Голуб Олена Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Голуб
Народження 25 грудня 1951(1951-12-25) (66 років)
УРСР Київ, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, фотоінсталяція, медіа-мистецтво
Навчання Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діяльність художниця
Напрямок експресіонізм, комп'ютерне мистецтво

Голуб Олена Євгенівна у Вікісховищі?

Олена Євгенівна Голуб (нар. 25 грудня 1951, Київ) — українська художниця contemporary art, працює в галузі комп'ютерного мистецтва, або ж медіа-мистецтва, живописець і мистецтвознавець, член Національної спілки художників України з 2003 р. Автор понад 100 публікацій з питань сучасного мистецтва, книги "Свято непокори та будні андеграунду".[1]


У візуальній творчості тяжіє до експресивно-гротескових форм виразності, парадоксальному співставленні об'єктів у композиціях, які являють собою своєрідні ментальні конструкції.[2]
Куратор і учасник багатьох мистецьких проектів, національних і міжнародних. Роботи демонструвалися у таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Південна Корея, Польща, Австрія, Угорщина та інших. Різноманітні за технікою виконання, її твори об'єднані пошуком сенсу існування у складних лабіринтах урбаністичної цивілізації.[3]. Твори зберігаються у Музеї шістдесятництва, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному художньому музеї України, приватних колекціях та галереях в Україні й за кордоном.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагорода Міжнародного бієнале електрографіки «Matrices 2012» , Будапешт, Угорщина

Нагорода Міжнародного бієнале електрографіки «Matrices 2017» , Будапешт, Угорщина

Біографія[ред. | ред. код]

Олена Голуб народилася 25 грудня 1951 року в Києві в інтелігентній сім'ї. Її батьки деякий час виступали на сцені як співаки, потім батько Євген Голуб став журналістом, а мати Зінаїда Морозова,яка навчалась на вокальному відділенні Київської консерваторії, перейшла працювати до Міністерства охорони здоров'я України.

Навчалася спочатку у 51, потім у 163 середній школі Києва, а перед її закінченням почала відвідувати юнацький клуб "Біон" при Київському палаці піонерів. Його керівник письменник Анатолій Давидов проводив дискусії з природознавства і запрошував цікавих гостей. Серед них були академік Микола Амосов, фантаст Олесь Бердник та інші, які мали велике значення для становлення юної особистості.

Згодом Олена закінчила Київський Національний університет ім. Т. Шевченка у 1974 р., факультет біофізики. Дипломну роботу виконала в Інституті кібернетики в Лабораторії математичних методів дослідження у біології під керівництвом Ю. Антомонова, філософські погляди якого вплинули на світогляд художниці. Деякий час працювала інженером і водночас писала картини, вдосконалюючись як художниця.

Отримати вищу художню освіту в той час можна було лише створивши на іспитах тематичні композиції в дусі радянської ідеології, з чим вона не була згодна. Тому брала приватні уроки малювання у відомих художників. Згодом закінчила Інститут журналістської майстерності СЖУ у 1986, факультет художників преси. Окрім того, відвідувала вільнослухачем викладання живопису в Українській академії друкарства, викладач Ф.Глущук, і НАОМА, викладач І.Биченкова.

Працювала у журналах « Барвінок» (1984 — 1987), «Радуга» (1987 — 1988), редактором у видавництві «Веселка»(1988 — 1993), оглядачем тижневика «Дзеркало тижня» (1999 — 2002). Її чоловік Петро Яковенко — культуролог, дочка Ганна Голуб — фотограф, син Андрій Яковенко і онука Анастасія Захарчук — дизайнери.

Мешкає в Києві. Неодноразово виїжджала за кордон з виставками своїх робіт.

Творчість[ред. | ред. код]

Свій творчий шлях розпочала з опозиційного до соцреалізму неофіційного мистецтва —андеґраунду , коли у 1970-х роках писала картини у стилі експресіонізму. Навчаючись приватно у професійних художників (В. Забашти, В. Барського, Д. Заруби, С. Каплана),обирала свій власний шлях у мистецтві. Тоді в Києві авангардна молодь гуртувалась в об'єднанні «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці й обговорювали чимало цікавого: новітні течії, «самвидав» тощо. У 1977 організатори «Руху» ( Ю. Косін, М.Нєдзєльський і С. Федоринчик) влаштували авангардну виставку, де про себе заявили митці-неформали: Микола Трегуб , Вудон Баклицький, Микола Залевський, Олександр Костецький, Олена Голуб , та інші.[4][5] Роботи художниці, звернені до внутрішнього світу сучасника,були написані динамічно, із своєрідною деформацією форм та активним використанням чистих кольорів («Портрет інженера», «Порожня тарілка», «Портрет Белли Ахмадуліної", які зберігаються у НХМУ, «Портрет Богдана Жолдака» та ін.)

Спогади про часи андеграунду та видатних художників Трегуба і Баклицького були опубліковані у книзі: Олена Голуб. СВЯТО НЕПОКОРИ ТА БУДНІ АНДЕГРАУНДУ. Київ, Видавничий Дім «Антиквар», 2017, ISBN 978-617-7285-11-2

Другий сплеск підйому художньої творчості у Олени Голуб припав на кінець ХХ — початок XX століття, пов'язаний з пожвавленням громадської активності й появою приватних галерей, де вона почала виставляти нові твори. Її картини своєрідно синтезували абстрактний експресіонізм і народний примітивізм. У таких картинах як «Тітка», «Рибалка», «Чупа-чупс, або ілюзія рівності», «Супергерой» зростає соціально-критичний мотив з характерними для українців нотками гумору.[6][7] Ці роботи брали участь у проектах Міжнародного арт фестивалю у Магдебурзі(Німеччина).[8]

З 2003 року Олена почала створювати фотоінсталяції за допомогою комп'ютерних технологій. От як характеризує творчість художниці Заслужений діяч культури Ніна Саєнко:

«Звернувшись до сучасних комп’ютерних технологій, художниця, як завжди, гостро відчула пульс і ритм часу. В зіставленні та порівнянні різних історичних фотоматеріалів вона вирішує філософські проблеми буття. У новій серії — трансформація родинних традицій і зв’язок поколінь («Здрастуй, прадідусю!» та «Здрастуй, прабабусю!»), глобальна перебудова свідомості на матеріалі переосмислення тоталітарного минулого («Так і Ні», «Тоталітарна балада», «Адресат невідомий»).

О.Голуб закликає повернутися до проблем людини, до пізнання людської сутності. В її роботах тісно переплітаються долі відомих осіб (Сталін, Гітлер) і персонажів із сімейного альбому, які разом задіяні в історії. У них ставиться питання про причетність і відповідальність кожного, хто живе на землі, за те, що відбувалося колись і відбувається зараз («З кими бути?», «Він, Вона, Вони...»). Сьогодні Олена Голуб на новому витку творчого розкрилення. Так і хочеться перевтілитись у створений нею живописний персонаж, стати «Жовтим зайцем», щоб у час усепоглинаючої глобалізації з її широкомасштабною експансією засобів масової комунікації піднятися, як він, над усім, що нас оточує, й наповнитись відчуттям свободи й незалежності.»

Саєнко Ніна. Сигнали часу.//День,  — 9, 22 січня 2004. [14]

У цифрових технологіях художниця знайшла значні можливості для створення своєї візуальної мови. Її композиції, які вона називає «ментальними конструкціями» (в аркушах цифрового друку) відтворюють чимало асоціативно складних речей. Проект «Цифрове подвір’я №3» , в якому художниця була також співкуратором, зібрав твори медіа-художників групи «Г.В.Х.»( тобто — Голуб, Вишеславський , Харченко) з метою продемонструвати необхідність digital message у сучасному мистецтві ( проект виставлявся в Амстердамі, (Нідерланди).[9] От як висловлюється про творчість О.Голуб її колега, відома авангардна художниця і режисер Оксана Чепелик:

«Урбаністична цивілізація з її надбаннями й протиріччями завжди в колі уваги художниці у численних варіантах різних серій. Взаємовідносини між локальними традиціями та колективною пам’яттю, між культурними розбіжностями, між центром міста та околицями — це лише деякі з найважливіших тем, які розробляє мисткиня в актуальному мистецтві сьогодні...»
Чепелик Оксана. Нова візуальна мова андеграунду.//День,2011, —23 грудня.[15]

Актуальні події сучасності художниця відтворює у творах, які поєднують цифрові й традиційні прийоми, документуючи візуальні артефакти за допомогою акварелі та фотокамери і поєднуючи їх концептуально у ментальних композиціях.[10]

Участь у виставках[ред. | ред. код]

  • 2018 — «Time spasm» 13 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. [16]
  • 2017 — «Matrices 2017» - бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина. Нагорода «Matrices 2017» .
  • 2017 — Мистецтво Революції Гідності, Музей України, Нью Йорк.
  • 2017 — «Метаграфічні імпресії», Олена Голуб і Володимир Харченко, галерея «Дім Миколи», Київ.
  • 2015 — Digital Agora – 1 Міжнародне Цифрове Трієнале, Szekszard, Угорщина.
  • 2015 — 10 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. http://www.voixvisuelle.ca/en/expositions-2015/
  • 2015 —Революція гідності: образи Майдану,2013-2014, Wilson Center Washington, D.C., USA. http://www.wilsoncenter.org/event/revolution-dignity-art-exhibit-images-ukraines-maidan-2013-2014
  • 2015 — «Правдиві свідчення», Національний музей історії України, http://www.fulbright.org.ua/uk/events/298/maidan-art.html
  • 2014 —«Вторгнення» - персональний проект фотоінсталяцій, галерея «Майстерня», Будинок художника, Київ
  • 2014 — 9 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. http://www.voixvisuelle.ca/en/9ieme-exposition-internationale-destampe-numerique-miniature/
  • 2013 — Міжнародне принт тріенале Краков-Фалун, Музей Даларнас, Фалун, Швеція, каталог ст. 150.[17]
  • 2013 — «A Glimpse of the Future» - 8 Міжнародна виставка цифрових міні принтів 2013, Оттава, Канада.
  • 2013 — «In.print.out» - Міжнародне принт тріенале, Відень, Австрія, каталог ст.83.
  • 2013 — Splitgraphic biennial, Міжнародне бієнале графіки, Спліт, Хорватія.
  • 2012 — «Matrices 2012» - Міжнародне бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.51.
  • 2012 — «Портрет художника очима художника» — галерея «Триптих», Київ
  • 2011 — 10 років Інституту проблем сучасного мистецтва(під кер. В. Сидоренко), Київ
  • 2011 — «Неможлива спільнота», Музей Сучасного Мистецтва, Москва, проект Є.Фікса «Портрет 19 мільйонів», фотоінсталяція.evgenij/[18]
  • 2010 — Аукціон «Українська альтернатива», каталог ст.51.
  • 2010 — «Matrices 2010»- бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.23, 53.katalogus web.pdf
  • 2010, 2005 — фотовиставка « Special themes circuit», Лінц, Австрія.
  • 2009 — Національний Музей Літератури України, Київ
  • 2008 — «DIGITAL YARD № 3/ ЦИФРОВЕ ПОДВІР'Я № 3 »  — учасник і співкуратор виставки арт-групи «Г. В. Х.» , WG Kunst Gallery, Амстердам, Нідерланди, 2008, каталог ст. 1-9.
  • 2008, 2007 — «Гогольфест» — Міжнародний арт фестиваль, Мистецький Арсенал, Київ.[19]
  • 2007 — «GIAF 2007» — Гайонгнамський Інтернаціональний Арт Фестиваль, Масан, Корея, принти, каталог ст.112
  • 2007- «Matrices 2007» — бієнале електрографіки, Duna, MMG gallery, Будапешт, Угорщина, принти, каталог ст.18, 55, 64.
  • 2007 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Катовіце, Польща.
  • 2007 — Міжнародна виставка плакату, Музей плакату, Лахті, Фінляндія.
  • 2006—2005 — «У просторі Дюбюффе» — виставка фотоінсталяцій спільно з Н.Монталбетті. Французький культурний центр в Україні (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк)
  • 2005 — «Birdinvest project», куратор і учасник Української частини Міжнародного проекту, Борглун, Бельгія, каталог ст. 42.
  • 2005 — «Світ і війна», галерея Києво-Могилянської Академії, Міжнародне фотобієнале «Другий Місяць фотографії у Києві», каталог ст. 95-96.[11]
  • 2005, 1985,1983 — Міжнародне бієнале гумора і сатири у мистецтві, Габрово, Болгарія, каталог 2005, ст.125.
  • 2004 — «Тріумф жовтого зайця», персональна виставка творів, куратор Олександра Прахова, галерея «Університет» Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, Київ.
  • 2003 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Краків, Польща, каталог ст.50
  • 2003, 2001, 2000 — І, ІІ і ІІІ Міжнародний арт-фестиваль, Магдебург, Німеччина, каталоги: І — „Люди і звірі“, С. 29; ІІ — «За межею буденного», С.46,130; ІІІ — «Сигнали неточного часу»,С.123.
  • 2002 — «Короткі історії» — учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 2001 — «Люди і звірі», учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 1978, 1977 — виставки андеграундного творчого об'єднання «Рух», Київ.

Теоретичні спрямування[ред. | ред. код]

Як мистецтвознавець Олена Голуб досліджує декілька напрямків.

  • Творчість на основі новітніх, цифрових, технологій.[17][18]
  • Осмислення ролі художника у сучасному світі.[19][20][21][22][23][24]
  • Закономірності арт-ринку і свобода самовиявлення художника.[25][26]
  • Взаємодія Українського і Західного мистецтва.[27][28][29][30][31]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петро Яковенко. Згадуючи обличчя 70-х. Голос України.№231, 9 грудня 2017.[1]
  2. Голуб Олена Євгенівна.// Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва. Довідник, Київ, 2001, — Т.2, — С. 317. — ISBN 966-7953-01-7.
  3. Олена Голуб //Творчо-біографічний альбом-довідник.  —Київ, 2006,  —4 випуск, — С. 53. — ISBN 966-96548-2-3.
  4. Голуб Олена. В «Русі». До ювілею андеґраундної виставки, яка стала історією.// День, 2007, — 5 грудня.[2].
  5. [3]-70 років М.Трегубу, галерея Партком( P.Art.com)
  6. Олексій Титаренко. Люди і звірі.// День, 2001, — 23 лютого.[4]
  7. Ірина Бажал. Коротко – про головне.// Дзеркало тижня.2002, — 27 квітня. [5]
  8. Андрій Якубинський. У Магдебурзі залишився український «Ангел».// День, 2000 , — 6 жовтня.[6]
  9. Петро Яковенко.. Група «Г.В.Х.» // День, 2008, — 8 жовтня.[7]
  10. Наталія Мусієнко. Урбаністичні нарації Олени Голуб. Сучасне мистецтво. Науковий збірник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ. Випуск Х, - К:. Фенікс, 2014, ст. 99-108, ISSN 2309-8813 [8]
  11. Олена Владова. Мрії про безконфліктний світ. // День, 2005, — 27 травня. [9]
  12. Н. Мусиенко, П. Яковенко, Е. Голубь.//Буржуазная Массовая культура: новые времена, старые проблемы. —К.: Мыстэцтво, 1988. ISBN 5-7715-0037-2.
  13. Голуб О.Є.Графіті. // Енциклопедія Сучасної України. Ред. І. Дзюба . — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАНУ — Т.6, — 2006, — С. 379. ISBN 966-02-3966-1.
  14. Голуб Олена.Утаємниченість світу Миколи Трегуба // Образотворче мистецтво. 2004, — №3, — С.70-71.
  15. Голубь Елена.Висящие на одной стене - связанные одной цепью.//РАДУГА. 2004, —№7-8, — С. 161-168.
  16. Олена Голуб. Андеграунд: підземний потяг, що рухається з минулого в майбутнє.// Сучасність, — 2001, № 6, ст.152-153.
  17. Голуб Олена.Фотографія: з техногенної стихії у мистецтво. // АРТ-КУРСИВ. 2008, — №1, — С. 71-73
  18. Голуб Олена. Метаграфія – шлях у багатовимірність // Образотворче мистецтво, №1, 2004, — С. 8-9.
  19. Голуб Олена.Диференціація в умовах гомогенізації.// ГАЛЕРЕЯ. 2009, —№ 1-3(38) — С. 38-42
  20. Голуб Олена. Мистецтво між реальністю та новою функціональністю // Образотворче мистецтво. 2005, — №1 — С.52-54
  21. Голуб Олена.Сучасне мистецтво в діапазоні необмеженості.// ГАЛЕРЕЯ. 2010, — № 1-2 (42/43) —С. 45-47.
  22. Голуб Олена. Теорія відносності сучасного мистецтва // Образотворче мистецтво. 2011, —№1, — С.16-17
  23. Голуб Олена. Пошук аналогій: від Ермітажу до Кунсткамери.// Дзеркало тижня. 2005, — 20 серпня.[10]
  24. Голуб Олена. Світ, у якому нас немає, або інкарнація за Гройсом.// Дзеркало тижня. 2004, —28 серпня.[11]
  25. Голуб Олена.Арт-ринок: від кічу до авангарду.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО, 2004, —№3, — С.24-27.
  26. Голуб Олена.Арт-комерція по-московському.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО. 2004, —№3, — С.52-53.
  27. Голуб Олена.Мистецтво Франції в Україні//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО.2008, — № 10, —С.51
  28. Голуб Олена.Зустріч з голандськими художниками.//ГАЛЕРЕЯ. 2008 —№ 3-4, —С. 36-38
  29. Голуб Олена.Прозора перегородка між культурами.// Дзеркало тижня. 2003, — 1 листопада.[12]
  30. Голуб Олена. Арт-мікс на повороті історії.// Дзеркало тижня. 2003 — 17 травня.
  31. Голуб Олена. Мистецьке роздоріжжя: інтеграція, асиміляція та інше.// Дзеркало тижня. 2002 —14. вересня.[13].

Література[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

  • Artists.de. Lena Golub
  • Olena Golub
  • [26] – відео - 70 років М.Трегубу, галерея Партком(P.Art.com)
  • [27]- НСХУ.
  • [28] - Голуб Олена. Бібліотека українського світу
  • [29] - Голуб Олена, сторінка у фейсбуці.
  • на рос.:Александра Вагнер. По городу ходили легенды (интервью с Еленой Голуб). Прага, радио «Свобода»,1 декабря 2017

[30]