Гошкевич Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:54, 29 травня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гошкевич Віктор Іванович
Goshkevich.jpg
Гошкевич Віктор Іванович
(портрет роботи Васнецова В. М.)
Народився 21 березня 1860(1860-03-21)
Київ
Помер 2 березня 1928(1928-03-02) (67 років)
Херсон
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність археолог
Відомий завдяки археолог та краєзнавець
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університету[d]
Посада директор музею[d]
Родичі Леонід Гошкевич, Михайло Гошкевич
Нагороди

Гошкевич Віктор Іванович (*21 березня 1860, Київ — †2 березня, 1928, Херсон) — український археолог, краєзнавець, громадський діяч, публіцист, редактор та засновник газети «Юг» (18981907). Засновник та перший директор Археологічного Музею у Херсоні.

Біографія[ред. | ред. код]

Гошкевич Віктор Іванович народився в Києві, в родині викладача духовної семінарії Івана Антоновича Гошкевича. Фахову освіту здобув на історичному відділенні історико-філологічного факультету Київського університету (1882–1886), де вивчав археологію під керівництвом відомих українських вчених В. Б. Антоновича і М. І. Петрова. Навчаючись в університеті, майбутній археолог одночасно працював в астрономічній обсерваторії та кореспондентом кількох київських газет. Входив до гуртку В. Б. Антоновича.

У 1880-ті роки В. І. Гошкевич набув досвіду створення музеїв. (Він був співзасновником та творцем «Музею Церковно-Археологічного товариства» у Києво-Печерській Лаврі). Поступово його все більше почала цікавити археологія Південної України з її яскравими та скіфськими старожитностями.
З 1890 року Гошкевич В. І. обіймав посаду секретаря Херсонського губернського статистичного комітету. За 15 років роботи в комітеті ним підготовлено 11 статистико-економічних оглядів Херсонської губернії. Серед статистичних праць вченого особливої уваги заслуговує «Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении» (1896).

Гошкевич Віктор Іванович був активним громадським діячем. З 1898 по 1907 роки видавав газету «Юг».

Найбільша заслуга В. І. Гошкевича перед Україною, перед Херсонщиною — в його невтомній роботі на археологічній та історичній ниві. Він провів величезну кількість досліджень по вивченню давньої історії Південної України та історії запорізького козацтва.

У 1890 році ним започатковано прообраз першого херсонського музею. Спочатку це була музейна колекція при статистичному комітеті, яка пізніше переросла у справжній «Музей історії та старожитностей», один з найкращих серед губернських музеїв тодішньої імперії. Відкриття музею відбулось 1 жовтня 1911 року в окремому будинку (сучасна адреса — пр-т Ушакова, 16).

У 1896 році В. І. Гошкевича обрано дійсним членом товариства історії та старожитностей.

У 1914 році його обрано членом-кореспондентом Московського археологічного товариства. У 19171920 роках дослідник збирав матеріали цієї доби — газети, плакати, листівки різних партій, фотографії, зразки зброї, картини, інвентар дореволюційної в'язниці.

Могила Віктора Гошкевича

У 1924 році при музеї засновано Товариство вивчення Херсонщини (Херсонське краєзнавче товариство).

Сумлінна праця археолога, краєзнавця отримала високу оцінку: у 1922 році В. І. Гошкевич був удостоєний звання Героя Праці.

Помер Гошкевич Віктор Іванович в м. Херсоні 2 березня 1928 року, де й був похований на міському цвинтарі. Зараз могила знаходиться на території Херсонського обласного краєзнавчого музею.

Ставлення до України[ред. | ред. код]

Володимир Кедровський у своїх спогадах про Віктора Гошкевича зазначає, що останній поважав українські традиції та звичаї, щиро підтримував ідею української державності. Віктор Іванович часто казав, — писав Кедровський, що патріотом може бути лише та людина, яка знає історію свого народу і плекає його найкращі традиції. Тому, пояснюючи якийсь музейний експонат, він нав'язував його до побуту і звичаїв українського народу, до української старовини.

Гошкевич вважав українців нащадками скіфів:

« Про скитів Віктор Іванович дуже багато розповідав, вважаючи їх за той народ, з якого пізніше сформувалася українська нація. Взагалі, він стояв на становищі, що з часів первісної людини, з кам'яної доби українці замешкували ті самі землі. Приходили різні народи, різні завойовники, але згодом всі вони розпорошувалися і змішувалися з автохтонним населенням. На цих теренах, де стикалася римська та грецька культури з культурами народів, що йшли з Азії, відбувалася невпинна боротьба. І тому, на думку Гошкевича, "чиста українська раса" - це раса, що постала з людей кам'яної доби, кіммерійців, скитів, сарматів, хозарів, аланів, греків і т. д. »

Володимир Кедровський. Обриси минулого (Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 р.)

Найбільшим відділом Музею старожитностей Гошкевича був відділ запорізької старовини. Гошкевич найбільше його любив, і коли починав розповідати про ту чи іншу пам'ятку, то, як зазначав Кедровський, «так яскраво поставалав уяві та доба, та слава козача, що не можна було перевести дихання. Він тоді ніби палав якимось дивним внутрішнім вогнем».

У відділі запорізької старовини Гошкевич одразу переходив на українську мову, якою володів бездоганно, співучим київським діалектом. Він казав, що «цей куточок слави України, ці козацькі речі вимагають, щоб тут уживали лише тієї мови, якої вживали їх власники». Цього «мовного ритуалу» він ніколи не порушував, навіть тоді, коли музей відвідували високі гості.

У відділі запорізької старовини Гошкевич час від часу читав лекції з історії України. У 19121914 роках, коли Херсонське Губерніальне Земство влаштовувало загальоосвітні курси, на які прибувало до 750 вчителів з різних частин губернії, Гошкевич вечорами, без дозволу курсової адміністрації, викладав курс історії України.

Праці[ред. | ред. код]

  • (рос.)Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении /Сост. В. Гошкевич. — Херсон: Тип. губ. правл., 1896. — 582 с.
  • (рос.)Летопись музея за 1909, 1910 и 1911 годы. Вып.2 /Сост. В. И. Гошкевич; Херсон. гор. музей древностей. — Херсон: Тип. С. Д. Ходушиной, 1912. — 86 с.: ил.
  • (рос.)Древние городища по берегам низового Днепра: Летопись музея. Вып.3 /Херсон. музей древностей Херсон. края. — Херсон, 1913. — 31 с.: ил. — (Оттиск ИАК; Вып.47).
  • (рос.)Летопись музея за 1912 год. Вып.4 /Сост. В. И. Гошкевич. — Херсон: Изд. гор. упр., 1914. — 71 с.
  • (рос.)Летопись музея за 1913 год. Вып.5 /Сост. В. И. Гошкевич. — Херсон: Изд. гор. упр., 1915. — 44 с.
  • (рос.)Летопись музея за 1914 год. Вып.6 /Сост. В. И. Гошкевич. — Херсон: Изд. гор. упр., 1916. — 48 с.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Херсоні та Кривому Розі[1]. існує вулиця Віктора Гошкевича.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Новые названия улиц Кривого Рога. Официальный список!. Блог города Кривой Рог| Фоторепортажи. 2016-05-23. Архів оригіналу за 2017-09-04. Процитовано 2016-12-10. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]