Перегляд вихідного коду сторінки Гмиря Борис Романович

{{Музикант
| Ім'я                 = 
| Оригінал_імені       = Гмиря Борис Романович
| Зображення           = Gmyrya01.jpg
| Опис_зображення      = 
| Розмір_зображення    = 
| Дата народження      = 
| Місце народження     = [[Лебедин]], [[Харківська губернія]], [[Російська імперія]]
| Дата смерті          = 
| Місце смерті         = [[Київ]], [[Українська РСР]], [[СРСР]]
| Роки                 = 
| Країна               = {{RUSold}}→<br/>{{UNR}}→<br/>{{USSR}}
| Національність       = [[українець]]
| Освіта               = [[Харківський інженерно-будівельний інститут]]<br/>[[Харківський науково-дослідний інститут споруд]]<br/>[[Харківська консерваторія]]
| Професія             = оперний і камерний [[співак]]
| Працював у операх    = [[Національна опера України імені Тараса Шевченка]]
| Співацький голос     =
| Інструмент           =
| Жанр                 =
| Псевдонім            =
| Колектив             =
| Гурт                 =
| Співпраця            =
| Нагороди             = {{Орден Леніна}}
| Премії               = {{Сталінська премія}}
| Звання               = {{Народний артист СРСР}}
| Лейбл                =
| Сайт                 =
}}
{{Однофамільці|Гмиря (прізвище){{!}}Гмиря}}
[[Файл:Stamp of Ukraine s534.jpg|thumb|На вітчизняній марці]]
'''Бори́с Рома́нович Гми́ря''' ({{ДН2|5|8|1903|23|7}} [[Лебедин]], [[Харківська губернія]]&nbsp;— {{ДС|1|8|1969}}, [[Київ]], [[Українська РСР]], [[СРСР]])&nbsp;&nbsp;— видатний український оперний і камерний [[співак]] ([[бас]]). [[Народний артист СРСР]] ([[1951]]), лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]] (1952).

== Життєпис ==
Народився [[1903]] року в [[Лебедин]]і (нині [[Сумська область]], [[Україна]]) в бідній, багатодітній родині. Батько був майстром складати печі, мати&nbsp;— швачкою.

У 11 років, після закінчення початкової школи, іде працювати. Був підсобником у батька на будівництві, хлопчиком на побігеньках у суді, чорноробом на суднобудівному заводі і вантажником&nbsp;— у Севастополі, матросом і кочегаром на торгівельних пароплавах.

Під час [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]] 1932—1933 років померли батько та сестра Гмирі, а матір співак дивом врятував.

У [[1930]] році вступив до [[Харківський національний університет будівництва й архітектури|Харківського інженерно-будівельного інституту]], який закінчив з відзнакою у [[1935]] році.

У [[1935]]—[[1936]] роках&nbsp;— аспірант Харківського науково-дослідного інституту споруд. Встиг написати наукову статтю.

На четвертому курсі Гмирю запросили на прослуховування до консерваторії. Гмиря, як виняток, отримав право навчатися у двох вузах одночасно<ref>{{Cite book|url=http://www.spadschina.kh.ua/assets/files/Vidannya/Kulturna_spadschina_slobojanschini_37.pdf|title=Народжений для співу: Борис Романович Гмиря // Культурна спадщина Слобожанщини: збірка наукових статей. Число 37|last=Бражніченко С. О.|first=|year=2018|publisher=Курсор|location=Харків|pages=149-156|language=|isbn=|accessdate=14 березня 2020|archive-date=30 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210130184300/http://www.spadschina.kh.ua/assets/files/Vidannya/Kulturna_spadschina_slobojanschini_37.pdf}}</ref>.

[[Файл:GmyrjaMemo.jpg|thumb|Меморіальна дошка в [[Харківська консерваторія|Харківському університеті мистецтв]]]]

У [[1939]] році теж з відзнакою закінчив [[Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського|Харківську консерваторію]]. Навчався вокалу у відомого педагога [[Голубєв Павло Васильович|Павла Голубєва]], учня славнозвісного Федеріко Бугамеллі. Водночас (від [[1936]]) став виступати на сцені [[Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка|Харківського оперного театру]].

У 1939—1957 роках працював у [[Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка|Київському театрі опери та балету]] (з перервою). Від 19 вересня 1943 до 1 червня 1944 року працював у [[Кам'янець-Подільський|Кам'янці-Подільському]]: спочатку в переведеному сюди німцями Полтавському музично-драматичному театрі, а після приходу [[Червона армія|Червоної армії]]&nbsp;— у міському музично-драматичному театрі.

У 1962 році до Бориса Гмирі звертався [[Шостакович Дмитро Дмитрович|Д.&nbsp;Шостакович]] з проханням заспівати на прем'єрі його [[Симфонія № 13 (Шостакович)|13-ї симфонії]], проте Б.&nbsp;Гмиря відмовився, остерігаючись осуду партійних керівників<ref>Wilson, Elizabeth, Shostakovich: A Life Remembered, Second Edition (Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1994, 2006)&nbsp;— c.403</ref>.

[[Файл:Могила Бориса Гмирі.JPG|міні|Надгробок Бориса Гмирі]]
Помер Борис Гмиря [[1 серпня]] [[1969]] року. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому цвинтарі]] в Києві. В [[1979]] році встановлено надгробок ([[граніт]]; [[Скульптура|скульптор]] [[Кузнецов Ксанфій Андрійович|Ксанфій Кузнецов]], [[архітектор]] [[Гнєздилов Василь Георгійович|Василь Гнєздилов]]<ref>{{КЕД}}</ref> за кошт дружини Гмирі Віри Августівни (ЦК КПУ відмовило у виділенні з держбюджету необхідної суми коштів).

== Характеристика ==
Мав голос широкого діапазону, безмежних виражальних можливостей, м'якого, красивого тембру; Є співаком високої вокальної культури, неперевершеним виконавцем українських, російських та західних романсів. Гастролював за кордоном, але тільки в країнах колишнього соцтабору. До розвинутих країн співака радянська влада не випускала через виступи Б. Гмирі перед німцями на окупованій території під час війни. Працюючи в Київському оперному театрі, співак зазнавав постійних утисків. Замість басових партій йому доручали виконувати партії для баритона та тенора. Врешті-решт, його змусили взагалі залишити Київський оперний. До кінця життя співак концертував.

На гастролях часто виконував українські народні пісні та твори на вірші [[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]]. Зокрема, в Китаї чотири рази виконував на біс [[Реве та стогне Дніпр широкий|«Реве та стогне Дніпр широкий»]]. На одній із пресконференцій в [[Шанхай|Шанхаї]] Гмиря поцікавився, чому китайським слухачам так сподобалася саме ця пісня і почув вражаючу відповідь: «В цій пісні Ви не тільки образно й барвисто передали красу вашого краю, а й поетичну душу українського народу, злиту воєдино з чудовою природою України». Концерти на вірші Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка Гмиря виконував у Москві, Ленінграді, Ризі, Празі та у інших містах і селах України. Саме в Росії звучали «Учітеся, брати мої», «[[Зацвіла в долині]]», «Така її доля», [[Думи мої, думи мої (1847)|«Думи мої»]], «Гей, літа орел», «Мені однаково» (цей твір для І.&nbsp;С.&nbsp;Козловського, який жив у Москві чомусь був політично небезпечним. Здорово!) і так всі 24 твори «[[Кобзар (збірка)|Кобзаря»]].

Сенченко Л.&nbsp;І., професор, 1998.
{{цитата|З вражаючою драматичною силою звучала у Бориса Гмирі фраза: «В Україну ідіть, діти.., а я тут загину». В ласкаве і широке «а» у слові «Україну» співак вкладав усю свою національну свідомість і любов до Батьківщини. Буква «и» в слові «загину» вимовлялась ним глибоко-густим тембром і трагічним тоном. Всі, кому пощастило слухати мистецтво Бориса Гмирі, не могли не дивуватися легкості (і це у баса), пружності та еластичності артикуляції, виразності роботи губ, язика, дихання, що були завжди в ідеальному співвідношенні. Під час співу робота органів мови у Гмирі була природною і технічно бездоганною, він без жодних зусиль «говорив-співав» у різних ситуаціях.}}

[[Нестеренко Євген Євгенович|Нестеренко Є.&nbsp;Є.]], російський співак, 1980:
{{цитата|<blockquote>Я був на концерті, в Ленінграді, в якому Гмиря виконував твори Тараса Григоровича. В якийсь момент виходить не ведуча, а сам Борис Романович і своїм м'яким, оксамитовим голосом оголошує «Думи мої, думи мої» з коментарем: «Цей вірш Тарас Шевченко написав тут, у Петербурзі, в 1839 році. В ньому він з надзвичайною силою виразив свою любов і тугу за рідною Україною, і свою безнадійність знову побувати в рідних місцях».</blockquote><blockquote>А потім полилася ця туга і безнадійність так, що зал плакав, а я повік не забуду це виконання Гмирею. Потім я купив платівку і безперестанку слухав його Шевченкові «Думи». Так Шевченкові твори більше ніхто не виконував, та навряд чи коли-небудь і  виконає.</blockquote>}}
[[Файл:Гмыря мемориальная доска в Киеве.jpg|міні|Меморіальна дошка Борису Гмирі на вулиці Хрещатик 15 в Києві]]
Гмиря не уявляв свого життя і творчості за межами України&nbsp;— не спокусився на неймовірно вигідні пропозиції жити і працювати в Москві, Ленінграді, Парижі чи Нью-Йорку. І на це звертали і звертають увагу видатні діячі культури.

Давид Бухін, диригент симфонічного оркестру, Санкт-Петербург, 1998&nbsp;рік:
{{цитата|<blockquote>Проживи свой яркий век Борис Гмыря в отдельно взятой европейской, пусть маленькой, стране, он стал бы святым еще при жизни. Да и была бы она куда дольше и счастливей. </blockquote><blockquote>Но, правда, вопрос&nbsp;— пелось ли бы так этому редчайшему человеку? Ведь партитурой ему стала страшная и щемящая история украинцев, мирового народа, родившего его на страдания и память о себе. Гмыря-гигант, бездна. Он послан Украине, как национальная идея. Счастье, что у Бориса Романовича есть духовная дочь Ганна Принц…</blockquote>}}

У власному перекладі з французької і німецької мов українською виконував «Елегію» Ж.&nbsp;Масне і «Серенаду» [[Франц Петер Шуберт|Ф.&nbsp;Шуберта]]. Коли його питали, чи можливо виконувати світову класику українською мовою відповідав: «Не тільки можливо, а й треба. Мова українська, як й італійська, вокально та милозвучно стоїть на першому місці у світі…»

Мріяв про українські варіанти «[[Зимова подорож|Зимової подорожі]]» Ф.&nbsp;Шуберта, всіх творів на музику [[Чайковський Петро Ілліч|П.&nbsp;Чайковського]]. З цього приводу звертався до відомих українських поетів [[Сосюра Володимир Миколайович|В.&nbsp;Сосюри]], О.&nbsp;Новицького, І.&nbsp;Пучка та ін., але всі їхні переклади забракував, а самому здійснити це забракло часу&nbsp;— він раптово помер.

Його учнями себе вважають М.&nbsp;Гяуров, М.&nbsp;Гюзелєв, [[Нестеренко Євген Євгенович|Є.&nbsp;Нестеренко]] та інші.

[[ЮНЕСКО]] в своєму Посланні від 11.09.2003&nbsp;р. констатувало: «…Гмиря відомий як „Борис Великий“ і його величний бас визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, а й світовій культурі в цілому. …Його філософські та епістолярні праці також становлять велику цінність для світової культури…».

== Репертуар ==
* Понад 600 камерних творів:
** 300 українських народних пісень і романсів
** 204 російських народних пісень і романсів. На знамениті концерти і вистави Гмирі в Москві артисти МХАТу «шли слушать изумительную русскую речь Гмыри»
** понад 100 західних пісень і романсів
* 44 оперні партії української, російської та західної класики.
* 85 фрагментів із вокально-сценічних і симфонічних творів.
* 30 трансляційних концертів.
* 24 твори на вірші Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка. Гмиря&nbsp;— перший, і до того часу єдиний співак, який підготував цілу концертну програму з музичних творів на вірші Т.Шевченка і виконав її у найкращих концертних залах колишнього СРСР, за кордоном та записав на платівки. У 2000 році Фондом Гмирі випущений CD «Борис Гмиря Великому Кобзареві», а в 2011&nbsp;— його перевидано і доповнено під назвою «Борис Гмиря. Великий Кобзар у серці моїм».
* Знявся в фільмі-опері «Наймичка» (Трохим, 1964 р.).

=== Основні партії ===
{{стовпці|2}}
* Тарас Бульба («[[Тарас Бульба]]» [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]]).
* Трохим («Наймичка» [[Вериківський Михайло Іванович|Михайла Вериківського]]).
* Максим Кривоніс («Богдан Хмельницький»[[Данькевич Костянтин Федорович]]).
* Рущак («Мілана» [[Майборода Георгій Іларіонович]]).
* Султан («[[Запорожець за Дунаєм]]» [[Гулак-Артемовський Семен Степанович]]).
* Цар Борис («[[Борис Годунов (опера)|Борис Годунов]]» [[Мусоргський Модест Петрович]]).
* Сусанін («[[Іван Сусанін]]» («Життя за царя») [[Глінка Михайло Іванович|Михайла Глінки]]).
* Мельник («Русалка» [[Даргомижський Олександр Сергійович|Олександра Даргомижського]]).
* Мефістофель («[[Фауст]]» [[Гуно Шарль Франсуа|Шарля Гуно]]).
* Нілаканта («Лакме» [[Деліб Лео]]).
* Дон Базіліо («[[Севільський цирульник]]» [[Джакомо Россіні]]).
</div>

=== Вокальні цикли ===
{{стовпці|2}}
* «[[Зимова подорож]]» [[Шуберт Франц Петер|Франца Шуберта]] (24 пісні).
* «[[Пісні і танці смерті|Пісні й танці смерті]]» [[Мусоргський Модест Петрович|Модеста Мусоргського]] (4 твори).
* «Перські пісні» [[Рубінштейн Антон Григорович|Антона Рубінштейна]](12 пісень).
* «П'ятиденка» тв. 98 [[Шостакович Дмитро Дмитрович|Дмитра Шостаковича]].(5 творів)
* «Серце поета» [[Гріг Едвард|Едварда Гріга]] (9 творів).
</div>

=== Записи ===
Протягом 1945—1982 рр. в колишньому СРСР (фірма [[Мелодія (лейбл)|«Мелодія»]], Москва) було випущено 7 мільярдів платівок із записами Б.&nbsp;Гмирі.

У 80-х роках ХХ ст. фірма «Мелодія» разом із французькою фірмою випускала серію платівок під рубрикою «Из сокровищницы мирового исполнительского искусства», в якій Україну представляв лише Борис Гмиря.

Фондом Бориса Гмирі випущено 15 CD із записами співака. Підготовлені ще 5, а всього буде випущено 45 різноманітних CD-дисків.

== Епістолярна спадщина ==

* 150 рукописів науково-популярних і мистецьких статей.
* 8 зошитів-щоденників обсягом 1865 сторінок(1939—1969). Опубліковані в 2010, обсяг 890 стор.
* 7 тисяч листів в яких і Гмиря і шанувальники роздумовують над значенням і призначенням високого класичного мистецтва в духовному розвитку людини, суспільства
* 3,5 тис. офіційних, творчих та протестних листів. Сьогодні&nbsp;— це звинувачувальні акти урядовцям та бездарним артистам, режисерам і «колегам», які жорстоко й підло цькували генія, що й призвело до передчасної смерті.
{{double image|right|Coin of Ukraine Hmyria a.jpg|120|Coin of Ukraine Hmyria r.jpg|120|[[Борис Гмиря (монета)|Пам'ятна монета "Борис Гмиря"]]}}

== Відзнаки ==
* 1939&nbsp;— лавреат Всесоюзного конкурсу вокалістів (друга премія).
* 1951&nbsp;— [[народний артист СРСР]].
* [[1952]]&nbsp;— лавреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]].
* 1960 року нагороджено [[орден Леніна|орденом Леніна]].
* У [[1962]] році ім'я Бориса Гмирі внесено до престижної Міжнародної енциклопедії «Who is who».

== Пам'ять ==
З 2004 року в Києві засновано [[Міжнародний конкурс вокалістів імені Бориса Гмирі]]<ref>{{cite web
|автор=
|автор-посилання=
|дата=
|url=https://www.kmu.gov.ua/npas/6252294
|назва=Про Міжнародний конкурс вокалістів
імені Бориса Гмирі
|формат=
|видавець=
|вебсайт=kmu.gov.ua
|дата-доступу=19 лютого 2021
|url-архіву=https://web.archive.org/web/20210806113544/https://www.kmu.gov.ua/npas/6252294
|мертвий-url=no
|дата-архіву=6 серпня 2021
|мовою=
}}</ref>. Ім'ям Б.&nbsp;Гмирі названі вулиці в [[Вулиця Бориса Гмирі (Київ)|Києві]], Бучі, Харкові, Сумах, Чернігові, Алевську. Квартира, в якій жив Б.&nbsp;Гмиря на вулиці Хрещатик, зберігається прижиттєвий інтер'єр, особисті речі, проводяться музичні вечори<ref>{{cite web
|автор=
|автор-посилання=
|дата=
|url=http://hmyria.com/kvartira-muzey
|назва=Фонд Бориса Гмирі. Квартира-музей
|формат=
|видавець=
|вебсайт=hmyria.com
|дата-доступу=19 лютого 2021
|url-архіву=https://web.archive.org/web/20210806113530/http://hmyria.com/kvartira-muzey
|мертвий-url=no
|дата-архіву=6 серпня 2021
|мовою=
}}</ref>.

Ім'ям Гмирі названі музичні школи в Дніпропетровську, Лебедині, Харкові, Полтаві. З іменем Гмирі щорічно відбуваються дитячо-юнацькі фестивалі і конкурси в Дніпропетровську, Лебедині, Сумах.

У 2003 році до 100-річчя від дня народження співака Національний Банк України випустив ювілейну монету, а Укрпошта&nbsp;— марку і конверти.

2010 року опубліковано унікальне видання «Борис Гмыря. Дневники*Щоденники.1936-1969», упорядник і автор супровідних текстів Г.Принц. Вид-во «Фоліо», Харків, обсяг 55 д.а.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
{{стовпці|2}}
* ''[[Архимович Лідія Борисівна|Архімович Л. Б.]]'' Борис Гмиря (в оперному репертуарі).&nbsp;— {{К.}}, 1981.
* ''Атаманюк А.'' Назустріч 1 Травня // Бюлетень Кам'янець-Подільського міськкому КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих.&nbsp;— 1944.&nbsp;— 29 квітня.&nbsp;— С. 2.
* ''Бондарчук П. М.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Gmyrya_B Гмиря Борис Романович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170118051837/http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Gmyrya_B |date=18 січня 2017 }} // [[Енциклопедія історії України]].&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 126.
* Борис Гмиря.&nbsp;— К., 1975.
* ''Борисевич Сергій''. Борис Гмиря у нашому місті: Архівні знахідки // Подолянин плюс (Кам'янець-Подільський).&nbsp;— 1994.&nbsp;— 23&nbsp;серпня.&nbsp;— С. 1.
* Великий Борис // ''Мельничук Георгій''. 1000 незабутніх імен України.&nbsp;— {{К.}}&nbsp;: Школа, 2005.&nbsp;— С. 217—219.
* Гмиря Борис // {{ЕУ}}. Словникова частина.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 389.
* Гмиря Борис Романович // {{УРЕ|3|69}}.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— Т. 3.&nbsp;— К., 1979.&nbsp;— С. 69.
* Гмиря Борис Романович // Митці України: Енциклопедичний довідник.&nbsp;— К., 1992.&nbsp;— С. 164–165.
* Гмиря Борис Романович // Мистецтво України: Біографічний довідник.&nbsp;— К., 1997.&nbsp;— С. 156.
* ''Голубев П. В.'' Борис Романович Гмыря.&nbsp;— М., 1959.
* Жадько В.&nbsp;О.&nbsp;Некрополь на Байковій горі.&nbsp;— К., 2008.&nbsp;— С. 67, 114—116, 162, 267.
* Жадько В.&nbsp;О.&nbsp;Український некрополь.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 154.
* ''І. М.'' Концерти театру // Бюлетень Кам'янець-Подільського міськкому КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих.&nbsp;— 1944.&nbsp;— 12 квітня.&nbsp;— С. 2.
* ''Кириченко Т. О.'' Борис Романович Гмиря.&nbsp;— К., 1958.
* ''Стебун И.'' Борис Романович Гмыря&nbsp;— народный артист СССР.&nbsp;— {{К.}}, 1960. {{ref-ru}}
</div>

== Посилання ==
* {{УМузЕ-1|частина=Гмиря Борис Романович|сторінки =471-472}}
* [http://www.uaestrada.org/spivaki/gmirja_boris Гмиря Борис на сайті «Золотий Фонд української естради»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160514195359/http://www.uaestrada.org/spivaki/gmirja_boris |date=14 травня 2016 }}
* [http://www.personal-plus.net/418/7796.html Геній серед тернів. Віктор Король, Персонал плюс,5-04-2-11] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130529030144/http://www.personal-plus.net/418/7796.html |date=29 травня 2013 }}
* [https://web.archive.org/web/20041020214948/http://www.zn.kiev.ua/nn/show/455/40951/ ''Кушнір Антон''. Ганна Принц: «Сумно, що Україна пропустила сторіччя Гмирі…» // Дзеркало тижня.&nbsp;— 2003.&nbsp;— №&nbsp;30]
* [https://web.archive.org/web/20051129083621/http://www.is.svitonline.com/pisnya/spivak/gmyrya/nichyaka.html Українська пісня в світовій мережі Інтернет. Борис Романович Гмиря]
* [http://www.hmyria.com/ Сайт Фонду Бориса Гмирі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190219015632/http://www.hmyria.com/ |date=19 лютого 2019 }}
* [https://web.archive.org/web/20070927062335/http://tovarish.com.ua/print/Borys_HMYR9864.html ''Кулеба Марія''. Борис ГМИРЯ: життя задля України. На Батьківщині про видатного співака незаслужено забули // Товариш: Сайт українських соціалістів]
* [http://www.peoples.ru/art/theatre/opera/gmyria/ ''Бахарева Таисия''. Приказ вывезти Бориса Гмырю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070210183814/http://www.peoples.ru/art/theatre/opera/gmyria/ |date=10 лютого 2007 }}
* [http://www.konkurs-hmyria.h.com.ua ''Другий Міжнародний конкурс вокалістів ім. Б.Гмирі''. Україна, Київ, 14-23 жовтня, Національна філармонія, Національна музична академія ім. П.Чайковського]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.hmyria.ho.com.ua ''Фонд Бориса Гмирі''. Про Гмирю, Діяльність фонду, керівництво фонду, Україна, м. Київ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304115718/http://www.hmyria.ho.com.ua/ |date=4 березня 2016 }}
* [http://www.day.kiev.ua/278102/ Борис Великий. Газета «День» №&nbsp;136, 6 серпня 2009] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111006010716/http://www.day.kiev.ua/278102/ |date=6 жовтня 2011 }}
* [https://www.radiosvoboda.org/a/29413323.html Штогрін І. Чому українському генію Борису Гмирі немає навіть пам'ятника? / Ірина Штогрін // Радіо Свобода.&nbsp;— 2018.&nbsp;— 5 серпня.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180806085500/https://www.radiosvoboda.org/a/29413323.html |date=6 серпня 2018 }}
{{бібліоінформація}}
{{Портали|Культура}}

[[Категорія:Українські оперні співаки]]
[[Категорія:Українські баси]]
[[Категорія:Уродженці Лебедина]]
[[Категорія:Митці Кам'янець-Подільського]]
[[Категорія:Співаки Національної опери України]]
[[Категорія:Померли в Києві]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди на монетах України]]
[[Категорія:Персоналії:Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка]]