Гостиний двір (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:41, 28 лютого 2018, створена PsichoPuzo (обговорення | внесок) (Примітки)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гостиний двір
Hostynyi Dvir Podil.jpg

50°27′50″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д. / 50.46391700000000213° пн. ш. 30.518056000000001404° сх. д. / 50.46391700000000213; 30.518056000000001404Координати: 50°27′50″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д. / 50.46391700000000213° пн. ш. 30.518056000000001404° сх. д. / 50.46391700000000213; 30.518056000000001404
Країна Україна Україна
Розташування Київ
Архітектор Луїджі Руска
Вартість 1 млрд грн.[1]
Стиль класицизм

Гостиний двір. Карта розташування: Україна
Гостиний двір
Гостиний двір
Гостиний двір (Україна)

Гостиний двір у Вікісховищі?

Гостиний двір у Києві — будівля на Контрактовій площі на Подолі, зведена 1809 року замість старого двору (60-ті роки XVIII ст., архітектор Іван Григорович-Барський).

Будівлю Гостиного двору було незаконно виключено зі списку пам'ятників архітектури Української РСР постановою Кабінету Міністрів України № 1380 від 15 серпня 2011 року. 27 жовтня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва визнав незаконною і недійсною вищезгадану постанову Кабінету Міністрів України.

Історія[ред. | ред. код]

У 1808 році архітектор Л. Руска запропонував новий проект Гостиного двору (назва від давньоукр. «гість» — купець) в стилі класицизму. Це мав бути монументальний торговельний комплекс у вигляді замкненого прямокутника з внутрішнім службовим приміщенням, до якого вели шість воріт.

Одразу його завершити не вдалося через пожежу 1811 року, яка охопила велику частину Києва, а також через війну 1812 року. На той час збудували лише перший поверх будівлі, хоча за планом архітектора Л. Руски їх мало бути два. Довелося лише накрити перший дахом і залишити будинок одноповерховим. Зовнішні сторони двору були оточені арковими галереями, фасади (південний і північний — довжиною по 100 м, східний та західний — по 60 м) прикрашені пілястрами та пофарбовані в жовтий та білий кольори.

На літографії, яка зберігається у сімейному архіві києвознавця Владислави Осьмак, Гостиний Двір зображений наприкінці 40-х років XIX століття із ринком усередині.[2]

Перша реконструкція була проведена 1828 року архітектором Андрієм Меленським після пожежі, а у другій половині XIX століття будівля була знову перебудована (замуровані аркові галереї).

Наступна масштабна реконструкція проведена у 19801982 роках до 1500-річчя Києва під керівництвом архітектора В. Шевченко. Тоді надбудували другий поверх, оскільки було заплановано ще першим проектом, та оновили будинок зсередини. Народний архітектор України, лауреат Державної премії за архітектуру станції метро «Золоті ворота», головний архітектор Києва у 1988—1992 роках Микола Жаріков у свої книзі «Мои майданы» негативно оцінив надбудову другого поверху.[3]

Спроба масштабної перебудови[ред. | ред. код]

Постановою Кабміну України від 15 серпня 2011 року № 1380 Гостиний двір було виключено зі списку пам'ятників архітектури України, що перебувають під охороною держави. 26 квітня 2012 Київрада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою ПАТ «Укрреставрація» на Контрактовій площі, 4 для реконструкції будівлі під торговельно-офісний центр з гостьовою стоянкою. Проголосувало 68 депутатів (згодом у ЗМІ був опублікований їх поіменний перелік). Опозиційні депутати заявили, що це виллється у перебудову Гостиного двору в торговельно-офісний центр.[4] Уранці наступного дня будівельники розпочали підготовку до «реконструкції» Гостиного двору. На територію двору заїхала бурова установка. Робітники розпочали роботу за наказом підрядника — компанії «Основа-Солсіф», не маючи дозвільних документів. При цьому рішення Київради набуває сили лише після підписання міським головою та оприлюднення у комунальних ЗМІ, а цього зроблено не було.[5]

21 грудня 2012 року Гостиний двір був включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України у складі комплексу споруд Контрактової площі — пам'ятки містобудування і архітектури місцевого значення.[6]

Реакція громади на проект реконструкції Гостиного двору[ред. | ред. код]

Гостиний двір станом на листопад 2013 року

У відповідь на плани влади зробити в Гостиному дворі торговий центр і частково його перебудувати київські активісти (зокрема, представники організацій «Збережи старий Київ» та «Право на місто») розпочали акцію протесту. Створення чергового торгового центру, тим більше, в будівлі історичної пам'ятки, кияни вважають недоцільним.

26 травня 2012 року в Гостиному дворі розпочалося «альтернативне святкування Дня Києва»,[7] яке продовжилося безстроковою акцією протесту. На початку святкування учасники зайняли внутрішній двір цієї споруди, який до того був зачиненим для відвідувачів. З того дня, перебуваючи на території Гостиного двору, активісти проводять численні культурні й творчі заходи. Їхня мета — створення у Гостиному дворі громадсько-культурного центру замість комерційного проекту влади.[8][9]

Архітектор Валентина. Шевченко вважає, що споруда Гостиного двору має бути захищена державою та виступає проти проекту реконструкції, запропонованого Київській міськраді Андрієм Миргородським. За цим проектом у двоповерхової споруди має бути зміцнений фундамент для протидії вібрації від поїздів метрополітену. Внутрішнє подвір'я має бути накрите скляним дахом, горище перетвориться на третій поверх з вікнами, які виходитимуть усередину, додадуть центральні ворота, а зовнішні галереї буде засклено.[10]

Пожежа на даху будівлі[ред. | ред. код]

В ніч з 8 на 9 лютого 2013 року відбулась масштабна пожежа в горищному приміщенні на площі 200 м². Пожежу гасили 6 годин і вона сильно пошкодила дах будівлі. Через пожежу з приміщення необхідно було терміново відселяти бібліотеку та інститут реставрації, що було вигідно забудовникові.[11]

Розгін активістів[ред. | ред. код]

18 лютого 2013 року біля стін Гостиного двору відбулася чергова сутичка між активістами та представниками забудовника. «Беркут», не помітивши рейдерів, грубо розігнав протестувальників, частину активістів було затримано. Також до беркутівського автозаку потрапив народний депутат України 7-го скликання Андрій Міщенко (ВО «Свобода»)

Гостиний двір після Революції Гідності[ред. | ред. код]

2014 рік[ред. | ред. код]

25 квітня Київський апеляційний адміністративний суд скасував дозвіл на реконструкцію Гостиного двору. Суд частково задовольнив апеляційну скаргу народного депутата України, тоді громадського активіста Ігоря Луценка.

3 липня 2014 року Київська міська рада скасувала рішення про відведення землі під реконструкцію Гостиного двору на Контрактовій площі.

2015 рік[ред. | ред. код]

27 жовтня Окружний адміністративний суд міста Києва визнав незаконною і недійсною постанову Кабміну України від 15 серпня 2011 року № 1380 «Про виключення будівлі Гостиного двору в місті Києві зі списку пам'ятників архітектури української РСР, що перебувають під охороною держави».[12]

17 грудня Фонд державного майна України достроково розірвав договір оренди з приватною фірмою «Укрреставрація». Кабінет Міністрів України відкликав апеляцію.

2016 рік[ред. | ред. код]

21 січня Київський апеляційний адміністративний суд повернув Гостиному двору статус пам'ятки національного значення.

У листопаді 2016 року Прокуратура міста Києва поновила розслідування справи щодо незаконного ведення будівельних робіт ПАТ «Укрреставрація» в Гостиному дворі.

2017 рік[ред. | ред. код]

Стан будівлі погіршився: стіни без даху покриті величезними тріщинами, обсипаються, територія заросла травою і кущами[13].

2018 рік[ред. | ред. код]

Київський апеляційний господарський суд підтримав позицію прокуратури Києва і повернув державі будівлю "Гостинного двору".[14]

Використання[ред. | ред. код]

Гостиний двір мав 50 магазинів (а також майстерні), які були груповані у ряди — залізний, шовковий, суконний, хутровий тощо. Це були повністю конкурентноспроможні виробництва, які, одначе, поступилися своїм статусом лише в II пол. XIX ст. — після скасування Маґдебурзького права 1835 року та відкриття великих фабрик та заводів.

За Другої світової війни двір повністю занепав. Уже в післявоєнний час у приміщеннях Гостиного двору працювали всілякі гастрономторги, культторги, галантерейторги. Тут же розташовувались кравецька майстерня, контори будівельно-монтажних управлінь, централізовані склади й т. д. Підземні складські приміщення добре збереглися — у дворі постійно розвантажували всілякі товари і матеріали.

До травня 2012 року у приміщенні Гостиного двору розміщені магазини, бари, Київський академічний драматичний театр на Подолі, а також Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека ім. Заболотного Станом на квітень 2017 року всі комерційні заклади та державні установи відселені, а сама будівля лишається у напівзруйнованому стані.

Після 26 травня 2012 року всередині Гостиного двору розташувалися активісти, що виступали за повернення споруді статусу пам'ятки архітектури і проти її перетворення на торговельний центр. Вони відкрили прохід до внутрішнього двору та ініціювали там проведення культурних і творчих заходів.

Безстрокова культурна акція тривала майже 9 місяців, до скандального розгону активістів спецпідрозділом «Беркут».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]