Гончарний круг
Гонча́рний круг — пристрій для ручного формування виробів з глини. Використовується здебільшого в гончарстві.
Складається з 2 дисків, закріплених на вертикальній осі, яку ще називають спицею або веретеном. Нижній більший диск (спідняк) приводиться в рух ногою гончаря або електроприводом. Верхній менший диск (верхняк) виконує роль підставки для формування виробу. Колись спідняки робили переважно з дерева, пізніше — з металу.
Круг повинен обертатися зі швидкістю від 50 до 300—350 обертів за хвилину. Діаметр верхнього диска зазвичай становить 25—30 см. Робоча площа у всіх випадках повинна обертатися проти годинникової стрілки. Диски виготовляють з антикорозійного металу, інколи навіть з пластмаси.
При виготовленні тонкостінних виробів, які важко знімати з диска в сирому вигляді (можлива деформація), застосовують товстий гіпсовий диск, який закріплюється і знімається разом з виробом.
Сформований на диску виріб підрізають натягнутою між руками тонкою стальною струною і знімають. Після цього виріб готовий до сушіння і випалювання в гончарній печі.
З історії
Гончарний круг винайдений у Месопотамії в кінці 4 тис. до н. е. На території України відомий від 1-ої половини I тис. н. е. Під кінець XIX ст. загального поширення в Україні набув важкий ножний гончарний круг. Уся конструкція була повністю дерев'яна, основою якої служив камінь з видовбаною і змащеною жиром ямкою. Такі круги мали багато недоліків, і основний — неточність обертання круга навколо своєї осі, що спричиняло труднощі в роботі. Нині круги виготовляють переважно з металу.
Фотографії
Робота на гончарному крузі
Гончарний круг (с. Гавареччина)
Сучасний горчарний круг з електроприводом
Посилання
Джерела
- «Культура і побут населення України»,— Київ, «Либідь», 1991 р.—стор. 70, 71
- «Побутові вироби та іграшки з глини»,— Київ, «Урожай», 1994 р.
