Перегляд вихідного коду сторінки Грецька література

[[Файл:Attica 06-13 Athens 32 National Library.jpg|міні|397x397пкс|Будівля [[Національна бібліотека Греції|Національної бібліотеки Грецької республіки]]]]
'''Грецька література'''&nbsp;— сукупність [[Літературний твір|літературних творів]] написаних на території [[Греція|Греції]] та/або вихідцями з [[Егейські острови|цієї]] [[Балканський півострів|території]]. Історія грецької літератури походить від [[Давньогрецька література|давньогрецької літератури]], починаючи з [[800 до н. е.|800]] року до [[Наша ера|нашої ери]], до сучасної літератури сьогодення. Вона розвивалася як закрита, без особливого зовнішнього впливу, аж до [[Елліністичний період|епохи еллінізму]] і мала значний вплив на всю подальшу європейську літературу. Найпомітнішими її жанрами є [[комедія]] і [[трагедія]], де подія, зазвичай, пов'язана з героєм, який переживає низку катастрофічних випадків. Крім того, грецька література стала засновницею багатьох письменних дисциплін, таких як [[історія]] та [[філософія]]<ref>{{Cite web|title=Ancient Greek Literature|url=https://www.ancient.eu/Greek_Literature/|website=Ancient History Encyclopedia|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.

[[Антична література]] була написана [[Грецька мовна група|старогрецьким діалектом]], а сама письменність варіюється від найдавніших збережених письмових творів до творів приблизно [[V століття]] нашої ери. Цей проміжок часу ділиться на докласичний, класичний, елліністичний і римський періоди. Докласичне грецьке письмо, в основному, оберталася навколо [[міф]]ів і включала твори [[Гомер]]а: «<nowiki/>[[Іліада|''Іліаду'']]<nowiki/>» та «<nowiki/>[[Одіссея|''Одіссею'']]<nowiki/>».

У римську епоху значний внесок зроблено в різні предмети, включаючи історію, філософію та [[природничі науки]].

Крім того, грецьке письменництво також включає твори і [[Візантійська література|візантійської літератури]], яка була написана на [[Аттикізм|аттичній]], [[Середньогрецька мова|середньовічній]] і ранній [[Новогрецька мова|новогрецькій]] мовах. У цей період процвітали відмінні від істориків хроніки, літописи і енциклопедії.

Сучасна грецька література, в свою чергу, написана звичайною новогрецькою мовою.

== Давньогрецька література ==
{{main|Давньогрецька література}}
Давньогрецька література належить до написаної на [[Грецька мовна група|древніх діалектах грецької мови]]. Ці твори варіюються від найдавніших збережених письмових творів [[Грецька мова|грецькою мовою]] до творів [[V століття]] нашої ери. Грецька мова виникла з [[Праіндоєвропейська мова|праіндоєвропейської]]; приблизно дві третини її слів можуть бути отримані з різних реконструкцій мови. Ряд алфавітів і складів був використаний для перекладу грецької мови, але збережена частина грецької літератури була написана [[Фінікійське письмо|фінікійським алфавітом]], який виник в основному в грецькій [[Іонія|Іонії]] й був повністю прийнятий [[Афіни|Афінами]] до [[V століття до н. е.|V]] століття до нашої ери.<ref>{{Cite web|title=Introduction to Classical Greek|url=https://lrc.la.utexas.edu/eieol/grkol|website=lrc.la.utexas.edu|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>

Вона містить усю творчість {{Не перекладено|Список давньогрецьких поетів|давньогрецьких поетів|en|List of ancient Greek poets}}, [[Історія|істориків]], [[Список давньогрецьких філософів|філософів]], [[оратор]]ів та інших діячів мистецтва аж до кінця історії [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]] і також є найдавнішою з національних літератур [[Європа|Європи]].

=== Період з 833 до н.&nbsp;е. і до елліністичного періоду ===
{{main|Елліністичний період}}
[[Файл:Houghton MS Gr 20 - Theogeny, 10.jpg|ліворуч|міні|318x318пкс|Збережена частина [[Давньогрецька література|давньогрецької]] поеми «<nowiki/>[[Роботи і дні]]<nowiki/>» авторства засновника [[Дидактичний епос|дидактичного епосу]] [[Гесіод]]а.]]
Найдавніший письмово зафіксований пам'ятник грецької літератури, [[Гомерівські поеми]], є результатом тривалого розвитку і може бути відновлений лише приблизно і в найзагальніших обрисах. Зовсім незначна частина цього розвитку падає на «<nowiki/>[[Догрецький субстрат|догрецький]]<nowiki/>» період, що передував утворенню грецьких племен, які створилися шляхом схрещення народів, що вторгалися протягом [[2-ге тисячоліття до н. е.|II тисячоліття до нашої ери]] на територію [[Греція|Греції]] з півночі, з місцевим населенням, носіями т.з [[Егейська культура|«егейської» культури]]. Спадкоємний зв'язок сучасної грецької з догрецькими народами, що володіли багатою матеріальною [[Культура|культурою]] і розвиненою [[Писемність|писемністю]], виявляється в негрецьких найменуваннях цілого ряду [[Літературний жанр|літературних жанрів]] і у збігу багатьох сюжетів, мотивів і навіть формул з літературами народів східного і південного Середземномор'я, які перебували в тривалому спілкуванні з народами егейської культури: підтверджується ця спадкоємність й аналогічним зв'язком інших елементів [[Грецька культура|грецької культури]] з догрецьким періодом. Історичне значення грецької літератури для пізніших літератур полягає в тому, що зачатки словесного мистецтва, які в державах Сходу при ідеологічному пануванні [[Жрецтво|жрецтва]] підіймалися до рівня літератури лише оскільки вони могли служити інтересам [[Релігія в Греції|релігії]] та практичної «мудрості», в умовах [[Історія Греції|грецької історії]] отримали можливість подолати «табу», [[Магія|магічну]] і [[Релігійний культ|культову]] зв'язаність, і дати ту різноманітність [[Літературна форма|літературних форм]], яке за допомогою [[Римська література|римської літератури]] зуміло запліднити літературу Нової Європи. З іншого боку, залишки зв'язку з культами забезпечили грецькій літературі [[Консерватизм|консервативність]] форм, яка дозволяє сучасному дослідникові, не дивлячись на втрату величезної кількості пам'ятників грецької літератури, відновити основні лінії її розвитку.
[[Файл:P. Oxy. I 29.jpg|міні|332x332пкс|Один з найстаріших збережених фрагментів поеми «<nowiki/>[[Начала Евкліда|Начала]]<nowiki/>» авторства математика [[Евклід]]а.]]
В основі грецької літератури лежать освіти тих же типів творів, які були відомі й всім сусіднім народам: робочі, [[Військові пісні|військові]] та маршові пісні, а також [[заклинання]], культові та [[обрядові пісні]]. У всіх цих утвореннях слово виступає в нерозривному зв'язку з музикою і [[Ритмічна гімнастика|ритмічними рухами тіла]], будь то трудові операції або [[Танець|ритуальний танець]], здійснюваний одиничною особою або колективом («хоровод»), в інтересах якого відбувається [[Ритуал|ритуальне дійство]]. Для свят і обрядів, пов'язаних з [[Родючість|родючістю]], характерні сліди, що колись панували статевим розгулом, суперечки, «ритуальне лихослів'я» та «глузливі пісні». Як показують назви більшої частини цих типів пісень, вони&nbsp;— догрецького походження. Обряди нерідко являли собою складну систему магічно-мімічних дій&nbsp;— зачатків драми. Для подальшого розвитку найбільше значення мали культові та обрядові пісні, оскільки консервативність ритуалу створювала стійкі традиції та єдиний стиль. Поряд з піснями, греки знали й інші види «усної словесності»&nbsp;— [[Казка|казки]], [[Загадка|загадки]], [[Приказка|приказки]],&nbsp;— і в їх склад безперервно просочувалися, перероблялися і засвоювалися нові матеріали народів Сходу.

Процес злиття північних племен, що впродовж кількох століть вторгалися до [[Греція|Греції]], з місцевим населенням був складний і тривалий. До першої половини II тисячоліття, вже після переселення перших північних груп, припадає розквіт так званої [[Мікенська культура|«мікенської» культури]], яка до кінця тисячоліття виявилася вже знищеною. Нові поселенці принесли з собою [[Зевс|релігію Зевса]], верховного охоронця нового соціального ладу, і схрещення цієї релігії завойовників з численними місцевими культами різних областей Греції, встановлення різноманітних зв'язків між старими та новими божествами, між сім'єю богів, що збільшилася таким чином й [[Феодалізм|феодальними]] родами, що зводили до богів своє походження, дало сильний поштовх розвитку [[Міфологія|міфотворчості]]. Старовинні міфічні та казкові сюжети нескінченно варіювалися на нові імена, перепліталися між собою, вбираючи в себе і реальний [[Історія|історичний матеріал]]. Локалізація більшості міфів в основних центрах мікенської культури свідчить, що саме ця епоха зіграла вирішальну роль в оформленні грецької міфології. Завойовники були організовані за типом військових громад, і хранителями ідеологічних традицій були дружинні співаки, «[[Аеди]]», автори пісень про подвиги предків. Пісні ці, спочатку пов'язані з культом героїв, були ідеологічним виправданням нового порядку, встановленого на руїнах мікенської культури, і, поширюючись по всіх областях Греції, відривалися від своєї основи. Значущість соціальної функції цих пісень, широкі сюжетні можливості численних [[міф]]ів і спадкоємність пісенної техніки Аоєдів призвели до того, що переважним літературним жанром [[Стародавня Греція|найдавнішої Греції]] став [[епос]], що виник на основі дружинної піснетворчості.

==== Гомерівські поеми ====
Гомерівські поеми були класичними зразками [[Епопея|епопеї]], або іншими словами великої [[Епічна поема|епічної поеми]]. Вони були створені на основі [[фольклор]]ної [[Народна музика|пісенної творчості]] [[Стародавня Греція|стародавніх греків]]. Розвиток [[епос]]у, що кульмінує в поемах [[Гомер]]а «<nowiki/>[[Іліада|''Іліаді'']]<nowiki/>» та «<nowiki/>[[Одіссея|''Одіссеї'']]<nowiki/>», відбулося, проте, не на грецькому континенті, а в [[Мала Азія|малоазіатських]] колоніях, де зв'язок пісень з культовими традиціями був остаточно втрачений. Слово відірвалося вже від музики й танцю: поеми стали виконуватися речитативом, що час від часу супроводжувався струнним акомпанементом. Втрата ритмічної підтримки відшкодовувалась більш суворим членуванням вірша, виробився специфічний розмір епосу&nbsp;— [[гекзаметр]]. Обидві поеми являють собою поширення старовинних сюжетів,&nbsp;— «''Іліада''»&nbsp;— баладно-героїчного, «''Одіссея''»&nbsp;— казкового, на стрижень яких нанизуються незліченні деталі сюжетного та орнаментального характеру.

Умови виникнення «Іліади» та «Одіссеї», що зберігають виразні сліди попередніх трактувань їх сюжетів і еволюції епічної техніки, так само як і проблема того, на яку публіку і на яке виконання були розраховані настільки великі композиції, складають складне та не вирішене «<nowiki/>[[гомерівське питання]]<nowiki/>». Слідом за оформленням «''Іліади''» та «''Одіссеї''» з'явився ряд епічних поем, які розробляли не зачеплені в Гомерівських поемах матеріали героїчної [[Сага|саги]] вже не шляхом поширення єдиного сюжету, а з'єднанням окремих сюжетів в серію більш-менш самостійних епізодів, т.з «<nowiki/>[[епічний цикл]]<nowiki/>». Виконуючи свій [[репертуар]] на святах, [[рапсод]]и зазвичай прелюдували славослів'ям на честь відповідного божества, іноді вводячи в нього культові легенди, «<nowiki/>[[гомерівські гімни]]<nowiki/>».
[[Файл:William-Adolphe_Bouguereau_(1825-1905)_-_Homer_and_his_Guide_(1874).jpg|міні|301x301пкс|[[Гомер]] зі своїм поводирем, картина [[Вільям-Адольф Бугро|Адольфа Вільяма Бугро]]


Сцена зображує Гомера на горі [[Іда (гора)|Іді]], на острові [[Крит]], у супроводі поводиря Галвка.]]
Гомерівські поеми свідомо [[Архаїчна Греція|архаїчні]] та припускають атмосферу [[Феодалізм|феодального]] добробуту, якого на цій території на ділі вже не було. Збезземелення дрібного селянства і зародження торгового [[капіталізм]]у призвели до різкого загострення [[Класова боротьба|класових протиріч]]. [[VII століття до н. е.|VII]] й [[VI століття]] до [[Наша ера|н.&nbsp;е.]] стали епохою [[Соціальна еволюція|соціальних революцій]] і запеклої боротьби торгового [[капітал]]у з великим [[землеволодіння]]м. Ідеологія, виразниками якої були епічні співці, руйнується, і змінюється [[Структурний функціоналізм|соціальна функція]] літератури, в якій на перший план висуваються моменти [[Політична боротьба|політичної боротьби]] та етичної проповіді. Для цієї мети намагаються використовувати і готову техніку епічного вірша: створюється [[дидактичний епос]]. Консервативно настроєний рапсод [[Гесіод]], автор генеалогічних поем про покоління богів і героїв, збирає старовинний матеріал, щоб оберегти його від спотворень нового міфотворчості; епічним віршем він користується і тоді, коли наділяє в форму повчання до брата протест проти несправедливих суддів, правила селянської моралі й життєвої мудрості. Разом з тим в літературу включаються культові та народні пісні різноманітних розмірів. Криза відкриває шлях для проникнення східного впливу: народи Сходу вносять у літературу нові інструменти, [[Ритмічна гімнастика|музична ритміка]] ускладнюється. При розпаді культурної єдності процес творення нових жанрів в різних областях [[Елліністична цивілізація|еллінського світу]] протікає по-різному.
[[Файл:Sir Lawrence Alma-Tadema, RA, OM - Sappho and Alcaeus - Walters 37159.jpg|ліворуч|міні|272x272пкс|Картина англійського [[живопис]]ця сера [[Лоуренс Альма-Тадема|Лоуренса Альма-Тадеми]] [[XIX століття]], на якій зображена [[поет]]еса [[Сапфо]], що захоплено дивиться на те, як [[Лірика|ліричний]] поет [[Алкей]] грає на [[Ліра (музичний інструмент)|лірі]].]]
У торговельній [[Іонія|Іонії]], де старовинні підвалини розклалися раніше, ніж в інших місцях, і створилася ґрунт для розвитку [[індивідуалізм]]у, світовідчуття соціальних низів і декласованих особистостей знайшло своє вираження в ямбографії, літературній канонізації «<nowiki/>[[Лихослів'я|ритуального лихослів'я]]<nowiki/>». [[Архілох]] протиставляє [[Аристократія|аристократичному]] безособовому [[епос]]у суб'єктивну [[Поезія|поезію]] особистості, різко протестує проти суспільних умовностей. [[Гіппонакс|Гиппонакс]]&nbsp;— «поет босяків»&nbsp;— користується вже [[Сленг|жаргоном вулиці]]; менш різки [[ямб]]и [[Семонід]]а, [[сатира]] якого про жінок має [[Дидактичний епос|загальнодидактичний]] характер. Ближче до епосу була застільна пісня на зборах чоловіків, [[елегія]], яка складалася з чергування [[гекзаметр]]а з [[пентаметр]]ом і виконувалася під [[акомпанемент]] занесеної зі Сходу [[Флейта|флейти]]. Елегія була розвитком дидактичної медитації, схильність до якої іноді спостерігається і в епосі, і теми її були різноманітні: військово-політичні, повчальні та навіть еротичні. Сліди споконвічно-траурного характеру елегії збереглися у звичаї користуватися елегійним розміром для [[Епітафія|написів на надгробних плитах]], [[Епіграма|епіграм]], і термін цей став застосовуватися до будь-якого невеликого вірша, складеним елегійним віршем. Еолійські поети пішли по шляху канонізації старовинної пісні, вводячи в літературу серію нових розмірів творів з часом досить складною [[Строфіка|строфікою]] і віддаючи перевагу пісенній, «<nowiki/>[[Меліка|мелічній]]<nowiki/>», [[Лірика|ліриці]]. Носієм ліричної теми тут є образ самого поета, поставленого поруч з ким-небудь іншим («громадяни», «друзі», «улюблений», «бог» і подібні), що є адресатом ліричного виливу&nbsp;— ослабленої форми [[Дидактика|дидактики]]. Поезія [[лесбос]]ців [[Алкей|Алкея]] і [[Сапфо]] приносить з собою наївність і безпосередність пісенної емоції, що забарвлює в Алкея мотиви кипучого життя політичного борця та емігранта, а у Сапфо романтику томління одностатевої любові у своєрідних умовах. У іонійців [[Анакреонт]]а, що жив уже при дворах [[Тиранія|тиранів]], свіжість лесбоських поетів змінюється витонченою технікою ліричної мініатюри, переважно еротичного і застільного характеру.

В аристократичних дорійських державах віршові та музичні нововведення призвели до розквіту хорової лірики, поезії гімнів на релігійних святах і гімнастичних змаганнях. Література стає виразником нової аристократичної моралі й [[Дельфійський оракул|дельфійської міфотворчості]]. У гімнах, що супроводжувалися складною музикою, танцем, які спеціально складалися для кожного вірша, [[сугестивність]] слова досягалася зосередженням виразної енергії на окремих віршових групах, на шкоду логічній будові цілого твору: останнє легко брало характер [[Асоціативність|асоціативного]] ковзання. Невід'ємна частина гімну або міфу, подавалася не зі спокійною докладністю епосу, а натяками, окремими штрихами, що додавали нове освітлення загальновідомих сюжетів, і у вільному чергуванні з повчальними [[сентенція]]ми. А складність складу хорової лірики та широкі структурні можливості створювали велику різноманітність стилів.

==== Виникнення трагедії ====
{{main|Давньогрецька трагедія}}
[[Файл:Myra ancient theatre7454.jpg|міні|297x297пкс|Давноьгрецький театр міста [[Мира (Лікія)|Мира]], [[Лікія]].]]
Давньогрецька трагедія&nbsp;— один з найдавніших видів жанру [[Трагедія|трагедії]]. Трагічні сюжети найчастіше будувалися на міфах з усних традицій [[Архаїчна Греція|архаїчних]] [[епос]]ів. Вона заснована на релігії [[Діоніс]]а, використання якої, через владику душ протиставлялося [[Аристократія|аристократичному]] культу героїв й відігравало значну роль у боротьбі торгового [[капітал]]у проти аристократичної ідеології в [[VI століття|VI]] столітті. У розробці асимільованої Діонісом культової пісні&nbsp;— [[дифірамб]]а&nbsp;— беруть участь видатні поети хорової лірики: [[Аріон]], [[Сімонід]], [[Вакхілід]], [[Піндар]] та [[Лас Герміонський]]. Оргіастичні та мімітичні елементи культу Діоніса, де замасковані учасники священного дійства втілювали [[Бог]]а і його супутників, де звучав плач про померлого бога і гімн радості по воскреслому, легко залучали до орбіти культу. З поєднання хорової лірики з міметичними елементом створилася аттична трагедія, використана в [[Афіни|Афінах]] на святі «<nowiki/>[[Діонісії|Великих Діонісій]]<nowiki/>». Основним елементом трагедії є повідомлення актора про якийсь страждальницькі події за сценою, що зазвичай накладалися на героїчний сюжет і плач хору. Діалог хору із початку єдиним актором був лише мотивуванням зміни ліричних емоцій. Розвиток трагедії йде по лінії ослаблення хорової лірики на користь діалогічних партій. Надалі [[Есхіл]] ввів в театр другого актора, відкриваючи можливість драматичної боротьби та нової проблематики міфологічного сюжету, яка витікає з протиставлення діючих сил. Використовуючи всі досягнення [[Дорійці|дорійської]] лірики в хорових частинах і іонійської техніки вірша в діалогічних,&nbsp;— трагедія відрізняється широким ідеологічним захопленням в постановці проблем, що цікавили культурне товариство Афін [[V століття до н. е.|V]] століття. Потім [[Софокл]] ввів у виставу третього актора. Його [[Вистава|п'єси]] відрізнялися чіткою структурою і [[Монументальність|монументальністю]] характерів. Творчість [[Евріпід]]а ж знаменує кризу трагедії: [[Індивідуалізм|індивідуалістичне]] почуття життя з працею уміщається в рамку [[Давньогрецька міфологія|старовинних міфів]], деформуючи їх по суті; героїчні характери втрачають свою велич, високий стиль знижується до рівня повсякденної мови, натомість висувається [[трагізм]] ірраціонального, пристрастей і різких душевних зрушень; поет прагне до сильних сценічних ефектів, нарочито змінюючи сюжетну лінію; значно ускладнюється музичний елемент, хор перестає грати роль в розвитку дії. Від післяеврипідівської трагедії, де партії хору остаточно перетворилися в [[Інтерлюдія|інтерлюдії]] й значне місце в ній займала [[Патетика|патетична]] [[декламація]], пам'ятників якої майже не збереглося. На трагічних змаганнях [[V століття до н. е.|V]] століття кожен поет ставив по три трагедії, які могли бути пов'язані сюжетною єдністю ([[трилогія]]), і в ув'язненні в «<nowiki/>[[Сатирівська драма|драму сатирів]]<nowiki/>»&nbsp;— [[гротеск]], хор якого складався із [[Сатири|сатирів]]&nbsp;— лісових демонів; введення яких приписувалося [[Пратін]]у.
[[Файл:3304 - Athens - Stoà of Attalus Museum - Theatre mask - Photo by Giovanni Dall'Orto, Nov 9 2009.jpg|ліворуч|міні|258x258пкс|[[Теракота|Теракотова]] маска комічного актора часів [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]].]]
[[Файл:Relief with Menander and New Comedy Masks - Princeton Art Museum.jpg|міні|255x255пкс|[[Рим]]ський, [[Римська республіка|республіканський]] або [[Римська імперія|ранньоімператорський]], рельєф сидячого поета ([[Менандр]]а) з масками «Нової комедії».]]

==== Виникнення комедії ====
{{main|Давньогрецька комедія}}
Давньогрецька комедія була серед найперших відомих форм [[Комедія|комедії]].<ref>{{Cite web|title=Old Comedy {{!}} Greek theatre|url=https://www.britannica.com/art/Old-Comedy|website=Encyclopedia Britannica|last=|first=|date=|publisher=}}</ref> Переважно вона складалася з непристойності, образ та хамства. Карнавальні обряди з їх «<nowiki/>[[Лихослів'я|ритуальним лихослів'ям]]<nowiki/>» і глузливими піснями породили проведення в різних місцях [[Стародавня Греція|Греції]] мімічних вистав з масками народного [[балаган]]а (хвалькуватий і боягузливий воїн, лікар, блазень та інше). Звернене на богів «ритуальне лихослів'я» створювало в очах людей [[гротеск]]&nbsp;— міфологічну пародію. З цих елементів народної гри будував свої п'єси [[Сицилія|сицілієць]] [[Епіхарм]], і з поєднання [[Дорійці|дорійської]] техніки [[мім]]а з аттичним [[карнавал]]ом створилася теж як один з елементів [[Діонісії|Діонісових свят]], [[аттична комедія]], яка протягом всього [[V століття до н. е.|V]] століття зберігала риси карнавальної обрядовості в сюжетотворенні та композиції. Зазвичай комедія ділилася на кілька частин: герой, після складного «змагання» з противником, за сприяння хору встановлював деякий новий, найчастіше казковий, порядок речей, вслід за чим демонструвалися наслідки нового порядку, а п'єса закінчується веселою процесією. Карнавальна свобода давала простір і особисто загостреному глуму і різкій критиці суспільних порядків, а найбільш зручними були для неї сцени «змагання». Давньогрецька комедія [[V століття до н. е.|V]] століття мала яскраво виражений політичний характер і перебувала в перманентній опозиції до [[Демократія|демократії]], стаючи в цьому відношенні рупором великого [[землеволодіння]]&nbsp;— а в кінці століття й селянських настроїв. Літературні та філософські [[Новація|новації]] також давали багатий матеріал комедії. На початку [[IV століття до н. е.|IV]] століття скрутне становище розгромленої в [[Пелопоннеська війна|Пелопоннеській війні]] демократії призвело до скасування карнавальної свободи, і «середня» комедія століття змушена була відійти від політики й повернутися до більш невинних тем, таких як міфологічні пародії.<ref>{{Cite web|title=Aristotle, Poetics, section 1449a|url=http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Aristot.+Poet.+1449a&redirect=true|website=www.perseus.tufts.edu|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=f4vCQYhKCvcC&pg=RA2-PT112&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
|title=Classical Myth & Culture in the Cinema
|year=
|publisher=Oxford University Press
|location=
|pages=
|isbn=978-0-19-513004-1
}}</ref>

==== Художня проза ====
[[Файл:Auguste Leloir - Homère.jpg|міні|303x303пкс|Сліпий [[Аеди|аед]] читає [[гекзаметр]]и натовпу, картина {{Не перекладено|Огюст Лелуар|Огюста Лелуара|fr|Auguste Leloir}}за твором [[Гомера]].]]
З кінця [[V століття до н. е.|V]] століття починає зароджуватися художня [[проза]]. Мистецтво прозової розповіді здавна існувало у греків, але в [[Феодалізм|феодальну]] епоху було серйозно відтиснуто [[епос]]ом. З розкладанням епосу це мистецтво отримало можливість нового розвитку: почали створюватися розповіді про нових персонажів. [[Ферекід Сіросський|Ферекід]] переносить в прозу теми [[Дидактичний епос|дидактичного епосу]], рясно оснащаючи їх казковими мотивами. У [[VI століття до н. е.|VI]] столітті до [[Наша ера|н. е]] в [[Іонія|Іонії]] на ґрунті боротьби з аристократією виникає раціоналістична критика героїчних переказів, а в епоху кризи громадських форм починає розвиватися інтерес до чужих країн і їх строю, що мотивує створення нових видів [[проза]]їчної літератури. Чітко позначається грань між [[Дійсність|дійсністю]]&nbsp;— об'єктом прози, і [[міф]]ом&nbsp;— об'єктом [[Поезія|поезії]]. Зароджується [[філософія]] і після недовгого періоду коливання між [[гекзаметр]]ом, віршем дидактичного епосу і прозовою формою&nbsp;— розвиток літератури рішуче стає на шлях останньої. Серед талановитих прозаїків того часу також варто виділити [[Езоп]]а, байки якого перекладалися на безліч мов, в тому числі перекладалися й на російську [[Крилов Іван Андрійович|Іваном Криловим]]. На противагу поетичним жанрам, зазвичай укріпленим в тих чи інших формах побуту і розрахованим на певний характер виконання перед певною публікою, нові види прози спочатку були книжковими, розрахованими на невизначеного споживача, хоча окремі частини твору і були предметом публічних читань. [[Грецька мовна група|Іонійський діалект]] стає мовою наукової прози та [[Історіографія|історіографії]]. В історії [[Геродот]]а, не без впливу епосу і [[Трагедія|трагедії]], [[Етнографія|етнографічна]] вченість поєднується з новелістичної технікою оповідання і мистецтвом компонування великих мас матеріалу. В [[Афіна]]х розвиток прози пішов, в першу чергу, по лінії [[Красномовство Античних віків|красномовства]] і при тому не тільки практичного, вельми важливого в умовах демократії, а й урочистого: так, ще в першій половині [[V століття до н. е.]] було встановлено поминальне торжество на честь загиблих на війні, де лунала хвалебна мова.
[[Файл:Parc de Versailles, Rond-Point des Philosophes, Isocrate, Pierre Granier MR1870 02.jpg|ліворуч|міні|Статуя [[Ісократ]]а.]]
Але остаточний розпад старовинної ідеології припав лише на кінець століття.

Таким чином проза стала виконувати культурні функції хорової [[Лірика|лірики]] та [[Драма (жанр)|драми]]. Шляхом переміщення в область красномовства ряду елементів, властивих поезії почали створюватися основні принципи античної художньої прози: ритмічність, широке використання поетичних засобів вираження, з'явилось майстерне членування пропозиції на частини шляхом техніки протиставлень, [[асонанс]]ів і архітектонічності побудованого періоду. Красномовство веде боротьбу на два фронти: проти поезії, протиставляючи її жанрам різних видів промов, і проти книжкової наукової прози. У цій боротьбі [[риторика]] стає провідником настроїв заможних класів, у яких розпад грецьких [[Місто-держава|міст-держав]] викликав спрагу «сильної особистості». У школі [[Ісократ]]а створюється [[Мораль|моралізуюча]] біографія в тоні хвалебної мови й велика кількість [[Публіцистична література|публіцистичної літератури]]. [[Філософія]] знаходить своє художнє оформлення в діалогах, ярким представником яких є діалоги [[Платон]]а, які відрізняються часом значним [[Драматичний твір|драматизмом]] і мистецтвом портретної характеристики. Історіографія відчуває сильний вплив риторичних принципів: цьому сприяє як загальна публіцистична установка [[Історіографія|історіографії]], яка слугує політичній меті, так і прийом вкладання промов в уста історичних осіб, що перейшов з [[епос]]у й [[Новела|новел]]. [[Літературна мова|Літературною мовою]] грецької прози стає [[Грецька мовна група|аттичний діалект]] У цих обставинах старі політичні жанри з їх втратившими актуальність у мас богами та міфами відходять на задній план і є радше предметом теоретичного вивчення, поетики, ніж методом цікавого проведення часу. В кінці [[IV століття до н. е.]] народжується нове ставлення до міфів, яке остаточно оформиться лише в наступному столітті.

=== Елліністичний період ===
Підкорення [[Греція|Греції]] [[Македоняни|македонянами]], завоювання Сходу та створення [[Елліністична цивілізація|елліністичних монархій]] різко змінюють весь уклад життя. [[Елліністична Греція|Еллінський період]] грецької культури змінюється [[Елліністичний період|елліністичним]]. Економічні та культурні центри переміщуються на Схід, в столиці нових держав; ідеологія [[Кантон (адміністративна одиниця)|кантонів]] партикуляризму відступає перед [[Космополітизм|космополітичними]] й [[Індивідуалізм|індивідуалістичними]] тенденціями. У самій [[Стародавня Греція|Греції]] настає період застою, а потім і занепаду. Політично орієнтоване [[Красномовство Античних віків|красномовство]] втрачає ґрунт, поступаючись місцем шкільним [[декламація]]м, [[філософія]] кличе до [[Аполітичність|аполітизму]] і самозаглиблення. У красномовстві розвивається прагнення до максимальної дієвості кожної частини фрази та сильним ритмічним ефектам, відбувається перехід до т.з «азіанського стилю». Мандрівні філософи-проповідники виробляють новий жанр загальнодоступної лекції&nbsp;— [[Діатриба|діатрибу]], де вільно чергуються стилістичні елементи різних жанрів; повчальне викриття пороків створює рясну [[Сатира|сатиричну]] і [[Пародія|пародійну]] літературу, народжується ямбографія, за чим слідує стирання традиційних меж між жанрами: у сатиричних діалогах і листах [[Сирійці|сирійця]] [[Меніпп Гадарський|Меніппа Гадарського]] проза чергується з віршем. Ще до самого початку елліністичного періоду відноситься розквіт «нової» [[Аттична комедія|аттичної комедії]], «буржуазної драми» давнини, в якій вже зовсім відсутні фантастичні елементи та політична злободенність. На основі міцно збитої інтриги, зазвичай любовної, новелістичного походження, техніка якої багато в чому зобов'язана еврипідівської трагедії, створюються напружені положення, гротескні або зворушливі, а типові персонажі комедії («закоханий юнак», «гетера», «старий») набувають поглиблене внутрішнє життя, і ретельно вимальовані характери стають конструктивним моментом інтриги. Традиційний хор переживає період занепаду, а якщо існує, то лише для виконання вставних ролей.
[[Файл:Diego Velázquez 022.jpg|міні|401x401пкс|Портрет [[Меніпп Гадарський|Меніппа Гадарського]] авторства [[Дієго Веласкес]]а ]]
[[Файл:William Blake - The Poems of Thomas Gray, Design 107, "Elegy Written in a Country Church-Yard." - Google Art Project.jpg|ліворуч|міні|{{Не перекладено|Елегія написана на заміському церковному подвір’ї|Елегія написана на заміському церковному подвір’ї|en|Elegy Written in a Country Churchyard}}, картина авторства [[Вільям Блейк|Вільяма Блейка]].]]
Ця епоха ознаменувалася великою кількістю [[Історіографія|історіографічної]] продукції: грандіозні події і небувале розширення географічного горизонту створюють велику [[Історія|історичну]] та [[Етнографія|етнографічну]] літературу, в тому числі й етнографічну [[Утопія|утопію]]. У втрачаючих значення старих культурних центрах розвивається любовне вивчення місцевої старовини. Створюється знаменита [[Александрійська бібліотека]], навколо якої концентрується величезна [[Філологія|філологічна]] робота з видання всіх видатних літературних пам'яток еллінського періоду. [[Давньогрецька література|Стара література]], міцно пов'язана з віджилою вже культовою та політичною обстановкою, що в значній частині розрахована на музичний і танцювальний супровід, починає відчуватися як книжкова література і при цьому позачасова, класична. Якщо раніше поетична майстерність була предметом складної виучки, а поети, за небагатьма винятками, працювали кожен тільки в одному жанрі, то від нового покоління поетів стала турбуватися начитаність, вміння блищати цитатами та напівцитатими із творів старих авторів, і вони отримали можливість сміливо братися за різні жанри, конструкції яких перероблялися в новій літературній свідомості. Так виникає «вчена» поезія, що оформляє лише той матеріал, який вже одного разу був іншим чином літературно оформлений, а звернена вона була лише до невеликого кола літературно освічених цінителів. Александрійська поезія накладає настільки значний друк на всю продукцію, що період [[Елліністичний період|еллінізму]] грецької літератури починають називати Александрійським. Міф, що втратив ідеологічну актуальність вже в [[IV століття до н. е.|IV]] столітті, починає сприйматися як естетична культурна цінність і носій ореолу минулого. [[Рафінування|Рафіновані]] представники міської культури прагнуть стилізувати наївне почуття життя, яке на тлі вишуканої форми виявило б свою витонченість. Відкриваючи в міфі принадність втраченого наївного почуття життя, цю ж принадність знаходять в фольклорі, життя та інтереси маленьких людей стають основними принципами й настроєм «ідилій» [[Теокріт]]у. Теокріт пише жанрові картинки на міфологічні теми, мімічні сценки з життя нижчих верств міського населення. Вірш Теокріта&nbsp;— [[гекзаметр]], але на [[Дорійський діалект|дорійському діалекті]], який створює відчуття новизни віршової форми; застосування прийомів народної пісні та еолійської лірики створює новий, «ніжний» стиль літератури в описі буколічного пейзажу і любовного томлінддавав перевагуня. У творах Героду натуралізм мімічної сценки поданий на тлі [[Архаїчна Греція|архаїчно]] стилізованого іонійського [[ямб]]а. Найповнішим виразником складних устремлінь епохи є [[Каллімах (поет)|Каллімах]], вчений і різнобічний поет, який формулює шкільну програму в принципах малої форми, ретельної обробки деталей і боротьби з банальністю. Спроба [[Аполлоній Родоський|Аполлонія Родоського]] модернізувати [[Епічна поема|епічну поему]] шляхом введення в неї [[Патетика|патетичної]] еротики зустріла різку відповідь з боку Каллімаха, обравшого, згідно з принципами нового напряму, розробку окремого міфічного епізоду у вигляді «<nowiki/>[[Епілій|епіллія]]<nowiki/>» (малого епосу) або [[Елегія|елегії]]. Мовна, метрична і композиційна майстерність, гімни, ямби та епіграми забезпечили Каллімаху славу видатного поета елліністичного періоду. Великою популярністю також користувалася астрономічна поема [[Арат із Сол|Арата]], епічні та елегійні вірші [[Евфоріон Халкідський|Евфоріона]] і [[Лікофрон]]а, передбачення [[Кассандра|Кассандри]], в яких мотивована тоном [[оракул]]а загадковість вираження давала автору і читачам широку можливість виявлення своєї «вченості». Але улюбленим жанром епохи була мала форма&nbsp;— [[епіграма]], в якій переважали або еротико-симпатичні мотиви або теми з життя дрібного люду на контрастному тлі пишної мови.

У [[II століття до н. е.|II]] столітті експансія [[Стародавній Рим|Риму]] і національні рухи місцевого населення [[Елліністична цивілізація|елліністичних держав]] призводять їх до занепаду. Сама [[Стародавня Греція|Греція]], а потім і елліністичні країни одна за одною підпадають під вплив влади [[Римська імперія|Римської Імперії]], через що література цього періоду вкрай слабо збереглася до наших часів. [[Нікандр]] пише [[Дидактична література|дидактичні поеми]], [[Біон Смірнський|Біон]] і [[Мосх]] успадковують «ніжний» стиль [[Теокріт]]а, [[Антипатр Сідонський|Антипатра]], [[Мелеагр]]а і [[Філодем]]а продовжують [[епіграма]]тичну, а [[Парфеній Нікейський|Парфеній]]&nbsp;— [[Елегія|елегійну]] традицію. Епіллій набуває патетичне забарвлення, а елегія розвиває мотиви любовного томління. У прозі настає поступова відмова від «азіанського» стилю на користь повернення до принципів аттичного [[Красномовство Античних віків|красномовства]], [[Аттикізм|аттицизму]]. Поряд з визнаною літературною теорією при відриві культури верхів від мас жанрами розвивалися і види творів, розраховані на менш вимогливу публіку. Так сценою опановує [[мім]], відтісняючи серйозну [[Драма (жанр)|драму]]. Нові релігійні рухи знайшли вираз в {{Не перекладено|Аретологія|аретології|ru|Аретология}}, оповіданнях про чудесних богів&nbsp;— рятівників. Цей самий термін презирливо вживали для фантастичних оповідань про чужі землі і надзвичайні істоти. З аретологією схрещується [[новела]], що протягом століть перебувала за порогом серйозної літератури, а вже в [[I століття до н. е.|I]] столітті вона отримує літературне оформлення в оповіданнях {{Не перекладено|Арістид Мілетський|Арістида Мілетського|es|Arístides de Mileto}}, і тоді ж намічається поширення новелістичного сюжету в романи.

=== Римський період ===
У [[Римська Греція|римський період]] існування [[Греція|Греції]] зроблено істотний внесок у розвиток грецької літератури, в основному в твори поезії, комедії та трагедії, проте велика частина літератури цього періоду була історичною.
[[Файл:Strabo.jpg|ліворуч|міні|245x245пкс|Портрет географа [[Страбон]]а.]]
Після [[Битва при Акції|битви при Акції]] завершується процес римського завоювання грецьких областей і Греція остаточно поступається Риму. Значна кількість грецьких вчених відправилися в Рим, але [[грецька мова]] та література швидше починають привертати увагу культурних шарів [[Римська імперія|Римської імперії]], через що впродовж невеликого часу вони вже домінують в освіті того часу, а знання і розвиток грецької писемності поширюється на всі регіони імперії, чому, в тому числі сприяв імператор [[Марк Аврелій]], який писав саме грецькою. В результаті цього та втрати Грецією головного економічного становища в [[Середземномор'я|Середземномор'ї]]&nbsp;— грецька література активно деградувала, втрачаючи навіть і свій стилістичний інтерес, що також було викликано розривом між [[Літературна мова|літературною мовою]] і [[Жива мова|живою народною мовою]].

У цей період основною мовою літератури стає т.з «спільна мова»&nbsp;— [[Койне]], вона використовується в більшості літературних і наукових творів.

В кінці [[I століття до н. е.|I]] століття письменники-класики, такі як [[Мораль|мораліст]] [[Плутарх]], що не були прихильниками [[Аттикізм|аттицизму]] значною мірою орієнтувалися на літературу раннього [[Елліністичний період|еллінізму]]. Лише з [[II століття]], коли перші ознаки наближення кризи змушують Рим знищити насильницький [[Примат (значення)|примат]] Заходу над Сходом і добробут грецьких міст тимчасово поліпшується, риторика здобуває перемогу по всій лінії в т.з «<nowiki/>[[Друга софістика|другій софістиці]]<nowiki/>», що витикає у занепад поезії, культивується в основному проза, в той час як з'являється новий жанр&nbsp;— [[Грецький роман|роман]]. Література захльостується хвилею «урочистих» промов і імпровізацій [[Софісти|софістів]], де аттична лексика з'єднується з типовою для азіанського стилю [[Театральність|театральністю]]. Одним з найбільш значимих письменників-дослідників цього часу можна назвати [[Страбон]]а&nbsp;— античного історика й географ, автор «Географії», що збереглася майже повністю в 17 книгах і яка служить найкращим джерелом для вивчення [[Географія|географії]] [[Стародавній світ|стародавнього світу]]. Проголошується перевага «мови» над [[Поезія|поезією]], в слідстві чого техніка [[Риторика|красномовства]] дійсно досягає великої висоти, в той час, як поезія животіє.

Революція в [[III століття|III]] столітті [[Поділ Римської імперії (395)|зруйнувала Римську імперію]], на руїнах якої виросла [[Східна римська імперия|нова абсолютна монархія]], в якій [[християнство]] надалі стало панівною релігією. З часів імператора [[Константин І Великий|Костантина I]], по суті, починається вже [[візантійська література]]. Проте, старі літературні форми ще живуть в суспільстві ще деякий час. [[Красномовство]] [[IV століття]] представлено, з одного боку, [[Софісти|софістами]] [[Лібаній|Лібанієм]], [[Фемістій|Фемістієм]] та [[Гімерій|Гімерієм]], з іншого&nbsp;— християнськими проповідниками [[Григорій Назіанзін|Григорієм Назіанзіем]] й [[Іоан Златоуст|Іоанном Златоустом]]. У тому ж столітті [[сатира]] [[Елліністична філософія|елліністичних філософів]] відтворюється у творах імператора [[Флавій Клавдій Юліан|Юліана]]. Строгі класичні традиції зберігаються в школі у [[Прокопій Кесарійський|Прокопія]], {{Не перекладено|Хорикій Газький|Хорикія|ru|Хорикий Газский}} та {{Не перекладено|Іоанн Газький|Іоанна Газьких|ru|Иоанн Газский}}. [[Квінт Смірнський]] на основі підручників [[Міфологія|міфології]] складає довгий [[епос]], продовження «<nowiki/>[[Іліада|''Іліади'']]<nowiki/>», яке дістало назву «''{{Не перекладено|Posthomerica|Posthomerica|en|Posthomerica}}''». Однак, вся ця поезія була потенційно мертвонародженою, оскільки оперувала старим (античним) [[Квантитативне віршування|квантитативними принципами віршування]], тимчасом як в [[Жива мова|живій мові]] різниця між довгими та короткими складами вже зникла. Більш жива християнська поезія від цього принципу відмовляється і, переносячи в вірш прийоми риторичної ритмізованої проповіді з її принципом [[асонанс]]у в кінці членів фрази, створює як заповіт античної [[Ритміка (література)|ритміки]] [[Візантійська література|візантійській літературі]]&nbsp;— [[Рима|риму]].
[[Файл:"The School of Athens" by Raffaello Sanzio da Urbino.jpg|ліворуч|міні|Картина «<nowiki/>[[Афінська школа (Рафаель)|Афінська школа]]<nowiki/>» авторства [[Рафаель Санті|Рафаеля]], що зображає відомих класичних [[Давньогрецька філософія|грецьких філософів]] в ідеалізованій обстановці.]]

==== Філософія ====
{{main|Грецька філософія}}
Філософія зародилась у [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]] близько [[VI століття]] до [[Наша ера|н. е]], як новий раціоналістичний спосіб бачення світу на противагу міфологічному світогляду попередніх століть і розглядається як одна з двох гілок [[Антична філософія|античної філософії]]. А основною її мовою залишилася [[давньогрецька мова]]. Особливістю філософії Стародавньої Греції була схильність до [[Космологія|космології]], тобто до пояснення природи речей. Цим вона відрізняється від філософій [[Стародавня Індія|Стародавньої Індії]] та [[Стародавній Китай|Стародавнього Китаю]], які почали складатися приблизно одночасно, в період, що одержав назву [[Осьовий час|осьової доби]]. Також до давньогрецької філософії за [[ідея]]ми, [[метод]]ами та [[Термінологія|термінологією]] відноситься філософії грецької частини [[Римська імперія|Римської імперії]], і взагалі велика частина філософських текстів, створених в цей період.<ref>{{Cite web|title=Ancient Greek philosophy, philosophers of ancient Greece|url=https://hellenism.net/greece/ancient-greek-literature/greek-philosophers/|website=Hellenism.Net|last=|first=|publisher=}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://kevinscharp.com/Kevin%20Scharp%20-%20%20Diagrams.htm|website=kevinscharp.com|title=Diagrams|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>

Завдяки трьом найвидатнішим представникам грецької філософії&nbsp;— [[Сократ]]у, [[Платон]]у та [[Арістотель|Арістотелю]]&nbsp;— [[Афіни]] приблизно на тисячу років стають центром всієї грецької [[Філософія|філософії]]. Сократ вперше в історії ставить питання про особистості з їх рішеннями, що диктуються совістю, і з її цінностями. Платон створює філософію як закінчену світоглядно-політичну та логіко-етичну систему; Арістотель&nbsp;— науку як дослідницько-теоретичне вивчення реального світу.

Першою з натурфілософських шкіл була [[Мілетська школа]], що була заснована [[Фалес]]ом. Для мілетської школи було характерне уявлення про те, що всі речі повинні походити з єдиного речового начала, яке вони називали стихією. Ця первісна стихія втілює в собі основну рису світу речей&nbsp;— його безперервне становлення.<ref>{{Cite web|title=Milesian School - By Movement / School - The Basics of Philosophy|url=https://www.philosophybasics.com/movements_milesian.html|website=www.philosophybasics.com|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>[[Файл:Inscribed Bust of Herodotos found in ancient Athribis Roman 2nd century CE marble copy of 4th century BCE Greek bronze (1) (2522206720).jpg|міні|Бюст [[Геродот]]а, творця історії.]]

==== Історіографія ====
Концепція [[Історіографія|історіографії]] народилася в [[Стародавня Греція|Греції]] приблизно в [[V століття до н. е.|V]] столітті до нашої ери, хоча заведено вважати, що раніше на Сході вже існувала схожа письмова концепція, прагнення до запису всього, що сталося і було зроблено. Однак ця первісна історіографічна концепція є простою передачею історичних даних, які, як і фактичні списки [[Стародавній Єгипет|Стародавнього Єгипту]], не мали історичного аналізу, який робиться зараз, не заперечуючи тим самим його велику документальну цінність.

[[Геродот]], як в ті часи, так і зараз вважається першим істориком людства. Геродот задумав історію як засіб уникнення забуття того, що заслуговує на збереження в пам'яті суспільства. Він спробував провести відмінність між більш і менш надійними розповідями і особисто проводив дослідження, багато подорожуючи, даючи письмові звіти про різні середземноморські культури. Хоча Геродот загалом звертав увагу на дії і характери людей, він також приписував важливу роль божеству у визначенні історичних подій. У Стародавній Греції історія також розглядалася як засіб демонстрації прикладів, хоча і не моделей майбутніх подій. Крім того, з Геродота історики проводять критичний огляд минулого і подій, які нібито мали місце. Надалі [[Фукідід]] заклав методологічну основу історіографії, значною мірою усунув божественну причинність у своїй розповіді про війну між [[Афіни|Афінами]] та [[Спарта|Спартою]], встановивши раціоналістичний елемент, який створив прецедент для подальших західних історичних праць. Він також був першим, хто провів відмінність між причиною і безпосереднім походженням події, в той час, як його наступник [[Ксенофонт]] ввів у свій [[Анабазис Кира|Анабазис]] [[Автобіографія|автобіографічні]] елементи й дослідження характеру. Всупереч тому, що [[Гекатей Мілетський]] вже робив спроби позбавити історію від згадування надприродних елементів, але повне позбавлення історії від цього рудимента відбувається саме від Фукідіда.

Історичний період Стародавньої Греції є унікальним у світовій історії, оскільки є першим періодом, що був засвідчений безпосередньо у відповідній історіографії, в той час, як більш рання давня історія або протоісторія відома набагато більш непрямими доказами, такими як [[аннали]], [[Хроніка|хроніки]], списки царів (правителів) і прагматична [[епіграфіка]].

== Середньогрецька література ==

=== Візантійський період ===
{{main|Візантійська література}}
[[Файл:Musee du Moyen Age A09.JPG|міні|[[Візантійське мистецтво|Візантійське]] «<nowiki/>[[Євангеліє]]<nowiki/>» [[XIII століття]], що демонструє тенденцію до зростання [[Слонова кістка|слонової кістки]] як художнього інструменту.]]
У мовному відношенні до [[Візантійська література|візантійської літератури]] зараховують всі тексти, написані [[Середньогрецька мова|середньогрецькою мовою]], незалежно від місця створення, в слідстві чого їх практично неможливо відрізнити від творів [[Новогрецька література|новогрецької літератури]]. Як правило, мовою візантійської «високої» літератури вважають ідентичним [[Давньогрецька література|давньогрецькій]]. В результаті візантійські автори в їх [[Стилістична фігура|стилістичному]] та [[Мовознавство|лінгвістичному]] взаємозв'язку рідко привертають увагу дослідників, що приділяють більше уваги ступеню володіння авторами давньогрецькою [[Граматика|граматикою]] і способами її практичного застосування. У такій парадигмі мова візантійських літературних творів розуміється як один з регістрів мови, що розташовується між розмовною і мовою класичної давнини. У [[Візантологія|візантиністики]] література зазвичай визначається як вся сукупність написаних текстів, не роблячи різниці між літературою і писемністю. Хронологічні рамки встановлюють роки її існування від початку [[IV століття]]&nbsp;— середини [[VI століття]] до середини [[XV століття]]. Візантійська література об'єднала грецьку і християнську цивілізації на загальній основі римської політичної системи. Цей тип літератури було встановлено в [[інтелект]]уальній і [[Етнографія|етнографічній]] атмосфері [[Близький Схід|Близького Сходу]].

Крім особистого [[листування]], література цього періоду переважно писалася в [[Аттикізм|аттичному стилі]]. Деяка рання література цього періоду була написана на [[Латинська мова|латині]] й навіть [[Французька мова|французькою мовою]]. Кілька алфавітів і складів були використані для переведення [[Грецька мова|грецької мови]], але та грецька література, що збереглася була написана на [[Фінікійський алфавіт|фінікійському алфавіті]], який виник в основному в грецькій [[Іонія|Іонії]] й був повністю прийнятий [[Афіни|Афінами]] ще до [[V століття до н. е.|V]] століття до нашої ери.[[Файл:Erotokritos1713.jpg|ліворуч|міні|238x238пкс|Копія [[Еротокрит]]у, випущена в [[1713]] році.]]

=== Критська література ===
{{main|Критська література}}
Наперекір тому, що з [[1204]] року після закінчення [[Візантійська імперія|візантійського періоду]], [[Крит]] перебував під владою [[Венеційська республіка|Венеції]], література острова залишалася за формою і змістом типово [[Візантійська література|візантійською]]. Серед літератури залишених грецьких островів її виділяло багатство жанрів, яка досягала піку в пізні роки венеціанського панування. Це стало наслідком, з одного боку, посилення [[Автономія|автономії]] острова, а з іншого&nbsp;— введенням обмежень на духовне життя, що призвело до зосередження її в «академіях»&nbsp;— літературних гуртках, де багаті городяни читали свої твори та ставили вистави. Основною ж мовою вистав була [[Італійська мова|італійська]], через те, що вся критська література формувалася під сильним впливом [[Італійська література|італійської літератури]], перетворивши [[Давньогрецька література|давньогрецькі]] і [[фольклор]]ні літературні традиції. У італійських авторів запозичувалися сюжети і форма, хоча деякі жанри, характерні для [[Італія|Італії]], поширення на Криті не отримали, зокрема, новела. Проте, твори в більшості продовжували писатися новогрецькою мовою, але з використанням великої кількості критських слів, мовних норм та ідіом.

[[Критська література]] займає особливе місце в загальній історії грецької літератури. Це обумовлено тим, що після [[Візантійсько-османські війни|завоювання Османською імперією материкової Греції]], великі острови, в тому числі Крит, довгий час чинили опір загарбникам. [[Кандійська війна|Крит був захоплений]] тільки в [[1669]] році, через більш ніж два століття після втрати [[Пелопоннес]]у, який греки утримували після підкорення османами [[Константинополь|Константинополя]] й [[Афіни|Афін]]. Період зародження і розквіту критської літератури як окремого явища грецької літератури доводиться на кінець [[XVI століття|XVI]]&nbsp;— середину [[XVII століття|XVII]] століть, проте вже в кінці [[XVII століття|XVII]] розвиток літератури було практично припинено.

== Новогрецька література ==
{{main|Новогрецька література}}

Новогрецька література виникла вже у кінці історичного існування [[Візантійська імперія|візантійської епохи]] в [[XI століття|XI]] столітті нашої ери, вона була написана звичайною [[Новогрецька мова|новогрецькою мовою]]. У цей період сучасна проста форма [[Грецька мова|грецької мови]] стала більш поширеною в письмовій формі.
[[Файл:Makris_Dimitrios_Greek_Fighter.JPG|міні|232x232пкс|Портрет головного клефта [[XIX століття]] {{Не перекладено|Дімітріос Макріс|Дімітріоса Макріса|en|Dimitrios Makris}}]]
Формування [[Новогрецька література|новогрецької літератури]] тісно пов'язане з визвольним [[Грецька революція|національним рухом]] в [[Греція|Греції]], який з кінця [[XVIII століття]] прагнув до знищення турецького панування в регіоні. Панівна в Греції торгова [[буржуазія]] будувала свою культуру на уламках [[Візантійська культура|культури Візантії]], [[Культура Стародавнього Риму|Риму]] та класичної давнини. А виразником настроїв бунтівних [[Соціальний клас|низів]] з'явилася усна [[Клефтські пісні|поезія]] [[Клефти|клефтів]]. Ця своєрідна реставрація [[Візантійська література|візантійської]] й [[Давньогрецька література|давньогрецької літератури]], з одного боку, і народна усна [[поезія]]&nbsp;— з іншого, лягли в основу новогрецької літератури. Отже, формування новогрецької літератури тісно пов'язане з визвольним національним рухом в Греції.

Турецьке панування, яке тривало протягом кількох століть, не привело, однак до значного впливу [[Туреччина|Туреччини]] на грецьку культуру. Між [[Культура Туреччини|Туреччиною]] і [[Культура Греції|Грецією]] різкою гранню лежала корінна відмінність в культурі, звичаях та традиціях. Поневолена Греція також мало піддалася впливу Заходу. Велике значення в справі збереження грецької самобутності мала і самостійність [[Грецьке православ'я|грецької церкви]], що об'єднувала міста і села навколо себе за допомоги церковних [[Парафія|парафій]] і зберігала зв'язок з [[Історія Греції|минулим країни]]. Зацікавлена в збереженні національної єдності Греції церква не могла не зробити сильного впливу на розвиток незалежної літератури. Нею культивувалися «чистота» мови, застиглі його форми, [[Аттикізм|аттицизм]], схиляння перед класичною традицією. Живе поетичне слово існувало лише в неписаному вигляді в народних піснях клефтів та [[Маніоти|маніотів]], вільних гірських мешканців, що уникали будь-якого підпорядкування. Літературна діяльність духовенства з першої половини [[XVI століття]] зосередилася в патріаршій школі Константинополя&nbsp;— в «Еллінської академії», що служила для всіх інших грецьких міст зразком для наслідування. З Академії виходили численні вчені-[[Схоластика|схоласти]]. Писалися багатотомні вчені праці з [[Теологія|богослов'я]], [[Історія|історії]], [[Географія|географії]] та інших дисциплін, недоступних народним масам. Виняток представляв [[Патріарх Константинопольський|Константинопольський Патріарх]] [[Кирило Лукаріс]], який виявив великий інтерес до народної мови й був зарахований до [[єретик]]ів за переклад «<nowiki/>[[Євангеліє|Євангелія]]<nowiki/>» на народну мову і сповідання віри, що близько збігалося з [[кальвінізм]]ом. Покоління за поколінням вчених педантично культивували мертву старовину; вище духовенство навіть у побуті вживало [[Давньогрецька мова|давньогрецьку мову]].

З початку [[XVIII століття]] велика [[Блискуча Порта|Порта]] стала залучати освічених греків до себе на службу. Греки, що служили при дворах [[Султани Османської імперії|турецького султана]] називалися [[Фанаріоти|фанаріотами]], за назвою кварталу [[Фанар]] в [[Константинополь|Константинополі]], де жив патріарх. Деякі фанаріоти на початку століття були призначені правителями турецьких областей по [[Дунай|Дунаю]] ([[Західна Молдова|Молдова]] і [[Волощина|Валахія]]). Вони також сприяли розвитку національної самосвідомості і зростання освіти. Серед них зустрічалися і блискучі таланти, що залишили ряд наукових, історичних та інших творів.

Зростання освіти було обумовлене економічним зростанням грецької буржуазії. Венеціанські торговельні підприємства, з якими були пов'язані греки, розросталися і залучали грецьку буржуазію у свої операції. Греки багатьох регіонів швидко складали собі величезну купу грошей, а це змушувало посилити піклування про національне навчання й виховання наступних поколінь [[Купець|купців]]. По всій [[Греція|Греції]] стали виникати школи та друкарні. Грецькі вчені та письменники збиралися в [[Бухарест]]і й в [[Ясси|Яссах]] під заступництвом греків-господарів спільно з іноземними вченими й займалися як літературою, так і питаннями національного визволення від турецького панування. Більшість грецьких просвітителів належало до [[Духовенство|духовенства]], і як поезія, так і белетристика мало процвітали в той час. Першим поетичним твором цієї епохи є грецька [[поема]] «<nowiki/>[[Еротокрит]]<nowiki/>», написана [[Віцендзос Корнарос|Віцендзосом Корнаросом]] в [[1713]] році, у [[Венеція|Венеції]], народною мовою. Поема складається з десяти тисяч віршів і оспівує доблесть, терпіння і любов головного героя. Вона користувалася досить великою популярністю серед читачів. З посиленням економічних зв'язків із Заходом, західна література все більше і більше проникала в Грецію. [[Французька література|Французькі]] класики&nbsp;— [[Мольєр]], [[Жан Расін|Расін]], [[Шарль Луї де Монтеск'є|Монтеск'є]], {{Не перекладено|Фенелон Бертран де Саліньяк|Фенелон|fr|Bertrand de Salignac de La Mothe-Fénelon}}, [[Бернар ле Бов'є де Фонтенель|Фонтенель]], твори [[Вольтер]]а та [[Жан-Жак Руссо|Руссо]] з ретельністю переводилися освіченими фанаріотами кінця [[XVIII століття|XVIII]] та початку [[XIX століття]]. Не залишилися без уваги й [[Англійська література|англійські]] та [[Німецька література|німецькі]] письменники, як [[Олівер Ґолдсміт|Гольдсмит]], [[Джон Лок|Лок]], [[Крістоф Мартін Віланд|Віланд]], [[Фрідріх Шиллер|Шиллер]] і [[Йоганн Вольфганг фон Гете|Гете]]. У той час як давня і перекладна література залишалася надбанням вищих класів грецького суспільства.
[[Файл:Adamantios Korais.jpg|ліворуч|міні|300x300пкс|Портрет [[Адамантіос Кораїс|Адамантіоса Кораїса]], одного з найголовніших діячів [[Новогрецька література|новогрецької літератури]] [[Просвітництво|епохи Просвітництва]].]]
Але жива, справжня поезія розвивалася серед неписьменних і недосвідчених в науках простолюдинів. Народна поезія народилася не в [[XVIII століття|XVIII]] столітті, а набагато раніше. Вже візантійська епопея [[Дігеніс Акрітас|Дігеніса Акрітаса]], що з'явилася до [[XIV століття]], своїм джерелом мала [[Народна пісня|народні пісні]]. Багато народних сюжетів є зміненими героїчними сюжетами давньогрецьких творів, що пройшли шлях зі Сходу на Захід і звідти занесених знову на Схід, на [[Мала Азія|малоазіатські береги]] й острови [[Егейські острови|Егейського архіпелагу]]. Новогрецькі народні пісні діляться на три роду: пісні з історичним змістом, що описують якусь подію, пісні героїчні, що оспівують подвиги героїв, і пісні побутові, що розповідають про побут простих греків. Серед них виділяються своєю полум'яним почуттям бунтівні пісні [[Клефти|клефтів]]. Грецькі громадські діячі другої половини [[XVIII століття]] дивилися на клефтів, як на кадри для майбутнього [[Грецька революція|революційного]] війська проти [[Турки|турків]], клефтська поезія своєї революційною романтикою привернула до себе увагу всього літературного світу як [[Греція|Греції]], так і Заходу та викликала натхнення великих поетів початку [[XIX століття]]. Народні пісні [[XVIII століття|XVIII]] та [[XIX століття|XIX]] століть рясніють турецькими й багатьма італійськими словами, що увійшли в ужиток [[Грецька мова|грецької мови]], істотного ж впливу на побудову вірша новогрецької пісні іноземні сусіди не надали. Наскільки сильно наростали революційні настрої серед новогреків видно з героїчної змови проти турецького панування, який був організований [[Фессалія|фессалійцем]] з села {{Не перекладено|Велестіно|Велестіно|en|Velestino}}&nbsp;— поетом [[Рігас Фереос|Рігасом Фереосом]]. Змова була розкрита, а йїї натхненник&nbsp;— страчений. Його «Полум'яний гімн», хоча і не відрізнявся великими художніми достоїнствами, але став найбільш популярною піснею новогреків.

Діячі визвольного руху, вихованих на раціоналізмі енциклопедистів, по строю думки були людьми [[XVIII століття]]. Противником схоластичної «чистоти» мови виступав [[Адамантіос Кораїс]], «просвітник новогреків», який багато працював над пристосуванням літературної мови [[Фанаріоти|фанаріотів]] до народної мови. В основу своєї новогрецької філології Кораїс поклав [[Новогрецька мова|новогрецький народний говір]], збагативши його повсякденними виразами з давньогрецької мови. Реформа викликала численні нападки з боку [[Мовний пуризм|пуристів]]-фанаріотів. Наприклад {{Не перекладено|Яковос Різос Нерулос|Різос Нерулос|ru|Ризос-Нерулос, Яковос}} написав спрямовану проти Кораїса комедію «Коракістика» («вороняча мова»). А серед прихильників Кораїса варто відзначити історика {{Не перекладено|Александрос Суцос|Александроса Суцоса|en|Alexandros Soutsos}} та засновника «{{Не перекладено|Романтична поезія|Грецької Романтичної школи поета|en|Romantic poetry}}<nowiki/>» [[Александрос Ризос Ранґавіс|Александроса Ранґавіса]], а також {{Не перекладено|Іоанніс Віларас|Іоанніса Вілараса|en|Ioannis Vilaras}}, котрий оспівував бога любові [[Ерос]]а, в легких віршах народною мовою. Багато поетів, які й до звільнення [[Греція|Греції]] писали народною мовою, а згодом повернулися до сюжетів минулого та [[аттикізм]]у. Таким був і згаданий раніше поет і драматург Александрос Рангавіс, автор [[Історична драма|історичних драм]] аттичною говіркою, який прагнув просвітити греків щодо їхнього минулого й виховати їх у {{Не перекладено|Національний дух|національному дусі|ru|Национальный дух}}; й [[Деметріос Бернардакіс]], популярний [[драматург]], що намагався створити національну [[Трагедія|трагедію]] і писав у лжекласичному дусі, а також поет {{Не перекладено|Спиридон Васіліадіс|Спиридон Васіліадіс|el|Σπυρίδων Βασιλειάδης}}. Розвиток пуризму на хвилі визвольного руху пояснюється прагненням висхідної грецької буржуазії до розширення своєї могутності коштом Туреччини. Ця буржуазія культивувала класичні ідеали, що підбурювали радикальні націоналістичні устремління.
[[Файл:Solomos portrait 4.jpg|міні|Портрет [[Діонісіос Соломос|Діонісіоса Соломоса]], автор<nowiki/>а [[Національний гімн|Національно]]<nowiki/>[[Національний гімн|го гімну]] [[Греція|Греції]] «<nowiki/>[[Гімн свободі|Гімну свободі]]<nowiki/>» .]]
У той час як в [[Константинополь|Константинополі]] вчені греки культивували мертву аттичну мову, намагаючись прищепити її народу, на Іонічних островах розвивався літературний рух, особливо яскраво розквітлий після [[Грецька революція|революції]] й {{Не перекладено|Грецька громадянська війна (1823-1825)|громадянської війни 1824 року|en|Greek civil wars of 1823–1825}}.

Одним із найзначущих поетів іонічного періоду вважається [[Діонісіос Соломос]]. Його перу належить популярний й написаний народною мовою «<nowiki/>[[Гімн свободі|Гімн свободи]]<nowiki/>», що з'явився слідом за визволенням [[Греція|Греції]]. Перекладений на музику, він став національним гімном нової Греції. В пізніших творах, пройнятих [[песимізм]]ом, Соломос черпає матеріал і натхнення з простого життя селян. Надихнувшись Соломосом виникла й низка інших поетів, які в більшій чи меншій мірі перевершили його як художника, серед таких можна виділити [[Андреас Калвос|Андреаса Кальвоса]], що писав своєрідною мовою, не схожою ані на народну, ані на «очищену» мову пуристів, і тому він мало відомий у Греції, зате вкрай цінуємий на Заході. Кальвос, як і Соломос, оспівував страждання рідної країни та боротьбу за її звільнення.

На зміну героїчній боротьбі після звільнення Греції прийшла внутрішня політична боротьба з парламентськими буднями. Поети [[Іонічна школа (література)|іонічної школи]] об'єднували героїзм епохи боротьби за звільнення [[Греція|Греції]], боротьби за народну мову в літературі і нові літературні форми. Але їх новаторство в області форми не йшло далі перенесення літературних форм Заходу в [[Новогрецька література|новогрецьку літературу]]. Дещо осібно в історії новогрецької літератури стоїть своєрідна фігура [[Сатира|сатирика]] суспільного укладу і звичаїв Греції того часу&nbsp;— [[Андреас Ласкаратос|Андреаса Ласкаратоса]], що писав на народному діалекті свого рідного острова&nbsp;— [[Кефалонія|Кефалонії]]. Популярність він придбав своєрідним романом «Кефалоніські таїнства», в якому показує нікчемність і збоченість [[Соціальний клас|вищих класів]], їх розумову обмеженість і неохайність, крім того, у своїх сатиричних віршах Ласкаратос знущається з церкви і взагалі всього культу святих.

Іонічна школа грецької літератури виросла в епоху боротьби за незалежність. Багато з її представників бралися за зброю при кожному новому повстанні; деякі гинули, інші йшли в організовану суспільну боротьбу, змінюючи поезію на [[Публіцистика|публіцистику]]. Для [[капіталізм]]у, що зміцнювався в Греції це бунтарство ставало «зайвим», оскільки [[буржуазія]], яка стояла при владі, вимагала «добра» і буржуазних чеснот. Через що стали з'являтися посередні поети та [[Белетристика|белетристи]], твори яких характеризують перехідний період [[1870]]—[[1880]] років грецької історії. Дуже типовим для того часу явищем був щотижневий журнал «Ρομιος», що видавався {{Не перекладено|Георгіус Суріс|Георгіусом Сурісом|ru|Сурис, Георгиос}} і цілком складався з [[вірш]]ів у повчальному дусі, що описували події [[Афіни|афінського]] життя за тиждень на мові, що становить суміш зі схоластичних і народних виразів. Серед безлічі такого роду письменників зустрічалися і більш талановиті, як [[Жан Мореас|Іоанніс Пападіамантопулос]], який прагнув вирватися з міщанського середовища, що осів в [[Париж]]і та отримав європейську популярність під ім'ям французького поета Жана Мореаса, і {{Не перекладено|Ніколаос Епіскопопулос|Ніколаос Епіскопопулос|el|Νικόλαος Επισκοπόπουλος}}, який узяв собі псевдонім «Ніколя Сегюр», що здобув собі популярність доброчесного романіста для французьких пансіонів шляхетних дівчат. Найталановитіший критик цього періоду літературного лихоліття і рабської наслідувальності романтикам був [[Еммануїл Роїдис]], що надав величезний вплив на покоління молодих письменників Греції. Крім можливої появи на своїй батьківщині геніального поета, Роїдис бачив у зміні соціальних умов життя єдиний шлях до поліпшення становища країни та створення самостійної літератури. Захисту демотичних прислівників і боротьбі проти пуристів він присвятив книгу під назвою «Ідоли», хоча сам усе життя писав «очищеною» мовою.
[[Файл:Roilos-georgios-poets-parnassos-literary-club.jpg|ліворуч|міні|250x250пкс|[[Нова Афінська школа]], малюнок {{Не перекладено|Георгіос Роїлос|Георгіоса Роїлоса|en|Georgios Roilos}}.]]
Зростаюча грецька буржуазія прагнула долучитися до європейської культури, чому активно сприяли європейські держави, але головним чином [[Велика Британія]] і [[Франція]], які прагнули зміцнити свій вплив в [[Греція|Греції]] й всьому [[Балканський півострів|Балканському регіоні]]. Греція за багатством своїх надр представляла великі можливості для європейського промислового [[капітал]]у. Зважаючи на відсутність власних коштів ще в період [[1861]]—[[1875]] держава роздала іноземцям понад 400 [[Концесія|концесій]] і заснувала ряд [[Акціонерне товариство|акціонерних товариств]] з іноземним капіталом. Надаючи іноземному капіталу важку індустрію, грецька [[буржуазія]] знайшла собі застосування в підприємствах торговельного типу: в [[Мануфактура|мануфактурі]], [[Виноробство|виноробстві]] та [[Вирощування тютюну|тютюнництво]], в слідстві чого дрібна буржуазія поступово була витіснена зі своїх позицій виробника. Прагненням зміцнити своє становище пояснюється підвищений інтерес грецької буржуазії до [[Соціальний клас|народних низів]]. Всі ці моменти знайшли своє відображення в [[Новогрецька література|сучасній грецькій літературі]]. Тяжіння до європейської цивілізації позначалося у впливі європейських поетів і художників на грецьких поетів. Молоде покоління поетів з [[1888]] року групувалося навколо журналу «Ηστια» (''Естія&nbsp;— вогнище''), керованого поетом-романтиком Георгом Дрозінісом. Найвиднішим поетом цієї групи є [[Костіс Паламас]]&nbsp;— [[Новогрецький поет|поет]], [[Белетристика|белетрист]], [[критик]] й з асновник «[[Нова Афінська школа|Нової Афінської школи]]». У своїй творчості Палам поєднував риси різних європейських літературних впливів і грецьких літературних груп й належав до [[Богема|богеми]]. Він був [[Індивідуалізм|індивідуалістом]], щоб проповідувати красу заради краси. Творчість Паламаса відрізняється особливою досконалістю форми. Він є великим ученим в галузі [[Мовознавство|лінгвістики]] та одним з найпомітніших літературних діячів сучасної [[Греція|Греції]]. До цієї ж групи примикає {{Не перекладено|Костас Кристалліс|Костас Кристалліс|el|Κώστας Κρυστάλλης}}, вірші якого, побудовані за [[Клефти|клефтським]] зразком й пройняті глибоким сумом. Особливо сильний поштовх молодому літературному руху дав виходець з [[Одеса|Одеси]], поет [[Янніс Психаріс|Психаріс]], що своєю книгою «''Моя подорож''», різко поставив питання про мову літератури. Психаріс став на чолі нової філологічної школи, відомої під назвою психаризму ([[архаїзм]]у), яка ратувала за народне наріччя й оголосила війну традиціям у мовознавстві та пуризму в літературі. Прозові твори Психаріса&nbsp;— психологічні етюди. У своїх п'єсах він виступав противником ніцшеанської філософії надлюдства.

Соратник Психаріса, [[Александрос Палліс|Олександр Палліс]] виступив ще більш радикальним {{Не перекладено|Демотична мова|демотистом|la|Lingua Aegyptia Demotica}}. Зробивши переклад «[[Іліада|''Іліади'']]» на демотичну (єгипетську) мову, він змінив метрику оригіналу&nbsp;— [[гекзаметр]]&nbsp;— на політичний вірш, розміром якого співали [[Клефтські пісні|пісні клефтів]], і часто-густо вживав провінціалізми. Після цього випустив у ще більш [[Вульгаризм|вульгаризованому]] стилі «Євангеліє для народу». Видання «''[[Євангеліє|Євангелія]]''» викликало запеклу боротьбу між прихильниками народної мови й [[Мовний пуризм|пуристами]], які звинуватили перекладача в [[Блюзнірство|блюзнірстві]]. Боротьба цих двох напрямків призвела до утворення «Товариства виховання і навчання». Воно пропагувало використання демотичної (єгипетської) мови зі змінами в сторону компромісу [[Аттикізм|аттичної]] і народної мови, друкувало на ньому підручники та посібники та домагалося його визнання урядом. У [[1917]] уряд [[Елефтеріос Венізелос|Елефтеріоса Венізелоса]] опублікував закон, за яким народна мова була визнана офіційно і введена в шкільне викладання. Проте, [[Консерватизм|консервативний]] уряд, що прийшов на зміну Венізелосу скасував цей закон, але вже в [[1928]] році, після нового приходу до влади Венізелоса закон був відновлений. Однак пуристська течія й далі жила нарівні з демотичною. У [[1920]]—[[1930]] роки видавалося дві великі енциклопедії: одна&nbsp;— пуристами, друга&nbsp;— демотистами.
[[Файл:Grave of Kalliroi Parren.jpg|міні|Могила першої грецької романистки {{Не перекладено|Каллирої Паррен|Каллирої Паррен|ru|Паррен, Каллирои}}]]
До кінця [[XIX століття|XIX]] і початку [[XX століття]] в [[Греція|Греції]] зростає інтерес до побутового матеріалу. Уже [[Янніс Психаріс|Психаріс]] вимагав від письменників, щоб вони не забували про рідну країну, а уважно вивчали всі дрібниці її життя і побуту. У цей період літературні твори присвячувалися в основному побуту жителів Греції, роботі, незадоволеності життям, тяготам існування і торжеству зла, грубості та брехні. Для багатьох письменників той час життя суспільства представляється безглуздим і сміховинним. Характерна трагічна доля залишила при житті невизнаним прозаїка [[Александрос Пападіамантіс|Александроса Пападіамантіса]], який помер від [[голод]]у та [[Пневмонія|пневмонії]], але при цьому був вельми своєрідним і талановитим письменником, який лише після смерті здобув визнання й у сучасній [[Історія Греції|грецькій історії]] вважається одним з найзначніших у [[Новогрецька література|новогрецькій літературі]] кінця [[XIX століття|XIX]]&nbsp;— початку [[XX століття|XX]] століть. Для цього поета існування уявлялося поруч безглуздих і випадкових лих, що валиться на голову людини. Інші письменники періоду до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] також писали в основному про песимістичні речі, нерідко знущаючись з античних чеснот. Деякі, по типу [[Романістика (мовознавство)|романиста]] {{Не перекладено|Григоріос Ксенопулос|Григоріоса Ксенопулоса|ru|Ксенопулос, Григориос}} писали про проблеми жінок в сучасному [[Буржуазія|буржуазному]] світі та виступали затятими [[Фемінізм|поборниками]] їхніх прав. Рух за права жінок в Греції в принципі виник пізніше, ніж в інших країнах, а в літературному житті вони взагалі взяли участь тільки лише в [[XX століття|XX]] столітті. Першою грецькою романісткою виступила {{Не перекладено|Каллирої Паррен|Каллирої Паррен|ru|Паррен, Каллирои}} з романами «''Звільнена''» та «''Чародійка''». Серед інших жінок письменниць слід виділити Юлію Драгуміс і [[Пенелопа Дельта|Пенелопу Дельта]], які становили першу групу [[Новогрецька література|новогрецьких]] романісток, які писали на теми пов'язані з [[Емансипація|емансипацію]] жінок.

На початку [[XX століття]] новогрецькі п'єси, за рідкісними винятками, не бачили новогрецької сцени, а [[драматург]]и наслідували Заходу. Сюжети багатьох драм були взяті з життя грецької дрібної буржуазії, що розкладалася і гине в нинішніх капіталістичних умовах. [[Комедія|Комедій]] же майже не було. Деякі у своїх творах зображали символічно боротьбу за мову між {{Не перекладено|Демотична мова|демотичним|la|Lingua Aegyptia Demotica}}&nbsp;— живим напрямком і мертвим&nbsp;— [[Академічний текст|академічним]]. Символічна драма, варіанти помилково-класичних трагедій і наслідування сучасним європейцям&nbsp;— ось переважаючий характер репертуару сучасних драматургів того часу.

Літературна Греція [[1920-ті|1920-x]] років мало чим відрізняється від попереднього періоду. Після невдалої [[Греко-турецька війна (1919—1922)|війни з Туреччиною в 1922 році]], яка позбавила [[Греція|Грецію]] її володінь по [[Мала Азія|малоазійському узбережжю]] і нав'язала їй, крім грошової заборгованості своїй покровительці [[Велика Британія|Великої Британії]], ще понад півтора мільйона [[біженці]]в, в результаті головною турботою греків стало подолання розорення і злиднів. Знову посилюється приплив іноземного [[капітал]]у в країну, лунають [[Концесія|концесії]]. Головним концесіонером в сучасній [[Греція|Греції]] стає нині американський капітал. У країні відбуваються різкі соціальні зрушення. Експлуатація [[Пролетаріат|робітничого класу]] доводить останній до [[страйк]]ів. Кровопролитні сутички робітників з поліцією, натовпи безробітних і біженців змушують зупиняти на собі увагу. Політичні партії, орієнтуючись на ту чи іншу державу, знаходяться в [[Політична боротьба|безперервній боротьбі]]. Звідси зрозумілий такий сильний інтерес греків до культури європейських країн. Книжковий ринок наповнюється перекладною літературою. Переводяться [[Французька література|французькі]], [[Німецька література|німецькі]], [[Англійська література|англійські]] та {{Не перекладено|Скандинавські література|скандинавські|en|Scandinavian literature}} письменники: [[Антуан Франсуа Прево|Прево]], [[Еміль Золя|Золя]], [[Гі де Мопассан|Мопассан]] є предметом захоплення читаючої громадської публіки. [[Генрік Ібсен|Ібсен]], [[Волт Вітмен|Вітмен]], [[Оскар Вайлд|Вайльд]], [[Кнут Гамсун|Гамсун]]&nbsp;— відомі в Греції не менше, ніж на Заході. Основним напрямком грецької літератури стають [[Песимізм|песимісти]]-[[Індивідуалізм|індивідуалісти]], одинаки, що проходять повз громадських подій. Але за останній час соціальні мотиви починають проникати й у творчість деяких з них.

=== Афінська школа ===
{{Main|Афінська школа (література)}}
[[Афінська школа (література)|Афінська школа]] була грецьким літературним рухом [[1830]]—[[1880]] років, що писали [[Кафаревуса|кафаревусою]], а основним елементом школи був [[романтизм]], проте їхні мовні уподобання розвивалися досить складно: багато ранніх творів представників цієї школи було написано на [[дімотікі]] або під її впливом. Значна кількість провідних членів руху, що прибули до [[Греція|Греції]] вже після [[Грецька революція|здобуття нею незалежності]], була [[Фанаріоти|фанаріотського походження]], тому іноді рух іменувався Фанаріотською школою, а самі вони принесли з собою прихильність до [[Архаїка|архаїки]]. Твори фанаріотів були доволі консервативними й стосувалися революційних подій й патріотичних настроїв суспільства.

=== Іонічна школа ===
{{Main|Іонічна школа (література)}}
[[Іонічна школа (література)|Іонічна школа]], або т.з «Школа семи островів» була групою грецьких письменників кінця [[XVIII століття|XVIII]]-[[XIX століття|XIX]] століть. Твори цієї групи, на відміну від руху Афінської школи, в основному використовували [[Дімотікі|народну мову]], ніж книжну, а також народно-поетичні літературні засоби. Твори [[Іонічні острови|іоністів]] зверталися переважно до патріотичної тематики, до природи, до любові й самоусвідомлення.[[Файл:Greek-literature-30s-generation-signatures-19630309.png|міні|Підписи видатних грецьких авторів «{{Не перекладено|Поколоніння 30-х|Поколоніння 30-х|en|Generation of the '30s}}». ]]

=== Поколоніння 30-х ===
«{{Не перекладено|Поколоніння 30-х|Поколоніння 30-х|en|Generation of the '30s}}» було заснованою у [[1930]] році групою грецьких [[письменник]]ів, [[поет]]ів, [[художник]]ів, [[інтелектуал]]ів, [[критик]]ів і [[Науковець|науковців]], що виступали за розвиток [[модернізм]]у у [[Культура Греції|грецькій культурі]].<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/731911648
|title=Ho mythos tēs genias tou Trianta : neoterikotēta, hellēnikotēta kai politismikē ideologia
|first=
|year=
|pages=
|language=
|isbn=978-960-435-313-2
|oclc=731911648
}}</ref> Ними були написані таки твори як «''Life in the Tomb''», про життя в окопах під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] авторства [[Стратіс Мірівіліс|Стратіса Мірівіліса]]; «''Eroica''», про першу зустріч групи школярів з любов'ю і смертю, авторства {{Не перекладено|Космос Політіс|Космоса Політіса|el|Κοσμάς Πολίτης}}, й «''Argo''», про боротьбу, яку молоді студенти пережили в [[Греція|Греції]] перед [[Друга світова війна|Другою світовою війною]], авторства {{Не перекладено|Юргіс Теотокас|Юргіса Теотокаса|en|Yiorgos Theotokas}}. Одним із основних досягнень «Поколоніння 30-х» безумовно є введення [[Новогрецька мова|демотичної грецької мови]], яка і породило [[Грецька мова|сучасну]]. Крім того, вони внесли неосяжний внесок у розвитку модернізму в Греції. У [[1929]] році Теотокас опублікував велике [[есе]] під назвою «''Free Spirit''» («''Вільний дух''»), яке стало [[маніфест]]ом всього руху «Поколоніння 30-х», що ілюстровало прагнення до модернізації грецької літератури.<ref>{{Cite news|title=<i>Belated Modernity and Aesthetic Culture: Inventing National Literature</i> (review)|url=http://dx.doi.org/10.1353/mgs.2010.0376|work=Journal of Modern Greek Studies|doi=10.1353/mgs.2010.0376|language=}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/1076507835
|title=Historia tēs neoellēnikēs logotechnias
|first=
|year=
|publisher=
|pages=
|language=
|isbn=978-960-210-604-4
|oclc=1076507835
}}</ref>

Серед особливостей ідей групи «Поколоніння 30-х» варто виділити відмову від поезії {{Не перекладено|Каріотакізм|каріотакістів|de|Karyotakismus}}, від традиційних [[Догмат|догм]] [[Поезія|поезії]], звернення до вільного вірша, [[верлібр]]а, та інших нетрадиційних форм вираження, а також від помпезних монументальних віршів, звернення в основному до коротких, простих й прямим текстів.<ref>{{Cite news|title=The not-so-secret functions of the mystikos|url=http://dx.doi.org/10.3406/rebyz.1984.2158|work=Revue des études byzantines|doi=10.3406/rebyz.1984.2158|language=}}</ref>

Найбільш важливими представниками групи є:
* [[Йоргос Сеферіс]]&nbsp;— [[поет]] і [[дипломат]], один з найвидатніших поетів [[Новогрецька література|новогрецької літератури]]. Перший грецький лауреат [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]].
* [[Одіссеас Елітіс]]&nbsp;— поет, [[есеїст]] і [[перекладач]], один з головних представників [[Романтизм|романтичного]] [[модернізм]]у в [[Греція|Греції]]. Лауреат Нобелівської премії з літератури.
* [[Андреас Ембірикос]]&nbsp;— [[Сюрреалізм|поет-сюрреаліст]], [[літературний критик]], [[фотограф]], один з перших грецьких [[Психоаналіз|психоаналітиків]] й один з головних представників сюрреалістичного руху в літературі Греції.
* [[Нікос Енгонопулос]]&nbsp;— [[художник]] і поет. Один з провідних представників сюрреалістичного руху в [[Історія грецького мистецтва|мистецтві Греції]].
* [[Янніс Ріцос]]&nbsp;— поет, перекладач і [[Ліві (політика)|лівий]] політичний [[Активізм|активіст]], учасник [[Рух Опору в Греції|грецького Рух Опору]]. Спадщина поета налічує понад сто поетичних збірок, дев'ять романів, чотири театральних твори, переклади, дорожні записки та інші публікації.
* {{Не перекладено|Нікіфорос Вреттакос|Нікіфорос Вреттакос|el|Νικηφόρος Βρεττάκος}}&nbsp;— поет і перекладач. Один з найвидатніших грецьких поетів [[XX століття]]. Номінант на Нобелівську премії з літератури.

[[Файл:POENA DAMNI TRILOGIE - DEUTSCHE AUSGABE.jpg|ліворуч|міні|249x249пкс|Німецьке видання поеми «Poena Damni» {{Не перекладено|Дімітріс Ліакос|Дімітріса Ліакоса|en|Dimitris Lyacos}}]]
[[Файл:Alexis Stamatis, writer.jpg|міні|Фотографія {{Не перекладено|Алексіс Стаматіс|Алексіса Стаматіса|en|Alexis Stamatis}}]]

=== Сучасний період ===
Після [[2000]] року в [[Греція|Греції]] почалося зародження нових [[Лірика|ліриків]] і [[Драматургія|драматургів]], серед яких можна виділити {{Не перекладено|Дімітріс Ліакос|Дімітріса Ліакоса|en|Dimitris Lyacos}}, автора трилогії «''Poena Damni''», що відома своєю жанровою формою й [[Авангардизм|авангардним]] поєднанням тем з літературної традиції з елементами [[обряд]]овості, [[Релігія|релігії]], [[Філософія|філософії]] та [[Антропологія|антропології]].<ref>{{Cite web|title=Flucht als Heiligenpassion {{!}} Fixpoetry|url=https://www.fixpoetry.com/feuilleton/kritik/dimitris-lyacos/poena-damni-lyrik-trilogie|website=www.fixpoetry.com|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> Всупереч розміру твору&nbsp;— загальний обсяг [[Трилогія|трилогії]] становить не більше двохсот сторінок&nbsp;— Ліакосу знадобилося понад тридцять років, щоб закінчити роботу над окремими частинами твору,<ref>{{Cite web|title=Nota Benes, March 2017|url=https://www.worldliteraturetoday.org/2017/march/nota-benes-march-2017|website=World Literature Today|last=|first=|publisher=}}</ref><ref>{{Cite web|title=The Ofi Press Magazine|url=https://www.ofipress.com/|website=The Ofi Press Magazine|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> який став одним з найбільш високоцінних і видатних творів сучасної грецької літератури і одне з найважливіших антиутопічних творів століття.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.gr/books?id=XA-9DgAAQBAJ&pg=PT206&lpg=PT206&dq=dimitris+lyacos+postmodern&source=bl&ots=_tMteVbd0Y&sig=18IjAjY8pYa2bDDutlWCO5cZKvs&hl=en&sa=X&ved=0ahUKEwj7teHY68bTAhWCfhoKHaD1BG8Q6AEIWjAJ#v=onepage&q&f=false
|title=The Sublime
|year=
|publisher=Routledge
|location=
|pages=
|isbn=978-1-317-50886-1
}}</ref><ref>{{Cite web|title=An Interview with Dimitris Lyacos|url=http://gulfcoastmag.org/journal/30.1-winter/spring-2018/an-interview-with-dimitris-lyacos/|website=gulfcoastmag.org|last=|date=|publisher=}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.gr/books?id=LQolDwAAQBAJ&pg=PR31&lpg=PR31&dq=%22Z213:+Exit%22&source=bl&ots=ICwJlpQG4e&sig=ujnqcbehQ_jshx8tQHzcnrhF6HY&hl=en&sa=X&ved=0ahUKEwj-l-vG66jUAhUEbRQKHVFOCAc4MhDoAQgiMAE#v=onepage&q&f=false
|title=Historical Dictionary of Utopianism
|year=
|publisher=Rowman & Littlefield
|location=
|pages=
|isbn=978-1-5381-0217-6
}}</ref> У прозі переважають спроби літературизації [[Розмовний стиль мовлення|розмовної мови]] та [[соціолект]]ів, а [[соціальні проблеми]], міські [[невроз]]и, уявлення про насильство, гендерні конфлікти, маргінальні групи та [[Субкультура|субкультури]] займають все більший простір. І {{Не перекладено|Алексіс Стаматіс|Алексіса Стаматіса|en|Alexis Stamatis}}, який представляв [[Греція|Грецію]] на різноманітних книжкових [[Фестиваль|фестивалях]] і [[семінар]]ах по всьому світу, з його твором «''Βar Flaubert''», про самопізнання молодого письменника, який був опублікований у [[2000]] році й став міжнародним [[бестселер]]ом.<ref>{{Cite web|title=Bar Flaubert {{!}} Arcadia Books|url=http://arcadiabooks.co.uk/books/Bar%20Flaubert|website=arcadiabooks.co.uk|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref><ref>{{Cite web|title=Bar Flaubert - Alexis Stamatis|url=https://www.babelio.com/livres/Stamatis-Bar-Flaubert/165668|website=Babelio|last=|first=|date=|publisher=}}</ref><ref>{{Cite web|title=Bar Flaubert - Alexis Stamatis - Libro - Crocetti - Aristea {{!}} IBS|url=https://www.ibs.it/bar-flaubert-libro-alexis-stamatis/e/9788883060939|website=www.ibs.it|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref><ref>{{Cite web|title=BAR FLAUBERT de ALEXIS STAMATIS {{!}} Casa del Libro|url=https://www.casadellibro.com/libro-bar-flaubert/9788495724786/1079605|website=casadellibro|last=|first=|publisher=}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://www.portoeditora.pt/produtos/ficha/bar-flaubert/2181212
|title=Bar Flaubert, Alexis Stamatis - Porto Editora
}}</ref><ref>{{Cite web|title=Bar Flober {{!}} Arhipelag|url=http://www.arhipelag.rs/knjige/bar-flober/|website=www.arhipelag.rs|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> Стаманіс також написав низьку поетичних збірок, таких як «''The closer I get the more the future gets awa''» чи «''We are never alone''».

Також слід виділити письменнцю {{Не перекладено|Маро Дука|Маро Дука|en|Maro Douka}}, чиї розповіді були переведені на [[Німецька мова|німецьку]], [[Французька мова|французьку]], [[Італійська мова|італійську]] та [[Російська мова|російську]] мови. Її перший роман «Fool's gold» оповідав про життєвий шлях і самоствердженні молодої жінки.<ref>{{Cite book
|url=https://www.politeianet.gr/books/9789601629896-douka-maro-patakis-i-archaia-skouria-185550
|title=Η ΑΡΧΑΙΑ ΣΚΟΥΡΙΑ
|last=
|first=
|year=
|publisher=
|location=
|pages=
|isbn=
}}</ref> За свою творчість вона була удостоєна значною кількістю нагород, таких як Премія [[Константінос Кавафіс|Константіноса Кавафіса]], Премія [[Афінська академія|Афінської Академії]] і Державна премії Греції в галузі літератури.<ref>{{Cite web|title=Εαρινή Συμφωνία: Το βραβείο Μπαλκάνικα στη Μάρω Δούκα|url=http://many-books.blogspot.com/2006/10/blog-post_30.html|website=Εαρινή Συμφωνία|publisher=|language=}}</ref><ref>{{Cite web|title=Macedonian Press Agency: News in Greek, 05-12-30|url=http://www.hri.org/cgi-bin/brief?/news/greek/mpegrb/2005/05-12-30.mpegrb.html#07|website=www.hri.org|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref><ref>{{Cite web|title=Ελευθεροτυπία - «Καβάφεια» σε Δούκα, Μέσκο|url=https://web.archive.org/web/20080929020249/http://www.enet.gr/online/online_text/c=113,dt=15.12.2005,id=57698296|website=www.enet.gr|last=|first=|publisher=|language=}}</ref><ref>{{Cite web|title=Στην Μάρω Δούκα το Βραβείο Νίκου Θέμελη|url=https://www.oanagnostis.gr/sti-maro-douka-to-vravio-nikou-themeli/|website=ΠΕΡΙΟΔΙΚΟ Ο ΑΝΑΓΝΩΣΤΗΣ ΓΙΑ ΤΟ ΒΙΒΛΙΟ ΚΑΙ ΤΙΣ ΤΕΧΝΕΣ|publisher=}}</ref> Крім того, Вона є одним із засновників Грецького авторського суспільства.<ref>{{Cite web|title=ΜΑΡΩ ΔΟΥΚΑ {{!}} Εταιρεία Συγγραφέων|url=http://www.authors.gr/members/view/author_83/|website=www.authors.gr|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>

Після фінансової [[Боргова криза в Греції|боргової кризи 2010 року]] грецький книжковий ринок потрапив в [[Екзистенційна криза|екзистенційну кризу]] і скоротився приблизно на 50&nbsp;%, що призвело до закриття численних видавництв і книжкових магазинів.<ref>{{Cite web|title=Literatur - So hart trifft die Krise Griechenlands Autoren|url=https://www.deutschlandfunkkultur.de/literatur-so-hart-trifft-die-krise-griechenlands-autoren.1270.de.html?dram:article_id=309299|website=Deutschlandfunk Kultur|last=|first=|date=|publisher=}}</ref> Зокрема, скоротився ринок високобюджетної грецької літератури.<ref>{{Cite web|title=- Griechischer Buchhandel in der Krise|url=https://www.deutschlandfunk.de/griechischer-buchhandel-in-der-krise.691.de.html?dram:article_id=247171|website=Deutschlandfunk|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>
[[Файл:Giorgos Seferis 1963.jpg|міні|205x205пкс|[[Йоргос Сеферіс]]&nbsp;— перший грецький лауреат [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]]]]
[[Файл:Odysseas Elytis 1974.jpg|міні|155x155пкс|[[Одіссеас Елітіс]]&nbsp;— грецький лауреат [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]]]]

== Нобелівські лаурети ==

* [[Йоргос Сеферіс]]&nbsp;— [[поет]] і [[дипломат]], один з найвидатніших поетів [[Новогрецька література|новогрецької літератури]]. Він також був стійким [[Венізелізм|венізелістом]] і прихильником [[Новогрецька мова|демотичної]] [[Грецька мова|грецької мови]] над формальною офіційною мовою ([[Катаревуса]]). Він є автором понад 20 літературних творів. Перший грецький лауреат [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]]; отримав премію у [[1963]] році за «видатні ліричні твори, натхненні почуттям глибокої шани до часів давніх еллінів».<ref>{{Cite web|title=The Nobel Prize in Literature 1963|url=https://www.nobelprize.org/prizes/literature/1963/summary/|website=NobelPrize.org|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>
* [[Одіссеас Елітіс]]&nbsp;— [[поет]], [[есеїст]] і [[перекладач]], один з головних представників [[Романтизм|романтичного]] [[модернізм]]у в [[Греція|Греції]] і в усьому світі і один з найзнаменитіших поетів другої половини [[XX століття]]. Його творчість характеризується широким спектром тем і стилістичних прийомів з упором на вираз того, що витончено і пристрасно. Отримав премію у [[1979]] році «за поетичну творчість, що у руслі грецької традиції, із силою почуттів та інтелектуальною проникливістю малює боротьбу сучасної людини за свободу та незалежність».<ref>{{Cite web|title=The Nobel Prize in Literature 1979|url=https://www.nobelprize.org/prizes/literature/1979/summary/|website=NobelPrize.org|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>

== Спадщина ==
Всупереч тому, що сама грецька література була значною мірою розвинена під впливом Сходу, вона змогла надати величезний вплив на західну літературу в цілому.<ref>{{Cite web|title=Western literature|url=https://www.britannica.com/art/Western-literature|website=Encyclopedia Britannica|last=|date=|publisher=}}</ref> Багато світових авторів, в тому числі [[Давньоримська література|давньоримських]], активно запозичували різні стилі й мотиви з [[Давньогрецька література|давньогрецької літератури]]. Ці ідеї згодом, своєю чергою, були прийняті іншими західноєвропейськими письменниками та [[Літературна критика|літературними критиками]]. Давньоримські письменники гостро усвідомлювали давньогрецьке літературну спадщину, і багато хто свідомо наслідували стилю і формулою грецької класики у своїх власних творах.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=k0cXAQAAIAAJ
|title=Classical Epic: Homer and Virgil
|year=
|publisher=Bloomsbury Academic
|location=
|pages=
|isbn=978-1-85399-133-2
}}</ref>

В [[Середньовіччя|середні віки]] давньогрецька література була значною мірою забута в [[Західна Європа|Західній Європі]]. Тільки в [[Відродження|епоху Відродження]] грецькі письмена були заново відкриті західноєвропейськими вченими. В епоху Відродження [[Грецька мова|грецьку мову]] вперше почали викладати в коледжах західної Європи та університетах, що призвело до того, що вчені Заходу заново відкрили для себе літературу [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]].<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=-cA8AAAAIAAJ&q=there+are+not+four+men+in+Latin+Christendom+who+are+acquainted+with+the+Greek,+Hebrew,+and+Arabic+grammars.&pg=PA591&redir_esc=y#v=snippet&q=there%20are%20not%20four%20men%20in%20Latin%20Christendom%20who%20are%20acquainted%20with%20the%20Greek,%20Hebrew,%20and%20Arabic%20grammars.&f=false
|title=A History of Classical Scholarship. Vol. 1. from the Sixth Century B.c. to the End of the Middle Ages. Third Edition.
|last=
|first=
|year=
|publisher=CUP Archive
|location=
|pages=
|isbn=
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=kKGgoNo4un0C&pg=PA261&lpg=PA261&redir_esc=y
|title=Western Civilization: Ideas, Politics, and Society, Comprehensive Edition
|year=
|location=
|pages=
|isbn=978-0-547-14701-7
}}</ref>

Вплив класичної грецької літератури на сучасну літературу також очевидно. Численні фігури з класичної грецької літератури й [[Давньогрецька міфологія|міфології]] спонукали та мотивували багатьох письменників майбутнього на створення їх власних шедеврів.

Навіть у творах, які свідомо не спираються на греко-римську літературу, автори часто використовують поняття і теми, що відбуваються зі Стародавньої Греції. Загальноприйняті грецькі літературні терміни, попри падіння грецької літератури в середні вікі, все ще активно використовуються й сьогодні, а сама література досі вважається одним з найбільших досягнень грецького народу.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=0qAY29cYNxsC&pg=PA33&dq=bulfinch%E2%80%99s+mythology+by+thomas+bulfinch&hl=en&ei=Ew9fTYqwB8iCgAfYmuWKDg&sa=X&oi=book_result&ct=result&redir_esc=y#v=onepage&q=bulfinch%E2%80%99s%20mythology%20by%20thomas%20bulfinch&f=false
|title=The Golden Age of the Classics in America
|year=
|publisher=Harvard University Press
|location=
|pages=
|isbn=978-0-674-03264-4
}}</ref><ref>{{Cite web|title=Aristotle: Poetics|url=http://www.english.hawaii.edu/criticalink/aristotle/|website=www.english.hawaii.edu|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>

== Визначні автори ==
<div style="float:left; width:50%;">
{| class="wikitable"
|+Давньогрецька література
!№
!Зображення
!Ім'я
!Життя
|-
|'''1'''
|[[Файл:Homeros MFA Munich 51.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Гомер]]
|[[VIII століття|VIII]]—[[VII століття]] до н.е
|-
|'''2'''
|[[Файл:Archilochus 01 pushkin.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Архілох]]
|[[680-ті до н. е.|689/680]]—[[640 до н. е.]]
|-
|'''3'''
|[[Файл:Alcaeus (poet) - Project Gutenberg eText 12369.png|центр|безрамки|150px]]
|[[Алкей]]
|[[VII століття до н. е.|VII]]—[[VI століття]] до н.е
|-
|'''4'''
|[[Файл:1877 Charles Mengin - Sappho.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Сапфо]]
|[[630]]—[[570]] до н.е
|-
|'''5'''
|[[Файл:Parc de Versailles, Bosquet des Dômes, Arion, Jean-Melchior Raon 01.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Аріон]]
|[[VII століття до н. е.]]
|-
|'''6'''
|[[Файл:Nuremberg chronicles f 60r 3.png|центр|безрамки|150px]]
|[[Сімонід]]
|''[[556 до н. е.|556]]—[[448 до н. е.|448]] роки до н.е''
|-
|'''7'''
|[[Файл:Alcaeus (poet) - Project Gutenberg eText 12369.png|центр|безрамки|150px]]
|[[Вакхілід]]
|[[516 до н. е.|516]]—[[450 до н. е.|450]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''8'''
|[[Файл:Pindar statue.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Піндар]]
|[[522 до н. е.|522]] рік до н.&nbsp;е.
|-
|'''9'''
|[[Файл:Menander Chiaramonti Inv1453.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Менандр]]
|[[342 до н. е.|342]]—[[291 до н. е.|291]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''10'''
|[[Файл:Sophocles, from the bust in the Lateran, Rome. Wellcome M0015415.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Софокл]]
|''[[496 до н. е.|496]]—[[406 до н. е.|406]] роки до н.&nbsp;е.''
|-
|'''11'''
|[[Файл:Euripides Pio-Clementino Inv302 n2.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Евріпід]]
|''[[480 до н. е.|480]]—[[406 до н. е.|406]] роки до н.&nbsp;е.''
|-
|'''12'''
|[[Файл:Pictorial history of Epicarmo,poet and writer.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Епіхарм]]
|[[VI століття до н. е.|VI]] століття до н.&nbsp;е.
|-
|'''13'''
|[[Файл:Aesop pushkin03.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Ферекід Сіросський|Ферекід]]
|[[VI століття до н. е.|VI]] століття до н.&nbsp;е.
|-
|'''14'''
|[[Файл:Velázquez - Esopo (Museo del Prado, 1639-41).jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Езоп]]
|[[VI століття до н. е.|VI]] століття до н.&nbsp;е.
|-
|'''15'''
|[[Файл:Herodoto Herodotus greek writer escritor griego.JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Геродот]]
|[[430 до н. е.|430]]—[[355 до н. е.|355]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''16'''
|[[Файл:Diego Velázquez 022.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Меніпп Гадарський]]
|[[300 до н. е.|300]]—[[260 до н. е.]]
|-
|'''17'''
|
|[[Аполлоній Родоський]]
|[[315 до н. е.|315]]—[[240 до н. е.]]
|-
|'''18'''
|[[Файл:Aratos von Soloi.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Арат із Сол|Арат]]
|[[315 до н. е.|315]]<nowiki/>v[[240 до н. е.|240]] до н. е
|-
|'''19'''
|[[Файл:Dionigi di Alicarnasso.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Діонісій Галікарнаський]]
|[[60 до н. е.|60]] до н.е&nbsp;— [[7]] н.е
|-
|'''20'''
|[[Файл:Theriaca 002.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Нікандр]]
|[[250 до н. е.|250]]—[[170 до н. е.|170]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''21'''
|[[Файл:Theocritus Campana Louvre Ma227.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Теокріт]]
|[[IV століття]] до н.&nbsp;е.
|-
|'''22'''
|[[Файл:Anaximander.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Анаксімандр]]
|[[610 до н. е.|610]]—[[546 до н. е.|546]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''23'''
|[[Файл:Pseudo-Seneca BM GR1962.8-24.1.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Гесіод]]
|[[VII століття до н. е.|VII]]—[[VI століття до н. е.|VI]] століття до н.е
|-
|'''24'''
|[[Файл:Neues Museum, Berlin (8169148807).jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Анакреонт]]
|[[570 до н. е.|570]]—[[485 до н. е.|485]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''25'''
|[[Файл:Pitagora da Reggio - Louvre - Statua di un suonatore di lira2.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Семонід]]
|[[VII століття до н. е.|VII]] століття до н.&nbsp;е.
|-
|'''26'''
|[[Файл:Moreau - Tyrtée, Cat. 96.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Тіртей]]
|[[VII століття до н. е.|VII]] століття до н.&nbsp;е.
|-
|'''27'''
|[[Файл:Plutarch of Chaeronea-03.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Плутарх]]
|[[50]]—[[125]] рік н.е
|-
|'''28'''
|[[Файл:Strabo.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Страбон]]
|[[64 до н. е.]]&nbsp;— [[24]]
|-
|'''29'''
|[[Файл:Louvre, Socrates-Sculpture.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Сократ]]
|[[469 до н. е.|469]]—[[399 до н. е.]]
|-
|'''30'''
|[[Файл:Plato Silanion Musei Capitolini MC1377.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Платон]]
|[[427 до н. е.|427]]—[[348 до н. е.|348]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''31'''
|[[Файл:Arte romana, testa di talete di mileto, II sec..JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Фалес]]
|[[620 до н. е.|620]]—[[540 до н. е.|540]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''32'''
|[[Файл:Thucydides pushkin01.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Фукідід]]
|[[460 до н. е.|460]]—[[396 до н. е.|396]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''33'''
|[[Файл:Libanius the sophist.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Лібаній]]
|[[314]]—[[393]]/[[394]]
|-
|'''34'''
|[[Файл:Xenophon.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Ксенофонт]]
|[[430 до н. е.|430]]—[[355 до н. е.|355]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''35'''
|[[Файл:Archeologico firenze, bronzi della Meloria, eschilo.JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Есхіл]]
|[[526 до н. е.|525]]—[[456 до н. е.|456]] роки до н.&nbsp;е.
|-
|'''36'''
|[[Файл:Sv Gr Bogoslov Simonopetra kr18v.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Григорій Богослов]]
|[[330]]—[[390]]
|-
|'''37'''
|[[Файл:Johnchrysostom.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Святий Іван Золотоустий|Іван Золотоустий]]
|[[347]]—[[407]]
|-
|'''38'''
|
|{{Не перекладено|Хорикій Газький|Хорикій Газький|ru|Хорикий Газский}}
|[[VI століття]] до н.&nbsp;е.
|-
|'''39'''
|
|{{Не перекладено|Іоанн Газький|Іоанн Газький|ru|Иоанн Газский}}
|[[VI століття]] до н.&nbsp;е.
|-
|'''40'''
|[[Файл:Posthomerica.tif|центр|безрамки|150px]]
|[[Квінт Смірнський]]
|[[IV століття]] до н.&nbsp;е.
|-
|'''41'''
|[[Файл:Frederic Leighton - Corinna of Tanagra.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Корінна]]
|[[VI століття]] до н.&nbsp;е.
|-
|}
</div>

{| class="wikitable"
|+Середньогрецька література
!№
!Зображення
!Ім'я
!Життя
|-
| colspan="4" |'''Візантійська література'''
|-
|'''1'''
|[[Файл:Michael Psellos.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Михайло Пселл]]
|[[1018]]—[[1096]]
|-
|'''2'''
|[[Файл:Basil I (867-886) from the Chronikon of Ioannis Skylitzes.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Іоанн Скіліца]]
|[[1040]]—[[1110-ті|1110]]
|-
|'''3'''
|[[Файл:Stobaeus Eklogai apophthegmaton 1536 page 1.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Іоанн Стобей]]
|[[V століття]]
|-
|'''4'''
|[[Файл:Diadochos of Photiki.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Діадох Фотікійський]]
|[[400]]—[[474]]
|-
|'''5'''
|[[Файл:Lascaris 1493.JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Костянтин Ласкаріс (мовознавець)|Костянтин Ласкаріс]]
|[[1434]]&nbsp;— [[1501]]
|-
|'''6'''
|[[Файл:Theodore Metochites in the Dedication Mosaic at Chora Church.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Федір Метохіт]]
|[[1270]]—[[1332]]
|-
|'''7'''
|[[Файл:John Zonaras, Epitome, Vaticanus graecus 980.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Іоанн Зонара]]
|[[XII століття]]
|-
|'''8'''
|[[Файл:WorldMapCosmasIndicopleustes.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Козьма Індикоплов]]
|[[V століття]]
|-
|'''9'''
|[[Файл:Constantine VII Porphyrogenitus.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Костянтин VII Багрянородний]]
|[[905]]—[[959]]
|-
|'''10'''
|
|[[Агафій]]
|[[536]]—[[582]]
|-
|'''11'''
|[[Файл:Image Theopanes nicea.png|центр|безрамки|150px]]
|[[Феофан Сповідник]]
|[[817]]—[[818]]
|-
|'''12'''
|
|[[Іван Малала]]
|[[491]]—[[574]]/[[578]]
|-
| colspan="4" |'''Критська література'''
|-
|'''1'''
|[[Файл:Thysia tou Abraam exwfyllo.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Віцендзос Корнарос]]
|[[1553]]—[[1614]]
|-
|'''2'''
|[[Файл:Erwfili exwfyllo.jpg|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Георгіос Чортацис|Георгіос Чортацис|en|Georgios Chortatzis}}
|[[1545]]—[[1610]]
|-
|'''3'''
|
|[[Стефанос Сахлікіс]]
|[[XV століття|XV]]—[[XVI століття]]
|}

{| class="wikitable"
|+Новогрецька література
!№
!Зображення
!Ім'я
!Життя
|-
|'''1'''
|[[Файл:Adamantios Korais.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Адамантіос Кораїс]]
|[[1748]]—[[1833]]
|-
|'''2'''
|[[Файл:Solomos portrait 4.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Діонісіос Соломос]]
|[[1798]]—[[1857]]
|-
|'''3'''
|[[Файл:Kostis Palamas (Imerologion Skokou 1891).jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Костіс Паламас]]
|[[1859]]—[[1943]]
|-
|'''4'''
|[[Файл:Rigas Feraios 01.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Рігас Фереос]]
|[[1757]]—[[1798]]
|-
|'''5'''
|[[Файл:Iakovos Rizos (Imerologion Skokou 1888).jpg|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Яковос Різос Нерулос|Різос Нерулос|ru|Ризос-Нерулос, Яковос}}
|[[1778]]—[[1849]]
|-
|'''6'''
|[[Файл:Alexandros Rizos Rangavis 1869.JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Александрос Ризос Ранґавіс|Александрос Ранґавіс]]
|[[1809]]—[[1892]]
|-
|'''7'''
|[[Файл:Δημήτριος Ν. Βερναρδάκης.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Деметріос Бернардакіс]]
|[[1833]]—[[1907]]
|-
|'''8'''
|[[Файл:Spiridon Basileiadis.JPG|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Спиридон Васіліадіс|Спиридон Васіліадіс|el|Σπυρίδων Βασιλειάδης}}
|[[1845]]—[[1874]]
|-
|'''9'''
|[[Файл:Πλάκα του Ανδρέα Κάλβο στην Ιόνιο Ακαδημία.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Андреас Калвос]]
|[[1792]]—[[1869]]
|-
|'''10'''
|[[Файл:Andreas Laskaratos.JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Андреас Ласкаратос]]
|[[1811]]—[[1901]]
|-
|'''11'''
|[[Файл:Georgios Souris 2.JPG|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Георгіус Суріс|Георгіусом Сурісом|ru|Сурис, Георгиос}}
|[[1853]]—[[1919]]
|-
|'''12'''
|[[Файл:Jean Moréas 1910.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Жан Мореас|Іоанніс Пападіамантопулос]]
|[[1856]]—[[1910]]
|-
|'''13'''
|[[Файл:Nikolaos Episkopopoulos.jpg|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Ніколаос Епіскопопулос|Ніколаос Епіскопопулос|el|Νικόλαος Επισκοπόπουλος}}
|[[1874]]—[[1944]]
|-
|'''14'''
|[[Файл:Emmanouil Roidis (Imerologion Skokou 1889).jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Еммануїл Роїдис]]
|[[1836]]—[[1904]]
|-
|'''15'''
|[[Файл:Kostis Palamas.JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Костіс Паламас]]
|[[1859]]—[[1943]]
|-
|'''16'''
|[[Файл:Kostas Krystallis.jpg|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Костас Кристалліс|Костас Кристалліс|el|Κώστας Κρυστάλλης}}
|[[1868]]—[[1894]]
|-
|'''17'''
|[[Файл:Αλέξανδρος Πάλλης.JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Александрос Палліс]]
|[[1851]]—[[1935]]
|-
|'''18'''
|[[Файл:Alexandros Papadiamantis.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Александрос Пападіамантіс]]
|[[1851]]—[[1911]]
|-
|'''19'''
|[[Файл:Grigorios Xenopoulos.JPG|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Григоріос Ксенопулос|Григоріоса Ксенопулоса|ru|Ксенопулос, Григориос}}
|[[1867]]—[[1951]]
|-
|'''20'''
|[[Файл:Kallirroi Parren (Imerologion Skokou 1889).jpg|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Каллирої Паррен|Каллирої Паррен|ru|Паррен, Каллирои}}
|[[1861]]—[[1940]]
|-
|'''21'''
|[[Файл:Penelope Delta.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Пенелопа Дельта]]
|[[1874]]—[[1941]]
|-
|'''22'''
|[[Файл:George Seferis.JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Йоргос Сеферіс]]
|[[1900]]—[[1971]]
|-
|'''23'''
|[[Файл:Odysseas Elytis 1974.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Одіссеас Елітіс]]
|[[1911]]—[[1996]]
|-
|'''24'''
|[[Файл:Andreas Empiricos 1920.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Андреас Ембірикос]]
|[[1901]]—[[1975]]
|-
|'''25'''
|[[Файл:Nikos Engonopoulos.jpg|центр|безрамки|150px]]
|[[Нікос Енгонопулос]]
|[[1907]]—[[1985]]
|-
|'''26'''
|[[Файл:Yannis Ritsos - Monemvasia (2).JPG|центр|безрамки|150px]]
|[[Янніс Ріцос]]
|[[1909]]—[[1990]]
|-
|'''27'''
|
|{{Не перекладено|Нікіфорос Вреттакос|Нікіфорос Вреттакос|el|Νικηφόρος Βρεττάκος}}
|[[1912]]—[[1991]]
|}
{| class="wikitable"
|+Сучасна література
!№
!Зображення
!Ім'я
!Життя
|-
|'''1'''
|[[Файл:Dimitris Lyacos (cropped).jpg|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Дімітріс Ліакос|Дімітріс Ліакос|en|Dimitris Lyacos}}
|[[1966]]—
|-
|'''2'''
|[[Файл:Alexis Stamatis, writer.jpg|центр|безрамки|150px]]
|{{Не перекладено|Алексіс Стаматіс|Алексіса Стаматіса|en|Alexis Stamatis}}
|[[1960]]—
|-
|'''3'''
|
|{{Не перекладено|Маро Дука|Маро Дука|en|Maro Douka}}
|[[1947]]—
|}
</div>
{{clear}}

== Див. також ==
* [[Давньогрецька література]]
* [[Новогрецька література]]

== Бібліографія ==
* Перванголос, Краткий очерк новогреческой литературы // // В. Коршаи, А. Кирпичников // [[Санкт-Петербург]] // [[XVIII]]&nbsp;ст.
* Греческая литература // Мищенко Ф. Г // [[Санкт-Петербург]] // [[1890]]-[[1907]]&nbsp;рр.
* Новый энциклопедический словарь // Нарушевич&nbsp;— Ньютон // [[1916]]&nbsp;р.
* Древнегреческая литература эпохи независимости // Зелинский Ф. Ф. // [[1919]]&nbsp;р.
* Літературна енциклопедія // С. Лопашов // [[1929]]-[[1939]]&nbsp;рр.
* Эллинистический мир // Пьер Левек // [[1989]]&nbsp;р.
* Історія грецької літератури // Михайло Соневицький // [[1970]]&nbsp;р.
* Новогрецька література: Антологія // Олександр Пономарів // [[2014]]&nbsp;р.
* History of Greek literature // Talfourd T. N. // [[1850]]&nbsp;р.
* Histoire littéraire de la Grèce moderne // Rhangabé A. R. // [[Париж]] // [[1877]]&nbsp;р.
* Etudes sur la littérature grecque moderne // Gidel C. // [[Париж]] // [[1877]]&nbsp;р.
* Bibliothèque grecque vulgaire // Legrand E. // [[Париж]] // [[1880]]&nbsp;р.
* Poètes grecques contemporains // Lambert J. // [[Париж]] // [[1881]]&nbsp;р.
* Geschichte der neugriechischen Literatur von ihren Anfängen bis auf die neueste Zeit // Rhangabé und Sanders / // [[Лейпциг]] // [[1885]]&nbsp;р.
* Essais de grammaire historique néogrecque // Psichari J. // [[Париж]] // [[1886]]-[[1889]]&nbsp;рр.
* «Revue libre mensuelle» // Directeur Roussel // [[Париж]] // [[1895]]&nbsp;р.
* Histoire de la littérature grecque // Croiset A. // [[Париж]] // [[1899]]&nbsp;р.
* La Grèce littéraire d'aujourd'hui // Philéas Lebesque // [[Париж]] // [[1906]]&nbsp;р.
* Bibliographie hellénique XV-е et XVI-е siècle // P. Garnier // [[Париж]] // [[1906]] та [[1918] р.
* Revue de la quinzaine «Lettres néogrecques» // Mercure de France&nbsp; // [[Париж]] // [[1908]]&nbsp;р.
* Anthologie populaire de la Grèce moderne // Palamas, Τα Γραμματα, Αθηνα Pernot // [[Париж]] // [[1910]]&nbsp;р.
* Griechische Literatur und Sprache // [[1917]]&nbsp;р.
* Etudes de littérature grecque moderne // H. Pernot // [[1912]]-[[1918]]&nbsp;рр.
* Geschiedenis der Nieuwgriekse letterkunde // Hesseling D. C. // [[1921]]&nbsp;р.
* Studi sulla lirica e la musica greca // Romagnoli E., Nel Regno d'Orfeo // [[Болонья]] // [[1921]]&nbsp;р.
* Classified Catalogue of the Books, Pamphlets and Haps in the Library of the Societies for the Promotion of Hellenic and Roman Studies // [[1924]]&nbsp;р.
* Catalogue of the Greek Manuscripts in the Library of the Monastery of Vatopedi on cht. Athos // [[1924]]&nbsp;р.
* Litérature grecque moderne // Hesseling D. C. // [[Париж]] // [[1924]]&nbsp;р.
* Etude sur les traductions des tragiques grecques et latines en France depuis la Renaissance // Delcourt M. // [[Брюссель]] // [[1925]]&nbsp;р.
* Encyclopedia Britannica «Greece» // [[1926]]&nbsp;р.
* Criechische Literaturgeschichte // Geffcken J. // 1926.
* The Social and Economic History of the Hellenistic World // Rostovzeff M. // [[1941]]&nbsp;р.
* A history of Greek literature // A. Dihle // [[1948]]&nbsp;р.
* A History of the Greek World // Cary, M. [[1963]].
* Historia Powszechna. Starożytność // Józef Wolski // [[Варшава]] // [[1965]]&nbsp;р.
* Grecy // M.I.Finley // [[Варшава]] // [[1965]]&nbsp;р.
* Geschichte der griechischen Literatur // Albin Lesky // [[1999]]&nbsp;р.
* Μελέτες για τον Ερωτόκριτο και άλλα νεοελληνικά κείμενα // D. Holton // [[Афіни]] // [[2000]]&nbsp;р.
* Hellenistic Literature // Dee Clayman // [[2010]]&nbsp;р.

== Посилання ==
* [https://www.britannica.com/art/Greek-literature www.britannica.com]&nbsp;— Грецька література на сайті Britannica
* [https://warwick.ac.uk/fac/arts/classics/intranets/students/modules/gcs/bibliog warwick.ac.uk]&nbsp;— Бібліографія грецької літератури Уорікського університету

== Примітки ==
{{reflist|3}}

{{бібліоінформація}}
{{Греція в темах}}
{{Європа за темами|Література}}

{{Портали|Література|Мистецтво|Греція|Історія|Книги}}

[[Категорія:Грецька література]]
[[Категорія:Історія літератури]]
[[Категорія:Історія літератури]]