Гнатківська Дарія Омелянівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:20, 12 травня 2020, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (виправлення посилання за допомогою AWB)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дарія Омелянівна Гнатківська
Гнатківська Дарія.jpg
Прізвисько «Ода»
Народження 22 жовтня 1912(1912-10-22)
Австро-Угорщина с.Смодна, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, тепер це село Косівського району Івано-Франківської області
Смерть 24 лютого 1989(1989-02-24) (76 років)
США США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Країна Flag of the United States.svg США
Flag of Galicia (Central Europe, 1849-1918).svg Королівство Галичини та Володимирії
Приналежність УВО, ОУН
Партія Організація українських націоналістів

Дарія Омелянівна Гнатківська (псевдо «Ода»; 22 жовтня 1912, с. Смодна, тепер Косівського району Івано-Франківської області — 24 лютого 1989 США) — діячка УВО, ОУН. Дружина Миколи Лебедя.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 22 жовтня 1912 року в с. Смодна біля Косова на Гуцульщині.

Закінчила гімназію «Рідної школи» у Львові, навчалась у Львівській консерваторії. Член Пласту, а у 1930 вступила в ОУН. Зв'язкова КЕ ОУН ЗУЗ, член бойової розвідувальної групи ОУН під керівництвом Марії Кос протягом 19331934, разом з Катериною Зарицькою, Вірою Свєнціцькою та Оленою Недзвєцькою.

Заарештована польською поліцією 9 жовтня 1934 за підозрою у причетності до організації вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Дарії Гнатківській та Миколі Лебедю було доручено вивчити звички генерала Перацького, скласти точний план його переміщення в районі праці і проживання, та розташування вулиць, провулків, дворів, під'їздів будинків того району. Вони досконало виконали своє завдання, що потім надзвичайно пригодилось Григорію Мацейку, полегшило виконати завдання і дозволило залишитися живим.[1]

Засуджена на Варшавському процесі до 15 років ув'язнення. Вийшла на волю у вересні 1939.

У січні 1944 була заарештована гестапо та перевезена до концтабору Равенсбрюк.

Після війни проживала у Німеччині, а згодом емігрувала з чоловіком до США.

Авторка спогадів "Бачу як сьогодні", "Катруся Зарицька".

Похована на цвинтарі містечка Саут-Баунд-Брук.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка 2007, 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.

Посилання[ред. | ред. код]