Гра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перетягання каната — старовинна гра моряків, розвага й тренування корисного для управління вітрилами вміння

Гра — діяльність людини з моделювання іншого виду діяльності з розважальною чи навчальною метою. Гра відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою безпосередньо корисної мети (хоча сама гра може мати свою власну корисність), а також тісно межує з мистецтвом, хоч зазвичай не створює художніх цінностей.

Перші ігри з'явилися у тварин задовго до виникнення людей. У мавп є не тільки соціальні ритуали, наприклад, шлюбні, а й ігри, схожі на людські. Людство грається і грає в ігри з доісторичних часів, починаючи з ритуальних ігор (наприклад, обряду ініціації), а з розвитком цивілізації ігри робилися дедалі складнішими й відобразили практично всі сфери життя суспільства: війну, кохання, історію тощо. Ймовірно, найскладніші нині ігри — MMORPG з режимом мультиплеєра на кшталт World of Warcraft, до якого щохвилини підключені тисячі користувачів у всьому світі[1], й у якому щомиті відбуваються мільйони різних дій.

Історія досліджень[ред.ред. код]

Дитячі ігри, 1560, Пітер Брейгель Старший

Фрідріх Шиллер у XVIII ст. одним з перших розглянув гру з наукової точки зору і визначив її як прояв естетичного і духовного життя людини. На його думку, гра дозволяє пізнати прекрасне, піднімаючись над щоденною рутиною, оскільки не має утилатірної мети і здійснюється за бажанням, а не потребою чи примусом.

Герберт Спенсер вважав, що гра є наслідком надміру енергії в організмі та призначена для її витрати. Він зауважив подібність між грою дитинчат тварин і людських дітей та започаткував біологічну теорію ігор. За нею гра є безцільною діяльністю заради себе самої та вивільняє надлишок енергії. Стенлі Голл відстоював думку, що гра є проявом віджилих видів діяльності. Наприклад, діти граються із саморобними луками, повторюючи поведінку первісних людей. Завдяки грі застарілі інстинкти ослаблюються перед тим як зникнути.

Згідно з дослідженнями Карла Гросса, навпаки, ігри служать для тренування фізичних і розумових можливостей. На його думку, гра виникає як наслідок недорозвиненості початкового пристосування до навколишнього середовища. У дитинчат тварин і людських дітей через гру виробляються механізми адаптації, тренуються органи руху і чуттів, розвивається спостережливість і увага. Таким чином, гра є підготовкою до боротьби за життя.

Аналізу ролі гри в людському суспільстві присвячена книга нідерландського філософа Йогана Гейзинги «Homo Ludens». Гейзинга, зокрема відзначає, що гра старша за культуру, оскільки гра властива не тільки людям, а й тваринам[2]. На його погляд людська культура зароджується з гри, хоча гра не переходить у культуру, а залишається поряд з культурою. Культурі властиве створення вигаданих штучних середовищ, які не є «справжнім життям», а містять в собі елемент гри[3].

Одним із перших філософів, що пробували знайти означення слова гра, був Людвіг Віттгенштайн. У «Філософських дослідженнях»[4] він зазначив що жоден з елементів гри, таких як грайливість, правила, змагання, не можуть адекватно визначити, що таке гра. Виходячи з цього він вирішив, що люди називають іграми дуже широке коло видів діяльності, спільною рисою яких те, що між ними існує родинна подоба. Але слово Віттгенштайна не стало вирішальним, і сьогодні чимало філософів, таких як Томас Гурка, вважає, що Віттгенштайн помилявся[5].

Французький соціолог Роже Кайюа у книзі «Les jeux et les hommes» (Ігри та люди)[6] визначив гру як діяльність, що обов'язково має наступні властивості:

  • радість: діяльність приваблює своїм легким характером
  • відмежованість: час і місце гри чітко визначені
  • невизначеність: результат діяльності неможливо передбачити
  • непродуктивність: участь у грі не має жодних корисних наслідків
  • правила: така діяльність має правила, відмінні від буденного життя
  • вигаданість: супроводжується усвідомленням іншої реальності.

Властиву людині здатність гратися та грати в ігри вивчало багато психологів, серед яких Мелані Кляйн, Жан Піаже, Вільям Джеймс, Зігмунд Фрейд, Карл Юнг, Лев Виготський. З психологічної точки зору гра особливо важлива в ранньому віці[7], коли формується психіка дитини, її характер. Дитяча гра не тільки допомагає дитині розвиватися фізично, а й розумово та соціально[8].

Правила, ролі, змагання[ред.ред. код]

Гра проходить за певними правилами, які встановлюють обмеження на дії гравця. Ці правила не обов'язково повинні бути ясно сформульованими чи усвідомленими — коли кошенята граються між собою, вони атакують один одного, але при цьому не випускають пазурі й не кусають так, щоб завдати рани.

Гравці можуть виконувати ролі, прикидаючись кимось іншим. Коли чотирирічна дівчинка пропонує

- Давайте гратися — уяви, що я колобок.

Дорослий партнер приймає правила гри і, прикидаючись вовком, відповідає

- Колобок, колобок, я тебе з'їм.

На що свідома правил гри дитина, дає відповідь:

- Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

Ігри часто мають чітко встановлені правила. Відхилення гравця від правил у таких іграх зазвичай розглядається іншими гравцями як шахрайство, і призводить до конфліктів, образ, припинення гри.

У грі може брати участь один або кілька гравців. У грі, що розрахована на одну людину, гравець ставить перед собою складне завдання, яке намагається розв'язати, дотримуючись встановлених для себе правил. Ігри для багатьох гравців часто ставлять перед собою завдання виграти, здобути перемогу над іншими, тобто гра є змаганням. У іграх з елементами змагання гравці можуть утворювати команди — колективи, які намагаються досягти спільної мети. Відповідні ігри називаються командними.

Види ігор[ред.ред. код]

Гра в квача — всесвітньо поширена дитяча гра

Дитячі ігри[ред.ред. код]

Людина грається змалечку. Важливим елементом дитячих ігор є іграшка. Дитячі ігри сприяють вивченню світу, розвитку особистості та уяви, усвідомленню дорослих ролей, виробленню навичок і встановленню спілкування між однолітками. Граючись, діти готуються до дорослого життя, вдаючи, що вони вчителі, лікарі, вихователі, влаштовують уявні вечірки своїм лялькам тощо[9]. Сучасна нейронаука вважає, що гра розвиває гнучкість розуму, виробляє навики й здатність досягати бажаної мети різними способами.

Часто дитячі ігри структуровані — мають встановлені правила, відомі всім учасникам. Такі ігри різні для різних народів, тобто мають національні й культурні особливості. Серед прикладів ігор, в які граються діти в Україні: хованки, штандер, цюці-бабки, класи, скакалка, гумки, ниточка, бачу тощо.

Для створення умов для дитячих ігор у міських житлових районах влаштовуються дитячі ігрові майданчики. Зазвичай на ігрових майданчиках облаштовуються пісочниці, гойдалки, драбинки й подібні структури, що допомагають дітям розвивати координацію й спритність, водночас просто отримуючи задоволення. Розважальні центри, аквапарки й інші комерційні заклади пропонують дітям складніші типи ігор, що вимагають додаткового устаткування.

Симуляції[ред.ред. код]

Кадр із відеогри FlightGear, симулятора польоту.
Докладніше: Симуляція

До цього класу належать ігри, в яких створюється певна умовна ситуація з метою тренування, наприклад військові маневри. До цього класу ігор належать також різноманітні комп'ютерні симулятори, що намагаються якомога точніше відтворити умови реальних ситуацій і навчити користувача приймати рішення в екстремальних умовах. Одним із видів симуляцій є бізнес-симуляція. Цей різновид симуляції характеризується імітацією бізнес-процесів в окремо взятому підприємстві, галузі, господарстві.

Спортивні ігри[ред.ред. код]

Докладніше: Спорт
Футбол — найпопулярніша командна гра

Характерною особливістю спортивних ігор є те, що вони переросли рамки простої розваги, й стали не тільки частиною культури, а й індустрією. У спорті є професіональні гравці, для яких гра — це робота, а не розвага, й глядачі, вболівальники, які отримують задоволення, спостерігаючи за грою, і спортивний бізнес, що організовує ігри. Серед найпопулярніших спортивних ігор: футбол, теніс, гольф, баскетбол, волейбол, хокей, крикет, бейсбол, алтимат, скраклі.

Логічні ігри[ред.ред. код]

До логічних ігор належать: головоломки, кросворди (укрворди), судоку, а також багато з антагоністичних настільних ігор. Цікавість логічних ігор для людини в тому, що гра перед нею ставить задачу, розв'язок якої можна знайти за допомогою логічного аналізу, продумування на кілька кроків уперед, і успішне розв'язання задачі приносить людині задоволення.

Настільні ігри[ред.ред. код]

Шахи — одна з найвідоміших настільних ігор

Настільні ігри проводяться з використанням певних ігрових об'єктів на площині, часто — на спеціальній дошці. Серед популярних настільних ігор: шахи, шашки, нарди, го тощо. Зазвичай це антагоністичні ігри зі складною стратегією. До настільних ігор належать також рольові ігри, які не мають антагоністичного характеру.

Азартні ігри[ред.ред. код]

Докладніше: Азартна гра

Відмінністю азартних ігор є те, що виграш чи програш у них має не тільки символічне, а й реальне життєве значення — вони граються на гроші. Відповідно виграш і програш у них здебільшого залежить не тільки від майстерності гравця, а й від випадку. В сучасному світі в одних країнах існує індустрія азартних ігор, в інших країнах азартні ігри знаходяться під жорстким контролем або заборонені[10].

Відеогра на планшеті

Електронні[ред.ред. код]

Ігри із застосуванням електронних пристроїв, як ігрові автомати, гральні приставки чи персональні ком'пютери. Окремий різновид електронних ігор — відеоігри, в яких гравець керує візуальними образами на екрані. Гравців у відеоігри зазвичай називають геймерами. Те, що геймер робить, граючи у відеогру, і те, як комп'ютерна система відповідає на дії гравця, часто називають геймплеєм.

У відеоіграх правила закладені в комп'ютерній програмі, а супротивником виступає або сама програма або інші люди. Швидкий розвиток відеоігор призвів також до появи кіберспорту[11].

Онлайн ігри[ред.ред. код]

Із появою та розповсюдженням такого явища, як Інтернет, з'явилося й поняття онлайн-ігор. Такі ігри є основою комунікації між людьми, об'єднаними спільними інтересами, незалежно від їхньої національності та місця проживання. Найбільш розповсюдженими і успішними вважаються браузерні ігри, та настільні онлайн ігри, зокрема: нарди, шахи, покер тощо. До онлайн-ігор належать також багатокористувацькі онлайнові рольові ігри, що приваблюють тисячі й мільйони гравців зі всього світу[12].

Рольові ігри[ред.ред. код]

Учасники рольової гри живої дії
Докладніше: Рольова гра

У рольових іграх гравці діють у певному, заданому правилами, уявному світі, беручи на себе певні вигадані ролі. Рольові ігри часто не носять змагального характеру, а призначені для того, щоб отримати задоволення від самого процесу гри. Тому в них часто за правилами переможець і переможений не визначається.

Рольові ігри поділяються на ігри живої дії, в яких гравці безпосередньо створюють ігрову ситуацію, настільні рольові ігри, в яких група гравців викоритовує або спеціальні ігрові набори, або ручку та папір, та комп'ютерні рольові ігри, в яких дія відбувається на екрані комп'ютера.

Математика[ред.ред. код]

Докладніше: Теорія ігор

У математиці ігри — клас математичних задач, предметом яких є прийняття рішень. Вивченню ігор присвячений розділ математики Теорія ігор. Характерним для даного класу задач завданням є вибір стратегії, яка забезпечила б найкращий результат для умовних гравців.


Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kollar, Philip (November 19, 2014). World of Warcraft hits over 10 million subscribers as Warlords of Draenor launches. Polygon. Vox Media. Процитовано November 20, 2014. 
  2. Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури / Пер. з англ. О.Мокровольського. — Київ: «Основи», 1994. — с.5
  3. Авдулова, Т.П. (2009). Психология игры: современный подход. Высшее профессиональное образование. Academia. с. 8–29. 
  4. Wittgenstein, Ludwig (1953). Philosophical Investigations. Oxford: Blackwell. ISBN 0-631-23127-7. 
  5. Was Wittgenstein Wrong About Games?. Nigel Warburton]. 2007. Процитовано 2013-06-28. 
  6. Caillois, Roger (1957). Les jeux et les hommes. Gallimard. 
  7. Larson, R; Kleiber, D. A. (1993). Daily experience of adolescents. In P. Tolan & B. Cohler. Handbook of clinical research and practice with adolescents: 125–145. 
  8. Larson, R. W. (2000). Toward a psychology of positive youth development. American Psychologist 55: 170–183. doi:10.1037/0003-066x.55.1.170. 
  9. Sutton-Smith, B. (1997). The Ambiguity of Play. Cambridge, Mass., Harvard University Press
  10. Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні"
  11. Hamari, Juho; Sjöblom, Max (2016). What is eSports and why do people watch it?. Internet Research. SSRN 2686182. doi:10.1108/IntR-04-2016-0085. 
  12. Harding-Rolls, Piers (2006). Western World MMOG Market: 2006 Review and Forecasts to 2011 (PDF). London, UK: Screen Digest. Архів оригіналу за 2007-06-04. Процитовано 2007-05-17. 

Посилання[ред.ред. код]

Psychology And Competitive Gaming

Література[ред.ред. код]

  • Йоган Гейзинга. Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури., Київ: «Основи», 1994 (укр.)
  • Герман Гессе. Гра в бісер. Переклад Євгена Поповича. Переклад віршів Ліни Костенко. Київ. Вища школа. 1983
  • Сотникова, О. О. Гра та комунікація в соціальній віртуальній реальності 2005 года / О. О. Сотникова // Автореф. дис… канд. філософ. наук: 09.00.03 /; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Х., 2005. — 17 с.
  • Авдулова Т. П. Психология игры: современный подход. Учебное пособие для ВУЗов. — М.: Академия, 2009. — 208 с.