Відмінності між версіями «Гринько Юрій Вікторович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 30: Рядок 30:
 
1991 року закінчив Білокуракинську ЗОШ. Мешкав у Новоайдарі. Офіцер, розвідник-підривник, коригувальник. Служив у 73-му морському центрі спецпризначення в Очакові. На фронт пішов добровольцем, з червня 2014-го — доброволець штурмового загону «Купол» батальйону спецпризначення «Донбас». Учасник боїв за Іловайськ, прикривав відхід групи вогнем із кулемета.
 
1991 року закінчив Білокуракинську ЗОШ. Мешкав у Новоайдарі. Офіцер, розвідник-підривник, коригувальник. Служив у 73-му морському центрі спецпризначення в Очакові. На фронт пішов добровольцем, з червня 2014-го — доброволець штурмового загону «Купол» батальйону спецпризначення «Донбас». Учасник боїв за Іловайськ, прикривав відхід групи вогнем із кулемета.
   
Загинув 23 грудня 2014-го під час виконання бойового завдання в тилу терористів. Група розвідки числом три бійці потрапила в засідку в місцевості між Маріуполем та окупованим росіянами Новоазовськом — поблизу села Павлопіль. На той час завдання з корегування було виконане, група почала відхід, однак натрапила на «донскіх казаков». Тоді загинули [[Жила В'ячеслав Миколайович (військовик)|В'ячеслав Жила]], Юрій Гринько та [[ Глєбов Ігор Юрійович|Ігор Глєбов]]. У Книзі пам'яті зазначається місцем смерті Донецьк. Російська пропаганда використала документи загиблих вояків, видавши їх за ДРГ, що їздила по Донецьку з мінометом та обстрілювала позиції українських військових задля провокації. Також на російському телебаченні демонстрували тіла загиблих біля підбитої й згорілої легкової автівки.
+
Загинув 23 грудня 2014-го під час виконання бойового завдання в тилу терористів. Група розвідки числом три бійці потрапила в засідку в місцевості між Маріуполем та окупованим росіянами Новоазовськом — поблизу села Павлопіль. На той час завдання з корегування було виконане, група почала відхід, однак натрапила на «донскіх казаков». Тоді загинули [[Жила В'ячеслав Миколайович (військовик)|В'ячеслав Жила]], Юрій Гринько та [[Глєбов Ігор Юрійович|Ігор Глєбов]]. У Книзі пам'яті зазначається місцем смерті Донецьк. Російська пропаганда використала документи загиблих вояків, видавши їх за ДРГ, що їздила по Донецьку з мінометом та обстрілювала позиції українських військових задля провокації. Також на російському телебаченні демонстрували тіла загиблих біля підбитої й згорілої легкової автівки.
   
 
Вважався зниклим безвісти, наприкінці 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 23 грудня 2016 року похований у Новоайдарі з військовими почестями.
 
Вважався зниклим безвісти, наприкінці 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 23 грудня 2016 року похований у Новоайдарі з військовими почестями.

Поточна версія на 06:12, 14 липня 2019

Гринько Юрій Вікторович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Гринько Юрій Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 30 травня 1974(1974-05-30)
Білокуракине
Смерть 23 грудня 2014(2014-12-23) (40 років)
Донецьк
Псевдо «Очаків»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Ю́рій Ві́кторович Гринько́ (30 травня 1974(19740530) — 23 грудня 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

1991 року закінчив Білокуракинську ЗОШ. Мешкав у Новоайдарі. Офіцер, розвідник-підривник, коригувальник. Служив у 73-му морському центрі спецпризначення в Очакові. На фронт пішов добровольцем, з червня 2014-го — доброволець штурмового загону «Купол» батальйону спецпризначення «Донбас». Учасник боїв за Іловайськ, прикривав відхід групи вогнем із кулемета.

Загинув 23 грудня 2014-го під час виконання бойового завдання в тилу терористів. Група розвідки числом три бійці потрапила в засідку в місцевості між Маріуполем та окупованим росіянами Новоазовськом — поблизу села Павлопіль. На той час завдання з корегування було виконане, група почала відхід, однак натрапила на «донскіх казаков». Тоді загинули В'ячеслав Жила, Юрій Гринько та Ігор Глєбов. У Книзі пам'яті зазначається місцем смерті Донецьк. Російська пропаганда використала документи загиблих вояків, видавши їх за ДРГ, що їздила по Донецьку з мінометом та обстрілювала позиції українських військових задля провокації. Також на російському телебаченні демонстрували тіла загиблих біля підбитої й згорілої легкової автівки.

Вважався зниклим безвісти, наприкінці 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 23 грудня 2016 року похований у Новоайдарі з військовими почестями.

Залишились мати, дружина Наталія.

Посилання[ред. | ред. код]