Відмінності між версіями «Грушецький Іван Самійлович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 41: Рядок 41:
 
}}{{Othernames|Грушецький}}
 
}}{{Othernames|Грушецький}}
 
'''Іван Самійлович Грушецький''' {{життєпис}} — український радянський партійний і [[державний діяч]], Голова [[Президія Верховної ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]] (1972–1976), [[Герой Соціалістичної Праці]] (1974).
 
'''Іван Самійлович Грушецький''' {{життєпис}} — український радянський партійний і [[державний діяч]], Голова [[Президія Верховної ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]] (1972–1976), [[Герой Соціалістичної Праці]] (1974).
  +
 
У [[1952]]–[[1981]] роках — член [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КП України]]. У [[1961]]–[[1981]] роках — член [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]]. У грудні [[1962]]– липні [[1972]] роках — кандидат у члени Політбюро ЦК КП України. У липні [[1972]]– жовтні [[1976]] роках — член [[Політбюро ЦК КПУ|Політбюро ЦК КП України]]. Депутат [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|ВР СРСР]] 1–9-го скликань, депутат [[Верховна рада Української РСР|Верховної Ради УРСР]] 1-го, 6-го і 8—9-го скликань.
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Рядок 67: Рядок 69:
 
З [[25 грудня]] [[1962]] до [[18 березня]] [[1966]] року — голова Комітету партійно-державного контролю [[Рада Міністрів УРСР|Ради міністрів Української РСР]] і ЦК КП України. Одночасно — секретар ЦК КП України і заступник голови Ради міністрів Української РСР. З [[18 березня]] [[1966]] до липня [[1972]] року — голова Партійної комісії при ЦК КП України.
 
З [[25 грудня]] [[1962]] до [[18 березня]] [[1966]] року — голова Комітету партійно-державного контролю [[Рада Міністрів УРСР|Ради міністрів Української РСР]] і ЦК КП України. Одночасно — секретар ЦК КП України і заступник голови Ради міністрів Української РСР. З [[18 березня]] [[1966]] до липня [[1972]] року — голова Партійної комісії при ЦК КП України.
   
  +
Учасник [[XXII з'їзд КПРС|XXII]] ([[1961]]), [[XXIII з'їзд КПРС|XXIII]] ([[1966]]), [[XXIV з'їзд КПРС|XXIV]] ([[1971]]), [[XXV з'їзд КПРС|XXV]] ([[1976]]) з'їздів КПРС.
У [[1952]]–[[1981]] роках — член [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КП України]]. У [[1961]]–[[1981]] роках — член [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]]. У грудні [[1962]]– липні [[1972]] роках — кандидат у члени Політбюро ЦК КП України. У липні [[1972]]– жовтні [[1976]] роках — член [[Політбюро ЦК КПУ|Політбюро ЦК КП України]]. Учасник [[XXII з'їзд КПРС|XXII]] ([[1961]]), [[XXIII з'їзд КПРС|XXIII]] ([[1966]]), [[XXIV з'їзд КПРС|XXIV]] ([[1971]]), [[XXV з'їзд КПРС|XXV]] ([[1976]]) з'їздів КПРС. Депутат [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|ВР СРСР]] 1–9-го скликань, депутат [[Верховна рада Української РСР|Верховної Ради УРСР]] 1-го, 6-го і 8—9-го скликань.
 
   
 
Від [[28 липня]] [[1972]] по [[24 червня]] [[1976]] — Голова [[Президія Верховної ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]].
 
Від [[28 липня]] [[1972]] по [[24 червня]] [[1976]] — Голова [[Президія Верховної ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]].

Поточна версія на 22:44, 8 червня 2019

Іван Самійлович Грушецький
Іван Самійлович Грушецький
1-й секретар Чернівецького обласного комітету КП (б) України
серпень 1940 — серпень 1941
1-й секретар Львівського обласного комітету КП України
1944 — грудень 1962 (з перервами)
1-й секретар Волинського обласного комітету КП України
1951 — 24 лютого 1961
Голова Президії Верховної Ради УРСР
28 липня 1972 — 24 червня 1976
Попередник: Ляшко Олександр Павлович
Спадкоємець: Ватченко Олексій Федосійович
 
Партія: КПРС
Народження: 9 (22) серпня 1904
Комишуваха, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть: 26 листопада 1982(1982-11-26) (78 років)
Київ, СРСР
Похований: Байкове кладовище
 
Військова служба
Звання: генерал-майор
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Трудового Червоного Прапора

Іван Самійлович Грушецький (9 (22) серпня 1904, Комишуваха, Російська імперія — 26 листопада 1982(1982-11-26), Київ, СРСР) — український радянський партійний і державний діяч, Голова Президії Верховної Ради УРСР (1972–1976), Герой Соціалістичної Праці (1974).

У 19521981 роках — член ЦК КП України. У 19611981 роках — член ЦК КПРС. У грудні 1962– липні 1972 роках — кандидат у члени Політбюро ЦК КП України. У липні 1972– жовтні 1976 роках — член Політбюро ЦК КП України. Депутат ВР СРСР 1–9-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 1-го, 6-го і 8—9-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 (22) серпня 1904(19040822) року в селі Комишувасі, тепер селище міського типу Оріхівського району Запорізької області) в родині селянина-бідняка.

Трудову діяльність розпочав у 1922 році. У 19221923 роках — секретар, а потім голова комітету незаможних селян (КНС) у селі Дудникове Запорізької округи. У 1922 році вступив до комсомолу. У 19231928 роках — секретар, а потім голова Дудниківскої сільської ради Запорізької округи, уповноважений Всеукраїнської профспілки працівників землі і лісу («Всеробітземлісу»). У 19281929 роках — голова Запорізького районного комітету незаможних селян Запорізької округи.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 19291937 роках на керівній радянській роботі в Запорізькій окрузі, Дніпропетровській області. З 1930 року — завідувач Василівського районного фінансового відділу, заступник голови виконкому Василівської районної Ради депутатів трудящих. У 19351937 роках — завідувач Велико-Білозерського районного фінансового відділу та голова виконавчого комітету Велико-Білозерської районної Ради депутатів трудящих Дніпропетровської області.

З 1937 року — у виконавчому комітеті Дніпропетровської обласної Ради: секретар Президії обласного виконавчого комітету. З 1938 року — третій секретар Дніпропетровського обласного комітету КП (б) України.

З 27 листопада 1939 року — другий секретар Станіславського обласного комітету КП (б) України. Був обраний депутатом Народних Зборів Західної України, членом Секретаріату.

З 4 липня 1940 року — секретар Чернівецького повітового комітету КП (б) України. З серпня 1940 по серпень 1941 року — перший секретар Чернівецького обласного комітету КП (б) України.

З серпня 1941 року — член Військової Ради 40-ї армії, бригадний комісар, полковник. Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 26 травня 1943 року № 592 полковнику Грушецькому І. С. присвоєно військове звання генерал-майор. У 1943 році — член Військової Ради Степового фронту, а з жовтня 1943 року — член Військової Ради 2-го Українського фронту.

З 1944 року по 12 січня 1949 року і з січня 1950 по лютий 1951 року — перший секретар Львівського обласного комітету КП (б) України. Дружив з майбутнім генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Брежнєвим, котрий з липня 1945 року по червень 1946 в розпал боротьби з українськими націоналістами працював начальником Політуправління Прикарпатського військового округу та брав участь у придушенні руху за незалежність України — ОУН і проживав у самому центрі міста — готелі «Жорж».[1]

У 19491950 роках — слухач курсів перепідготовки при ЦК ВКП(б).

З 1951 до 24 лютого 1961 року — перший секретар Волинського обласного комітету КП України. У 1959 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС (заочно). З лютого 1961 до грудня 1962 року — перший секретар Львівського обласного комітету КП України.

З 25 грудня 1962 до 18 березня 1966 року — голова Комітету партійно-державного контролю Ради міністрів Української РСР і ЦК КП України. Одночасно — секретар ЦК КП України і заступник голови Ради міністрів Української РСР. З 18 березня 1966 до липня 1972 року — голова Партійної комісії при ЦК КП України.

Учасник XXII (1961), XXIII (1966), XXIV (1971), XXV (1976) з'їздів КПРС.

Від 28 липня 1972 по 24 червня 1976 — Голова Президії Верховної Ради УРСР.

Могила Івана Грушецького

З 1976 року — персональний пенсіонер. Жив в Києві. Помер 26 листопада 1982 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 серпня 1974 року Івану Самійловичу Грушецькому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений ще 5-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами Червоного Прапора, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945, за успішне виконання плану хлібозаготівель 1944 року), медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]