Відмінності між версіями «Гончарний круг»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (r2.7.1) (робот додав: fa:چرخ سفالگری)
м (Вилучення 19 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q1128390)
Рядок 27: Рядок 27:
 
[[Категорія:Ремесла]]
 
[[Категорія:Ремесла]]
 
[[Категорія:Винаходи]]
 
[[Категорія:Винаходи]]
 
[[ca:Torn de terrissaire]]
 
[[cs:Hrnčířský kruh]]
 
[[de:Töpferscheibe]]
 
[[en:Potter's wheel]]
 
[[eo:Potista rado]]
 
[[es:Torno de alfarero]]
 
[[et:Potikeder]]
 
[[fa:چرخ سفالگری]]
 
[[fi:Dreija]]
 
[[he:אובניים]]
 
[[ja:轆轤]]
 
[[la:Tornus]]
 
[[nl:Pottenbakkersschijf]]
 
[[pl:Koło garncarskie]]
 
[[pt:Roda de oleiro]]
 
[[ru:Гончарный круг]]
 
[[sh:Grnčarsko kolo]]
 
[[simple:Potter's wheel]]
 
[[sv:Drejning]]
 

Версія за 08:00, 28 березня 2013

Гончар за гончарним кругом (Сорочинський ярмарок)

Гонча́рний круг — пристрій для ручного формування виробів з глини. Використовується здебільшого в гончарстві.

Складається з 2 дисків, закріплених на вертикальній осі, яку ще називають спицею або веретеном. Нижній більший диск (спідняк) приводиться в рух ногою гончаря або електроприводом. Верхній менший диск (верхняк) виконує роль підставки для формування виробу. Колись спідняки робили переважно з дерева, пізніше — з металу.

Круг повинен обертатися зі швидкістю від 50 до 300—350 обертів за хвилину. Діаметр верхнього диска зазвичай становить 25—30 см. Робоча площа у всіх випадках повинна обертатися проти годинникової стрілки. Диски виготовляють з антикорозійного металу, інколи навіть з пластмаси.

При виготовленні тонкостінних виробів, які важко знімати з диска в сирому вигляді (можлива деформація), застосовують товстий гіпсовий диск, який закріплюється і знімається разом з виробом.

Сформований на диску виріб підрізають натягнутою між руками тонкою стальною струною і знімають. Після цього виріб готовий до сушіння і випалювання в гончарній печі.

З історії

Гончарний круг винайдений у Месопотамії в кінці IV ст. до н. е. На території України відомий від 1-ої половини I тис. н. е. Під кінець XIX ст. загального поширення в Україні набув важкий ножний гончарний круг. Уся конструкція була повністю дерев'яна, основою якої служив камінь з видовбаною і змащеною жиром ямкою. Такі круги мали багато недоліків, і основний — неточність обертання круга навколо своєї осі, що спричиняло труднощі в роботі. Нині круги виготовляють переважно з металу.

Фотографії

Джерела

  • «Культура і побут населення України»,— Київ, «Либідь», 1991 р.—стор. 70, 71
  • «Побутові вироби та іграшки з глини»,— Київ, «Урожай», 1994 р.