Перегляд вихідного коду сторінки Гмиря Борис Романович

{{Музикант
| Ім'я                 = 
| Оригінал_імені       = Гмиря Борис Романович
| Зображення           = Gmyrya01.jpg
| Опис_зображення      = 
| Розмір_зображення    = 
| Дата народження      = 
| Місце народження     = [[Лебедин]], [[Харківська губернія]], [[Російська імперія]]
| Дата смерті          = 
| Місце смерті         = [[Київ]], [[Українська РСР]], [[СРСР]]
| Роки                 = 
| Країна               = {{RUSold}}→<br/>{{UNR}}→<br/>{{USSR}}
| Національність       = [[українець]]
| Освіта               = [[Харківський інженерно-будівельний інститут]]<br/>[[Харківський науково-дослідний інститут споруд]]<br/>[[Харківська консерваторія]]
| Професія             = оперний і камерний [[співак]]
| Працював у операх    = [[Національна опера України імені Тараса Шевченка]]
| Співацький голос     =
| Інструмент           =
| Жанр                 =
| Псевдонім            =
| Колектив             =
| Гурт                 =
| Співпраця            =
| Нагороди             = {{Орден Леніна}}
| Премії               = {{Сталінська премія}}
| Звання               = {{Народний артист СРСР}}
| Лейбл                =
| Сайт                 =
}}
{{Однофамільці|Гмиря (прізвище){{!}}Гмиря}}
[[Файл:Stamp of Ukraine s534.jpg|thumb|На вітчизняній марці]]
'''Бори́с Рома́нович Гми́ря''' ({{ДН2|5|8|1903|23|7}} [[Лебедин]], [[Харківська губернія]] &nbsp;— {{ДС|1|8|1969}}, [[Київ]], [[Українська РСР]], [[СРСР]])&nbsp;&nbsp;— видатний український оперний і камерний [[співак]] ([[бас]]). [[Народний артист СРСР]] ([[1951]]), лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]] (1952).

== Життєпис ==
Народився [[1903]] року в [[Лебедин]]і (нині [[Сумська область]], [[Україна]]) в бідній, багатодітній родині. Батько був майстром складати печі, мати&nbsp;— швачкою.

У 11 років, після закінчення початкової школи, іде працювати. Був підсобником у батька на будівництві, хлопчиком на побігеньках у суді, чорноробом на суднобудівному заводі і вантажником&nbsp;— у Севастополі, матросом і кочегаром на торгівельних пароплавах.

Під час [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]] 1932—1933 років померли батько та сестра Гмирі, а матір співак дивом врятував.

У [[1930]] році вступив до [[Харківський національний університет будівництва й архітектури|Харківського інженерно-будівельного інститут]]<nowiki/>у, який закінчив з відзнакою у [[1935]].

У [[1935]]—[[1936]] роках&nbsp;— аспірант Харківського науково-дослідного інституту споруд. Встиг написати наукову статтю.

На четвертому курсі Гмирю запросили на прослуховування до консерваторії. Гмиря, як виняток, отримав право навчатися у двох вузах одночасно<ref>{{Cite book|url=http://www.spadschina.kh.ua/assets/files/Vidannya/Kulturna_spadschina_slobojanschini_37.pdf|title=Народжений для співу: Борис Романович Гмиря // Культурна спадщина Слобожанщини: збірка наукових статей. Число 37|last=Бражніченко С. О.|first=|year=2018|publisher=Курсор|location=Харків|pages=149-156|language=|isbn=}}</ref>.

[[Файл:GmyrjaMemo.jpg|thumb|Меморіальна дошка в [[Харківська консерваторія|Харківському університеті мистецтв]]]]

У [[1939]] році теж з відзнакою закінчив [[Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського|Харківську консерваторію]]. Навчався вокалу у відомого педагога [[Голубєв Павло Васильович|Павла Голубєва]], учня славнозвісного Федеріко Бугамеллі. Водночас (від [[1936]]) став виступати на сцені [[Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка|Харківського оперного театру]].

У 1939—1957 роках працював у [[Національна опера України імені Тараса Шевченка|Київському театрі опери та балету]] (з перервою). Від 19 вересня 1943 до 1 червня 1944 року працював у [[Кам'янець-Подільський|Кам'янці-Подільському]]: спочатку в переведеному сюди німцями Полтавському музично-драматичному театрі, а після приходу Червоної армії &nbsp;— у міському музично-драматичному театрі.

Мав голос широкого діапазону, безмежних виражальних можливостей, м'якого, красивого тембру; Є співаком високої вокальної культури, неперевершеним виконавцем українських, російських та західних романсів. Гастролював за кордоном, але тільки в країнах колишнього соцтабору. До розвинутих країн співака радянська влада не випускала. Масово надходили заявки на виступи Гмирі в концертах і оперних партіях із США, Канади, Італії, Англії, Голандії та інших розвинутих країн світу, але йому про це не говорили. Натомість з Москви і Києва летіли всюди і всім телеграми: «Гмыря болен». Радянська влада не могла пробачити Гмирі виступів перед німцями на окупованій території під час війни. Працюючи в Київському оперному театрі, співак зазнавав постійних утисків. Замість басових партій йому доручали виконувати партії для баритона та тенора. Врешті-решт, його змусили взагалі залишити Київський оперний. До кінця життя співак концертував. Палко та ніжно любив свою другу дружину Віру Августівну (перша дружина співака померла 1950 року).

Де б не гастролював обов'язково виконував українські народні пісні та твори на вірші Кобзаря. Зокрема, в Китаї чотири рази бісірував «Реве та стогне Дніпр широкий». На одній із прес конференцій в Шанхаї Гмиря поцікавився, чому китайським слухачам так сподобалася саме ця пісня і почув вражаючу відповідь: «В цій пісні Ви не тільки образно й барвисто передали красу вашого краю, а й поетичну душу українського народу, злиту воєдино з чудовою природою України». Концерти на вірші Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка Гмиря виконував у Москві, Ленінграді, Ризі, Празі та у інших містах і селах України. Саме в Росії звучали «Учітеся, брати мої», «[[Зацвіла в долині]]», «Така її доля», «Думи мої», «Гей, літа орел», «Мені однаково» (цей твір для І.&nbsp;С.&nbsp;Козловського, який жив у Москві чомусь був політично небезпечним. Здорово!) і так всі 24 твори Кобзаря.

Сенченко Л. І., професор, 1998.
{{цитата|З вражаючою драматичною силою звучала у Бориса Гмирі фраза: «В Україну ідіть, діти.., а я тут загину». В ласкаве і широке «а» у слові «Україну» співак вкладав усю свою національну свідомість і любов до Батьківщини. Буква «и» в слові «загину» вимовлялась ним глибоко-густим тембром і трагічним тоном. Всі, кому пощастило слухати мистецтво Бориса Гмирі, не могли не дивуватися легкості (і це у баса), пружності та еластичності артикуляції, виразності роботи губ, язика, дихання, що були завжди в ідеальному співвідношенні. Під час співу робота органів мови у Гмирі була природною і технічно бездоганною, він без жодних зусиль «говорив-співав» у різних ситуаціях.}}

[[Нестеренко Євген Євгенович|Нестеренко Є. Є.]], російський співак, 1980:
{{цитата|<blockquote>Я був на концерті, в Ленінграді, в якому Гмиря виконував твори Тараса Григоровича. В якийсь момент виходить не ведуча, а сам Борис Романович і своїм м’яким, оксамитовим голосом оголошує«Думи мої, думи мої» з коментарем: «Цей вірш Тарас Шевченко написав тут, у Петербурзі, в 1839 році. В ньому він з надзвичайною силою виразив свою любов і тугу за рідною Україною, і свою безнадійність знову побувати в рідних місцях».</blockquote><blockquote>А потім полилася ця туга і безнадійність так, що зал плакав, а я повік не забуду це виконання Гмирею. Потім я купив платівку і безперестанку слухав його Шевченкові «Думи». Так Шевченкові твори більше ніхто не виконував, та навряд чи коли-небудь і  виконає.</blockquote>}}

Гмиря не уявляв свого життя і творчості за межами України&nbsp;— не спокусився на неймовірно вигідні пропозиції жити і працювати в Москві, Ленінграді, Парижі чи Нью-Йорку. І на це звертали і звертають увагу видатні діячі культури.

Давид Бухін, диригент симфонічного оркестру, Санкт-Петербург, 1998&nbsp;рік:
{{цитата|<blockquote>Проживи свой яркий век Борис Гмыря в отдельно взятой европейской, пусть маленькой, стране, он стал бы святым еще при жизни. Да и была бы она куда дольше и счастливей. </blockquote><blockquote>Но, правда, вопрос — пелось ли бы так этому редчайшему человеку? Ведь партитурой ему стала страшная и щемящая история украинцев, мирового народа, родившего его на страдания и память о себе. Гмыря-гигант, бездна. Он послан Украине, как национальная идея. Счастье, что у Бориса Романовича есть духовная дочь Ганна Принц…</blockquote>}}

У власному перекладі з французької і німецької мов українською виконував «Елегію» Ж.&nbsp;Масне і «Серенаду» Ф.&nbsp;Шуберта. Коли його питали, чи можливо виконувати світову класику українською мовою відповідав: «Не тільки можливо, а й треба. Мова українська, як й італійська вокально та милозвучно стоїть на першому місці у світі…»

Мріяв про українські варіанти «Зимнего пути» Ф.&nbsp;Шуберта, всіх творів на музику П.&nbsp;Чайковського. З цього приводу звертався до відомих українських поетів В.&nbsp;Сосюри, О. Новицького, І. Пучка та ін., але всі їхні переклади забракував, а самому здійснити це забракло часу&nbsp;— він раптово помер.

Його учнями себе вважають багато всесвітньо відомих співаків (М. Гяуров, М. Гюзелєв, Є. Нестеренко та ін.).

Стиль виконання Гмирі, його школа співу, життя та творчість були є і завжди будуть предметом вивчення і досліджень в консерваторіях, інститутах, музичних училищах, школах.

Та попри все, співаку на рідній Батьківщині немає жодного пам'ятника, музею. Його київська квартира, де все збережено так, як це було за його життя, і практично існує музей Гмирі, так і не стала цим музеєм юридично. Вона в жахливому стані. «Квартира Гмыри&nbsp;— позор Украины» констатував славетний бас Росії О.Ведерников який в ній побував 2008 року.

[[Файл:Могила Бориса Гмирі.JPG|міні|Надгробок Бориса Гмирі]]
Помер Борис Гмиря [[1 серпня]] [[1969]] року. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому цвинтарі]] в Києві. В [[1979]] році встановлено надгробок ([[граніт]]; [[скульптор]] [[Кузнецов Ксанфій Андрійович|Ксанфій Кузнецов]], [[архітектор]] [[Гнєздилов Василь Георгійович|Василь Гнєздилов]]<ref>{{КЕД}}</ref>. Насправді все спроектувала і їздила на Токівський кар'єр за гранітною брилою дружина Гмирі Віра Августівна. Упродовж двох місяців зранку до пізнього вечора вона перебувала на Байковому цвинтарі допоки не був встановлений надгробок, спостерігаючи, щоб все було зроблено згідно з проектом. Та найболючіше&nbsp;— їй довелося самій сплатити більшу частину вартості пам'ятника, оскільки ЦК КПУ відмовило у виділенні з держбюджету необхідної суми коштів. Оце така подяка митцю, на якому СРСР заробляв мільярди!

== Внесок у світову скарбницю ==
* Понад 600 камерних творів:
** 300 українських народних пісень і романсів
** 204 російських народних пісень і романсів. На знамениті концерти і вистави Гмирі в Москві артисти МХАТу «шли слушать изумительную русскую речь Гмыри»
** понад 100 західних пісень і романсів
* 44 оперні партії української, російської та західної класики.
* 85 фрагментів із вокально-сценічних і симфонічних творів.
* 30 трансляційних концертів.
* 24 твори на вірші Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка. Гмиря&nbsp;— перший, і до того часу єдиний співак, який підготував цілу концертну програму з музичних творів на вірші Кобзаря і виконав її у найкращих концертних залах колишнього СРСР, за кордоном та записав на платівки. У 2000 році Фондом Гмирі випущений CD «Борис Гмиря Великому Кобзареві», а в 2011&nbsp;— його перевидано і доповнено під назвою «Борис Гмиря. Великий Кобзар у серці моїм».
* Знявся в фільмі-опері «Наймичка» (Трохим, 1964 р.).

Зі щоденника Гмирі:
{{цитата|<blockquote>1964 рік.</blockquote>
<blockquote>…Був присутнім на відкритті фестивалю, присвяченого Т. Г. Шевченку… Виступав з розповіддю про «Наймичку» в кінолекторії Жовтневого палацу, також на бенкеті групи «Наймичка». Дивився фільм із задоволенням.</blockquote>
<blockquote>Радіємо ми всі, що фільм придбали багато країн світу. Радіємо, що кожне слово Кобзаря пливе по всьому світові, сіє братерство і мир між людьми, любов народів.</blockquote>

<blockquote>1964 рік, травень.</blockquote>
<blockquote>…о 9-й годині ранку пароплавом відплив у Канів на свято.…Урочисте святкування 150-річчя Т. Г. Шевченка. Покладання вінків, після цього концерт — «народна пісня Кобзареві». Співав «Ой чого ти дубе?».</blockquote>
<blockquote>…Моринці. Тут теж мітинг. Поклали квіти де народився Тарас. Проспівав «Думи мої, думи» і «Як засядем браття коло чари». Успіх величезний. Правда — співав серцем, та й голос звучав добре</blockquote>}}

** Дав більше трьох тисяч концертів в яких виконував від 25 до 40 творів, а бувало слухачі просили, ще 26!

== Епістолярна спадщина ==
** 150 рукописів науково-популярних і мистецьких статей.
** 8 зошитів-щоденників обсягом 1865 сторінок(1939—1969). Опубліковані в 2010, обсяг 890 стор.
** 7 тисяч листів в яких і Гмиря і шанувальники роздумовують над значенням і призначенням високого
класичного мистецтва в духовному розвитку людини, суспільства.
** 3,5 тис. офіційних, творчих та протестних листів. Сьогодні&nbsp;— це звинувачувальні акти
урядовцям та бездарним артистам, режисерам і «колегам», які жорстоко й підло цькували генія, що й призвело до передчасної смерті.

== Основні партії ==
{{стовпці|2}}
* Тарас Бульба («[[Тарас Бульба]]» [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]]).
* Трохим («Наймичка» [[Вериківський Михайло Іванович|Михайла Вериківського]]).
* Максим Кривоніс («Богдан Хмельницький»[[Данькевич Костянтин Федорович]]).
* Рущак («Мілана» [[Майборода Георгій Іларіонович]]).
* Султан («[[Запорожець за Дунаєм]]» [[Гулак-Артемовський Семен Степанович]]).
* Цар Борис («[[Борис Годунов (опера)|Борис Годунов]]» [[Мусоргський Модест Петрович]]).
* Сусанін («[[Іван Сусанін]]» («Життя за царя») [[Глінка Михайло Іванович|Михайла Глінки]]).
* Мельник («Русалка» [[Даргомижський Олександр Сергійович|Олександра Даргомижського]]).
* Мефістофель («[[Фауст]]» [[Гуно Шарль Франсуа|Шарля Гуно]]).
* Нілаканта («Лакме» [[Деліб Лео]]).
* Дон Базіліо («[[Севільський цирульник]]» [[Джакомо Россіні]]).
</div>

== Вокальні цикли ==
{{стовпці|2}}
* «Зимова дорога» [[Шуберт Франц Петер|Франца Шуберта]] (24 пісні).
* «Пісні й танці смерті» [[Мусоргський Модест Петрович|Модеста Мусоргського]] (4 твори).
* «Перські пісні» [[Рубінштейн Антон Григорович|Антона Рубінштейна]](12 пісень).
* «П'ятиденка» тв. 98 [[Шостакович Дмитро Дмитрович|Дмитра Шостаковича]].(5 творів)
* «Серце поета» [[Гріг Едвард|Едварда Гріга]] (9 творів).
</div>

== Відзнаки ==
[[Файл:Coin of Ukraine Hmyria r.jpg||120px|right]]
* 1939&nbsp;— лауреат Всесоюзного конкурсу вокалістів (друга премія).
* 1951&nbsp;— [[народний артист СРСР]].
* [[1952]]&nbsp;— лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]].
* 1960&nbsp;— нагороджено [[орден Леніна|орденом Леніна]].

== Визнання ==
У [[1962]] році ім'я Бориса Гмирі внесено до престижної Міжнародної енциклопедії «Who is who».

У 80-х роках ХХ ст. фірма «Мелодія» разом із французькою фірмою випускала серію платівок під рубрикою «Из сокровищницы мирового исполнительского искусства», в якій Україну представляв лише Борис Гмиря.

В Інтернеті твори у виконанні Гмирі включені в найпрестижніші каталоги світу.

Протягом 1945—1982 рр. в колишньому СРСР (фірма «Мелодія», Москва) було випущено астрономічну кількість платівок із записами Б.Гмирі&nbsp;— 7 мільярдів примірників.

ЮНЕСКО в своєму Посланні від 11.09.2003 р. констатувало: «…Гмиря відомий як „Борис Великий“ і його величний бас
визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, а й світовій культурі в цілому.
…Його філософські та епістолярні праці також становлять
велику цінність для світової культури…».

== Народна пам'ять ==
У Києві ім'ям співака названа одна з вулиць. Також вулиці імені Гмирі є в Полтаві, Харкові, Чернігові, Сумах, Лебедині, Дніпропетровську та ін.

Ім'ям Гмирі названі музичні школи в Дніпропетровську, Лебедині, Харкові, Полтаві. З іменем Гмирі щорічно відбуваються дитячо-юнацькі фестивалі і конкурси в Дніпропетровську, Лебедині, Сумах.

У 2004 році Кабінет Міністрів України прийняв Постанову про «[[Міжнародний конкурс вокалістів ім. Бориса Гмирі]]», який проводиться раз на 3-4 роки. Засновники конкурсу: Міністерство культури України, Київська міська держадміністрація та Фонд Бориса Гмирі. Відбулося вже два конкурси, які зразу ж набули високе міжнародне визнання у світовій музичній культурі. Достатньо відзначити, що дві молоді лауреатки конкурсу 2008 року&nbsp;— Гран Прі і Перша премія, зразу ж отримали можливість стажуватися в Лейпцігзькій опері, а з лютого 2010 навчатися в Консерватрії цього ж міста за рахунок Лейпцізської мерії. Конкурс відкрив їм дорогу на світові оперні сцени.

У 2003 році до 100-річчя від дня народження співака Національний Банк України випустив ювілейну монету, а Укрпошта&nbsp;— марку і конверти.

У 2010 опубліковано унікальне видання «Борис Гмыря. Дневники*Щоденники.1936-1969», упорядник і автор супровідних текстів Г.Принц. Вид-во «Фоліо», Харків, обсяг 55 д.а. Вперше в історії вокальної музики можна не лише побачити, що зробив співак, а і як це він робив, відчути його трепетне ставлення до Божого дару&nbsp;— унікального голосу, до слухачів, до свого народу, до колег, до молоді. Щоденники Гмирі&nbsp;— Гранд-підручник для молодих музикантів, з історії трагічної епохи, в якій він жив, творив і страждав.

== Дискографія Гмирі ==
Фондом Бориса Гмирі випущено 15 CD із записами співака. Підготовлені ще 5, а всього буде випущено 45 різноманітних CD-дисків.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [http://www.uaestrada.org/spivaki/gmirja_boris Гмиря Борис на сайті «Золотий Фонд української естради»]
* [http://www.personal-plus.net/418/7796.html Геній серед тернів. Віктор Король, Персонал плюс,5-04-2-11]
* [https://web.archive.org/web/20041020214948/http://www.zn.kiev.ua/nn/show/455/40951/ ''Кушнір Антон''. Ганна Принц: «Сумно, що Україна пропустила сторіччя Гмирі…» // Дзеркало тижня.&nbsp;— 2003.&nbsp;— №&nbsp;30]
* [https://web.archive.org/web/20051129083621/http://www.is.svitonline.com/pisnya/spivak/gmyrya/nichyaka.html Українська пісня в світовій мережі Інтернет. Борис Романович Гмиря]
* [http://www.hmyria.com/ Сайт Фонду Бориса Гмирі]
* [https://web.archive.org/web/20070927062335/http://tovarish.com.ua/print/Borys_HMYR9864.html ''Кулеба Марія''. Борис ГМИРЯ: життя задля України. На Батьківщині про видатного співака незаслужено забули // Товариш: Сайт українських соціалістів]
* [http://www.peoples.ru/art/theatre/opera/gmyria/ ''Бахарева Таисия''. Приказ вывезти Бориса Гмырю]
* [http://www.konkurs-hmyria.h.com.ua ''Другий Міжнародний конкурс вокалістів ім. Б.Гмирі''. Україна, Київ, 14-23 жовтня, Національна філармонія, Національна музична академія ім. П.Чайковського]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.hmyria.ho.com.ua ''Фонд Бориса Гмирі''. Про Гмирю, Діяльність фонду, керівництво фонду, Україна, м. Київ]
* [http://www.day.kiev.ua/278102/ Борис Великий. Газета «День» №&nbsp;136, 6 серпня 2009]
* [https://www.radiosvoboda.org/a/29413323.html Штогрін І. Чому українському генію Борису Гмирі немає навіть пам'ятника? / Ірина Штогрін // Радіо Свобода.&nbsp;— 2018.&nbsp;— 5 серпня.]

== Джерела ==
{{стовпці|2}}
* ''[[Архимович Лідія Борисівна|Архімович Л. Б.]]'' Борис Гмиря (в оперному репертуарі).&nbsp;— {{К.}}, 1981.
* ''Атаманюк А.'' Назустріч 1 Травня // Бюлетень Кам'янець-Подільського міськкому КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих.&nbsp;— 1944.&nbsp;— 29 квітня.&nbsp;— С. 2.
* ''Бондарчук П. М.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Gmyrya_B Гмиря Борис Романович] // [[Енциклопедія історії України]].&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 126.
* Борис Гмиря.&nbsp;— К., 1975.
* ''Борисевич Сергій''. Борис Гмиря у нашому місті: Архівні знахідки // Подолянин плюс (Кам'янець-Подільський).&nbsp;— 1994.&nbsp;— 23&nbsp;серпня.&nbsp;— С. 1.
* Великий Борис // ''Мельничук Георгій''. 1000 незабутніх імен України.&nbsp;— {{К.}}&nbsp;: Школа, 2005.&nbsp;— С. 217—219.
* Гмиря Борис // {{ЕУ}}. Словникова частина.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 389.
* Гмиря Борис Романович // {{УРЕ|3|69}}.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— Т. 3.&nbsp;— К., 1979.&nbsp;— С. 69.
* Гмиря Борис Романович // Митці України: Енциклопедичний довідник.&nbsp;— К., 1992.&nbsp;— С. 164–165.
* Гмиря Борис Романович // Мистецтво України: Біографічний довідник.&nbsp;— К., 1997.&nbsp;— С. 156.
* ''Голубев П. В.'' Борис Романович Гмыря.&nbsp;— М., 1959.
* Жадько В.&nbsp;О.&nbsp;Некрополь на Байковій горі.&nbsp;— К., 2008.&nbsp;— С. 67, 114—116, 162, 267.
* Жадько В.&nbsp;О.&nbsp;Український некрополь.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 154.
* ''І. М.'' Концерти театру // Бюлетень Кам'янець-Подільського міськкому КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих.&nbsp;— 1944.&nbsp;— 12 квітня.&nbsp;— С. 2.
* ''Кириченко Т. О.'' Борис Романович Гмиря.&nbsp;— К., 1958.
* ''Стебун И.'' Борис Романович Гмыря&nbsp;— народный артист СССР.&nbsp;— {{К.}}, 1960. {{ref-ru}}
</div>
{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Українські оперні співаки]]
[[Категорія:Українські баси]]
[[Категорія:Уродженці Лебедина]]
[[Категорія:Митці Кам'янець-Подільського]]
[[Категорія:Національна опера України]]
[[Категорія:Померли в Києві]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди на монетах України]]
[[Категорія:Персоналії:Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка]]