

19041907 — працював на Східно-Китайській залізниці в Манчжурії.

1907 — після отримання диплома механіка торгового флоту працював у Владивостоці креслярем, техніком (19081910), а згодом — техніком на будівництві Владивостоцької фортеці (19111916). Із цього часу пов'язав своє життя з українських культурним життям у Владивостоці. Тоді ж почав уживати і свій творчий псевдонім — Юрій Мова (вперше зафіксований 1908).

На початку 1909 займався організацією у Владивостоці українського хору. Брав активну участь в організації Шевченківських свят (традиція їх проведення була покладена владивостоцькою студентською «Громадою» 1909 року), виступаючи як їхній режисер і артист-декламатор. Виступає як актор і режисер в українських виставах, влаштованих студентською «Громадою», а після її ліквідації — напівлегальним «Українським гуртком», що утворився при місцевому Народньому Домі. Його дописи про українське культурне та громадське життя на Зеленому Клині друкували на шпальтах київської газети «Рада». Так само брав активну участь у роботі «Просвіти» міста Уссурійська.

Восени 1916 був мобілізований на Кавказький фронт, де перебував як технік до початку 1918 року. Тому революційний розвиток українського національного руху на Далекому Сході розпочався без нього. Та після повернення в січні 1918 року до Владивостоку він поринув у вир місцевого українського громадського та культурного життя. Активно залучився в діяльність товариства «Просвіта» у Владивостоці, яке тоді лише формувалося.

30 січня 1918 — обраний від «Просвіти» членом комісії з опрацювання статуту Владивостоцької Української Окружної Ради, створюваної на той час.

19 березня 1918 — обраний головою ради владивостоцької «Просвіти» (працював як член її шкільної, видавничої, лекційної та музичної комісій). Незабаром очолив Владивостоцьку Українську Окружну Раду, а трохи пізніше його було обрано головою 3-го Українського Далекосхідного з'їзду (Хабаровськ, 7-12 квітня 1918). Цей з'їзд звернувся до українського уряду з проханням вимагати від уряду РРФСР визнання Зеленого Клину частиною України на підставі принципу самовизначення народу, який складав там переважну більшість населення. Згодом ініціював 4-й (Надзвичайний) Український Далекосхідний з'їзд (Владивосток, 25 жовтня — 1 листопада 1918), на якому був обраний головою Українського Далекосхідного Секретаріату.

Під його проводом навесні 1919 року у Владивостоці створено 1-й Ново-Запорізький курінь вільного козацтва.

20 червня 1919 заарештований колчаківською владою за активну українську діяльність. Не маючи звинувачень проти голови Українського секретаріату, керівник колчаківської адміністрації генерал Розанов наказав заслати його на Камчатку. Але перед самим засланням помер син Юрко, i Ю.Глушка випустили для участі у похованні дитини. Після цього він переховувався аж до антиколчаківського перевороту, що стався у Владивостоці 31 січня 1920 року.

Вдруге заарештований разом із групою провідних діячів і активістів українського руху 5 листопада 1922 після захоплення Владивостока більшовиками. Заарештованих перевезено до столиці Далекосхідної Республіки м. Чита, де вони рік перебували у в'язниці.

Один із понад 200 обвинувачених на Читинському процесі, на якому засуджений 13 січня 1924 року до 3 років позбавлення волі за антирадянську діяльність та «намагання відірвати Далекий Схід від РСФРР і злучити з Японією».

Після ув'язнення працював майстром на будівництві шляхів в Читинський області, начальником пошукової партії в Таджикистанi.

1930 — нелегально повернувся в Україну, у Київ (ймовірно, не під своїм прізвищем), де навчався на Київських інженерних курсах Харківського автошляхового інституту, здобув фах інженера-будівельника шляхів.

19391941 — перебував на різних інженерних посадах у будівельних організаціях.

Восени 1941 року брав участь в роботі Української Національної Ради в Києві, після арешту її провідних членів залишився без засобів до існування в окупованому німцями місті.

Помер восени 1942 року не так від старості, як від безробіття й голоду.

Похований на Лук'янівському цвинтарі.

Словесний портрет Юрія Косьмича в останні місяці його життя залишила українська письменниця Докія Гуменна:

Це був дуже високий, ставний і стрункий старий сивий чоловік... Не був опущений, а навпаки вражав на тодішньому тлі своєю елегантністю, артистичністю. Випрасуваність, чистота, добірна увага до своєї зовнішности й навіть чорний метелик під шиєю. Риси обличчя дуже аристократичні і, на диво, не вдіяла нічого старість із його красою.

та Київський міський голова під час окупації Леонтій Форостівський, на той час голова Софіївської управи:

... робив з першого знайомства враження прямої, чесної, скромної особи й свідомого українця-соборника.

Творчість

Могила на Лук'янівському цвинтарі у Києві

Беручи активну участь у громадсько-політичному житті, Ю.Глушко продовжував свою творчу діяльність, виступав як артист та режисер українських вистав, брав участь у Шевченківських святах, виступав з рефератами та декламаціями.

Автор «Підручника акторові» (Владивосток, 1918) і віршів, з яких збереглися, на жаль, лише два.

Вшанування пам'яті

19 квітня 2012 року на могилі Глушка було урочисто відкрито новий пам'ятник — козацький хрест. На церемонії був присутній онук Юрія Глушка, жертводавці, громадські активісти та пересічні кияни. В пам'ять про Юрія Глушка та його доньку Наталку, яка похована разом з батьком, звучали псалми кобзаря Сергія Нечипуренка, котрий виконав їх на старосвітській кобзі.

Див. також

Література