Гравець у крокет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Гравець у крокет»
TheCroquetPlayer.jpg
Автор Герберт Уеллс
Назва мовою
оригіналу
The Croquet Player
Країна Велика Британія
Мова англійська
Жанр Фантастика
Видавництво «Chatto & Windus»
Виданий 1936
Тип носія тверда обкладинка
Сторінки 98

Гравець у крокет (англ. The Croquet Player) — фантастична повість[1][2][3] (у низці джерел твір названо романом[4][5][6]) британського письменника Герберта Уеллса. Уперше повість видана в 1936 році[7][2] в лондонському видавництві «Chatto & Windus».[8] Повість вийшла в світ під час громадянської війни в Іспанії[9][2], і в ній письменник у алегоричній формі описує небезпеку поширення у тогочасному європейському суспільстві фашизму, та висловлює неприйняття позиції невтручання частини забезпечених матеріально його сучасників, що зайняті виключно своїми особистими справами[1], а також несприйняття позиції європейських урядів щодо невтручання у громадянську війну в Іспанії.[7]

Сюжет повісті

Оповідь повісті ведеться від імені свідомо не названого автором по імені чи прізвищу молодого чоловіка[1], який народився за кілька років до Першої світової війни[10][комент. 1], та вважає себе одним із кращих у світі гравців у крокет, хорошим лучником та тенісистом[12]; і в зв'язку із тим, що він є досить забезпеченою людиною, ці спортивні ігри, а також гольф займають практично весь його вільний час.[13] Після розлучення батьків головний герой повісті проживає разом із своєю тіткою, місс Фробішер, яка є активною учасницею жіночого гуманістичного руху[10], постійно їздить по світу у справах цього руху, а вільний час разом із племінником проводить на спортивних майданчиках. З початку повісті читачі дізнаються, що головний герой із тіткою відпочивають на одному із курортів Нормандії після одного із з'їздів жіночого гуманістичного руху.[13] На цьому курорті він познайомився з іншим англійцем, лікарем за професією, Фінчеттоном.[14] У розмові новий знайомий розповів головному герою повісті, що його тривалий час мучать якісь кошмари та погані передчуття.[11] Головний герой повісті зацікавився історією життя Фінчеттона, і вислухав його розповідь. Новий знайомий розповів йому, що після тривалого перенапруження він вирішив покинути роботу в лондонській клініці, та поїхати в малолюдну місцевість біля так званого Каїнового болота, де він практично не мав конкуренції як лікар.[15] Спочатку місцеві жителі здались йому тихими та привітними[16], проте старий місцевий священник повідомив йому, що цей зовнішній спокій є видимим, а в окрузі постійно зростає кількість убивств та самогубств.[17] Пізніше й у самого Фінчеттона з'являються ознаки психічних порушень — безсоння, нічні кошмари, навіть галюцинації.[18] Пізніше подібні ознаки лікар почав знаходити й у оточуючих його місцевих жителів[19], причому майже всі вони боялись темряви.[20] Фінчеттон вирішив поговорити про можливі причини цього явища із старим священником, який сам повідомив, що після переїзду в цю місцевість він не може знайти спільної мови з дружиною, хоча раніше вони жили дуже дружно[21], а місцеві жителі дуже грубо поводяться із членами своєї родини, включно з дітьми, та з особливою жорстокістю відносяться до тварин.[22] На запитання про причини появи цих порушень психіки старий священник спочатку не хотів відповідати, проте пізніше він висловив думку, що причиною цього є розкопки старих могил[23], особливо археологічні розкопки поховань первісних людей.[24] Після виходу з будинку священника Фінчаттон і сам почав спостерігати навколо себе привиди первісних людей.[25] Для порад щодо боротьби з цим явищем він вирішив звернутися до молодого священника із сусідньої церкви.[26] Проте цей священник сказав, що причиною цих явищ є те, що люди відвернулись від Бога та потрапили під вплив диявола, причому вимовив це із яскраво вираженим фанатичним виразом обличчя.[27] Побачивши це, Фінчаттон зрозумів, що й цей священник потрапив під вплив загального психозу. Фінчаттон вирішив для відпочинку своєї нервової системи поїхати до найближчого природничого музею. Він поговорив із співробітником музею, який займався археологією, і той повідомив Фінчаттону, що дійсно в цій місцевості ще сотні тисяч років тому жили первісні люди, й навіть показав велетенський череп одного з них.[28] Побачивши цей череп, Фінчаттон вирішив, що саме дух цієї древньої істоти спричинює загальний психоз у цій місцевості.[29] Співробітник музею також підтримав цю думку, і більше того, він сказав, що й у всьому світі люди заражені цим психозом внаслідок того, що люди почали частіше заглядати в своє минуле і все далі заглядати й у майбутнє.[30] Способу лікування співробітник музею не знав, проте порадив звернутися із порадою до лондонського лікаря-психіатра Норберта, який займався лікуванням саме даного психічного розладу.[31] По дорозі додому Фінчаттон бачить численні прояви жорстокості та психічних розладів у жителів цієї місцевості[32], а уві сні бачить кошмари, в тому числі полчища озброєних людей та авіанальоти із загиблими дітьми.[33][комент. 2] Після цих видінь Фінчаттон негайно відбув до лондонського психіатра, який порадив йому змінити обстановку, та відрізняти реальні події від своїх страхів і видінь.[34]

Невдовзі до розмови Фінчаттона і гравця у крокет приєднався і сам лондонський психіатр Норберт, та, підтвердивши все сказане Фінчаттоном, запропонував гравцю в крокет оцінити все сказане своїм пацієнтом. Проте гравець у крокет вирішив ухилитися від відповіді, мотивуючи це тим, що тітка чекає його на сніданок, запропонувавши продовжити розмову пізніше.[35] Удруге гравець у крокет прийшов на місце зустрічі трохи більше за добу після знайомства з Фінчаттоном і Норбертом, і описаний Фінчаттоном образ первісної людини тривалий час стояв у нього перед очима.[36] На зустріч прийшов лише психіатр Норберт, який повідомив гравцю в крокет, що вся ця історія — лише плід фантазії Фінчаттона[37], проте в цілому світі дійсно відбувається переродження свідомості людей, що супроводжується поверненням психіки людини до часві первісного суспільства.[38] Психіатр повідомляє гравцю в крокет про це, що він і сам перехворів даною хворобою, проте сам розробив і лікування до неї. Він запропонував головному герою повісті приєднатися до боротьби з пошестю, повідомивши, що лише найсильніші можуть боротися із нею.[39] Проте гравець у крокет відмовляється від пропозиції, та повідомляє, що в нього вже запланована гра в крокет із тіткою на половину першої години дня.[40]

Відгуки

Сучасник Уеллса, Джон Бойнтон Прістлі дуже хвалив повість, та порівнював її із антивоєнним романом Томаса Манна «Маріо і чарівник», виданому в 1928 році.[41] На думку радянських літературознавців та літературних критиків, ця повість є найбільш антивоєнним твором у творчості Уеллса, а образ «гравця у крокет» є яскраво вираженим образом типового обивателя, та відображенням політики тогочасних європейських урядів, які своєю політикою невтручання сприяли приходу до влади фашистів та подальшому розв'язуванню Другої світової війни.[2][1]

Примітки та коментарі

Коментарі

  1. У повісті вказано, що головному герою 33 роки[11], тому, враховуючи рік виходу повісті в світ, ймовірним роком його народження є 1903.
  2. Ймовірно, Уеллс у повісті цим описом передбачив події Другої світової війни[1], хоча цей опис міг бути зроблений під впливом повідомлень про громадянську війну в Іспанії.

Примітки

  1. а б в г д Герберт Уэллс (Herbert George Wells, 1866—1946) (рос.)
  2. а б в г Литература Англии и Ирландии (рос.)
  3. Герберт Велс. Основні твори. Біографія і творчий шлях
  4. Герберт Веллс у Энциклопедия фантастики. Кто есть кто / Под ред. Вл. Гакова. — Минск: Галаксиас, 1995. (рос.)
  5. "Гравець у крокет" у міжнародній електронній базі фантастики Internet Speculative Fiction Database (англ.)
  6. MY READER'S BLOCK: The Croquet Player: Review (англ.)
  7. а б Герберт Джордж Уэллс (рос.)
  8. The Croquet Player (англ.)
  9. Norman and Jeanne Mackenzie, H.G. Wells: A Biography (New York: Simon and Schuster), p. 405. (англ.)
  10. а б Уэллс, 1964, с. 483
  11. а б Уэллс, 1964, с. 486
  12. Уэллс, 1964, с. 482
  13. а б Уэллс, 1964, с. 484
  14. Уэллс, 1964, с. 485
  15. Уэллс, 1964, с. 488
  16. Уэллс, 1964, с. 490
  17. Уэллс, 1964, с. 491
  18. Уэллс, 1964, с. 492
  19. Уэллс, 1964, с. 493
  20. Уэллс, 1964, с. 494
  21. Уэллс, 1964, с. 495
  22. Уэллс, 1964, с. 496
  23. Уэллс, 1964, с. 497
  24. Уэллс, 1964, с. 498
  25. Уэллс, 1964, с. 500-501
  26. Уэллс, 1964, с. 502
  27. Уэллс, 1964, с. 503
  28. Уэллс, 1964, с. 504-505
  29. Уэллс, 1964, с. 506
  30. Уэллс, 1964, с. 507-508
  31. Уэллс, 1964, с. 509
  32. Уэллс, 1964, с. 510
  33. Уэллс, 1964, с. 511-512
  34. Уэллс, 1964, с. 512-513
  35. Уэллс, 1964, с. 513-515
  36. Уэллс, 1964, с. 516-517
  37. Уэллс, 1964, с. 518
  38. Уэллс, 1964, с. 519
  39. Уэллс, 1964, с. 519-524
  40. Уэллс, 1964, с. 526
  41. David C. Smith, H.G. Wells: Desperately Mortal (New Haven and London: Yale University Press, 1986), p. 327. (англ.)

Література

  • Герберт Уэллс Собрание сочинений в пятнадцати томах. — Москва : Правда, 1964. — Т. 12. — С. 481-526. — 350 000 прим.

Посилання